Рішення № 137417126, 03.06.2026, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.06.2026 Справа № 914/317/26

Господарський суд Львівської області у складі судді Долінської О.З., за участю секретаря судового засідання Знетиняк Д.В.,

розглянувши матеріали справи за позовом: Військової частини НОМЕР_1 , АДРЕСА_1

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Проект Буд, м. Львів

про: стягнення пені та штрафу в розмірі 1 502 791,89 грн.

Представники сторін:

від позивача: Мазан О.І. довіреність від 01.07.2025; в режимі відеоконференції.

від відповідача: Кобрин Л.О. адвокат, ордер на надання правничої допомоги серії ВС № 1444283 від 03.03.2026; в режимі відеоконференції.

ВСТАНОВИВ:

На розгляд Господарського суду Львівської області в систему Електронний суд поступила позовна заява Військової частини НОМЕР_1 до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Проект Буд про стягнення пені та штрафу в розмірі 1 502 791,89 грн.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.02.2026, справу № 914/317/26 розподілено для розгляду судді Долінській О.З.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 05.02.2026, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі. Судом постановлено розгляд справи здійснювати за правилами загального позовного провадження. Підготовче судове засідання призначено на 03.03.2026.

23.02.2026 представником відповідача подано на адресу суду в систему Електронний суд відзив на позовну заяву з додатками за вх. № 5214/26, відповідно до якого відповідач просить в частині задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 про стягнення пені в розмірі 421 036,20 грн. та штрафу в розмірі 617 084,214 грн. відмовити, в частині задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 про стягнення пені в розмірі 464 671,48 грн. зменшити на 80%.

24.02.2026 від представника позивача на адресу суду в систему Електронний суд надійшла відповідь на відзив з додатками за вх. № 5390/26.

02.03.2026 представником відповідача подано на адресу суду в систему Електронний суд заперечення (на відповідь на відзив) з додатками за вх. № 5898/26.

03.03.2026 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 25.03.2026.

04.03.2026 представником відповідача подано на адресу суду в систему Електронний суд заяву про виклик свідка з додатками за вх. № 6197/26.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 25.03.2026, закрито підготовче провадження та призначено справу № 914/317/26 до судового розгляду по суті в судовому засіданні на 06.05.2026.

Протокольною ухвалою суду від 25.03.2026 відмовлено у задоволенні заяви відповідача про виклик свідка за вх. № 6197/26 від 04.03.2026.

06.05.2026 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 02.06.2026.

02.06.2026 в судовому засіданні, відповідно до ст. 216 ГПК України, оголошено перерву до 03.06.2026.

Рух справи та причини відкладення розгляду справи викладено в ухвалах суду, що містяться в матеріалах справи.

Протокольною ухвалою суду від 02.06.2026 усну заяву представника позивача та представника відповідача про участь в судовому засіданні 03.06.2026 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів задоволено та вирішено забезпечити участь представника позивача та представника відповідача в судовому засіданні, призначеному на 03.06.2026, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів відповідно до Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21.

03.06.2026 представник позивача в судове засідання, яке проводилось в режимі відеоконференції, з розгляду справи по суті з`явився, позовні вимоги підтримав з підстав, викладених у позовній заяві, відповіді на відзив за вх. № 5390/26 від 24.02.2026 та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Заперечив щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 80% з підстав, викладених у відповіді на відзив за вх. № 5390/26 від 24.02.2026 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

03.06.2026 представник відповідача в судове засідання з розгляду справи по суті з`явився, яке проводилось в режимі відеоконференції, проти позову заперечив з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 5214/26 від 23.02.2026, запереченнях (на відповідь на відзив) за вх. № 5898/26 від 02.03.2026 та поясненнях, наданих в судовому засіданні. Просив суд зменшити стягнення пені на 80% з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву за вх. № 5214/26 від 23.02.2026 та поясненнях, наданих в судовому засіданні.

Стаття 43 ГПК України зобов`язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи вищенаведене, судом, згідно вимог ГПК України, надавалась в повному обсязі можливість учасникам справи щодо обґрунтування їх правової позиції по суті справи та подання доказів.

Враховуючи те, що норми ст. 81 ГПК України щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом учасників справи подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства - свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, господарським судом створені належні умови для надання сторонами доказів в обґрунтування своєї правової позиції у справі.

Відповідно до ч.ч. 3, 4 ст. 74 ГПК України, докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Отже, судом було забезпечено принцип змагальності сторін, рівність сторін, що полягає у наданні їм однакових можливостей для реалізації ними своїх процесуальних прав, з огляду на сплив строків для подання доказів, з метою дотримання прав позивача на своєчасне вирішення спору.

В силу приписів ст. 2 ГПК України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Одним із основних принципів (засад) господарського судочинства є, зокрема, розумність строків розгляду справи.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи, є порушенням частини першої статті 6 згаданої Конвенції (рішення Європейського суд з прав людини від 08.11.2005 у справі Смірнова проти України).

Водночас, необґрунтоване відкладення розгляду справи призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що може призвести до порушення положень ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.

Враховуючи те, що подані сторонами у цій справі докази дозволяють суду встановити та оцінити конкретні обставини (факти), якими учасники справи обґрунтовують свої позовні вимоги та заперечення позовних вимог і які мають суттєве значення для вирішення цього спору, а отже, розглянути та вирішити спір й здійснити розподіл судових витрат у цій справі, що в свою чергу, вказує на можливість виконання завдань господарського судочинства та з урахуванням необхідності дотримання розумних строків розгляду справи, суд вважає, що в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи і прийняття судового рішення у справі № 914/317/26.

Позиція позивача.

