Рішення № 137419891, 16.06.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/3414/26

Провадження № 2/210/2042/26

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

16 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Суддя Металургійного районного суду міста Кривого Рогу Вікторович Н.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України цивільну справу за уточненим позовом Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії, -

ВСТАНОВИВ:

20 травня 2026 року Комунальне підприємство теплових мереж «Криворіжтепломережа» (далі КПТМ «Криворіжтепломережа») звернулося до суду з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_1 заборгованості за послугу з постачання теплової енергії, вказавши, що відповідачу щомісячно, відповідно до тарифів на вказані послуги здійснювалося постачання теплової енергії за адресою: АДРЕСА_1 , але відповідач в повному обсязі оплату за отримані послуги не здійснювала, в результаті чого виникла заборгованість, за період з 01.11.2013 р. по 01.04.2019 р. в розмірі 27084,34 грн, з яких: за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2013 р. по 01.04.2019 р. у розмірі 26 501,58 грн., плата за абонентське обслуговування. Вказану заборгованість позивач просив стягнути на свою користь з відповідача та сплачений судовий збір.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 травня 2026 року, вказана справа надійшла до провадження судді Вікторович Н.Ю. (а.с. 31)

Ухвалою суду від 21 травня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження по вказаній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику з повідомленням сторін.(а.с. 33)

05 червня 2026 року на адресу суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву та заява про застосування позовної давності та наслідків пропуску преклюзивних строків. В обґрунтування відзиву відповідач зазначила, що вона зареєстрована за вказаною адресою з 28.02.2014 року, власником/наймачем вказаної квартири є ОСОБА_2 , позивач просить стягнути борг починаючи з 01.11.2013 року, таким чином, період з 01.11.2013 по 28.02.2014 відповідач не була зареєстрована у житловому приміщенні та не отримувала комунальні послуги за вказаною адресою, що виключає будь-яку правову підставу для нарахування боргу за цей період. Посилаючись на вимоги ст. 256, 257 ЦК України відповідач зазначала, що позивач звернувся до суду з вказаним позовом про стягнення заборгованості за період з 01.11.2013 року по 01.04.2019 року через 7 років після закінчення періоду нарахування боргу, тоді як трирічний строк позовної давності закінчився у квітня 2022 року, жодних поважних причини для поновлення строку позивач не надавав. Періоду дії карантину завершився в червні 2023 року, а з вказаним позовом позивач звернувся в травні 2026 року, після відновлення перебігу строків,трирічний строк за вказаними вимогами сплив у 2024-2025 роках.

Крім того, відповідач зазначала, що попередній власник квартири була ОСОБА_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач є спадкоємцем та у встановлений 6 місячний строк звернулась до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, однак державну реєстрацію права власності за собою здійснила лише 01 квітня 2026 року. Посилаючись на вимоги ст.ст. 1281, 1282 ЦК України відповідач стверджувала, що позивачем протягом встановлених законом строків після смерті спадкодавця не направлялась претензія кредитора, а тому пропуск цих строків кредитором позбавляє його права вимоги взагалі.

09 червня 2026 року представником позивача було подано нову редакцію позовної заяви, в якій позивач просив суд стягнути з відповідача заборгованість за період з 01.11.2013 р. по 01.04.2019 р. в розмірі 27084,34 грн, з яких: за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2013 р. по 01.04.2019 р. у розмірі 26 501,58 грн., плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2013 р. по 01.01.2026 р. у розмірі 582,76 грн. та заборгованість за період з 01.12.2021 року по 01.04.2026 року в розмірі 34056,19 грн., з них: за постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 01.04.2026 року в розмірі 33080,78 грн.; плата за абонентське обслуговування за період з 01.12.2021 року по 01.04.2026 року в розмірі 582,76 грн. Вказану заборгованість позивач просив стягнути на свою користь з відповідача та сплачений судовий збір.

