Рішення № 137428580, 15.06.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Київ №320/52268/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до ТОВ "Кан-Терм Юей" про стягнення адміністративно-господарських санкцій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю з позовом до ТОВ "Кан-Терм Юей" про стягнення адміністративно-господарських санкцій.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ТОВ «КАН-ТЕРМ ЮЕЙ» у 2023 році не виконало норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, встановлений статтею 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні». На підставі даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності позивачем встановлено, що середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2023 році становила 38 осіб, при цьому норматив робочих місць для осіб з інвалідністю складав 2 робочі місця, тоді як фактично було зайняте лише 1 таке місце. У зв`язку з невиконанням нормативу позивачем автоматично сформовано розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік у розмірі 644 178,63 грн та нараховано пеню за несвоєчасну сплату санкцій у розмірі 23 447,97 грн. Оскільки відповідач у добровільному порядку до 15.04.2024 адміністративно-господарські санкції не сплатив, позивач просить стягнути з нього адміністративно-господарські санкції та пеню в загальному розмірі 667 626,60 грн.

Ухвалою суду відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.

Відповідач проти задоволення позову заперечив та зазначив, що норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році ним фактично виконано.

ТОВ «КАН-ТЕРМ ЮЕЙ» вказує, що у 2023 році на підприємстві були працевлаштовані дві особи з інвалідністю, а саме ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , а також частину року працював ОСОБА_3 .

Відповідач зазначає, що під час подання Податкового розрахунку за IV квартал 2023 року була допущена технічна помилка, внаслідок якої у відповідному рядку помилково зазначено одну особу з інвалідністю замість двох. Після виявлення помилки відповідач подав уточнюючий розрахунок та повідомив про це Фонд.

Крім того, відповідач вважає, що позивач не мав підстав для звернення до суду без проведення відповідної перевірки органами Держпраці та без встановлення факту порушення нормативу актом перевірки. На думку відповідача, за відсутності результатів перевірки Держпраці стягнення адміністративно-господарських санкцій є безпідставним.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАН-ТЕРМ ЮЕЙ» (код ЄДРПОУ 41276279) про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.

З матеріалів справи встановлено, що ТОВ «КАН-ТЕРМ ЮЕЙ» зареєстроване як юридична особа та здійснює господарську діяльність за адресою: проспект Перемоги, будинок 67, місто Київ.

Відповідно до відомостей, отриманих Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності, середньооблікова чисельність штатних працівників відповідача у 2023 році становила 38 осіб.

З огляду на вимоги частини першої статті 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» для відповідача було встановлено норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у кількості 2 робочих місць.

На підставі наявних у Фонду відомостей було встановлено, що фактична середньооблікова чисельність працівників з інвалідністю у відповідача становила 1 особу, у зв`язку з чим норматив робочих місць у 2023 році не виконано.

У зв`язку з цим Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю в автоматизованому режимі сформовано розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

07.03.2024 в електронному кабінеті роботодавця було розміщено розрахунок адміністративно-господарських санкцій за 2023 рік, відповідно до якого ТОВ «КАН-ТЕРМ ЮЕЙ» визначено до сплати адміністративно-господарські санкції у розмірі 644 178,63 грн.

Відповідно до вимог статті 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» відповідач повинен був самостійно сплатити суму адміністративно-господарських санкцій до 15.04.2024.

Оскільки у встановлений законом строк адміністративно-господарські санкції сплачені не були, позивачем нараховано пеню за період з 16.04.2024 по 15.07.2024.

Згідно з проведеним розрахунком кількість днів прострочення становила 91 день. Пеня була обчислена виходячи зі 120 відсотків річної облікової ставки Національного банку України та склала 23 447,97 грн.

Таким чином, загальна сума адміністративно-господарських санкцій та пені, заявлена до стягнення з відповідача, становить 667 626,60 грн, з яких 644 178,63 грн адміністративно-господарські санкції та 23 447,97 грн пеня.

Разом із тим, відповідач зазначає, що у 2023 році на підприємстві працювали особи з інвалідністю, а саме ОСОБА_1 , який був прийнятий на роботу 25.06.2019 та продовжує працювати, ОСОБА_3 , який працював з 20.07.2020 по 10.05.2023, а також ОСОБА_2 , який був прийнятий на роботу 02.11.2023 та працює по теперішній час.

