Рішення № 137424280, 11.06.2026, Приморський районний суд м. Одеси

Справа № 522/14051/24

Провадження № 2/522/1920/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ У КРАЇНИ

11 червня 2026 року Приморський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого - судді Абухіна Р.Д.,

за участю секретаря судового засідання Гудзюк Ю.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів,

В С Т А Н О В И В:

Позивачка ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон», згідно якого просить розірвати депозитний договір № SAMDN80000729343170 «Стандарт» укладений між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 02.10.2012 року та стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 30449,00 доларів США, що складається із суми неповернутого вкладу 16128,00 доларів США за договором №SAMDN80000729343170 «Стандарт», та 14321,00 доларів США несплачених відсотків відповідно до умов договору №SAMDN80000729343170 «Стандарт» за період з 16.03.2014 по 22.08.2024 та судові витрати по справі.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 02.10.2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» та ОСОБА_1 було укладено депозитний договір №SAMDN80000729343170 «Стандарт» на виконання, якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та усього позивачкою на особовий рахунок внесено 16128 дол. США. Оскільки позивачка не відмовилася від продовження строку дії внеску, дія договору продовжилася автоматично. Навесні 2014 року, у зв`язку з окупацією Автономної Республіки Крим, Банк припинив свою діяльність на території Автономної Республіки Крим, позивачка була позбавлена права безперешкодно користуватися своїми грошовими коштами. Більше того, Банк відмовився від виконання розпоряджень про перерахування і видачу відповідних сум із рахунків і проведення інших операцій за рахунками, заблокувавши доступ до них. Позивачка з 2014 року зверталася до Банку з проханнями розблокувати депозитний договір та повернути їй належні кошти, однак таке розблокування не відбулося. Позивачка вважає, що оскільки відповідач не виконав своїх обов`язків з повернення позивачці вказаних коштів, грошові кошти за договором банківського вкладу, з врахуванням нарахованих процентів, підлягають стягненню із відповідача, а вказаний договір - розірванню, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 26.08.2024 року провадження у справі відкрите та призначено розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

09.09.2024 року від представника відповідача надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач просив залишити позовну заяву без розгляду та відмовити у задоволені позову. В обґрунтування відзиву зазначено, що у провадженні Білозерського районного суду Херсонської області знаходиться цивільна справа №648/2142/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення коштів, в якій предметом позовних вимог є депозитний договір №SAMDN80000729343170, а тому на думку відповідача провадження по справі підлягає залишенню без розгляду. Також відповідач вказував, що матеріали справи не містять доказів, що депозитний договір було заблоковано банком чи накладено будь які арешти, а також доказів відмови відповідача щодо повернення грошових коштів. Крім того відповідач зазначав, що позивач розраховуючи відсотки за весь період застосовує відсоткову ставку 8,5% в рік, в той час як умовами депозитного договору передбачено, що кожне нове продовження договору відбувається на умовах ставок, які діють в банку на момент такого продовження. Окремо відповідач зазначив, що 17.11.2014 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ТОВ ФК «Фінілон» було укладено договір про переведення боргу з подальшим укладенням 18.11.2014 р Додаткової угоди до цього договору, відповідно до умов якого було здійснено переведення боргу на ТОВ ФК «Фінілон» за депозитними договорами та договорами банківського обслуговування, в тому числі і по депозитному договору ОСОБА_1 .. З огляду на вказане відповідач вважає, що не несе жодних зобов`язань за такими договорами, а ТОВ ФК «ФІНІЛОН» є новим боржником за договорами у відповідності до умов Договору про переведення боргу від 17.11.2014р.

16.09.2024 року від представника позивачки надійшла відповідь на відзив, в якій вона зазначила, що відповідачем жодним чином не були спростовані доводи та аргументи позивача, викладені у позовній заяві, а тому просила позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

19.11.2024 року відповідач подав до суду клопотання, згідно кого просив долучити до матеріалів справи наступні документи: копію ухвали Білозерського районного суду Херсонської області про відкриття провадження в справі №648/2142/21, копію позовної заяви в справі №648/2142/21 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» від 09.08.2021 року з додатками та копію заяви про збільшення позовних вимог від 29.11.2021 року в справі №648/2142/21.

05.02.2025 року позивачка звернулася до суду з клопотанням, у якому просила долучити до матеріалів справи наступні документи: адвокатський запит за вих.№1-10/01 від 10.01.2025 року, адвокатський запит за вих.№2-10/01 від 10.01.2025 року, лист Вищої ради правосуддя за вих.№713/0/9-25 від 14.01.2025 року та лист Херсонського міського суду Херсонської області за вих.№02-16/2188/25-Вих від 16.01.2025 року.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 08.04.2025 року позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів залишено без розгляду.

