Ухвала суду № 137417164, 15.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

15.06.2026 Справа №914/303/26

Суддя господарського суду Львівської області Бургарт Т.І., при секретарі судового засідання Свистуні П.О., розглянувши у підготовчому засіданні матеріали справи

за позовом: Підприємства об`єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих «Орієнтир» (79058, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Масарика, будинок 2/54; код ЄДРПОУ 22333765);

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери» (79008, Україна, Львівська обл., місто Львів, вулиця Теартальна, будинок 24; код ЄДРПОУ 40981689);

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний центр» (79000, Україна, Львівська обл., місто Львів, площа Маланюка, будинок 2, офіс 2А; код ЄДРПОУ 34606273);

до відповідача-3: Приватного підприємства «Занзібар Холдинг» (79008, Україна, Львівська обл., місто Львів, площа Ринок, будинок 43; Код ЄДРПОУ 42154296);

до відповідача-4: Фізичної особи-підприємця Савки Юрія Ігоровича ( АДРЕСА_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 );

про: визнання недійсними договорів купівлі-продажу, поновлення права власності та витребування майна з чужого незаконного володіння,-

За участю представників:

позивача: Стегніцького А.М.;

позивача: Яцишина І.І.;

відповідача-1: Вовк У.Я.;

відповідача-2: не з`явився;

відповідача-3: не з`явився;

відповідача-4: не з`явився.

ВСТАНОВИВ:

Господарським судом Львівської області розглядається справа №914/303/26 за позовом Підприємства об`єднання громадян «Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих України «Орієнтир» (надалі також позивач, заявник, підприємство «Орієнтир») до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Козаков і партнери» (надалі також ФК «Козаков і партнери»), Товариства з обмеженою відповідальністю «Український інвестиційний центр» (надалі також ТОВ «Український інвестиційний центр»), Приватного підприємства «Занзібар Холдинг» (надалі також ПП «Занзібар Холдинг») та Фізичної особи-підприємця Савки Юрія Ігоровича (надалі також ФОП Савка Ю.І.).

Як вбачається з позовної заяви позивач просить суд:

1) визнати недійсними договори купівлі-продажу нежитлового приміщення, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , які укладено між ФК Козаков і партнери» та ПП «Занзібар Холдинг», а також між ПП «Занзібар Холдинг» та ФОП Савкою Ю.І.

2) поновити право власності підприємства «Орієнтир» на зазначене нерухоме майно шляхом визнання за позивачем права власності на нежитлове приміщення за адресою: м. Львів, вул. Ткацька, 31, та зобов`язання відповідного державного реєстратора після набрання рішенням суду законної сили внести до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис про право власності позивача;

3) витребувати зазначене нежитлове приміщення з незаконного володіння відповідачів.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на порушення порядку державної реєстрації речових прав на спірне майно за новими власниками та стверджує про незаконність дій державного реєстратора під час вчинення відповідних реєстраційних дій. Крім того, позивач зазначає, що первинна державна реєстрація права власності на спірне майно за іпотекодержателем ФК «Козаков і партнери» здійснена з порушенням вимог законодавства щодо належного повідомлення боржника, а також попри наявність ухвали суду від 01.10.2018 про накладення арешту на зазначене майно.

14.05.2026 позивач звернувся до суду із заявою про забезпечення позову, в якій просить вжити заходів забезпечення шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення, розташоване за адресою: м. Львів, вул. Ткацька, 31, а також заборонити будь-яким особам вчиняти дії, спрямовані на відчуження, передачу в іпотеку, оренду, користування чи інше розпорядження зазначеним нерухомим майном до набрання законної сили рішенням суду у даній справі.

В обґрунтування поданої заяви позивач зазначає, що предметом спору є право власності на спірне нерухоме майно, а однією з позовних вимог є витребування такого майна з володіння відповідачів та поновлення права власності позивача. На думку позивача, невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити або зробити неможливим виконання майбутнього судового рішення у разі задоволення позову.

