Вирок № 137422653, 16.06.2026, Жидачівський районний суд Львівської області

Справа №443/1074/26

Провадження №1-кп/443/97/26

ВИРОК

іменем України

16 червня 2026 року місто Жидачів

Жидачівський районний суд Львівської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

секретар судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні обвинувальний акт та угоду про визнання винуватості, укладену між прокурором та обвинуваченим у кримінальному провадженні №22026140000000145, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.05.2026 відносно ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Дубравка, Стрийського району Львівської області, українця, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , тимчасово не працюючого, не одруженого, раніше не судимого, який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України,-

за участю:

прокурора ОСОБА_4 ,

обвинуваченого ОСОБА_3 ,

захисника адвоката ОСОБА_5 ,

в с т а н о в и в:

У період повномасштабної збройної агресії російської федерації проти України, яка почалась з 24.02.2022, ОСОБА_3 , діючи умисно, усвідомлюючи, що російська федерація здійснює широкомасштабну неспровоковану військову агресію і збройний напад проти України, у зв`язку з чим в Україні у встановленому законом порядку введено воєнний стан і оголошено загальну мобілізацію, знаючи, що діяльність ТЦК та СП із здійснення мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс у суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, а у соціальних мережах виник посилений попит на поширення інформації про діяльність ТЦК та СП, вирішив перешкодити законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань під час здійснення ними призову на військову службу в особливий період.

На виконання свого злочинного умислу ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого фактичного проживання, за адресою: АДРЕСА_1 та використовуючи свій мобільний телефон марки Xiaomi Redmi Note 5 (IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ), з номером мобільного оператора НОМЕР_3 , у 2025 році став учасником, а в подальшому адміністратором групи « ОСОБА_6 » у месенджері «Viber» (сервісі для обміну голосовими, текстовими повідомленнями і медіафайлами) під іменем користувача « ОСОБА_7 ».

У вказаній групі користувачами безперешкодно розміщувались повідомлення з відомостями про місце та час проведення співробітниками ТЦК та СП заходів з оповіщення (видача повісток), що сприяло ухиленню від виконання своїх обов`язків з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України під час мобілізації в особливий період, тим учасникам групи, які мали такі наміри.

У подальшому, для забезпечення постійного та безперебійного функціонування адміністрованої ним Viber-спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_2 », наповнення її цільовою аудиторією, відбору інформації виключно щодо проведення військовослужбовцями мобілізаційних заходів, ОСОБА_3 слідкував за повідомленнями користувачів у чаті, а також особисто розповсюджував серед невизначеного, але значного кола осіб, інформацію про дати і місце проведення військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів.

Так, ОСОБА_3 , перебуваючи за місцем свого фактичного проживання - по АДРЕСА_1 , та використовуючи свій мобільний телефон, будучи з 2025 року учасником, а в подальшому адміністратором зазначеної групи «Мусара», маючи право та можливість поширювати публікації у вказаній спільноті, у період з 31.01.2025 по 20.05.2026 поширив у ній 47 повідомлень, отриманих в результаті особистого спостереження, від знайомих чи з різних Інтернет-джерел, що містять інформацію про дати/час і місця проведення військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_4 заходів з оповіщення людських мобілізаційних ресурсів.

Розповсюджені ОСОБА_3 повідомлення стали доступними для загального ознайомлення необмеженому колу осіб, які були запрошені ним та іншими учасниками до адміністрованої ним Viber-спільноти « ІНФОРМАЦІЯ_2 », та автоматично надійшли як сповіщення усім учасникам групи, яких станом на 19.05.2026 налічувалося 2472 осіб.

Організувавши розміщення та самостійно розміщуючи у Viber-спільноті « ІНФОРМАЦІЯ_2 » повідомлення про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_3 втрутився у їхню законну діяльність та створив перешкоди, перепони в діяльності ЗСУ та інших військових формувань щодо виконання у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.

Таким чином, ОСОБА_3 впроваджено механізм перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період і вся діяльність спільноти охоплювалась його злочинним умислом. Тобто він чітко знав та усвідомлював, що у адміністрованій ним спільноті систематично розміщується інформація, яка чинить перешкоди зазначеній вище законній діяльності ЗСУ.