Також відповідач посилається на те, що 09.02.2024 подав до Головного управління ДПС у м. Києві Податковий розрахунок за IV квартал 2023 року, в якому помилково зазначив одну особу з інвалідністю замість двох. Після виявлення помилки відповідач подав уточнюючий Податковий розрахунок та листом від 02.07.2024 повідомив Фонд про наявність двох працевлаштованих осіб з інвалідністю та надав підтвердні документи.

Уважаючи, що відповідачем не виконано норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та не сплачено адміністративно-господарські санкції у добровільному порядку, Київське міське відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулося до суду з даним позовом про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає таке.

Статтею 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише; на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантії їм рівних з усіма іншими громадянами можливостей для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю ефективно реалізувати права та свободи людини і громадянина та вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними можливостями, здібностями і інтересами, визначені Законом України Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні від 21.03.1991 №875-XII (далі - Закон №875-XII).

Статтею 18 Закону №875-XII визначено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до частини першої статті 19 Закону №875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення (частина друга статті 19 Закону №875-XII).

За приписами частини четвертої статті 19 Закону №875-XII, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним.

Згідно з ч.6 ст.19 Закону №875-XII Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію:

про працевлаштованих осіб з інвалідністю;

про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю;

необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті.

Частинами 11-13 ст.19 Закону №875-XII передбачено, що керівники підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, у разі незабезпечення виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю несуть відповідальність у встановленому законом порядку.

Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю щороку до 10 березня в автоматизованому режимі з використанням даних Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності здійснює визначення підприємств, установ та організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, які не забезпечили виконання у попередньому році нормативу робочих місць, визначеного згідно з частиною першою цієї статті, та надсилає їм розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за попередній рік, обчислених відповідно до статті 20 цього Закону.

Розрахунок надсилається у формі електронного документа через електронні кабінети підприємств, установ та організацій, фізичних осіб, які використовують найману працю, на веб-порталі електронних послуг Пенсійного фонду України у формі та порядку, визначених Фондом соціального захисту осіб з інвалідністю спільно з Пенсійним фондом України.

Частиною першою статті 20 Закону №875-XII передбачено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю. Для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, де працює від 8 до 15 осіб, розмір адміністративно-господарських санкцій за робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте особою з інвалідністю, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, в установі, організації, у тому числі на підприємстві, в організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, у фізичної особи, яка використовує найману працю. Положення цієї частини не поширюється на підприємства, установи і організації, що повністю утримуються за рахунок коштів державного або місцевих бюджетів.

За правилами частини другої статті 20 Закону №875-XII, порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону. При цьому до правовідносин із стягнення адміністративно-господарських санкцій, передбачених цим Законом, не застосовуються строки, визначені статтею 250 Господарського кодексу України (частина четверта статті 20 Закону №875-XII).

Отже, законодавством передбачена відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій для підприємств, які не забезпечили середньооблікову чисельність працюючих осіб з інвалідністю відповідно до установленого нормативу.

У силу вимог частини третьої статті 18 Закону № 875-ХІІ підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

За змістом статті 18-1 Закону № 875-ХІІ Державна служба зайнятості здійснює пошук підходящої роботи відповідно до рекомендацій МСЕК, наявних у особи з інвалідністю кваліфікації та знань, з урахуванням її побажань.

Згідно з частиною третьою статті 50 Закону України Про зайнятість населення від 05.07.2012 №5067-VI (далі Закон №5067-VI), роботодавці зобов`язані:

1) забезпечувати гідні умови праці, які відповідають вимогам законодавства в сфері оплати праці, охорони і гігієни праці;

2) вживати заходів для запобігання масовим вивільненням, у тому числі шляхом проведення консультацій з профспілками з метою розроблення відповідних заходів, спрямованих на пом`якшення їх наслідків і зменшення чисельності вивільнених працівників.

Для цього роботодавець у ході консультацій, але не пізніше ніж за три місяці до дати можливих звільнень, подає виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику) повідомлення про заплановане масове вивільнення з відповідною інформацією (у письмовому вигляді) про такі заходи, включаючи відомості про причини наступних звільнень, середню кількість і категорії працівників, а також про кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі наявності кількох первинних профспілкових організацій повідомлення надсилається спільному представницькому органу, утвореному ними на засадах пропорційного представництва, а за відсутності такого органу - виборному органу первинної профспілкової організації (профспілковому представнику), що об`єднує більшість працівників цього роботодавця. Порядок проведення таких консультацій та виконання рекомендацій визначається колективним договором, а в разі його відсутності - за домовленістю.

