Ухвала суду № 137421177, 16.06.2026, Юр'ївський районний суд Дніпропетровської області

справа № 198/277/26

провадження № 2/0198/304/26

У Х В А Л А

16 червня 2026 року Юр`ївський районний суд Дніпропетровської області у складі судді Гайдар І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 , від імені якого діє адвокат Кузь О.М., звернувся до суду з позовною заявою до відповідачки про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом.

Ухвалою від 24.04.2026 позовна заява залишена без руху, оскільки подана з порушенням статті 177 ЦПК України, позивачу та його представнику наданий строк для усунення недоліків 10 днів з дня отримання ухвали.

Оскільки ОСОБА_1 не вказав в позові свою адресу електронної пошти та не зареєструвався в підсистемі ЕСІТС «Електронний суд», вказана вище ухвала була направлена позивачу тільки засобами звичайного поштового зв`язку на адресу реєстрації місця проживання, вказану в позовній заяві, та повернулась з відміткою відділення поштового зв`язку «адресат відсутній».

Враховуючи значний проміжок часу від дня звернення позивача до суду з позовною заявою до теперішнього часу, ОСОБА_1 , проявивши інтерес щодо стану розгляду справи, не був позбавлений можливості отримати відповідну інформацію як у приміщенні суду, так і на офіційному веб-сайті судової влади, оскільки така інформація згідно зі статтею 8 ЦПК України є відкритою. Однак, позивач не вжив необхідних заходів для отримання судової кореспонденції за вказаними ним же засобами комунікації та усунення недоліків позовної заяви.

Також зазначена ухвала направлена представнику позивача адвокату Кузю О.М. в підсистемі ЕСІТС «Електронний суд», про що свідчить довідка про доставку електронного листа від 24.04.2026.

Згідно з пунктом 2 частини 6 статті 272 ЦПК України, днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Відповідно до частини сьомої статті 272 ЦПК України, якщо копію судового рішення вручено представникові, вважається, що її вручено й особі, яку він представляє.

Таким чином, ухвала суду від 24 квітня 2026 року про залишення позовної заяви без руху вважається належним чином врученою стороні позивача 24.04.2026 року (у день її доставки до електронного кабінету представника адвоката Кузя О.М.)

Станом на 16.06.2026 позивач та його представник не усунули недоліки позовної заяви, які були зазначені в ухвалі суду від 24 квітня 2026 року. Будь-яких заяв чи клопотань про продовження процесуального строку для усунення недоліків від позивача або його представника до суду не надходило.

Між тим, суд вважає недоліки позовної заяви, викладені в ухвалі про залишення позовної заяви без руху, суттєвими та такими, що не дають можливості вирішити питання про відкриття провадження у справі та розгляд позову по суті.

В статті 55 Конституції України закріплено право кожної особи будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

За статтею 4 ЦПК України кожній особі гарантовано право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Однак, саме по собі звернення особи до суду із позовом не спричиняє безумовне відкриття провадження у справі, адже суд, відкриваючи провадження, перевіряє чи дотрималася особа, яка подала позов, порядку здійснення права на звернення до суду (умови реалізації права на звернення до суду). Процесуальним наслідком недотримання заявником умов реалізації права на звернення до цього суду є залишення позовної заяви без руху або її повернення в разі неусунення недоліків.

З огляду на викладене, дотримуючись завдань цивільного судочинства, суд може вирішити питання про відкриття чи відмову у відкритті провадження за позовною заявою, яка не була належним чином оформлена та містила недоліки, лише після їх усунення. При цьому у ЦПК України відсутні винятки з указаного порядку.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (справи «Мушта проти України», заява №8863/06; «Креуз проти Польщі» від 19.06.2001 року; «Перетяка та Шереметьев проти України», заяви N 17160/06 та N 35548/06), реалізуючи п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності.

У зв`язку з наведеним, повернення позовної заяви, суттєві недоліки якої не усунуті належним чином після залишення заяви без руху з підстав, передбачених законом, не є порушенням права на справедливий судовий захист.

Згідно з ч. 3 ст. 185 ЦПК якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви у строк, встановлений судом, позовна заява вважається неподаною і повертається позивачеві.

Керуючись ч. 3 ст. 185, ст. 261 ЦПК України, суд

п о с т а н о в и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності на нерухоме майно в порядку спадкування за законом вважати неподаною та повернути позивачу.

Роз`яснити, що повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення або підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду в порядку, встановленому ЦПК України, протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Ухвала складена та підписана 16 червня 2026 року.

Суддя І. О. Гайдар