Рішення № 137417382, 16.06.2026, Господарський суд Миколаївської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

=====

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 червня 2026 року Справа № 915/1097/20(915/316/26)

м. Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі головуючого судді Давченко Т.М.

розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу № 915/1097/20(915/316/26)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія»

до відповідача - Державного підприємства «Миколаївський суднобудівний завод»

Відокремлений підрозділ «База відпочинку Чорноморка» ДП «Миколаївський суднобудівний завод»

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію

у межах справи № 915/1097/20 про банкрутство Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод (код ЄДРПОУ 14313240)

розпорядник майна: арбітражний керуючий Шалашний Леонід Олександрович

встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Миколаївська електропостачальна компанія» звернулося до суду з позовною заявою про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 283638,83 грн за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року за договором про постачання електричної енергії споживачу № 42/93 від 18.05.2023.

Згідно протоколу передачі справи раніше визначеному складу суду від 23.03.2026 на підставі ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено головуючим у справі суддю Давченко Т.М., у провадженні якої перебуває справа № 915/1097/20 про банкрутство ДП «Миколаївський суднобудівний завод» (код ЄДРПОУ 14313240).

Частиною 1 ст. 7 Кодексу України з процедур банкрутства визначено, що спори, стороною в яких є боржник, розглядаються господарським судом за правилами, передбаченими Господарським процесуальним кодексом України, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Склад учасників розгляду спору визначається відповідно до Господарського процесуального кодексу України.

Заяви (позовні заяви) учасників провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність) або інших осіб у спорах, стороною в яких є боржник, розглядаються в межах справи про банкрутство (неплатоспроможність) за правилами спрощеного позовного провадження.

Ухвалою суду від 30.03.2026 позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

06.04.2026 до суду від позивача надійшла заява про усунення недоліків позову на виконання вимог ухвали суду від 30.03.2026 (документ сформовано в системі «Електронний суд» 04.04.2026), до якої додано, зокрема квитанцію про сплату судового збору, позовну заяву в новій редакції.

Ухвалою від 13.04.2026, з урахуванням ухвали від 20.04.2026 про виправлення описки, суд прийняв указану позовну заяву до розгляду в межах провадження у справі № 915/1097/20, присвоїв справі номер 915/1097/20(915/316/26), відкрив провадження у справі, ухвалив розглядати справу за спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними матеріалами.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.04.2026 та ухвала про виправлення описки від 20.04.2026 направлялися до електронного кабінету сторін ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» та ДП «Миколаївський суднобудівний завод» та доставлені сторонам 13.04.2026 та 20.04.2026 відповідно, згідно до довідок про доставку документа в кабінет електронного суду.

Ухвала суду про відкриття провадження у справі від 13.04.2026 та ухвала про виправлення описки від 20.04.2026 направлялися відокремленому підрозділу «База відпочинку Чорноморка» ДП «Миколаївський суднобудівний завод» засобами поштового зв`язку; зазначені відправлення були повернуті на адресу суду із зазначенням причин повернення - «за закінченням встановленого терміну зберігання».

Згідно з пунктом 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України, днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Відповідно до частин 3, 7 статті 120 ГПК України, виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Отже, у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

Сам лише факт не отримання адресатом кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлено не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

В рішеннях від 28.10.1998 у справі «Осман проти Сполученого королівства» та від 19.06.2001 року у справі «Креуз проти Польщі» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) роз`яснив, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі. Вказаними рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі «Пономарьов проти України».)

В рішенні від 07.07.1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» ЄСПЛ вказав, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

За такого, суд вважає, що Відокремлений підрозділ «База відпочинку Чорноморка» ДП «Миколаївський суднобудівний завод», у порядку п. 5 ч. 6 ст. 242 ГПК України, належним чином повідомлений про відкриття провадження у справі.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Відповідач своїм правом у визначений судом строк на подання відзиву на позов, оформленого згідно вимог ст. 165 ГПК України разом із доказами, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, не скористався.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Ураховуючи викладене, та що справа розглядається у порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній матеріалами, у відповідності до ч. 13 ст. 8, ч. 9 ст. 165, ч. 2 ст. 178, ч. 5 ст. 252 ГПК України.

Згідно із ч 4 ст. 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

Відповідно до пункту 13 розділу XVII Прикінцеві та перехідні положень Закону України Про ринок електричної енергії з 1 січня 2019 року ТОВ Миколаївська електропостачальна компанія є електропостачальником, який отримав ліцензію па провадження господарської діяльності з постачання електричної енергії (згідно постанови НКРЕКП № 429 від 14.06.2018).

Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії. Пунктом 1.2.8 постанови № 312 визначено, що постачальник універсальних послуг здійснює постачання електричної енергії на підставі договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, який розробляється постачальником універсальних послуг на основі Типового договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг та укладається в установленому цими Правилами порядку. Постачальник універсальної послуги не може відмовити побутовому та малому непобутовому споживачу, електроустановки якого розташовані на території діяльності постачальника універсальної послуги, в укладенні такого договору.

18.05.2023 між ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія» (позивачем) та Державним підприємством «Миколаївський суднобудівний завод», від імені якого діє відокремлений структурний підрозділ «База відпочинку Чорноморка» ДП «Миколаївський суднобудівний завод» (відповідачем) укладено договір про постачання електричної енергії № 42/93.

Пунктом 1.1. договору передбачено, що цей договір про постачання електричної енергії споживачу є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції споживачу постачальником електричної енергії та укладається сторонами з урахуванням ст.ст. 633, 634, 641, 642 ЦК України, шляхом приєднання споживача до умов цього договору.

Пунктом 2.1. договору передбачено, постачальник продає електричну енергію споживачу для забезпечення потреб електроустановок споживача, а споживач оплачує постачальнику вартість використаної (купленої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Початком постання електричної енергії споживачу є дата, зазначена в заяві-приєднанні, яка є додатком 1 до цього договору ( п. 3.1. договору).

Відповідно до п. 5.1. договору споживач розраховується з постачальником за спожиту електричну енергію за цінами (тарифами), що визначаються відповідно до методики (порядку), затвердженої регулятором, згідно з обраною споживачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Згідно п. 5.4. договору ціна електричної енергії має зазначатися постачальником у рахунках про оплату електричної енергії за цим договором, у тому числі у разі її зміни.

Відповідно до п. 5.5. договору розрахунковим періодом за цим договором є календарний місяць.

Відповідно до п. 5.6. договору розрахунки споживача за цим договором здійснюються на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника (далі - спецрахунок).

При цьому, споживач не обмежується у праві здійснювати оплату за цим договором через банківську платіжну систему, он-лайн переказ, поштовий переказ, внесення готівки через касу постачальника, та в інший не заборонений чинним законодавством спосіб.

Оплата вартості електричної енергії за цим договором здійснюється споживачем виключно шляхом перерахування коштів на спецрахунок постачальника.

Оплата вважається здійсненою після того, як на спецрахунок постачальника надійшла вся сума коштів. Спецрахунок постачальника зазначається у платіжних документах постачальника.

Відповідно до п. 5.7. договору оплата рахунка постачальника за цим договором має бути здійснена споживачем у строк, визначений в рахунку, але не менше 5 робочих днів від дати отримання його споживачем, або протягом 5 робочих днів від дати оплати, зазначеної в комерційній пропозиції, прийнятій споживачем.

Підпунктом 1 пункту 6.2. договору визначено, що споживач зобов?язується забезпечувати своєчасну та повну оплату спожитої електричної енергії згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п.п. 1 п. 7.1. договору постачальник має право отримувати від споживача оплату за поставлену електричну енергію та інші послуги згідно з умовами цього договору.

Відповідно до п. 13.1. договору цей договір укладається на строк, зазначений в комерційній пропозиції, яку обрав споживач та набирає чинності з моменту погодження (акцептування) споживачем заяви-приєднання, яка є додатком 1 до цього договору, та сплаченого рахунку (квитанції) постачальника.

Договір про постачання електричної енергії № 42/93 від 18.05.2023 підписаний та скріплений печатками сторін.

18.05.2023 Державним підприємством «Миколаївський суднобудівний завод» відокремлений структурний підрозділ «База відпочинку Чорноморка» ДП «Миколаївський суднобудівний завод» (споживач) підписана заява-приєднання до умов договору про постачання електричної енергії споживачу на об`єкти Споживача (відповідача) (додаток 1 до договору від 18.05.2023), згідно з переліком зазначеним в заяві-приєднання за адресою: б/в «Чорноморка, с. Чорноморка, б/в «Чорноморка», с. Парутине (ЕІС код 62Z7024336379799; 62Z7349168660138), із зазначенням початку постачання з 01 червня 2023 року.

Відповідно до пункту 2 Комерційної пропозиції споживач до 15 числа поточного місяця здійснює плановий платіж на поточний розрахунковий період в розмірі 100% від заявленого обсягу споживання електричної енергії на поточний рахунок із спеціальним режимом використання постачальника через банківську установу або іншим способом, незабороненим чинним законодавством.

