Ухвала суду № 137417803, 11.06.2026, Іллінецький районний суд Вінницької області

Справа № 131/54/26

Провадження № 2/131/30/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2026 р.м. Іллінці

Іллінецький районний суд Вінницької області в складі

головуючого судді Шелюховського М.В.,

за участю: секретаря Курман Ю.М.,

розглянувши у підготовчому судовому засіданні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гордієнка Артура Вікторовича про визнання доказу недопустимим,-

учасники справи:

представник позивача Загребельний Є.В.,

представник ВОДА Годованюк А.О. (в режимі ВКЗ),

представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 (в режимі ВКЗ),

представник відповідача ФГ «Фаворит Агрофарм» Сухомудь Ф.С.,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Іллінецького районного суду Вінницької області перебуває цивільна справа за позовом керівника Немирівської окружної прокуратури в інтересах держави в особі: Вінницької обласної військової (державної) адміністрації до ОСОБА_1 , Фермерського господарства «Фаворит-Агрофарм», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні позивача: Управління містобудування та архітектури Вінницької обласної військової адміністрації про витребування земельної ділянки.

27 квітня 2026 року до суду надійшло клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гордієнка А.В. визнання доказу недопустимим/неналежним/недостовірним (повторне, з урахуванням ухвали суду від 08.04.2026 р.), а саме Висновку за результатами наукового археологічного дослідження від 11.08.2025 р. №88-в/01-25, оскільки вказаний доказ отриманий у порушення слідчої дії огляду місця події - слідчої дії, проведеної з грубим порушенням вимог КПК України.

У судовому засіданні представники Немирівської окружної прокуратури Вінницької області Загребельний Є.В. та Вінницької військової обласної військової адміністрації Годованюк А.О. заперечили щодо клопотання.

Представник відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2 підтримав клопотання, просив його задовільнити.

Відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу у її відсутність.

У судовому засіданні представник відповідача Сухомудь Ф.С. підтримав клопотання, просив його задовільнити.

Відповідач ОСОБА_3 в судове засідання не з`явився.

Представник третьої особи Мірошніченко Т.Д. подала до суду заяву, в якій просить суд розглядати справу у її відсутність.

Вивчивши заявлене клопотання, суд приходить до висновку про те, що клопотання не підлягає до задоволення, з огляду на наступне.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані (у письмовій або електронній формі, речовими об`єктами, висновками експертів, показаннями свідків), на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування тобто обставин, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до положень ч.1 ст.78 ЦПК України щодо допустимості доказів, суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Клопотання представника відповідача подане повторно 27 квітня 2026 року, 08 квітня 2026 року ухвалою Іллінецького районного суду Вінницької області вже було відмовлено у задоволенні аналогічного клопотання, роз`яснено, що оцінку належності, допустимості, достовірності долучених доказів судом буде здійснено в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті.

Разом з тим, подане клопотання мотивоване виключно аргументами, посиланнями на правову позицію Верховного Суду України з посиланням на справу № 927/1206/21, у якої такої позиції взагалі не викладено. Посилання на позицію викладену у постанові Касаційного цивільного суду Верховного Суду від 14 травня 2020 року у справі № 369/2862/21 взагалі не відповідає дійсності, адже постанови такої не існує.

Посилання представника відповідача на рішення Європейського суду з прав людини, наукові доктрини процесуального права України суд кваліфікує, як зловживання процесуальними правами, спрямованими на затягування розгляду справи, адже для вивчення усіх посилань необхідно витратити немало часу, натомість представник відповідача у клопотанні наводить лише посилання без конкретизації самого змісту викладеної позиції у них.

Крім того, представник відповідача посилається на позицію Верховного Суду України з посиланням на справу № 927/1206/21 і вказує, що суд відмовив у задоволенні позову про витребування земельної ділянки, оскільки ключовий доказ (археологічний висновок) був отриманий у результаті слідчої дії, проведеної без ухвали слідчого судді на приватній території, однак суть позову у справі на яку посилається представник відноситься до категорії справ у спорах, що виникають із земельних відносин та визнання незаконним акта, що порушує право власності на земельну ділянку, таким чином мотивація викладена у клопотанні взагалі не відповідає дійсності.

Також, мотивація представника відповідача викладена у клопотанні: «Таким чином, позиція про необхідність «окремо оскаржити та надати суду окремі докази незаконності дій позивача», а саме незаконність слідчої дії шляхом окремого оскарження в кримінальному провадженні є безпідставною і суперечить ст. 59 ЦПК України, правовій позиції Верховно суду України, а також науковій доктрині.», суд розцінює, як введення суду в оману та зловживання процесуальними правами, адже положення статті 59 ЦПК України не відповідають змісту статті, так як стаття 59 ЦПК України передбачає права, свободи та інтереси законних представників.

Заслухавши думки учасників справи щодо заявленого клопотання, а також доводи прокурора про те, що представником відповідача вказане клопотання було сформовано за допомогою штучного інтелекту, суд, оцінивши текст клопотання у його сукупності, доходить висновку, що воно містить явні ознаки генерування з використанням систем штучного інтелекту.

Надання суду, у якості доказів посилання на правові позиції ВСУ, норми процесуального права, викладені у клопотанні за допомогою штучного інтелекту, на підставі яких суд має визнати докази недостовірними, замість надання належних доказів та мотивації, суд сприймає це як неповагу до суду та зловживання своїм обов`язком щодо перевірки доказів, що подаються до суду.

Таким чином, оскільки сформовані штучним інтелектом тексти не відображають особисту, усвідомлену професійну позицію представника та не є джерелом належним чином підтвердженої правової аргументації, суд вважає заявлене клопотання необґрунтованим та не вбачає підстав для його задоволення.

Крім цього, згідно ст.89 ЦПК України жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, суд зауважує, що оцінку належності, допустимості, достовірності долучених доказів судом буде здійснено в нарадчій кімнаті під час ухвалення судового рішення по суті.

Керуючись ст. 76-78, 89, 95, 258-261 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні клопотання представника відповідача ОСОБА_1 адвоката Гордієнка Артура Вікторовича про визнання доказу недопустимим - відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Повний текст ухвали складено 16 червня 2026 року.

Суддя: