Рішення № 137427784, 16.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/23100/25

категорія 106020000

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Житомирській області про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 із позовом до Головного управління Національної поліції в Житомирській області, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не зарахування до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки, термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 04.09.2006 року по 12.04.2017 року;

- зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області зарахувати до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової відпустки, термін перебування на службі в Державній кримінально-виконавчій службі України з 04.09.2006 року по 12.04.2017 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач проходить службу в Головному управлінні Національної поліції в Житомирській області. В подальшому, позивач звернувся до відповідача із рапортом, в якому просила зарахувати до стажу служби в поліції стаж роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України. Однак, відповідач повідомив його, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України не зараховується до стажу служби в поліції, з посиланням на положення ч.2 ст.78 Закону України "Про Національну поліцію". Позивач вважає вказану відмову протиправною та просить суд задовольнити позовні вимоги.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Представник Головного управління Національної поліції в Житомирській області подав відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити в задоволенні позовних вимог. В обґрунтування своїх заперечень зазначає, що при вирішенні питання щодо обчислення стажу служби в поліції слід застосовувати приписи ч. 2 ст. 78 Закону України Про Національну поліцію, якою встановлено вичерпний перелік складових (посад, періодів служби) такого стажу. При цьому делегування частиною 4 статті 78 Закону України Про Національну поліцію Кабінету Міністрів України встановлення порядку обчислення вислуги років у поліції не надає останньому права визначати додаткові складові стажу служби в поліції, які не передбачені частиною другою статті 78 Закону України Про Національну поліцію.

Позивача подала до суду відповідь на відзив, в якій просив позовні вимоги задовольнити.

У відповідності до положень ч.5 ст.262, ч.1 ст.263 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у письмовому провадженні) за наявними у справі матеріалами із прийняттям рішення відповідно до ч.5 ст.250 КАС України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 в період з 04.09.2006 по 12.04.2017 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України, що підтверджується записами в трудовій книжці серії НОМЕР_1 .

З 13.04.2017 р. до даного часу ОСОБА_1 проходить службу в органах Національної поліції України.

В подальшому, позивач звернулася з рапортом до начальника Головного управління Національної поліції в Житомирській області про зарахування до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років та додаткової оплачуваної відпустки, вислугу років за період служби в Державній кримінально-виконавчій службі України за період з 04.09.2006 по 12.04.2017.

Однак, листом від 18.09.2025 Головне управління Національної поліції в Житомирській області повідомило позивачу про відсутність підстав для зарахування до стажу служби в поліції періодів проходження служби в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Не погодившись із відмовою відповідача в зарахуванні до вислуги років у поліції періоду служби в Державній кримінально-виконавчій службі України, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Відповідно до положень статті 19 Конституції України, органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Закон України від 02 липня 2015 року №580-VIII Про Національну поліцію (далі - Закон №580-VIII) визначає правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до частин першої, другої статті 59 Закону №580-VIII служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Час проходження служби в поліції зараховується до страхового стажу, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Приписами статті 78 Закону №580-VIII передбачено, що стаж служби в поліції дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки.

Частиною другою статті 78 Закону №580-VIII визначено, що до стажу служби в поліції зараховуються:

1) служба в поліції на посадах, що заміщуються поліцейськими, з дня призначення на відповідну посаду;

2) військова служба в Збройних Силах України, Державній прикордонній службі України, Національній гвардії України, Управлінні державної охорони, Цивільній обороні України, внутрішніх військах Міністерства внутрішніх справ України та інших військових формуваннях, утворених відповідно до закону, Службі безпеки України, Службі зовнішньої розвідки, Державній спеціальній службі транспорту;

3) служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу з дня призначення на відповідну посаду;

4) час роботи у Верховній Раді України, місцевих радах, центральних і місцевих органах виконавчої влади із залишенням на військовій службі, на службі в органах внутрішніх справ України або на службі в поліції;

5) час роботи в органах прокуратури і суді осіб, які працювали на посадах суддів, прокурорів, слідчих, а також служба у Службі судової охорони;

6) дійсна військова служба в Радянській Армії та Військово-Морському Флоті, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР.

Спір у даній справі виник з приводу бездіяльності суб`єкта владних повноважень щодо не зарахування працюючому поліцейському стажу роботи в органах Державної кримінально-виконавчої служби України до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Отже, з матеріалів справи встановлено, що позивач у період з 04.09.2006 по 12.04.2017 проходила службу в Державній кримінально-виконавчій службі України.

Згідно із пунктом 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Відповідно до пункту 5 Прикінцевих положень Кримінально-виконавчого кодексу України від 11 липня 2003 року №1129-IV до законодавчого врегулювання питань проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань та його соціального захисту на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої системи поширюються дія статей 22 і 23 Закону України "Про міліцію", а також порядок і умови проходження служби та грошового забезпечення, передбачені для працівників органів внутрішніх справ.

