Рішення № 137419332, 16.06.2026, Інгульський районний суд міста Миколаєва (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Миколаєва)

справа № 489/1341/26 провадження №2/489/1395/26

РІШЕННЯ

Іменем України

16 червня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» (далі - ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС») до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості

встановив:

У лютому 2026 року ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» через систему «Електронний суд» звернулось до суду з позовом в якому просить стягнути з відповідача заборгованість за кредитним договором № 1410-2840 від 18.06.2024 в розмірі 13262,50 грн. та 2662,40 грн. судового збору.

Як на підставу позовних вимог позивач вказує, що 18.06.2024 між сторонами в електронній формі було укладено кредитний договір № 1410-2840, відповідно до якого відповідач отримав кредит у розмірі 3300,00 грн. на строк 365 днів, зі сплатою процентів за зниженою процентною ставкою 1,50 % в день та комісією за видачу кредиту - 15% від суми кредиту.

Через неналежне виконання відповідачем свої зобов`язань за договором станом на 13.01.2026 утворилась заборгованість в розмірі 16671,40 грн., яка складається із 1300,00 грн. простроченої заборгованості за кредиту, 15371,40 грн. простроченими процентами.

Із цієї заборгованості, користуючись своїм правом, позивач просить стягнути лише її частину 13262,50 грн., яка складається із 1300,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 11962,50 грн. за простроченими процентами.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 23.02.2026 справу призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи.

Ухвалою суду від 21.04.2026 продовжено розгляд справи у зв`язку із повторним направленням відповідачем ухвали про відкриття провадження у справі та матеріалів позовної заяви.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, в т.ч. шляхом розміщення оголошення на офіційному веб сайті судової влади. Направлена на адресу відповідача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Відзиву на позовну заяву відповідачем не надано.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи встановлено, що 18.06.2024 між ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» та відповідачем укладено договір про відкриття кредитної лінії № 1410-2840 продукту «Credos», предметом якого є відкриття позичальнику невідновлювальної кредитної лінії (пункту 2.1).

Відповідно до пункту 3.1 договір укладається сторонами у вигляді електронного договору у розмінні Закону України «Про електронну комерцію».

За умовами договору позичальнику надано кредит в розмірі 3300,00 грн. на строк 365 календарних днів з 18.06.2024 по 17.06.2025 зі сплатою стандартної процентної ставки 1,50 % за кожен день користування кредитом, яка застосовується перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору, та зниженої процентної ставки 1,18 % в день за кожен день користування кредитом , яка застосовується з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку його дії, та комісією за видачу кредиту в розмірі 15% від суми виданого кредиту (пункти 4.1, 4.2, 4.10, 4.11, 4.13 договору).

Відповідно до пункту умов пункту 4.6 договору перерахування коштів позичальнику здійснюється шляхом безготівкового переказу грошової суми, вказаної в пункті 4.1 цього договору, на банківський рахунок позичальника шляхом використання вказаних позичальником реквізитів електронного платіжного засобу.

Згідно пункту 5.1 договору позичальник зобов`язався повернути кредит та нараховану неустойку в останній календарний день строку кредитування.

Додатком № 2 до договору є Таблиця обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки.

Договір та додатки до нього підписані відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «А2362». При підписання договору в розділі 13 «Реквізити Сторін», відповідач електронним платіжним засобом вказала: НОМЕР_1 .

До укладення договору відповідач ознайомився і підписав електронним підписом за допомогою одноразового ідентифікатора «А6519» Паспорт споживчого кредиту, який основні умови кредитування з урахуванням побажань споживача, інформацію щодо орієнтовної річної процентної ставки та орієнтовної загальної вартості кредиту для споживача, порядок повернення кредиту тощо.

Квитанцією АТ КБ «ПриватБанк» від 18.06.2024 підтверджується перерахування ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» за допомогою системи LIQPAY 18.06.2024 на платіжну картку 479072*92 суми кредиту в розмірі 3300,00 грн.

