Рішення № 137420682, 09.06.2026, Новомосковський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 183/2123/26

№ 2/183/992/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 червня 2026 року м. Самар

Самарівський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі головуючого судді Парфьонова Д. О., за участі секретаря судового засідання Моісєєва К. А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Самарівського міськрайонного суду Дніпропетровської області, у порядку загального позовного провадження, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Сіверськодонецької міської військової адміністрації Сіверськодонецького району Луганської області про:

- визнання за ОСОБА_1 права власності на 1/3 частину квартири загальною площею 59,9 кв. м, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 ,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (надалі позивач), через представника адвоката Ластовиченко Л. І., звернулась до суду з цим позовом у порядку підсудності, визначеної розпорядженням Голови Верховного Суду від 06 березня 2022 року № 1/0/9-22, яким змінено територіальну підсудність судових справ Сєвєродонецького міського суду Луганської області і визначено Самарівському (Новомосковському) міськрайонному суду Дніпропетровської області.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідно до Свідоцтва про право власності на житло від 11 лютого 1997 року, виданого згідно з розпорядженням (наказом) від 24 грудня 1996 року № 1046 ОСОБА_1 , її батько ОСОБА_2 та мати ОСОБА_3 на праві спільної сумісної власності набули права власності на квартиру, загальною площею 59,9 кв. м, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 . Право власності на зазначену квартиру зареєстровано Сєвєродонецьким бюро технічної інвентаризації і записано в реєстрову книгу № 98 від 04 березня 1997 року. Факт родинних зв`язків між власниками підтверджується свідоцтвом про народження позивача від 12 лютого 1974 року серії НОМЕР_1 та Витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища від 24 грудня 2025 року № 00055540399.

ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 , виданим повторно від 17 грудня 2025 року. ОСОБА_3 успадкувала після смерті чоловіка 1/3 частку спірної квартири на підставі Свідоцтва про право на спадщину за законом, посвідченого Перепелицею Ю. М., завідуючою Сєвєродонецької державної нотаріальної контори від 08 червня 1999 року. ОСОБА_3 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 від 20 вересня 2017 року. Після смерті матері позивач успадкувала 2/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується Свідоцтвом про право на спадщину за заповітом від 11 червня 2021 року, посвідченого приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області, а також Витягом про реєстрацію в Спадковому реєстрі № 65141689 від 11 червня 2021 року. Право власності на 2/3 частки зазначеної квартири зареєстровано за позивачем в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відповідно до Витягу № 261070988 від 11 червня 2021 року, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 2382812944129.

Відповідно до Розпорядження начальника Сіверськодонецької міської військової адміністрації від 19 січня 2024 року № 47ВА у місті Сіверськодонецьку перейменовано об`єкти топоніміки, що містили символіку російської імперської політики та приведено у відповідність до стандартів української мови. Зокрема АДРЕСА_2 перейменовано на вул. Миколи Леонтовича. Відповідно до Постанови Верховної Ради України № 3984-IX від 19 вересня 2024 року Сєвєродонецький район було перейменовано на Сіверськодонецький район, а місто Сєвєродонецьк Сєвєродонецького району на місто Сіверськодонецьк.

З метою реєстрації права власності в державному реєстрі речових прав на нерухоме майно позивач 28 липня 2025 року звернулася до державного реєстратора прав на нерухоме майно Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради з заявою №68138443. 05 вересня 2025 року позивачем отримано рішення № 80711864 про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв`язку з тим, що подані документи не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження. Додатково даним рішенням повідомляється, що під час розгляду заяви було здійснено консолідований пошук інформації в Державному реєстрі речових прав та реєстрах до 2013 року, в результаті якого встановлено, що інформація про реєстрацію права власності на квартиру, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , у Реєстрі прав власності на нерухоме майно відсутня. Враховуючи вищевикладене, направлено запит до Комунального підприємства Сіверськодонецьке бюро технічної інвентаризації. Згідно наданої відповіді на запит, Комунальне підприємство Сіверськодонецьке бюро технічної інвентаризації повідомляє наступне: «На запит Департаменту з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 18 серпня 2025 року № 68138443 стосовно отримання інформації щодо об`єкта нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 повідомлено, що інформація щодо об`єктів нерухомого майна по Сєвєродонецькій міській територіальній громаді зберігалась в архіві Комунального підприємства Сіверськодонецьке БТІ на паперових носіях, оскільки архівні документи БТІ на підконтрольну Україні територію вивезені не були, та згідно з наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376, Сіверськодонецька міська територіальна громада включена до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, надати інформацію щодо зареєстрованих до 01 січня 2013 прав власності, що зберігаються в архівних справах, на сьогоднішній день не вбачається за можливе». Таким чином у позивача відсутня можливість отримати відомості про зареєстроване право власності на нерухоме майно, які зберігалися в архівах Сєвєродонецького бюро технічної інвентаризації на паперових носіях.

