Рішення № 137427748, 15.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/2425/26

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправним та скасування рішення,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.11.2025 року №047250027424 щодо відмови в призначенні дострокової пенсії ОСОБА_1 , згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком з 27.10.2025 року відповідно пункту 4 частини 1 статті 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати ОСОБА_1 до страхового стажу для обчислення пенсії в трикратному обчисленні час проходження військової служби в особливий період з 16.08.2015 по 09.07.2016 року, з 10.08.2016 по 19.10.2016 року, 14.11.2016 по 12.10.2017 року, 13.11.2017 по 17.03.2018 року, з 08.04.2018 по 11.04.2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було протиправно відмовлено у призначенні пенсії, оскільки довідка про участь у бойових діях не містить підстав видачі. Вказує, що право на дострокове призначення пенсії за віком мають особи з числа військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту». Позивачу надано статус учасника бойових дій на підставі п. 19 ч. 1 ст. 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» № 3551 від 22.10.1993р. Докази позбавлення позивача статусу учасника бойових дій відсутні. Оскільки належність позивача до особи, яка має статус учасника бойових дій ніким не оскаржувалась, посвідчення не визнано недійсним та не скасовано у встановленому Законом порядку, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом №3551-XII та Законом №1058-ІV, зокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії за віком. За таких обставин, позивач вважає безпідставною відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області в призначенні пенсії за віком позивачу з підстав неналежності документів, на підставі яких встановлено статус учасника бойових дій. Зауважує, що позивач має право на зарахування до страхового стажу у трикратному розмірі період проходження служби з 16.08.2015 по 09.07.2016 року, з 10.08.2016 по 19.10.2016 року, 14.11.2016 по 12.10.2017 року, 13.11.2017 по 17.03.2018 року, з 08.04.2018 по 11.04.2018 року.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що спірне рішення є правомірним, так як не взято до уваги довідку про участь у бойових діях № 428 від 10.07.2018, оскільки довідка не містить підстав видачі, а тому відсутні підстави для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області пояснення щодо позову до суду не подало.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 має статус учасника бойових дій, що посвідчується посвідчення виданим Державною службою України з надзвичайних ситуацій серії НОМЕР_1 від 24.12.2015.

Відповідно до довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 10.07.2018 року №428 в період з 16.08.2015 по 09.07.2016 року, з 10.08.2016 по 19.10.2016 року, 14.11.2016 по 12.10.2017 року, 13.11.2017 по 17.03.2018 року, з 08.04.2018 по 11.04.2018 року ОСОБА_1 брав безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції у Донецькій області.

Позивач, ІНФОРМАЦІЯ_1 , 11.11.2025 подав до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області заяву про призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Після реєстрації заяви Позивача та сканування копій документів засобами програмного забезпечення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та за результатами розгляду такої заяви прийнято рішення від 18.11.2025 № 047250027424 про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", у зв`язку з не підтвердженням участі в бойових діях.

Не взято до уваги довідку про участь у бойових діях № 428 від 10.07.2018, оскільки довідка не містить підстав видачі.

До відмови відповідачем надано розрахунок стажу, з якого вбачається, що періоди безпосередньої участі у бойових діях враховано у розрахунок страхового стажу без урахування кратності 1 місяць служби за 3 місяці.

Вважаючи вказане рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За приписами п.6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначаються Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-ІV (далі - Закон №1058-ІV).

Статтею 8 Закону №1058-IV передбачено право громадян України на отримання пенсійних виплат та соціальних послуг.

Відповідно до ст. 9 Закону №1058-IV в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.115 Закону №1058-IV, право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Частиною 1 ст. 2 Закону України 25.03.1992 №2232-XII "Про військовий обов`язок і військову службу" (далі - Закону № 2232-XII) визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною 6 вказаної статті передбачено види військової служби, до яких, зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

При цьому, основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей визначено Законом України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі Закон №2011-XII), який також встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

Відповідно до статті 1-2 цього Закону військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з ст.ст.44, 45 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

З матеріалів справи судом встановлено, що на момент звернення до органу Пенсійного фонду із заявою про призначення пенсії позивач досягнув повних 55 років. При цьому, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області не заперечується досягнення позивачем віку, достатнього для призначення пенсії згідно п. 4 ч. 1 ст. 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», та наявності в нього необхідного страхового стажу.

Суд зазначає, що відповідно до посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.12.2015 позивач є учасником бойових дій.

Відповідно до довідки Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 10.07.2018 №428 в період з 16.08.2015 по 09.07.2016, з 10.08.2016 по 19.10.2016, 14.11.2016 по 12.10.2017, 13.11.2017 по 17.03.2018, з 08.04.2018 по 11.04.2018 ОСОБА_1 брав безпосередньо участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України в районах проведення антитерористичної операції у Донецькій області.

Приписами Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України №22-1 від 25.11.2005 (далі - Порядок №22-1), визначено, що до заяви про призначення дострокової пенсії за віком додаються документи про проходження військової служби (служби), довідка згідно з додатком 2 до Порядку підтвердження наявного трудового стажу або документи про безпосередню участь в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації, посвідчення учасника бойових дій, а для осіб з числа резервістів і військовозобов`язаних, яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», або яким встановлено статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20, 21 статті 6 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», посвідчення учасника бойових дій (у разі відсутності в посвідченні учасника бойових дій пункту і статті Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», відповідно до якого надано статус, такі відомості підтверджуються органом, що видав посвідчення, або додаються документи, які підтверджують безпосередню участь цих осіб в АТО/ООС, передбачені Порядком надання та позбавлення статусу учасника бойових дій, або документи військових частин (органів, підрозділів), підприємств, установ та організацій про безпосередню участь в обороні України у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації). Особами з числа резервістів і військовозобов`язаних, особами, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, додаються документи, які підтверджують їх належність до таких осіб (незалежно від наявності в посвідченні зазначених вище відомостей) (при призначенні пенсії учасникам бойових дій згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону).

З аналізу вищенаведеного вбачається, що документами, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, як учаснику бойових дій є: 1) документи про проходження військової служби (служби), або 2) довідка про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення, або 3) посвідчення учасника бойових дій.

Отже, положення підпункту 6 пункту 2.1 Порядку 22-1 посвідчення учасника бойових дій та довідку про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення визначають як альтернативні документи, що посвідчують спеціальний статус особи для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, як учаснику бойових дій, кожний з яких окремо є достатнім документом, який засвідчує спеціальний статус особи, яка звернулась за призначенням пенсії зі зниженням пенсійного віку як учаснику бойових дій.

Аналогічна правова позиція щодо застосування зазначених норм права вже була висловлена Верховним Судом у постанові від 09.06.2021 у справі №340/576/19 (№К/9901/21501/19).

За приписами ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Як зазначалось позивачем, та не заперечувалось Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області, звертаючись до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії позивачем було надано посвідчення учасника бойових дій серії НОМЕР_1 від 24.12.2015 та довідку Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області від 10.07.2018 року №428, однак такі не взято пенсійним органом до уваги.

У той же час, суд зазначає, що статус позивача, як учасника бойових дій підтверджений посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.12.2015. Зазначене посвідчення підтверджує те, що позивач брав участь у бойових діях, та є документом, який надає йому право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону 1058-IV.

Суд зауважує, що посвідчення серії НОМЕР_1 від 24.12.2015 є чинним, недійсним та скасованим у встановленому чинним законодавством України порядку не визнавалось. Доказів протилежного відповідачами під час розгляду справи не надано.

Тобто, позивач має право на користування пільгами, встановленими Законом №3551-XII та Законом №1058-IVзокрема, пільгами щодо призначення дострокової пенсії.

Тому, суд не приймає посилання відповідача, як підставу для прийняття оскаржуваного рішення на те, що позивачем не було надано довідки встановленого зразка про період участі у бойових діях, оскільки статус позивача як учасника бойових дій підтверджений посвідченням серії НОМЕР_1 від 24.12.2015.

В свою чергу, згідно з додатком №2 до Порядку №637 довідка видається на прізвище, ім`я, по батькові особи про те, що вона проходила військову службу в складі діючої армії в період бойових дій (в тому числі під час виконання інтернаціонального обов`язку, перебування в партизанських загонах і з`єднаннях), із зазначенням військового звання особи та загальної кількості років, місяців і днів її участі в бойових діях. Також у довідці має бути вказано про те, що зазначена служба підлягає зарахуванню до трудового стажу для призначення пенсії на пільгових умовах один місяць служби за три місяці, а сама довідка видана для подання органам Пенсійного фонду.

Суд зазначає, що обов`язок належного оформлення довідок покладається саме на уповноважений орган, а не на особу, яка звертається за її видачею. Отже, неналежне оформлення таких не може слугувати підставою для відмови у призначенні належної позивачу пенсії.

Водночас, суд зауважує, що територіальні органи Пенсійного фонду України не позбавлені можливості надсилати уповноваженим органам відповідні запити для уточнення даних.

Більше того, позивачем разом з заявою про призначення пенсії надано необхідні документи, у тому числі довідки про період (періоди) участі у бойових діях або в антитерористичній операції в районах її проведення, яких достатньо для призначення дострокової пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону 1058-IV.

З урахуванням викладеного в сукупності, суд дійшов висновку, що Головним управлінням Пенсійного фонду України в Житомирській області необґрунтовано і безпідставно відмовлено позивачу у призначенні пенсії як учаснику бойових дій, а тому прийняте спірне рішення не відповідає критеріям правомірності, визначеним ч.2 ст.2 КАС України, і підлягає скасуванню.

За таких підстав, суд прийшов до висновку, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.11.2025 року №047250027424 є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо зарахування ОСОБА_1 до страхового стажу для обчислення пенсії в трикратному обчисленні час проходження військової служби в особливий період суд враховує таке.

Відповідно до частин першої, другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

З огляду на зазначене, за своєю правовою природою страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, має самостійне та вичерпне нормативне визначення і підлягає обчисленню виключно за правилами, прямо встановленими цим Законом, що виключає при його обрахунку можливість застосування непередбачених Законом №1058-IV механізмів.

Абзац третій частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV встановлює, що пільговий порядок обчислення стажу роботи, передбачений законодавством, що діяло раніше, після 1 січня 2004 року застосовується виключно для визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах та за вислугу років.

Використання законодавцем формулювання «виключно» свідчить про імперативний та вичерпний характер цього переліку і виключає можливість поширення пільгового (кратного) обчислення стажу на інші види пенсій. Дострокова пенсія за віком, передбачена статтею 115 Закону №1058-IV, не належить до пенсій за віком на пільгових умовах і не є пенсією за вислугу років, а тому не підпадає під сферу дії зазначеного положення. Вона призначається у межах солідарної системи за наявності страхового стажу, обрахованого за правилами статті 24 цього Закону. Отже, системне тлумачення статті 24 у взаємозв`язку зі статтею 115 Закону №1058-IV свідчить про відсутність законодавчих підстав для застосування кратного обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком.

Повертаючись до доводів позивача, які зводяться до необхідності застосування до спірних правовідносин положень статті 57 Закону №1788-XII та пункту 2.3 Положення №530, якими передбачено зарахування часу проходження військової служби в умовах бойових дій у кратному обчисленні - один місяць служби за три, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 57 Закону №1788-XII військова служба у складі діючої армії у період бойових дій, у тому числі при виконанні інтернаціонального обов`язку, а також перебування в партизанських загонах і з`єднаннях зараховується до стажу роботи на пільгових умовах у порядку, встановленому для обчислення строків цієї служби при призначенні пенсій за вислугу років військовослужбовцям.

