Рішення № 137420840, 15.06.2026, Берегівський районний суд Закарпатської області

Справа № 297/1204/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Берегове

Берегівський районний суд Закарпатської області в особі:

головуючого ІЛЬТЬО І. І.,

при секретарі судового засідання Гарані О.А.,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в м. Берегове цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на майно,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , звернувся до Берегівського районного суду Закарпатської області із позовною заявою до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на майно.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер батько позивача, ОСОБА_2 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 мати - ОСОБА_3 . Все своє життя позивач проживає в АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою у паспорті громадянина України серії НОМЕР_2 від 19.04.2011 - місце проживання зареєстроване з 12.08.1992. Його батьки на день своєї смерті також проживали за вказаною адресою, однак місце проживання батька, із невідомих причин, Центр надання адміністративних послуг Берегівської міської ради Закарпатської області на день його смерті повідомити приватному нотаріусу Мацола I.В. не може (довідка №1719 від 12.11.2025 року). Мати - ОСОБА_3 , на день своєї смерті проживала із позивачем в АДРЕСА_1 (довідка №1719 від 12.11.2025 року). Згаданий будинок було придбано батьками 07.12.1973 року на підставі договору купівлі-продажу №6534/1973, а шлюб батьки уклали тільки 26 березня 1983 року, тобто на момент купівлі будинку батько не був одружений, тому будинок був його особистою приватною власністю та даний будинок слід спадкувати після його смерті за законом. На даний час позивач знайшов рахунок ТОВ «Водоканал Карпатвіз» №92 від 30.08.2010, який було видано ОСОБА_2 у зв?язку із видачею технічних умов на реконструкцію існуючої мережі каналізації. На рахунку вказана адреса - АДРЕСА_1 . Оскільки позивач не може подати нотаріусу більше жодних документів про те, що ОСОБА_2 на день своєї смерті проживав зі ним, тому йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на спадкове майно

ОСОБА_2 ..

Ухвалою Берегівського районного суду Закарпатської області від 27 квітня 2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на майно та призначено до підготовчого судового засідання.

Позивач ОСОБА_1 в підготовче судове засідання не з`явився. При цьому, згідно поданої заяви просив провести розгляд справи без його участі.

Представник Берегівської міської ради Закарпатської області в підготовче судове засідання не з`явився. При цьому, подав заяву про розгляд справи без його участі за наявними у справі матеріалами.

У зв`язку з неявкою сторін у судове засідання фіксування технічними засобами не здійснювалося на підставі приписів ч. 2 ст. 247 ЦПК України.

Перевіривши матеріали справи, з`ясувавши повно і всебічно обставини, на які позивач посилався, як на підставу своїх вимог, оцінивши докази на ствердження цих обставин в їх сукупності, суд вважає позов задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ст. 4 ЦПК України).

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Положеннями ст. 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Берегове Закарпатської області.

Також згідно свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 встановлено, що ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Із наданого договору купівлі-продажу від 07 грудня 1973 року вбачається, що ОСОБА_2 придбав житловий будинок АДРЕСА_1 . Вказаний договір посвідчено державним нотаріусом Берегівської державної нотаріальної контори та зареєстровано Берегівським міським бюро технічної інвентаризації за №2897, що також підтверджується реєстровим написом на документі про право особистої власності.

З технічного паспорта, виготовленого КП «Берегівське бюро технічної інвентаризації Берегівської міської ради» 05 березня 2026 року, встановлено, що житловий будинок садибного типу з господарськими будівлями та спорудами знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та має загальну площу 69,2 кв.м., житлову площу 47,0 кв.м., допоміжну площу 22,2 кв.м.

Відповідно до витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу встановлено, що шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 був зареєстрований 26 березня 1983 року, тобто після придбання спірного житлового будинку.

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний житловий будинок був набутий ОСОБА_2 до укладення шлюбу та належав йому на праві особистої приватної власності, а тому після його смерті увійшов до складу спадщини.

Із листа приватного нотаріуса Берегівського районного нотаріального округу Закарпатської області Мацоли І.В. №44/02-14 від 17 квітня 2026 року вбачається, що позивач звертався із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, однак нотаріусом встановлено неможливість визначення останнього місця проживання померлого ОСОБА_2 , що унеможливило оформлення спадкових прав у позасудовому порядку. Також зазначено, що спадкова справа після смерті ОСОБА_2 не заводилась.

Разом із тим, згідно листа Центру надання адміністративних послуг Берегівської міської ради №1719 від 12 листопада 2025 року встановлено, що інформація щодо реєстрації місця проживання ОСОБА_2 на день його смерті відсутня. При цьому у листі зазначено, що ОСОБА_3 на день своєї смерті була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , разом із іншими членами сім`ї, у тому числі позивачем ОСОБА_1 .

Крім того, судом враховується, що згідно копії паспорта позивача та відомостей, зазначених у позовній заяві, позивач зареєстрований та фактично проживає у спірному житловому будинку з 12 серпня 1992 року.

Також згідно рахунок ТзОВ «Водоканал Карпатвіз» №92 від 30 серпня 2010 року, виданий на ім`я ОСОБА_2 щодо реконструкції існуючої мережі каналізації за адресою: АДРЕСА_1 , що додатково підтверджує належність спадкодавцю спірного домоволодіння та його користування ним.

Відповідно до ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб.

Згідно зі ст.ст. 1217, 1218 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом, а до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини та не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1261 ЦК України, діти спадкодавця належать до першої черги спадкоємців за законом.

Частиною 3 ст. 1268 ЦК України, передбачено, що спадкоємець, який постійно проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Судом встановлено, що позивач постійно проживав разом зі спадкодавцем у спірному житловому будинку, продовжив користування та утримання спадкового майна після смерті батька, а відтак у силу вимог закону є таким, що прийняв спадщину.

Відповідно до ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання права власності, якщо таке право оспорюється, не визнається іншою особою або у разі втрати документа, який посвідчує його право власності.

Суд враховує, що у даному випадку позивач позбавлений можливості оформити спадкові права у нотаріальному порядку, а тому належним способом захисту його порушеного права є звернення до суду із позовом про визнання права власності у порядку спадкування.

Оцінивши докази у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, підтверджуються належними та допустимими доказами, відповідають фактичним обставинам справи та вимогам закону.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи.

Згідно зі ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи.

Ч.1 ст. 206 ЦПК України встановлено, що відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Згідно ч. 3 ст. 200 ЦПК України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Частиною 1 ст. 82 ЦПК України, встановлено, що обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову (ч. 4 ст. 206 ЦПК України).

Відповідно Закону, за відсутності будь-якого застереження, факт визнаний сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, вважається встановленим. Тобто, визнання позову відповідачем, згідно ст. 82 ЦПК України, є обов`язковим для суду, оскільки обставини, визнані сторонами не підлягають доказуванню.

В підготовчому судовому засіданні встановлено, що визнання відповідачем позову не суперечить закону та не порушує права, свободи чи інтереси інших осіб.

З огляду на встановлені обставини, суд дійшов висновку, що заявлений позов є обґрунтованим, підтвердженим належними та допустимими доказами, відповідає обраному способу захисту та підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись статтями 15, 16, 392, 1216, 1217, 1218, 1220, 1225, 1268, 1296 ЦК України, статтями 4, 12, 13, 7681, 89, 141, 263265 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до Берегівської міської ради Закарпатської області про визнання права власності на майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на будинок садибного типу з господарськими будівлями АДРЕСА_1 загальною площею 69, 2 кв.м., житловою 47, 0 кв.м., допоміжною 22, 2 кв.м..

Рішення може бути оскаржене до Закарпатського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги через Берегівський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку апеляційного оскарження у випадку, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Іван ІЛЬТЬО