Рішення № 137428301, 15.06.2026, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

15 червня 2026 року Справа № 280/1149/26 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сацького Р.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області

про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

11.02.2026 до Запорізького окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі по тексту позивач, ОСОБА_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі відповідач, ГУ ПФУ в Рівненській області), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі третя особа, ГУ ПФУ в Запорізькій області) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, в якій позивач просить суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.01.2026 № 083850028705 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із зменшенням пенсійного віку.

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 із зменшенням пенсійного віку з дня звернення за пенсією.

В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначено, що 23.01.2026 позивач звернуся до органів пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Рішенням ГУ ПФУ в Рівненській області у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відмовлено через недосягнення пенсійного віку 55 років та відсутність необхідного пільгового стажу, передбаченого ст. 114 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV). Позивач не погоджується з таким рішенням, оскільки вважає, що набула право на пільгову пенсію на умовах, визначених Законом України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 1-р/2020 від 23.01.2020 у справі № 1-5/2018 (746/15), при досягненні віку 50 років. Також зазначає, пільговий стаж роботи за Списком №2 у спірних періодах підтверджується як записами у трудовій книжці, так і довідкою роботодавця. Вважає, що всі умови для призначення позивачу пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 були в наявності на час ухвалення відповідачем оскаржуваного рішення. Просить позов задовольнити.

Ухвалою суду від 16.02.2026 відкрито провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників.

04.03.2026 відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що 23.01.2026 позивач звернулась до територіального органу ПФУ із заявою щодо призначення пенсії за віком на підставі п.2 ст. 114 Закону №1058-IV. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто відповідачем, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням 55-річного віку та відсутністю необхідного стажу. За доданими документами до страхового стажу підстав для зарахування періоду отримання допомоги в центрі зайнятості з 25.01.1999 по 23.07.1999 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 19.09.1990, немає, оскільки наявне виправлення в даті припинення виплати; період трудової діяльності з 19.09.1990 по 29.08.1994 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 19.09.1990, оскільки наявне виправлення в даті наказу при звільненні. До пільгового стажу роботи за Списком №2 не можливо зарахувати пільгові періоди роботи з 14.03.2025 по 31.03.2013 згідно уточнюючої довідки від 19.09.2025 № 13/189 виданої ПАТ Український графіт, оскільки в переліку до наказів відсутній код найменування професії та в цеху механічної обробки електродної продукції № 5 відсутня професія контролер продукції кольорової металургії. Просить відмовити у задоволенні позову.

09.03.2026 третя особа надала пояснення, в яких заперечує проти задоволення позовних вимог та зазначає, що позивач звернулася до органів Пенсійного фонду України із заявою за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах. За принципом екстериторіальності заяву позивача розглянуто відповідачем, яким прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії у зв`язку з недосягненням пенсійного віку та відсутністю необхідного пільгового стажу роботи. Позивачці не зараховано до загального стажу періоди отримання допомоги в центрі зайнятості з 25.01.1999 по 23.07.1999 згідно даних трудової книжки НОМЕР_2 від 19.09.1990, оскільки наявне виправлення в даті припинення виплат. Також не зараховано період трудової діяльності згідно записів трудової книжки № НОМЕР_3 від 19.09.1990, оскільки наявне виправлення в даті наказу при звільненні. Також, до пільгового стажу за Списком № 2 період роботи з 14.03.2005 по 31.03.2013 згідно уточнюючої довідки від 19.09.2025 № 13/189, оскільки в переліку до наказів відсутній код найменування професій механічної обробки електродної продукції № 5 відсутня професія контролер продукції металургії. За викладених обставин, вважаємо, що орган Пенсійного фонду діяв в межах своїх повноважень та згідно норм чинного законодавства, яке регулює спірні правовідносини. Вважає позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню. Просить відмовити у задоволенні позову.

На підставі матеріалів справи суд встановив такі обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , 23.01.2026 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

У відповідності до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України „Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, затвердженого постановою управління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (із подальшими змінами та доповненнями) (далі - Порядок №22-1) передбачено, що з 01 квітня 2021 року органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунки пенсій в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер.

Враховуючи наведене, заява позивача від 23.01.2026 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 в порядку екстериторіальності розглянута ГУ ПФУ в Рівненській області.

