Рішення № 137423935, 11.06.2026, Чорноморський міський суд Одеської області (до 25.04.2025 - Іллічівський міський суд Одеської області)

Дата документу 11.06.2026

Справа № 501/3380/24

2/501/255/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року Чорноморський міський суд Одеської області у складі:

головуючого судді Петрюченко М.І.,

за участю секретаря судового засідання Тейбаш Н.Д.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорноморську Одеської області цивільну справу за

позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ»

до

відповідача: ОСОБА_1 ,

предмет та підстави позову: про стягнення заборгованості

ВСТАНОВИВ:

І. Виклад позиції позивача та відповідача.

В серпні 2024 року ТОВ «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» (далі ТОВ «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ») звернулись до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , в якій просив стягнути солідарно з відповідачів на користь позивача заборгованість за Договором №5156524 про надання коштів у позику, а тому числі і на умовах фінансового кредиту від 07.08.2019 в сумі 290 293,23 грн. та витрати по сплаті судового збору.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 07.08.2019 року між ТОВ «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» та ОСОБА_1 укладено Договір №5156524, про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на підставі якого кредитор надав кошти позичальнику в сумі 61 900,00 грн. для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій форі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, а відповідач зобов`язався своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 28.00% річних від суми заборгованості, також за обслуговування кредитної заборгованості сплачується комісійна винагорода у розмірі 4% від суми кредиту.

ТОВ"ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору.

Взяті на себе зобов`язання, відповідно до кредитного договору відповідач не виконав, тобто не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, станом на 01.07.2024 року утворилася заборгованість у розмірі 290 293,23 грн., з яких: 58128,06 грн. заборгованість за кредитом; 75 897,41 грн. заборгованість по відсотках; 138 656,00 грн. заборгованість по комісії, 13 131,20 грн. заборгованість по рахунку ініфляції, 4 480,57 грн. заборгованість за 3% річних.

07.08.2019 між кредитором, позичальником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №5156524, відповідно до якого поручитель поручається перед Кредитором у повному обсязі, солідарно з позичальником відповідати за виконання останнім за зобов`язаннями установленими Договором №5156524 про надання коштів у позику.

У зв`язку з вищенаведеним позивач звернувся до суду з даним позовом.

Сторони були належним чином сповіщені про судовий розгляд справи, однак до суду не з`явились.

Представник позивача у позові просить суд розглядати справу без його участі.

Відповідач відзиву на позов не надав.

ІІ. Інші процесуальні дії у справі.

Згідно протоколу автоматизованого розподілу від 05.08.2024 справа розподілена для розгляду судді ОСОБА_3 (а.с.38).

Ухвалою судді 21.08.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження (а.с.43-44).

У зв`язку із звільненням судді ОСОБА_3 у відставку, розпорядженням в.о.керівника апарату №88 від 04.02.2026 призначено повторний автоматизований розподіл судових справ (а.с.69).

Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу від 04.02.2026 справа повторно розподілена для подальшого розгляду судді Петрюченко М.І. (а.с.70).

Ухвалою судді від 13.02.2026 прийнято до свого провадження дану цивільну справі (а.с.71).

Ухвалою суду від 13.02.2026 витребувано (а.с.73-74):

- із Чорноморського відділу державної реєстрації актів цивільного стану в Одеському районі Одеської області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України копію актового запису про смерть ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

- із Чорноморської державної нотаріальної контори Одесько області інформацію хто звертався до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини до майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 , був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою суду від 20.04.2026 закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором (а.с.84-85).

Відповідач відзив або заперечення на позов до суду не надав та в судове засідання не з`явився без поважних причин, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань не заявляв, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином шляхом надсилання на його адресу судової повістки про виклик до суду, проте конверт повернувся з відповідною відміткою: «Адресат відсутній за вказаною адресою» (а.с.77) а тому на підставі ст.128-130 Цивільного-процесуального кодексу України (далі ЦПК України), особа вважається такою, що належним чином повідомлена про дату, час та місце розгляду справи.

Згідно ч.11 ст.128 ЦПК України, відповідач також викликався в суд через оголошення на офіційному веб-порталі «Судової влади України» (а.с.88). Згідно інформації, опублікованої на офіційному веб-порталі «Судова влада України» в розділі «Оголошення про виклик до суду», відповідач був повідомлений про місце, дату та час розгляду справи, але у судове засідання так і не з`явився, тому, на підставі ст.280 ЦПК України проведено заочний розгляд справи на підставі наявних у ній доказів.