Не погоджуючись з вказаною ухвалою позивачкою було подано апеляційну скаргу.

Постановою Одеського апеляційного суду від 12.08.2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 , який діє в інтересах ОСОБА_1 було задоволено, ухвалу Приморського районного суду міста Одеси від 08 квітня 2025 року скасовано та направлено справу до суду першої інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.09.2025 року прийнято до розгляду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів та призначено розгляд справи в загальному порядку.

У судовому засідання 10.11.2025 року суд на місці ухвалив закрити підготовче провадження та призначити справу до судового розгляду по суті.

У судовому засіданні 24.03.2026 року було заслухано пояснення представника позивача та представника відповідача по суті спору та оголошено перерву у судовому засіданні.

28.05.2026 року від позивачки надійшли додаткові пояснення по справі відносно питання щодо нарахування розміру відсотків за встановленою в договорі відсотковою ставкою та разом з поясненнями було надано альтернативний розрахунок несплачених відсотків, проведений на підставі вказаних відповідачем у відзиві процентних ставок.

У судовому засіданні 01.06.2026 року представник позивачки підтримала позовні вимоги та просила суд позов задовольнити.

У судовому засіданні 01.06.2026 року представник відповідача заперечував щодо позову в повному обсязі, з обставин викладених у відзиві.

Третя особа та її представник у судове засідання не з`явились, про причини неявки суду не повідомили, про дату, час і місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Заяви та/або клопотання від третьої особи до суду не надходили.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, встановивши фактичні обставини справи та характер спірних правовідносин, об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, дійшов висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 02.10.2012 року між ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АТ КБ «ПРИВАТБАНК», та ОСОБА_1 було укладено депозитний договір №SAMDN80000729343170 «Стандарт» на виконання, якого відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 та внесено 6000,00 дол. США.

Згідно п. 1 Договору при укладенні даного договору клієнт передає, а Банк приймає грошові кошти в сумі 6000,00 дол. США (шість тисяч доларів 0 центів), далі внесок, на строк 366 днів до 02.10.2013 включно. Для внесення суми внеску Банк відкриває клієнту особовий рахунок № НОМЕР_2 . Відсоткова ставка по вкладу складає 8.5% річних. Період нарахування відсотків по внеску 1 місяць. Мінімальний строк внеску 3 місяці.

Відповідно до п. 2 Договору нарахування відсотків по внеску починається з першого робочого дня, наступного за днем зарахування грошових коштів у Банк, і відбувається за кожен календарний день виходячи з фактичної кількості днів у році по ставці, вказаній у п. 1 з урахуванням п.п. 6,7 цього договору. День повернення внеску в період нарахування відсотків не входить.

Відповідно до п. 3 Договору Банк видає клієнту платіжну картку «Deposit card» №6762462084080545. По закінченню кожного цілого місяця, минулого з моменту заключення договору, у перший робочий день, наступний за датою укладення договору, після 15-00 нараховані відсотки по вкладу зараховуються на Картку. Обслуговування Картки відбувається згідно тарифам Банка, діючим на момент обслуговування.

Відповідно до п. 6 Договору у випадку, якщо до закінчення строку внеску, клієнт не заявив Банку про відмову від продовження строку внеску та Банк не заперечує проти продовження строку внеску на новий строк, внесок автоматично вважається продовженим ще на один строк, вказаний у п. 1 даного договору. Строк внеску продовжується неодноразово без явки клієнта в Банк. При цьому розрахування нового строку внеску та нового мінімального строку внеску (з урахуванням положень п. 5 даного договору) починається з дня, наступного за датою закінчення попереднього строку внеску. У тому випадку, якщо Банк заперечує проти продовження внеску, він письмово або через sms повідомляє про це клієнта за реквізитами, вказаними в клієнтській базі «ПРИВАТБАНК», не пізніше, ніж за 2 календарні дні до закінчення строку внеску.

30.05.2013 року позивачкою було внесено 6000,00 дол. США на особовий рахунок № НОМЕР_1 та ще 4128,00 дол. США було внесено на особовий рахунок позивачкою 06.09.2013 року, що підтверджується наявними в матеріалах справи квитанціями.

