Рішення № 137426151, 16.06.2026, Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області

Справа № 683/1371/26

2/683/1248/2026

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року м. Старокостянтинів

Старокостянтинівський районний суд Хмельницької області в особі головуючої - судді Кутасевич О.Г., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін цивільну справу №683/1371/26, номер провадження 2/683/1248/2026 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

в с т а н о в и в:

У квітні 2026 року представник ТОВ «Європейська агенція з повернення боргів»» далі (ТОВ «ЄФПБ») звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами:

- №2734475 від 30 травня 2025 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Фінансова компанія «Незалежні фінанси» в розмірі 60 555 грн, з яких 20895 грн заборгованість за тілом кредиту, 30 660 грн заборгованість за обслуговування кредиту та 9000 грн заборгованість за неустойкою;

- №5365604 від 18 червня 2025 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» в розмірі 28427,10 грн, з яких 9571,90 грн заборгованість за тілом кредиту, 14045,20 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 4810 грн заборгованість за неустойкою, а всього за усіма договорами у загальному розмірі 88982,10 грн.

В обґрунтування заявленого позову вказує, що 30 травня 2025 року ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 , уклали кредитний договір №2734475.

18 червня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір №5365604.

Указані договори були підписані електронним підписом позичальника, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, який був надісланий на його номер телефону, що підтверджується умовами договорів, реквізитами та підписами сторін.

За загальними умовами вказаних кредитних договорів позичальник ОСОБА_1 отримав кредитні кошти на умовах платності користування та зобов`язався повернути кредитні кошти, сплатити проценти за користування коштами та виконати інші зобов`язання в повному обсязі у строки і на умовах, передбачених договорами.

Однак, в подальшому відповідач не виконав свої зобов`язання щодо повернення наданих йому кредитів.

28 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінансові системи» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28012026, за яким «ФК «Незалежні фінансові системи» відступило права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄФПБ» набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників, визначеними в Реєстрі боржників, у тому числі, за кредитним договором №2734475 від 30 травня 2025 року, укладеного між ОСОБА_1 в розмірі 60 555 грн, з яких 20895 грн заборгованість за тілом кредиту, 30 660 грн заборгованість за обслуговування кредиту та 9000 грн заборгованість за неустойкою.

24 лютого 2026 року між ТОВ «ФК «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄФПБ» укладено договір факторингу №24022026, за яким ТОВ «Мілоан» відступило права вимоги, а ТОВ "ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників, визначеними в Реєстрі боржників, у тому числі, за кредитним договором №5365604 від 18 червня 2025 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» в розмірі 28427,10 грн, з яких 9571,90 грн заборгованість за тілом кредиту, 14045,20 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 4810 грн заборгованість за неустойкою.

Таким чином, за вказаними договорами факторингу до ТОВ «ФК «ЄАПБ» перейшло право вимоги за зобов`язаннями ОСОБА_1 за вказаними кредитними договорами.

Оскільки відповідач в добровільному порядку не виконав своїх зобов`язань, тому товариство змушене було звернутися до суду за захистом своїх прав.

Ухвалою Старокостянтинівського районного суду Хмельницької області від 05 травня 2026 року постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач ОСОБА_1 протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали не надав відзив на позов в порядку, визначеному ст. 178 ЦПК України.

Дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 30 травня 2025 року ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» та ОСОБА_1 , укладено кредитний договір №2734475, відповідно до умов якого останній отримав споживчий кредит в розмірі 21 000 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків в розмірі 0,93 в день на залишок кредиту, загальні витрати за кредитом за стандартною ставкою складають 70287 грн, комісія за надання кредиту 2835 грн, яка нараховується за ставкою 13,50 від суми кредиту, комісія за обслуговування кредиту 67452 грн, що нараховується за ставкою 14,60 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду, що встановлено графіком платежів.