Також 09 червня 2026 року на адресу суду надійшла відповідь на відзив в якій представник позивача зазначав, що відповідач зареєстрована за вказаною адресою з 2014 року та у відзиві підтвердила, що вона є спадкоємцем після смерті власника квартири АДРЕСА_2 її матері ОСОБА_2 , оскільки звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, однак державну реєстрацію права власності здійснила 01.04.2026 року. Правовідносини, що виникли між позивачем та боржником (яка померла), після її смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникли між кредитором та спадкоємцем і вирішуються в порядку ст. 1282 ЦК України.

Стосовно спливу строку позовної давності представник вказала, що відповідно до розрахунку заборгованості в травні 2015 року відповідачем було здійснено оплату за послуги в розмірі 63,15 грн, що свідчить про визнання споживачем свого боргу, а як наслідок переривання строку позовної давності.

11 червня 2026 року на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву в новій редакції, в якій відповідач просила відмовити у задоволенні позовної заяви в новій редакції в повному обсязі, додатково зазначила, що строк позовної давності за вимогами з 01.11.2013 року по 01.04.2019 року сплив ще у 2016-2022 роках відповідно. Посилання позивача на продовження строків через введення карантину не може слугувати підставою для задоволення позову за цим періодом, оскільки щодо більшої частини цього періоду трирічний строк повністю закінчився задовго до запровадження карантину (до 12 березня 2020 року). Щодо платежів за період з березня 2017 року по квітень 2019 року: трирічний строк за ними спливав якраз у межах дії карантину та воєнного стану. Проте, як деталізовано нижче, через відновлення строків та тривалу процесуальну пасивність Позивача, право на їх примусове стягнення також втрачено.

Стосовно вимог про стягнення заборгованості за період з 01.12.2021 по 01.04.2026 року відповідач стверджувала, що Велика Палата Верховного Суду та законодавчі тенденції станом на 2026 рік чітко вказують: автоматичне, безумовне та безстрокове продовження позовної давності для підприємств комунальної сфери є неприпустимим, оскільки це нівелює саму суть інституту позовної давності (надання правової визначеності та стимулювання кредитора діяти вчасно). КПТМ «Криворіжтепломережа» є діючим підприємством, що має штат юристів, безперешкодний доступ до системи «Електронний суд» та стабільно функціонувало у м. Кривому Розі протягом усього зазначеного періоду. Будь-які реальні перешкоди для своєчасного звернення до суду з 2021 по 2026 роки у Позивача були відсутні.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо даних про права та взаємовідносини сторін, суд вважає можливим вирішити справу на підставі наявних у ній матеріалів.

Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

В тому числі, суд враховує вимоги ст.80 ЦПК України, зокрема достатність доказів для вирішення справи, наданих до суду.

Суд, дослідивши наявні матеріали справи, дійшов до наступних висновків.

Згідно ст.67 ЖК України плата за комунальні послуги (водопостачання, газ, теплова енергія та інші послуги) береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Згідно з ч.1 ст.68 ЖК України, наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату та плату за комунальні послуги.

Судом встановлено, що на ім`я ОСОБА_2 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 по отриманню комунальних послуг, які надаються позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 , зареєстрованою за вказаною адресою значаться: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрована з 28.02.2014 року; інші особи зняті з реєстрації. (а.с. 6)

Згідно до відповіді №2769486 від 21.05.2026 з Єдиного державного демографічного реєстру ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 28.02.2014 року по теперішній час зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 . (а.с. 32)

Відповідно до п.18 Правил «Надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення», затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №630 від 21.07.2005, плата за послуги з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення вноситься не пізніше 20 числа місяця, що настає за розрахунком.

Відповідно до ч.1 ст.4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно до ч.1 ст.5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

На підставі ст.ст. 67, 68 ЖК України та п.30 Правил надання послуг по централізованому опаленню, наданню холодної та гарячої води та водовідведення, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 року №630, відповідач зобов`язаний своєчасно, щомісячно вносити плату не лише за квартиру, але й за комунальні послуги, а саме: централізоване опалення за затвердженими в установленому порядку тарифами.

Відповідно до ч.2 ст.32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством.

