Рішення № 137426348, 12.06.2026, Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області

Справа 688/1152/26

№ 2/688/1183/26

Рішення

Іменем України

(заочне)

12 червня 2026 року м. Шепетівка

Шепетівський міськрайонний суд Хмельницької області у складі:

головуючого - судді Березюка О.Г.

за участю секретаря судового засідання Антонюк І.І.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження в залі засідань у м. Шепетівці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,

встановив:

Короткий зміст та обґрунтування позовних вимог

Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» (далі - ТОВ «Коллект Центр») через систему «Електронний суд» звернулося до суду з цим позовом, просило стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором №4569440, яка становить 13582,50 грн, а також судові витрати по сплаті судового збору в сумі 2662,40 грн та витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн.

Позов мотивований тим, що 08 жовтня 2021 року відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» уклали в електронній формі кредитний договір №4569440 (далі Договір), за яким відповідач отримала кредит в розмірі 2500 грн та зобов`язувалася повернути його у визначений договором строк, сплативши проценти за користування ним та комісію за надання кредиту.

Підписанням Договору відповідач підтвердила, що вона ознайомлена з усіма його істотними умовами та йому надана була вся інформація, передбачена вимогами чинного законодавства. ТОВ «Мілоан» виконало свої зобов`язання за договором, надавши позичальнику кредитні кошти, в порядку, передбаченому умовами договору. Строк повернення грошових коштів наступив, однак відповідач не виконала своїх зобов`язань за Договором, грошові кошти не повернула, проценти за користування коштами не сплатила.

26 січня 2022 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу №26-01/2022-83, за яким ТОВ «Мілоан» відступило на користь ТОВ «Вердикт Капітал» права грошової вимоги до боржників за кредитним договором, у тому числі за договором №4569440.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» відступило право вимоги ТОВ «Коллект Центр» відповідно до договору відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-03/2023 від 10 січня 2023 року, в тому числі за кредитним договором №4569440 укладеним з відповідачем.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконує, у зв`язку з чим станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості виникла заборгованість у розмірі 13582,50 грн.

Представник позивача ТОВ «Коллект центр» у судове засідання не з`явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, у позовній заяві просив про розгляд справи за відсутності представника позивача, не заперечив проти заочного розгляду справи та винесення заочного рішення.

Узагальнені доводи та заперечення відповідача.

Відповідач ОСОБА_1 про дату, час та місце розгляду справи повідомлена у встановленому законом порядку, за зареєстрованим місцем проживання та шляхом опублікування оголошення на офіційному веб-сайті «Судова влада», на адресу суду повернуто поштове відправлення з довідкою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Відповідач в судове засідання не з`явилася, не повідомила про причини неявки, своїм процесуальним правом не скористалася, відзив на позов не подала.

Заяви, клопотання та інші процесуальні дії у справі.

17 березня 2026 року позивач через систему «Електронний суд» звернувся до суду з цим позовом, до якого долучив докази направлення позовної заяви з додатками відповідачу.

01 квітня 2026 року суд отримав інформацію про зареєстроване місце проживання відповідача.

06 квітня 2026 року суд відкрив спрощене провадження та призначив справу до судового розгляду на 30 квітня 2026 року, яке було відкладено на 03 червня 2026 року через неявку відповідача.

03 червня 2026 року сторони в судове засідання не з`явилися. Суд постановив ухвалу про заочний розгляд справи, без оформлення окремого документа, перейшов до стадії ухвалення судового рішення та відповідно до ч.1 ст. 244 ЦПК України відклав ухвалення та проголошення судового рішення.

Відповідно до ч.2 ст.247 Цивільного процесуального кодексу України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виклад встановлених судом обставин та зміст спірних правовідносин.

Між сторонами виникли правовідносини щодо заборгованості за кредитними договорами, які регулюються нормами Цивільного кодексу України (далі ЦК України).

Суд встановив, що 08 жовтня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір про кредит №4569440, за умовами якого відповідач отримала кредит в розмірі 2500 грн та зобов`язувалася повернути кредитодавцю кредитні кошти, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування ним (пункти 1.1, 1.2. Договору).

Пунктами 1.3, 1.4, 1.5.1, 1.5.2, 1.5.3 Договору встановлено, що кредит надається строком на 30 днів з 08 жовтня 2021 року, термін (дата) повернення кредиту, сплати комісії за надання кредиту та процентів за його користування: 07 листопада 2021 року. Комісія за надання кредиту становить 0,00 грн.

Проценти за користування кредитом становлять 7,50 грн, які нараховуються за ставкою 0,01% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.п. 1.5.2, 1.6 Договору).

Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на кредитний рахунок (п.2.1. Договору).

Відповідно до пункту 2.2.1 кредитного договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 договору.

Згідно пункту 2.2.2 Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (пункт 2.2.2 кредитного договору).