Аналогічний за правовою природою підхід закріплено у пункті 2.3 Положення №530, яким визначено, що при обчисленні вислуги років для призначення пенсій (крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу) окремі періоди військової служби зараховуються на пільгових умовах - один місяць служби за три місяці, зокрема за участь у бойових діях у воєнний час, участь в антитерористичній операції або виконання відповідних завдань під час проходження служби у військовому резерві.

Із системного аналізу змісту зазначених норм вбачається, що останні безпосередньо пов`язують пільгове обчислення строку служби з призначенням пенсій за вислугу років, тобто зі спеціальним видом пенсійного забезпечення, та не стосуються порядку обрахунку страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Крім того, суд зауважує, що пункт 2.3 Положення №530, прийнятий на виконання Закону №2262-ХІІ, є підзаконним нормативним актом, який деталізує механізм обчислення вислуги років і прямо виключає його застосування до пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу.

Отже, наведені норми не встановлюють і не можуть встановлювати правил кратного обчислення страхового стажу для цілей призначення пенсії відповідно до Закону №1058-IV.

Суд також зазначає, що вислуга років і страховий стаж є різними за правовою природою категоріями. Вислуга років застосовується у межах спеціального пенсійного законодавства та відображає тривалість проходження служби незалежно від факту та розміру сплати страхових внесків, тоді як страховий стаж є елементом солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування та обчислюється виключно за правилами, прямо визначеними Законом №1058-IV. Саме цей Закон встановлює вичерпні умови, порядок і критерії обчислення страхового стажу, що є підставою для призначення пенсій у солідарній системі.

Перенесення правил обчислення вислуги років на правила обчислення страхового стажу означало б змішування різних правових режимів та фактичну зміну законодавчо визначеного порядку формування страхового стажу. Поширення механізму кратного обчислення, встановленого для спеціального виду пенсійного забезпечення, на правовідносини щодо призначення дострокових пенсій за Законом №1058-IV призвело б до застосування норм, які регулюють інший вид пенсійних правовідносин, поза межами їх законодавчого призначення.

Крім того, застосування кратного обчислення на підставі підзаконного нормативного акта у сфері, що врегульована безпосередньо законом, означало б фактичну модифікацію Судом закону підзаконним актом, що є неприпустимим з огляду на принцип верховенства права та ієрархію нормативно-правових актів.

Велика Палата Верховного Суду, зокрема, у постановах від 05 червня 2024 року у справі № 910/14524/22 та від 11 вересня 2024 року у справі № 554/154/22 наголошувала на тому, що суд не може перебирати на себе правотворчі функції законодавчої та виконавчої влади. Порушення такого підходу та, відповідно, ігнорування принципу законності суперечить, щонайменше, принципам правової визначеності, легітимних очікувань та належного урядування як базовим складовим правовладдя (верховенства права); дискримінує іншу сторону правовідносин; означає, що суд може надати дозвіл будь-кому та будь-коли діяти за межами закону (який містить заборони) або за межами наданих законом прав (повноважень); іде в розріз з принципом поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову, а також порушує систему стримувань і противаг (суд втручається в компетенцію суб`єктів нормотворення та може ігнорувати їх волю).

Таким чином, застосування до спірних правовідносин правил кратного обчислення страхового стажу за відсутності прямої норми Закону №1058-IV фактично означало б зміну встановленого законодавцем порядку формування страхового стажу та розширення обсягу пенсійних прав позивача поза межами визначеного законом правового режиму. Такий підхід суперечив би принципу законності, відповідно до якого органи державної влади та суди зобов`язані діяти виключно в межах повноважень і у спосіб, передбачений законом.

У сфері соціального захисту тлумачення закону судом не може підміняти собою діяльність Верховної Ради України шляхом створення нових підстав для набуття права на пенсію або розширення порядку формування стажу. Згідно з пунктом 6 частини першої статті 92 Конституції України форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами, що обмежує межі судового розсуду текстом чинних законодавчих приписів.

