Рішення № 137417804, 16.06.2026, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Давидюка Тараса, 26А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р. м. Рівне Справа № 918/398/26

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В., розглянувши у матеріалах справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 30А, офіс, 23, код ЄДРПОУ 42827548)

до відповідача Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 23, код ЄДРПОУ 03362844)

про стягнення 1 700 000 грн. 00 коп..

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" про ухвалення додаткового рішення

Без повідомлення (виклику) сторін

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18 травня 2026 року позов Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" задоволено частково. Закрито провадження у справі в частині стягнення з Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" заборгованості у сумі 500 000 грн. 00 коп.. Стягнуто з Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" заборгованість у сумі 1 200 000 (один мільйон двісті тисяч) грн.. 00 коп. та судовий збір за подання до суду позовної заяви у розмірі 7 200 (сім тисяч двісті) грн. 00 коп.. Повернуто Товариству з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" з Державного бюджету України 18 300 (вісімнадцять тисяч триста) грн. 00 коп. судового збору, сплаченого по платіжній інструкції №154667 від 08.04.2026 року.

20.05.2025 через систему Електронний суд представником Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" подано Заяву в якій просить ухвалити додаткове рішення у справі № 918/398/26 щодо розподілу судових витрат та стягнути з Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25000,00 грн.. До Заяви представником додано: копію Договору про надання професійно правничої допомоги №12 від 09.01.2026; додаткову угоду №1 від 09.01.2026, Акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 19.05.2026, платіжну інструкцію №460976 від 18.05.2026.

Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18 травня 2026 року 21.05.2026 року Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" про ухвалення додаткового рішення прийняти до розгляду.

25.05.2026 року представник Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" подав Клопотання у якому просить суд відмовити у задоволенні заяви представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат. При цьому посилається на те, що заявлені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. є значно завищеними, а їх дійсність та необхідність не доведена позивачем належним чином.

Розглянувши Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, з`ясувавши обставини на які учасники справи посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, безпосередньо дослідивши докази у справі, господарський суд прийшов до висновку, що Заява підлягає задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст.2 ГПК України).

Згідно зі ст.15 ГПК України, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст.16 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (стаття 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 126 ГПК України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (стаття 129 ГПК України).

Згідно зі статтею 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частин 1, 2 статті 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Разом з тим, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст. 126 ГПК України).

Водночас за змістом частини 4 статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 ГПК України).

У розумінні положень частини 5 статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція закріплена в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19 та постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 13.03.2025 у справі №275/150/22.

Відповідно до частини 5 статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (частини 5-6 статті 126 ГПК України).

Також відповідно до правової позиції, викладеної у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, за змістом п.1 ч.2 ст.126, ч.8 ст.129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою. Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (п.1 ч.2 ст.126 ГПК України).

Як вбачається з матеріалів справи, заявником на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції до справи надано копію Договору про надання професійно правничої допомоги №12 від 09.01.2026; додаткову угоду №1 від 09.01.2026, Акт прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги від 19.05.2026, платіжну інструкцію №460976 від 18.05.2026.

Так судом встановлено, що 09 січня 2026 року між адвокатом Касіяненко Іриною Вікторівною та Товариством з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп", як Клієнтом укладено Договір про надання професійної правничої допомоги № 12.

Пунктом 1 Договору сторони передбачили, що Клієнт доручає, а Адвокат зобов`язується надати професійну правничу допомогу у рамках господарського судочинства за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" до Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" про стягнення заборгованості за Договором про постачання електричної енергії споживачу.

Пунктом 4.1 Договору сторони узгодили, що винагорода адвоката узгоджується сторонами на підставі додаткової угоди №1 до договору.

Відповідно до п.1.1 Додаткової угоди №1 до Договір №12 про надання професійної правничої допомоги винагорода Адвоката за надані по Договору послуги визначається у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин витрачених адвокатом на надання таких послуг та становить 25 000, 00 грн..

Судом також встановлено, що між сторонами договору складено та підписано Акт від 19.05.2026 прийому-передачі наданих послуг професійної правничої допомоги за Договором №12 від 09.01.2026 року.

При цьому платіжною інструкцією №460976 від 18 травня 2026 року ТОВ "СК Енерджі Груп" сплатило адвокату Касіяненко Ірині Вікторівні 25 000 грн. за послуги згідно Договору №12 від 09.01.2026 року.

Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту визначає гонорар. Так, гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах: фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення. Так, при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (п.28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; п.19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" (правова позиція Верховного Суду, викладена в постановах від 13.08.2019 у справі №908/1654/18, від 12.09.2019 у справі №910/9784/18 та від 19.11.2019 у справі №5023/5587/12).

У постанові від 16.11.2022 у справі №922/1964/21 ( на яку, зокрема посилається представник відповідача у запереченнях проти заяви позивача) Велика Палата Верховного Суду зауважила, що неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у ст.627 ЦК України.

У постанові від 20.11.2020 Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у справі №910/13071/19 звернуто увагу на те, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень ч.4 ст.126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу "pacta sunt servanda" та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості.

Отже, у даній справі вартість професійних правових послуг, що надаються замовнику встановлена сторонами договору та становить 25 000,00 грн..

В той же час суд зазначає, що відповідач із заявою про зменшення витрат на правничу допомогу не звернувся.

Представником відповідача було подано клопотання лише про відмову у задоволенні заяви відповідача, щодо розподілу витрат на професійну правничу допомогу. У цьому клопотанні не наведено аргументів, які могли би свідчити про неспівмірність витрат на правову допомогу. Відповідач також не зазначив, яким саме чином неподання іншою стороною попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат разом завадило йому висловити свої міркування щодо неспівмірності таких витрат.

Суд зауважує, що відмова у відшкодуванні витрат на правову допомогу є правом суду, а не обов`язком, реалізація якого є наслідком доведення стороною обставин того, що неподання іншою стороною детального опису виконаних робіт, порушило принцип змагальності та завадило стороні спору належним чином висловити свої міркування щодо їх обґрунтованості та співмірності заявлених до стягнення витрат.

Отже, відповідачем не доведено неспівмірність судових витрат на професійну правничу допомогу, вказаних у Заяві представника ТОВ "СК Енерджі Груп".

Відповідно до частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються:

1) у разі задоволення позову - на відповідача;

2) у разі відмови в позові - на позивача;

3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

З огляду на встановлені судом обставини у системному взаємозв`язку з правовими положеннями ГПК України та Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", оцінивши подані заявником докази у підтвердження понесених ним витрат, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, суд дійшов висновку про те, що сума витрат позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000 грн. є співмірною, обґрунтованою та пропорційною до предмета спору, пов`язаною з розглядом справи у суді першої інстанції, а відтак покладається на відповідача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд-

УХВАЛИВ:

1. Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" про ухвалення додаткового рішення задоволити.

2. Стягнути із Комунального підприємства "Рівнеелектроавтотранс" (33027, м. Рівне, вул. Данила Галицького, 23, код ЄДРПОУ 03362844) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СК Енерджі Груп" (01024, м. Київ, вул. Шовковична, буд. 30А, офіс, 23, код ЄДРПОУ 42827548) 25000 (двадцять п"ять тисяч) грн. 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Наказ видати після набрання додатковим рішенням законної сили.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.