Рішення № 137418525, 28.05.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28 травня 2026 року м. Черкаси Справа № 925/459/26

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Чевгуза О.В., з секретарем судового засідання Биченко І.С.,

представники сторін не з`явилися,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Господарського суду Черкаської області у місті Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Спайс», м. Дніпро

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібний Дім-Україна», м. Черкаси

про стягнення 35 344,59 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Гранд Спайс» звернулося до Господарського суду Черкаської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібний Дім-Україна» про стягнення заборгованості за договором поставки № 28/03/2023 від 28.03.2023 (договір) у розмірі 35 344,59 грн: 21 298,80 грн сума основного боргу, 10 473,89 грн пеня, 3571,90 грн інфляційні втрати.

Позивач попередньо визначив суму судових витрат на професійну правничу допомогу 20 000,00 грн; сума судового збору 3328,00 грн, які також просить стягнути з відповідача на свою користь.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що оплату за переданий товар відповідач здійснив частково та не виконав зобов`язання у визначений договором строк, чим порушив умови господарського зобов`язання.

Ухвалою від 08.04.2026 Господарський суд Черкаської області прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі; справа призначена до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Ухвала доставлена сторонам до їх електронних кабінетів, що підтверджується довідками про доставку електронного листа.

Відповідач своїм правом у визначений строк на подання відзиву на позов не скористався; будь-які інші письмові заперечення, докази, що впливають на вирішення спору по суті, не надав.

Згідно з ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України (ГПК України) у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

У призначене судове засідання сторони повноважних представників не направили, про причини неявки не повідомили.

Відповідно до ч. 1 ст. 252 ГПК України розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі, крім випадків, передбачених статтею 2521 цього Кодексу.

Суд зазначає, що неявка в судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 202 ГПК України, якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Участь у судовому засіданні є правом учасника судового процесу (п. 2 ч. 1 ст. 42 ГПК України).

Стаття 43 Господарського процесуального кодексу України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

В порядку статті 240 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 28.05.2026 підписано скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність (стаття 76 ГПК України), допустимість (стаття 77 ГПК України), достовірність (стаття 78 ГПК України) кожного доказу окремо, а також вірогідність (стаття 79 ГПК України) і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Дослідивши наявні у матеріалах справи докази, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

28 березня 2023 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранд Спайс» (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Хлібний Дім-Україна» (Покупець) було укладено договір поставки № 28/03/2023.

Відповідно до умов даного Договору Постачальник зобов`язується передавати у власність Покупця Товар в кількості, асортименті і за цінами, згідно накладних, які є невід`ємною частиною цього Договору, а Покупець зобов`язався приймати Товар, оплачувати його вартість, а також здійснювати реалізацію Товару на умовах і в порядку, визначеному даним Договором (п. 1.1).

Постачання Товару здійснюється за рахунок Постачальника на умовах CPT (склад (магазин) Покупця, розташований за адресою, вказаною в заявці Покупця) відповідно до правил Інкотермс в редакції 2010 року (п. 2.1).

Датою постачання вважається дата передачі Товару Покупцеві (п. 2.5).

Покупець зобов`язаний здійснити оплату поставленого Товару впродовж 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту його передачі Покупцеві (п. 4.2).

Покупець оплачує Товар шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника. Датою оплати вважається дата зарахування грошових коштів на поточний рахунок Постачальника (п. 4.3).

Постачальник зобов`язується в порядку та в строки, передбачені діючим законодавством, скласти та зареєструвати в Єдиному реєстрі податкових накладних відповідну податкову накладну на Товар (п. 5.3).

Покупець зобов`язується прийняти Товар і здійснити його оплату на умовах цього Договору (п. 6.1).

За прострочення оплати Товару Покупець сплачує Постачальникові пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє в період нарахування пені, від суми неоплаченого Товару за кожен день прострочення (п. 7.1).

У разі порушення термінів оплати, Покупець сплачує Постачальнику на його вимогу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період за який сплачується пеня, від несвоєчасно оплаченої суми за кожен день прострочення (п. 7.1.1).

Сплата неустойки не звільняє винну сторону від виконання прийнятих на себе зобов`язань (п. 7.3).

Договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами і діє до 31.12.2023, але у будь-якому разі до повного виконання сторонами перейнятих на себе зобов`язань. У випадку якщо жодна із сторін за 30 днів до закінчення терміну дії Договору не попередить іншу про намір розірвати Договір, термін дії договору автоматично подовжується на наступний календарний рік (п. 10.1).

Статтею 204 ЦК України встановлено презумпцію правомірності правочину, за змістом якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Позивач у позові зазначає, що належним чином виконав умови договору, поставив товар на загальну суму 144 832,32 гривень. Відповідач частково оплатив, на загальну суму 123 533,52 гривень, не було оплачено 21 298,80 гривень: 5098,80 грн за Товар, поставлений згідно з видатковою накладною № 257 від 08 вересня 2023 року на суму 20 098,80 грн (у т.ч. ПДВ 3349,80 грн); 16 200,00 грн № 41 від 01 лютого 2024 року на суму 16 200,00 грн (у т.ч. ПДВ 2700,00 грн).

При цьому, за видатковою накладною № 257 від 08 вересня 2023 року здійснені оплати на 5000,00 грн 15.11.2023, на 10 000,00 грн 19.05.2025.

Позивач склав та зареєстрував в Єдиному реєстрі податкових накладних: податкову накладну № 8 від 08.09.2023 на суму 20 098,80 грн, податкову накладну № 5 від 01.02.2024 на суму 16 200,00 грн.

29 серпня 2025 року позивач направив відповідачу претензію № 29/08-1 з вимогою сплатити заборгованість у розмірі 21 298,80 грн протягом 10 календарних днів та зазначає, що відповідач претензію отримав, однак залишив її без відповіді та задоволення.

Таким чином позивач просить суд стягнути з відповідача суму боргу.

За порушення строків оплати позивач також нарахував відповідачу в порядку ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України (ЦК України) інфляційні втрати та відповідно до п. 7.1 договору пеню.

Відповідач доказів погашення заборгованості не надав.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, керуючись своїм внутрішнім переконанням, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення з таких підстав.

Статтею 3 Цивільного кодексу України визначено загальні засади цивільного законодавства, якими, зокрема, є: свобода договору; свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом; судовий захист цивільного права та інтересу; справедливість, добросовісність та розумність.

Статтями 13 і 14 ЦК України встановлено, відповідно, межі здійснення цивільних прав та загальні засади виконання цивільних обов`язків. Зокрема, і цивільні права і цивільні обов`язки здійснюються (виконуються) в межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з пунктом першим частини другої ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Частиною першою ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зобов`язання, що виникли між сторонами за своїм правовим змістом опосередковують відносини поставки.

Відповідно до частини першої статті 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (частина 2 статті 712 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві ціну проданого товару, а продавець зобов`язаний передати у власність покупця оплачений товар.

Відповідно до ст. 525, 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як вбачається з умов договору, строки оплати за поставлений товар за спірними накладними є такими, що настали.

Стаття 599 ЦК України передбачає, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на викладене вимоги позивача про стягнення заборгованості за поставлений товар у заявленому розмірі визнаються судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Згідно ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до статті 625 ЦК України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки є способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Такі ж висновки викладені в постановах Верховного Суду від 22.07.2025 у справі № 910/4747/24, від 20.05.2025 у справі № 916/2098/24.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яким останній наділений в силу нормативного закріплення зазначених способів захисту майнового права та інтересу.

По видатковій накладній № 257 від 08 вересня 2023 року за період 08.09.2025 26.02.2026 на суму боргу 5098,80 грн позивач нарахував 128,66 грн інфляційних втрат.

Суд, здійснивши власний розрахунок, не виходячи при цьому за межі періоду, заявленого позивачем, встановив, що інфляційне збільшення становить 180,94 грн. Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України суд при ухваленні рішення не може виходити у рішенні за межі позовних вимог, відтак вимога в цій частині задовольняється у заявленому розмірі.

По видатковій накладній № 41 від 01 лютого 2024 року на суму 16 200,00 грн за період 01.02.2024 26.02.2026 позивач нарахував 3449,24 грн інфляційних втрат.

