Ухвала суду № 137424942, 16.06.2026, Шевченківський районний суд м. Львова

Справа № 466/12967/24

Провадження № 1-кп/466/313/26

У Х В А Л А

16 червня 2026 року м. Львів

Шевченківський районний суд м. Львова

у складі колегії суддів:

головуючого-судді ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

секретаря с/з ОСОБА_4 ,

розглянувши кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за №12024140000000749 від 19.07.2024 року відносно

ОСОБА_5 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 263, п.п. 8,14 ч.2 ст. 115 КК України,

З участю учасників провадження:

прокурорів ОСОБА_6 , ОСОБА_7 ,

представника потерпілої адвоката ОСОБА_8 ,

обвинуваченого ОСОБА_5 ,

захисника адвоката ОСОБА_9 ,

у с т а н о в и л а

в провадженні Шевченківського районного суду м.Львова знаходиться кримінальне провадження №12024140000000749, відомості про яке 19.07.2024 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань, про обвинувачення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , раніше не судимого у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч.1 ст. 263, п.п. 8,14 ч.2 ст. 115 КК України.

26.07.2024 ухвалою слідчого судді Галицького районного суду міста Львова щодо підозрюваного ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою, без визначення розміру застави, строком на 60 днів, тобто до 22.09.2024 включно та який в подальшому продовжувався. В останнє ухвалою Шевченківського районного суду м.Львова від 22.04.2026 року строк тримання під вартою продовжено до 21.06.2026 року.

10.06.2026 прокурор Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 через електронний суд подав до суду клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів без визначення застави, враховуючи, що строк тримання обвинуваченого під вартою завершується.

Клопотання вручено обвинуваченому та захиснику.

В обгрунтування клопотання зазначає, що строк тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_5 завершується, усі докази дослідженні та провадження перебуває на стадії судових дебатів, враховуючи значний об`єм матеріалів, які необхідно проаналізувати суду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, виникла необхідність у продовженні вищевказаного строку, оскільки ризики, зазначені в ухвалах слідчого судді про застосування та продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в ухвалах Шевченківського районного суду м.Львова про продовження запобіжного заходу не зменшились, продовжують існувати та збільшуються із кожним дослідженим доказом в судовому засіданні.

Докази, які дають підстави обвинувачувати ОСОБА_5 в тому числі у вчиненні особливо тяжкого злочину є вагомими, допустимими та отриманими у встановленому КПК України порядку; вік і стан здоров`я обвинуваченого ОСОБА_5 дозволяє застосування до нього запобіжного заходу, пов`язаного із позбавленням волі. Крім цього у ОСОБА_5 відсутнє постійне місце проживання у м.Львові, де вчинено злочин та здійснюється судовий розгляд, що свідчить про можливість останнього ухилятися від органу досудового розслідування та суду; у разі визнання винуватим ОСОБА_5 загрожує покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

На даний час ризики, передбачені п.п. 1, 2, 3, 5 ч.1 ст.177 КПК України, які були встановлені під час досудового розслідування, продовжують існувати. З дослідженням доказів обвинувачений розуміє невідворотність покарання, а тому ризики в т.ч. і переховування від суду зростають. Враховуючи наведене просить продовжити запобіжний захід у виді тримання під вартою без визначення розміру застави.

28.05.2026 року захисник обвинуваченого ОСОБА_5 адвокат ОСОБА_9 звернулася до суду з клопотанням у справі № 466/12967/24 про скасування запобіжного заходу.

В обгрунтування зазначає, що підставами є перше порушення права на захист. Так, під час розгляду клопотання ухвалою Шевченківського районного суду міста Львова від 22.04.2026 було продовжено запобіжний захід тримання під вартою ОСОБА_5 до 21.06.2026 року включно. Судове рішення у будь-якому разі підлягає скасуванню, якщо: судове провадження здійснено за відсутності захисника, якщо його участь є обов`язковою (ч.1, п.4 ч.1 ст.412 КПК України).

Станом на 22.04.2026 «захисником» обвинуваченого ОСОБА_5 у кримінальному провадженні №12024140000000749 від 19.07.2024, був адвокат ОСОБА_10 та адвокат ОСОБА_11 , з яким укладала договори ОСОБА_12 . Після зупиння адвокатської діяльності ОСОБА_11 та ОСОБА_10 , договори з адвокатами не укладалися, отже рішення приймалися без захисників.