При цьому, частина п`ята статті 23 Закону України від 23 червня 2005 року №2713-IV "Про Державну кримінально-виконавчу службу України" передбачає, що на осіб рядового і начальницького складу кримінально-виконавчої служби поширюється соціальний захист поліцейських, визначений Законом України "Про Національну поліцію", а також порядок і умови проходження служби, передбачені для поліцейських. Умови і розміри грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу та оплати праці працівників кримінально-виконавчої служби визначаються Кабінетом Міністрів України.

Системний аналіз вище наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що фактично законодавець поширив дію усіх норм, які урегульовують порядок і умови проходження служби працівниками органів внутрішніх справ, а в подальшому - поліцейськими, на працівників кримінально-виконавчої служби.

Сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначені Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, затвердженим Законом України від 22 лютого 2006 року №3460-IV.

Згідно з преамбулою зазначеного Статуту його дія поширюється на осіб начальницького складу Національного антикорупційного бюро України, осіб рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України та податкової міліції, які повинні неухильно додержуватися його вимог.

Крім того, частиною першою статті 6 Закону України Про Державну кримінально-виконавчу службу України закріплено, що Державна кримінально-виконавча служба України відповідно до закону здійснює правозастосовні та правоохоронні функції і складається з центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері виконання кримінальних покарань, його територіальних органів управління, кримінально-виконавчої інспекції, установ виконання покарань, слідчих ізоляторів, воєнізованих формувань, навчальних закладів, закладів охорони здоров`я, підприємств установ виконання покарань, інших підприємств, установ і організацій, створених для забезпечення виконання завдань Державної кримінально-виконавчої служби України.

Таким чином, на позивача, як і на інших працівників кримінально-виконавчої служби (окрім тих, на яких розповсюджується дія Закону України Про державну службу), під час проходження ними служби в період, що досліджується, розповсюджується дія нормативно-правових актів органів внутрішніх справ України, а в подальшому - поліції, в тому числі й дія статей 22, 23 Закону України Про міліцію та відповідні норми Закону України Про Національну поліцію, Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР від 29 липня 1991 року №114, Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України.

Тобто, всі обов`язки, обмеження служби в органах внутрішніх справ та поліції, її специфічні умови, порядок та підстави дисциплінарної відповідальності визнані законодавцем тотожними умовам проходження служби персоналом органів і установ виконання покарань.

Таким чином, враховуючи тотожність правового статусу служби в органах внутрішніх справ і служби в установі виконання покарань, діяльність позивача, функції, які нею виконувались на момент проходження служби, статус позивача, суд дійшов висновку, що стаж служби в Державній пенітенціарній службі України має зараховуватись до стажу служби в поліції, що дає право, зокрема на встановлення надбавки за вислугу років.

Вказана правова позиція відповідає висновкам Верховного Суду, викладеним в постанові від 20.10.2022 по справі №160/11127/20.

При цьому, щодо посилання ГУНП в Житомирській області на постанови Верховного Суду від 31.03.2020 по справі №520/2067/19, від 19.11.2019 по справі №520/903/19, суд зазначає, що спір, який виник у вказаних справах, не є тотожним даному спору.

Суд критично ставиться до доводів відповідача, що служба в Державній кримінально-виконавчій службі України відсутня у переліку, визначеному статтею 78 Закону №580-VIII, а тому не може бути зарахована при проведенні перерахунку стажу служби в поліції, який дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки.

Чинним на час проходження позивачем служби в органах кримінально-виконавчої служби та виникнення спірних правовідносин законодавством статус осіб, які проходили службу в органах кримінально-виконавчої служби, прирівнювався до статусу осіб, які перебували на службі в органах внутрішніх справ, а відповідно до пункту 3 частини другої статті 78 Закону №580-VIII до стажу служби в поліції зараховується служба в органах внутрішніх справ України на посадах начальницького і рядового складу.

Підсумовуючи наведене, суд дійшов висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не зарахування позивачу до стажу роботи в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу служби позивача у Державній кримінально-виконавчій службі України за період з 04.09.2006 по 12.04.2017.

З метою обрання належного способу захисту порушених прав позивача, суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області зарахування позивачу до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України за період з 04.09.2006 по 12.04.2017.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.

Питання відшкодування судового збору вирішується на підставі положень ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 72-74, 77, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Національної поліції в Житомирській області (Старий бульвар, 5/37,м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10008. РНОКПП/ЄДРПОУ: 40108625) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити.

Визнати протиправною бездіяльності Головного управління Національної поліції в Житомирській області щодо не зарахування ОСОБА_1 до стажу роботи в поліції, що дає право на встановлення надбавки за вислугу років і надання додаткової оплачуваної відпустки, стажу його служби у Державній кримінально-виконавчій службі України за період з 04.09.2006 по 12.04.2017.

Зобов`язати Головне управління Національної поліції в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до стажу служби в поліції, що дає право на встановлення поліцейському надбавки за вислугу років, надання додаткової оплачуваної відпустки, стаж служби в органах та установах Державної кримінально-виконавчої служби України за період з 04.09.2006 по 12.04.2017.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

16.06.26