Таким чином судом встановлено, що всього позивачкою було внесено на особовий рахунок № НОМЕР_1 за депозитним договором №SAMDN80000729343170 від 02.20.2012 року 16128,00 дол. США.

Банком не заперечується факт укладання депозитного договору №SAMDN80000729343170 від 02.20.2012 року та внесення позивачкою вказаних сум.

Навесні 2014 року, у зв`язку із припиненням функціонування банківських відділень ПАТ КБ «ПриватБанк» на території АР Крим та м. Севастополя, рахунки ОСОБА_1 було безпідставно заблоковано ПАТ КБ «ПриватБанк», а нарахування відсотків було припинено.

10.11.2014 року позивачка звернулася до відділення ПАТ КБ «ПриватБанк» у м. Одесі для оформлення заявки про розблокування рахунку, у результаті чого була оформлена заявка ID2157839.

19.11.2014 року позивачка звернулася з листом-запитом в ПАТ КБ «ПриватБанк» про розблокування депозитного договору №SAMDN80000729343170 від 02.10.2012 року. Запит був зареєстрований за вх. №333066 від 19.11.2014 року, однак відповіді надано не було.

Згодом позивачкою було надіслано лист Голові правління ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» з проханням розблокувати депозитний договір №SAMDN80000729343170 (особовий рахунок № НОМЕР_1 ) від 02.10.2012 року.

14.08.2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надіслав на адресу позивачки лист за вих. №20.1.0.0.0/7-180731/2061 на 134942-ВБ від 31.07.2018 року, згідно якого було повідомлено що у зв`язку з окупацією Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, та фактичної конфіскації частини майнового комплексу АТ КБ «ПРИВАТБАНК», що використовувався у банківській діяльності відокремленого структурного підрозділу - Філії «Кримське РУ АТ КБ «ПРИВАТБАНК», а саме: приміщень банку, банкоматів, терміналів, транспортних засобів та т.і., Банк не мав доступу до свого майна, що призначене для діяльності банківської установи на території АРК, не мав доступу до договорів з клієнтами на паперових носіях, платіжних документів, документів каси, готівки. Тобто, у АТ КБ «ПРИВАТБАНК» відсутній доступ до первинної документації по зазначеним Вами рахункам. Разом з тим, на даний час, АТ КБ «ПРИВАТБАНК» докладаються усі можливі зусилля для відновлення доступу до інформації за рахунками клієнтів філій, що були розташовані на тимчасово окупованих територіях. Надати більш детальну інформацію на запит клієнта на даний момент, нажаль, не має можливості.

27.08.2018 року АТ КБ «ПРИВАТБАНК» надіслав на адресу позивачки лист за вих. №20.1.0.0.0/7-180809/2573 на 164634-ВБ від 09.08.2018 р., яким повідомив, що АТ КБ «ПриватБанк» був вимушений припинити свою діяльність на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, відповідно до вимог Постанови №260 та просив врахувати зазначену інформацію при подальших зверненнях до Банку з аналогічними вимогами.

У відзиві на позов відповідач також зазначає, що позивачка зверталася до нього з заявами про розблокування депозитного договору (особового рахунку).

Враховуючи, що всі звернення позивачки до відповідача про розблокування депозитного договору були проігноровані Банком, позивачка звернулася до суду з вказаним позовом.

Відповідно до п. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно п.1 ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Укладення і виконання банківських договорів врегульовані нормами Цивільного кодексу України та банківського законодавства.

Частинами 1, 2 ст. 1058 ЦК України визначено, що за договором банківського вкладу (депозиту) одна сторона (банк), що прийняла від другої сторони (вкладника) або для неї грошову суму (вклад), що надійшла, зобов`язується виплачувати вкладникові таку суму та проценти на неї або дохід в іншій формі на умовах та в порядку, встановлених договором. Договір банківського вкладу, в якому вкладником є фізична особа, є публічним договором (стаття 633 цього Кодексу).

Згідно ч. 3 ст. 1058 ЦК України до відносин банку та вкладника за рахунком, на який внесений вклад, застосовуються положення про договір банківського рахунка (глава 72 цього Кодексу), якщо інше не встановлено цією главою або не випливає із суті договору банківського вкладу.

Згідно з ч. 1 ст. 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові, грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком.

Відповідно до ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», банківські рахунки - це рахунки, на яких обліковуються власні кошти, вимоги, зобов`язання банку стосовно його клієнтів і контрагентів та які дають можливість здійснювати переказ коштів за допомогою банківських платіжних інструментів; вклад (депозит) - це кошти в готівковій або у безготівковій формі, у валюті України або в іноземній валюті, які розміщені клієнтами на їх іменних рахунках у банку на договірних засадах на визначений строк зберігання або без зазначення такого строку і підлягають виплаті вкладнику відповідно до законодавства України та умов договору.

