Рішення № 137417648, 09.06.2026, Господарський суд Полтавської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

адреса юридична: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36000, адреса для листування: вул. Капітана Володимира Кісельова, 1, м. Полтава, 36607, тел. (0532) 61 04 21, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026 Справа № 917/578/26

За позовною заявою Акціонерного товариства "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", вул. Володимира Козака, 2А, м. Полтава, Полтавська область, 36000

до Фермерського господарства "Мрія", вул. Іванівська, 4, м. Лохвиця, Миргородський район, Полтавська область, 37200

про стягнення збитків

Суддя Семчук О.С.,

за участю секретаря судового засідання Олійник Н.І.

від позивача: Тур Н.І.

від відповідача: не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз" (позивач) звернулось до суду з позовом до Фермерського господарства "Мрія" (відповідач, ФГ "Мрія") про стягнення збитків в сумі 143 171,23 грн завданих пошкодженням газопроводу високого тиску.

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 917/578/26 розподілено судді Семчук О.С.

Ухвалою суду від 01.04.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін; призначено справу для розгляду по суті у судовому засіданні на 29.04.2026 о 14:00 год.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву (вх. № 5014 від 15.04.2026), позивачем відповідь на відзив (вх. № 5242 від 20.04.2026), які долучені до матеріалів справи.

Позивач в позові посилається на пошкодження працівником відповідача газопроводу та витік газу, який стався в ході проведення сільскогосподарських робіт в межах охоронної зони газопроводу.

Відповідач у відзиві проти позову заперечує, посилаючись на відсутність вини підприємства у пошкодженні газопроводу: відсутність відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки; порушення норм ДБН В.2.5.-20:2018, щодо глибини прокладання газопроводів; відсутність стовбчиків (табличек-покажчиків), якими відмічено місце знаходження газопроводу високого тиску.

В судовому засіданні 29.04.2026 оголошено перерву до 02.06.2026. В судовому засіданні 02.06.2026 суд оголосив про перехід до стадії ухвалення судового рішення. Оголошено дату та час ухвалення судового рішення - 09.06.2026 о 15:30 год.

В судовому засіданні 09.06.2026 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши подані докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.11.2025 головним інженером Лохвицького УЕГС Горошко С.Б., начальником СПГ Лохвицького УЕГС Гринько О.С., юрисконсультом Лохвицького УЕГС Векленко Л.М., в присутності засновника ФГ Мрія ОСОБА_1 складено Акт про ліквідацію аварії на газопроводі високого тиску, яким встановлено, що внаслідок механічного пошкодження газопроводу стався витік природного газу. За даними Акту, газопровід високого тиску був пошкоджений тракторним плугом під час обробітку ґрунту поля глибоко розпушуючим агрегатом (глибина рихлення ґрунту 45 см), що проводився трактористом ФГ Мрія Панченком І.І. Комісія встановила та зафіксувала в Акті такі дані: Газопровід високого тиску; Тиск газу в газопроводі 1, 2 (кгс/см"); З якого матеріалу виконано газопровід - сталь; Захисний потенціал в місці аварії 0,8 (В); Внутрішній діаметр газопроводу 120 (мм); Характер пошкодження отвір кількість 1 (шт); Розмір отвору 47 (мм); 85 (мм); Витік газу тривав 30 (хв); Для локалізації і ліквідації аварійної ситуації було проведено такі заходи: припинено газопостачання на підвідному газопроводі високого тиску до с. Мехедівка та ГРС с. Безсали (Акт, а.с. 9).

До акту про ліквідацію аварії на газопроводі високого тиску від 17.11.2025 додано додаток 1 - Схема місця розташування аварії (а.с. 9 зворотна сторона).

Аварія сталась на земельній ділянці з кадастровим номером 5322680400:00:004:0184, що розташована на території Безсалівської сільської ради Лохвицького району Полтавської області (нині Лохвицька об`єднана територіальна громада) з цільовим призначенням - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, належить на праві власності ОСОБА_2 згідно Державного акту (Витяг з Державного земельного кадастру, номер НВ-0000566642026 від 06.04.2026, а.с. 112).

Вказана земельна ділянка перебуває в оренді ТОВ "Харківецьке" (відомості про право користування, а.с. 113).

Обробіток землі Фермерським господарством "Мрія" проводився на підставі Договору обміну правами користування земельними ділянками від 01.10.2024, укладеним між ТОВ "Харківецьке" та ФГ "Мрія" (а.с. 108).