Відповідно до ст.19 Закону України «Про теплопостачання», споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію, а відповідно до ст.25 вищезазначеного Закону у разі відмови споживача оплачувати споживання теплової енергії заборгованість стягується в судовому порядку.

За положеннями ст.901 ЦК України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Пунктами 1, 2, 4 ч.1 ст.13 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що залежно від функціонального призначення житлово-комунальні послуги поділяються на: комунальні послуги (централізоване постачання холодної води, централізоване постачання гарячої води, водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), газо- та електропостачання, централізоване опалення, а також вивезення побутових відходів тощо); послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій (прибирання внутрішньобудинкових приміщень та прибудинкової території, санітарно-технічне обслуговування, обслуговуваннявнутрішньобудинкових мереж, утримання ліфтів, освітлення місць загального користування, поточний ремонт, вивезення побутових відходів тощо); послуги з ремонту приміщень, будинків, споруд (заміна та підсилення елементів конструкцій та мереж, їх реконструкція, відновлення несучої спроможності несучих елементів конструкцій тощо).

З 05.11.2021р. згідно до п. 11 ст. 1 ЗУ «Про житлово-комунальні послуги» №2189-VIII від 09.06.2018 року встановлено розмір плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з витратами на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 33,74 грн.(з ПДВ), та плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі у розмірі 22,05 грн. (з ПДВ) на підставі Наказу КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» №712 від 03.11.2021р.; та з 01.12.2021р. розмір плати за абонентське обслуговування за індивідуальним договором про надання послуги з постачання теплової енергії з витратами на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі 35,19 грн. (з ПДВ), та плату за абонентське обслуговування без витрат на обслуговування та заміну вузлів комерційного обліку теплової енергії у розмірі у розмірі 22,05 грн. (з ПДВ) на підставі Наказу КПТМ «КРИВОРІЖТЕПЛОМЕРЕЖА» №791 від 30.11.2021р.

Судом встановлено, що договір на надання послуг з постачання теплової енергії між КПТМ «Криворіжтепломережа» та відповідачами по справі не укладався, але теплова енергія у квартиру, надавалась належним чином, заяву про відключення від теплопостачання відповідачі не надавали, таким чином, останні знаходиться у фактичних договірних відносинах з КПТМ «Криворіжтепломережа».

Згідно розрахунку по особовому рахунку № НОМЕР_1 по отриманню комунальних послуг, які надаються позивачем, за адресою: АДРЕСА_1 , утворилась заборгованість за послуги з постачання теплової енергії за період за період з 01.11.2013 р. по 01.04.2019 р. в розмірі 27084,34 грн, з яких: за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.2013 р. по 01.04.2019 р. у розмірі 26 501,58 грн., плата за абонентське обслуговування за період з 01.11.2013 р. по 01.01.2026 р. у розмірі 582,76 грн. та заборгованість за період з 01.12.2021 року по 01.04.2026 року в розмірі 34056,19 грн., з них: за постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 01.04.2026 року в розмірі 33080,78 грн.; плата за абонентське обслуговування за період з 01.12.2021 року по 01.04.2026 року в розмірі 582,76 грн.

Нарахування плати за надані послуги з централізованого опалення проведено на підставі тарифів, затверджених постановами Національної комісії регулювання електроенергетики України № 1844 від 14.12.2010 року, Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг №650 від 06.06.2014 року, Національної комісії, що здійснює державне регулювання в сферах енергетики та комунальних послуг №1171 від 31.03.2015 року в редакції від 09.06.2016 року, Постанов НКРЕКП №1782 від 06.10.2016 року, №1536 від 31.12.2017 року, №240 від 27.02.218 року, №1752 від 10.12.2018 року та Рішення Виконавчого комітету Криворізької міської ради №530 від 22.10.2021 року.

Крім того, ст.ст. 11, 526 ЦК України договір не є єдиною підставою виникнення правовідносин між сторонами.

В даному випадку підставою для виникнення взаємних прав та обов`язків між сторонами по справі є акти про подачу теплоносія та про його відключення.

Відмова відповідача сплачувати заборгованість за використану теплову енергію веде до неможливості розрахунків позивача з постачальником енергетичних ресурсів, що значною мірою погіршує фінансове та економічне становище енергетичних галузей, паралізує їх діяльність. У зв`язку з цим, позивачу значною мірою обмежуються ліміти на постачання природного газу та електроенергії, що спричиняє позивачу шкоду у великих розмірах.

Щодо посилання відповідача на відсутність у неї обов`язку зі сплати заборгованості за надані послуг з теплопостачання, у зв`язку з пропуском позивачем строків визначених ст. 1281 ЦК України суд відхиляє виходячи з наступного.

Відповідно до ст.9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги», споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки невизначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Відповідно до відомостей з Єдиного державного демографічного реєстру відповідач з 28.02.2014 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , вказані обставини нею підтверджуються і у відзиві на позовну заяву. У зв`язку з чим, починаючи з 01.03.2014 року позивач будучи зареєстрованою за спірною адресою, користувалась нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та повинна нести солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг.

Крім того, статтею 1216 ЦК України надано визначення поняття спадкування, а саме: спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

До складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті (ст.1218 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.

Згідно частини 3 даної статті право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Відповідно до частини 5 ст. 1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Відповідно до положень ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині (частина1).

Перелік зобов`язань, які не входять до складу спадщини, визначений статтею 1219 ЦК України.

Так, відповідно до ст.1219 ЦК України не входять до складу спадщини права та обов`язки, що нерозривно пов`язані з особою спадкодавця, зокрема: 1) особисті немайнові права; 2) право на участь у товариствах та право членства в об`єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами; 3) право на відшкодування шкоди, завданої каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; 4) права на аліменти, пенсію, допомогу або інші виплати, встановлені законом; 5) права та обов`язки особи як кредитора або боржника, передбачені статтею 608 цього Кодексу.

Таким чином, зобов`язання з повернення заборгованості за комунальними-платежами включається до складу спадщини. Строки пред`явлення кредитором вимог до спадкоємців, а також порядок задоволення цих вимог регламентуються статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Власність зобов`язує (частина 4 статті 319 ЦК України).

Відповідно до статті 322 ЦК України на власника покладається тягар утримання майна.

Власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Проте, враховуючи, що матеріалами справи та відповідачем у відзиві підтверджено факт проживання у квартирі, щодо якої надаються комунальні послуги, тягар утримання майна та зобов`язаний оплачувати ці комунальні послуги слід покласти на відповідача як на фактичного користувача отриманими послугами з 01.03.2014 року.

Щодо заяви відповідача про застосування строків позовної давності за період з 01.11.2013 року по 01.04.2019 року та за період з 01.12.2021 року по 01.04.2026 року, суд зазначає.

Статтею 257 ЦК України передбачено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до частин 3,4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Суд зазначає, що з урахуванням того, що по справі судом було ухвалено заочне рішення у відсутність відповідачів, які не були належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, а тому був позбавлені можливості подати заяву про застосування строку позовної давності до суду при первісному розгляді справи, то розглядаючи справу після скасування заочного рішення, суд вважає за можливе розглянути заяву відповідачів, викладену в заяві про перегляд заочного рішення, щодо застосування строку позовної давності. Зазначене узгоджується з правовою позицією, яка висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 17 квітня 2018 року у справі № 200/11343/14ц.

Згідно ст.ст. 256, 257 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що «позовна давність це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності, що є звичайним явищем у національних законодавствах держав учасників Конвенції, виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу» (пункт 570 рішення від 20 вересня 2011 року за заявою №14902/04 у справі ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії»; пункт 51 рішення від 22 жовтня 1996 року за заявами №22083/93 та №22095/93 у справі «Стаббінгс та інші проти Сполученого Королівства»).