Підставою позову позивачем зазначено обставини щодо неналежного виконання відповідачем умов укладеного між позивачем та відповідачем Договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 43/4D від 04.04.2025 та додаткові угоди до нього № 1 від 18.04.2025, № 2 від 05.05.2025, № 3 від 26.05.2025, № 4 від 19.06.2025, № 5 від 20.10.2025, № 6 від 05.12.2025, а саме: зобов`язань щодо виконання робіт у передбачені умовами Договору строки, у зв`язку з чим за порушення строків виконання робіт відповідачем, позивачем нараховано відповідачу штрафні санкції, а саме: пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, що становить 421 036,20 грн. (ч.2 ст.231 ГК України та ст. 121-1 Бюджетного кодексу України); штраф в розмірі 7% за прострочення окремих видів робіт на понад 30 днів, що становить 617 084,21 грн. (ч.2 ст.231 ГК України та ст. 121-1 Бюджетного кодексу України); пеня в розмірі 0,1 % Договірної ціни за кожний день прострочення завершення будівництва, що становить 464 671,48 грн. (пункт 13.6 Договору). Позивач вважає, що з Підрядника підлягає стягненню 1 502 791,89 грн. пені та штрафу.

Позовні вимоги обґрунтовано приписами ст. 188, 193, 218, 230, 231 ГК України, ст. 509, 530, 549, 610, 611, 612, 617, 651, 849, 883 ЦК України, ст. 121-1 БК України, судовою практикою та умовами укладеного Договору.

У відповіді на відзив за вх. № 5390/26 від 24.02.2026, позивач заперечує щодо зменшення пені на 80% із підстав, викладених у відповіді на відзив.

На підставі наведеного, позивач просить суд стягнути з відповідача на його користь пеню в розмірі 885 707,68 грн. та штраф в розмірі 617 084,21 грн., що загалом становить 1 502 791,89 грн., а також судові витрати зі сплати судового збору.

Позиція відповідача.

У відзиві на позовну заяву за вх. № 5214/26 від 23.02.2026, відповідач зазначає про те, що він не визнає та заперечує обґрунтованість та підставність стягнення пені в розмірі 421 036,20 грн. та штрафу в розмірі 617 084,21 грн. (згідно ч. 2 ст. 231 ГК України та ст. 121-1 Бюджетного кодексу України), а також стягнення пені за роботи, виконані на Позиції відділення 58.

Відповідач не заперечує, що виконання робіт з будівництва об`єкту: «Нове будівництво військових, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на 10 позицій відділень у Харківській області» (з 58 по 67) було виконано із простроченням, проте з врахуванням того, що незначна затримка у виконанні робіт сталась внаслідок незалежних від відповідача обставин, з врахуванням фактичних обставин справи, вважає, що розмір пені становить 464 671,48 грн. (згідно пункту 13.6 Договору) підлягає зменшенню на 80 % від нарахованої Позивачем суми.

У запереченнях щодо стягнення штрафних санкцій згідно ч. 2 ст. 231 ГК України та ст. 121-1 Бюджетного кодексу України, відповідач посилається на наступне.

Відповідно до абз. 3 ч. 2 ст. 231 ГК України, у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Згідно абз. 2 ч. 1 ст. 121-1 Бюджетного кодексу України у разі якщо порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту (договору) постачальником товарів, виконавцем робіт та надавачем послуг та/або виконавцем державного контракту (договору) з оборонних закупівель для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах: за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

Відповідач вказує на те, що вказані законодавчі положення Сторони закріпили в п. 13.6. Договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 43/4D від 04.04.2025 року (надалі Договір), а саме: «За порушення строків завершення будівництва по Договору, Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1% Договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з Підрядника додатково стягується штраф на користь Замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості». Згідно п. 2.1. Договору «вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною…та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкта».

Попри це, Позивач стверджує, що з Відповідача підлягає стягненню: пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення та штрафу в розмірі 7% за прострочення виконання окремих видів робіт на понад 30 днів (відповідно до Календарного графіку виконання робіт) (згідно ч. 2 ст. 231 ГК України та ст. 121-1 Бюджетного кодексу України); пеня у розмірі 0,1 % Договірної ціни, за кожний день такого прострочення завершення будівництва (20.06.2025 р.) відповідно до пункту 13.6 Договору.

Відповідач зазначає, що позивач, попри те, що положення Договору відтворюють та деталізують, згідно предмету Договору, положення ч. 2 ст. 231 ГК України та ст. 121-1 Бюджетного кодексу України, безпідставно розмежовує відповідальність за прострочення «окремих видів робіт» (за законом) та «завершення будівництва» (за Договором).

Крім того, відповідач наголошує, що одночасне стягнення штрафних санкцій за прострочення виконання основного зобов`язання, що складається з окремих видів робіт, та безпосередньо за прострочення окремих видів робіт не узгоджується з положеннями статті 61 Конституції України щодо неможливості подвійного притягнення до юридичної відповідальності за одне й те саме правопорушення.

Відповідач зазначає, що позиція позивача не заслуговує на увагу і з огляду на послідовну правову позицію Верховного Суду щодо того, що штрафні санкції за порушення строків виконання підрядних робіт застосовуються у разі прострочення виконання підрядником основного зобов`язання, а не за прострочення виконання окремих (проміжних) видів робіт в межах основного зобов`язання.

У відзиві на позовну заяву відповідач наголошує, що основним зобов`язанням за Договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 43/4D від 04.04.2025 року є виконання Підрядником будівництва військових, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд, тоді як земляні роботи, інші роботи, зазначені в Календарному графіку виконання робіт (додаток 4 до Договору), є лише проміжними (окремими) етапами, за прострочення яких не можуть застосовуватись штрафні санкції.

Відтак, відповідач вважає, що оскільки пеня в розмірі 421 036,20 грн. та штраф в розмірі 617 084,21 грн., нараховувалась позивачем на підставі ст. 231 ГК України, ст. 121-1 Бюджетного кодексу України та розраховувалась за кожен окремий вид (етап) робіт, то позовні вимоги щодо стягнення пені та штрафу в загальній сумі 1 038 120,41 грн є безпідставними та не можуть бути задоволені.

Відповідач вважає, що справедливим, доцільним, обґрунтованим та таким, що відповідає принципу верховенства права буде зменшення розміру пені що становить 464 671,48 грн. (відповідно до пункту 13.6 Договору) на 80 % від нарахованої Позивачем суми.

В обгрунтування зменшення пені на 80 %, відповідач зазначає про те, що виходячи із характеру спірних правовідносин та з урахуванням поведінки самого позивача, застосування штрафної санкції без її зменшення у даному випадку фактично виконуватиме каральну, а не компенсаційну функцію, адже, предметом спірного зобов`язання є виконання будівельних робіт, яке за своєю суттю, як вважає відповідач, не є грошовим зобов`язанням.

Також, посилається на те, що в даному спорі йдеться про несуттєве прострочення виконання робіт, що прийняті без зауважень та за відсутності доведених збитків. Зазначає, що він не отримував жодних переваг чи доходів від затримки виконання робіт, тому нарахування штрафних санкцій в заявленому позивачем розмірі суперечитиме компенсаційній природі, яку покликана виконувати неустойка, тобто відновлення майнової сфери кредитора від порушення зобов`язання.

Відтак, відповідач просить суд зменшити на 80 % стягнення пені, зважаючи на наступне, а саме: частоту та тривалість обстрілів; несприятливі погодні умови заміну матеріалів у зв`язку з дефіцитом на ринку; отримання проєктної документації через місяць після підписання Договору та необхідність зміни до локальних кошторисних розрахунків Договірної ціни; поведінку (вину) позивача; відсутність зауважень щодо якості виконаних робіт; позитивні відгуки позивача щодо виконаної нами роботи; відсутність збитків від недотримання строку виконання робіт; незначний термін прострочення (19 днів, фактично 10 днів, адже 09.07.2025 було завершено роботу лише на Позиції відділення № 58); неодноразові зменшення Договірної ціни, навіть після виконання Відповідачем зобов`язань; вважає, що стягнення пені в розмірі 464 671,48 грн. суперечить принципу пропорційності та перетворює неустойку на каральну санкцію, попри те, що вона має саме компенсаційний характер.

На підставі наведеного, відповідач просить суд в частині задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 про стягнення пені в розмірі 421 036,20 грн. та штрафу в розмірі 617 084,214 грн. відмовити, а в частині задоволення позовних вимог Військової частини НОМЕР_1 про стягнення пені в розмірі 464 671,48 грн., то таку зменшити на 80%.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши докази, подані суду, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, заслухавши пояснення учасників справи, здійснивши огляд документів, суд встановив наступне.

04 квітня 2025 між Військовою частиною НОМЕР_1 (за договором Замовник, позивач у справі) та Товариством з обмеженою відповідальністю МЕГА ПРОЕКТ БУД (за Договором Підрядник, відповідач у справі) укладено Договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 43/4D та додаткові угоди до нього № 1 від 18.04.2025, № 2 від 05.05.2025, № 3 від 26.05.2025, № 4 від 19.06.2025, № 5 від 20.10.2025, № 6 від 05.12.2025 (надалі - Договір).

Договір та вказані Додаткові угоди до нього підписані представниками сторін та скріплені печатками юридичних осіб.

Згідно п.1.1 Договору, в порядку, строки та на умовах, визначених цим Договором, Замовник доручає, а Підрядник зобов`язується на свій ризик, власними силами виконати Роботи з будівництва об`єкту: Нове будівництво військових, інженерно-технічних і фортифікаційних споруд на 10 позицій відділень в Харківській області (з 58 по 67) (надалі Об`єкт), а Замовник зобов`язується прийняти виконані на умовах Договору роботи та оплатити їх вартість. Код ДК 021:2015: 45220000-5 Інженерні та будівельні роботи.

Відповідно до п.2.1 Договору, вартість робіт по Договору визначена за Договірною ціною (Додаток № 1) складає 34 413 318,25 грн, в тому числі ПДВ 5 735 553,04 грн. та є складовою частиною вартості робіт по Об`єкту в межах зведеного кошторисного розрахунку вартості будівництва Об`єкту.

Додатковою угодою № 3 від 26.05.2025 сума договору зменшена до 30 161 603,51 грн., а додатковою угодою № 4 від 19.06.2025 сума договору зменшена до 24 456 393,50 грн.

Крім того, відповідно до Додаткової угоди № 5 від 20.10.2025 сума Договору була зменшена до 22 582 769, 90 грн.; відповідно до Додаткової угоди № 6 від 05.12.2025 сума Договору була зменшена до 22 582 420, 71 грн.

Пунктом 3.1 Договору передбачено, що строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) та встановлюються до 20 червня 2025 року включно.

Підрядник розпочинає виконання робіт згідно з Календарним графіком виконання робіт, але не пізніше 5 (п`яти) календарних днів після підписання Договору підряду (п.3.2 Договору).

Згідно п.п.4.4.2 та п.п.4.4.5 п.4.4 Договору, Підрядник зобов`язаний: виконувати, з використанням власних ресурсів та у встановлені строки, всі роботи, обумовлені Договором у відповідності із затвердженою проєктно-кошторисною документацією, технічними вимогами, будівельними нормами і правилами та забезпечити завершення робіт і передачу Об`єкта за актом у визначений Договором строк (пункт 3.1 Договору); своєчасно забезпечувати Об`єкт будівельними матеріалами, дотримуючись календарного графіка виконання робіт. Усі матеріали, що застосовуються при виконанні робіт, повинні бути сертифікованими і відповідати діючим нормативним вимогам.

Порядок приймання-передачі робіт передбачено Розділом 10 Договору.

Пунктами 13.1 та 13.2 Договору передбачено, що за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним Договором, Сторони несуть відповідальність передбачену цим Договором та чинним законодавством України. Підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по Об`єкту, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини.

18.04.2025 між позивачем та відповідачем було підписано Додаткову угоду № 1 до Договору підряду №43/4D на будівництво фортифікаційних споруд від 04.04.2025, в якій сторони домовились про внесення змін у розділ 13 договору «Відповідальність сторін та порядок врегулювання спорів».

Відповідно до п.17.2 Договору, Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін і діє до завершення воєнного стану, оголошеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 Про введення воєнного стану в Україні (зі змінами), але не пізніше ніж до 31.12.2025. У частині оплати до повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим Договором.

Проте, всупереч вказаним вище умовам Договору, Відповідачем не виконані належним чином взяті на себе зобов`язання по виконанню робіт у передбачені умовами Договору строки.

Календарним планом виконання робіт (Додаток 4 до Договору), Сторони узгодили графік і строки виконання робіт Підрядником.