Заявник посилається на те, що після переходу права власності від первісного набувача майно неодноразово відчужувалося на користь інших осіб у відносно короткі проміжки часу, що, на його переконання, свідчить про існування реального ризику подальшої зміни власника спірного об`єкта нерухомості під час розгляду справи.

Також покликається на те, що у ФК «Козаков і партнери» відбувається часта зміна керівників, а особа, яка здійснює фактичний контроль за діяльністю товариства перебуває за межами України, що унеможливлює належний контроль за діяльністю цієї юридичної особи та збільшує ймовірність подальшого відчуження майна.

Вказані обставини, на думку позивача, можуть призвести до виникнення нових правовідносин щодо спірного об`єкта, ускладнити поновлення порушених прав та потребуватимуть залучення до участі у справі нових осіб, що ускладнить виконання рішення суду у цій справі.

Відповідач ФОП Савка Ю.І. просить відмовити у задоволенні заяви про забезпечення позову, вважаючи заявлені заходи необґрунтованими та такими, що не відповідають меті інституту забезпечення позову.

На обґрунтування своєї позиції посилається на постанову Верховного Суду від 22.11.2023 у справі № 466/1394/21, ухвалену за результатами розгляду спору між тими самими сторонами щодо того самого об`єкта нерухомого майна. За твердженням відповідача, у зазначеній справі судами було надано правову оцінку обставинам вибуття спірного майна з власності позивача та зроблено висновок про відсутність підстав для його витребування на користь останнього.

Відповідач зазначає, що Верховний Суд дійшов висновку про правомірність переходу права власності на спірне майно внаслідок реалізації іпотекодержателем своїх прав за іпотечним договором, укладеним на забезпечення виконання кредитних зобов`язань. На думку відповідача, наведені висновки свідчать про відсутність достатніх підстав для задоволення позовних вимог у даній справі та, відповідно, про безпідставність застосування заходів забезпечення позову.

Крім цього, Савка Ю. І. зазначає, що є власником спірного нерухомого майна з 2020 року, відкрито та безперешкодно володіє ним протягом тривалого часу, а будь-які докази вчинення ним дій, спрямованих на відчуження майна, у матеріалах справи відсутні. Відповідач наголошує, що позивач не надав жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували існування реальної загрози відчуження спірного майна або вчинення інших дій, здатних ускладнити чи унеможливити виконання майбутнього рішення суду.

На переконання відповідача, доводи заявника ґрунтуються виключно на припущеннях щодо можливого відчуження нерухомості в майбутньому та не підтверджуються конкретними фактичними обставинами, а тому не можуть бути достатньою підставою для обмеження права власника на вільне володіння, користування та розпорядження належним йому майном.

Представник ФК «Козаков і партнери» у судовому засіданні заперечила проти задоволення заяви про забезпечення позову та вказала на відсутність передбачених статтями 136, 137 Господарського процесуального кодексу України підстав для застосування відповідних заходів.

У своїх поясненнях представник відповідача зазначила, що заявлені позовні вимоги фактично спрямовані на перегляд правових наслідків вибуття спірного майна з власності позивача, правомірність якого вже була предметом судового розгляду та отримала остаточну правову оцінку Верховного Суду. За твердженням відповідача, в постанові від 22.11.2023 у справі № 466/1394/21 Верховний Суд встановив правомірність набуття ФК «Козаков і партнери» права власності на спірне нерухоме майно в порядку реалізації прав іпотекодержателя у зв`язку з невиконанням позивачем забезпечених іпотекою кредитних зобов`язань, а тому ці обставини не можуть бути поставлені під сумнів шляхом пред`явлення нового позову.