У силу ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ст.264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Відповідно до ч.ч.3, 4 ст.267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Разом з тим, суд звертає увагу, що постановою Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 року N 211 "Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" (із змінами і доповненнями, внесеними постановами Кабінету Міністрів України) введено з 12 березня 2020 року на всій території України карантин. Було запроваджено обмежувальні заходи щодо протидії поширенню коронавірусу COVID-19, які безпосередньо впливають на виконання державою своєї соціальної, економічної, правозахисної функцій, було введено певні обмеження прав та свобод людини і громадянина. Строк карантину неодноразово продовжувався.

Законом України N 530-IX від 17 березня 2020 року "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)" введення карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, віднесено до форс-мажорних обставин (частина друга статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати").

Законом України від 30 березня 2020 року N 540-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на забезпечення додаткових соціальних та економічних гарантій у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19)" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено, зокрема, пунктом 12 наступного змісту: "Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину".

Вказаний Закон набрав чинності 02 квітня 2020 року.

У пункті 12 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України у редакції Закону України від 30 березня 2020 року N 540-IX перелічені всі статті цього Кодексу, які визначають строки позовної давності. І всі ці строки продовжено для всіх суб`єктів цивільних правовідносин на строк дії карантину у зв`язку з поширенням коронавірусної хвороби (COVID-19).

Подібний висновок висловлено у постановах Верховного Суду від 07 вересня 2022 року у справі N 679/1136/21 (провадження N 61-5238св22), від 19 квітня 2023 року у справі N 199/782/21 (провадження N 61-1323св23), від 31 травня 2023 року у справі N 938/632/20 (провадження N 61-16716св21).

З цього випливає, що у разі закінчення строку, який припадає на період дії карантину, такий строк продовжується до закінчення дії карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України N 651 від 27 червня 2023 року "Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2" відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 року на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

Позивач звернувся до суду з позовом у травні 2026 року, тобто вже після відміни карантину.

Однак, з 24 лютого 2022 року дотепер в України діє воєнний стан, підставами якого є Указ Президента України від 24 лютого 2022 року N 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року N 2102-IX (з наступними змінами).

Законом України від 15 березня 2022 року N 2120-IX "Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану" розділ "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України доповнено пунктом 19, відповідно до якого у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259 (позовна давність), 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Вказаний Закон набрав чинності 17 березня 2022 року.

Наведене свідчить, що законодавцем з метою забезпечення визначеного Конституцією України права на доступ до суду передбачено продовження на період дії воєнного стану строку, протягом якого особа може реалізувати своє право на звернення до суду з метою захисту своєї прав та інтересів.

Пункт 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України втратив чинність з 04 вересня 2025 року на підставі Закону N 4434-IX від 14 травня 2025 року.

За таких обставин, перебіг строку позовної давності у рамках даної справи, що розпочався у квітні 2017 року, не закінчився у квітні 2020 року, а продовжений у порядку пунктів 12 та 19 розділу "Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

Розрахунковим періодом для оплати послуг, якщо інше не визначено договором, є календарний місяць.

Оскільки плата та відповідно і заборгованість по оплаті послуг за постачання теплової енергії нараховувалась позивачем відповідачу щомісяця, то в даному випадку перебіг загальної позовної давності слід відраховувати від кожного щомісячного платежу.

З відповідного числа кожного наступного місяця починається період прострочення оплати наданих у попередньому місяці послуг з водопостачання та водовідведення, а отже починається і перебіг позовної давності щодо відповідного щомісячного платежу, за яким споживач допустив прострочення.

Проте з врахуванням того, що 30 червня 2023 року на всій території України було скасовано карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, а позивач звернувся до суду з вказаним позовом в травні 2026 року, строк позовної давності за вимогами з квітня 2017 року по 01.04.2019 року сплив, позовна давність за вимогами про стягнення заборгованості за період до 01.04.2019 року тривала до 01.04.2022 року, строки позовної давності було продовжено до 30 червня 2023 року, та трьохрічний строк звернення до суду з вказаними вимогами сплив 01.04.2026 року.

Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Застосування строків позовної давності є спільною рисою правових систем Держав - учасниць і має на меті гарантувати: юридичну визначеність і остаточність, захищати потенційних відповідачів від прострочених позовів, спростувати які може виявитися нелегким завданням, та запобігати несправедливості, яка може статися в разі, якщо суди будуть змушені вирішувати справи про події, що які відбули у далекому минулому, спираючись на докази, які вже, можливо, втратили достовірність і повноту із спливом часу (STUBBINGS AND OTHERS v. THE UNITED KINGDOM, № 22083/93, № 22095/93, § 51, ЄСПЛ, від 22 жовтня 1996 року; ZOLOTAS v. GREECE (No.2), №66610/09, § 43, ЄСПЛ, від 29 січня 2013 року).

Відповідно до статті 256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що заборгованість може бути стягнута за період з 01.12.2021 року по 01.04.2026 року, в повному обсязі, враховуючи вимоги пункту 19 Прикінцеві та перехідні положення" ЦК України.

За таких обставин, оцінивши докази надані позивачем, суд приходить до висновку, що уточнені позовні вимоги Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, підлягають частковому задоволенню, оскільки встановлено, що позивач є надавачем послуг з постачання централізованого опалення, ним були надані відповідні послуги відповідачам, як споживачам таких послуг, наведені ним розрахунки розміру боргу здійснені за встановленими тарифами, всупереч вимогам чинного законодавства, відповідач своєчасно не здійснювала оплату спожитих послуг, що сприяло накопиченню боргу та порушує права та законні інтереси позивача, з відмовою від отримання послуг не зверталися, а тому з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню заборгованість за період з 01.12.2021 року по 01.04.2026 року у розмірі 34056,19 грн.

При зверненні до суду із позовом позивач сплатив судовий збір за вимогу майнового характеру, як юридична особа у розмірі 3328,00 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Враховуючи, що суд прийшов до висновку, що задоволенню підлягають позовні вимоги про заборгованість в сумі 34056,19 грн. Таким чином пропорційність задоволених вимог становить 55,70 % (34056,19х100:61140,53), а пропорційність вимог, в задоволені яких відмовлено становить 30,92 (100-69,08=30,92).

Оскільки вимоги позивача задоволені на 55,70 %, то сплачений судовий збір за пред`явлення позовних вимог підлягає стягненню з відповідачів на користь позивача в сумі 1853,70 грн. (3328,00:100 х 55,70=1853,70).

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 64, 67, 68 ЖК України, ст.ст. 256, 257, 261, 267, 332, 526, 541, 543, 901 ЦК України, ст.ст. 4, 5, 10, 12, 13, 81, 141, 263, 265 ЦПК України,суд -

ВИРІШИВ:

Уточнений позов Комунального підприємства теплових мереж «Криворіжтепломережа» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за послугу постачання теплової енергії задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства теплових мереж Криворіжтепломережа» ідентифікаційний код 03342184, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, провулок Квітки Цісик, будинок 9, суму заборгованість за період з 01.12.2021 року по 01.04.2026 року в розмірі 34056,19 грн. (тридцять чотири тисячі п`ятдесят шість гривень 19 копійок), з них:

-за постачання теплової енергії за період з 01.12.2021 року по 01.04.2026 року в розмірі 33080,78 грн.(тридцять три тисячі вісімдесят гривень 78 копійок);

-плата за абонентське обслуговування за період з 01.12.2021 року по 01.04.2026 року в розмірі 582,76 грн. (п`ятсот вісімдесят дві гривні 76 копійок)

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , на користь Комунального підприємства теплових мереж Криворіжтепломережа» ідентифікаційний код 03342184, місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, провулок Квітки Цісик, будинок 9, судовий збір у розмірі 1853,70 грн ( одна тисяча вісімсот п`ятдесят три гривні 70 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити у задоволенні.

Рішення може бути оскаржено в Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дня проголошення рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: Комунальне підприємство теплових мереж Криворіжтепломережа» (код ЄДРПОУ 03342184), місцезнаходження за адресою: Дніпропетровська область, місто Кривий Ріг, провулок Квітки Цісик, будинок 9;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 .

Суддя: Н. Ю. Вікторович