Роботи по локалізації і ліквідації аварії спричинені проведенням сільськогосподарських робіт здійснювались аварійною службою АТ "Полтавагаз".

18.11.2025 після повної ліквідації наслідків аварії працівниками АТ "Полтавагаз" проводилися роботи щодо відновлення газопостачання шляхом подачі природного газу в домоволодіння та проведення пуску газу до газових приладів жителям сіл: Мехедівка (33 споживачам), Богодарівка (69 споживачам), Бербениці (44 споживачам), всього 146 споживачам. Підтверджується копіями актів відновлення газопостачання (а.с. 16-53).

Компенсацію вартості природного газу, у зв`язку з витоком з газорозподільної системи та витрати на ліквідацію аварійної ситуації покладено на підприємство ФГ "Мрія", яким проводились сільськогосподарські роботи на земельній ділянці.

Після проведених робіт АТ "Полтавагаз" було складено Акт № 1/54 приймання виконаних підрядних робіт від 18 листопада 2025 року та виставлено для оплати ФГ "Мрія" рахунок № 1 від 18.11.2025 на суму 32 280,24 грн (а.с. 62-63).

26.11.2025 листом за № 54.1/14707 позивач надіслав відповідачу Договір підряду № 44 від 18.11.2025, Акт № 1/54 та рахунок на оплату (а.с. 58-59).

На підставі пункту 7 глави 4 розділу ІХ Кодексу газорозподільних систем (Кодекс ГРС) позивачем нараховано до стягнення з відповідача 110 890,99 грн вартості втраченого природного газу при аварійній ситуації через пошкодження газопроводу високого тиску (розрахунок а.с. 64-67). Рахунок № У0000000526 від 17.11.2025 направлено на адресу відповідача (а.с. 68).

В обгрунтування позову, позивач зазначає, що вказані збитки нанесені відповідачем в результаті порушення правил Кодексу ГРС та Правил безпеки системи газопостачання при проведенні робіт в охоронній зоні об`єктів ГРМ:

- на земельній ділянці встановлені орієнтовні стовбчики, якими відмічено місце знаходження газопроводу високого тиску (надано фотодокази);

- згідно з пунктом 6 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС сільськогосподарські роботи в охоронних зонах проводяться власниками, орендарями земельних ділянок, землевласниками та землекористувачами з попереднім повідомленням про їх початок Оператора ГРМ;

- для виконання сільськогосподарських робіт, що входить до охоронних зон, відповідач зобов`язаний був попередньо звернутися до позивача, як оператора ГРМ, для отримання відповідного письмового погодження та керуватись порядком проведення сільськогосподарських робіт та умов їх виконання з урахуванням вимог зазначеного письмового погодження оператора ГРМ;

- відповідач перед виконанням робіт не перевірив земельну ділянку на наявність охоронних зон об`єктів ГРМ для дотримання встановлених обмежень та отримання письмового погодження оператора ГРМ, що мало містити вимоги та умови, обов`язкові при виконанні відповідних робіт;

- окрім обов`язку відповідача отримати письмове погодження оператора ГРМ на виконання робіт в охоронній зоні газопроводу, працівник відповідача перед початком виконання робіт повинен був отримати інструктаж представника оператора ГРМ з інформацією про місцезнаходження газопроводу, можливих аварійних ситуацій і дій при їх виникненні;

- вимоги відповідачем не дотримані, так як його працівник 17.11.2025 приступив до виконання сільськогосподарських робіт без дотримання відповідного погодження оператора ГРМ, яке містило б обов`язкові для виконавців вимоги та умови щодо проведення таких робіт для запобігання пошкодженню газопроводу, що в свою чергу призвело до заподіяння шкоди.

Позивач вказує, що при виконанні робіт з ліквідації аварійної ситуації, нарахуванні об`ємів витоку (втрат) природного газу при аварійній ситуації, складанні рахунків та актів - розрахунків АТ "Полтавагаз" діяло у спосіб та порядок, які встановлені Законом України Про ринок природного газу, Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 Про затвердження Кодексу газорозподільних систем.

Так, ФГ "Мрія" завдала збитки АТ "Полтавагаз" на суму 143 171,23 грн, що складаються з:

- 110 890,99 грн вартості втраченого природного газу при аварійній ситуації через пошкодження газопроводу високого тиску;

- 32 280,27 грн - вартість виконаних робіт по заміні ділянки пошкодженого газопроводу.

