Ухвала суду № 137425016, 10.06.2026, Яворівський районний суд Львівської області

Справа № 944/1246/26

Провадження №1-кп/944/1097/26

УХВАЛА

10.06.2026 рокум.Яворів

Яворівський районний суд Львівської області

у складі: головуючого судді ОСОБА_1 ,

з участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

захисника ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Яворові кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 25.02.2026 за № 7202610240000011 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.201-1, ч.4 ст.358 КК України,

в с т а н о в и в:

10.03.2026 до суду надійшов обвинувальний акт з угодою про визнання винуватості від 25.02.2026 у кримінальному провадженні № 72026102400000011 від 25.02.2026 про обвинуваченням ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.201-1, ч.4 ст.358 КК України.

Під час підготовчого судового засідання прокурором було підтримано угоду про визнання винуватості, укладену 25.02.2026 між ним та обвинуваченим ОСОБА_5 з участю захисника ОСОБА_4 . Прокурор, вважаючи, що при укладенні даної угоди дотримані вимоги і правила КПК України та КК України, просив затвердити її.

Захисник у судовому засіданні просив затвердити угоду про визнання винуватості між його підзахисним та прокурором, пояснив, що вона відповідає вимогам закону, укладена обвинуваченим у його присутності, добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.

У судовому засіданні ОСОБА_5 пояснив суду, що угода про визнання винуватості укладена добровільно, не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. Просив суд затвердити угоду про визнання винуватості від 25.02.2026 призначити йому узгоджене покарання, при цьому беззастережно визнав себе винуватими у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, за викладених в обвинувальному акті обставин. Ствердив, що здійснив перерахування коштів на потреби ЗСУ в розмірі 150000 грн.

Суд, дослідивши угоду про визнання винуватості, вислухавши доводи учасників судового провадження, дійшов висновку, що вона не відповідає вимогам кримінального законодавства, з огляду на наступне.

В угоді про визнання винуватості зазначено, що підозрюваний ОСОБА_6 під час досудового розслідування повністю та беззастережно визнав свою винуватість у інкримінованих йому злочинах і зобов`язується: а) беззастережно визнати свою винуватість у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.201-1, ч.4 ст.358 КК України у судовому провадженні та погодитись з визначеним в угоді покарання; б) надавати стороні обвинувачення та суду достовірну та повну інформацію відносно та інших учасників кримінальних правопорушень, у тому числі, шляхом надання викривальних показів щодо інших співучасників кримінальних правопорушень під час досудового розслідування та судового розгляду у кримінальному провадженні №72024102400000054 від 09.08.2024 та інших провадженнях, підставами здійснення досудового розслідування в яких стали або стануть матеріали виділені в порядку ст.217 КПК України; в) співпрацювати з правоохоронними органами у викритті та виявленні осіб, які скоїли кримінальні правопорушення, що зареєстровані в єдиному реєстрі досудових розслідуваннях за номером 72024102400000054 від 09.08.2024 з якого були виділені матеріали стосовно ОСОБА_6 ; г) зробити внесок самостійно або 3-ю особою в інтересах підозрюваного, що полягає у перерахуванні грошових коштів у сумі 150000 грн на офіційну фандрейзингову платформу БО Благодійний фонд «Підтримай Третю Штурмову» за напрямком «Підтримай Третю Штурмову». Під час укладення угоди враховано вимоги ст.ст. 65, 66, 68, 69, 75 КК України в частині наявності обставин, які пом`якшують покарання за вчинені ОСОБА_5 злочини, а саме визнання вини, щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень, що пом`якшують покарання та істотно знижують тяжкість вчиненого злочину. Крім того, вивченням особистості ОСОБА_5 встановлено, що на момент вчинення кримінального правопорушення до кримінальної відповідальності останній не притягувався. Враховуючи вище викладене, сторони дійшли згоди щодо можливості із застосуванням ст.69 КК України визначити покарання нижче від найнижчої межі, яка встановлена в санкції Особливої частини КК України.

З урахуванням вказаних обставин сторони дійшли згоди щодо призначення ОСОБА_5 такого покарання: за ч.2 ст.15, ч.3 ст.201-1 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна; за ч.4 ст.358 КК України у виді обмеження волі на строк 2 роки. На підставі ч.1 ст. 70 КК України шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, призначити остаточне покарання за сукупністю кримінальних правопорушень у виді позбавлення волі на строк 4 роки 6 місяців без конфіскації майна. На підставі ч.4 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим покаранням за вироком Долинського районного суду Івано-Франківської області від 26.01.2026 призначити ОСОБА_5 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, терміном який встановить суд, з покладенням обов`язків передбачених ст.76 КК України.

