Рішення № 137427746, 15.06.2026, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Житомир справа № 240/14409/25

категорія 112010200

Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Токаревої М.С., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,

встановив:

До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 із позовом, в якому просить:

- визнати протиправним відмову Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області від 27.11.2024 р., викладену в повідомленні за № 0600-0212-8/149024, яким відмовлено у призначенні пенсії за віком в зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області зарахувати до страхового стажу який надає право на призначення пенсії за віком:

- період його навчання в Донецькому культурно-освітньому училищі з 01.09.1981 по 02.07.1984 р.р. відповідно до дублікату диплому про освіту серії НОМЕР_1 від 02.07.1984 р.

- періоди його трудової діяльності відповідно до записів у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12.04.1987 р., з 31.01.1994 по 10.11.1994 та призначити йому пенсію з дня звернення за такою.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідачем було протиправно відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного страхового стажу. Зокрема до страхового стажу не зараховані всі періоди роботи позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.04.1987 та період навчання відповідно до дублікату диплому про освіту серії НОМЕР_1 від 02.07.1984.

Ухвалою суду вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).

Ухвалою суду залучено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області до участі у справі №240/14409/25, як другого відповідача.

Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області подало до суду відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що спірне рішення є правомірним, оскільки у позивача відсутній законодавчо визначений страховий стаж.

Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій позовні вимоги підтримав та просив задовольнити.

Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області у строк, встановлений ч.1 ст.261 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), зазначений в ухвалі про відкриття провадження, не надіслало до суду відзив на позовну заяву.

Ухвалою суду витребувано в у Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області рішення про відмову у призначенні пенсії від 20.11.2024 №064350007976 та матеріали пенсійної справи ОСОБА_1 .

На виконання вимог ухвали суду про витребування доказів представник Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подав до суду матеріали електронної пенсійної справи, додані до заяви про призначення пенсії, на підставі яких прийнято рішення.

Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у письмовому провадженні всіх обставин справи в їх сукупності, суд встановив таке.

ОСОБА_1 14.11.2024 звернувся до органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до пункту 4 частини 1 статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Засобами програмною забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ розгляду заяви позивача, а саме: Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області.

У зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, який необхідний позивачу для призначення пенсії Головним управлінням в Івано-Франківській області прийнято рішення за №064350007976 від 20.11.2024 про відмову у призначенні пенсії.

Встановлено, що загальний страховий стаж становить 22 роки 02 місяці 18 днів.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- період навчання згідно диплому НОМЕР_3 від 02.07.1984 (дублікат), оскільки диплом засвідчено печаткою з назвою підприємства, що не відповідає назві навчального закладу, де навчався позивач;

- періоди роботи згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 від 12.04.1987 з 31.01.1994 по 10.11.1994, оскільки дата наказу про звільнення не відповідає даті звільнення. Дата звільнення - 10.11.1994, дата наказу - 02.03.1998.

Вважаючи вказане рішення протиправним, а свої права порушеними, позивач звернувся до суду із цим позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Умови призначення пенсії за віком встановлено статтею 26 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV).

Зокрема, пунктом 4 частини 1 статті 115 Закону №1058-IV передбачено, що право на призначення дострокової пенсії за віком мають військовослужбовці, особи начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейські, особи начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які брали участь у бойових діях, в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, а також ті, яким встановлено інвалідність внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час захисту Батьківщини або під час виконання інших обов`язків військової служби (службових обов`язків), або внаслідок захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки військовослужбовців, осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ, поліцейських, осіб начальницького і рядового складу Державного бюро розслідувань, які померли (загинули) у період проходження військової служби (виконання службових обов`язків) чи після звільнення із служби, але внаслідок поранення, контузії, каліцтва, отриманих під час виконання обов`язків військової служби (службових обов`язків), захворювання, пов`язаного з перебуванням на фронті, ліквідацією наслідків Чорнобильської катастрофи, виконанням інтернаціонального обов`язку чи безпосередньою участю в антитерористичній операції в районах її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації у Донецькій та Луганській областях в районах їх здійснення та/або безпосередньою участю у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пунктів 12 та 13 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", особи з числа резервістів, військовозобов`язаних і осіб, які входили до складу добровольчого формування територіальної громади, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6, особи з інвалідністю внаслідок війни відповідно до пункту 11 статті 7 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", дружини (чоловіки), якщо вони не взяли повторний шлюб, і батьки, яким надано статус сім`ї загиблих (померлих) Захисників і Захисниць України відповідно до абзаців четвертого і п`ятого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону, а також абзацу шостого частини першої статті 10-1 зазначеного Закону з числа членів сімей резервістів і військовозобов`язаних, - після досягнення чоловіками 55 років, жінками - 50 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років у чоловіків і не менше 20 років у жінок.