Поширення ОСОБА_3 інформації щодо місця перебування військовослужбовців підрозділів ТЦК та СП під час виконання ними мобілізаційних заходів з метою призову громадян України на військову службу перешкоджало такій законній діяльності, розкривало форми та методи виконання мобілізаційного плану, фактично зривало мобілізаційні заходи, а також підірвало авторитет Збройних Сил України у суспільстві та сприяло ухиленню громадянами України від виконання визначеного Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» обов`язку з`явитися за викликом до ТЦК та СП для взяття на військовий облік військовозобов`язаних, резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

15.06.2026 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 в присутності його захисника адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості, яка містить: обставини вчинення кримінального правопорушення, що повністю збігаються з обставинами, викладеними у обвинувальному акті; обставини які пом`якшують покарання, встановлені досудовим розслідуванням, обставини, які характеризують особу обвинуваченого, узгоджене сторонами покарання за вчинене кримінальне правопорушення; наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості.

Сторони у зв`язку з повним визнанням вини ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, з врахуванням тяжкості кримінального правопорушення, а саме, що ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкція ч. 1 ст. 114-1 КК України якого передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 5 до 8 років, а також особи обвинуваченого ОСОБА_3 , який повністю визнав винуватість у вчиненому злочині, врахувавши, що він вперше притягається до кримінальної відповідальності, критично ставиться до вчиненого, наявність обставин, що пом`якшують покарання (повне визнання винуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину, щире каяття та активне сприяння розкриттю злочину, перерахування на користь ЗСУ (в/ч НОМЕР_4 ) коштів в сумі 50 000 грн.), а також відсутність обставин, що обтяжують покарання; відсутність заподіяної злочином шкоди, узгодили покарання, яке слід призначити ОСОБА_3 за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді 5 років позбавлення волі. На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування призначеного покарання з випробуванням, із встановленням іспитового строку та покладенням обов`язків, передбачених статтею 76 КК України.

Прокурор ОСОБА_4 у підготовчому судовому засіданні вважає, що при укладенні угоди про визнання винуватості дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просила угоду про визнання винуватості затвердити і призначити обвинуваченому узгоджене в угоді покарання.

В підготовчому судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , підтримавши угоду, повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та пояснив, що угоду він уклав добровільно, повністю розуміє права, надані йому законом, наслідки укладення та затвердження угоди, характер обвинувачення щодо якого він визнає себе винуватим, вид покарання, який буде застосовано до нього у разі затвердження угоди судом, тому просить затвердити угоду, встановивши йому мінімальний іспитовий строк.

В підготовчому судовому засідання захисник - адвокат ОСОБА_5 просить суд затвердити дану угоду, встановивши мінімальний іспитовий строк.

Розглядаючи питання про затвердження угоди про визнання винуватості, суд виходить з наступного.

Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України, при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.

Згідно ч.5 ст. 469 КПК України, укладення угоди про примирення або про визнання винуватості може ініціюватися в будь-який момент після повідомлення особі про підозру до виходу суду до нарадчої кімнати для ухвалення вироку.

При вирішенні питання про можливість затвердження даної угоди про визнання винуватості, суд враховує, що злочин, передбачений ч. 1 ст. 114-1 КК України у вчиненні якого ОСОБА_3 , беззастережно визнає себе винуватим, відповідно до вимог ст. 12 КК України є тяжким злочином.

Разом з тим, суд шляхом проведення опитування обвинуваченого переконався, що укладення угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь - яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді. При цьому судом з`ясовано, що обвинувачений повністю усвідомлює зміст укладеної з прокурором угоди про визнання винуватості, характер обвинувачення, щодо якого визнає себе винуватим, цілком розуміє свої права, визначені в п. 1 ч. 5 ст. 474 КПК України, а також наслідки укладення, затвердження даної угоди, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, та наслідки її невиконання, передбачені ст. 476 КПК України.

Вирішуючи питання щодо кваліфікації дій обвинуваченого ОСОБА_3 суд вважає, що органами досудового розслідування правильно кваліфіковані дії обвинуваченого за ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Суд також враховує ступінь тяжкості скоєного ОСОБА_3 кримінального правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, що в силу вимог ч. 4 ст.469 КПК України передбачає можливість укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні, особу винного, який неодружений, тимчасово непрацюючий, раніше не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває.

Суд враховує що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_3 є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, надання фінансової допомоги для потреб ЗСУ в сумі 50 000 грн.

Обставин, які обтяжують покарання судом не встановлено.

У зв`язку з характеризуючими даними ОСОБА_3 та зважаючи на вищезазначені пом`якшуючі покарання обставини, які істотно знижують ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, принцип індивідуалізації покарання, суд приходить до висновку, що для виправлення обвинуваченого і для попередження вчинення нових кримінальних правопорушень у майбутньому буде справедливим та достатнім обрати йому покарання у виді позбавлення волі із застосуванням ст. 75 КК України, звільнивши його від відбування покарання з випробуванням з покладенням на нього обов`язків, передбачених ст. 76 КК України.