Оскільки позивач реалізує право на дострокову пенсію за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV, спірні правовідносини підлягають врегулюванню виключно нормами цього Закону, який не містить положень про можливість кратного (пільгового) обчислення страхового стажу для цілей визначення права на зазначений вид пенсії. Положення статті 57 Закону №1788-ХІІ та Положення №530 регламентують порядок обчислення вислуги років у межах спеціального пенсійного забезпечення військовослужбовців і не змінюють встановленого Законом №1058-IV механізму формування страхового стажу у солідарній системі. З огляду на принцип законності та межі судового тлумачення Суд не вправі поширювати дію спеціальних норм на інші види пенсійного забезпечення за відсутності прямої законодавчої вказівки.

За таких обставин, відсутні правові підстави для зарахування до страхового стажу позивача періодів проходження військової служби в особливий період у пільговому обчисленні «один місяць служби за три» для цілей статті 115 Закону №1058-IV.

Суд також зауважує, що пункт 2.3 Положення №530 прямо встановлює застосування пільгового порядку обчислення вислуги років для відповідних пенсій, проте «крім пенсій, що призначаються з урахуванням страхового стажу». Отже, сам підзаконний нормативний акт, на який покликається скаржник, містить пряму вказівку на неможливість поширення механізму кратного обчислення на пенсії, що призначаються відповідно до Закону №1058-IV. Ігнорування цього застереження призвело б до застосування норми всупереч її буквальному змісту та законодавчому призначенню. Таким чином, довід скаржника про необхідність застосування пункту 2.3 Положення №530 до спірних правовідносин є суперечливим та не відповідає буквальному змісту і системному аналізу відповідного нормативного регулювання.

Аналогічний підхід до застосування норм права у разі наявності прямого законодавчого регулювання викладено у пункті 76 постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2026 року у справі №240/7215/24, у якій зазначено, що відсутність колізії у правовому регулюванні свідчить про відсутність потреби у пошуку механізмів її подолання, оскільки наявність прямої норми закону, яка врегульовує відповідні правовідносини, виключає необхідність застосування інших норм права для їх регулювання.

У контексті цієї справи наявність імперативного припису абзацу третього частини четвертої статті 24 Закону №1058-IV, який визначає межі застосування пільгового порядку обчислення стажу, свідчить про відсутність колізії між нормами законодавства. Отже відсутні підстави для пошуку інших правових механізмів або застосування норм, що регулюють інші види пенсійного забезпечення, для визначення порядку обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 цього Закону.

Суд також вказує, що посилання позивача на висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 05 червня 2018 року у справі №348/347/17, від 30 липня 2019 року у справі №346/1454/17, є безпідставними з огляду на таке.

У відповідних справах суд виходив із положень законодавства, яке регулює зарахування часу проходження військової служби до трудового стажу та вислуги років, а також застосував норми статті 57 Закону №1788-ХІІ та пункту 2.3 Положення №530 без урахування спеціальних обмежень, встановлених частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV.

За таких обставин, наведена позивачем судова практика не спростовує висновку суду про те, що правила кратного обчислення строку військової служби, передбачені законодавством для визначення вислуги років, не можуть бути поширені на порядок обчислення страхового стажу при призначенні дострокової пенсії за віком у межах правового регулювання Закону №1058-IV.

Суд вказує, що застосування кратного обчислення страхового стажу без прямої законодавчої підстави фактично означало б штучне збільшення страхового стажу, оскільки період, що підлягає зарахуванню до страхового стажу, збільшувався б не внаслідок фактичної тривалості відповідного періоду або сплати страхових внесків у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, а шляхом множення такого періоду. Такий підхід призвів би до включення до страхового стажу періодів у обсязі, який не відповідає їх фактичній тривалості та не передбачений механізмом формування страхового стажу, визначеним Законом №1058-IV.