Позивач зазначає, що на час звернення з позовною заявою збитки не відшкодовані, що є підставою для стягнення їх в примусовому порядку.

Відповідач, своєї вини у спричиненні аварії не визнає, зокрема зазначає, що вину працівника відповідача у пошкодженні газопроводу не доведено, оскільки під час проведення сільськогосподарських робіт у полі він проводив розпушення ґрунту на дозволеній глибині 40 см (на якій не може бути розміщено газопроводу), не бачив розпізнавальних знаків, які забороняють ведення робіт в охоронній зоні газопроводу.

Вказує, що обов`язок щодо попереднього повідомлення оператора ГРМ про початок проведення сільськогосподарських робіт виникає у землекористувача лише за умов, коли він знав, повинен був знати або принаймні мав можливість дізнатися про наявність прокладеного газопроводу на земельній ділянці, яка підлягає обробці. Ні у Державному земельному кадастрі, ні у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, ні в договорі обміну правами користування земельними ділянками не було зазначено відомостей про наявність на земельній ділянці будь- яких об`єктів газорозподільної системи.

Відповідач також посилається на норми ДБН В.2.5.-20:2018, які встановлюють, що глибину прокладання газопроводів слід приймати для сталевих газопроводів не менше ніж 0,8 м до верху газопроводів або футлярів. Допускається приймати глибину прокладання до 0,6 м в місцях, де виключається рух транспорту. При прокладанні по ораних та зрошуваних землях рекомендується глибину прокладання приймати не менше ніж 1 м до верху газопроводів (абз. 1, 3 п. 7.18).

Зазначає, що позивачем не надано доказів на підтвердження того, що на полі, де сталася аварія, глибина закладення газопроводу в районі пошкодження складала більше 45 см та на самому полі, де провадились сільськогосподарські роботи і відбулося пошкодження газопроводу, на момент пошкодження були наявні покажчики газопроводу.

Позивач у відповіді на відзив зазначив, що факт того, що сторони Договору обміну правами користування земельними ділянками від 01.10.2024 не вказали про наявні обмеження в користуванні орендованої земельної ділянки, ніяким чином не спростовує наявність вини орендаря у пошкодженні газопроводу. Глибина залягання газопроводу могла зменшитись в результаті систематичного розорювання земельної ділянки, під якою проходить газопровід, якість обробітку ґрунту залежить від ґрунтово-кліматичних умов, типу ґрунту, схильності його до ерозії, потужності орного шару, біологічних особливостей польових культур, основного обробітку ґрунту під попередню культуру, забур`яненості полів тощо.

При прийнятті рішення судом враховано наступне.

Відповідно до статті 15 Цивільного кодексу України (далі ЦК України), кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

За умовами статті 16 ЦК України, одним із способів захисту цивільних прав і інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Частиною 1, пункту 3 частини 2 статті 11 ЦК України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є завдання майнової (матеріальної) шкоди іншій особі.

За змістом положень статті 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Оскільки сторони у цій справі не перебувають між собою в договірних відносинах, а позовні вимоги стосуються виконання зобов`язань у деліктних відносинах, до спірних правовідносин застосовуються положення глави 82 ЦК України.

За загальним правилом, закріпленим у статті 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до частини 1 статті 1172 ЦК України, юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов`язків.

За приписами частини 2 статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

З огляду на зазначені норми законодавства, для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності, як відшкодування збитків, необхідною є наявність чотирьох умов: протиправної поведінки боржника, яка проявляється у невиконанні або неналежному виконанні ним зобов`язання; наявності збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та завданими збитками, що означає, що збитки мають бути наслідком саме даного порушення зобов`язання боржником, а не якихось інших обставин, зокрема, дій самого кредитора або третіх осіб; вини боржника.

Відсутність будь-якої з зазначених умов виключає настання цивільно-правової відповідальності виконавця у вигляді покладення на нього обов`язку з відшкодування збитків.

Протиправна поведінка особи може виявлятися у прийнятті нею неправомірного рішення або у неправомірній поведінці (діях або бездіяльності). Протиправною поведінка вважається тоді, коли суб`єкт права свідомо порушує норму права. Необхідною ознакою протиправності є нормативність, тобто закріплення моделі поведінки нормою права.