На підставі ст.96-1, п.3 ч.1 ст. 96-2 КК України, ч.9 ст. 100 КПК України застосувати спеціальну конфіскацію щодо предмету кримінального правопорушення (пиломатеріали обрізні породи дуб) загальним об`ємом 22,319 м3 вартістю 724,77 тис.грн, заборонених до вивозу за межі митної території України, які намагався експортувати ОСОБА_5 та на які накладено арешт ухвалою Святошинського районного суду міста Києва від 04.09.2025 у справі №759/20122/25 ( провадження № 1-кс/759/5563/25).

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.

Відповідно до п.п.1, 3 ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів (крім кримінальних проваджень щодо корупційних кримінальних правопорушень та кримінальних правопорушень, пов`язаних з корупцією); щодо особливо тяжких злочинів, вчинених за попередньою змовою групою осіб, організованою групою чи злочинною організацією або терористичною групою за умови викриття підозрюваним чи обвинуваченим, який не є організатором такої групи або організації, злочинних дій інших учасників групи чи інших, вчинених групою або організацією злочинів, якщо повідомлена інформація буде підтверджена доказами.

Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.

Частиною 1 ст. 472 КПК України визначено, що в угоді про визнання винуватості зазначаються її сторони, формулювання підозри чи обвинувачення та його правова кваліфікація з зазначенням статті (частини статті) закону України про кримінальну відповідальність, істотні для відповідного кримінального провадження обставини, беззастережне визнання підозрюваним чи обвинуваченим своєї винуватості у вчиненні кримінального правопорушення, обов`язки підозрюваного чи обвинуваченого щодо співпраці у викритті кримінального правопорушення, вчиненого іншою особою (якщо відповідні домовленості мали місце), умови часткового звільнення підозрюваного, обвинуваченого від цивільної відповідальності у вигляді відшкодування державі збитків внаслідок вчинення ним кримінального правопорушення, узгоджене покарання та згода підозрюваного, обвинуваченого на його призначення або на призначення покарання та звільнення від його відбування з випробуванням, умови застосування спеціальної конфіскації, наслідки укладення та затвердження угоди, передбачені статтею 473 цього Кодексу, наслідки невиконання угоди.

Відповідно до положень ч. 7 ст. 474 КПК України, суд перевіряє угоду на відповідність вимогам цього Кодексу та/або закону.

Суд відмовляє в затвердженні угоди, якщо: 1) умови угоди суперечать вимогам цього Кодексу та/або закону, в тому числі допущена неправильна правова кваліфікація кримінального правопорушення, яке є більш тяжким ніж те, щодо якого передбачена можливість укладення угоди; 2) умови угоди не відповідають інтересам суспільства; 3) умови угоди порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб; 4) існують обґрунтовані підстави вважати, що укладення угоди не було добровільним, або сторони не примирилися; 5) очевидна неможливість виконання обвинуваченим взятих на себе за угодою зобов`язань; 6) відсутні фактичні підстави для визнання винуватості.

Вирішуючи питання щодо відповідності укладеної угоди вимогам КПК України та КК України суд звертає увагу на наступне.

Так, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень:

- ч. 2 ст.15, ч.3 ст.201-1 КК України санкція якої передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від десяти до дванадцяти років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк до трьох років та з конфіскацією майна;

- ч. 4 ст. 358 КК України, санкція якої передбачає покарання у вигляді штрафу до п`ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або пробаційного нагляду на строк до двох років, або обмеження волі на той самий строк.

Відповідно до ст. 12 КК України інкриміновані ОСОБА_5 кримінальні правопорушення є особливо тяжким злочином та кримінальним проступком.

Перевіряючи покарання, узгоджене сторонами в угоді про визнання винуватості суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст. 65 КК України суд призначає покарання: у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Сторонами угоди визначене покарання за ч.2 ст.15, ч.3 ст.201-1 КК України не відповідає санкції статті, оскільки таке не передбачає призначення додаткового покарання у виді позбавлення права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю.

Також ст. 69 КК України передбачено, що за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного, суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті КК України.

Разом із тим, на переконання суду, сторонами угоди застосування ст. 69 КК України при призначенні покарання обвинуваченому, не було належним чином мотивовано та обґрунтовано ані в укладеній угоді, ані під час розгляду такої угоди судом. Жодним чином не обгрунтовано не призначення додаткового покарання у виді конфіскації майна.