Отже, правом на дострокове призначення пенсії за визначених умов наділені особи зі статусом учасника бойових дій, які відносяться до числа резервістів і військовозобов`язаних, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пункту 19 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", та особи, яким надано статус учасника бойових дій відповідно до пунктів 20 і 21 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".

Статтею 2 Закону України від 25.03.1992 №2232-XII «Про військовий обов`язок і військову службу» України визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України, пов`язаній із захистом Вітчизни.

Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Частиною четвертою вказаної статті Закону передбачено види військової служби, до яких, і зокрема, віднесено й військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період.

Позивач є діючим військовослужбовцем, досяг 55 років, має статус учасника бойових дій, право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій згідно Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", а тому має право на призначення дострокової пенсії за віком відповідно до Закону №1058-IV за умови наявності достатнього страхового стажу (не менше 25 років).

Відповідно до пункту 2 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Згідно зі статтею 62 Закону "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-XII (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно із пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі - Порядок №637), основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування (далі - персоніфікований облік), є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Надання інших додаткових документів, необхідне лише у двох випадках: за відсутності трудової книжки як такої або у ній містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.

Як встановлено судом, до загального страхового стажу позивача відповідачами не зараховано періоди навчання згідно диплому серії НОМЕР_1 від 02.07.1984 та роботи згідно записів у трудовій книжці НОМЕР_4 з 31.01.1994 по 10.11.1994, оскільки дата наказу про звільнення з роботи не відповідає даті звільнення.

Відповідно до пункту «д» частини 3 статті 56 Закону №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується також навчання у вищих і середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах по підготовці кадрів, підвищенню кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Пунктом 8 Порядку №637, встановлено, що період навчання за денною формою здобуття освіти у закладах вищої освіти (крім періоду навчання за денною формою здобуття освіти на підготовчих відділеннях у закладах вищої освіти), професійних навчально-виховних закладах, навчальних закладах підвищення кваліфікації та перепідготовки кадрів, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі підтверджується дипломами, посвідченнями, свідоцтвами, а також довідками та іншими документами, що видані на підставі архівних даних і містять відомості про періоди навчання.

За відсутності в документах таких відомостей для підтвердження періоду навчання за денною формою здобуття освіти приймаються довідки про тривалість навчання в навчальному закладі у відповідні роки за умови, що в документах є дані про закінчення повного навчального періоду або окремих його етапів.

Зі змісту дубліката диплома серії НОМЕР_3 від 02.07.1984 вбачається, що ОСОБА_1 у 1981 році вступив до Донецького культурно-освітнього училища і в 1984 році закінчив повний курс названого училища.

Диплом не містить помарок, виправлень та підчисток, на ньому є підпис голови державної квалiфiкацiйної комісії, секретаря, директора навчального закладу.

Так, у зв`язку із перейменуванням навчального закладу, позивач отримав лише дублікат диплому з печаткою вже перейменованого училища.

Таким чином, дублікат диплома серії НОМЕР_3 від 02.07.1984 засвідчено печаткою з назвою підприємства , що не відповідає назві навчального закладу, де навчався позивач.