Враховуючи відсутність іншого, окрім судового, шляху для відновлення невизнаного права власності на квартиру, позивач звернулась до суду з цим позовом у порядку, визначеному статтею 392 Цивільного кодексу України.

Постановленою суддею ухвалою від 16 березня 2026 року відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання. Від позивача витребувано для огляду в судовому засіданні оригінали або нотаріально посвідчені копії документів, доданих у копіях до позову.

22 травня 2026 року, на виконання ухвали від 16 березня 2026 року, до суду надійшли нотаріально засвідчені копії доказів.

Постановленою судом ухвалою від 09 червня 2026 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

В судове засідання позивач не з`явилась. Представник позивача в позові просила розглянути справу у свою відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи без його участі, проти позову не заперечив.

Фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося, на підставі ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у зв`язку з неявкою у судове засідання всіх учасників справи.

Суд, перевіривши доводи позовної заяви матеріалами справи, висновує таке.

Відповідно до засвідченої копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 /а.с.16/ у батьків ОСОБА_2 та ОСОБА_3 народилася донька ОСОБА_1 .

З дослідженої судом, засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончарук С. В. за № 308, копії свідоцтва про право власності на житло, встановлено, що 11 лютого 1997 року Сєвєродонецьким ГПП об`єднання «АЗОТ» Луганської області посвідчено, що квартира, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 дійсно належить на праві спільної власності ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Квартира приватизована згідно з Законом України «Про приватизацію державного житлового фонду». Загальна площа квартири становить 59,9 кв. м. Свідоцтво видане згідно з розпорядженням (наказом) від 24 грудня 1996 року № 1046. Зворотна сторона засвідченої нотаріусом копії свідоцтва містить: штамп та печатку Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк про реєстрацію права власності на нерухоме майно за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , з підписом посадової особи, про що здійснено запис у реєстрову книгу за № 98 від 04 березня 1997 року, записи, посвідчені підписом та печаткою нотаріуса про: перехід права на 1/3 частку квартири після смерті ОСОБА_2 до ОСОБА_3 від 08 червня 1999 року № 2991, перехід права на 2/3 частки від ОСОБА_3 до ОСОБА_1 11 червня 2021 року за реєстром 842 /а.с.34/.

З дослідженої судом, засвідченої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Гончарук С. В. за № 309, копії технічного паспорта на квартиру АДРЕСА_3 , вбачається підтвердження відомостей про площу квартири (загальна 59,90 кв. м, житлова 41,50 кв. м), відомостей про власників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , та перехід права, посвідчений печаткою БТІ. Технічний паспорт містить печатки Бюро технічної інвентаризації м. Сєвєродонецьк, підписи посадових осіб /а.с.35-36/.

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , що підтверджується належним чином засвідченою копією повторного свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 /а.с.12/.

ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_3 , про що надано належним чином засвідчену копію свідоцтва про смерть серії НОМЕР_3 /а.с.13/.

11 червня 2021 року приватним нотаріусом Сєвєродонецького міського нотаріального округу Луганської області Сердюк Н. І. видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом, згідно з яким ОСОБА_1 набула права власності на 2/3 частки квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.14/. Видача свідоцтва підтверджується витягом про реєстрацію в спадковому реєстрі № 65141689 від 11 червня 2021 року /а.с.23/.

З витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 621070988 від 11 червня 2021 року вбачається реєстрація права власності позивача на 2/3 частини квартири за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.25/.

Позивач, ОСОБА_1 згідно з наданою суду копією довідки про внесення відомостей до Єдиного державного демографічного реєстру № 152139-2019 від 10 квітня 2019 року з 05 березня 1990 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 /а.с.21/. З копії довідки від 02 травня 2022 року № 7726-5003270724 про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи вбачається, що місце проживання/перебування позивача зареєстроване за адресою: АДРЕСА_4 /а.с.22/.