Судом на підставі частини другої статті 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

ІІІ. Фактичні обставини, встановлені Судом та зміст спірних правовідносин.

Судом встановлено, що 07.08.2019 року між ТОВ «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» та ОСОБА_1 укладено Договір №5156524, про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту, на підставі якого кредитор надав кошти позичальнику в сумі 61 900,00 грн. для власних потреб на умовах строковості, зворотності, платності, у безготівковій форі шляхом перерахування коштів з поточного рахунку кредитодавця на рахунок позичальника, а відповідач зобов`язався своєчасно погашати кредит, сплачувати фіксовану процентну ставку за користування кредитом у розмірі 28.00% річних від суми заборгованості, також за обслуговування кредитної заборгованості сплачується комісійна винагорода у розмірі 4% від суми кредиту.

ТОВ"ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ" виконало взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредит відповідно до умов договору.

Взяті на себе зобов`язання, відповідно до кредитного договору відповідач не виконав, тобто не надав своєчасно грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв`язку з чим, станом на 01.07.2024 року утворилася заборгованість у розмірі 290 293,23 грн., з яких: 58128,06 грн. заборгованість за кредитом; 75 897,41 грн. заборгованість по відсотках; 138 656,00 грн. заборгованість по комісії, 13 131,20 грн. заборгованість по рахунку інфляції, 4 480,57 грн. заборгованість за 3% річних (а.с.10-19).

07.08.2019 між кредитором, позивачльником ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір поруки №5156524, відповідно до якого поручитель поручається перед Кредитором у повному обсязі, солідарно з позичальником відповідати за виконання останнім за зобовязаннями установленими Договором №5156524 про надання коштів у позику (а.с.28-30).

ІV. Оцінка Суду.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори.

Умовами статті 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики).

Згідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.

Відповідно до ст.1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

За ст.1052 ЦК України, у разі невиконання позичальником обов`язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов`язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу, якщо інше не встановлено договором.

Частиною 1 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст.ст.610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 629 ЦК України, передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України передбачено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 ЦК України, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Отже, згідно з ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому.

За змістом ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За приписами ч.1 ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

За змістом ст.549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 1 ст.550 ЦК України визначено, що право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

Згідно ст. 629 ЦК України передбачено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України, передбачено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з положеннями статей 530, 612, 625, 1050, 1054 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк. Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у термін, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Статтею 638 ЦК України встановлено, що Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про і предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів і даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Суд встановив, що ОСОБА_1 , будучи вільною в укладенні кредитного договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, та будучи обізнаною з умовами кредитування, в тому числі з нарахуванням відсотків за користування кредитними коштами, підписавши кредитний договір, погодила таким чином умови сплати процентів за користування кредитними коштами.

Відповідачем умови кредитного договору своєчасно не виконані, кредит, відсотки у встановлені договором строки не сплачені.

Даний розрахунок боргу, а також його наявність відповідачем не спростовано.

Також, судом встановлено факт невиконання належним чином зобов`язань по поверненню кредитних коштів відповідачем.

Частиною 1 ст.598 ЦК України передбачено, що зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

При цьому за правилами ч.1 ст.608 ЦК України, зобов`язання припиняється смертю боржника, якщо воно є нерозривно пов`язаним з його особою і у зв`язку з цим не може бути виконане іншою особою.

За змістом статей 1218, 1219 ЦК України, зобов`язання боржника за договором позики не є таким, що нерозривно пов`язано з його особою.

Відповідно до ст.1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

До складу спадщини входять усі права та обовя`зки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов`язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч.2 ст.1220 ЦК У країни).

Відповідно до ст.296 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається кожному з них із визначенням імені та часток у спадщині інших спадкоємців. Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Статтею 1282 ЦК України передбачено, що спадкоємці зобов?язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, в розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

У постановах Верховного Суду від 17.10.2018 у справі №468/2121/14-ц (провадження № 61-18230св18), від 14.11.2018 у справі №191/405/15-ц (провадження № 61-17160св18) та від 30.01.2019 у справі № 520/17508/15-ц (провадження № 61-18439св18) зроблено наступні висновки, що у ЦК України серед положень про порядок задоволення вимог кредитора спадкодавця в імперативному порядку визначений справедливий баланс між законними інтересами та правомірними очікуваннями кредитора спадкодавця та відповідними, зустрічними їм, інтересами спадкоємців.