За положеннями пункту 2.3.1.1 Договору позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила). Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.

Згідно з пунктом 2.3.1.2 Договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору.

Відповідно до п. 4.2 Договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов`язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 цього Договору, в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця сума договору встановлює інший розмір процентів в розумінні частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої пунктом 1.6 цього Договору. Обов`язок позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідач ОСОБА_1 підписала кредитний договір №4569440 від 08 жовтня 2021 року шляхом накладення електронного підпису одноразовим ідентифікатором (U32363), що підтверджено наданою позивачем довідкою про ідентифікацію.

Факт видачі кредитних коштів згідно договору №4569440 у розмірі 2500 грн підтверджується квитанцією про електронний переказ коштів від 08 жовтня 2021 року, перераховані від ТОВ «Мілоан» на картку № НОМЕР_1 .

26 січня 2021 року ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Вердикт Капітал» уклали договір факторингу №26-01/2022-83, за яким ТОВ «Вердикт Капітал» набуло права вимоги за договорами про надання фінансових послуг, укладених між ТОВ «Мілоан» та боржниками, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4569440 від 08 жовтня 2021 року, що встановлено згідно актів приймання-передачі реєстрів боржників, витягу з реєстру боржників до вказаного договору факторингу та платіжного доручення про оплату згідно договору факторингу.

10 січня 2023 року ТОВ «Вердикт Капітал» і ТОВ «Коллект Центр» уклали договір про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023, за яким ТОВ «Коллект Центр» набуло право вимоги до боржників за договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 за кредитним договором №4569440 від 08 жовтня 2021 року.

Відповідно до розрахунку заборгованості, заборгованість ОСОБА_1 перед ТОВ «Коллект Центр» за договором позики №4569440 від 08 жовтня 2021 року станом на день формування позовної заяви становить 13582,50 грн, та складається із заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2500 грн та заборгованості за процентами на дату відступлення права вимоги в розмірі 11082,50 грн.

Вказані обставини підтверджуються письмовими доказами: копією договору про споживчий кредит №4569440 від 08 жовтня 2021 року, копією розрахунку заборгованості за кредитним договором №4569440 від 08 жовтня 2021 року, копією договору факторингу №26-01/2022-83 від 26 січня 2022 року; платіжним дорученням, що підтверджує оплату по договору за відступлення прав вимоги; Актами приймання-передавання Реєстру боржників; копією договору про відступлення (купівлю-продаж) прав вимоги №10-01/2023 від 10 січня 2023 року, квитанцією про електронний переказ коштів від 08 жовтня 2021 року та іншими доказами.

Застосовані норми права. Висновки суду.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво - чи багатосторонніми (договори).

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістомстатті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі ст. 6 ЦК України, сторони євільними вукладенні договору, виборі контрагентата визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч.1ст.627 ЦК України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Частиною 1 статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч.2 ст.639 ЦК України.)

Абзац другий ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до правового висновку, висловленого Верховним Судом у постановах від 09 вересня 2020 року в справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року, в справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року, в справі №127/33824/19 будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексівУкраїни може мати електронну форму.

Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).

Згідно з ч.ч.1, 3, 4, 7 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або іншому порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами Законодавства.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовий формі (ч.12 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 вказаного Закону електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ, який накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Відповідно до частини 1статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Частиною 2 статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України «Про споживчекредитування» загальні витрати за споживчим кредитом - витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно з частиною другою статті 8 Закону України «Про споживче кредитування» до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту,у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

Отже, Закон України «Про споживче кредитування» передбачає право кредитодавця встановлювати у кредитному договорі комісію, пов`язану з наданням кредиту.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктом 1 статті 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно пункту 1 частини 1статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Статтею 514 ЦК України передбачено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

За положеннями ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цьогоКодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд встановив, що 08 жовтня 2021 року відповідач ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» уклали в електронній формі кредитний договір №4569440 (далі Договір), за яким відповідач отримала кредит в розмірі 2500 грн та зобов`язувалася повернути його у визначений договором строк, сплативши проценти за користування ним та комісію за надання кредиту.

Договір підписаний відповідачем шляхом використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, після чого відповідачу були перераховані кошти, передбачені договорами шляхом переказу їх на картковий рахунок, що підтверджується дослідженими судом доказами. Договір укладений відповідно до положень Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг», в порядку передбаченому Законом України Про електронну комерцію», з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Підписавши договір, сторони (договорів) досягли згоди щодо усіх істотних умов.

Відповідач уклала цей договір добровільно, з власної волі, погодившись на всі умови, в т.ч. на умови пролонгації, підтвердивши, що умови договорів є їй зрозумілими. Відповідач була вільною у виборі фінансової установи для отримання кредитних коштів, на умовах запропонованих відповідними фінансовими установами.