Згідно Акту приймання-передачі будівельного майданчику від 07.04.2025 Підряднику передано Об`єкт будівництва.

Факт порушення строків виконання зобов`язань по умовам Договору підтверджується відсутністю станом на 20.06.2025 Актів приймання виконаних будівельних робіт.

В підтвердження часткового виконання робіт (в тому числі несвоєчасного виконання робіт), між Сторонами було підписано: - Довідки про вартість виконаних будівельних робіт та витрати форми № КБ-3: від 26.05.2025 (1 довідка зведена), від 11.06.2025 (4 довідки), 30.06.2025 (7 довідок), 09.07.2025 (1 довідка); - Акти приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в: № 1 від 26.05.2025, № 2 від 26.05.2025, № 3 від 26.05.2025, № 4 від 26.05.2025, № 5 від 26.05.2025, № 6 від 26.05.2025, № 7 від 26.05.2025, № 8 від 11.06.2025, № 9 від 11.06.2025, № 10 від 11.06.2025, № 11 від 11.06.2025, № 12 від 30.06.2025, № 13 від 30.06.2025, № 14 від 30.06.2025, № 15 від 30.06.2025, № 16 від 30.06.2025, № 17 від 30.06.2025, № 18 від 30.06.2025, № 19 від 09.07.2025, на загальну суму 22 551 056,47 грн.

Додатково Акти приймання виконаних будівельних робіт були підписані також інженером технічного нагляду.

Вказані роботи оплачені позивачем на користь відповідача повністю, що підтверджується платіжними інструкціями № 87 від 05.05.2025, № 314 від 29.05.2025, № 480 від 17.06.2025, № 481 від 17.06.2025, № 482 від 17.06.2025, № 483 від 17.06.2025, № 675 від 01.07.2025, № 676 від 01.07.2025, № 677 від 01.07.2025, № 678 від 01.07.2025, № 679 від 01.07.2025, № 680 від 01.07.2025, № 681 від 01.07.2025, № 825 від 11.07.2025, які долучені до матеріалів справи.

Позивач посилається на те, що порушення Підрядником зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту та виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України, і при цьому наявний факт несвоєчасного виконання взятих Підрядником на себе зобов`язань згідно умовами Договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 43/4D від 04.04.2025, та вважає, що наявні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача: - пені у розмірі 0,1 відсотка вартості робіт, з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення та штрафу в розмірі 7% за прострочення виконання окремих видів робіт на понад 30 днів (відповідно до Календарного графіку виконання робіт) (згідно ч.2 ст.231 ГК України та ст. 121-1 Бюджетного кодексу України) та пені у розмірі 0,1 % Договірної ціни, за кожний день такого прострочення, за порушення строків завершення будівництва (20.06.2025) відповідно до пункту 13.6 Договору.

Згідно п. 13.6 Договору, за порушення строків завершення будівництва по Договору, Підрядник сплачує Замовникові пеню у розмірі 0,1 % Договірної ціни, за кожний день такого прострочення, а за прострочення понад 30 днів з Підрядника додатково стягується штраф в розмірі 7 % вказаної вартості.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем направлено на адресу відповідача письмову претензію за вих. № 34/281 від 05.08.2025 та 21.10.2025 повторно, з вимогою в місячний строк з дня її одержання перерахувати на користь позивача штрафні санкції. Однак вказані претензії позивача залишені без відповіді та реагування відповідача, що і слугувало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Позивач просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, що становить 421 036,20 грн. (ч.2 ст.231 ГК України та ст. 121- 1 Бюджетного кодексу України); штраф в розмірі 7% за прострочення окремих видів робіт на понад 30 днів, що становить 617 084,21 грн. (ч.2 ст.231 ГК України та ст. 121- 1 Бюджетного кодексу України); пеню в розмірі 0,1 % Договірної ціни за кожний день прострочення завершення будівництва, що становить 464 671,48 грн. (пункт 13.6 Договору) за період з 20.06.2025 по 09.07.2025 із суми договору 24 456 393,50 грн. При розрахунку штрафних санкцій позивач вважає, що необхідно за основу брати суму договору 24 456 393,50 грн., оскільки вона була діюча упродовж нарахування таких санкцій, тобто до дати укладення сторонами Додаткової угоди від 20.10.2025.

Позивач зазначає, що оскільки останній Акт приймання виконаних будівельних робіт форми № КБ-2в по даному Договору датований 09.07.2025, відповідно штрафні санкції у вигляді пені та штрафу, розраховані Військовою частиною НОМЕР_1 по 09.07.2025 включно згідно приведених позивачем розрахунків.

Оцінка суду.

Предметом спору у справі є застосування до відповідача відповідальності, встановленої договором, а також чинним законодавством за порушення взятих на себе зобов`язань щодо виконання робіт, передбачених договором, у встановлений строк.

Згідно із статтею 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Судом встановлено, що між сторонами виникли правовідносини на підставі Договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 43/4D від 04.04.2025 та Додаткових угод до нього №№ 1-6, за умовами якого позивач був Замовником, а відповідач Підрядником.

Доказів визнання недійсним Договору підряду на будівництво фортифікаційних споруд № 43/4D від 04.04.2025 з Додатковими угодами, сторонами не подано.

Відповідно до частин 1 та 2 статті 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Як передбачено статтею 846 Цивільного кодексу України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов`язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов`язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

У відповідності до частини 1 статті 853 Цивільного кодексу України замовник зобов`язаний прийняти роботу, виконану підрядником відповідно до договору підряду, оглянути її і в разі виявлення допущених у роботі відступів від умов договору або інших недоліків негайно заявити про них підрядникові. Якщо замовник не зробить такої заяви, він втрачає право у подальшому посилатися на ці відступи від умов договору або недоліки у виконаній роботі.

Згідно з частиною 4 статті 882 Цивільного кодексу України передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

У відповідності до ч.1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Статтею 610 Цивільного кодексу України визначено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно із статтею 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 і 2 ст.883 Цивільного кодексу України підрядник відповідає за недоліки збудованого об`єкта, за прострочення передання його замовникові та за інші порушення договору (за недосягнення проектної потужності, інших запроектованих показників тощо), якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини. За невиконання або неналежне виконання обов`язків за договором будівельного підряду підрядник сплачує неустойку, встановлену договором або законом, та відшкодовує збитки в повному обсязі.