У разі вивільнення працівників відповідно до пункту 6 частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України роботодавець не пізніш як за 10 календарних днів до запланованого вивільнення працівників надає первинним профспілковим організаціям інформацію щодо цих заходів, включаючи інформацію про причини вивільнення, кількість і категорії працівників, яких це може стосуватися, про строки проведення звільнення. У разі якщо вивільнення працівників є масовим відповідно до статті 48 цього Закону, роботодавець за 10 календарних днів до проведення звільнення повідомляє територіальний орган центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, про заплановане вивільнення працівників, а також протягом п`яти календарних днів проводить консультації з профспілками про заходи щодо запобігання звільненням чи зведення їх кількості до мінімуму або пом`якшення несприятливих наслідків будь-яких звільнень;

3) здійснювати інші заходи щодо сприяння зайнятості населення, передбачені колективними договорами та угодами, укладеними на національному, галузевому та регіональному рівнях;

4) своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про:

попит на робочу силу (вакансії);

заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання не пізніше ніж за два місяці до вивільнення (не пізніше ніж за 30 календарних днів до вивільнення у разі звільнення державних службовців відповідно до пунктів 1та1-1частини першої статті 87 Закону України "Про державну службу"). Інформація щодо вивільнення працівників відповідно до пункту 6частини першої статті 41 Кодексу законів про працю України подається не пізніш як за 10 календарних днів до вивільнення.

Згідно п. 2 Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31 січня 2007 року №70, звіт про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю роботодавці подають (надсилають рекомендованим листом) щороку до 1 березня відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, в яких вони зареєстровані, за формою, затвердженою Мінсоцполітики за погодженням з Держстатом.

На виконання пункту 4 частини третьої статті 50 Закону №5067-VI наказом Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316, затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН "Інформація про попит на робочу силу (вакансії)", яким було визначено, що на роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми №3-ПН за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.

Наказом Міністерства економіки від 12.04.2022 №827-22 Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання (діє з 07.07.2022) визнано таким, що втратив чинність, наказ Міністерства соціальної політики України від 31 травня 2013 року № 316 Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання, зареєстрований у Міністерстві юстиції України 17 червня 2013 року за № 988/23520 та передбачено, що форма № 3-ПН подається юридичними особами, фізичними особами - підприємцями, які в межах трудових відносин використовують працю фізичних осіб , за наявності попиту на робочу силу (вакансії); форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.(п.1,4,1.5 р.І Порядку).

Періодичності подачі звітності за формою №3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається у певний строк з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.

З огляду на вищенаведене суд вважає, що обов`язок суб`єкта господарювання полягає у виділенні та створенні робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, створенні умов праці та надання інформації державній службі зайнятості, необхідної для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Отже, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, він виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих інвалідів установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.06.2018 у справі № 806/1368/17.

Крім того, суд зазначає, що обов`язок підприємства щодо створення робочих місць для осіб з інвалідністю не супроводжується його обов`язком підбирати і працевлаштовувати таких осіб на створені робочі місця. Такий обов`язок покладається на органи працевлаштування, що перелічені в частині 1 статті 18 Закону № 875-XII.

Підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, відмова особи з інвалідністю від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.

Такий правовий висновок викладений Верховним Судом в постанові від 11 серпня 2021 року у справі № 260/557/19 та від 22 червня 2022 року у справі №826/11977/18.

З урахуванням наданих відповідачем документів, суд дійшов висновку, що відповідачем упродовж 2023 року вживалися заходи, спрямовані на виконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.

Так, під час судового розгляду справи відповідачем надано докази, які підтверджують фактичне працевлаштування у 2023 році осіб з інвалідністю, а саме: накази про прийняття на роботу, трудові документи та документи, що підтверджують встановлення відповідним працівникам інвалідності.

Із наданих доказів судом встановлено, що у 2023 році у відповідача перебували у трудових відносинах особи з інвалідністю, зокрема ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Відомості щодо їх працевлаштування підтверджуються належними та допустимими доказами, достовірність яких позивачем не спростована.

Суд зазначає, що адміністративно-господарські санкції, передбачені статтею 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», є заходом відповідальності за невиконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю. Водночас застосування такої відповідальності можливе лише за наявності факту порушення відповідного нормативу.

Вирішуючи спір, суд виходить з того, що визначальним є не формальне відображення інформації у звітності чи базах даних, а фактичне виконання роботодавцем обов`язку щодо створення та зайняття робочих місць особами з інвалідністю.

При цьому, факт допущення помилки під час подання податкового розрахунку або відображення неповних відомостей у реєстрах не свідчить про невиконання роботодавцем нормативу, якщо під час судового розгляду підтверджено фактичне працевлаштування необхідної кількості осіб з інвалідністю.