Після підписання кредитних договорів та договору позики у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема у відповідача виникло зобов`язання по поверненню суми отриманих коштів та відповідної плати за користування ними.

Відповідач свої зобов`язання за кредитним договором не виконала, допустивши прострочення виконання грошового зобов`язання, отримані кошти не повернула, проценти за користування ними у визначені Договорами строки не сплатилав.

Враховуючи оформлений належним чином кредитний договір, договір факторингу та договори відступлення (купівлі-продажу) прав вимоги, ТОВ «Коллект центр» є належним стягувачем заборгованості за договором №4569440 від 08 жовтня 2021 року з відповідача у вигляді суми кредиту та процентів за користування ним.

Оскільки боржник свої зобов`язання за даним кредитним договором не виконала, суд дійшов висновку, що розмір заборгованості за договором №4569440 від 08 жовтня 2021 року становить 13582,50 грн.

Відповідач не оспорила заборгованості за кредитним договором, власного розрахунку не надала та не надала суду доказів погашення кредитної заборгованості.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення у повному обсязі.

Розподіл судових витрат.

Відповідно до положень ч.1, п.п.1,2 ч.3 ст.133 ЦПК Українисудові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, в тому числі, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки судом позов задоволено в повному обсязі, судовий збір в розмірі 2662,40 грн, що сплачений позивачем при зверненні до суду, підлягає стягненню з відповідача на його користь.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

Згідност.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до закріпленого на законодавчому рівні принципу співмірності, розмір витрат на послуги адвоката при їхньому розподілі визначається з урахуванням складності справи, часу, витраченого адвокатом на надання правничої допомоги, обсягу наданих послуг та виконаних робіт, ціни позову, а також значення справи для сторони.

Ґрунтуючись на вказаному принципі, при здійсненні дослідження та оцінки наданих сторонами доказів суд враховує, зокрема, пов`язаність витрат на правову допомогу з розглядом справи, обґрунтованість витрат та їхню пропорційність до предмета спору.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Право на професійну правничу допомогу гарантованостаттею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, урішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст.15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 акону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставістатті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/WestAllianceLimited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

У постанові Великої Палати від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц наголошено на тому, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Суд встановив, що 01 липня 2024 року року між позивачем та АО «Лігал Ассістанс» укладено договір про надання правової допомоги № 01-07/2024. Предметом вказаного договору є надання юридичної допомоги в обсязі та на умовах, передбачених договором, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу захисту інтересів, а також складення заяв, скарг, заперечень, процесуальних та інших документів правового характеру, представництво інтересів в судах загальної юрисдикції тощо.

Відповідно до розділу 4 даного договору, сторони погодили порядок здійснення розрахунків. Позивачем також надано прайс-лист АО «Лігал Ассістанс», в якому визначено види юридичних послуг та їх вартість. Як вбачається із заявки на надання юридичної допомоги №2475 від 01 січня 2026 року позивач та АО «Лігал Ассістанс» погодили надання правових послуг по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 .

Згідно з витягом з акту №18 про надання юридичної допомоги сторони погодили надання послуг за позовом до ОСОБА_1 в розмірі 9000 грн.

Однак при визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд бере до уваги норми ч.ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України щодо співмірності витрат на професійну правничу допомогу з: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц, провадження № 14-382цс19 та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18, провадження № 12-171гс19).

Розгляд справи проведено без участі сторін.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час.

Враховуючи складність справи, що є малозначною, виконані адвокатом роботи, які не є складними та не потребують значних затрат часу, зміст позовної заяви, що є типовим для такого виду правовідносин, обсяг доданих документів, суд вважає, що заявлені витрати на правову допомогу у розмірі 9000 грн не відповідають засадам розумності та співмірності характеру наданої правової допомоги, реальності таких витрат, суд вважає за можливе стягнути з відповідача на користь позивача 5000 грн витрат на правову допомогу.

Керуючись наведеним, ст.ст.13, 81, 137, 141, 259, 263-265, 289, 352, 354, 355 ЦПК України суд

ухвалив:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором №4569440 від 08 жовтня 2021 року в розмірі 13582 (тринадцять тисяч п`ятсот вісімдесят дві) гривні 50 копійок, яка складається з 2500 грн заборгованість за тілом кредиту та 11082,50 грн заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 копійок та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5000 (п`ять тисяч) гривень.

Заочне рішення може бутипереглянуте судом, що його ухвалив,за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Хмельницького апеляційного суду.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Учасники справи:

позивач Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», місцезнаходження: 01133, м. Київ, вул. Мечникова, буд.3, офіс 306. ЄДРПОУ 44276926;

відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , паспорт НОМЕР_2 , виданий 10 лютого 2011 року Шепетівським МРВ УМВС України в Хмельницькій області, РНОКПП НОМЕР_3 .

Суддя: