Рішення № 137420558, 05.06.2026, Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 182/5193/25

Провадження № 2/0182/993/2026

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

05.06.2026 року м. Нікополь

Нікопольський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Рунчевої О.В.,

секретаря судового засідання Паламарчук П.Ю.,

за участю представника відповідача ОСОБА_8. (в режимі ВКЗ),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Нікополі за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,-

ВСТАНОВИВ:

20.08.2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє законний представник (батько) ОСОБА_2 , звернулась до Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, мотивуючи свої вимоги наступним

22 серпня 2023 року на території України сталася тяжка дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota Corolla Verso, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . В результаті грубого порушення Правил дорожнього руху, відповідач допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, що спричинило особливо тяжкі наслідки. Внаслідок ДТП мати позивача, ОСОБА_4 , отримала тілесні ушкодження, понад два місяці перебувала у відділенні реанімації м. Запоріжжя та померла ІНФОРМАЦІЯ_1 ; сама ОСОБА_1 отримала легкі тілесні ушкодження; дід позивача ОСОБА_5 , зазнав тілесних ушкоджень середньої тяжкості.

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 28.04.2025 року у справі №317/811/24 (провадження № 1-кп/317/236/2024) ОСОБА_3 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України, призначено покарання у виді 3-ьох років позбавлення волі та 3-ьох років позбавлення права керувати транспортними засобами, зі строком покарання, що підлягає обчисленню з моменту фактичного взяття під варту. До набрання вироком чинності обрано запобіжний захід у виді особистого зобов`язання. Тим самим вироком частково задоволено цивільний позов ОСОБА_5 , та стягнуто з відповідача 1 100 000 грн. моральної шкоди та 25 344,00 грн. матеріальної шкоди, на користь держави стягнуто 14 742,80 грн. процесуальних витрат. Наразі, за цим вироком подано апеляційну скаргу і призначено апеляційний розгляд. Водночас, у межах кримінального провадження ОСОБА_1 не була визнана потерпілою.

Позивачка, ОСОБА_1 , 2009 року народження, на момент ДТП була неповнолітньою дитиною віком 14 років, тобто перебувала у критичному для формування особистості та психоемоційного стану віці. В день трагедії вона знаходилася безпосередньо в автомобілі разом із матір`ю, ОСОБА_4 , дідусем ОСОБА_5 та відповідачем, ОСОБА_3 , який керував транспортним засобом. Момент аварії, гальмування, крики, удар - усе це глибоко закарбувалося в її пам`яті.

ІНФОРМАЦІЯ_1 її матір померла в реанімації, не приходячи до тями. Для позивача це стало не просто шоком - це був незворотний перелом у житті. ОСОБА_6 втратила не лише матір, а й свій звичний світ - тепло, безпеку, емоційну підтримку, відчуття родинної опори. Після похорону дитину почали переслідувати тяжкі сновидіння, напади плачу, страх залишатися на самоті. Змінився її характер - вона замкнулася в собі, стала тривожною, часто плакала без причини. Батько неодноразово фіксував у щоденниках прояви депресивного стану: відмова спілкуватися з друзями, зниження інтересу до улюблених занять, страхи перед поїздками, небажання виходити з дому. Крім того, внаслідок пережитих подій у позивачки розпочались напади психосоматичної дестабілізації.

Внаслідок ДТП ОСОБА_6 отримала тілесні ушкодження. Попри те, що за медичними класифікаціями ці ушкодження були визначені як легкі, для неї вони мали надзвичайно болісний і травматичний характер, як у фізичному, так і в психоемоційному аспекті. Її було госпіталізовано, вона проходила обстеження, огляди, перебувала під крапельницями, отримувала уколи - усі ці процедури стали для позивача джерелом страху, болю і додаткового стресу. Для ОСОБА_7 , яка щойно пережила смертельно небезпечну аварію, сам факт перебування в медичному закладі без матері, в умовах невизначеності, був психологічно важким. Крім того, після ДТП у ОСОБА_9 почали спостерігатися симптоми неврологічного характеру: головний біль, тремор, втрата апетиту, підвищена чутливість до світла й звуків.

ОСОБА_4 виконувала ключову економічну, моральну та побутову функцію у сім`ї позивача. Вона працювала керівником відділу земельних ресурсів у Марганецькій міській раді, мала стабільний дохід і забезпечувала добробут усієї родини. Згодом, у зв`язку з активними бойовими діями на території України та загальним погіршенням економічної ситуації, вона була змушена тимчасово виїхати за кордон задля власної безпеки та для працевлаштування з метою подальшого матеріального забезпечення сім`ї. Перебуваючи за межами України, вона постійно підтримувала доньку фінансово, що підтверджується банківськими переказами. Саме під час короткотермінового візиту до України і сталася ДТП, яка в підсумку призвела до її смерті. З її втратою позивач втратила не лише матір, а й ключову особу, яка забезпечувала її базові потреби, брала активну участь у її вихованні та створювала необхідні умови для соціального та емоційного функціонування. З моменту її трагічної смерті позивач втратила єдине стабільне джерело доходу.

Втрата матері у підлітковому віці, а також отримані тілесні ушкодження та психотравмуюча участь у ДТП, призвели до суттєвого порушення нормального розвитку позивача. Вона почала втрачати інтерес до навчання, що підтверджується шкільними характеристиками та повідомленнями вчителів. Змінилося коло спілкування, знизилася концентрація уваги, з`явилася надмірна тривожність. Всі ці наслідки позначаються не лише на психологічному стані ОСОБА_9, але й на її загальному розвитку як особистості, її здатності будувати соціальні зв`язки, формувати самооцінку, довіряти оточенню та адаптуватися до нових умов.

Окрім моральної шкоди, діями відповідача також завдано позивачці і матеріальну шкоду. Оскільки ОСОБА_1 є неповнолітньою особою, а матеріальні витрати здійснено в її інтересах, заявник залишає за собою право на пред`явлення окремого цивільного позову про відшкодування вказаних матеріальних збитків у повному обсязі у разі зміни обставин або необхідності додаткового захисту прав дитини.

З цих підстав позивач звертається до суду та просить стягнути з відповідача на її користь відшкодування моральної шкоди у розмірі 1 200 000 грн.

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 02.09.2025 року відкрито провадження та постановлено розглянути справу за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання, відповідачеві роз`яснено його право на подання відзиву на позовну заяву (том 1, а.с.41-42).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.01.2026 року відмовлено позивачу в задоволенні заяви про забезпечення позову (том 1, а.с. 162-164).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 року відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про витребування доказів (том 1, а.с. 171-172).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 13.02.2026 року закрито підготовче судове засідання та призначено справу до судового розгляду (том 1, а.с. 174-175).

Ухвалою Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 05.06.2026 року відмовлено позивачу в задоволенні клопотання про витребування доказів (том.2, а.с.6).

20.11.2025 року від представника відповідача ОСОБА_8 надійшов відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити в задоволенні позову, посилаючись на наступні обставини. Зазначив, що на день подачі відзиву не має підстав достеменно вважати, що Запорізькій апеляційний суд за результатами розгляду апеляційної скарги в інтересах ОСОБА_3 по справі №317/811/24 залишить обвинувальний вирок в силі. Окремо звернув увагу суду, що відповідно до положень ст.1188 ЦК України, якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов`язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини. В свою чергу позовні вимоги позивач пред`являє лише до ОСОБА_3 , однак до водія другого транспортного засобу - іншого учасника ДТП жодних вимог не пред`явлено. Крім того, позивач не надала жодного доказу, що дозволяє об`єктивно оцінити рівень страждань, їх вплив на повсякденне життя, психоемоційний стан, соціальні контакти, тощо. Відсутні висновки судово-психологічної експертизи або показання свідків, які могли б підтвердити наявність психологічної травми, посттравматичного стресового розладу або іншого медично значущого наслідку, що свідчить про глибоку моральну шкоду. Представник зазначає, що відповідно наданого позивачем протоколу Електроенцефалографії від 15.04.2024 року осередкованих та епілептиформних змін під час запису не виявлено. Варіант вікової норми, тобто жодних девіацій не вбачається. Тому вважає, що цей висновок не є належним доказом і не доводить психологічні чи душевні страждання позивача. Також відповідно до наданих учбових документів, ОСОБА_1 закінчила Нікопольський ліцей № 20 Нікопольської міської ради, середній бал ОСОБА_9 9,3/12 що у свою чергу є гарним результатом у навчанні, вона демонструє високі результати, а тому підстави вважати, що внаслідок завданої шкоди у ОСОБА_1 були проблеми з навчанням просто відсутні. Оскільки результати такого навчання свідчать про тягу дитини до знань. Розмір заявленої моральної шкоди вважає необґрунтовано великим (том 1, а.с.56-63).

25.11.2025 року від позивача ОСОБА_1 надійшли заперечення (відповідь на відзив), в яких вона не погодилась з обставинами, викладеними представником відповідача. Зауважила, що посилання представника на практику Верховного Суду не має прямого відношення до даної справи і не можуть бути застосовані в даному випадку. Твердження представника щодо відсутності причинно-наслідкового зв`язку між діями відповідача та моральною шкодою є необґрунтованими. Заперечення щодо незалучення другого учасника ДТП до справи як співвідповідача є безпідставними, і не можуть бути підставою для відмови в задоволенні позову, оскільки дане питання вже було предметом розгляду судом першої інстанції, і суд чітко встановив, що відповідальність за скоєне ДТП несе саме ОСОБА_3 . Доводи представника щодо відсутності належних доказів моральної шкоди є абсолютно необґрунтованими. Позивач зазначила, що не лише надала достатні докази щодо пережитих фізичних та психологічних страждань, а й довела, що ці страждання є безпосереднім результатом ДТП, скоєної ОСОБА_3 . Вважає протокол електроенцефалографії належним і допустимим доказом, який підтверджує, що навіть при відсутності явних змін на ЕЕГ, дійсне психологічне і психоемоційне самопочуття позивача може бути не зафіксовано. Тому відсутність порушень на ЕЕГ не є підставою для заперечення щодо моральної шкоди, яку зазнала позивач внаслідок трагедії (том 1, а.с.75-91).

01.12.2025 року від представника відповідача ОСОБА_8 надійшли заперечення (на відповідь на відзив), згідно яких підтримав викладену у відзиві позицію, просив визнати неналежними доказами протокол енцефалографії від 15.04.2024 року та фіскальні чеки, оскільки вони не мають відношення до матеріальної шкоди (том 1, а.с. 106-113).

11.12.2025 року позивач ОСОБА_1 надала суду додаткові заперечення (на відповідь на відзив), в яких зауважила, що вину відповідача в скоєнні ДТП підтверджено ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24.11.2025 року, якою вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 28.04.2025 року залишено без змін (том 1, а.с.136-141).

23.12.2025 року позивачем ОСОБА_1 надані додаткові пояснення у справі, в яких звертає увагу суду, що доводи представника відповідача про зменшення відшкодування моральної шкоди з огляду на майновий стан відповідача прямо обмежені законом і є недопустимими. А посилання на стан здоров`я ОСОБА_3 та його інвалідність не спростовують факту завдання шкоди та не є підставою для звільнення від цивільно-правової відповідальності (том 1, а.с. 148-151).

В судове засідання позивач не з`явилась, 14.05.2026 року через ЄСІТС «Електронний суд» надала заяву про розгляд справи без її участі на підставі наявних в матеріалах справи доказів та письмових пояснень. Позовні вимоги підтримала в повному обсязі (том 1, а. с. 238-239).

Представник відповідача ОСОБА_8 в судовому засіданні підтримав викладені у відзиві заперечення, просив відмовити в задоволенні позову в повному обсязі. Додатково зазначив, що до участі у справі не залучена страхова компанія винуватця ДТП, тобто не залучено повне коло осіб, що є підставою для відмови в позові.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши письмові пояснення та надані докази суд приходить до наступного.

Як встановлено в судовому засіданні, 22 серпня 2023 року відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю транспортного засобу Toyota Corolla Verso, державний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 . В результаті порушення Правил дорожнього руху, відповідач допустив зіткнення з іншим транспортним засобом, внаслідок чого пасажирка Toyota Corolla Verso, ОСОБА_4 , отримала тяжкі тілесні ушкодження, а її неповнолітня донька ОСОБА_1 , 2009 року народження, отримала легкі тілесні ушкодження.

Внаслідок отриманих травм ОСОБА_4 померла в лікарні 30.10 2023 року, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 (том 1, а.с. 24 зворот).

