Ухвала суду № 137418854, 15.06.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/40666/25

Провадження 2/127/9823/25

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 червня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі головуючого судді Горбатюка В.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживачів та стягнення заборгованості,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживачів та стягнення заборгованості.

Позовні вимоги мотивовано тим, що 26.05.2021 між ОСОБА_1 та ТОВ «Енера Вінниця» укладено договір № 1217 про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством.

Позивач зазначив, що відповідно до умов договору він здійснює продаж відповідачу електричної енергії, виробленої генеруючою установкою приватного домогосподарства, а відповідач зобов`язаний здійснювати оплату такої електричної енергії у порядку та строки, визначені договором.

За твердженням позивача, за вересень 2025 року відповідач придбав електричну енергію за договором № 1217, проте оплату в повному обсязі не здійснив, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 28073,05 грн.

У позовній заяві ОСОБА_1 просив стягнути з ТОВ «Енера Вінниця» заборгованість за договором № 1217 від 26.05.2021 у розмірі 28073,05 грн, судовий збір у розмірі 1211,20 грн та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6400 грн.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 01.01.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Суд постановив проводити розгляд цієї справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін. Цією ж ухвалою роз`яснено відповідачу, зокрема, право на подання відзиву на позовну заяву та наслідки його неподання.

ТОВ «Енера Вінниця» подало відзив на позовну заяву, у якому зазначило, що частково визнає пред`явлені позовні вимоги.

У відзиві відповідач підтвердив, що 26.05.2021 між ТОВ «Енера Вінниця» та ОСОБА_1 підписано договір про купівлю-продаж електричної енергії за «зеленим» тарифом приватним домогосподарством № 1217.

Також відповідач зазначив, що позивач заявив вимогу щодо стягнення заборгованості за вересень 2025 року у розмірі 28073,05 грн. Вказаний залишок заборгованості виник на підставі акта купівлі-продажу електричної енергії від 30.09.2025 № 609700214-2509-77 за період з 01.09.2025 по 30.09.2025 за придбаний ТОВ «Енера Вінниця» обсяг електричної енергії у кількості 4693 кВт*год за тарифом 7,768700 грн, на загальну суму 36458,51 грн.

Відповідач повідомив, що здійснив повну оплату заборгованості за вказаний період, а саме: 30.09.2025 сплачено 8385,46 грн податку з доходів фізичних осіб та військового збору до бюджету, 30.12.2025 перераховано позивачу 14036,53 грн відповідно до платіжної інструкції № 692492, 29.01.2026 перераховано позивачу 14036,52 грн відповідно до платіжної інструкції № 718422.

У зв`язку з цим ТОВ «Енера Вінниця» зазначило, що позовні вимоги щодо стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом №1217 визнаються товариством повністю, а заборгованість у розмірі 28073,05 грн оплачена повністю.

У відзиві відповідач просив закрити провадження у справі в частині оплаченої суми заборгованості у зв`язку з відсутністю предмета спору, судовий збір залишити за позивачем, а також вирішити питання щодо звільнення відповідача від оплати витрат на професійну правничу допомогу, посилаючись на недоведеність таких витрат.

До відзиву відповідач додав докази здійснення оплати, зокрема платіжні інструкції та акт звірки взаємних розрахунків за договором № 1217 від 26.05.2021.

Позивач відповідь на відзив не подав.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов такого висновку.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Предметом позову є безпосередньо матеріально-правова вимога позивача до відповідача, щодо якої особа звертається до суду за захистом своїх прав чи інтересів. Предметом спору є об`єкт спірних матеріально-правових відносин, з приводу якого виник правовий конфлікт між сторонами.

Суд враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі № 369/7441/24, відповідно до якого прикладами відсутності предмета спору можуть бути дії сторін або настання обставин, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань або сторони самі врегулювали спірні питання. Верховний Суд зазначив, що суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору, наприклад унаслідок сплати суми боргу, якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Такі ж висновки викладені в постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в складі Верховного Суду від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20, постановах Верховного Суду від 20 лютого 2024 року у cправі № 916/1042/22, від 10 квітня 2024 року у справі № 754/11753/21, від 22 травня 2024 року у справі № 204/1150/23.

У цій справі предметом спору була вимога позивача про стягнення з відповідача заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом №1217 від 26.05.2021 у розмірі 28073,05 грн.

Відповідно до платіжної інструкції № 692492 від 30.12.2025 ТОВ «Енера Вінниця» перерахувало ОСОБА_1 14036,53 грн із призначенням платежу: за куповану електричну енергію за 09.2025 згідно з актом купівлі-продажу від 30.09.2025, без ПДВ.