Друга підстава - відсутність ризиків зазначених у клопотанні прокурора, а тому перебування ОСОБА_5 під постійним цілодобовим наглядом поліції за адресою цілодобового домашнього арешту унеможливлює його втечу з метою ухилення від кримінальної відповідальності.

Третя, що суд не застосовує практику ЄСПЛ, не підтверджує законність продовження тримання ОСОБА_5 під вартою, а навпаки - прямо свідчить про порушення його права на свободу та особисту недоторканність, гарантованого статтею 5 Конвенції. Фактична відсутність доведених ризиків, відсутність нових обставин, автоматичне продовження запобіжного заходу, не розгляд альтернативних заходів та утримання особи під вартою без права внесення застави протягом майже двох років є несумісними із стандартами ЄСПЛ та принципами демократичного правосуддя.

Підстава четверта відсутність доказів, за яких твердження прокурора про доведеність причетності ОСОБА_5 до вбивства є процесуальним припущенням сторони обвинувачення. Просить скасувати запобіжний захід та звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 з під варти в залі суду.

В задоволенні клопотання прокурора пропродовження запобіжного заходу тримання під вартою без визначення розміру застави відмовити та обрати запобіжний захід цілодобовий домашній арешт за місцем проживання із носінням електронного засобу зв`язку.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 та ОСОБА_7 підтримали доводи, наведені у письмовому клопотанні. Просили суд клопотання задовольнити, а в задоволенні клопотання адвоката ОСОБА_9 відмовити.

Прокурор ОСОБА_6 також додатково пояснив, що ним в судових дебатах оголошено міру покарання овинуваченому ОСОБА_5 пожиттєве позбавлення волі, з огляду на таке збільшується ризик ухилення вд суду з метою уникнення можливого покарання.

Представник потерпілої адвокат ОСОБА_13 підтримала клопотання прокурора.

Обвинувачений ОСОБА_5 заперечив клопотання та підтримує пояснення захисника.

Захисник ОСОБА_9 щодо задоволення клопотання прокурора заперечила та вважала за можливе застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 запобіжний захід у виді цілодобового домашнього арешту з носінням електронного засобу зв`язку.

Ознайомившись з поданим клопотанням та клопотанням адвоката ОСОБА_9 щодо зміни, скасування запобіжного заходу, заслухавши доводи та заперечення учасників процесу щодо заявлених клопотань, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Відповідно до ст.331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати або обрати запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування.

За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу суд враховує вимоги п.п. 3, 4, 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, згідно із якими обмеження права на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Водночас, відповідно по п.36 Рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Москаленко проти України», Європейський суд зазначив, що суворість покарання, яке може бути призначено, є належним елементом при оцінці ризику переховування від суду чи скоєння іншого злочину.

Як зазначає Європейський суд з прав людини, питання про те, чи є тривалість тримання під вартою розумною, не можна вирішувати абстрактно. Наявність підстав для залишення обвинуваченого під вартою слід оцінювати в кожній справі з урахуванням її особливостей. Продовжуване тримання під вартою може бути виправданим заходом у тій чи іншій справі лише за наявності чітких ознак того, що цього вимагає справжній інтерес суспільства, який, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважує інтереси забезпечення права на свободу (рішення у справі "Єчюс проти Литви" (Jecius v. Lithuania), N 34578/97, п.93, ECHR 2000-IX).

Обвинуваченому ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк тримання обвинуваченого під вартою без визначення розміру застави неодноразово продовжувався у встановленому порядку та завершується 21.06.2026.

Вирішуючи питання доцільності продовження обвинуваченому ОСОБА_5 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, колегія суддів враховує те, що такий обвинувачується у вчиненні, в тому числі, умисного особливо тяжкого злочину із застосуванням фізичного насильства до особи, передбаченого п.п. 8,14 ч.2 ст.115 КК України, санкція частини статті якої передбачає можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від десяти до п`ятнадцяти років або довічне позбавлення волі.

Так, за злочини, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_5 , передбачено покарання виключно у виді позбавлення волі. Колегія суддів вважає, що з врахуванням тяжкості інкримінованих обвинуваченому злочинів і суворості покарання, яке може бути призначено судом в разі доведення його винуватості, зважаючи на принцип безпосередності дослідження доказів, існують обґрунтовані ризики можливості переховування обвинуваченого від суду з метою уникнення покарання, перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином та можливості вчинення іншого насильницького злочину, продовження злочинної діяльності.

Такі ризики не зменшилися та продовжують мати місце на даний час.

Колегія суддів виходить із принципу забезпечення захисту інтересів суспільства, які переважують правило поваги до особистої свободи, оскільки життя людини є найвищою цінністю, а ОСОБА_5 обвинувачується, в тому числі, у вчиненні вбивства, тобто умисного протиправного заподіяння смерті іншій людині, у зв`язку із виконанням цією особою громадського обов`язку, з мотивів національної нетерпимості.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Летельє проти Франції» №12369/86 від 26.06.1991 вказав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу. Із вказаного рішення Європейського суду вбачається, що попереднє ув`язнення може бути застосоване стосовно до особи, яка обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину, виходячи із самої тяжкості обвинувачення.

Так, розгляд кримінального провадження завершується, судом досліджено усі докази сторони обвинувачення та захисту, провадження перебуває на стадії судових дебатів. Для ухвалення вироку, враховуючи значний об`єм матеріалів, які необхідно проаналізувати суду, перебуваючи в нарадчій кімнаті, необхідний значний час.

Колегія суддів вважає, що ризики, зазначені в ухвалах слідчого судді про застосування та продовження ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, в ухвалах Шевченківського районного суду м.Львова про продовження запобіжного заходу не зменшились, продовжують існувати.

Колегія суддів не відхиляє доводів захисту на користь обвинуваченого, але вважає, що у даному випадку ці доводи не перевищують суспільного інтересу в справі, який полягає в повному та неупередженому розгляді кримінального провадження у встановлені законом строки, а також забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних рішень у справі та запобігання процесуальних ризиків.

Запобіжний захід у виді тримання під вартою буде відповідати характеру суспільного інтересу, що, незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п. 79 рішення ЄСПЛ у справі "Харченко проти України" від 10 лютого 2011 року).

Окрім цього, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому не суперечить вимогам ст.5 «Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод», вказаним у рішенні Європейського суду з прав людини від 09.10.2014 у справі «Чанєв проти України», оскільки в матеріалах справи існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а підстав для застосування більш м`яких запобіжних заходів у відношенні до обвинуваченого чи зменшення ризиків заявлених прокурором на даний не встановлено.

Колегія суддів вважає доцільним продовження обвинуваченому ОСОБА_5 у даному кримінальному провадженні запобіжного заходу у виді тримання під вартою. На переконання колегії суддів, застосування щодо обвинуваченого більш м`якого запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, не зможе запобігти вказаним ризикам.

Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_5 , документи, що його характеризують, відомості про стан здоров`я, приймаючи до уваги, що ризики, які стали підставою для обрання щодо обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою та продовження такого на стадії завершення розгляду кримінального провадження, існують на даний час і не зменшилися, є підстави вважати, що обвинувачений ОСОБА_5 може переховуватись від суду, тому суд дійшов висновку, що йому слід продовжити строк тримання під вартою.

Застосування більш м`якого запобіжного заходу не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Пояснення захисника ОСОБА_9 про відсутність наявних ризиків, на підтвердження таких стороною обвинувачення, колегія оцінює критично. Також, суд зазначає, що ухилення від суду можливе не тільки шляхом виїзду за межі міста Львова, а таким слід вважати будь-яке унеможливлення виконувати обов`язки, як то переховування в Україні.

У відповідності до п.2 ч.4 ст.183 КПК України суд вправі при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, не визначати розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, який спричинив загибель людини.

Оскільки обвинуваченому інкримінується вчинення кримінального правопорушення насильницького характеру, колегія суддів вважає за недоцільне визначати заставу. Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що заявлене клопотання прокурора є підставним і таким, що підлягає до задоволення. Підстав для задоволення клопотання захисника ОСОБА_9 колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст. 2, 7, 331, 369, 372, 376 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а:

клопотання від 10.06.2026 прокурора Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 про продовження обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 строку тримання під вартою без визначення розміру застави строком на 60 діб - задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 діб, без визначення застави з 17 червня 2026 року і до 15 серпня 2026 року включно.

У задоволенні клопотання від 28.05.2026 року захисника обвинуваченого ОСОБА_5 адвоката ОСОБА_9 про скасування запобіжного заходу відмовити.

Для виконання копію ухвали скерувати у Державну установу «Львівська установа виконання покарання (№19)» за місцем утримання обвинуваченого ОСОБА_5 .

Копії ухвали вручити обвинуваченому, захиснику.

Копію ухвали вручити прокурору Львівської обласної прокуратури ОСОБА_6 для контролю.

На ухвалу суду протягом п`яти діб з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга до Львівського апеляційного суду.

Головуючий суддя ОСОБА_1

судді ОСОБА_2

ОСОБА_3