Ухвала суду № 137418034, 15.06.2026, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

8-й під`їзд, Держпром, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41

_______________

УХВАЛА

15 червня 2026 року м. ХарківСправа № 922/1916/26

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Шарко Л.В.

розглянувши заяву представника позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" про забезпечення позову у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень", м. Дніпро до Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" (підприємство з іноземними інвестиціями), м. Харків про стягнення 310374,49 грн.

без виклику учасників справи,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ТОВ "Завод рейкових скріплень", звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом до ТОВ "Фірма "Восток" (підприємство з іноземними інвестиціями), відповідач, в якому просить суд стягнути з відповідача на свою користь заборгованість за поставлений товар за договором поставки №50 від 30.12.2025 у сумі 310374,49 грн, з яких: 297600,00 грн - основна заборгованість за поставлений товар, 7825,54 грн - пеня за порушення порядку оплати поставленого товару, 782,55 грн - 3% річних за ч.2 ст. 625 ЦК України, 4166,40 грн- інфляційні витрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №50 від 30.12.2025 щодо повної та своєчасної оплати поставленого позивачем товару. Витрати по оплаті судового збору позивач просить суд покласти на відповідача.

Ухвалою суду від 03.06.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін.

12.06.2026 до суду від представника позивача надійшла заява про забезпечення позову, в якій позивач просить суд:

- накласти арешт на грошові кошти ТОВ "Фірма "Восток" (підприємство з іноземними інвестиціями) (Україна, 61003, м. Харків, провулок Університетський, будинок 1, код ЄДРПОУ 14364800) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах розміру позовних вимог на загальну суму 310374,49 грн.

- накласти арешт на нерухоме та рухоме майно, яке належить ТОВ "Фірма "Восток" (підприємство з іноземними інвестиціями) (Україна, 61003, м. Харків, провулок Університетський, будинок 1, код ЄДРПОУ 14364800), у межах розміру позовних вимог 310374,49 грн. лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності.

В обґрунтування заяви про забезпечення позову позивач вказує на те, що відповідно до специфікації №1 від 30.12.2025 до договору предметом поставки визначено: 1 комплект хрестовини до глухого перетину Р50 1/9 (вживаний), 1 комплект контррейок та 1 комплект кріплень до глухого перетину Р50 1/9 (вживані), загальною вартістю 1488000,00 грн (в т.ч. ПДВ). Поставка мала здійснюватися на умовах DAP м. Ковель. Згідно з умовами договору та специфікації, порядок розрахунків передбачав: попередню оплату у розмірі 80% вартості товару - протягом 3 робочих днів з моменту отримання рахунку, та 20%, що залишалися, - протягом 2 робочих днів з дати реєстрації позивачем відповідної податкової накладної в Єдиному реєстрі податкових накладних (ЄРПН).

09 січня 2026 відповідач на підставі рахунку №167 від 30.12.2025 здійснив попередню оплату у розмірі 1190400,00 грн (80% від вартості товару), що підтверджується платіжною інструкцією №76 від 09.01.2026. 22 квітня 2026 позивач повністю виконав свій обов`язок з поставки товару: товар доставлено відповідачеві в м. Ковель, що підтверджується видатковою накладною № 68 від 22.04.2026 та товарно-транспортною накладною № Р68 від 22.04.2026. Жодних заперечень щодо якості, кількості чи строків поставки відповідач не заявляв.

27 квітня 2026 позивач зареєстрував в ЄРПН податкову накладну №35 від 22.04.2026 на суму 297600,00 грн (20% від загальної вартості товару), що підтверджується квитанцією № 9113698257 від 27.04.2026. З цього моменту, відповідно до п. 4.1. договору та п. 3 специфікації, у відповідача виник обов`язок сплатити залишок вартості товару - 297600,00 грн - у строк до 28 квітня 2026. включно. Проте, станом на дату подання позовної заяви відповідач свого обов`язку щодо оплати залишкової вартості отриманого товару не виконав. Таким чином, за відповідачем утворилася заборгованість, яка становить: 297600,00 грн - основний борг за поставлений товар; 7825,54 грн - пеня за п. 7.3. договору (0,1% за кожен день прострочення в межах подвійної облікової ставки НБУ); 782,55 грн - 3% річних за ч. 2 ст. 625 ЦК України; 4166,40 грн - інфляційні витрати. Загальна сума позовних вимог становить 310374,49 грн.