Перерахування кредиту також підтверджено довідкою ТОВ «УКР КРЕДИТ ФІНАНС».

Згідно розрахунку позивача, через неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором, станом на 13.01.2026 утворилась заборгованість в розмірі 16671,40 грн., яка складається із 1300,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом, 15371,40 грн. простроченими процентами .

Із цієї заборгованості, користуючись своїм правом, позивач просить стягнути лише її частину, а саме 13262,50 грн., яка складається із 1300,00 грн. простроченої заборгованості за кредитом та 11962,50 грн. за простроченими процентами.

Правове обґрунтування та мотиви суду

За правилами статей 526, 530, 610 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (статі 611 ЦК України).

Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Статтею 628 ЦК України встановлено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно зі статтею 638 цього ж Кодексу, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Частина друга статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до частин третьої шостої, восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього.

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

У разі, якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Відповідно до частини дванадцятої статті 11 вказаного Закону, електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Згідно із статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12.01.2021 у справі № 524/5556/19.

Судом встановлено, що договір між сторонами укладено у електронній формі в інформаційно-телекомунікаційній системі позивача та підписано відповідачем електронним підписом одноразовим ідентифікатором, що відповідає Закону України «Про електронну комерцію».

Дослідженими судом доказами також підтверджується, що відповідачу було виплачений кредит в розмірі 3300,00 грн., але він порушив свої зобов`язання та не повернув кредит і нараховані у повному розмірі в установлений договором строк, внаслідок чого утворилася заборгованість, яку позивач підтвердив відповідним розрахунком.

Із розрахунку позивача вбачається, що нарахування процентів здійснено за період з 18.06.2024 по 14.12.2025 за стандартною процентною ставкою 1,50%, з 15.12.2025 по 17.06.2025 за процентною ставкою 1,18 % в день.

Стаття 8 Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1%, була доповнена частиною п`ятою згідно Закону України від 22.11.2023 №3498-ХІ «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», який набрав чинності 24.12.2023.

Згідно з частиною п`ятою статті 94 Конституції України закон набирає чинності через десять днів з дня його офіційного оприлюднення, якщо інше не передбачено самим законом, але не раніше дня його опублікування.

Пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування» передбачено, що тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установити, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже, як слідує наведених змін у законодавстві, що регулює питання споживчого кредитування, починаючи: з 24.12.2023 денна ставка має бути не більше 2,5%; з 22.04.2024 денна ставка не більше 1,5%; з 20.08.2024 денна ставка не більше 1%.

Таким чином, нарахування позивачем процентів з 20.08.2024 по 17.06.2025 (у межах строку кредитування) за процентними ставками 1,50% та 1,18 % в день не відповідає вимогам пунктом 17 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування».

Із розрахунку також вбачається, що зменшення тіла кредиту на 2000,00 грн. здійснено відповідачем 01.09.2025, після чого залишок неповернутого кредиту склав 1300,00 грн.

За розрахунком суду за період з 20.08.2024 по 17.06.2025 проценти складають 9966,00 грн. (3300,00 х 1% х 302), а за весь період кредитування - 12342,00 грн. (9966,00 + 2376,00).

Таким чином через неналежне виконання відповідачем зобов`язань утворилася заборгованість в розмірі 13642,00 грн., з яких 1300,00 грн. прострочена заборгованість по тілу кредиту та 12342,00 грн. за простроченими процентами.

Разом з тим, суд вважає за можливе зменшити розмір процентів з огляду на нижче наведене.

За правилами статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Межі дії принципу свободи договору визначаються законодавством з урахуванням критеріїв справедливості, добросовісності, пропорційності і розумності. При цьому держава має підтримувати на засадах пропорційності розумний баланс між публічним інтересом ефективного перерозподілу грошових накопичень, комерційними інтересами банків щодо отримання справедливого прибутку від кредитування і правами та охоронюваними законом інтересами споживачів їх кредитних послуг (пункт 3 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 10.11.2011 № 15-рп/2011 у справі про захист прав споживачів кредитних послуг).