Господарський суд з огляду на вимоги ст. 79, 86 ГПК України має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок здійснено неправильно, суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми проведених нарахувань, не виходячи при цьому за межі позовних вимог.

Суд, здійснивши власний розрахунок та враховуючи, що строк оплати настав 23.02.2024, встановив, що інфляційне збільшення становить 3580,33 грн та не виходячи за межі позовних вимог та періоду, заявленого позивачем, вимогу задовольняє у заявленому розмірі.

Оскільки відповідач допустив прострочення оплати за договором, на підставі пункту 7.1 договору, позивач нарахував і заявив до стягнення пеню по видатковій накладній № 257 від 08 вересня 2023 року за період 08.09.2025 26.02.2026 на суму боргу 5098,80 грн у розмірі 740,93 грн, по видатковій накладній № 41 від 01 лютого 2024 року за період 01.02.2024 26.02.2026 на суму 16 200,00 грн у розмірі 9732,96 грн.

Згідно з частиною першою статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частини друга, третя статті 549 ЦК України).

За загальним правилом, визначеним частиною шостою статі 232 ГК України (чинний на момент виникнення спірних правовідносин), нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.10.2024 у справі № 911/952/22 зазначила, що застосування в тексті господарського договору формулювання "за кожен день прострочення" не можна вважати установленням іншого, ніж визначеного частиною шостою статті 232 ГК України, строку нарахування штрафних санкцій (зокрема, пені). Таке формулювання лише повторює вирізняльну характеристику пені (поденне її нарахування) та характеризує її механізм визначення (розрахунку), однак жодним чином не впливає на можливість зменшення або збільшення строку нарахування пені, визначеного законом чи договором.

Законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість періоду нарахування штрафних санкцій. Проте його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2018 року у справі № 910/4164/17, від 22 листопада 2018 року у справі № 903/962/17, від 07 червня 2019 року у справі № 910/23911/16, від 13 вересня 2019 року у справі № 902/669/18).

Проаналізувати умови укладеного між сторонами договору щодо нарахування штрафних санкцій, оскільки по видатковій накладній № 257 позивач невірно визначив період, за який може бути нарахована пеня та розмір заборгованості у цей період обчислення пені, не виходячи за межі позовних вимог, суд відмовляє в частині цих позовних вимог.

Позивач нарахував пеню за накладною № 41 за період 01.02.2024 26.02.2026 (757 днів прострочення) на суму неоплаченого товару 16 200,00 грн виходячи з подвійної облікової ставки Національного банку України

Суд, здійснивши власний розрахунок пені, встановив, що вірно розрахований розмір належної до стягнення з відповідача на користь позивача пені за період шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконане, становить 2220,64 грн.

З огляду на викладене вимоги позивача підлягають до часткового задоволення: 21 298,80 грн сума основного боргу, 2220,64 грн пеня, 3571,90 грн інфляційні втрати.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України у резолютивній частині рішення зазначаються відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст. 129 ГПК України судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до пп. 1 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Законом України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» визначено прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2026 року в розмірі 3328,00 грн.

Згідно з ч. 3 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Таким чином, судовий збір за розгляд позовної заяви становить 3328,00 грн (мінімальна ставка) х 0,8 = 2662,40 грн.

Суд зазначає, що позивач сплатив судовий збір у сумі 3328,00 грн, тобто ним надмірно сплачено судовий збір у сумі 665,60 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

З огляду на викладене, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України витрати зі сплати судового збору в розмірі 2662,40 грн покладаються на сторони пропорційно задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 129, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хлібний Дім-Україна» (вул. Кривалівська, буд. 111/1, м. Черкаси, 18005, ідентифікаційний код юридичної особи 39617824) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранд Спайс» (вул. Каруни, 75, оф. 212, м. Дніпро, 49024, ідентифікаційний код юридичної особи 43731307)

21 298,80 грн основного боргу,

3571,90 грн інфляційних втрат,

2220,64 грн пені,

2040,70 грн витрат по сплаті судового збору.

В решті позову відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано, а у разі подання апеляційної скарги на рішення, рішення набирає законної сили після прийняття судом апеляційної інстанції судового рішення.

Рішення може бути оскаржене до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене та підписане 16 червня 2026 року.

Суддя О.В. Чевгуз