Виходячи з положень ч. 1 ст. 75 КК України обов`язковою умовою прийняття судом рішення про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням є наявність обставин, які переконливо свідчать про можливість його виправлення без відбування покарання. Такі обставини мають давати підстави для висновку, що передбачені ст. 76 КК України наглядові та соціально-виховні заходи будуть ефективними й достатніми для досягнення вищевказаної мети.

Однак, в угоді від 25.02.2026 лише зазначено про наявність згоди сторін про звільнення ОСОБА_5 від відбування покарання з випробуванням, при цьому не вказано, що його виправлення можливе без відбування покарання.

Враховуючи вищевикладене, дослідивши зміст наданої сторонами угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що узгоджене в угоді покарання, не відповідає вимогам КК України.

Також окремо суд зазначає щодо спеціальної конфіскації предмету кримінального правопорушення, яка передбачена умовами угоди про визнання винуватості.

Зокрема, сторона обвинувачення надала суду копію постанови про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 03.09.2025, відповідно до якої в межах кримінального провадження №72024102400000054 від 09.08.2024 визнано речовими доказами зокрема: товарно-матеріальні цінності "Пиломатеріали обрізні з деревини: дошки дубові, сорт (miх), обрізні, свіжоспиляні, розміром:50х140-340х2100-3000 мм, разом 750 шт, 22,319 м3, відповідно до митної декларації 25UA209140022545U3, які ескпортуються ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

В межах даного кримінального провадження ухвалою слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва від 04.09.2025 накладено арешт на товарно-матеріальні цінності "Пиломатеріали обрізні з деревини: дошки дубові, сорт (miх), обрізні, свіжоспиляні, розміром:50х140-340х2100-3000 мм, разом 750 шт, 22,319 м3, відповідно до митної декларації 25UA209140022545U3, які експортуються ФОП ОСОБА_6 (РНОКПП НОМЕР_1 ).

Постановою про виділення матеріалів досудового розслідування у кримінальному провадженні від 25.02.2026 виділено з кримінального провадження під №72024102400000054 від 09.08.2024 матеріали досудового розслідування відносно ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за якими останній підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.15, ч.3 ст.201-1, ч.4 ст. 358 КК України , в окреме провадження під №72026102400000011 від 25.02.2026 та доручено досудове розслідування детективу підрозділу детективів ТУ БЕБ у м.Києві.Виділенню підлягають матеріали кримінального провадження згідно реєстру, який додається до постанови.

З переліку матеріалів, що підлягають виділенню в копіях із кримінального провадження №72024102400000054 від 09.08.2024 відповідно до постанови про виділення матеріалів кримінального провадження від 25.02.2026 виділено лише документи, зокрема: постанову про визнання речовими доказами та приєднання до матеріалів кримінального провадження речових доказів від 03.09.2025 та ухвалу слідчого судді Святошинського районного суду м.Києва №759/20122/25 від 04.09.2025, водночас переліку речових доказів, які підлягають виділенню з кримінального провадження №72024102400000054 від 09.08.2024 у кримінальне провадження №72026102400000011 від 25.02.2026 суду не надано. Відсутність відомостей про речові докази у кримінальному провадженні, в свою чергу, унеможливлює вирішення питання долі речових доказів, застосування спецконфіскації відповідно до норм КК України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що затвердження судом угоди про визнання винуватості, суперечить вимогам КПК України та КК України, а тому в затвердженні такої слід відмовити.

Також суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам ч. 8 ст. 474 КПК України, згідно якої повторне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим в одному кримінальному провадженні допускається одноразово у разі усунення підстав, на основі яких суд відмовив у затвердженні такої угоди. У разі повторної відмови судом у затвердженні угоди наступне звернення з угодою з тим самим підозрюваним, обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні не допускається.

Керуючись ст.ст. 314-316, 372, 376, 474 КПК України, суд

ухвалив :

Відмовити у затвердженні угоди про визнання винуватості від 25.02.2026, укладеної між прокурором відділу Київської міської прокуратури ОСОБА_3 та обвинуваченим ОСОБА_5 з участю захисника ОСОБА_4 у кримінальному провадженні №7202610240000011 від 25.02.2026 про обвинувачення ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.15, ч.3 ст.201-1, ч.4 ст.358 КК України.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 15.06.2026.

Суддя ОСОБА_1