Згідно з п. 1.9 Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року №492 договір банківського рахунку та договір банківського вкладу укладаються в письмовій формі. Один примірник договору зберігається в банку, а другий банк зобов`язаний надати клієнту під підпис.

Положення статті 1059 ЦК України врегульовує питання форми банківського вкладу та наслідки недодержання письмової форми договору. Так, за змістом цієї статті договір банківського вкладу укладається у письмовій формі. Письмова форма договору банківського вкладу вважається додержаною, якщо внесення грошової суми підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або сертифіката чи іншого документа, що відповідає вимогам, встановленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту. У разі недодержання письмової форми договору банківського вкладу цей договір є нікчемним.

Зокрема, такий документ, що є підтвердженням внесення коштів, повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час, час виконання операції), також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ (підпункт 2.9 пункту 2 «Приймання готівки» розділу IV «Касові операції банків (філій, відділень) з клієнтами» Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01 серпня 2011 року № 174).

Із наведених норм законодавства випливає, що договори банківського вкладу та банківського рахунку укладаються в письмовій формі, один примірник договору зберігається в банку, а другий обов`язково надається клієнту, письмова форма вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний рахунок підтверджено договором банківського вкладу з видачею документу, що відповідає вимогам, установленим законом.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Статтею 1060 ЦК України передбачено, що договір банківського вкладу укладається на умовах видачі вкладу на першу вимогу (вклад на вимогу) або на умовах повернення вкладу зі спливом встановленого договором строку (строковий вклад). За договором банківського вкладу незалежно від його виду банк зобов`язаний видати вклад або його частину на першу вимогу вкладника.

Частиною 3 ст. 1060 ЦК України визначено, що за договором банківського строкового вкладу банк зобов`язаний видати вклад та нараховані проценти за цим вкладом із спливом строку, визначеного у договорі банківського вкладу. Повернення вкладникові банківського строкового вкладу та нарахованих процентів за цим вкладом на його вимогу до спливу строку або до настання інших обставин, визначених договором, можливе виключно у випадках, якщо це передбачено умовами договору банківського строкового вкладу.

Діяльність відокремленого підрозділу відповідача на території Автономної Республіки Крим та м. Севастополя було припинено постановою Правління Національного банку України «Про відкликання та анулювання банківських ліцензій та генеральних ліцензій на здійснення валютних операцій окремих банків і закриття банками відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя» від 06.05.2014 року № 260. Згідно з пунктом 5 цієї постанови банкам, серед яких зазначено й ПАТ КБ «ПриватБанк», визначено припинити діяльність відокремлених підрозділів, що розташовані на території Автономної Республіки Крим і міста Севастополя, та протягом місяця з дня набрання чинності цією постановою забезпечити закриття таких відокремлених підрозділів, про що повідомити Національний банк України.

Згідно з пунктом 1.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року №516, залучення банком вкладів (депозитів) юридичних і фізичних осіб підтверджується: договором банківського рахунку; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадної книжки; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею ощадного (депозитного) сертифіката; договором банківського вкладу (депозиту) з видачею іншого документа, що підтверджує внесення грошової суми або банківських металів і відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) та звичаями ділового обороту.

Відповідно до положень Інструкції про порядок відкриття, використання і закриття рахунків у національній та іноземних валютах, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 12 листопада 2003 року № 492 та зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 грудня 2003 року за № 1172/8493 (далі - Інструкція № 492), банки відкривають своїм клієнтам за договором банківського вкладу вкладні (депозитні) рахунки (пункт 1.8); договір банківського вкладу укладається в письмовій формі; один примірник договору зберігається в банку, а другий - банк зобов`язаний надати клієнту під підпис (пункт 1.9); письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту; у договорі банківського вкладу, зокрема, зазначаються: вид банківського вкладу, сума, що вноситься або перераховується на вкладний (депозитний) рахунок, строк зберігання коштів (за строковим вкладом), розмір і порядок сплати процентів або доходу в іншій формі, умови перегляду їх розміру, відповідальність сторін, умови дострокового розірвання договору тощо (пункт 1.10).