18 червня 2025 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали договір №5365604, відповідно до умов якого останній отримав споживчий кредит в розмірі 9 620 грн строком на 360 днів зі сплатою відсотків в розмірі 0,93 % в день на залишок кредиту, загальні витрати за кредитом за стандартною ставкою складають 32198,14 грн, комісія за надання кредиту 1298,7 грн, яка нараховується за ставкою 13,50 % від суми кредиту, комісія за обслуговування кредиту 30899,44 грн, що нараховується за ставкою 14,60 % від суми кредиту в перший день кожного наступного розрахункового періоду, що встановлено графіком платежів.

Указані кредитні договори підписані відповідно до умов ст. 12 ЗУ «Про електронну комерцію» шляхом обміну електронними повідомленнями, направленими на мобільний телефон відповідача.

ТОВ «ФК «Незалежні фінанси» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування 30 травня 2025 року 21000 грн на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , зазначену при оформленні кредиту, що підтверджується платіжним дорученням 43428346.

ТОВ «Мілоан» свої зобов`язання за кредитним договором виконало та надало позичальнику грошові кошти шляхом перерахування 18 червня 2025 року 9620 грн на картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , зазначену при оформленні кредиту, що підтверджується платіжним дорученням155971953.

У встановлений цими договорами строк ОСОБА_1 не повернув кредитні кошти та не сплатив нараховані проценти та інші платежі.

28 січня 2025 року між ТОВ «ФК «Незалежні фінансові системи» та ТОВ «ФК «ЄАПБ» укладено договір факторингу № 28012026, за яким «ФК «Незалежні фінансові системи» відступило права вимоги, а ТОВ «ФК «ЄФПБ» набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників, визначеними в Реєстрі боржників, у тому числі, за кредитним договором №2734475 від 30 травня 2025 року укладеного між ОСОБА_1 в розмірі 60 555 грн, з яких 20895 грн заборгованість за тілом кредиту, 30 660 грн заборгованість за обслуговування кредиту та 9000 грн заборгованість за неустойкою, що підтверджується копією договору, актом приймання-передачі реєстру боржників, реєстром боржників та платіжною інструкцією №23759 про перерахунок коштів на виконання договору факторингу.

24 лютого 2026 року між ТОВ «ФК «Мілоан» та ТОВ «ФК «ЄФПБ» укладено договір факторингу №24022026, за яким ТОВ «Мілоан» відступило права вимоги, а ТОВ "ФК «ЄАПБ» набуло право вимоги за первинними договорами в розмірі заборгованостей боржників, визначеними в Реєстрі боржників, у тому числі, за кредитним договором №5365604 від 18 червня 2025 року укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Мілоан» в розмірі 28427,10 грн, з яких 9571,90 грн заборгованість за тілом кредиту, 14045,20 грн заборгованість по комісії за обслуговування кредиту, 4810 грн заборгованість за неустойкою, що підтверджується копією договору, актом приймання-передачі реєстру боржників, реєстром боржників та платіжною інструкцією №45 про перерахунок коштів на виконання договору факторингу.

Надаючи правову оцінку зазначеним обставинам, судом враховується наступне.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ч. 1 ст. 626 ЦК України).

Згідно з ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина перша статті 612 ЦК України).

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Таким чином, до позивача у встановленому законом порядку перейшло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитними договорами №2734475 від 30 травня 2025 року та №5365604 від 18 червня 2025 року, після набуття права вимоги позивач не здійснював будь-яких нарахувань за вказаними договорами.

Будь-яких доказів, які б спростовували проведений позивачем розрахунок заборгованості за тілом кредиту за вказаними кредитними договорами, відповідачем по справі суду надано не було.

Відтак заборгованість за тілом кредиту в сумі 20895 грн за договором №2734475 від 30 травня 2025 року, та 9571,90 грн заборгованість за тілом кредиту за договором №5365604 від 18 червня 2025 року відповідають умовам договорів та ураховують здійсненні відповідачем оплати на їх погашення.