Згідно із ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити на користь кредитора пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Договором може бути визначено менший розмір пені.

Щодо порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати у договорі можливість одночасного стягнення пені та штрафу, що узгоджується зі свободою договору, передбаченою статтею 627 Цивільного кодексу України, тобто, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, передбачених договором штрафу та пені не суперечить статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

Підставою, яка породжує обов`язок сплатити неустойку, є порушення боржником зобов`язання (стаття 610, пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Предметом спору у даній справі є стягнення з відповідача на користь позивача 1 502 791,89 грн., з яких: пеня в розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, що становить 421 036,20 грн. (ч.2 ст.231 ГК України та ст. 121- 1 Бюджетного кодексу України); штраф в розмірі 7% за прострочення окремих видів робіт на понад 30 днів, що становить 617 084,21 грн. (ч.2 ст.231 ГК України та ст. 121- 1 Бюджетного кодексу України); пеня в розмірі 0,1 % Договірної ціни за кожний день прострочення завершення будівництва, що становить 464 671,48 грн. (пункт 13.6 Договору) за період з 20.06.2025 по 09.07.2025 із суми Договору 24 456 393,50 грн.

У розділі 13 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.04.2025, сторонами була узгоджена відповідальність та порядок врегулювання спорів:

- за невиконання або неналежне виконання зобов`язань за даним Договором сторони несуть відповідальність, передбачену цим договором та чинним законодавством України (п. 13.1. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.04.2025);

- підрядник несе відповідальність за якість і строки виконання робіт по об`єкту, якщо не доведе, що ці порушення сталися не з його вини (п.13.2. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.04.2025);

- за порушення підрядником строків завершення окремих видів робіт, визначених Календарним графіком виконання робіт (додаток 4), на термін більший ніж 10 (десять) календарних днів, замовник має право розірвати договір в односторонньому порядку, повідомивши підрядника письмово (п. 13.4. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.04.2025).

- у разі несвоєчасного усунення (у строки, погоджені сторонами недоліків (дефектів), виявлених при виконанні робіт, прийманні - передачі закінчених робіт та протягом гарантійного строку, підрядник сплачує замовнику пеню в розмірі 0,1% (нуль цілих одна десята відсотка) договірної ціни за кожний день такого прострочення з дати погодження строку на усунення недоліків (13.5. Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.04.2025);

- за порушення строків завершення будівництва по договору підрядник сплачує замовникові пеню у розмірі 0,1 % (нуль цілих одна десята відсотка) договірної ціни, за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі семи відсотків вказаної вартості (п. 13.6 Договору в редакції Додаткової угоди № 1 від 18.04.2025).

Позивач просить стягнути з відповідача 464 671,48 грн. пені, нарахованої на підставі п. 13.6. Договору, обчисленої від договірної ціни 24 456 393,50 грн. за період з 20.06.2025 по 09.07.2025.

Календарним планом виконання робіт (додаток 4 до договору) та п. 3.1. Договору сторонами узгоджено кінцеву дату завершення робіт - 20.06.2025 включно.

Представник відповідача у судових засіданнях не заперечував факту порушення кінцевого строку завершення робіт.

Враховуючи факт порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасного завершення передбачених договором підряду робіт, суд вважає обгрунтованим розрахунок пені з 21.06.2025 (Пунктом 3.1 Договору передбачено, що строки виконання робіт за цим Договором визначені Календарним графіком виконання робіт (Додаток 4) та встановлюються до 20 червня 2025 року включно, відтак, відповідачем прострочено зобов`язання з 21.06.2025) по 08.07.2025 (Акт приймання виконаних будівельних робіт форми КБ-2в від 09.07.2025) із суми Договору 22 582 420,71 грн. (сума договору, яка була зменшена згідно Додаткової угоди № 6 від 05.12.2025 до 22 582 420,71 грн.) та становить 406 483,57 грн.

Отже, до стягнення з відповідача підлягає пеня у розмірі 406 483,57 грн. за період з 21.06.2025 по 08.07.2025, у відповідності до п. 13.6 Договору, виходячи з розрахунку: 22 582 420,71 грн. x 0,1 x 18 : 100.

У задоволенні решти вимог щодо стягнення пені, яка розрахована на підставі п. 13.6 Договору суд відмовляє у зв`язку з необгрунтованістю такого нарахування.

Також, позивач нарахував та просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, що становить 421 036,20 грн., штраф у розмірі 7% за прострочення окремих видів робіт на понад 30 днів, що становить 617 084,21 грн., які нараховані на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України та ст. 121-1 Бюджетного кодексу України.

Позивач, нараховуючи пеню у розмірі 421 036,20 грн. та штраф у розмірі 617 084,21 грн., посилається на норми Господарського кодексу України, які діяли впродовж часу наявності зобов`язань між сторонами та були діючі у період, за який позивач нарахував штрафні санкції за невиконання відповідачем умов договору.

Згідно зі ст. 230 Господарського кодексу України (чинною на час спірних правовідносин), штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Суб`єктами права застосування штрафних санкцій є учасники відносин у сфері господарювання, зазначені у статті 2 цього Кодексу

Відповідно до ч. 1 ст. 231 Господарського кодексу України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Частиною 2 ст.231 Господарського кодексу України визначено, що у разі якщо порушено господарське зобов`язання, в якому хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України чи за рахунок державного кредиту, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі двадцяти відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання за кожний день прострочення, а за прострочення понад тридцять днів додатково стягується штраф у розмірі семи відсотків вказаної вартості.

Аналогічна норма закріплена в ст. 121-1 Бюджетного кодексу України («Відповідальність за порушення зобов`язань, пов`язаних з оборонними закупівлями»), а саме: у разі якщо порушення зобов`язання пов`язане з виконанням державного контракту (договору) постачальником товарів, виконавцем робіт та надавачем послуг та/або виконавцем державного контракту (договору) з оборонних закупівель для забезпечення потреб сектору безпеки і оборони, а також інших товарів, робіт і послуг для гарантованого забезпечення потреб безпеки і оборони, штрафні санкції застосовуються, якщо інше не передбачено законом чи договором, у таких розмірах:

- за порушення умов зобов`язання щодо якості (комплектності) товарів (робіт, послуг) стягується штраф у розмірі 20 відсотків вартості неякісних (некомплектних) товарів (робіт, послуг);

- за порушення строків виконання зобов`язання стягується пеня у розмірі 0,1 відсотка вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання, за кожний день прострочення, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7 відсотків вказаної вартості.

За змістом частини 4 статті 231 Господарського кодексу України у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).

Із системного аналізу викладених норм законодавства вбачається, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами у справі договору у вигляді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем підрядних робіт у цілому, а не за прострочення виконання окремих етапів робіт у межах основного зобов`язання.

Верховний Суд неодноразово наголошував на постійній та послідовній практиці щодо правозастосування ст.231 Господарського кодексу України: за загальним правилом неустойка (штраф, пеня) за порушення строків виконання підрядних робіт застосовується у разі прострочення підрядником виконання підрядних робіт в цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов`язання, за відсутності прямої вказівки в умовах договору про можливість застосування неустойки щодо порушення строків виконання окремих етапів робіт. При цьому недотримання проміжних строків календарного графіка (їх пропуск) не можуть бути розцінені як самостійна підстава для застосування відповідальності, оскільки оцінюватися має належне виконання договору у цілому з урахуванням кінцевого строку, визначеного сторонами.

Вказане підтверджується правовими висновками, викладеними у постановах Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 07.12.2018 у справі №910/22058/17 та у постановах Верховного Суду від 23.07.2019 у справі №911/2076/18, від 29.08.2019 у справі №911/2454/18, від 12.09.2019 у справі №911/2360/18, від 24.01.2020 у справі №910/3362/18, від 25.02.2020 у справі №910/3920/18, від 31.05.2022 у справі №910/4235/20, а також від 18.02.2025 у справі №910/3385/24.

З наведеного випливає, що оскільки у договорі немає прямої вказівки на відповідальність підрядника за прострочення виконання окремих етапів робіт (виконання робіт по кожній із позицій відділень, їх частин, окремих елементів тощо), то у такому випадку ч.2 ст.231 Господарського кодексу України слід тлумачити як відповідальність за несвоєчасне виконання зобов`язання - робіт на об`єкті будівництва в цілому, а тому відповідальність, передбачена ч.2 ст.231 Господарського кодексу України, фактично дублюється у п.13.6. договору, де передбачена відповідальність за порушення строків завершення будівництва, при цьому розмір пені, штрафу та порядок їх застосування за те ж порушення у п.13.6. договору та ч.2 ст.231 Господарського кодексу України не відрізняються один від одного.

Одним із видів забезпечення виконання зобов`язання є неустойка (частина перша статті 546 Цивільного кодексу України).

За змістом статей 610, 611, 612 Цивільного кодексу України невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання), є порушенням зобов`язання, що зумовлює застосування до боржника наслідків, установлених договором або законом.

Цивільно-правова та господарсько-правова відповідальність - це покладення на правопорушника встановлених законом негативних правових наслідків, які полягають у позбавленні його певних прав або в заміні невиконання обов`язку новим, або у приєднанні до невиконаного обов`язку нового додаткового обов`язку, що узгоджується з нормами статті 610 Цивільного кодексу України та статті 216 Господарського кодексу України.

У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки (пункт 3 частини першої статті 611 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частини першої статті 230 Господарського кодексу України неустойка є штрафною санкцією, яка застосовується до учасника господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Неустойкою (штрафом, пенею), за статтею 549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства (частина друга статті 551 Цивільного кодексу України).

За приписами частини першої статті 550 Цивільного кодексу України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов`язання.

На відміну від положень Цивільного кодексу України, які штраф та пеню визначають як види неустойки в залежності від правил обчислення (частини друга та третя статті 549 цього Кодексу), а неустойку і як вид забезпечення виконання зобов`язання, і як правовий наслідок порушення зобов`язань, встановлених законом або договором, положення Господарського кодексу України визначають неустойку, штраф та пеню як господарські санкції у вигляді грошової суми - штрафні санкції, суму яких учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до правової позиції, викладеної у пункті 6.13. постанови Великої Палати Верховного Суду від 10.12.2019 у справі № 904/4156/18 та у постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 910/14591/21 господарсько-правова відповідальність за порушення договірних зобов`язань поділяється на встановлену законом і договірну. Необхідною умовою застосування такої відповідальності є визначення у законі чи у договорі управненої та зобов`язаної сторони, виду правопорушення, за вчинення якого застосовується відповідальність, штрафні санкції і конкретний їх розмір.

Верховний Суд у постанові №911/2269/22 від 19.01.2024 зазначив, що розмір неустойки у зобов`язальних правовідносинах, право вимоги щодо якої набуде кредитор, обумовлений умовами для її застосування:

- характером неустойки (договірний або встановлений законом);

- підставами для її застосування (зазначення в договорі або в законі обставин, за яких її буде застосовано);

- складом неустойки (пеня, штраф), відповідно, розміром кожної із цих складових;

- умовами сплати неустойки внаслідок порушення зобов`язання, зокрема, у разі заподіяння збитків.

Умовами договору, зокрема п. 13.6 Договору, сторонами передбачено відповідальність за порушення строків завершення будівництва за договором, зокрема. підрядник сплачує замовнику пеню у розмірі 0,1% договірної ціни за кожен день такого прострочення, а за прострочення понад тридцять днів з підрядника додатково стягується штраф на користь замовника у розмірі 7% вказаної вартості.

У постанові №910/8552/23 від 15.05.2025 Верховний Суд зазначив, що навіть якщо сторони передбачили неустойку (пеню) за порушення строків виконання одного із договірних зобов`язань, то це не виключає застосування санкцій, передбачених ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, у разі порушення контрагентом строків виконання інших зобов`язань. Втім, це мають бути саме основні зобов`язання, тобто такі, що становлять предмет господарського договору (контракту). Санкції, передбачені ч. 2 ст. 231 Господарського кодексу України, не можуть бути застосовані до проміжних, не основних зобов`язань сторони.