Пункт 10.1 Інструкції № 492 передбачає порядок відкриття вкладних (депозитних) рахунків фізичним особам. Зокрема, після пред`явлення фізичною особою необхідних документів уповноважений працівник банку ідентифікує цю фізичну особу, після чого між банком і фізичною особою укладається в письмовій формі договір банківського вкладу; після укладення договору банківського вкладу фізична особа вносить або перераховує з іншого власного рахунку кошти на вкладний (депозитний) рахунок, після чого на підтвердження укладення договору банківського вкладу і внесення грошових коштів на вказаний рахунок банк видає фізичній особі ощадну книжку або інший документ, що її замінює і видається згідно з внутрішніми положеннями банку.

Пунктом 2.9 глави 2 розділу IV Інструкції про ведення касових операцій банками в Україні, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 01.06.2011 року № 174, передбачено, що банк (філія, відділення) зобов`язаний надати клієнту після завершення приймання готівки квитанцію (другий примірник прибутковою касового ордера) або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки у відповідній платіжній системі у вигляді паперового або електронного документа відповідно до законодавства, умов договору та згідно з внутрішньобанківськими правилами, правилами платіжної системи. Квитанція або інший документ, що є підтвердженням про внесення готівки відповідній платіжній системі, має містити найменування банку (філії, відділення), який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі здійснення касової операції в післяопераційний час - час виконання операції або напис чи штамп «вечірня» чи «післяопераційний час»), а також підпис працівника банку (філії, відділення), який прийняв готівку, відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку (філії, відділення), засвідчений електронним підписом САБ.

Аналіз зазначених норм матеріального права дозволяє дійти висновку про те, що письмова форма договору банківського вкладу вважається дотриманою, якщо внесення грошової суми на вкладний (депозитний) рахунок вкладника підтверджено договором банківського вкладу з видачею ощадної книжки або іншого документа, що відповідає вимогам, установленим законом, іншими нормативно-правовими актами у сфері банківської діяльності (банківськими правилами) і звичаями ділового обороту. Зокрема, такий документ повинен містити: найменування банку, який здійснив касову операцію, дату здійснення касової операції (у разі її здійснення в післяопераційний час - час виконання операції), а також підпис працівника банку, який прийняв готівку, та відбиток печатки (штампа) або електронний підпис працівника банку, засвідчений електронним підписом САБ.

Згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1, Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

У розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у вказаній справі майном позивача є грошові кошти.

З огляду на зазначене, власник вкладів мав легітимні очікування на видачу останніх на його вимогу, тобто законні очікування щодо реалізації свого права власності.

Посилання позивачки, що АТ КБ «ПриватБанк» не виконав своїх обов`язків з повернення позивачці грошових коштів за договором банківського вкладу №SAMDN80000729343170 від 02.10.2012 року знайшли своє підтвердження під час судового розгляду та не спростовано доводами відповідача. Матеріали справи не містять будь-яких доказів виконання відповідачем зобов`язань за договором банківського вкладу.

Так, у матеріалах справи міститься підтвердження про отримання АТ КБ «ПриватБанк» вимоги позивача щодо розблокування депозитного договору та повернення банківського вкладу, а отже суд приходить до висновку, що у відповідача виник обов`язок повернення позивачу вказаних коштів, з врахуванням нарахованих процентів.

Також судом встановлено, що позивачка не зверталася до відповідача з вимогою розірвати депозитний договір, до того ж, відповідно до умов договору його дія припиняється з виплатою вкладнику усієї суми вкладу та відсотків, чого банком не здійснено.

У відзиві на позов відповідач вказував, що з заявами про розірвання договору позивачка не зверталася, відтак на думку відповідача у позивача відсутнє будь-яке не визнане або оспорюване право та охоронюваний законом інтерес.

Разом із тим суд зазначає, що вказані обставини не позбавляють позивача права на захист свого порушеного права в судовому порядку, оскільки згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. право особи також передбачено статтею 55 Конституції України.

Отже, в даному випадку саме позовна заява ОСОБА_1 вважається вимогою про розірвання договорів вкладу та повернення грошових коштів.

Аналогічний за змістом висновок викладений у постанові Верховного Суду від 20 травня 2024 року у справі № 757/39719/21-ц.

Таким чином, суд приходить до висновку про те, що депозитний договір укладений між позивачем та банком не було розірвано.

Статтею 651 ЦК України передбачено, що договір може бути розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

У даній справі істотним порушенням є припинення нарахування та виплати позивачу відсотків за депозитом, починаючи з березня 2014 року.

Таким чином вимоги позивача про розірвання договору за рішенням суду та стягнення суми вкладу є обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню.