Рішенням державного реєстратора прав на нерухоме майно Олефіренко О. О. №80711864 від 05 вересня 2025 року позивачеві відмовлено у проведенні реєстраційних дій з реєстрації права власності. Підставою рішення державного реєстратора зазначено неподання заявником чи неотримання державним реєстратором у порядку, визначеному цим Законом, відомостей реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем в електронній формі чи документів з паперових носіїв інформації, що містять відомості про зареєстровані речові права до 01 січня 2013 року /а.с.17/.

Відповідно до Розпорядження начальника Сіверськодонецької міської військової адміністрації від 19 січня 2024 року № 47ВА у місті Сіверськодонецьку, окрім іншого, вул. Маяковського перейменована на вул. Миколи Леонтовича.

Постановою Верховної Ради України «Про перейменування окремих населених пунктів та районів» від 19 вересня 2024 року № 3984-IX перейменовано: Сєвєродонецький район на Сіверськодонецький район; місто Сєвєродонецьк Сєвєродонецького району на місто Сіверськодонецьк.

Таким чином, матеріали справи свідчать про наявність спору, що пов`язаний з невизнання державою факту належності позивачеві майна на праві власності через відсутність можливості отримати відомості щодо видачі правовстановлюючих документів для реєстрації права власності відповідно до діючого законодавства та відсутністю запису про право власності в Державному реєстрі права власності.

Вирішуючи позов, суд виходить з такого.

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.

За ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно зі ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Як установлено вимогами ст. 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно з ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Частиною першою статті 321 ЦК України визначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

З приписів ст. 392 ЦК України слідує, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Тобто передумовою для застосування ст. 392 ЦК України є відсутність іншого, крім судового, шляху для відновлення порушеного права. Позивачами у позові про визнання права власності є особи, які вже є власниками. Вказана стаття не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, у тому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до п. 1.2 глави 2 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджений наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5, право власності на житловий будинок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, інші будівлі, споруди, земельну ділянку, що відчужуються, може бути підтверджено, зокрема, одним таких документів або їх дублікатів: нотаріально посвідченим договором купівлі-продаж; пожертви, довічного утримання (догляду), ренти, дарування, міни, спадковим договором свідоцтвом про придбання арештованого нерухомого майна з публічних торгів (аукціонів); свідоцтвом про придбання заставленого майна на аукціоні (публічних торгах); свідоцтвом про право власності; державним актом на право власності на земельну ділянку; свідоцтвом про право на спадщину; свідоцтвом про право власності на частку в спільному майн подружжя; договором про поділ спадкового майна; договором про припинення права ні утримання за умови набуття права на нерухоме майно; договором про припинення права на аліменти для дитини у зв`язку з передачею права власності на нерухоме майно; договором про виділення частки в натурі (поділ); іпотечним договором, договором про задоволення вимог іпотекодержателя, якщо умовами таких договорів передбачено передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки; рішенням суду; договором купівлі-продажу, зареєстрованим на біржі, укладеним відповідно до вимог законодавства, тощо.

Згідно з ч. 5 ст. 8 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» у редакції, чинній на 26 лютого 1996 року передача квартир (будинків) у власність громадян з доплатою, безоплатно чи з компенсацією відповідно до статті 5 цього Закону оформляється свідоцтвом про право власності на квартиру (будинок), яке реєструється в органах приватизації і не потребує нотаріального посвідчення.

У позивача наявні документи, що засвідчують її право власності (свідоцтво про право власності на житло), яке зареєстроване згідно з чинного на момент його видачі законодавства, однак відсутність можливості перевірки дійсності його видачі шляхом звернення до органу, який на момент переходу до позивача права власності здійснював державну реєстрацію права власності на нерухоме майно у зв`язку з тимчасовою окупацією рф території України, позбавляє позивачку можливості довести своє право.

Верховний Суд України у постанові від 18 лютого 2015 року у справі № 6-244цс14 зазначив, що за правилами статті 392 ЦК України, позов про визнання права власності може бути пред`явлено, по-перше, якщо особа є власником майна, але її право оспорюється або не визнається іншою особою; по-друге, якщо особа втратила документ, який засвідчує його право власності.

Крім того, у постанові Верховного Суду України від 07 жовтня 2015 року у справі № 6-1622цс15 вказується, що відповідно до ч. 5 ст. 11 ЦК України цивільні права і обов`язки можуть виникати з рішення суду лише у випадках, встановлених актами цивільного законодавства. Можливість виникнення права власності за рішенням суду ЦК України передбачає лише у статтях 335 та 376 ЦК України. У всіх інших випадках право власності набувається з інших не заборонених законом підстав, зокрема із правочинів (ч. 1 ст. 328 ЦК України). Стаття 392 ЦК України, у якій йдеться про визнання права власності, не породжує, а підтверджує наявне у позивача право власності, набуте раніше на законних підставах, утому випадку, якщо відповідач не визнає, заперечує або оспорює наявне в позивача право власності, а також у разі втрати позивачем документа, який посвідчує його право власності.

Відповідно до ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 01 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення.

На день розгляду справи територія Сєвєродонецької міської територіальної громади є тимчасово окупованою в розумінні п. 7 ч. 1 ст. 1-1, ч. 2 ст. 3 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», з урахуванням положень абз. 2 п. 1 Постанови КМУ від 06 грудня 2022 року № 1364 «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією», Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого Наказом Міністерства розвитку громад та територій України від 28 лютого 2025 року № 376. Внаслідок викладеного відновити документ, отримати його дублікат чи засвідчену з оригіналу копію як позивач, так і суд, позбавлені можливості.

Позивачем право власності набуте у 1997 році. Наданий позивачем доказ у виді свідоцтва про право власності на житло посвідчений органом, що здійснював реєстрацію права власності на 1997 рік Сєвєродонецьким БТІ, з відповідними відмітками про реєстрацію набуття права власності, свідчить про дотримання законодавства, що діяло на момент реєстрації права власності на квартиру. Реєстрація місця проживання позивача у спірній квартирі з 1990 року підтверджує її доводи про набуття права власності на спірну квартиру.

Оскільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про право власності позивача, отримання інформацію щодо зареєстрованого права власності позивачки на спірну квартиру у БТІ з тимчасово окупованої території (м. Сіверськодонецьк Луганської області) є неможливим, іншого порядку підтвердження права власності у відносинах, що склалися, державою не встановлено, позивач є власником інших 2/3 частини квартири, про що наявні відомості в Єдиному державному реєстрі прав власності, суд висновує, що позивач не може розпоряджатися своїм майном через невизнання державою її права власності, що, в свою чергу, порушує таке її право.

Також, за ч. 1, 2 ст. 355 ЦК України майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності.

Власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю (ч. 1 ст. 356 ЦК України). Спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю (ч. 1 ст. 368 ЦК України). Майно, набуте в результаті спільної праці та за спільні грошові кошти членів сім`ї, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором, укладеним у письмовій формі (ч. 4 ст. 368 ЦК України).

Згідно з ч. 2 ст. 370 ЦК України у разі виділу частки із майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки кожного із співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними, законом або рішенням суду. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється (ч. 3 ст. 372 ЦК України).

Зважаючи на те, що у правовстановлюючому документі (свідоцтві про право власності на житло) вказано про належність майна до спільної сумісної власності (без визначення часток), позивача, померлих ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , з огляду на набуття позивачем після смерті батьків права власності на інші 2/3 частки та враховуючи відсутність доказів на підтвердження відхилення від рівності часток у праві спільної сумісної власності, суд висновує, що позов підлягає задоволенню та за позивачем слід визнати право власності на 1/3 частину вищевказаного майна.

Виходячи з викладеного вище, аналізуючи надані у справі докази у їх сукупності, суд висновує про обґрунтованість позовних вимог у цій частині, оскільки позивачем доведено її право власності на спірну квартиру належними та допустимими, достатніми доказами та існуючі перешкоди для його реалізації.

На підставі викладеного та керуючись ст. 12, 13, 76-82, 89, 141, 223, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 59,9 кв. м, житловою площею 41,5 кв. м.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку до Дніпровського апеляційного суду. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення або якщо розгляд справи (вирішення питання) здійснювався без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення суду складене та підписане 15 червня 2026 року.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 ; РНОКПП НОМЕР_4 ; зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 ; фактично проживає (ВПО) за адресою:АДРЕСА_4 ;

відповідач Сіверськодонецька міська військова адміністрація Сіверськодонецького району Луганської області, код в ЄДРПОУ 44083662; місцезнаходження за адресою: Луганська обл., Сіверськодонецький р-н, м. Сіверськодонецьк, б-р Незалежності України, буд. 32.

Суддя Д. О. Парфьонов