Рішенням про відмову у призначенні пенсії №083850028705 від 30.01.2026, прийнятим відділом призначення пенсій ГУ ПФУ в Рівненській області, позивачу відмовлено в призначенні пільгової пенсії за віком та зазначено, що вік заявниці 53 роки 07 місяців 28 днів. Згідно з документами, доданими до заяви про призначення пенсії та даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, страховий стаж позивача становить 23 роки 01 місяць 13 днів. Пільговий стаж на роботах з шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 відсутній. За доданими документами до страхового стажу підстав для зарахування періоду отримання допомоги в центрі зайнятості з 25.01.1999 по 23.07.1999 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 19.09.1990, немає, оскільки наявне виправлення в даті припинення виплати; період трудової діяльності з 19.09.1990 по 29.08.1994 згідно записів трудової книжки НОМЕР_1 від 19.09.1990, оскільки наявне виправлення в даті наказу при звільненні. До пільгового стажу роботи за Списком №2 не можливо зарахувати пільгові періоди роботи з 14.03.2025 по 31.03.2013 згідно уточнюючої довідки від 19.09.2025 № 13/189 виданої ПАТ Український графіт, оскільки в переліку до наказів відсутній код найменування професії та в цеху механічної обробки електродної продукції № 5 відсутня професія контролер продукції кольорової металургії. В призначенні пенсії на пільгових умовах згідно п. 2 ч. 2 статті 114 Закону №1058-ІV відмовлено, у зв`язку з ненастанням пенсійного віку та через відсутність необхідного пільгового стажу.

Вважаючи протиправним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Отже, конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв`язку з трудовою діяльністю, заслужені попередньою працею і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов`язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Підпунктами 4, 23 частини 1 Європейської соціальної хартії від 03 травня 1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої) №137-V 14 вересня 2006 року, визначено, що всі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон №1058-IV.

Частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV передбачено, що призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Згідно з частиною 1 статті 114 Закону №1058-IV право на пенсію за віком на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають особи, які працювали на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на роботах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, зазначених у частинах другій і третій цієї статті, а пенсії за вислугу років - на умовах, зазначених у частині четвертій цієї статті. Розміри пенсій для осіб, визначених цією статтею, обчислюються відповідно до статті 27 та з урахуванням норм статті 28 цього Закону.

Відповідно до абзацу 1 пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV на пільгових умовах пенсія за віком призначається: працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.

За відсутності стажу роботи, встановленого абзацом першим цього пункту, у період до 1 квітня 2024 року пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності на дату досягнення віку, встановленого абзацами першим і третім - тринадцятим цього пункту, страхового стажу: з 1 квітня 2023 року по 31 березня 2024 року - не менше 29 років 6 місяців у чоловіків і не менше 24 років 6 місяців у жінок.

Працівникам, які не мають стажу роботи з шкідливими і важкими умовами праці, передбаченого абзацом першим цього пункту, але мають не менше половини стажу на зазначених роботах, за наявності передбаченого абзацами першим і п`ятнадцятим - двадцять третім цього пункту відповідного страхового стажу пенсії на пільгових умовах призначаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого абзацом першим частини першої статті 26 цього Закону: жінкам - на 1 рік за кожні 2 роки такої роботи.

Суд зазначає, що згідно зі статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788-XII (далі Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує наявний трудовий стаж для призначення пенсій, є трудова книжка.

Відповідно до пункту 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 (далі - Порядок №637) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно із пунктом 20 Порядку №637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального стажу роботи приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників (додаток № 5).

У довідці повинно бути вказано періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до яких включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка, в тому числі виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій.

Водночас пільговий стаж, роботи обчислюється з урахуванням Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 18.11.2005 №383 (далі - Порядок №383).

Відповідно до пункту 3 Порядку № 383 при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

Відповідно до пункту 10 Порядку №383 для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку №637.

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, у тому числі уточнюючої довідки підприємства, установи або організації, наказу про проведення атестації на відповідному робочому місці, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або необхідних записів у ній, які визначають право на пільгове пенсійне забезпечення.