Під шкодою (збитками) розуміється матеріальна шкода, що виражається у зменшенні майна потерпілого в результаті порушення належного йому майнового права, та (або) применшенні немайнового блага (життя, здоров`я тощо).

Встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою особи, яка завдала шкоду, та збитками потерпілої сторони є важливим елементом доказування наявності реальних збитків, а тому важливим є встановлення того, що протиправна дія чи бездіяльність особи є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи, наслідком такої протиправної поведінки. Причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов`язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об`єктивним наслідком поведінки заподіювача шкоди.

З огляду на наведене, предметом доказування в справі про стягнення шкоди є наявність усіх складових елементів правопорушення.

У деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях (діях його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

Частиною першою статті 1187 Цивільного кодексу України встановлено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб.

Згідно із частиною другою статті 1187 Цивільного кодексу України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Разом із тим, за умовами статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Відповідно до пункту 2 глави 2 розділу І Кодексу газорозподільних систем, затверджених Постановою НКРЕКП від 30.09.2015 № 2494 Про затвердження Кодексу газорозподільних систем (далі - Кодексу ГРС) оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (будівництво) газорозподільної системи, яка на законних підставах перебуває у його власності чи користуванні, належну організацію та виконання розподілу природного газу.

Пунктом 4 глави 1 розділу ІІІ Кодексу ГРС встановлено, шо Оператор ГРМ повинен забезпечити попереджувальні заходи безаварійної експлуатації газорозподільних систем.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про об`єкти підвищеної небезпеки" небезпечна речовина - речовина або суміш речовин, що має хімічні, токсичні, вибухові, окислювальні, горючі властивості, безпосередня чи опосередкована дія якої може призвести до загибелі, гострих чи хронічних захворювань або отруєння людей чи до забруднення навколишнього природного середовища.

За своїми характеристиками газ є хімічною, токсичною, вибуховою, окислювальною, горючою речовиною та за певних обставин може призвести до загибелі, гострих чи хронічних захворювань або отруєння людей чи до забруднення навколишнього природного середовища тощо.

За таких обставин, за своїми технічними характеристиками пошкоджений газопровід є джерелом підвищеної небезпеки у розумінні статті 1187 Цивільного кодексу України.

Підстави та порядок відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, та шкоди, завданої внаслідок взаємодії цих джерел, визначені нормами статей 1187, 1188 Цивільного кодексу України, аналіз яких дає підстави для висновку, що обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Отже, за цих обставин обов`язок відшкодування шкоди покладається на ту особу, з вини якої завдано шкоду. Якщо наявна вина двох осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, шкода відшкодовується кожним з них залежно від ступеня вини.

Аналогічна правова позиція щодо відшкодування шкоди внаслідок взаємодії двох джерел підвищеної небезпеки викладена у постанові Верховного Суду від 18.03.2020 року в справі № 328/2750/18.

За змістом пункту 17 статті 1 Закону України "Про ринок природного газу", оператор газорозподільної системи (далі - Оператор ГРМ) - суб`єкт господарювання, який на підставі ліцензії здійснює діяльність із розподілу природного газу газорозподільною системою на користь третіх осіб (замовників).

АТ «Полтавагаз» є оператором газорозподільної системи (оператор ГРМ) - суб`єктом господарювання, що на підставі ліцензії здійснює діяльність з розподілу природного газу газорозподільною системою, яка знаходиться у його власності або користуванні відповідно до законодавства, та здійснює щодо неї функції оперативно-технологічного управління.

Відповідно до частини 1 статті 37 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи відповідає за надійну та безпечну експлуатацію, підтримання у належному стані та розвиток (включаючи нове будівництво та реконструкцію) газорозподільної системи.

Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 38 Закону України «Про ринок природного газу» оператор газорозподільної системи зобов`язаний вживати заходів з метою забезпечення безпеки постачання природного газу, в тому числі безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи.

Отже, відповідно до вимог Закону України «Про ринок природного газу» АТ «Полтавагаз», як Оператор ГРМ, зобов`язаний вживати заходів з безпеки постачання природного газу, безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи у межах Полтавської області, в зоні ліцензійної діяльності.

Відповідно до пункту 4 глави 1 розділу І Кодексу ГРС охоронна зона об`єктів газорозподільної системи - територія, обмежена умовними лініями, уздовж наземних, надземних і підземних газопроводів та їх споруд по обидва боки від крайніх елементів конструкції розподільних газопроводів та по периметру наземних споруд на визначеній відстані, на якій обмежується провадження господарської та іншої діяльності.

Суд в рішенні посилається на Кодекс ГРС (в редакції, чинній на час пошкодження газопроводу).

Згідно з пунктом 2 глави 4 розділу III Кодексу ГРС проведення ремонтних, будівельних та земляних робіт на відстані менше ніж 15 м від ГРМ без дозволу на порушення об`єктів благоустрою, який видається відповідним виконавчим органом сільської, селищної, міської ради за місцем проведення робіт, та письмового погодження Оператора ГРМ - не допускається.

Відповідач при цьому зауважує, що він не міг погоджувати свої сільськогосподарські роботи з Оператором ГРМ, оскільки не знав про відповідні обмеження та наявність охоронних зон.

Щодо таких тверджень, суд зазначає наступне.

Стаття 11 Закону України "Про трубопровідний транспорт" передбачає встановлення охоронних зон уздовж трубопроводів. Земля в межах охоронних зон не вилучається, а використовується з обмеженнями (обтяженнями) відповідно до закону або договору. Порядок встановлення, розмір та режим використання охоронної зони об`єкта трубопровідного транспорту визначаються законодавством України.

Стаття 73 Земельного кодексу України передбачає встановлення охоронних зон уздовж підземних трубопроводів, до яких відноситься і підземний газопровід.

Статтею 111 Земельного кодексу України передбачено можливість встановлення обмежень у використанні земельної ділянки та обтяжень прав на земельну ділянку.

Відповідно до приписів пункту 1 глави 4 розділу III Кодексу ГРС охоронна зона об`єктів ГРМ поширюється на газопроводи з надлишковим тиском природного газу не більше 1,2 МПа, ГРП, ШРП, вузли обліку природного газу, засоби захисту газопроводів від електрохімічної корозії, споруди і пристрої на газопроводах, розпізнавальні та сигнальні знаки місцезнаходження газопроводів і споруд на них, за винятком внутрішньобудинкових газових мереж.

Пунктом 3 глави 4 розділу III Кодексу ГРС передбачено, що охоронні зони об`єктів ГРМ зазначаються в документації із землеустрою з дати надання земельної ділянки для будівництва об`єкта ГРМ.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про державний земельний кадастр" державний земельний кадастр - єдина державна геоінформаційна система відомостей про землі, розташовані в межах державного кордону України, їх цільове призначення, обмеження у їх використанні, а також дані про кількісну і якісну характеристику земель, їх оцінку, про розподіл земель між власниками і користувачами, про меліоративні мережі та складові частини меліоративних мереж.

Відомості про обмеження у використанні земель підлягають внесенню до Державного земельного кадастру на підставі заяви: власника земельної ділянки, користувача земельної ділянки державної чи комунальної власності або особи, на користь якої встановлені обмеження, - щодо обмежень, які стосуються використання певної земельної ділянки; органу виконавчої влади, органу місцевого самоврядування, рішенням якого затверджена документація із землеустрою, яка є підставою для внесення відомостей про ці обмеження до Державного земельного кадастру, - щодо інших обмежень (стаття 28 Закону України "Про державний земельний кадастр").

Власники або користувачі земельної ділянки, органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, Оператори ГРМ вживають заходів щодо охорони земель та дотримання встановлених обмежень у використанні земель охоронних зон об`єктів ГРМ (пункт 4 глави 4 розділу ІІІ Основні правила технічної експлуатації газорозподільної системи).

Земельні ділянки, що входять до охоронних зон, використовуються власниками, орендарями земельних ділянок, землевласниками та землекористувачами з обов`язковим дотриманням вимог цього Кодексу (пункт 5 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС).

При цьому, Оператори ГРМ мають право на отримання відповідно до чинного законодавства від органів, що здійснюють ведення державного земельного кадастру, державну реєстрацію прав на нерухоме чи інше майно, інформації про власників, користувачів об`єктів нерухомого та іншого майна, кадастрові номери земельних ділянок, розташованих у межах охоронних зон об`єктів ГРМ (пункт 2 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС).

Сільськогосподарські роботи в охоронних зонах проводяться власниками, орендарями земельних ділянок, землевласниками та землекористувачами з попереднім повідомленням про їх початок Оператора ГРМ (пункт 6 глави 4 розділу ІІІ Кодексу ГРС).