Разом з тим, щодо стягнення з відповідача заборгованості за комісіями за обслуговування кредиту в розмірі 30 660 грн за договором №2734475 від 30 травня 2025 року та в розмірі 14045,20 грн за договором №5365604 від 18 червня 2025 року.

Відповідно до вимог ст.203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Нормами ч.2 ст. 627 ЦК України передбачено, що у договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів .

Відповідно до абзацу третього частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"(у редакції станом на 01 січня 2017 року) кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова договору про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону, є нікчемною.

Згідно із частиною п`ятою статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів"(у редакції станом на 01 січня 2017 року) до договорів із споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

10 червня 2017 року набрав чинності Закону України "Про споживче кредитування", який визначає загальні правові та організаційні засади споживчого кредитування в Україні. Закон України "Про захист прав споживачів" застосовується до відносин споживчого кредитування у частині, що не суперечить Закону України "Про споживче кредитування".

Отже, регулювання правовідносин банку зі споживачем щодо кредитування для споживчих потреб до 10 червня 2017 року відбувалося з урахуванням приписів Закону України "Про захист прав споживачів". З 10 червня 2017 року на ці відносини поширюється Закон України "Про споживче кредитування", а у частині, що йому не суперечить, - також Закон України "Про захист прав споживачів".

Відповідно до пункту 4 частини першої статті 1 Закону України "Про споживче кредитування" загальні витрати за споживчим кредитом - це витрати споживача, включаючи проценти за користування кредитом, комісії та інші обов`язкові платежі за додаткові та супутні послуги кредитодавця та кредитного посередника (за наявності), для отримання, обслуговування і повернення кредиту.

Згідно частини другої статті 8 Закону України "Про споживче кредитування" до загальних витрат за споживчим кредитом включаються, зокрема, комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо.

На виконання вимог Закону України «Про споживче кредитування» Правління Національного банку України постановою від 08 червня 2017 року № 49 затвердило Правила розрахунку банками України загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит (далі - Правила про споживчий кредит).

Відповідно до пункту 5 Правил про споживчий кредит банк надає споживачу детальний розпис складових загальної вартості кредиту у вигляді графіка платежів (згідно зі строковістю, зазначеною у договорі про споживчий кредит, - щомісяця, щокварталу тощо) у розрізі сум погашення основного боргу, сплати процентів за користування кредитом, вартості всіх додаткових та супутніх послуг банку та кредитного посередника (за наявності) за кожним платіжним періодом, за формою, наведеною в додатку 2 до цих Правил.

Разом з тим, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

Нормами частин першої та другої статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Відповідно до частини п`ятої статті 12 Закону України «Про споживче кредитування» умови договору про споживчий кредит, які обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими цим Законом, є нікчемними.

Відтак, комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше одного разу на місяць. Умова договору про споживчий кредит щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин першої та другої статті11, частини п`ятої статті12 Закону України «Про споживче кредитування».

Відповідно до умов зазначених договорів, визначено, що комісія за обслуговування кредиту - це встановлена п.п.1.5.2 договору винагорода за обслуговування кредитної заборгованості протягом всього строку кредитування, що включає цілодобове надання позичальнику актуальної інформації шляхом розміщення її в особистому кабінеті Позичальника, зокрема про розмір нарахованої та сплаченої заборгованості за цим Договором, її складові, розрахунок поточного платежу,розрахунок суму для повного погашення заборгованості, графік платежів, негайне оновлення інформації при настанні змін, цілодобове забезпечення можливості через особистий кабінет здійснювати миттєвий безкоштовний для Позичальника переказ з автоматичним додаванням усіх необхідних реквізитів для погашення заборгованості за цим Договором, надсилання Позичальнику текстових повідомлень з нагадуванням про дати платежів, інформування про зарахування платежів, згенеровані одноразові ідентифікатори/паролі інші сервісні повідомлення, консультування та надання інформації з питань пов`язаних з обслуговуванням кредиту та виконанням цього Договору службами підтримки Кредитодавця, тощо, яка нараховується Кредитодавцем та сплачується Позичальником за кожний, визначений графіком платежів розрахунковий період, окрім останнього.

Аналіз наведених правових норм та встановлених обставин справи дає підстави вважати, що відповідачу договором було встановлено плату за надання інформації щодо кредиту, безоплатність надання якої прямо встановлена ч. 1ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування». Указана щомісячна плата за обслуговування міститься й у графіку щомісячних платежів, які є невід`ємною частиною договору. Отже, така умови договору про обов`язкову щомісячну плату за обслуговування кредитної заборгованості суперечить положенням ч. 1ст. 11 Закону України «Про споживче кредитування».

Схожі за змістом висновки викладені в постанові Верховного Суду від 01 квітня 2020 року у справі № 583/3343/19 та в правовій позиції Великої Палати Верховного Суду викладеній у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19.

Зокрема, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 липня 2022 року у справі №496/3134/19 вирішувала питання: чи можливе встановлення комісії за обслуговування кредиту згідно Закону України «Про споживче кредитування; чи має кваліфікуватися умова договору, що передбачає комісію, як дійсна /нікчемна/оспорювана.

Велика Палата Верховного Суду у вказаній постанові вказала, що Законом України «Про споживче кредитування» безпосередньо передбачено право банку встановлювати у кредитному договорі комісію за обслуговування кредиту, а згідно з п. 3.2.4 кредитного договору позичальник має право не частіше одного разу на місяць вимагати у банку безоплатного надання інформації про поточний розмір його заборгованості. Разом з тим Велика Палата зробила висновок про нікчемність в цілому пунктів 1.4 та 6 кредитного договору, зокрема не лише щодо щомісячного інформування про розмір заборгованості, але й опрацювання запитів позичальника, надання інформації по рахунку.

Так, згідно висновку Великої Палати Верховного Суду комісія за обслуговування кредитної заборгованості може включати плату за надання інформації про стан кредиту, яку споживач вимагає частіше ніж один раз на місяць. Умова договору про споживчий кредит, укладеного після набуття чинності Законом України «Про споживчекредитування» (10 червня 2017 року), щодо оплатності інформації про стан кредитної заборгованості, яку споживач вимагає один раз на місяць, є нікчемною відповідно до частин 1, 2 ст.11, ч. 5 ст.12 цього Закону.

Також, Велика Палата Верховного Суду у пунктах 71-73 постанови від 10 квітня 2019 року у справі № 463/5896/14-ц дійшла таких висновків: недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (абзац перший частини другої статті 215 ЦК України).

Відповідно до вимог ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Відповідно до статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Як убачається зі змісту договорів та додатків до Паспорта споживчого кредиту, яким визначено графік щомісячних платежів за вказаними договорами при щомісячному платежі в розмірі 3087 грн за договором №2734475 комісія за обслуговування кредиту становила 3066 грн, тобто в рахунок погашення тіла сплачувалось лише 21 грн, за договором №5365604 від 18 червня 2025 року при щомісячному платежі 1414,14 грн комісія за обслуговування кредиту становила 1404,52 грн та в рахунок погашення кредиту зараховувалось лише 9,62 грн.

Тобто зазначений розмір щомісячної комісії є суттєвим порівняно із розміром кредиту та його складових, отриманого ОСОБА_1 за вказаними договорами, що вочевидь не можна визнати справедливим та розумним.

Позивач не був позбавлений можливості надати докази на підтвердження справедливості умов договору щодо встановленої комісії, зокрема з урахуванням переліку та обсягу послуг, які надаються позичальнику за таку плату.

Наявні в матеріалах справи документи взагалі не містять будь-якого опису послуг, за які банком встановлена комісія.

Ураховуючи те, що банк не повідомив позичальника, які саме послуги за вказану плату йому надаються, розмір комісійної винагороди вносить істотний дисбаланс договірних прав та обов`язків на шкоду споживачу, тобто умови кредитного договору є несправедливими, суд уважає, що позивачем недоведено, що плата за обслуговування кредитної заборгованості згідно рафіку платежів встановлена банком за надання послуг.

Як встановлено з виписки по рахунку клієнта, частина сплачених в погашення кредиту коштів зараховувалась банком на погашення плати за обслуговування кредиту (комісії), в той час як така не підлягала нарахуванню і сплаті.

Статтею 19 Закону визначено, у разі недостатності суми здійсненого платежу для виконання зобов`язання за договором про споживчий кредит у повному обсязі ця сума погашає вимоги кредитора у такій черговості: 1) у першу чергу сплачуються прострочена до повернення сума кредиту та прострочені проценти за користування кредитом; 2) у другу чергу сплачуються сума кредиту та проценти за користування кредитом; 3) у третю чергу сплачуються неустойка та інші платежі відповідно до договору про споживчий кредит.

Як убачається з наданих позивачем розрахунків заборгованості за спірними договорами, відповідачем в рахунок погашення комісії за обслуговування кредиту сплачено 15330 грн за договором №2734475 та 7022,60 грн за договором №5365604.

Тому вказана сума коштів зарахованих банком на погашення плати за обслуговування кредиту (комісії) мала бути зарахована в рахунок погашення як тіла кредиту у порядку визначеному п. 1 ч. 1 ст. 19 Закону України «Про споживче кредитування».

З врахуванням викладеного вище, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню заборгованість за договором №2734475 від 30 травня 2025 року в сумі 5565 грн (20895 15330=5565) та за договором №5365604 від 18 червня 2025 року в розмірі 2549,3 грн (9571,90-7022,60).

При цьому суд звертає увагу, що проценти за користування кредитними коштами, передбаченими вказаними договорами, відповідачу не нараховувалась.

Щодо стягнення із відповідача на користь позивача заборгованості за пенею в розмірі 9000 грн за договором №2734475 та 4810 грн за договором №5365604, суд ураховує наступне.

Так, п.4.1-4.3 договору №2734475 від 30 травня 2025 року та №5365604 від 18 червня 2025 року передбачено штраф у разі невиконання та/або неналежного виконання споживачем зобов`язань за договором у розмірі 1000 грн за кожен випадок такого порушення, якщо таке триває більше 2 днів, а також передбачено право нараховувати право кредитодавця нараховувати проценти за ставкою 0% річних в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених ст.625 ЦПК України.

Відповідно п. 18 прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Указом Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого відповідним законом України від 24 лютого 2022 року №2102-ІХ, на всій території України введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, дія якого триває до теперішнього часу.

Оскільки пеня відповідно умов договорів №2734475 від 30 травня 2025 року №5365604 від 18 червня 2025 року нараховані за період дії воєнного стану, тому позов в частині стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за пенею в розмірі відповідно 9000 грн та 4810 грн за цими договорами задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судові витрати покладаються на сторони пропорційно задоволеним позовним вимогам.

При зверненні до суду ТОВ «ФК «ЄАПБ» `було сплачено 2662,40 грн судового збору, ціна позову становила 88982,10 грн, позов задоволено на суму 8114,3 грн, тобто на 9,12 %, а тому з відповідача на користь позивача слід стягнути 242,81 грн судового збору.

Керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265 ЦПК України, суд

в и р і ш и в:

Позовні вимоги товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за кредитним договором №2734475 від 30 травня 2025 року в розмірі 5565 грн та заборгованість за договором №5365604 від 18 червня 2025 року в розмірі 2549,30 грн, а всього 8114,3 грн.

У решті позову відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» 242,81 грн судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», місцезнаходження: вул. Лісова, 2, м. Бровари Київська область, 07400, ЄДРПОУ 35625014.

Відповідач: ОСОБА_1 , зареєстроване місце проживання АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .

Суддя