Згідно виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №4340 КНП «Міська дитяча лікарня №5» Запорізької міської ради від 23.08.2023 року, ОСОБА_1 перебувала на лікуванні з діагнозом забій черевної стінки, ссадини верхніх та нижніх кінцівок, забій м`яких тканин носу (том 1, а.с.30).

Факт родинних відносин між позивачем та померлою ОСОБА_4 підтверджується наданою копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 (том 1, а.с.22 зворот).

Вироком Запорізького районного суду Запорізької області від 28.04.2025 року у справі №317/811/24 (провадження № 1-кп/317/236/2024) ОСОБА_3 визнано винним за ч. 2 ст. 286 КК України, призначено покарання у виді 3-ьох років позбавлення волі та 3-ьох років позбавлення права керувати транспортними засобами, зі строком покарання, що підлягає обчисленню з моменту фактичного взяття під варту (том 1, а.с. 184-192).

Разом з тим, позивачку не було залучено до участі у справі в якості потерпілої в межах кримінального провадження.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 24.11.2025 року вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 28.04.2025 року залишено без змін (том 1, а.с. 193-203).

Згідно листа Відділення поліції №1 Нікопольського РУП від 22.04.2026 року, ОСОБА_3 21.04.2026 року був затриманий та доставлений до Державної установи виконання покарань №4 м. Дніпро для подальшого відбування покарання, призначеного судом (том 1. а.с.209).

Отже, вина ОСОБА_3 встановлена вироком суду від 28.04.2025 року, який набув чинності 24.11.2025 року.

Позивач, як донька загиблої та як безпосередня учасниця ДТП, вважає, що їй завдано шкоди, яка проявилася у перенесених моральних, емоційних, психологічних стражданнях у зв`язку із втратою матері та вимушеними змінами у її житті, а тому має право на відшкодування шкоди, яку вона оцінює в 1 200 000,00 грн.

Відповідно до п. 22.1. ст. 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відповідно до п. 23.1. ст. 23 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» , шкодою, заподіяною життю та здоров`ю потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, є: шкода, пов`язана з лікуванням потерпілого; шкода, пов`язана з тимчасовою втратою працездатності потерпілим; шкода, пов`язана із стійкою втратою працездатності потерпілим; моральна шкода, що полягає у фізичному болю та стражданнях, яких потерпілий - фізична особа зазнав у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; шкода, пов`язана із смертю потерпілого.

Отже, у разі завдання шкоди життю потерпілою особою в розумінні ст.ст. і, 6, 23, 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» є загибла особа - ОСОБА_4 .

Згідно з п. 27.3, ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», страховик відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, і виплачується рівними частинами.

Станом на момент настання страхового випадку мінімальна заробітна плата становила 6 700,00 грн., а тому розмір регламентної плати становить 80 400 грн.

Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , чоловік загиблої ОСОБА_2 , а також її батько ОСОБА_5 в розумінні п. 27.3 ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», мають право на отримання страхового відшкодування моральної шкоди, завданої смертю ОСОБА_4 .

Розмір страхового відшкодування моральної шкоди, пов`язаної із смертю потерпілого залежить від кількості осіб, які у відповідності до ст. 27 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» мають право на отримання такого відшкодування.

Підставою для відмови в позові представник відповідача ОСОБА_8 зазначив незалучення до участі у справі страхової компанія винуватця ДТП та інших учасників ДТП.

Разом з тим, суд зазначає, що згідно ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Крім того, згідно вимог ЦПК України та сталої практики Верховного Суду України, визначення кола відповідачів, предмету та підстав позову є виключним правом позивача. Суд не має права з власної ініціативи залучити відповідача або замінювати його, що є ключовим принципом диспозитивності судового процесу.

Однак, ані стороною позивача, ані стороною відповідача не надано доказів щодо того, чи була застрахована цивільно-правова відповідність водія ОСОБА_3 . Якщо була, то в якій страховій компанії, чи зверталась позивач до страхової компанії із заявою про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, та чи була їй виплачена така шкода і в якому розмірі. Стороною позивача не ініційовано залучення страхової компанії в якості співвідповідача по справі.

Разом з тим, суд зазначає, що потерпіла не позбавлена права звернутись безпосередньо до винуватця ДТП із вимогами про відшкодування моральної шкоди, якщо вважає, що завдана їй моральна шкода перевищує ліміт страхової компанії. Це абсолютне право, яке не обмежується наявністю у винуватця поліса обов`язкового страхування (ОСЦПВ) (ВСУ від 26 жовтня 2016р у справі №б-954цс 16).