Матеріали справи містять витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-0000566642026 від 06.04.2026, щодо земельної ділянки з кадастровим номером № 5322680400:00:004:0184, місце розташування: Полтавська область, Лохвицький район, Безсалівська сільська рада. Відповідно до витягу, відомості про обмеження у використанні земельної ділянки, не зареєстровані (а.с. 112-115). Додаток до Витягу - кадастровий план земельної ділянки № 5322680400:00:004:0184 не містить позначень щодо наявності газопроводу та встановленої навколо нього охоронної зони (а.с. 115 зворотна сторона). Жодних обмежень користування охоронною зоною на спірній земельній ділянці не зареєстровано.

Так, АТ "Оператор газорозподільної системи "Полтавагаз", як найбільш зацікавлена особа, на балансі якої перебуває джерело підвищеної небезпеки - газопровід середнього тиску, та на яку законодавчо покладено обов`язок вживати заходів з безпеки постачання природного газу, безаварійної та безперебійної роботи газорозподільної системи, а також забезпечити попереджувальні заходи безаварійної експлуатації газорозподільних систем, не вжило заходів, зокрема, щодо внесення відповідних відомостей про обмеження у використанні земельної ділянки у зв`язку із наявністю на ній газопроводу до Державного земельного кадастру.

Отже, позивач не надав суду жодного доказу в підтвердження того, що стосовно спірної земельної ділянки були зазначені охоронні зони у відповідній документації із землеустрою.

Згідно з вимогами пункту 7.23 Державних будівельним нормам України "Газопостачання" ДБН В.2.5.-20:2018 (далі - ДБН В.2.5.-20:2018) траси підземних газопроводів повинні бути відмічені табличкам-покажчиками. Покажчики встановлюються, зокрема, на прямих ділянках траси газопроводу на відстані прямої видимості не більше 200 м один від одного на території населених пунктів і не більше ніж через 500 м за межами населених пунктів. На сталевих газопроводах між населеними пунктами допускається використовувати як орієнтирні стовпчики контрольні трубки.

Позивачем до матеріалів справи надано фотознімки ділянки відкритого поля з наявністю стовбчиків з написом "обережно газ", при цьому неможливо точно ідентифікувати місце їх встановлення (розташування). Чи дійсно об`єкти, зображені на наданих фотоматеріалах, розміщені саме на спірній земельній ділянці (у безпосередній близькості до неї), де проходить підземний газопровід. В Акті про ліквідацію аварії на газопроводі від 17.11.2025 (в Додатку 1 схемі місця розташування аварії) не зазначена інформація, відсутні позначки про їх наявність та розташування на земельній ділянці к.н. 5322680400:00:004:0184, де виникла аварія (а.с. 9 зворотна).

Позивачем не надано до матеріалів справи проектної документації на вказаний газопровід та паспорту технічного стану газопроводу.

Отже, неможливо встановити чи дійсно об`єкти (стовбчики) зображені на наданих фотоматеріалах розміщені саме на земельній ділянці з к.н. 5322680400:00:004:0184, до того ж в судовому засіданні представник відповідача зазначив про відсутність таких стовбчиків на зазначеній ділянці та на сумнівність фотодоказів.

Для висновку про наявність вини відповідача у порушенні правил виконання робіт у охоронній зоні, необхідно довести той факт, що відповідач знав про наявні обмеження використання вказаної земельної ділянки та про наявність цієї охоронної зони.

Матеріали справи належних та допустимих доказів в підтвердження цього факту не містять.

Крім того, абз. 3 пункту 7.18 ДБН В.2.5.-20:2018 встановлено норми глибини прокладання газопроводів, якими, зокрема, встановлено, що при прокладанні по ораних та зрошуваних землях рекомендується глибину прокладання приймати не менше ніж 1 м до верху газопроводів.

Позивач зазначає, що глибина залягання газопроводу могла зменшитись в результаті систематичного розорювання земельної ділянки, під якою проходить газопровід.

При цьому, позивачем не надано жодних доказів фактичного залягання труби газопроводу на глибині 1 метру на спірній земельній ділянці. Проте, в Акті про ліквідацію аварії від 17.11.2025 зазначено, що глибина рихлення ґрунту склала 45 см.

Отже можна зробити висновок, що на полі, де сталася аварія, глибина закладення газопроводу в районі пошкодження була 45 см. Представник позивача в судовому засіданні цей висновок підтвердив.