Водночас, суд вважає, що вимоги про стягнення несплачених відсотків за депозитним договором підлягають частковому задоволенню.

Позивачка просить стягнути з відповідача несплачені відсотки відповідно до умов договору №SAMDN80000729343170 «Стандарт» за період з 16.03.2014 року по 22.08.2024 року у розмірі 14321,00 дол. США, які нараховані за відсотковою ставкою 8,5% річних.

Поряд з тим, суд погоджується з доводами відповідача про те, що позивачка неправомірно нараховує відсотки за період з 16.03.2014 року по 22.08.2024 року за ставкою 8,5% річних, оскільки у відповідності до п. 5 депозитного договору передбачено, що кожне нове продовження договору відбувається на умовах ставок, які діють в банку на момент такого продовження. Позивачка, проводячи розрахунок по ставці 8.5% річних не надала доказів того, що на момент пролонгації такого договору в банку діяли такі ставки.

У відзиві на позов відповідач вказав, що в момент кожної пролонгації діяли наступні ставки за типом спірного депозиту: з 04.10.2014 11% річних; з 05.10.2015 12,5% річних; з 06.10.2016 8,5% річних; з 07.10.2017 3,25% річних; з 08.10.2018 2,25% річних; з 09.10.2019 2,25% річних; з 10.10.2020 1,25% річних; з 11.10.2021 0,01% річних; з 12.10.2022 0,01% річних; з 13.10.2023 0,01% річних.

Таким чином, суд погоджується з періодом визначеним позивачем щодо нарахування несплачених відсотків, а саме з 16.03.2014 року по 22.08.2024 року, однак вважає, що при здійсненні нарахування несплачених відсотків підлягають застосуванню відсоткові ставки, які діяли в банку на момент нового продовження договору, а саме тих, що зазначені у відзиві на позовну заяву.

У матеріалах справи міститься альтернативний розрахунок несплачених відсотків, проведений представником позивачки на підставі зазначених вище відсоткових ставок.

Розрахунок відсотків обчислюється за такою формулою: С x Z x Д : 365 : 100, де С - сума заборгованості, Z - відсоток річних, зазначений в договорі, Д - кількість днів у періоді.

Перевіривши правильність здійсненого розрахунку заборгованості по відсоткам, суд приходить висновку, що розмір несплачених відсотків за період з 16.03.2014 року по 22.08.2024 року, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки становить 7394,43 дол. США.

При цьому суд відхиляє доводи представника відповідача про те, що АТ КБ «Приватбанк» є неналежним відповідачем у справі, оскільки 17.11.2014 року між ним та ТОВ «ФК «Фінілон» укладено договір, за умовами якого товариство стало боржником, у тому числі, і за договором з ОСОБА_1 , який є предметом спору, зважаючи на наступне.

Як зазначено у договорі від 17.11.2014 року, укладеному між ПАТ КБ «ПриватБанк» з ТОВ «ФК «Фінілон», про переведення боргу, з додатковою угодою до нього від 18.11.2014 року, на підставі згоди кредиторів, отриманої ПАТ КБ «ПриватБанк» шляхом приєднання до Умов і правил надання банківських послуг, які є невід`ємною частиною цього договору, ПАТ КБ «ПриватБанк» переводить, а ТОВ «ФК «Фінілон» приймає на себе виконання зобов`язань по виплаті грошових коштів, що виникли на підставі депозитних договорів і договорів банківського обслуговування згідно з переліком (додаток № 1). Зобов`язання по виплаті грошових коштів, які переводяться на ТОВ «ФК «Фінілон», виникли з депозитних договорів та договорів банківського обслуговування (додаток № 1), які укладені структурними підрозділами ПАТ КБ «ПриватБанк», що здійснюють діяльність на території АР Крим.

Згідно довідки АТ КБ «ПриватБанк» від 03.09.2024 року, АТ КБ «ПриватБанк» підтверджує факт виконання банком в повному обсязі зобов`язань щодо перерахування на рахунки ТОВ ФК «Фінілон» грошових коштів клієнта ОСОБА_1 за Договором №SAMDN80000729343170 від 02.10.2012 року, відповідно до договору переведення боргу №б/н від 17.11.2014 року та витягу з електронного додатку до цього договору. Сума коштів, зазначена у витягу з електронного додатку (додаток №1) (Реєстр Кредиторів) до договору переведення боргу №б/н від 17.11.2014 року, включає, зокрема, нараховані проценти по вкладу на дату переведення боргу.