У Рішенні від 11.07.2013 № 7-рп/2013 Конституційний Суд України дійшов висновку, що умови договору споживчого кредиту, його укладання та виконання повинні підпорядковуватися таким засадам, згідно з якими особа споживача вважається слабкою стороною у договорі та підлягає особливому правовому захисту з урахуванням принципів справедливості, добросовісності і розумності. Виконання державою конституційно-правового обов`язку щодо захисту прав споживачів вимагає від неї спеціального законодавчого врегулювання питань, пов`язаних із забезпеченням дії зазначених принципів у відносинах споживчого кредитування, зокрема, щодо встановлення справедливого розміру неустойки за прострочення виконання грошових зобов`язань позичальниками - фізичними особами.

Як зазначено в рішенні Конституційного суду України від 11.07.2013 №7-рп/2013, у випадку нарахування неустойки, яка є явно завищеною, не відповідає передбаченим у пункті 6 статті 3, частині 3 статті 509 та частинах 1-2 статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності, як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права, суд має право її зменшити.

Застосовуючи дану норму, суд зобов`язаний встановити баланс між застосованим до порушника заходом відповідальності у вигляді неустойки й оцінкою дійсного, а не покладеного розміру збитків, заподіяних у результаті конкретного правопорушення.

Пунктом 5 частини третьої статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів» визначено, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п`ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов`язань за договором.

Під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у частині третій статті 509, частинах першій, другій статті 627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.

Наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

Позивач як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідач не міг оцінити належно.

Необхідно зазначити, що з огляду на приписи частини четвертої статті 42 Конституції України участь у договорі споживача як слабкої сторони, яка підлягає особливому правовому захисту у відповідних правовідносинах, звужує дію принципу рівності учасників цивільно-правових відносин та свободи договору, зокрема у договорах про надання споживчого кредиту щодо сплати споживачем непропорційно великих відсотків за прострочення повернення кредиту.

Такого висновку дійшов Верховний Суд в постанові від 12.02.2025 у справі № 679/1103/23.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №902/417/18 викладено, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення.

У пункті 8.38 зазначеної постанови, з огляду на наведені мотиви про компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що виходячи з принципі розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити загальний розмір як неустойки, штрафу так і процентів річних як відповідальності за прострочення грошового зобов`язання.

З урахуванням наведеного та встановлених обставин, суд вважає, що встановлений сторонами договору розмір відсотків є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», суперечить принципам розумності та добросовісності, є наслідком дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника, як споживача послуг, у зв`язку з чим позовні вимоги в частині стягнення з відповідача процентів підлягають зменшенню до основної суми боргу - 1300,00 грн.

Таким чином, враховуючи встановлені обставини та оцінивши наявні у справі докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову та стягнення з позивача заборгованості в загальному розмірі 2600,00 грн., з якої 1300,00 грн. заборгованість за тілом кредиту та 1300,00 грн. по процентам.

Так як позов задоволено частково, на підставі статті 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі в сумі 521,83 грн. (2662,40 х 19,60%).

Керуючись статями 4, 19, 141-142, 200, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» заборгованість за договором про відкриття кредитної лінії № 1410-2840 від 18.06.2024 в розмірі 2600,00 грн. (дві тисячі шістсот гривень 00 коп.) та судовий збір в сумі 521,83 грн. (п`ятсот двадцять одна гривня 83 коп.).

У іншій частині позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР КРЕДИТ ФІНАНС» , код ЄДРПОУ 38548598, юридична адреса: м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407;

відповідач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , реєстрація місця проживання: АДРЕСА_1 .

Повний текст судового рішення складено 16.06.2026.

Суддя І.В.Коваленко