На думку відповідача, оскарження позивачем подальших договорів відчуження спірного майна між особами, які набули право власності після його правомірного переходу до іпотекодержателя, не ґрунтується на належних матеріально-правових підставах та фактично спрямоване на обходження висновків Верховного Суду щодо законності вибуття спірного майна з власності позивача. Представник відповідача вказала, що за відсутності порушеного права позивача на спірне майно останній не наділений правом оспорювати правочини, укладені між законними власниками такого майна після його вибуття з власності позивача.

Крім того, представник відповідача зазначила, що сама по собі наявність спору та незгода позивача з попередніми судовими рішеннями не свідчать про існування ризиків невиконання можливого рішення суду. На її переконання, заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях та не містить жодних належних доказів, які б підтверджували намір власника відчужити спірне майно або іншим чином унеможливити виконання судового рішення у разі задоволення позову.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, заслухавши доводи представників сторін, суд дійшов висновку про необґрунтованість поданої заяви про вжиття заходів забезпечення позову з огляду на таке.

Процесуальні підстави для застосування заходів забезпечення позову визначені статтею 136 ГПК України, згідно з якою господарський суд за заявою сторони, прокурора або з власної ініціативи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Відповідно до частини 2 статті 136 ГПК України забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини 1 статті 137 ГПК України визначено, що позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Суд зазначає, що за змістом статті 136 ГПК України забезпечення позову застосовується як гарантія задоволення законних вимог позивача. Водночас, умови застосування заходів забезпечення позову залежать від характеру позовних вимог.

Так, умовою застосування заходів, у випадку заявлення позовних вимог майнового характеру, рішення суду за котрими потребуватиме вчинення дій примусового характеру, є можливість істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Під час вирішення питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, для забезпечення яких він вживається. Заходи забезпечення позову повинні бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Співмірність передбачає оцінку співвідношення господарським судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів.

Суд наголошує, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, господарський суд не вправі здійснювати повну оцінку обґрунтованості позовних вимог, законності підстав позову та оцінювати докази, якими позивач обґрунтовує свої вимоги по суті спору, оскільки така оцінка є предметом розгляду справи під час її вирішення по суті із ухваленням остаточного судового рішення.

Разом з тим, під час розгляду заяви про забезпечення позову суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність імовірного зв`язку між заходом забезпечення та предметом позову, а також перевірити, чи здатен обраний захід забезпечити реальне та ефективне виконання можливого судового рішення у разі задоволення позову.

Як вбачається з матеріалів справи, предметом спору в даній справі виступають нежитлові приміщенні, що знаходяться за адресою: м. Львів, вул. Ткацька, 31. Згідно витягу з Єдиного державного реєстру речових прав на нерухоме майно, власником цих приміщень, станом на цей час, є ФОП Савка Ю.І.

Предметом позову є вимоги підприємства «Орієнтир» про визнання недійсним правочинів за котрими відбувався перехід права власності на ці приміщення від ФК «Козаков та партнери» до ПП «Занзібар Холдинг», а згодом до ФОП Савки Ю.І., а також про визнання за позивачем права власності на вказане нерухоме майно та витребування його від відповідачів.

Підставами позовних вимог є незаконність дій при реєстрації права власності на спірне майно за ФК «Козаков та партнери».

Матеріалами справи також підтверджується те, що в 2021 році підприємство «Орієнтир» вже зверталося до суду з позовом до Савки Ю.І. та ПП «Занзібар Холдинг», третя особа ФК «Козаков і партнери» про витребування майна з чужого незаконного володіння, у зв`язку з чим судами розглядалася справа №466/1394/21. Так, постановою Верховного Суду від 22.11.2023 у вказаній справі залишено без змін постанову Львівського апеляційного суду від 29.03.2023 та рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 08.11.2021 котрими в задоволенні позовних вимог підприємства «Орієнтир» відмовлено.

