Рішення № 137421253, 16.06.2026, Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області

Справа № 344/4392/26

Провадження № 2/344/3963/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 року м. Івано-Франківськ

Івано-Франківський міський суд Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Домбровської Г.В.

з участю секретаря судового засідання Петришин Р.Р.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

Товариство з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» (надалі «Позивач») звернулося до Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_1 (надалі «Відповідач») про стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» заборгованості за кредитним договором №17775 від 02.09.2024 року у розмірі 40 600,00 грн., яка складається з заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 40 600,00 грн.

Позовні вимоги мотивує тим, що 02.09.2024 року між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» і відповідачем в електронній формі було укладено кредитний договір №17774, який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 763474. Згідно з умовами кредитного договору ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» надало відповідачу кредит у сумі 8000,00 грн на строк 730 днів зі сплатою процентів у розмірі 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит. Відповідач у свою чергу зобов`язався в порядку та на умовах, що визначені договором, повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом. Позивач належним чином виконав умови кредитного договору, надавши Відповідачу кредит в обумовленому розмірі у безготівковій формі шляхом перерахування на рахунок споживача, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу споживача 414949ХХХХХХ2239. Водночас, ОСОБА_1 свої зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконала, у зв`язку з чим станом на дату подання позову утворилась заборгованість за кредитом у розмірі 40 600,00 грн. заборгованість за процентами, нарахованими за період з 09.09.2024 по 25.01.2026 відповідно до п.1.2 кредитного договору за ставкою 1% за кожен день користування кредитом. Із урахуванням наведеного позивач просить позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, стягнути з відповідача на свою користь вищевказаний розмір заборгованості за кредитним договором.

Представником Позивача подано до суду заяву про розгляд справи без його участі, в якій він просив позов задовольнити. Також представник Позивача скористався правом на подання відповіді на відзив.

Відповідачем ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» на адресу суду направлено Відзив на позов, у якому вона визнала факт укладення договору та отримання кредитних коштів. В частині стягнення тіла кредиту не заперечила, натомість заперечувала проти позову у частині стягнення з неї процентів за користування кредитними коштами, посилаючись на положення пункту 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», зокрема, зазначала, що вона є дружиною військовослужбовця.

У відзиві на позов Відповідач просила здійснювати розгляд справи без її участі. Також скористалася правом на подання письмових пояснень, до яких додала медичні документи про стан здоров`я чоловіка-військовослужбовця.

Відповідно до ч.2 ст. 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Проаналізувавши доводи представника Позивача та Відповідача, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, Судом встановлено наступне.

Відповідно до положень статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-комунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Згідно з частини 1 статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 641 ЦК України пропозицію укласти договір (оферту) може зробити кожна із сторін майбутнього договору. Пропозиція укласти договір має містити істотні умови договору і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття.

Відповідно до ст. 642 ЦК України відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказано у пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

Особа, яка зробила пропозицію укласти договір (оферту), у разі беззастережного акцепту цієї пропозиції його адресатом автоматично стає стороною в договірному зобов`язанні.

Акцептом визнається відповідь особи, якій адресована оферта, про її прийняття. Акцепт повинен бути повним і беззастережним. Мовчання за загальним правилом не є акцептом, якщо інше не випливає із закону, звичаю ділового обороту або з колишніх ділових відносин сторін. Мовчання можна вважати акцептом лише тоді, коли це прямо передбачено договором або законом.

Згідно статті 627 ЦК України, відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв, ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Відповідно до статті 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплачені відсотки.

Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Законом України «Про електронну комерцію» передбачено порядок укладення договорів в мережі, процедуру підписання договору та надання згоди на обробку персональних даних.

Так, електронний договір це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.

Відповідно до частин 3, 4, 6, 11 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 23 березня 2020 року по справі № 404/502/18, відповідно до якого: будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Отже, кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним ст. 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Судом встановлено, що 02.09.2024 року між ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» і ОСОБА_1 в електронній формі було укладено кредитний договір №17774, який підписано позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором 763474. Згідно з умовами даного кредитного договору ТОВ «КЛТ КРЕДИТ» надало відповідачу кредит у сумі 8000,00 грн. на строк 730 днів зі сплатою процентів у розмірі 1% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом всього строку, на який надається кредит.

В пункті 1.8 кредитного договору №17774 від 02.09.2024 року сторони обумовили, що товариство здійснює переказ суми кредиту на електронний платіжний засіб НОМЕР_1 , що належить позичальникові.

Відповідно до листа АТ КБ «Приватбанк» від 11.05.2026 року, який надано у відповідь на ухвалу суду про витребування доказів, на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту НОМЕР_2 . По рахунку НОМЕР_2 було зарахування коштів на суму 8000,00 грн. за період з 02.09.2024 02.09.2024: від 02.09.2024 року.

Факт отримання кредитних коштів в сумі 8000,00 грн. за кредитним договором №17774 від 02.09.2024 року ОСОБА_1 у відзиві на позов не заперечує.