Судом враховано правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 18.02.2025 у справі № 910/3385/24, що помилковими є висновки судів попередніх інстанцій щодо відхилення посилання відповідача на правові висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 07.12.2018 у справі № 910/22058/17, від 23.07.2019 у справі № 911/2076/18, від 24.01.2020 у справі № 910/3362/18, від 12.09.2019 у справі № 911/2360/18, від 25.02.2020 у справі № 910/3920/18 (з огляду на формулювання їх щодо зобов`язань за договором будівельного підряду, а не щодо договору підряду), оскільки як для договору підряду, так і для окремих видів договорів підряду (зокрема, будівельного), спільним є основний предмет договору, а саме: результат виконаних підрядником робіт, що свідчить про подібність правовідносин у вказаних справах зі справою, що розглядалася. Відтак релевантними є висновки Верховного Суду, викладені у вказаних вище постановах, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами договору у вигляді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення відповідачем виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих етапів робіт у межах основного зобов`язання.

Із системного аналізу викладених норм законодавства та умов договору підряду випливає, що відповідальність підрядника за умовами укладеного між сторонами у цій справі договору у вигляді штрафних санкцій (пені, штрафу) настає у разі прострочення виконання відповідачем основного обов`язку зі здачі завершеного будівництвом об`єкта в експлуатацію, тобто за прострочення виконання підрядних робіт у цілому, а не за прострочення у виконанні окремих видів робіт, які є проміжними роботами у межах основного зобов`язання.

З урахуванням наведеного нарахування позивачем на підставі п. 2 ст. 231 ГК України пені у розмірі 0,1% від вартості окремих видів робіт є безпідставним, а тому у задоволенні позовної вимоги про стягнення 421 036,20 грн. пені слід відмовити.

Крім цього, враховано, що договором (п. 13.6 договору) передбачена відповідальність за порушення строків завершення будівництва в цілому, а не його окремих етапів.

Щодо нарахованого позивачем на підставі ч. 2 ст. 231 ГК України штрафу в розмірі 7%, що становить 617 084,21грн.

Відповідно до пункту 4 статті 17 Закону України "Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб" положення абзацу третього частини другої статті 231 Господарського кодексу України в частині стягнення штрафу в розмірі 7 відсотків вартості товарів (робіт, послуг), з яких допущено прострочення виконання зобов`язання, не застосовується до виконавців державних контрактів (договорів) з оборонних закупівель, які виконуються у період дії правового режиму воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та не завершені на день набрання чинності цим Законом.

Договір підряду на будівництво фортифікаційних споруд №43/4D від 04.04.2025, укладений сторонами з урахуванням положень особливостей здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 11.11.2022 №1275 "Деякі питання здійснення оборонних закупівель на період дії правового режиму воєнного стану", що виключає можливість застосування положень ч. 2 ст. 231 ГК України щодо нарахування 7% штрафу на виконання робіт, з яких допущено прострочення виконання зобов`язання за державним контрактом - договором підряду на будівництво фортифікаційних споруд№43/4D від 04.04.2025.

Крім цього, порушення строків завершення будівництва відповідачем допущено на 18 днів, а не більше 30 днів, що є окремою підставою для відмови у задоволенні позову про його стягнення на підставі ст. 121-1 Бюджетного кодексу України, якою передбачена можливість нарахування штрафу у разі порушення строків виконання зобов`язання понад 30 днів.

З огляду на викладене, позовна вимога про стягнення з відповідача 617 084,21 грн. штрафу є безпідставною та не підлягає до задоволення.

Щодо клопотання відповідача про зменшення пені на 80%, нарахованої на підставі п. 13.6. Договору, викладеного у відзиві на позовну заяву за вх. № 5214/26 від 23.02.2026, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 551 ЦК України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

У постанові від 09.08.2024 у справі №917/1957/23 Верховний Суд дійшов висновку, що згідно зі статтями 230, 231 Господарського кодексу України, статтями 549, 551 та 611 ЦК України встановлення неустойки (штрафу, пені) віднесено до умов договору, які сторони в межах, встановлених законодавством, визначають на власний розсуд при його укладенні. Зазначене стосується і зобов`язань, у яких хоча б одна сторона є суб`єктом господарювання, що належить до державного сектора економіки, або порушення пов`язане з виконанням державного контракту, або виконання зобов`язання фінансується за рахунок Державного бюджету України.

Згідно із частиною третьою статті 551 ЦК України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Таким чином, на підставі частини третьої статті 551 ЦК України, а також виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі, й з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру.

Відповідно до усталеної практики Верховного Суду суд, вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причини неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення у виконанні зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки), майновий стан сторін.

При цьому, ні у зазначеній нормі, ні в чинному законодавстві України не міститься переліку виняткових випадків (обставин, які мають істотне значення), за наявності яких господарським судом може бути зменшено неустойку, тому вирішення цього питання покладається безпосередньо на суд, який розглядає відповідне питання з урахуванням всіх конкретних обставин справи в їх сукупності (подібний висновок міститься у пункті 67 постанови Верховного Суду від 16.03.2021 у справі №922/266/20).

Верховний Суд зазначив, що визначення конкретного розміру зменшення штрафних санкцій належить до дискреційних повноважень суду. При цьому, реалізуючи свої дискреційні повноваження, які передбачені статтями 551 ЦК України щодо права зменшення розміру належних до сплати штрафних санкцій, суд, враховуючи загальні засади цивільного законодавства, передбачені статтею 3 ЦК України (справедливість, добросовісність, розумність) має забезпечити баланс інтересів сторін, та з дотриманням правил статті 86 ГПК України визначати конкретні обставини справи (як-то: ступінь вини боржника, його дії щодо намагання належним чином виконати зобов`язання, ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, дії/бездіяльність кредитора тощо), які мають юридичне значення, і з огляду на мотиви про компенсаційний, а не каральний характер заходів відповідальності з урахуванням встановлених обстави справи не допускати фактичного звільнення від їх сплати без належних правових підстав.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин (частина 3 статті 551 Цивільного кодексу України) господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи в їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки. Подібні висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2024 у справі №911/952/22 та постановах Верховного Суду від 08.07.2025 у справі № 922/3697/24, від 29.04.2025 у справі № 922/2249/24, від 11.02.2025 у справі № 902/1131/23.

Неустойка має на меті насамперед стимулювати боржника до виконання основного грошового зобов`язання та не може становити непомірний тягар для споживача і бути джерелом отримання невиправданих додаткових прибутків для кредитора. При вирішенні питання про можливість зменшення неустойки суд також повинен брати до уваги не лише майновий стан боржника, але й майновий стан стягувача, тобто врахувати інтереси обох сторін.

Отже, чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Тому це питання вирішується господарським судом згідно зі статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Укладаючи договір №43/4D від 04.04.2025 із Додатковими угодами до нього, сторони погодили всі його істотні умови, в тому числі й ціну, строк виконання, штрафні санкції. Тобто, відповідач, прийнявши на себе зобов`язання за контрактом, погодився із передбаченою ним відповідальністю за прострочення взятих на себе зобов`язань, а також усвідомлював визначені контрактом строки виконання робіт.

Оцінюючи баланс інтересів сторін при зменшенні розміру неустойки, суди мають врахувати, що встановлення обставин понесення іншою стороною збитків у разі порушення строку виконання робіт за контрактом, не є єдиною обов`язковою умовою для висновку про дотримання цього балансу. У правовідносинах, де сторона використовує результати отриманого за договором не з комерційним інтересом, а на виконання покладених на неї повноважень, може бути враховано й вплив прострочення виконання на відносини, що пов`язані з відповідним договором (аналогічний висновок міститься в постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі № 922/2141/21).

Разом з цим, статтею 17 Конституції України передбачено, що оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності, забезпечення економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, Збройних Сил України, справою всього народу.

Прагнучи до мирного співіснування з усіма державами, Україна підтримує свою обороноздатність на рівні оборонної достатності для захисту від агресії.

Невиконання чи порушення строків виконання умов державного контракту впливає на ефективність обороноздатності держави в цілому та на репутацію Міністерства оборони України (подібний висновок міститься у постанові Верховного Суд від 15.06.2022 у справі №922/2141/21).

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію». Президент України відповідного рішення про переведення державних інституцій на функціонування в умовах мирного часу не приймав.

Спірні відносини стосуються забезпечення обороноздатності країни у період дії особливого періоду; забезпечення Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законів України, та правоохоронних органів підготовленими кадрами, озброєнням, військовою та іншою технікою, продовольством, речовим майном, іншими матеріальними та фінансовими ресурсами є одним з пріоритетних напрямів у забезпеченні оборони держави. Водночас, неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про особливий період, в якому функціонують воєнні органи державної влади та Збройні Сили України, взяв на себе зобов`язання із визначеними в договорі умовами щодо будівництва фортифікаційних споруд, має негативний вплив на обороноздатність країни.

Метою будівництва об`єкта, що є предметом договору, є недопущення просування військ Російської Федерації територією України, захист суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України та збереження життя військовослужбовців та громадян України.

Відтак, при будівництві фортифікаційних споруд під час повномасштабного вторгнення противника на територію України критичними факторами є:

- виконання сторонами в повній мірі взятих на себе зобов`язань за умовами договору;

- своєчасність виконання взятих на себе зобов`язань сторонами.

Неналежне виконання своїх зобов`язань відповідачем, який вільно, діючи на власний ризик, усвідомлюючи і ту загальновідому обставину, яка не підлягає доведенню, про дію особливого правового режиму і стан в Україні, в якому функціонують воєнні органи та військові формування, взяв на себе зобов`язання та не виконав їх у строк, має негативний вплив на обороноздатність країни та на репутацію Міністерства оборони України.

Для позивача використання результатів отриманого за договором не становить комерційний інтерес, а спрямоване на виконання покладених на нього завдань - військового будівництва, а порушення строків виконання умов державного договору впливає на ефективність обороноздатності держави.

Відповідач, укладаючи договір з позивачем, мав усвідомлювати існування наявної ситуації і відразу планувати свої виробничі можливості з урахуванням можливих змін та ускладнень.

Отже, для зміни судом розміру санкцій, визначених умовами договору, укладеного сторонами добровільно і за взаємною згодою, повинні бути наявні виняткові обставини. Однак, відповідач наявності таких обставин не довів.

З урахуванням наведених обставин, відсутні правові підстави для задоволення клопотання відповідача про зменшення розміру пені на 80%.

Відповідно до вимог частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до статті 76 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту статті 77 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статті 78 Господарського процесуального кодексу України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

У відповідності до статті 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Стандарт доказування вірогідності доказів на відміну від достатності доказів, підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу. Вказане узгоджується з правовою позицією викладеною у постанові Верховного суду у справі № 904/2357/20 від 21.08.2020.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи наведені норми законодавства та встановлені судом обставини, перевіривши розрахунок позовних вимог, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 406 483,57 грн. пені за Договором (п. 13.6 Договору), є обгрунтованими і підтверджені матеріалами справи, не спростовані відповідачем, а тому підлягають до задоволення в даному розмірі і стягненню з відповідача на користь позивача. У задоволенні решти позовних вимог, суд відмовляє.

Судові витрати.

Відповідно до ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підставі положень п.2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір необхідно покласти на відповідача в сумі 4 877,80 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Решта сума судового збору залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 2, 12, 74, 76, 77, 78, 79, 86, 123, 129, 233, 236, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити частково.

2. Стягнути з відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Мега Проект Буд (79051, м. Львів, вул. Замарстинівська, буд. 144, кв. 4; код ЄДРПОУ № 45517123) на користь позивача: Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ № НОМЕР_2 ) 406 483,57 грн. пені та 4 877,80 грн. понесених витрат на сплату судового збору.

3. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили відповідно до ст. 327 ГПК України.

5. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Веб-адреса Єдиного державного реєстру судових рішень, розміщена на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет: http://reyestr.court.gov.ua/.

Повне рішення складено 15.06.2026.

Суддя Долінська О.З.