Згідно з пунктом 3 Комерційної пропозиції постачальник до 6 числа наступного за розрахунковим місяця надає споживачу рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію у попередньому місяці та акт прийняття-передавання товарної продукції. Споживач має можливість самостійно формувати рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, за допомогою сервісу «Особистий кабінет» на офіційному сайті Постачальника elektropostach.mk.ua (далі-Сервіс). Споживач протягом одного робочого дня зобов`язаний підписати електронно- цифровим підписом (далі-ЕЦП) рахунок на оплату за спожиту електричну енергію, інші рахунки, «Акт прийняття-передавання товарної продукції» та після цього завантажити їх на Сервіс. У разі не завантаження споживачем підписаних ЕЦП документів, вони вважаються підписаними з боку споживача без зауважень. Сторони визнають, що електронний документ (сформований, підписаний з використанням цифрового підпису та переданий за допомогою Сервісу) ідентичний за документацією та реквізитами з документом на папері, та кожен з документів є оригіналом і має однакову юридичну силу. Датою отримання платіжного документа вважається - день отримання уповноваженою особою споживача у відділі обслуговування споживачів постачальника або отримання (генерування/формування/відкриття) в Особистому кабінеті. Якщо рахунок на оплату за фактично спожиту електроенергію не був отриманий споживачем ні в особистому кабінеті споживача, ні у паперовому вигляді у постачальника на 6 (шостий) робочий день місяця наступного після розрахункового він вважається таким, що вручений постачальником споживачу та споживач вважається таким, що з ними ознайомлений. Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться більшим ніж очікуване, різниця між сумою планових платежів та вартістю фактично спожитої електроенергії має бути сплачена протягом 5 операційних днів з дня формування/ отримання рахунків за фактично використану у розрахунковому періоді електричну енергію. Якщо фактичне споживання електричної енергії виявиться меншим ніж очікуване, надлишкові кошти зараховуються як оплата наступних платежів.

Порядок оплати визначений пунктом 4 Комерційної пропозиції: оплата за відповідним рахунком (платіжним документом) може бути здійснена за вибором споживача: готівковими коштами або платіжною карткою чи безготівковими коштами в банках або через інші сервіси прямих платежів; з використанням мережі Інтернет (інтернет-банкінг); в інший спосіб, не заборонений чинним законодавством, через банківську установу або іншим способом, не забороненим чинним законодавством. У випадку співпадіння дати оплати з вихідним чи святковим днями, споживач здійснює оплату у найближчий робочий день, що передує вихідному чи святковому дню. Датою оплати рахунка вважається дата надходження коштів на рахунок постачальника.

Згідно п. 9 Комерційної пропозиції договiр про постачання електричної енергії споживачу набирає чинності з дати підписання споживачем заяви приєднання до договору і укладається на строк до 31.12.2023 (включно), та вважається продовженим на кожний наступний календарний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії договору жодною із сторін не буде заявлено про припинення його дії або перегляд його умов, а в частині розрахунків договір діє до повного їх завершення.

Згідно з пунктом 4.13 Правил роздрібного ринку електричної енергії затверджених Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 №312 (надалі Правила) для здійснення розрахунків за фактично спожиту електричну енергію електропостачальник має сформувати та виставити споживачу платіжний документ у паперовій або електронній формі (у випадку згоди споживача на отримання електронного платіжного документа), на підставі даних комерційного обліку, отриманих у порядку, передбаченому Кодексом комерційного обліку.

Пунктом 4.14. Правил передбачено, що платіжний документ (рахунок) формується електропостачальником за обсяг електричної енергії згідно з обраною комерційною пропозицією до договору про постачання електричної енергії споживачу. Платіжні документи (рахунки) надаються електропостачальниками споживачам безкоштовно. Платіжні документи (рахунки) на оплату надаються споживачам у відповідних структурних підрозділах електропостачальника, через персональну сторінку споживача на вебсайті електропостачальника або електронною поштою, факсимільним зв`язком, поштовим зв`язком, кур`єром чи іншими способами з використанням інформаційних технологій у системі електронного документообігу у порядку, передбаченому договором про постачання електричної енергії споживачу.

Як зазначає позивач у позові, він в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, а саме: здійснив поставку електричної енергії на об`єкти споживача, застосовував ціни на електричну енергію відповідно до умов договору, сформував рахунки на оплату за спожиту електричну енергію.

За матеріалами справи, в жовтні 2025 року відповідач спожив електричну енергію в обсягах 7420 кВт*год на суму 68056,74 грн з ПДВ, що підтверджується актом про прийняття-передавання товарної продукції від 31.10.2025 та рахунком №42/93/10/1 від 02.11.2025.

В листопаді 2025 року відповідач спожив електричну енергію в обсягах 8837 кВт*год на суму 85334,04 грн з ПДВ, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 30.11.2025 та рахунком №42/93/11/1 від 01.12.2025.