Фактично це означало б зарахування до страхового стажу додаткового часу, який не підтверджений ані сплатою страхових внесків, ані прямою нормою закону, що допускає його зарахування на пільгових умовах (у кратному розмірі). Такий підхід суперечив би правовій природі страхового стажу як визначеного законом періоду, що враховується при визначенні права на пенсію у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, та призводив би до розширення обсягу пенсійних прав особи поза межами встановленого законодавцем правового регулювання.

Водночас такий підхід не означає обмеження прав осіб, які проходили військову службу. Періоди проходження військової служби підлягають зарахуванню до страхового стажу відповідно до правил, установлених Законом №1058-IV, у їх фактичній тривалості та враховуються при визначенні права особи на призначення пенсії.

При цьому зазначене правове регулювання застосовується саме у випадку, коли особа реалізує право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до статті 115 Закону №1058-IV. Обираючи такий вид пенсійного забезпечення, особа погоджується на застосування умов, порядку та механізму обчислення страхового стажу, прямо встановлених цим Законом. Проте пенсійне законодавство України не позбавляє особу можливості реалізувати своє право на інший вид пенсійного забезпечення, якщо для нього законодавством передбачено застосування механізму пільгового (кратного) обчислення строків служби, оскільки пенсійне законодавство України допускає право особи обрати той вид пенсії, який є для неї найбільш сприятливим, за умови відповідності встановленим законом критеріям. Таким чином, застосований підхід не звужує обсяг пенсійних прав особи, а забезпечує дотримання законодавчо визначених правил формування страхового стажу у солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Аналогічні висновки сформульовані Верховним Судом у постанові від 19.03.2026 року у справі № 200/8094/24, правовідносини в якій є подібними до правовідносин у даній справі.

Тому такі висновки є застосовними до спірних правовідносин в силу приписів ч.5 ст.242 КАС України.

За викладених обставин, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо зарахування до страхового стажу для обчислення пенсії в трикратному обчисленні часу проходження військової служби в особливий період з з 16.08.2015 по 09.07.2016

року, з 10.08.2016 по 19.10.2016 року, 14.11.2016 по 12.10.2017 року, 13.11.2017 по 17.03.2018 року, з 08.04.2018 по 11.04.2018 року є необґрунтованими та задоволенню не підлягають. Вказані періоди підлягають зарахуванню до страхового стажу без урахування кратності.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання ГУ ПФУ в Житомирській області призначити позивачу пенсію за віком з 27.10.2025 відповідно пункту 4 частини 1 статті 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», зарахувавши до страхового стажу спірні періоди, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України №1058-IV право на дострокову пенсію за віком мають військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Як встановлено, судом вік позивача на момент звернення до пенсійного органу 55, страховий стаж позивача становить 35 років 06 місяців 20 днів.

З огляду на встановлені обставини, викладені норми права та практику Верховного Суду, суд висновує, що позивач має право на призначення пенсії за віком як військовослужбовцю, згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування і таке право підтверджено достатніми та належними доказами.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове держане соціальне страхування" 11.11.2025, тобто не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

При цьому, як вище констатовано судом, позивач набув право на призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Суд зазначає, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності останнім структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити саме територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що остаточно вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Житомирській області.

Висновки аналогічного характеру викладено Верховним Судом у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, які суд враховує в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України при вирішенні цієї справи.

Відтак, суд доходить висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області слід зобов`язати призначити пенсію позивачу з 27.10.2024, тобто з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку. Таке рішення гарантує право на соціальний захист, забезпечуючи реалізацію права особи на пенсійне забезпечення.

Суд зазначає, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян та сприяє реалізації такого конституційного права.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_2 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирський р-н, Житомирська обл.,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (вул. Набережна Перемоги, 26, м. Дніпро, Дніпровський р-н, Дніпропетровська обл.,49094. РНОКПП/ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправним та скасування рішення задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 18.11.2025 року №047250027424 щодо відмови в призначенні дострокової пенсії ОСОБА_1 , згідно пункту 4 частини першої статті 115 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком з 27.10.2025 року відповідно пункту 4 частини 1 статті 115 ЗУ «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

15.06.26