Враховуючи, що позивачем у повному обсязі виконано зобов`язання з поставки товару, відповідач отримав товар та скористався правом на податковий кредит по відповідних податкових накладних (не вживши жодних заходів для їх анулювання/коригування), заявлені позовні вимоги мають очевидне правове та фактичне обґрунтування, що свідчить про необхідність вжиття заходів забезпечення позову з метою гарантування реального виконання майбутнього судового рішення.

Позивач зазначає, що після подання позовної заяви позивач отримав від відповідача примірник договору поставки №50 від 30.12.2025 у сканованому вигляді, підписаний зі сторони відповідача. Текст цього примірника є повністю ідентичним тексту договору, наданого позивачем до матеріалів справи та підписаного зі сторони позивача. Таким чином, обидві сторони засвідчили свою волю на укладення договору саме на тих умовах, що складають його зміст, і які стали обґрунтуванням позовних вимог. Відсутність єдиного підписаного двостороннього примірника договору не спростовує факту укладення договору, оскільки відповідно до ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається вчиненим у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований у документах, якими обмінялися сторони, а поведінка сторін (здійснення попередньої оплати, поставка та прийняття товару) додатково підтверджує їхню взаємну волю щодо виконання цього договору.

Водночас, на думку позивача, загальна поведінка відповідача у цих правовідносинах викликає обґрунтовані сумніви щодо його добросовісності, як суб`єкта господарювання.

Так, відповідач отримав та прийняв товар у повному обсязі; скористався правом на податковий кредит на підставі зареєстрованих позивачем податкових накладних, отримавши таким чином реальну майнову вигоду від господарської операції; проте оплату залишкової вартості товару у встановлений строк не здійснив; підписаний примірник договору, а також інші документи по поставці позивачеві своєчасно не повернув, що об`єктивно ускладнювало доведення доказової бази останнього. Така сукупність дій та бездіяльності відповідача свідчить про його свідоме ухилення від виконання договірних зобов`язань та ставить під серйозний сумнів перспективу добровільного виконання ним майбутнього судового рішення, що, у свою чергу, обумовлює нагальну необхідність вжиття заходів забезпечення позову. Саме тому позивач вважає, що для забезпечення виконання рішення Господарського суду Харківської області по цій справі, необхідним є вжиття судом заходів забезпечення позову, що гарантуватиме виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Позивач вказує, що у травні 2025 року внаслідок бомбових ударів Збройних сил Російської Федерації виробничі та складські приміщення позивача були знищені. Підприємство зазнало прямих, значних та задокументованих матеріальних втрат унаслідок збройної агресії і здійснює свою господарську діяльність в умовах відновлення після цього руйнування. За таких обставин, кожна непогашена дебіторська заборгованість є не абстрактною цифрою у балансі, а реальним чинником, що безпосередньо впливає на платоспроможність, ліквідність та операційну спроможність підприємства. Сума заборгованості відповідача у розмірі 310374,49 грн є для позивача суттєвою та відчутною саме з огляду на викладені обставини.

При цьому, позивач просить Господарський суд Харківської області не вживати зустрічне забезпечення, оскільки останнє має вживатись лише у разі завдання збитків відповідачу у разі застосування заходів забезпечення позову, а у даному випадку забезпеченням позову об`єктивно не порушуються права та інтереси відповідача та не вказується на завдання йому збитків.

Відповідно до ст. 140 ГПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи. Суд, розглядаючи заяву про забезпечення позову, може викликати особу, що подала заяву про забезпечення позову, для надання пояснень або додаткових доказів, що підтверджують необхідність забезпечення позову, або для з`ясування питань, пов`язаних із зустрічним забезпеченням. У виняткових випадках, коли наданих заявником пояснень та доказів недостатньо для розгляду заяви про забезпечення позову, суд може призначити її розгляд у судовому засіданні з викликом сторін.

