Ухвала суду № 137427570, 16.06.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

16 червня 2026 року Справа 160/11463/26

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі заяву ОСОБА_1 про відвід головуючого судді у справі №160/11463/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Дніпропетровського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа №160/11463/26 за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії.

15 червня 2026 до Дніпропетровського окружного адміністративного суду від позивача надійшла заява про відвід судді Боженко Н.В.

В обґрунтування заяви позивач зазначає, зокрема, що сам Закон України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» не є завіреним належним чином. Адже на фотокопії з оригіналу даного закону присутня гербова печатка Президента України (яка згідно Указу Президента України від 29 листопада 1999 року №1507/99 «Про офіційні символи глави держави» використовується виключно для засвідчення підпису Президента України на грамотах, посвідченнях до президентських відзнак та почесних звань України, а також на посланнях Президента главам інших держав) та водночас на документі відсутні гербова печатка ВРУ і Велика Державна Печатка України (яка згідно Указу Президента України від 19 грудня 1996 року №1230/96 «Про Велику Державну Печатку України» є символ державного суверенітету України що скріплює підпис Президента України на оригіналах текстів законів України, указів Президента України, міжнародних договорів України та Голови Верховної Ради України на оригіналах рішень Верховної Ради України щодо міжнародних договорів України). З іншого боку даний фальсифікат у вигляді Закону України від 2 червня 2016 року №1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» своєю частиною другою статті 15 намагається легалізувати й одночасно наділяє повноваженнями неповноважних осіб, встановлюючи норму, що суддя, який розглядає справу одноособово, діє як суд. Якщо слово «окружний», в назві установи визначає принцип територіальності, тоді це прямо суперечить нормам прямої дії частини першої статті 133 Конституції України, якими встановлено, що систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села. Тобто, таке поняття як «округ» взагалі відсутнє у системі адміністративно-територіального устрою України. Відтак, беручи на себе повноваження «діяти як суд», суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н. В. мусить розібратись в тому: а чи не порушуються при цьому базові принципи Закону №1402 щодо територіальності, спеціалізації та інстанційності, які є впорядкованими складовими назви суду, який вона одноособово представляє в конкретній адміністративній справі. З даного приводу слід констатувати той факт, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд, як державний орган судової гілки влади, ніколи не утворювався відповідно до вимог чинної Конституції України (документ: 254к/96-ВР) відповідним законом, та відповідно до закону. Відтак, даною заявою Позивач, самостійно дослідивши, проаналізувавши і проявивши невідповідність наявного по відношенню до умовно унормованого низкою авторських, дилетантських тематично-профільних творів з назвами, але без статусу нормативно-правових актів, - ставить під сумнів перелічене нижче, та висловлює недовіру представленому у справі №160/11463/26 складу суду заявляючи про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Наталії Василівні. Також позивач зазначає, що фактами є відсутність конституційної системи судоустрою новоствореної самостійної української держави Україна, а також те, що Дніпропетровський окружний адміністративний суд ніколи не утворювався відповідно до вимог чинної Конституції України.

В свою чергу ОСОБА_2 є фаховим юристом, який мусить знати про викладені у даній заяві юридичні факти, має розуміти всю ступінь тягара персональної відповідальності за представлення неконституційної установи і прийняття знакових рішень «іменем України». Та як порядна, законослухняна людина пані Наталія має конституційний обов`язок не виконувати явно злочинні розпорядження чи накази (згідно ч.І ст.60 КУ). Повинна неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей (згідно ч.І ст.68 КУ). А також, має повне право на вільний вибір і зміну роду занять (згідно ч.І ст.312 ЦК України). Водночас, свідоме, добровільне перебування на неутвореній відповідно до Конституції України посаді судді, через незаконне подвійне її призначення до неутвореного в конституційний спосіб (законом) суду, визначення нею належним відповідачем установу у якої відсутня конституційна правосуб`єктність, є беззаперечною ознакою її ( ОСОБА_2 ) готовності до виконання явно злочинного розпорядження чи наказу через прийняття неправосудного рішення, що безумовно викликає у Позивача обґрунтовано сумніви в неупередженості та об`єктивності судді в даній, конкретній адміністративній справі №160/11463/26, що також за певних непрямих ознак, викликає сумніви щодо її фаховості, як професійного юриста та знавця в галузі права і здатності до об`єктивної оцінки наявних фактів для постановлення адекватного, законного рішення за результатами розгляду даної адміністративної справи. Водночас суддя ОСОБА_2 має знати, що частиною першою статті 26 Закону України від 12 травня 2015 року №389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» встановлено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України.