Зазначене відповідає усталеній правовій позиції Верховного Суду, яка викладено, зокрема, у постановах від 07 березня 2018 року у справі № 233/2084/17, від 31 березня 2020 року у справі № 678/65/17, від 02 грудня 2021 року у справі №263/9464/16-а тощо.

У даній справі спірним є питання щодо наявності у позивача пільгового стажу в розмірі 10 років, який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2.

Як слідує зі змісту спірного рішення, підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії на пільгових умовах за Списком №2 стала недостатність пільгового стажу, визначеного законом.

До матеріалів справи надано копію трудової книжки позивача НОМЕР_1 від 19.09.1990, відповідно до якої позивач у період з 14.03.2005 по 10.03.2021 працював у ПАТ «Український графіт».

Відповідно до довідки про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів в ній від 19.05.2025 №13/189 виданої Приватним акціонерним товариство «Український графіт», яка була долучена до заяви про призначення пенсії та надана до суду, позивач дійсно працював повний робочий день у ПрАТ «Укрграфіт» в виробництві вуглецевих матеріалів, мас і виробів із них і за період з 14.03.2005 по 31.03.2013 (08р. 00м. 18д.) виконувала у відділі технічного контролю (цех №16) пільговий характер робіт, за професією, посадою контролер продукції кольорової металургії (термічна обробка) група контролю цеху механічної обробки електродної продукції №5, що передбачена Списком №2, підстава Постанова Кабінету Міністрів України №36 від 16.01.2003 ( розділ VІІІ підрозділ 8а позиція 8.8а).

Так, зазначена довідки містить усі необхідні відомості, визначені Порядком №637.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.1994 № 162 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» професію контролера продукції кольорової металургії, зайнятого на гарячих дільницях робіт і на роботах з шкідливими умовами праці, віднесено до Списку № 2 (Розділ VIII, код 2091000а-13041).

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 16.01.2003 № 36 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» професію контролера продукції кольорової металургії, зайняті у виробництві вуглецевих матеріалів, мас і виробів з них, віднесено до Списку № 2 (Розділ VIII підрозділ 8а позиція 8.8а).

Тобто, посада контролера у виробництві кольорових металів, зайняті на гарячих ділянках робіт передбачена Списком № 2, що саме відповідачами не спростовано.

Крім того, у разі незгоди з відомостями, зазначеними в документах позивача, пенсійний орган мав право на реалізацію повноважень, наданих йому частиною третьою статті 44 Закону № 1058-IV, а саме: вимагати відповідні документи від підприємства, перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Втім, до матеріалів справи не надано доказів того, що відповідачем вчинялись будь-які дії, спрямовані на отримання відомостей, додаткових документів, на підставі яких можна було б додатково підтвердити або спростувати пільговий стаж позивача.

Отже, позивач надавав до органу ПФУ уточнюючу довідку про пільговий характер роботи у ПрАТ «Укрграфіт» у період з 14.03.2005 по 31.03.2013, яка підтверджує наявність у нього пільгового стажу за Списком №2. Зазначена довідка містить підписи відповідальних осіб та скріплена печаткою підприємства, відповідає вимогам, встановленим чинним законодавством, а тому неврахування такої довідки для підтвердження пільгового стажу позивача є безпідставним.

За таких обставин, суд вважає, що спірний період роботи позивача з 14.03.2005 по 31.03.2013 у ПрАТ «Укрграфіт» підлягає зарахуванню до пільгового стажу позивача за Списком №2, а відмова в його врахуванні є протиправною.

Також, відповідач в рішенні від 30.01.2026 №083850028705 посилається на пенсійний вік, передбачений ст. 114 Закону №1058-ІV - 55 років, як на підставу для відмови у призначенні пенсії.

З огляду на це суд звертає увагу, що 03.11.2021 набрала законної сили постанова Великої Палати Верховного Суду у справі №360/3611/20, яка є зразковою щодо таких ознак:

позивачі є особами, які після прийняття 23.01.2020 Конституційним Судом України рішення №1-р/2020 звернулись за призначенням пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 № 213-VІІІ, оскільки вказані норми із зазначеними змінами визнані неконституційними;

відповідачами є один і той самий суб`єкт владних повноважень - територіальні органи Пенсійного фонду України;

спірні відносини стосуються набуття права на призначення пенсії на пільгових умовах позивачами, що досягли пенсійного віку, визначеного статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» від 03.10.2017 №2148-VІІІ.