З вказаного дубдікату диплому можна визначити всі дані для встановлення навчання позивача для зарахування до трудового стажу.

При цьому, суд погоджується з доводами позивача про відсутність можливості надати до Пенсійного фонду уточнюючу довідку, оскільки територія, на якій знаходився навчальний заклад, на даний час тимчасово окупована російською федерацією, тому позивач не може з об`єктивних причин надіслати до компетентного органу, розміщеного на тимчасово окупованій території, відповідний запит та отримати підтверджуючу довідку про період навчання.

Слід зазначити, що у випадку, якщо поданих позивачем документів про призначення пенсії було не достатньо або у пенсійного органу виникли сумніви, то орган пенсійного фонду мав всі правові підстави для того, щоб самостійно витребувати документи, необхідні для перевірки страхового стажу позивача, провести перевірку, зустрічну перевірку для з`ясування спірних обставин, витребувати інформацію про перейменування навчального закладу.

Суд зазначає, що відповідальність за належне і правильне оформлення документів щодо відомостей про періоди навчання, роботи та трудової книжки покладається на керівника навчального закладу, підприємства, організації. За таких обставин пенсійний орган фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення диплому та інших документів щодо відомостей про періоди навчання на позивача.

Враховуючи викладене, суд вважає, що відповідач протиправно не зарахував позивачу до загального страхового стажу період навчання з 01.09.1981 по 02.07.1984.

Крім того, в результаті розгляду документів, доданих до заяви, до страхового стажу ОСОБА_1 не зараховано період роботи з 31.01.1994 по 10.11.1994 згідно записам у трудовій книжці серії НОМЕР_2 від 12.04.1987 р., оскільки дата наказу про звільнення з роботи не відповідає даті звільнення.

Так, відповідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.04.1987 ОСОБА_1 :

- 31.01.1994 прийнятий підземним учнем гірноробочого з повним робочим днем в шахті відповідно до наказу №31п від 31.01.1994;

- 10.11.1994 звільнений за власним бажанням відповідно до наказу №65п від 2.3.98.

У спірний період роботи позивача порядок ведення трудових книжок регулювався Інструкцією про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі Інструкція №58).

Відповідно до пунктів 1.1, 2.1 Інструкції №58 трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Трудові книжки і вкладиші до них заповнюються у відповідних розділах українською і російською мовами.

За змістом пункту 2.2 Інструкції №58 до трудової книжки вносяться, зокрема, відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення.

Відповідно до пункту 2.4 Інструкції № 58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції № 58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Відтак, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на роботодавця.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 № 301 «Про трудові книжки працівників» відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

Працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці, і не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постанові від 10 жовтня 2019 року у справі №304/877/17, у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а, де вказано, що позивач не повинен був здійснювати контроль за посадовими особами підприємств щодо вірності записів у трудовій книжці та за своєчасним та повним нарахуванням податків та зборів.

Більше того, у постанові від 19.12.2019 у справі №307/541/17 Верховний Суд звертає увагу, що однією з підстав для призначення пенсії за віком є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. Управління ПФУ не врахувало, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Поряд з цим, у постанові від 21.02.2018 у справ №687/975/17 (адміністративне провадження №К/9901/110/17) Верховний Суд погодився з висновками суду першої інстанції стосовно того, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пільгової пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Аналогічна позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19-а.

Відповідно до ч.5 ст.242 КАС України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Крім того суд зазначає, що відповідно до статті 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі.

В ході розгляду справи відповідачами не надано до суду документів на підтвердження витребування інформації про реорганізацію підприємства.

Ураховуючи зазначене, працівник не відповідає за правильність записів у трудовій книжці та не повинен контролювати роботодавця щодо її заповнення. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у трудовій книжці. Крім того, нормативно-правовими актами не передбачено визнання трудової книжки недійсною в разі виявлених помилок.

Формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

При цьому, записи у трудовій книжці позивача не містять недопустимих (таких, що внесені всупереч Інструкції) виправлень чи дописок, які б змінювали суть записів або перекручували б їх зміст, а натомість внесені у відповідності із встановленими правилами.

За наведених обставин, відповідач протиправно не зарахував до страхового стажу позивача період роботи з 31.01.1994 по 10.11.1994 згідно трудової книжки серії НОМЕР_2 від 12.04.1987.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про протиправність рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.11.2024 №064350007976 про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком та наявність підстав для його скасування.

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України №1058-IV право на дострокову пенсію за віком мають військовослужбовці, які брали участь у бойових діях, після досягнення чоловіками 55 років та за наявності страхового стажу не менше 25 років.

Як встановлено, судом вік позивача на момент звернення до пенсійного органу 58 років 10 місяців. З урахуванням протиправно не зарахованих періодів до страхового стажу, страховий стаж позивача становить більше 25 років.

З огляду на встановлені обставини, викладені норми права та практику Верховного Суду, суд висновує, що позивач має право на призначення пенсії за віком як військовослужбовцю, згідно з пунктом 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» і таке право підтверджено достатніми та належними документами.

Щодо зобов`язання ГУ ПФ України в Житомирській області призначити пенсію, суд зазначає таке.

Згідно з пунктом 1 частини першої статті 45 Закону № 1058 пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як встановлено судом, позивач народився14.01.1966, звернувся до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії за віком на підставі пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове держане соціальне страхування" 14.11.2024, тобто пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

При цьому, як вище констатовано судом, позивач набув право на призначення пенсії відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" .

Суд зазначає, що для прийняття рішення за результатами поданої позивачем заяви за принципом екстериторіальності останнім структурним підрозділом визначено Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, рішенням якого позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком.

Тож, дії зобов`язального характеру щодо призначення позивачу пенсії за віком має вчинити саме територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що остаточно вирішував питання про призначення пенсії за віком, яким у цьому випадку є ГУ ПФУ в Івано-Франківській області.

Висновки аналогічного характеру викладено Верховним Судом у постанові від 07.05.2024 у справі №460/38580/22, які суд враховує в силу вимог частини п`ятої статті 242 КАС України при вирішенні цієї справи.

Відтак, суд доходить висновку, що саме Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області слід зобов`язати призначити пенсію позивачу з 14.11.2024, тобто з дня звернення за пенсією. Таке рішення гарантує право на соціальний захист, забезпечуючи реалізацію права особи на пенсійне забезпечення.

Суд зазначає, що доступ до соціальних прав, зокрема права на призначення пенсії, є важливим аспектом забезпечення гідного життя громадян та сприяє реалізації такого конституційного права.

Варто відмітити, що Головне управління Пенсійного фонду в Житомирській області не здійснювало розгляд заяви позивача, не приймало рішення про відмову у призначенні пенсії, а тому відсутні правові та фактичні обставини для покладання на нього обов`язку щодо прийняття рішення за заявою позивача, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

Згідно з статтею 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Оскільки судом обрано інший спосіб захисту порушеного права ніж просив позивач, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Зважаючи на відсутність документально підтверджених судових витрат у даній адміністративній справі питання про їх розподіл судом не вирішується.

Керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

вирішив:

Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 . РНОКПП/ЄДРПОУ: НОМЕР_5 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області (вул. Ольжича, 7, м. Житомир, Житомирська обл., Житомирський р-н,10003. РНОКПП/ЄДРПОУ: 13559341), Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області (вул. Січових Стрільців, 15, м. Івано-Франківськ, Івано-Франківська обл., Івано-Франківський р-н,76018. РНОКПП/ЄДРПОУ: 20551088) про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області від 20.11.2024 №064350007976 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України Івано-Франківській області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 періоди з 01.09.1981 по 02.07.1984, з 31.01.1994 по 10.11.1994 та призначити ОСОБА_1 з 14.11.2024 пенсію за віком відповідно до пункту 4 частини першої статті 115 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя М.С. Токарева

15.06.26