З цих підстав позивач заявляє про відвід «судді» Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н. В. в адміністративній справі №160/11463/26 як особі, яка свідомо та усвідомлено перебуває на неутвореній відповідно до вимог чинної Конституції України посаді судді (а не посаді «професійного судді») після першого і другого призначення на відповідну посаду (замість обрання безстроково), де зазначена особа здійснює судочинство у відсутність відповідного профільного закону (згідно П.14 4.1 ст.92 КУ), та одночасно здійснює правосуддя через узурпацію реалізації цього виключного права Українського народу, який має втілювати дане конституційне право виключно через присяжних та народних засідателів. Зазначене, в своїй сукупності, а також факти викладені у даній заяві, викликають обґрунтовано сумніви не тільки в неупередженості та об`єктивності даної судді, а й у її фаховості, як професійного юриста вищої категорії. Також, це є беззаперечним свідченням її ( ОСОБА_2 ) рішучості і готовності до виконання будь-яких злочиних наказів та розпоряджень шляхом прийняття неправосудних рішень, керуючись «телефонним правом», одночасно нівелюючи засади верховенства права.

Дослідивши подану позивачем заяву про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В., суддя зазначає наступне.

Згідно приписів Кодексу адміністративного судочинства України, процесуальною гарантією забезпечення безсторонності та об`єктивності суду є право відводу (самовідводу).

Відповідно до ч.1 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):

1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;

2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований в результаті розгляду справи;

3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;

5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.

Згідно вимог ч.ч. 2, 3 ст.36 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу. До складу суду не можуть входити особи, які є членами сім`ї, родичами між собою чи родичами подружжя.

Відповідно до ч.ч. 1-3 ст.39 Кодексу адміністративного судочинства України, за наявності підстав, зазначених у статтях 36-38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов`язані заявити самовідвід. За цими самими підставами їм може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід (самовідвід) повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається за правилами спрощеного позовного провадження. Заявляти відвід (самовідвід) після цього дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів з дня, коли заявник дізнався про таку підставу.

Аналіз вказаних норм свідчить про те, що Кодексом адміністративного судочинства України чітко визначені підстави для відводу (самовідводу) судді, при цьому також визначено порядок здійснення такого відводу (самовідводу).

При цьому, відвід повинен бути вмотивований, не є підставами для відводу судді заяви, які містять лише припущення про існування упередженості, не підтверджені належними та допустимими доказами.

Обставини, вказані позивачем у заяві про відвід судді, ґрунтуються на суб`єктивних уявленнях позивача про належний стан врегулювання суспільних відносин та способу застосування діючих в державі правових актів, що не може бути підставою для відводу. Також не може бути підставою для відводу незгода відповідача з встановленим порядком призначення судді на посаду.

Інших підстав, передбачених статтями 36 та 37 Кодексу адміністративного судочинства України для відводу судді, які б підтверджували пряму чи опосередковану заінтересованість судді в результаті розгляду цієї справи або наявність обставин, які викликають сумнів у її неупередженості при розгляді справи, з матеріалів справи та доводів заяви про відвід не вбачається.

З огляду на викладене, враховуючи, що позивач загалом лише висловлює незгоду із чинними правовими актами та станом нормативно-правового врегулювання суспільних відносин, суд вважає заяву позивача про відвід судді Дніпропетровського окружного адміністративного суду Боженко Н.В. необґрунтованою.

Згідно з ч.4 ст.40 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо суд доходить висновку про необґрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.

Враховуючи вищевикладене, заяву про відвід належить передати на розгляд судді, який не входить до складу суду, що розглядає справу, визначеному визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись ст.ст. 36, 39, 40, 241, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Заяву ОСОБА_1 про відвід головуючому судді в адміністративній справі №160/11463/26 - визнати необґрунтованою.

Передати матеріали адміністративної справи №160/11463/26 для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 цього Кодексу, для вирішення питання про відвід судді.

Ухвала суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України та окремо не оскаржується. Заперечення на ухвалу може включатися до апеляційної скарги на рішення чи ухвалу суду, прийняті за наслідками розгляду справи.

Суддя Н.В. Боженко