Дотримання цього балансу полягає в тому, щоб забезпечити задоволення вимог кредитора спадкодавця за рахунок спадкового майна, не порушивши майнових прав та інтересів спадкоємців такої особи.

Визначення цього балансу законодавцем сформульовано так, що спадкоємці боржника повинні відповідати за його зобов`язаннями в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Зокрема, за правилом частини першої статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині.

Спадкування є способом безоплатного набуття майна, а тому стягнення боргів спадкодавця з його спадкоємців в межах вартості отриманої спадщини є справедливим стосовно законних інтересів та правомірних очікувань кредитора.

Урахування вартості спадщини дає підстави стверджувати, що спадкоємець може задовольнити вимоги кредитора спадкодавця за рахунок іншого власного майна, що не входить до складу спадщини, якщо успадковане майно становить для спадкоємця більший інтерес, ніж те власне майно, яке спадкоємець може передати кредитору в рахунок погашення заборгованості.

Отже, спадкоємці померлого боржника є його правонаступниками, проте в частині виконання обов`язків такого позичальника їх відповідальність обмежується вартістю майна, одержаного у спадщину. У іншій частині вимог вимоги кредитора до спадкоємців померлого боржника пред`явлені бути не можуть, оскільки вони в цій частині вимог не відповідають перед банком як позикодавцем.

У постановах Верховного Суду від 23.11.2023 у справі №2609/30529/12 (провадження 61-1475св21), від 18.09.2019 у справі №640/6274/16-ц (провадження №61-25487св18) та від 19.02.2020 у справі №607/98/17 (провадження №61-27515св 18) зроблено висновки про те, що доводити обсяг спадкового майна та його вартість повинен спадкоємець, який заперечує проти вимог кредитора спадкодавця, оскільки відповідальність спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежена вартістю успадкованого майна.

Отже, межі відповідальності спадкоємця за зобов`язаннями спадкодавця обмежені вартістю спадкового майна. Відповідно до принципу змагальності та ст.81 ЦПК України вартість успадкованого майна має доводити спадкоємець.

Враховуючи, що відповідач свої зобов`язання не виконав, позивач має підстави для захисту свого права в суді.

Як встановлено судом, згідно актового запису про смерть №1056 від 30.11.2023, ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до інформації Чорноморської державної нотаріальної контори Одеської області від 07.04.2026 №328/01-16, за даними Спадкового реєстру, до нотаріальної контори із заявами про прийняття спадщини до майна ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 спадкоємці та інші особи не звертались.

Ухвалою суду від 20.04.2026 закрито провадження у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Таким чином, з ОСОБА_1 (основого боржника) на користь ТОВ «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙСУПЕРМАРКЕТ» підлягає стягненню заборгованість у розмірі 290 293,23 грн. в межах заявлених позовних вимог.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

З огляду на викладене вище, приймаючи до уваги фактичні обставини справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для надання оцінки решті доводів, наведених сторонами по справі в обґрунтування власних правових позицій, оскільки їх дослідження судом у будь-якому випадку не матиме наслідком спростування висновків, до яких суд дійшов по тексту рішення вище щодо суті позовних вимог.

V. Розподіл судових витрат між сторонами.

Відповідно до статті 141 ЦПК України підлягає стягненню з відповідача судовий збір, витрати по сплаті якого понесені позивачем і документально підтвердженні.

Зокрема, згідної платіжної інструкції №2516 від 17.07.2024 (а.с.6) позивачем при подачі позову сплачено 4354,40 грн. судового збору, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись статями 2, 5, 10-13, 18, 141, 258-259, 263 Цивільного-процесуального кодексу України, Суд

УХВАЛИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВО-КРЕДИТНИЙ СУПЕРМАРКЕТ» (ЄДРПОУ 38604217) заборгованість за Договором №5156524 про надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту від 07.08.2019 в сумі 290 293,23 грн., витрати по сплаті судового збору у сумі 4354,40 грн.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених Цивільним-процесуальним кодексом України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому Цивільним-процесуальним кодексом України.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Суддя Чорноморського міського

Суду Одеської області М.І.Петрюченко