Відповідно до платіжної інструкції № 718422 від 29.01.2026 ТОВ «Енера Вінниця» перерахувало ОСОБА_1 14036,52 грн із призначенням платежу: за куповану електричну енергію за 09.2025 згідно з актом купівлі-продажу від 30.09.2025, без ПДВ.

Згідно з наданим відповідачем актом звірки взаємних розрахунків за договором № 1217 від 26.05.2021, станом на 30.12.2025 за даними ТОВ «Енера Вінниця» заборгованість на користь ОСОБА_1 становила 14036,52 грн. Вказана сума сплачена відповідачем 29.01.2026 відповідно до платіжної інструкції № 718422.

Отже, після пред`явлення позову відповідач сплатив суму заборгованості, яка була предметом заявленої позовної вимоги про стягнення коштів. Відповідач у відзиві не заперечує наявність такої заборгованості на час звернення позивача до суду, а навпаки визнає, що заявлена до стягнення сума оплачена повністю.

За таких обставин на час постановлення цієї ухвали між сторонами відсутній неврегульований спір щодо стягнення основної заборгованості у розмірі 28073,05 грн, оскільки спірна грошова вимога фактично виконана відповідачем під час розгляду справи.

Неподання позивачем відповіді на відзив не змінює встановлених судом обставин щодо припинення існування предмета спору, оскільки відповідач сам підтвердив повну оплату заявленої до стягнення заборгованості та надав відповідні платіжні документи.

За таких обставин провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Енера Вінниця» про захист прав споживачів та стягнення заборгованості підлягає закриттю на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Вирішуючи питання судового збору, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила, за ухвалою суду в разі закриття провадження у справі, крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом, у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях.

Провадження у цій справі підлягає закриттю у зв`язку з відсутністю предмета спору, а не у зв`язку з відмовою позивача від позову. Тому позивач має право на повернення судового збору з Державного бюджету України відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Разом з тим повернення судового збору здійснюється за клопотанням особи, яка його сплатила. Окремого клопотання про повернення судового збору з Державного бюджету України від позивача на час постановлення цієї ухвали не надійшло. Тому суд вважає за необхідне роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися до суду із заявою про повернення судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу суд зазначає таке.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір витрат на правничу допомогу адвоката, у тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.

Згідно з п. 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України для цілей розподілу судових витрат розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 3 ст. 137 ЦПК України для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

ціною позову та/або значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч. 5 ст. 137 ЦПК України у разі недотримання вимог ч. 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 6 ст. 137 ЦПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін; поведінку сторони під час розгляду справи; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи.

Відповідно до ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів договорів, рахунків тощо.

Питання розподілу судових витрат у разі закриття провадження у справі також врегульовано ст. 142 ЦПК України. Відповідно до ч. 3 ст. 142 ЦПК України, якщо позивач не підтримує своїх вимог унаслідок задоволення їх відповідачем після пред`явлення позову, суд за заявою позивача присуджує стягнення понесених ним у справі витрат з відповідача.

Суд враховує, що у цій справі позивач не подавав заяви про відмову від позову. Водночас провадження у справі закривається не з відмовою позивача від позову, а на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору, оскільки відповідач після пред`явлення позову фактично виконав заявлену майнову вимогу.

Вимога позивача про стягнення витрат на професійну правничу допомогу була заявлена у позовній заяві, від заявленої вимоги позивач не відмовився. Тому суд вирішує питання про розподіл таких витрат за заявою позивача, яка міститься у позовній заяві, та з урахуванням заперечень відповідача, викладених у відзиві.

Неподання позивачем відповіді на відзив не є відмовою від заявленої у позовній заяві вимоги про розподіл витрат на професійну правничу допомогу та не позбавляє суд обов`язку вирішити питання судових витрат при закритті провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 255 ЦПК України.

Суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 02 квітня 2025 року у справі №369/7441/24, відповідно до якого при постановленні ухвали про закриття провадження у справі суд вирішує питання про розподіл судових витрат, а витрати на професійну правничу допомогу, які доведені, документально обґрунтовані та відповідають критерію розумної необхідності, можуть бути покладені на відповідача, якщо спір фактично припинився внаслідок виконання відповідачем вимог після звернення позивача до суду.

Крім того, суд бере до уваги підхід, сформульований Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 05 березня 2026 року у справі № 917/1161/25, відповідно до якого розподіл судових витрат у разі закриття провадження через відсутність предмета спору залежить від того, хто фактично задовольнив вимоги позивача. Якщо відсутність предмета спору виникла у зв`язку із задоволенням вимог відповідачем, позивач має право на відшкодування понесених витрат за рахунок відповідача незалежно від того, за чиїм клопотанням закрито провадження.