Тож, глибина прокладання газопроводу, у місці, де відбулась аварія, є майже в два рази меншою ніж передбачена обов`язковими будівельними нормами.

Проаналізувавши усі елементи складу правопорушення, судом не встановлено наявності усіх елементів складу цивільного правопорушення, які дають правові підстави для відповідальності ФГ "Мрія" за заподіяну шкоду, виходячи з наступного.

Факт пошкодження 17.11.2025 підземного підвідного сталевого газопроводу високого тиску між с. Мехедівка та с. Безсали мав місце.

Земельна ділянка сільськогосподарського призначення, по якій проходить вищевказаний газопровід, перебуває в користуванні ФГ "Мрія" на підставі Договору обміну правами користування земельними ділянками.

Пошкодження заподіяне сільськогосподарською технікою (глибокорозпушувачем, який належить ФГ "Мрія").

Аварійне пошкодження газопроводу сталось на глибині проходження газопроводу - 0,45 м.

Прокладання газопроводу по ораних та зрошуваних землях рекомендується на глибині прокладання приймати не менше ніж 1 м до верху газопроводів, а відтак улаштування сталевого газопроводу високого тиску під землями сільськогосподарського призначення на глибині 0,45 м, є порушенням пункту 7.18 ДБН В.2.5-20-2018.

Позивачем належними та допустимими доказами не доведено, що охоронна зона підземного газопроводу була позначена відповідними табличками-покажчиками згідно з вимогами пункту 7.23 ДБН В.2.5-20-2001.

Матеріали справи не містять жодного документу, який би підтверджував наявність інформації щодо обмежень її користуванні спірною земельною ділянкою. Такі обставини щодо відсутності у землевпорядній документації інформації щодо охоронних зон та обмежень у користуванні такою ділянкою є порушенням приписів частини 1 пункту 1 глави 3 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, пунктів 2, 3 глави 4 розділу ІІІ Кодексу газорозподільних систем, оскільки саме на оператора ГРМ покладено обов`язок забезпечувати попереджувальні заходи для безаварійної експлуатації газорозподільних систем, а також встановлено обов`язок зазначення в документації із землеустрою охоронні зони об`єктів ГРМ з дати надання земельної ділянки для будівництва об`єкта ГРМ.

Матеріали справи не містять належних доказів того, що відповідач мав можливість встановити на місцевості та/або із відкритих реєстрів чи землевпорядних документів наявність обмежень щодо користування вказаною земельною ділянкою, але знехтував своїми обов`язками. Як наслідок доказів наявності вини відповідача у заподіянні шкоди.

Як вже зазначалось судом, за статтями 1187 та 1188 ЦК України, обов`язок відшкодувати шкоду, завдану іншому володільцю джерела підвищеної небезпеки, виникає у її завдавача виключно за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (стаття 76 ГПК України).

Враховуючи, що позивачем не доведено неправомірність (протиправність) дій відповідача, з огляду на недоведеність факту обізнаності останнього щодо охоронної зони земельної ділянки, як одного з обов`язкових елементів відповідного складу цивільного правопорушення (наряду з причинним зв`язком між протиправною поведінкою та шкодою, а також виною), а також недоведенням позивачем обставин дотримання нормативних рекомендацій при прокладанні підземного газопроводу на ораних землях, суд дійшов висновку, що в задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Решта доводів учасників справи та всі подані докази судом уважно досліджені та розглянуті та не спростовують вказаного висновку суду.

Відповідно до частини 4 статті 11 ГПК України суд застосовує практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В рішенні у справі "Руїз Торіха проти Іспанії" ЄСПЛ вказав, що відповідно до практики, яка відображає принцип належного здійснення правосуддя, судові рішення мають в достатній мірі висвітлювати мотиви, на яких вони базуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент.

У рішенні Суду у справі Трофимчук проти України No 4241/03 від 28.10.2010 Європейським судом з прав людини зазначено, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід сторін.

З огляду на викладене, суд у позові відмовляє повністю.

Відповідно до пункту 2 часті 1статті 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Отже, судові витрати покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 237, 238, 240-242, 252 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Відмовити в позові повністю.

2. Рішення надіслати учасникам справи.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (частина 1, 2 статті 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (статті 256, 257 ГПК України).

Повний текст рішення складено 15.06.2026

Суддя Олена СЕМЧУК