Позивачкою заявлено аналогічні позовні вимоги щодо призначення пенсії згідно зі статтею 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» після прийняття 23.01.2020 Конституційним Судом України рішення №1-р/2020.

У постанові від 03.11.2021 у справі №360/3611/20 Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що між нормами Закону №1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020 з одного боку та Законом №1058-ІV з іншого існує колізія щодо визначення пенсійного віку для набуття права на пенсію на пільгових умовах.

Оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, Велика Палата Верховного Суду доходить висновку, що вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14.10.2010 у справі «Щокін проти України»).

Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19.02.2020 у справі №520/15025/16-а сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи, а саме: застосуванню підлягають норми Закону № 1788-ХІІ з урахуванням Рішення №1-р/2020, а не Закону № 1058-ІV.

Тому відмова відповідача у призначенні позивачці, яка на момент звернення досягла 50-річного віку, пенсії за віком на пільгових умовах, із посиланням на недосягнення нею пенсійного віку, передбаченого ст. 114 Закону №1058-ІV, є протиправною.

Щодо не зарахування до страхового стажу періоду роботи з 19.09.1990 по 29.08.1994 згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 від 19.09.1990, суд враховує наступне.

Як передбачено пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993р. №301 «Про трудові книжки працівників», заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

За приписами п. 1.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника.

Пунктом 1.2 Інструкції № 58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають.

Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Згідно з п.2.6 Інструкції № 58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

За приписами п.2.8 Інструкції № 58 якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м.Києва, держархівом м.Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму.

Відповідно до п. 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Подібні вимоги містяться також в Інструкції про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженої постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (далі-Інструкція №162), яка була чинною спірний період.

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

До матеріалів справи надано копію трудової книжки НОМЕР_1 від 19.09.1990, відповідно до якої позивач у період з 19.09.1990 по 29.08.1994 прийнята в відділ технічного контролю ЗЗМ «Іскра» контролером матеріалів в ливарному виробництві 3 розряду (запис №1-2).

Так, за змістом оскаржуваного рішення, вказані періоди роботи позивача відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 19.09.1990, не враховано до страхового стажу позивача, оскільки наявне виправлення в даті наказу при звільненні.

Втім, суд зауважує, що Верховний Суд в постанові від 24 травня 2018 року у справі №490/12392/16-а зазначив, що трудовим законодавством України не передбачено обов`язку працівника здійснювати контроль за веденням обліку та заповнення роботодавцем, іншими органами трудової книжки, а тому працівник не може нести і негативних наслідків за порушення порядку заповнення його трудової книжки. Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Неточність в записах в трудовій книжці не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Верховний Суд в постанові від 11 травня 2022 року у справі № 120/1089/19-а зазначив, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу. Зазначене дає право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист.

Також, відповідно до частини 5 статті 45 Закону №1058-ІV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Частина 3 статті 44 вказаного Закону наділяє органи Пенсійного фонду правом вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

Разом із тим, відповідач не надав доказів вчинення відповідної перевірки відомостей трудової книжки позивача у разі наявності сумнівів в їх достовірності.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд зазначає, що доводи відповідача щодо відсутності підстав для зарахування до страхового стажу позивача періодів роботи з 19.09.1990 по 29.08.1994, згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 19.09.1990 є необґрунтованими та такими, що спростовуються зібраними та дослідженими у справі доказами, адже підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Наведене у сукупності дозволяє дійти висновку, що відповідач безпідставно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 19.09.1990 по 29.08.1994 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 19.09.1990.

Враховуючи вищенаведене у сукупності, суд дійшов висновку, що рішення від 30.01.2026 № 083850028705 прийняте відповідачем без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), наведені у такому рішенні підстави не зарахування до пільгового стажу позивача спірних періодів роботи є необґрунтованими, що в свою чергу свідчить про їх невідповідність критеріям, визначеним частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), вказує на його протиправність та є підставою для скасування спірних рішень.

Обираючи належний спосіб захисту порушеного права у спірних правовідносинах, суд враховує таке.

Частиною 4 статті 245 КАС України визначено, що у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов`язати відповідача - суб`єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд.

У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Адміністративний суд надає оцінку рішенню суб`єкта владних повноважень на відповідність критеріям правомірності, визначеним частиною 2 статті 2 КАС України, виключно з огляду на зміст такого рішення.

На підставі матеріалів справи судом встановлено, що відповідач безпідставно не зарахував до пільгового стажу позивача період роботи з 14.03.2005 по 31.03.2013 у ПрАТ «Укрграфіт» та до страхового стажу позивача період роботи з 19.09.1990 по 29.08.1994 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 19.09.1990, отже, наявні підстави для зобов`язання відповідача зарахувати спірні періоди до пільгового та страхового стажу позивача відповідно.

Такий обов`язок необхідно покласти на орган Пенсійного фонду, який був компетентним щодо вирішення відповідного питання за принципом екстериторіальності у відповідності до Порядку №22-1 ГУ ПФУ в Рівненській області.

Разом із тим, суд враховує, що обчислення стажу відноситься до компетенції органів Пенсійного фонду, суд не може перебирати на себе таку функцію та здійснювати розрахунок стажу роботи, що дає право на встановлення його достатність для призначення пенсії, а тому обраний позивачем спосіб захисту порушеного права шляхом зобов`язання відповідача призначити позивачу пільгову пенсію за Списком №2 є помилковим.

Отже з метою відновлення порушених прав позивача у спірних правовідносинах належним способом захисту порушеного права є зобов`язання відповідача повторно розглянути заяву позивача про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 від 23.01.2026 та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

Обрання такого способу захисту порушеного права позивача узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а, від 17.07.2018 у справі №514/166/16-а, в яких, зокрема, зазначено, що «..Повідомляючи позивачу про відмову в призначенні пільгової пенсії, ПФУ діяло необґрунтовано. При цьому, суд не обраховує дійсний загальний та спеціальний стаж позивача, у зв`язку з чим відсутні підстави для зобов`язання ПФУ призначити пенсію позивачу за віком на пільгових умовах».

Згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі Серявін та інші проти України від 10.02.2010, заява 4909/04, відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

Інші аргументи сторін не є визначальними для правильного вирішення даного спору.

Частинами 1, 2 статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Приписами статті 90 КАС України встановлено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

За наведеного вище суд вважає, що заявлені позовні вимоги знайшли своє підтвердження матеріалами справи, є частково обґрунтованими, а надані сторонами письмові докази є належними та достатніми для постановлення судового рішення про часткове задоволення адміністративного позову.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд виходить з того, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Частина 3 цієї норми вказує, що при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

При зверненні до суду позивачем сплачений судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Враховуючи висновок суду про наявність підстав для часткового задоволенні позовних вимог, понесені позивачем судові витрати підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача, яким прийнято рішення, що зумовило порушення прав позивача у спірних правовідносинах, а саме: з ГУ ПФУ в Рівненській області, в сумі 665,60 грн пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 5, 9, 77, 132, 139, 143, 243-246, 255, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (33028, м. Рівне, вул. Борисенка Олександра, буд. 7, код ЄДРПОУ 21084076) третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69005, м. Запоріжжя, просп. Соборний, 158-Б; код ЄРДПОУ 20490012) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 30.01.2026 № 083850028705 про відмову в призначенні пенсії, прийняте за результатами розгляду зави ОСОБА_1 від 23.01.2026.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до стажу роботи ОСОБА_1 , який дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, періоди роботи з 14.03.2005 по 31.03.2013 у ПрАТ «Укрграфіт», згідно з довідкою від 19.09.2025 № 13/189.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи з 19.09.1990 по 29.08.1994 відповідно до трудової книжки НОМЕР_1 від 19.09.1990.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області повторно розглянути заяву про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників з шкідливими та важкими умовами праці, зайнятість в яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах від 23.01.2026, подану ОСОБА_1 , та прийняти рішення з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.

В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 665,60 грн (шістсот шістдесят п`ять гривень 60 коп.).

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення складено у повному обсязі та підписано суддею 15.06.2026.

Суддя Р.В. Сацький