Позивач у позовній заяві просив стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6400 грн.

На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивач подав договір про представництво та надання правової допомоги від 22.12.2025, укладений між адвокатом Сердечнюк Мариною Василівною та ОСОБА_1 , додаток до договору, розрахунок часу, витраченого на надання правничої допомоги, акт приймання-передачі наданих послуг від 22.12.2025, ордер та свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю.

Згідно з договором про представництво та надання правової допомоги від 22.12.2025 адвокат Сердечнюк Марина Василівна зобов`язалась представляти інтереси ОСОБА_1 , подавати та отримувати документи, надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, визначених договором.

Відповідно до розрахунку часу, витраченого на надання правничої допомоги, адвокат надав позивачу правничу допомогу саме у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Енера Вінниця» про захист прав споживачів та стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. У розрахунку зазначено такі роботи: первинна консультація клієнта - 1 година, збирання доказів - 3 години, написання позовної заяви - 4 години, всього - 8 годин. У цьому ж розрахунку зазначено, що гонорар за надання правової допомоги у цій цивільній справі становить 6400 грн та сплачений у повному обсязі.

Відповідно до акта приймання-передачі наданих послуг від 22.12.2025 адвокат Сердечнюк Марина Василівна та ОСОБА_1 підтвердили, що договір про надання правової допомоги виконаний адвокатом належним чином, клієнт не має до адвоката претензій, а за надання правової допомоги протягом 8 годин клієнт сплатив адвокату гонорар у розмірі 6400 грн.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що подані позивачем докази не підтверджують витрати на професійну правничу допомогу саме у цій справі. Розрахунок часу, витраченого на надання правничої допомоги, прямо містить посилання на цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ТОВ «Енера Вінниця» про захист прав споживачів та стягнення заборгованості за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом. Отже, надані документи у сукупності підтверджують зв`язок витрат із підготовкою та поданням саме цього позову.

Суд оцінює заперечення відповідача проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу як клопотання про зменшення розміру таких витрат, оскільки відповідач послався на їх необґрунтованість, недоведеність та відсутність підстав для покладення таких витрат на відповідача.

Разом з тим суд враховує, що справа є незначної складності, розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, предметом спору була одна грошова вимога за договором купівлі-продажу електричної енергії за «зеленим» тарифом, ціна позову становила 28073,05 грн, обсяг доказів є помірним, а після відкриття провадження відповідач фактично сплатив заявлену до стягнення заборгованість.

Також суд враховує, що після подання відповідачем відзиву позивач не подавав відповіді на відзив, додаткових пояснень, заяв чи клопотань, тобто обсяг правничої допомоги у справі фактично обмежився консультацією, збором доказів та підготовкою позовної заяви.

З огляду на характер спору, ціну позову, обсяг виконаної адвокатом роботи, розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, а також критерії реальності, необхідності, розумності та співмірності витрат, суд вважає заявлений до стягнення розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 6400 грн завищеним.

На переконання суду, об`єктивним, співмірним зі складністю справи, ціною позову, обсягом фактично виконаної адвокатом роботи та значенням справи для сторін є розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 3000 грн. Саме такий розмір витрат відповідає критерію розумної необхідності витрат у цій справі, не є надмірним для відповідача та водночас забезпечує компенсацію позивачу частини витрат, понесених у зв`язку з необхідністю звернення до суду для захисту свого права.

Враховуючи, що предмет спору припинив існування внаслідок сплати відповідачем заборгованості після пред`явлення позову, а витрати на професійну правничу допомогу були понесені позивачем саме у зв`язку з підготовкою та поданням цього позову, суд вважає за необхідне стягнути з ТОВ «Енера Вінниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн. У решті вимоги про стягнення витрат на професійну правничу допомогу необхідно відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. 133, 137, 141, 142, 255, 256, 260, 261, 279, 353, 354 ЦПК України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суд

ПОСТАНОВИВ:

Провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» про захист прав споживачів та стягнення заборгованості закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з відсутністю предмета спору.

Роз`яснити ОСОБА_1 право звернутися до суду із заявою про повернення з Державного бюджету України судового збору, сплаченого при поданні позовної заяви, відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір».

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця» на користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3000 грн.

Ухвала може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Учасник справи, якому ухвалу суду не вручено у день її складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційну скаргу подано протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 .

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Енера Вінниця», код ЄДРПОУ 41835359, місцезнаходження: 21037, Вінницька область, м. Вінниця, вул. Пирогова, буд. 131.

Суддя В. В. Горбатюк