Як визначено у скріншоті оголошення на офіційному веб-сайті АТ КБ «ПриватБанк» у зв`язку з анексією АР Крим і зупиненням діяльності банка на цій території в розділі 1.1.7 «Додаткові положення» Умов та правил надання банківських послуг внесені зміни про порядок взаємодії за договорами клієнта з банком. У разі невиконання клієнтом обов`язків, передбачених п. 1.1.7.59 цих Умов та правил, подальша взаємодія по договору клієнта з банком буде здійснюватися з ТОВ «ФК «Фінілон», що розташоване за адресою: м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, 32. У разі незгоди клієнта з переводом боргу, свої письмові заперечення клієнт направляє банку в строк до 15.02.2015 року. Ненадання клієнтом заперечень у вказаний в цьому пункті строк підтверджує здійснення банком переводу боргу за договором клієнта на ТОВ «ФК «Фінілон» зі згоди клієнта.

Відповідно до ст. 520 ЦК України, боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

Законодавець встановлює обмеження на заміну боржника у зобов`язанні поза волею кредитора. Такий підхід має на меті убезпечити кредитора від непередбачуваного та неочікуваного ризику невиконання зобов`язання внаслідок заміни особи боржника. Необхідність отримання згоди кредитора на переведення боргу зумовлена тим, що особа боржника завжди має істотне значення для кредитора. Вступаючи у договірні відносини, кредитор розраховував на отримання виконання з огляду на якості конкретного боржника (здатність виконати обов`язок, платоспроможність, наявність у боржника майна тощо).

Як випливає зі змісту ст. ст. 520, 521 ЦК України, при заміні боржника первісний боржник вибуває із зобов`язання і замінюється новим боржником.

Для породження переведенням боргу правових наслідків необхідним є існування двох складових: по-перше, вчинення договору (двостороннього правочину) між новим та первісним боржниками, причому такий правочин має вчинятися у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання; по-друге, надання кредитором згоди на переведення боргу.

Відсутність згоди кредитора на переведення боргу свідчить, що договір про переведення боргу між новим та первісним боржниками не породив правових наслідків для кредитора, тобто не відбулося переведення боргу.

Подібний правовий висновок викладено у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.07.2023 року у справі № 175/4639/19 (провадження № 61-11582сво21).

Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Належних та допустимих доказів на підтвердження того, що ОСОБА_1 надала згоду на переведення боргу на ТОВ «ФК «Фінілон» відповідачем не надано, а тому, саме АТ КБ «ПриватБанк» є боржником за вказаними вище договором банківського вкладу та належним відповідачем у цій справі. Посилання представника відповідача на витяг з електронного додатку та довідки про перерахування на рахунки ТОВ «ФК «Фінілон» належних ОСОБА_1 грошових коштів не звільняють відповідача від обов`язку з повернення отриманих ним від позивача грошових коштів, оскільки для кредитора не має жодного правового значення отримання чи неотримання від попереднього боржника новим боржником грошових коштів як виконання зобов`язань за договором переведення боргу, укладеним без його згоди, та вказані домовленості стосуються виключно сторін, визначених у самому договорі, якою не є і не може вважатися позивач.

Наведене узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом у постановах від 20.01.2021 у справі №729/887/19 (провадження 61-14093св20), від 20.10.2021 у справі №201/8704/19 (провадження № 61-16655св21) та від 17.11.2021 у справі №755/17323/19 (провадження № 61-436св21).

При цьому суд зазначає, що суми коштів, які підлягають стягненню з АТ КБ «Приватбанк» на користь позивача, зазначені без відрахування податків та зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України (далі - ПК України), яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (ст. 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (ст. 165 ПК України).

Перелік доходів, що включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку, визначено у ст. 164 ПК України.

Відповідно до пп. 164.2.8 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку на доходи фізичних осіб (далі -ПДФО) включаються, зокрема, пасивні доходи (крім зазначених у п. п. 165.1.41 п. 165.1 ст. 165 ПК України).

До пасивних доходів, які оподатковуються ПДФО, належать, зокрема проценти на поточний або депозитний (вкладний) банківський рахунок і проценти на вклад (депозит) у кредитних спілках. Доходи у вигляді процентів, нараховані на суми банківських вкладних (депозитних) або поточних рахунків, ощадних (депозитних) сертифікатів, вкладів (депозитів) членів кредитної спілки у кредитній спілці оподатковуються відповідно до норм п. 170.4 ст. 170 ПК України.