Згідно з частиною 1 статті 11 ГПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Водночас, частиною 1 статті 2 ГПК України встановлено, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин 1-4 статті 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Дослідивши матеріали справи та заяви про забезпечення позову, суд дійшов висновку про відсутність необхідності виклику до суду представника заявника для дачі пояснень та/або призначення для розгляду заяви про забезпечення позову судового засідання з викликом представників сторін.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 ГПК України заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Відповідно до п. 1 частини першої статті 137 ГПК України позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Забезпечення позову є засобом, спрямованим на запобігання можливим порушенням майнових прав чи охоронюваних законом інтересів юридичної або фізичної особи, що полягає у вжитті заходів, за допомогою яких у подальшому гарантується виконання судових актів. При цьому сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою.

Метою вжиття заходів забезпечення позову є уникнення можливого порушення у майбутньому прав та охоронюваних законом інтересів позивача, а також можливість реального виконання рішення суду та уникнення будь-яких труднощів при виконанні у випадку задоволення позову.

Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання (постанова Великої Палати Верховного Суду від 15.09.2020 у справі №753/22860/17).

Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, що має бути підтверджено доказами наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу забезпечення позову.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №910/9498/19, від 17.09.2020 у справі №910/72/20, від 15.01.2021 у справі №914/1939/20, від 16.02.2021 у справі №910/16866/20, від 15.04.2021 у справі №910/16370/20, від 24.06.2022 у справі №904/3783/21, від 26.09.2022 у справі №911/3208/21).

Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення.

Верховний Суд у постанові у справі №910/13208/19 від 16.09.2020 вказав, що обрання належного, відповідно до предмета спору, заходу до забезпечення позову сприяє дотриманню принципу співвіднесення виду заходу до забезпечення позову із заявленими позивачем вимогами, що зрештою дає змогу досягти: збалансованості інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору, фактичного виконання судового рішення в разі задоволення позову та, як наслідок, ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження при цьому прав та охоронюваних інтересів інших учасників провадження у справі або осіб, які не є учасниками цього судового процесу.

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (частини третя статті 13 ГПК України).

Як встановлено судом, предметом позову у цій справі є вимога майнового характеру про стягнення грошових коштів у розмірі 310374,49 грн.

У свою чергу, позивач, обґрунтовуючи необхідність вжиття заходів забезпечення посилається на те, що відповідачем не вчиняється жодних заходів задля погашення заборгованості за договором поставки № 50 від 30.12.2025 та вказує, що загальна поведінка відповідача у цих правовідносинах викликає обґрунтовані сумніви щодо його добросовісності як суб`єкта господарювання. Тобто, відповідач отримав та прийняв товар у повному обсязі; скористався правом на податковий кредит на підставі зареєстрованих позивачем податкових накладних, отримавши таким чином реальну майнову вигоду від господарської операції; проте, оплату залишкової вартості товару у встановлений строк не здійснив; документи по поставці позивачеві своєчасно не повернув, що об`єктивно ускладнювало доказову базу останнього.

Законом не визначається перелік відповідних доказів, які повинна надати особа до суду під час звернення з заявою про забезпечення позову, а тому суди у кожному конкретному випадку повинні оцінювати їх на предмет достатності, належності, допустимості та достовірності.

У постановах Верховного Суду у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.03.2023 у cправі № 905/448/22 та від 03.08.2023 у справі №910/1756/23 наявний правовий висновок, згідно з яким у випадку подання позову про стягнення грошових коштів можливість відповідача в будь-який момент як розпорядитися коштами, які знаходяться на його рахунках, так і відчужити майно, яке знаходиться у його власності, є беззаперечною, що в майбутньому утруднить виконання судового рішення, якщо таке буде ухвалене на користь позивача. За таких умов вимога надання доказів щодо очевидних речей (доведення нічим не обмеженого права відповідача в будь-який момент розпорядитися своїм майном) свідчить про застосування судом завищеного або навіть заздалегідь недосяжного стандарту доказування, що порушує баланс інтересів сторін.

Отже, у разі звернення із позовом про стягнення грошових коштів, саме відповідач має доводити недоцільність чи неспівмірність заходів забезпечення, вжиття яких просить в суду позивач, зокрема і ту обставину, що застосовані заходи забезпечення позову створять перешкоди його господарській діяльності. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №905/446/22 від 14.12.2022 у справі №922/1369/22.

За вказаних обставин, господарський суд приймає посилання позивача, що такий захід забезпечення позову як накладення арешту на грошові кошти відповідача у межах суми позову у розмірі 310374,49 грн забезпечить реальне виконання судового рішення у разі задоволення позову, оскільки виконання у майбутньому судового рішення у справі про стягнення грошових коштів, у разі задоволення позовних вимог, безпосередньо пов`язане з обставинами наявності у боржника присудженої до стягнення суми заборгованості.

Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника.

Відтак, забезпечення позову в даному випадку виступає запорукою виконання рішення суду, в разі задоволення позовних вимог, а тому вимоги про забезпечення позову є співмірними позовним вимогам.

При цьому, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову не порушує принципів змагальності і процесуального рівноправ`я сторін, оскільки мета забезпечення позову це негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання рішення, а також перешкоджання завдання шкоди позивачу. Заходи забезпечення позову носять тимчасовий характер і зберігають свою дію до вирішення спору по суті.

Окрім того, арешт коштів на рахунках означає, що грошові кошти залишаються у власності відповідача і знерухомлюються з метою недопущення виведення грошових коштів з рахунків боржника й уникнення виконання судового рішення у майбутньому, якщо судове рішення буде постановлено на користь позивача. Тобто, можливість боржника розпоряджатися грошовими коштами обмежується лише на певний час лише щодо частини коштів, якої стосується спір.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував на тому, що пункт 1 статті 6 Конвенції забезпечує всім "право на суд", яке охоплює право на виконання остаточного рішення, ухваленого будь-яким судом. ЄСПЛ в контексті права на виконання остаточного рішення зауважує, що метою заходу забезпечення є підтримання status quo, поки суд не визначиться щодо виправданості цього заходу. Крім того, тимчасовий захід спрямований на те, щоб протягом судового розгляду щодо суті спору суд залишався в змозі розглянути позов заявника за звичайною процедурою. ЄСПЛ також звернув увагу на те, що тимчасові забезпечувальні заходи мають на меті забезпечити протягом розгляду продовження існування стану, який є предметом спору рішення у справі "Кюблер проти Німеччини" від 13 січня 2011 року заява № 32715/06), Отже, заходи забезпечення позову, без застосування яких існує ризик такої зміни обставин, внаслідок якої подальше ухвалення остаточного рішення суду на користь позивача вже не призведе до захисту прав або інтересів позивача, по який він звертався до суду, слід розглядати як такі, що охоплені "правом на суд".

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що обраний позивачем захід забезпечення позову у вигляді накладання арешту на грошові кошти відповідача є співмірним та відповідає критеріям розумності, обґрунтованості та адекватності, а тому підлягає задоволенню.

Щодо накладання арешту на нерухоме та рухоме майно, яке належить Товариству з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" (підприємство з іноземними інвестиціями), суд зазначає таке.

Відступаючи від висновків щодо застосування, зокрема, статті 137 ГПК України про неможливість накладення арешту на нерухоме майно відповідача в порядку забезпечення позову про стягнення коштів, Верховний Суд у справі № 908/2382/21 зазначив, що можливість накладення арешту на майно, не обмежуючись грошовими коштами відповідача, в порядку забезпечення позову у спорі про стягнення грошових коштів є додатковою гарантією для позивача того, що рішення суду у разі задоволення позову, буде реально виконане та позивач отримає задоволення своїх вимог. Крім того, у разі задоволення позову у справі про стягнення грошових коштів, боржник матиме безумовну можливість розрахуватись із позивачем, за умови наявності у нього грошових коштів у необхідних для цього розмірах, без застосування процедури звернення стягнення на майно боржника. Подібні висновки про те, що у справах, де предметом спору є стягнення грошових коштів, накладення арешту на нерухоме майно є належним видом забезпечення позову, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.02.2020 у справі № 381/4019/18.