В грудні 2025 року відповідач спожив електричну енергію в обсягах 13274 кВт*год на суму 130248,05 грн з ПДВ, що підтверджується актом прийняття-передавання товарної продукції від 31.12.2025 та рахунком №42/93/12/1 від 05.01.2026.

За твердженнями позивача, вказані рахунки були сформовані постачальником відповідно до вимог пункту 4.3. Правил на підставі даних, отриманих від АТ «Миколаївобленерго»; рахунки та акти направлялися відповідачу через Сервіс (особистий кабінет).

Як вказує позивач у позові, відповідач неналежно виконував свої зобов`язання за договором в частині своєчасної оплати за спожиту електричну енергію. У зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань у відповідача утворилась заборгованість за спожиту електроенергію за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року включно у сумі 283638,83 грн.

20.02.2026 позивачем на адресу відповідача рекомендованим листом з повідомленням було направлено лист з вимогою оплатити заборгованість у розмірі 283638,83 грн, до якого додано рахунки та акти прийняття передавання товарної продукції за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року включно.

Згідно довідки ТОВ "Миколаївська електропостачальна компанія" від 23.02.2026 станом на 23.02.2026, яка міститься в матеріалах справи, заборгованість ДП "Миколаївський суднобудівний завод" за електричну енергію за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року включно становить 283638,83 грн.

Як стверджує позивач, на момент пред`явлення до суду вказаної позовної заяви, заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 283638,83 грн відповідачем залишається не сплаченою. Вказані обставини змусили позивача звернутися до суду з даним позовом.

Виконання цивільних і господарських зобов`язань, які виникли з договору, врегульовано відповідними положеннями ГК та ЦК про договір та зобов`язання.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичних та інших ресурсів через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно ч 1 ст. 509 ЦК зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно ч. 2 ст. 509 ЦК зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 11 ЦК підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 ст. 526 ЦК передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст. 530 ЦК визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та не спростовано відповідачем, у зв`язку з неналежним виконанням зобов`язань за договором у відповідача за період з жовтня 2025 року по грудень 2025 року включно утворилася заборгованість за спожиту електричну енергію у сумі 283638,83 грн.

Станом на день розгляду справи суду не подано доказів оплати відповідачем вищевказаної заборгованості.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін (ч. 1 ст. 13 ГПК).

Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом (ч. 3 ст. 13 ГПК). Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (ч. 1 ст. 14 ГПК).

Учасники справи, зокрема зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази (п. 4 ч. 2 ст. 42 ГПК).

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи (1 та ч. 3 ст. 74 ГПК).

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (ч. 4 ст. 74 ГПК).

У ст. 75 ГПК наведені підстави звільнення від доказування. До таких підстав, зокрема належать: визнання обставин учасниками справи; визнання судом обставин загальновідомими; встановлення обставин рішенням суду, що набрало законної сили, в господарській, цивільній або адміністративній справі, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи ( ч. 1 ст. 73 ГПК).

Ці дані, встановлюються письмовими, речовими, електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків (ч. 2 ст. 73 ГПК).

Відповідно до ст. 86 ГПК суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Будь-яких доказів того, що відповідач своєчасно і в повному обсязі виконав свої зобов`язання за договором, останній, у порушення приписів ст.ст. 73, 74 ГПК України, суду не надав, тобто не довів безпідставність позовних вимог, тоді як надані позивачем докази, навпаки, підтверджують наявність заборгованості за активну електричну енергію за договором про постачання електричної енергії споживачу, тобто доводять обґрунтованість позовних вимог.

Отже, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до ст.129 ГПК України, у разі задоволення позову, судовий збір підлягає покладенню на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 7 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 73, 74, 76-79, 129, 232, 233, 236-238 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія задовольнити повністю.

2. Стягнути з Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод (код ЄДРПОУ 14313240; адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія (код ЄДРПОУ 42129888; вул. Погранична, 39/1, м. Миколаїв) заборгованість у сумі 283638,83 грн на р/р № НОМЕР_1 в МОУ АТ «Ощадбанк» України, МФО 326461, код 42129888, отримувач ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія».

3. Стягнути з Державного підприємства Миколаївський суднобудівний завод (код ЄДРПОУ 14313240; адреса: 54001, м. Миколаїв, вул. Адміральська, 38) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Миколаївська електропостачальна компанія (код ЄДРПОУ 42129888: вул. Погранична, 39/1, м. Миколаїв) судовий збір у розмірі 3403,67 грн на р/р № НОМЕР_2 в АТ «ВСТ БАНК», МФО 307123, код 42129888, отримувач - ТОВ «Миколаївська електропостачальна компанія».

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст.241 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення (ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження (ч. 2 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України).

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст. 257 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя Т.М. Давченко