А тому, ОСОБА_3 є належним відповідачем у даній справі, у зв`язку з чим суд надає критичну оцінку запереченням відповідача в цій частині та не приймає їх до уваги.

Стаття 3 Конституції України визначає, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Відповідно до статті 23 Цивільно-процесуального кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа, має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав, яка полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою, зокрема щодо членів її сім`ї.

Згідно зі статтею 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов`язана з розміром цього відшкодування. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди обов`язковому з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та чим він при цьому керувався, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

За змістом статті 1167 ЦК України, якщо моральної шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки, така моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи яка її завдала.

Відповідно до частини другої статті 1168 ЦК України моральна шкода, завдана смертю фізичної особи, відшкодовується її чоловікові (дружині), батькам (усиновлювачам), дітям (усиновленим), а також особам, які проживали з нею однією сім`єю.

Головною умовою покладення на особу обов`язку компенсувати моральну шкоду є наявність такої шкоди. При цьому слід враховувати, що особливі правила статті 1187 ЦК України діють тоді, коли шкоду завдано тими властивостями об`єкта, через які діяльність із ним визнається джерелом підвищеної небезпеки.

Головною особливістю відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки є те що володілець небезпечного об`єкта зобов`язаний відшкодувати шкоду незалежно від його вини. Перед потерпілим несуть однаковий обов`язок відшкодувати завдану шкоду, як винні, так і невинні володільці об`єктів, діяльність з якими є джерелом підвищеної небезпеки.

Згідно з пунктом 4 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Під моральною шкодою, згідно з пунктом 3 постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, слід розуміти; втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до абзацу 1 пункту 9 постанови Пленуму Верховного Суду України розмір відшкодування моральної (немайнової) "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" № 4 від 31 березня 1995 року, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Згідно зі статтею 52 Конституції України та статтею 3 Конвенції ООН про права дитини, найкращі інтереси дитини мають бути головною увагою при будь-яких рішеннях.

У контексті практики ЄСПЛ (зокрема, справа «Kutzner v. Germany», № 46544/99), зазначено, що держави зобов`язані забезпечувати захист інтересів дітей у випадках втрати батьківського піклування або вразливості.

Враховуючи вищенаведені норми закону суд приходить до висновку, що факт загибелі ОСОБА_4 беззаперечно спричинив моральні страждання дитині померлої, а тому наявні підстави для відшкодування їй моральної шкоди.

Суд виходить із того, що моральна шкода, завдана позивачу внаслідок смерті матері спричинила їй душевні, моральні, емоційні, психологічні страждання на все життя, оскільки відновити становище, яке існувало до смерті найріднішої у житті людини, неможливо.

Судом враховується вразливість віку позивача, а також той факт, що неповнолітня дитина була безпосереднім учасником ДТП. Окрім отримання нею тілесних ушкоджень, вона також стала свідком фізичних страждань матері.

Суд погоджується із завданням шкоди і здоров`ю позивача внаслідок тривалих душевних страждань та емоційних хвилювань, що підтверджується наданими медичними довідками.

Разом з тим, дослідивши надані письмові докази та беручи до уваги обставини дорожньо-транспортної пригоди, внаслідок якої загинула ОСОБА_4 , враховуючи наведені вище вимоги чинного законодавства, а також принцип розумності і справедливості, визначаючи розмір моральної шкоди суд вважає надмірною заявлену позивачем суму морального відшкодування та приходить до висновку про наявність підстав для часткового задоволення вимог позивача в частині відшкодування моральної шкоди у сумі 300 000,00 грн.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи часткове задоволення позову та звільнення позивача від сплати судового збору на підставі п.2,6 ч.1 ст.5 ЗУ «Про судовий збір», з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3 000,00 грн.

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст.16, 23, 1168, 1187,1193 ЦК України, ЗУ «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст.ст. 4, 12, 13, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , (РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ) моральну шкоду в розмірі 300 000 (триста тисяч) гривень.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , (РНОКПП НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір у розмірі 3000 (три тисячі) гривень.

Рішення може бути оскаржене до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя: О. В. Рунчева