Суд відзначає, що обставини щодо наявності/відсутності обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, суд встановлює під час ухвалення рішення по суті спору, разом з цим, матеріали справи та заяви про забезпечення позову містять відповідні докази, які суд має оцінити, вирішуючи питання про наявність/відсутність підстав саме для вжиття заходів забезпечення позову. Захід забезпечення позову, який застосовується господарським судом, має бути адекватним вимогам, на забезпечення яких він вживається, а заборона вчиняти дії іншим особам має стосуватись безпосередньо предмету спору та містити опис дії, яка забороняється.

За приписами частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Відповідно до частини 1 статті 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Сторона, яка звертається з заявою про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення з такою заявою. З цією метою та з урахуванням загальних вимог, передбачених статтею 74 ГПК України, обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову.

Проте, позивачем не було надано доказів у розумінні вищевказаних положень Господарського процесуального кодексу України на підтвердження наявності нерухомого та рухомого майна, яке належить відповідачу.

Доводи позивача у даному випадку не підтверджені належними засобами доказування, та не можуть бути прийняті судом як доказ.

Крім того, судом самостійно проведено моніторинг наявності нерухомого та рухомого майна у відповідача. Втім, як вбачається з відповіді № 2879163 від 12.06.2026 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно за параметрами ЄДРПОУ відповідача: 14364800 - інформацію не знайдено.

З урахуванням того, що позивач не надав доказів на підтвердження наявності нерухомого та рухомого майна, яке належить відповідачу, суд дійшов висновку, що в задоволенні накладання арешту на нерухоме та рухоме майно, яке належить ТОВ "Фірма Восток" (підприємство з іноземними інвестиціями) (Україна, 61003, м. Харків, провулок Університетський, будинок 1, код ЄДРПОУ 14364800), у межах розміру позовних вимог 310374,49 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності,- слід відмовити.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, про часткове задоволення заяви про забезпечення позову, що у цьому разі забезпечує збалансованість інтересів учасників спірних правовідносин, запобігає порушенням у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних інтересів учасників процесу, відповідає інституту забезпечення позову в господарському процесі.

Щодо зустрічного забезпечення, то законом не встановлено обов`язку суду вимагати від особи, яка звертається із заявою про забезпечення позову, забезпечити відшкодування можливих збитків відповідача, які можуть бути спричинені забезпеченням позову (ч.1 ст.141 ГПК України), відповідна вимога лише може висуватися судом з урахуванням обставин справи, але не визначається як неодмінна умова забезпечення позову.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 4, 14, 20, 73, 74, 79, 86, 136-140, 232-235 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" про забезпечення позову - задовольнити частково.

Накласти арешт на грошові кошти Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" (підприємство з іноземними інвестиціями) (Україна, 61003, м. Харків, провулок Університетський, будинок 1, код ЄДРПОУ 14364800) як в національній валюті (гривня), так і в іноземній валюті, що містяться на відкритих рахунках у банківських або інших фінансово-кредитних установах, у тому числі інших держав, а також на грошові кошти на рахунках, що будуть відкриті після винесення ухвали про забезпечення позову у межах розміру заявлених позовних вимог на загальну суму 310374,49 грн.

В частині накладання арешту на нерухоме та рухоме майно, яке належить Товариства з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" (підприємство з іноземними інвестиціями) (Україна, 61003, м. Харків, провулок Університетський, будинок 1,код ЄДРПОУ 14364800), у межах розміру позовних вимог 310374,49 грн, лише в межах різниці між сумою ціни позову та арештованих грошових коштів у разі їх недостатності - відмовити.

Стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Завод рейкових скріплень" (вул. Ливарна, 13, оф. 7, м. Дніпро, 49000, ЄДРПОУ 39712739).

Боржник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Фірма "Восток" (підприємство з іноземними інвестиціями) (Україна, 61003, м. Харків, провулок Університетський, будинок 1,код ЄДРПОУ 14364800).

Ухвала про забезпечення позову є виконавчим документом, підлягає негайному виконанню в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", та може бути пред`явлена до виконання в передбаченому чинним законодавством порядку протягом трьох років.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена, в порядку ст. ст. 255 - 257 ГПК України до Східного апеляційного господарського суду протягом десяти днів з дня підписання ухвали.

Ухвала підписана "15" червня 2026 р.

СуддяЛ.В. Шарко

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі - http://reyestr.court.gov.ua.