Згідно п. п. «а» п. п. 164.2.14 п. 164.2 ст. 164 ПК України, до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім: а) сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю; б) відсотків, отриманих від боржника внаслідок прострочення виконання ним договірного зобов`язання;

Відповідно до п. п. 174.4.1 п. 170.4 ст. 170 ПК України, податковим агентом платника ПДФО під час нарахування на його користь доходів у вигляді процентів є особа, яка здійснює таке нарахування, тобто банківська установа.

Отже, податковий агент, згідно п. п. 14.1.180 ПК України зобов`язаний нараховувати, утримувати та сплачувати податок, передбачений розділом IV Податкового кодексу України, до бюджету від імені та за рахунок фізичної особи з доходів, що виплачуються їй, вести податковий облік, подавати податкову звітність податковим органам та нести відповідальність за порушення його норм у порядку, передбаченому ст. 18 та розділом IV ПК України.

При цьому, відповідно до п. п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену у ст. 167 ПК України.

Відповідно абзацу «а» п. 176.2 ст. 176 особи, які відповідно до ПК України мають статус податкових агентів, зобов`язані своєчасно та повністю нараховувати, утримувати та сплачувати(перераховувати) до бюджету податок з доходу, що виплачується на користь платника податку та оподатковується до або під час такої виплати за її рахунок.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми нарахованих банком відсотків на депозитні кошти та неустойка (пеня, штрафи), стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку та, відповідно, підлягають оподаткуванню на загальних підставах за ставками, визначеними ПК України.

Тому, з метою недопущення неоднозначного тлумачення судового рішення під час його виконання, з огляду на те, що при виконанні судового рішення та при наявності відкритого виконавчого провадження з приводу виконання такого рішення, виникатимуть питання щодо порядку виконання судових рішень в частині сплати боржником грошових коштів стягувачу, які повинні бути оподатковані у встановленому законом порядку, суд дійшов висновку про зазначення у резолютивній частині рішення про те, що сума коштів, яка підлягає стягненню з відповідача, зазначена без відрахування податків і зборів, які підлягатимуть у подальшому утриманню в установленому законом порядку.

Щодо стягнення судових витрат.

Як визначено у ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору на підставі Закону України «Про захист прав споживачів», то судовий збір, який підлягав сплаті за подання позову, стягується з відповідача в дохід держави пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

З урахуванням того, що суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то в дохід держави за рахунок відповідача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 10 922,74 грн (1 211,20 грн - судовий збір за задоволення немайнової вимоги (0,4 * 3028 грн.) та 9 711,54 грн судовий збір за задоволення майнових вимоги на 77,25%).

Керуючись ст. ст. 6, 11, 15, 16, 263, 256, 257, 267, 509, 520, 521, 524, 526, 533, 534, 535, 625, 626, 628, 629, 672, 1058, 1060, 1061, 1064, 1066, 1070 Цивільного кодексу України, ст. 2 Закону України «Про банки і банківську діяльність», п. п. 1.2, 2.4 Положення про порядок здійснення банками України вкладних (депозитних) операцій з юридичними і фізичними особами, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 03.12.2003 року № 516, ст. 10 Закону України «Про захист прав споживачів», керуючись ст. ст. 3, 4, 12, 13, 19, 76-82, 133-141, 259, 263-265, 352-355, п.п. 15.5 п. 15 Розділу ХІІІ Перехідні положення Цивільного процесуального кодексу України, суд, суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_1 до Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», третя особа: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фінілон» про захист прав споживачів, розірвання договору та стягнення грошових коштів -задовольнити частково.

Розірвати депозитний договір №SAMDN80000729343170 «Стандарт» укладений між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 02.10.2012 року.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в розмірі 23522,43 дол. США (двадцять три тисячі п`ятсот двадцять два долари сорок три центи), що складається із суми неповернутого вкладу 16128,00 дол. США (шістнадцять тисяч сто двадцять вісім доларів нуль центів) за договором №SAMDN80000729343170 «Стандарт», та 7394,43 дол. США (сім тисяч триста дев`яносто чотири долари сорок три цента) несплачених відсотків відповідно до умов договору №SAMDN80000729343170 «Стандарт» від 02.10.2012 року за період з 16.03.2014 року по 22.08.2024 року.

У іншій частині позову відмовити.

Стягнути з Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» в дохід держави 10 922,74 гривень (десять тисяч дев`ятсот двадцять дві гривні сімдесят чотири копійки) відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення суду виготовлений 16 червня 2026 року.

Суддя Р.Д. Абухін

11.06.26