Суд враховує, що позивач не надав доказів відсутності трудових відносин між відповідачем та зазначеними працівниками, не спростував належними доказами дійсність наданих документів та не довів факту невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році.

За таких обставин суд доходить висновку, що ТОВ «КАН-ТЕРМ ЮЕЙ» у 2023 році частково виконало встановлений законодавством норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, отже як адміністративно-господарська санкція, так і пеня на загальну суму 667 626,60 грн розраховані щодо відповідача неправильно та безпідставно.

Суд критично оцінює розрахунок сум адміністративно-господарських санкцій, складений позивачем, відповідно до якого середньооблікова чисельність працівників з інвалідністю у відповідача за 2023 рік становила одну особу, а відтак норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю був виконаний не в повному обсязі.

Так, підставою для здійснення відповідного розрахунку стали відомості, отримані позивачем з Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування та Централізованого банку даних з проблем інвалідності.

Водночас суд зазначає, що сам по собі автоматизований розрахунок, сформований на підставі відомостей інформаційних систем, не є безумовним доказом фактичного невиконання роботодавцем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю та підлягає перевірці судом у сукупності з іншими доказами у справі.

З наданих відповідачем доказів, зокрема трудових договорів, наказів про прийняття на роботу, довідок до актів огляду МСЕК та інших документів, судом встановлено факт працевлаштування у відповідача осіб з інвалідністю упродовж 2023 року.

При цьому суд враховує, що визначення наявності чи відсутності підстав для застосування адміністративно-господарських санкцій повинно здійснюватися з урахуванням фактичних обставин виконання роботодавцем обов`язку щодо створення та забезпечення робочих місць для осіб з інвалідністю, а не виключно на підставі автоматизованого розрахунку, сформованого за даними інформаційних ресурсів.

Суд також бере до уваги, що позивачем не надано належних та допустимих доказів, які б спростовували достовірність первинних документів відповідача щодо працевлаштування осіб з інвалідністю або свідчили про їх фіктивне працевлаштування.

Щодо доводів позивача про те, що середньооблікова чисельність працівників з інвалідністю за 2023 рік становила лише одну особу, суд зазначає таке.

Показник, визначений у розрахунку позивача, не може вважатися безумовно правильним та таким, що не підлягає перевірці судом. Матеріали справи свідчать про наявність у відповідача працевлаштованих осіб з інвалідністю, відомості про яких підтверджені належними первинними документами.

Водночас позивачем не надано детального розрахунку середньооблікової чисельності працівників з інвалідністю із зазначенням періодів роботи кожної особи, порядку обчислення такого показника та причин неврахування осіб, працевлаштування яких підтверджується матеріалами справи.

За таких обставин суд доходить висновку, що розрахунок позивача ґрунтується виключно на відомостях інформаційних баз даних та не спростовує факту працевлаштування відповідачем осіб з інвалідністю у спірному періоді.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами факт невиконання ТОВ «КАН-ТЕРМ ЮЕЙ» нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, а відтак відсутні правові підстави для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій та нарахування пені.

Щодо нарахування та застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за період з 10.05.2023 по 02.11.2023 (коли працював 1 працівник з інвалідністю), то суд зазначає, що саме до компетенції позивача віднесено здійснення розрахунку адміністративно-господарських санкцій та пені, тоді як суд перевіряє обґрунтованість відповідного розрахунку, та при цьому не може підміняти державний орган, приймаючи замість нього рішення, яке б відповідало закону, чи давати вказівки, які б свідчили про вирішення питань, які належать до компетенції такого суб`єкта владних повноважень.

Отже, заявлені Київським міським відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю позовні вимоги про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені є необґрунтованими та задоволенню не підлягають.

Решта доводів та аргументів учасників справи не мають значення для вирішення спору по суті, не спростовують встановлених судом обставин у спірних правовідносинах та викладених висновків суду.

Частиною 1 статті 77 КАС України закріплено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч.2 ст.77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

На думку суду, відповідач належними та допустимими доказами довів обставини, на яких ґрунтуються його заперечення, а позивач не довів обставини, на яких ґрунтуються його позовні вимоги, а тому у задоволенні позову слід відмовити повністю.

Підстави для розподілу судових витрат зі сплати судового збору відповідно до вимог ст.139 КАС України у суду відсутні.

Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Відмовити у задоволенні адміністративного позову.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лисенко В.І.