Із розрахунку заборгованості за кредитним договором встановлено, що в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 внесла:

30.01.2025 року 200,00 грн. - відсотки за користування кредитом.

Таким чином наведені письмові докази у їх сукупності підтверджують факт укладення між сторонами кредитного договору, виконання умов договору Позивачем щодо перерахунку ОСОБА_1 кредитних коштів у сумі 8 000,00 грн. та часткове виконання самою ОСОБА_1 умов зазначеного кредитного договору в частині внесення коштів на погашення заборгованості в загальній сумі 200,00 грн.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч.1 ст.625 ЦК України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Згідно ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання, настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Суд зауважує, що за даним цивільним позовом позовних вимог про стягнення тіла кредиту Позивачем не пред`явлено.

Стосовно позовних вимог про стягнення відсотків за користування кредитом в сумі 40 600,00 грн.

Відповідно до статті 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов`язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом законодавства.

Частиною першої статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно з статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.

Отже, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами поділяються на встановлені законом та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).

Частинами 1-3 ст. 1056-1 ЦК України передбачено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

При цьому право кредитора нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом і комісії припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28.03.2018 року (справа №444/9519/12) та від 31.10.2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263ЦПК України має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Як встановлено Судом, Позивачем доведено як факт укладання договору, так і отримання позичальником ОСОБА_1 грошових коштів на погоджених нею умовах кредиту та не виконання останньою свого обов`язку зі своєчасного повернення кредитних коштів у повному розмірі.

Згідно наявного в матеріалах справи розрахунку заборгованості сума заборгованості ОСОБА_1 за відсотками за користування кредитом становить 40 600,00 грн.

При цьому, Судом встановлено, що відсотки нараховано Позивачем в межах узгодженого сторонами строку кредитування та за процентною ставкою 1%, що відповідає вимогам закону про споживче кредитування.

Разом з тим, у поданому до суду відзиві на позов Відповідач посилається на те, що вона є дружиною військовослужбовця, у зв`язку з чим вважає, що на неї поширюються пільги передбачені п. 15 ст. 14 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

До заяви Відповідачем надано копію Свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_3 від 15.06.2023 року, з якого вбачається, що 15.06.2023 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_4 укладено шлюб (актовий запис 1090 від 15.06.2023 року).

При цьому, зі змісту інформації з Єдиного державного реєстру судових рішень вбачається, що Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 29 квітня 2026 року у справі № 344/253/26 шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 розірвано (https://reyestr.court.gov.ua/Review/136309955; дата набрання законної сили: 04.06.2026).

Також до відзиву на позов додано копію військового квитка ОСОБА_3 серія НОМЕР_4 , зі змісту якого вбачається, що 25.02.2022 року ОСОБА_3 призвано на військову службу по мобілізації (наказ №32 від 25.02.2022 року).

Дані про припинення ОСОБА_3 військової служби у військовому квитку серія НОМЕР_4 відсутні.

ОСОБА_3 є ветераном війни учасником бойових дій (посвідчення серія НОМЕР_5 ).

Відповідно до Довідки про безпосередню участь особи у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України від 08.03.2024 року ОСОБА_3 у період з 19.01.2024 по ІНФОРМАЦІЯ_1 брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в Запорізькій області Пологівському районі, Гуляйпільській міській територіальні громаді.

Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей та встановлено єдину систему їх соціального та правового захисту.

У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам (чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв`язку із збройною агресією російської федерації проти України, їх дружинам (чоловікам) - штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об`єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об`єкта нерухомості, об`єкта незавершеного житлового будівництва, майнових прав на них), та/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави (ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей»).

Відтак Відповідач була дружиною військовослужбовця військової служби за призовом під час мобілізації в особливий період на час виконання кредитного договору (договір укладено 02.09.2024 року строком на 730 днів: при цьому, вимога щодо стягнення відсотків за користування кредитом стосується періоду 02.09.2024 25.01.2026 року) та на момент укладення кредитного договору та виконання його умов її чоловік проходив військову службу, а тому на неї поширюються пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей».

З огляду на це наявні підстави для звільнення Відповідачки від обов`язку щодо сплати процентів за користування кредитом за кредитним договором №17774 від 02.09.2024 року.

Викладені в письмових поясненнях доводи представника Позивача про відсутність підстав для звільнення Відповідачки від сплати відсотків відхиляються судом, оскільки підставою для звільнення від сплати відсотків є пряма норма ч.15 ст. 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», якою інших умов, аніж передбачені даною нормою, не визначено.

Таким чином, суд дійшов висновку, що вимоги Позивача не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на Позивача, оскільки в задоволенні позову відмовлено.

Витрати на правничу допомогу також не стягуються з Відповідача у звзку з відмовою в задоволенні позову.

На підставі керуючись ст.ст. 12, 13, 81, 223, 247, 259, 263, 265, 268, 273, 354-355 ЦПК України, суд,-

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КЛТ КРЕДИТ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Івано-Франківського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 16.06.2026 року.

Суддя Домбровська Г.В.