Як вбачається з зазначеної постанови, залишаючи без змін рішення судів попередніх інстанцій, Верховний Суд виходив з того, що спірне нерухоме майно вибуло з власності підприємства «Орієнтир» на підставі іпотечного договору внаслідок неналежного виконання кредитного зобов`язання за кредитним договором від 21.06.2012, а також того, що державна реєстрація права власності за ФК «Козаков і партнери» (первинним набувачем нерухомого майна) була проведена з дотриманням вимог законів «Про іпотеку» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно».

З огляду на це суд дійшов висновку, що вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно в межах розгляду справи про визнання недійсними правочинів, за котрими відбувся перехід права власності на це майно від ФК «Козаков і партнери» до інших відповідачів потребує, зі сторони заявника, особливо ретельного обґрунтування, оскільки таке забезпечення обмежує реалізацію прав, що були предметом перевірки суду. Слід зазначити, що виходячи з обставин даної справи, накладення арешту на майно чинного власника - ФОП Савки Ю.І. (чий титул володіння об`єктом прямо корелює із висновками постанови Верховного Суду від 22.11.2023 у справі №466/1394/21) лише з підстав беззаперечної можливості розпоряджатися ним матиме наслідком те, що інститут забезпечення позову використовуватиметься для безпідставного та неспівмірного обмеження прав відповідача.

Аналізуючи доводи заявника про наявність ризиків відчуження ФОП Савкою Ю.І. спірного нерухомого майна, господарський суд зазначає, що за матеріалами справи це майно дійсно неодноразово відчужувалося: від первинного власника підприємства «Орієнтир» до ФК «Козаков і партнери», а в подальшому до ТОВ «Український інвестиційний центр», ПП «Занзібар Холдинг» та, зрештою, до кінцевого набувача ФОП Савки Ю.І.

Втім, оцінюючи зазначені обставини у контексті вимог статей 136, 137 ГПК України, суд зауважує, що вказана динаміка зміни власників мала місце виключно у проміжку кінця 2019 року - початку 2020 року, тоді як упродовж останніх років правовий статус майна залишається стабільним. Кінцевий набувач ФОП Савка Ю.І. безперервно та відкрито володіє зазначеними приміщеннями (частиною з квітня 2020 року, рештою з 2024 року) здійснюючи їх консолідацію як єдиного об`єкта і в матеріалах справи відсутні докази того, що ним вчиняються дії, спрямовані на нове відчуження цього майна третім особам.

За таких обставин, посилання Позивача на «динамічне перепродавання» як на безумовний доказ існування реальної загрози невиконання рішення суду, ґрунтуються на ретроспективному аналізі подій шестирічної давнини, правомірність яких у відносинах між цими ж сторонами вже досліджувалася судами при розгляді справи №466/1394/21, а тому наведені доводи заявника не можуть слугувати належною та достатньою підставою для обмеження прав чинного законного володільця шляхом накладення арешту.

Не можуть бути покладені в основу висновку про необхідність забезпечення позову і доводи заявника щодо зміни керівників ФК «Козаков і партнери» та перебування особи, яка, на думку позивача, здійснює фактичний контроль за діяльністю товариства, за межами України. Такі твердження мають оціночний характер та не перебувають у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з ризиком відчуження спірного нерухомого майна, оскільки власником цього майна, як зазначалося є ФОП Савка Ю.І., а не вказана компанія, а відтак не можуть свідчити про існування обставин, передбачених статтею 136 ГПК України.

Підсумовуючи все викладене вище, суд не знаходить підстав для задоволення заяви позивача про забезпечення позову.

З огляду на викладене, керуючись статтями 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Підприємству об`єднання громадян Львівський спортивно-культурний центр Шахової асоціації незрячих «Орієнтир» у задоволенні заяви про забезпечення позову.

2. Ухвала набирає законної сили відповідно до статті 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Західного апеляційного господарського суду в порядку та строки, визначені статтями 256, 257 Господарського процесуального кодексу України.

3. Веб-адреса суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://lv.arbitr.gov.ua.

Суддя Бургарт Т.І.