З врахуванням вищенаведеного, суд приходить до висновку, що умови угоди не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін або інших осіб, угода укладена добровільно, фактичні підстави для визнання винуватості наявні, узгоджена міра покарання відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених положеннями ст. 65 КК України.

Вирішуючи долю речових доказів, суд зазначає наступне.

Так, за приписами ст. 96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Водночас ст. 96-2 КК України передбачає, що спеціальна конфіскація застосовується у разі, якщо гроші, цінності та інше майно: 1) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна; 2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення; 3) були предметом кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), а у разі, коли його не встановлено, - переходять у власність держави; 4) були підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення, крім тих, що повертаються власнику (законному володільцю), який не знав і не міг знати про їх незаконне використання.

Так, відповідно до приписів п. 1 ч. 9 ст. 100 КПК України питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів, які були надані суду, вирішується судом під час ухвалення судового рішення, яким закінчується кримінальне провадження. Такі докази і документи повинні зберігатися до набрання рішенням законної сили. У разі закриття кримінального провадження слідчим або прокурором питання про спеціальну конфіскацію та долю речових доказів і документів вирішується ухвалою суду на підставі відповідного клопотання, яке розглядається згідно із статтями 171-174 цього Кодексу. При цьому гроші, цінності та інше майно, які підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та/або зберегли на собі його сліди, конфіскуються, крім випадків, коли власник (законний володілець) не знав і не міг знати про їх незаконне використання. У такому разі зазначені гроші, цінності та інше майно повертаються власнику (законному володільцю).

Відтак, суд приходить до висновку, що персональний мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 5» (IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ), який ОСОБА_3 використовував при вчиненні кримінального правопорушення, відповідно до вимог ч. 1 ст. 96-1 КК України, підлягає спеціальній конфіскації у власність держави.

Запобіжний захід обвинуваченому не обирався.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.

Питання щодо речового доказу слід вирішити відповідно до ст. 96-1 КПК України.

Питання про скасування арешту майна слід вирішити в порядку ст. 174 КПК України.

Процесуальні витрати за проведення експертизи відсутні.

Керуючись ст.ст. 314, 368, 373, 374, 376, 394, 468, 474, 475, 476 КПК України, суд, -

у х в а л и в:

Затвердити угоду про визнання винуватості, укладену 15.06.2026 між прокурором відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки Львівської обласної прокуратури ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 , у кримінальному провадженні №22026140000000145, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань 26.05.2026 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, та призначити йому узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості від 15.06.2026 покарання за ч. 1 ст. 114-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 5 (п`ять) років.

У відповідності до ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_3 від відбування основного покарання з випробовуванням з іспитовим строком 3 (три) роки, якщо він протягом визначеного судом іспитового строку не вчинить нового кримінального правопорушення і виконає покладені на нього судом обов`язки.

Згідно п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України зобов`язати ОСОБА_3 періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації та повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 22.05.2026 у справі № 461/3249/26, а саме на вилучені в ході проведення обшуку за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( н.м.т. для зв`язку НОМЕР_3 ), за адресою: АДРЕСА_1 , зокрема: мобільний телефон, білого кольору, марки «Xiaomi», з розбитою камерою та склом, на якому наявний вайбер-канал «Мусара».

Речові докази:

мобільний телефон марки «Xiaomi Redmi Note 5» ( н.м.т. для зв`язку НОМЕР_3 ) (IMEII: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 ), з розбитою камерою та склом, на якому наявний вайбер-канал «Мусара», який було вилучено в ході обшуку 20.05.2026 за місцем фактичного проживання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , відповідно до постанови про визнання речовим доказом від 20.05.2026, визнано речовим доказом у даному кримінальному провадженні та відповідно до квитанції про отримання на зберігання речових доказів, знаходяться в кімнаті речових доказів слідчого відділу Управління СБ України у Львівській області за порядковим номером 205 конфіскувати в дохід держави.

Роз`яснити ОСОБА_3 його обов`язок виконання умов угоди про визнання винуватості від 15.06.2026 та передбачену ст. 389-1 КК України кримінальну відповідальність за невиконання умов угоди про визнання винуватості.

Роз`яснити ОСОБА_3 про те, що у разі невиконання угоди про визнання винуватості, прокурор має право звернутися до суду, який затвердив таку угоду, з клопотанням про скасування вироку.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Львівського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Жидачівський районний суд Львівської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення з підстав, передбачених ч. 4 ст. 394 КПК України.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Обвинуваченому та прокурору копію вироку вручити негайно після його проголошення.

Суддя ОСОБА_1