Ухвала суду № 137418478, 15.06.2026, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 31-21-49, inbox@ck.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"15" червня 2026 р. Справа № 925/604/26

Господарський суд Черкаської області у складі головуючого судді Васяновича А.В.,

розглянувши заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Трейдинг», м. Черкаси

про забезпечення позову

у справі

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Трейдинг»,

м. Черкаси

до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопрограм»,

м. Запоріжжя

про стягнення 6 709 854 грн. 56 коп.

ВСТАНОВИВ:

До Господарського суду Черкаської області з позовом звернулось товариство з обмеженою відповідальністю «Енерджи Трейдинг» до товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопрограм» про стягнення 6 709 854 грн. 56 коп. заборгованості, а саме: 6 253 040 грн. 00 коп. заборгованості за поставку електроенергії, 318 648 грн. 07 коп. пені, 31 864 грн. 81 коп. 3% річних та 106 301 грн. 68 коп. інфляційних втрат, у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу електричної енергії на ринку двосторонніх договорів №ЕП-24 від 30 жовтня 2024 року.

Ухвалою Господарського суду Черкаської області від 04 травня 2026 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження. підготовче засідання суду призначено на 09 год. 30 хв. 18 червня 2026 року.

02 червня 2026 року позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить суд вжити заходи забезпечення позову шляхом: накладення арешту на грошові кошти на рахунку IBAN: НОМЕР_1 у Запорізькому обласному управлінні АТ «Ощадбанк», МФО: 313957 (відомому з реквізитів договору позивачу) та інші існуючі банківські рахунки товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопрограм» (69068, Запорізька область, місто Запоріжжя, пр. Моторобудівників, буд. 52, ЄДРПОУ 44726633), у межах позовних вимог у розмірі 6 709 854 (шість мільйонів сімсот дев`ять тисяч вісімсот п`ятдесят чотири) грн 56 коп.

Судом враховано, що відповідно до ч. 1, 3, 4 ст. 140 ГПК України заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням.

У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Головуючий суддя по даній справі з 01 червня 2026 року по 14 червня 2026 року перебував у щорічній відпустці.

У своєму запереченні проти заяви про забезпечення позову відповідач, зокрема, вказує про непідсудність даної справи місцевому господарському суду.

Також, вказує на безпідставність нарахування позивачем штрафних санкцій (пені) з посиланням на п.п.16 п.1 Постанови НКРЕКП №332.

Крім того, відповідач просить застосувати зустрічне забезпечення у розмірі, співмірному можливим збиткам відповідача.

Судом враховано, що передаючи справу №924/698/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, та вказуючи про необхідність відступу від висновку Верховного Суду, викладеного в постанові від 15 червня 2022 року у cправі №924/674/21 щодо застосування ч. 1, 5 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд в ухвалі від 26 червня 2024 року зазначав, зокрема, таке:

«Відповідно до частини 1 статті 29 Господарського процесуального кодексу України «Підсудність справ за вибором позивача» право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу.

За частиною п`ятою цієї ж статті позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз зазначеного положення процесуального закону свідчить про те, що останнім передбачено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності, а саме: якщо спір виник з договору, в якому визначено місце виконання, або якщо спір виник з договору, в якому не визначено місце його виконання, проте, з огляду на специфіку регламентованих ним договірних правовідносин, виконувати такий договір можливо лише в певному місці. Отже, правила цієї статті застосовуються до зобов`язань, виконання яких можливе лише у певному місці. У разі якщо така особливість не визначена і не вбачається зі специфіки спірних відносин, то підсудність справи визначається за загальними правилами.

Поняття місця виконання грошового зобов`язання шляхом безготівкових розрахунків позбавлене сенсу в контексті визначення юрисдикції і не може бути встановлене договором. У зв`язку з цим не підлягає застосуванню частина п`ята статті 29 ГПК України незалежно від того, чи зазначене в договорі місце виконання, чи ні.

Що стосується позовної вимоги про визнання недійсним правочину, то така вимога також не стосується місця виконання договору ані в частині поставки, ані в частині сплати коштів.

Отже, на переконання колегії суддів, у справі, що переглядається, територіальна юрисдикція такого спору має визначатись за загальним правилом частини першої статті 27 ГПК України: позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача».

З огляду на необхідність відступлення від правового висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 червня 2022 року у cправі № 924/674/21, з метою формування єдиної правозастосовчої практики, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність передати справу № 924/698/23 на розгляд об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду.

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду своєю постановою від 03 квітня 2026 року постановив: касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергопрод Сервіс» залишити без задоволення. Рішення Господарського суду Хмельницької області від 26 лютого 2024 року та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 16 квітня 2024 року у справі № 924/698/23 залишити без змін.

Приймаючи наведену вище постанову Верховний Суд вказав, що за своєю правовою природою судова юрисдикція є інститутом права, що покликаний розмежувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства.

Компетенцію із розгляду господарських справ однорідними судами за просторовим критерієм розмежовує територіальна юрисдикція (підсудність) господарських судів.

Вимоги щодо такого розмежування викладено у параграфі 3 глави 2 розділу І ГПК України.

За загальним правилом позов пред`являється до господарського суду за місцезнаходженням чи місцем проживання відповідача, якщо інше не встановлено цим Кодексом. Для цілей визначення підсудності відповідно до цього Кодексу місцезнаходження юридичної особи та фізичної особи-підприємця визначається згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (частини 1, 2 статті 27 ГПК України).

Разом із тим статтею 29 ГПК України визначено правила альтернативної територіальної підсудності.

Право вибору між господарськими судами, яким відповідно до цієї статті підсудна справа, належить позивачу, за винятком виключної підсудності, встановленої статтею 30 цього Кодексу (частина 1 статті 29 ГПК України).

За змістом положень частини 5 статті 29 ГПК України позови у спорах, що виникають з договорів, в яких визначено місце виконання або виконувати які через їх особливість можна тільки в певному місці, можуть пред`являтися також за місцем виконання цих договорів.

Аналіз зазначеної норми процесуального закону свідчить про те, що нею встановлено дві окремі підстави для застосування правил альтернативної територіальної підсудності: 1) якщо спір виник із договору, в якому визначено місце виконання; 2) якщо спір виник із договору, в якому не визначено місце його виконання, проте з огляду на специфіку врегульованих ним правовідносин виконувати такий договір можливо лише в певному місці.

Отже, у питанні, який позов може пред`являтися за територіальною підсудністю за вибором позивача, законодавець керується тим, що це позов у спорі, що виник із договору, який відповідає певним ознакам (у ньому визначено місце виконання або його можливо виконати лише в конкретному місці).

Обмежень про те, що зазначений спір має бути виключно спором про виконання цього договору, частина 5 статті 29 ГПК України не містить.

Натомість саме місце пред`явлення позову у спорі, що виник із договору, законодавець визначає за вибором позивача за місцем виконання відповідного договору.

Таким чином, для застосування встановленого частиною 5 статті 29 ГПК України правила альтернативної територіальної підсудності спір між сторонами має бути таким, що виник із договору, однак не обов`язково спором про його виконання.

Згідно з частинами 1, 3 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділено обидві сторони договору.

До договірних спорів належать, зокрема, спори, що виникають при укладенні, зміні, розірванні, виконанні правочинів, а також тлумаченні їх умов.

Спір про визнання договору недійсним, як і про застосування наслідків його недійсності, є спором, що виникає з договору, оскільки такий спір полягає в оспорюванні правомірності правочину. Якщо суд установить, що договір є недійсним, це призведе до відсутності юридичних наслідків, які породжує його дійсність.

З`ясування наявності чи відсутності підстав для визнання договору недійсним безпосередньо пов`язане із дослідженням змісту оспорюваного правочину та перевіркою дотримання вимог законодавства при його укладенні.

У справі, що переглядається, предметом спору є визнання недійсними двох додаткових угод до договору № 43 і повернення коштів, сплачених через збільшення за їх умовами ціни за одиницю товару.

Правовідносини між сторонами цієї справи виникли на підставі зазначеного договору, за яким ТОВ «Енергопрод Сервіс» - постачальник, а Відділ освіти Красилівської міськради - споживач.

Оспорюваними угодами, якими вносилися зміни до договору про закупівлю електричної енергії, містять погоджені сторонами умови, відповідно до яких змінилася визначена у договорі ціна за одиницю товару, і їх укладення призвело до зміни прав та обов`язків Товариства як постачальника та Відділу як споживача за цим договором.

Отже, спір у справі № 924/698/23 є спором, що виник із договору.

Ураховуючи специфіку відносин із постачання електричної енергії, місцем виконання такого договору, як правило, є місце, де електроенергія переходить від постачальника до споживача. Це може бути:

1) електроустановчий пункт споживача - місце, де знаходиться обліковий пристрій (лічильник) і здійснюється фактичний прийом електроенергії;

2) точка приєднання до електричної мережі - місце, де споживач приєднується до системи електропостачання;

3) інша локація, погоджена сторонами - наприклад, спеціально визначене місце передачі електроенергії, яке відповідає вимогам нормативно-правових актів та умов договору.

Якщо у договорі про постачання електричної енергії не вказано місце поставки, то за загальним правилом воно визначається як місце, у якому встановлено обладнання для обліку електроенергії або в якому за домовленістю сторін електроенергія фактично переходить до споживача (межа балансової належності згідно з Кодексом системи передачі, затвердженим постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 309).

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у цьому разі у пункті 2.4 договору № 43 визначено місце закупівлі, а саме зазначено перелік населених пунктів, що знаходяться у Хмельницькій області.

З огляду на наведене між сторонами справи № 924/698/23 виник спір із договору, в якому визначено місце його виконання.

Тобто наявна перша (у договорі визначено місце його виконання) із передбачених частиною 5 статті 29 ГПК України підстава для пред`явлення позову за вибором позивача до господарського суду за місцем виконання договору.

Водночас здійснення аналізу та визначення місця виконання кожного з обов`язків сторін за договором чинним процесуальним законодавством не вимагається і у цій справі очевидно не має значення, оскільки спір між ними виник із договору, однак не стосується невиконання чи неналежного виконання якогось із договірних зобов`язань.

Отже, зважаючи на предмет та підстави заявленого у справі № 924/698/23 позову, її підсудність має визначатися з урахуванням встановленого у частині 5 статті 29 ГПК України правила, і, як наслідок, за вибором позивача ця справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) господарського суду за місцем виконання договору, тобто - до юрисдикції Господарського суду Хмельницької області.

Звертаючись до Господарського суду Черкаської області з позовом про стягнення грошових коштів позивач посилався на положення ч.5 ст.29 ГПК України та зазначав, що як вбачається зі змісту договору, місцем його укладання є місто Черкаси.

На момент виникнення спірних правовідносин та протягом всього періоду фактичного виконання договору, обидві сторони знаходились у м. Черкаси.

Отже, позивач реалізує своє процесуальне право на обрання суду за правилами альтернативної підсудності та звертається з даним позовом до Господарського суду Черкаської області за місцем виконання договору.

Водночас, з наявних матеріалів справи та умов договору не вбачається, що сторони визначили місцем виконання договору з поставки електроенергії Черкаську область.

Також суду не надано доказів, з яких вбачається місце, у якому встановлено обладнання для обліку електроенергії, або в якому за домовленістю сторін електроенергія фактично переходить до споживача (межа балансової належності).

Отже, суд вважає, що в даному випадку для повного те всебічного з`ясування всіх обставин, заяву про забезпечення позову слід розглянути в підготовчому судовому засіданні за участі сторін.

Керуючись ст. ст. 136, 137, 140, 234 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Енерджи Трейдинг» про забезпечення позову розглянути в підготовчому судовому засіданні, що відбудеться о 09 год. 30 хв. 18 червня 2026 року в приміщенні Господарського суду Черкаської області за адресою: м. Черкаси, бул. Шевченка, 307, третій поверх, зал судових засідань №4, тел. канцелярії суду (0472) 31-21-49.

2. Копію ухвали суду направити сторонам.

Суддя А.В.Васянович