Ухвала суду № 137416724, 05.06.2026, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/21553/26

Провадження № 1-кс/761/13526/2026

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 червня 2026 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 1202010510001427, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2020,

В С Т А Н О В И В:

До слідчого судді Шевченківського районного суду м. Києва надійшло клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 1202010510001427, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.09.2020.

В обґрунтування клопотання прокурор зазначає про те, що у провадженні СД ВП № 4 Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві перебувають матеріали кримінального провадження, відомості щодо якого внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12020105100001427 від 24.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

Так, встановлено, що в квітні 2020 року невстановлені особи самовільно, всупереч установленому законом порядку, проникли до підвального приміщення будинку по АДРЕСА_1 , зайняли його, обмеживши доступ до підвалу інших мешканців ОСББ «Пушкінська 31-А», та проводять будівельні роботи.

09.09.2008 за рішенням співвласників приміщень у житловому будинку по АДРЕСА_1 , було створено об`єднання співвласників багатоквартирного житлового будинку «ПУШКІНСЬКА 31-А», про що було зроблено запис в Єдиному державному реєстрі юридичних та фізичних осію 30.09.2008, № 1 074 120 0000 031467.

Відповідно до положень Статуту ОСББ "ПУШКІНСКА 31-А" передбачено:

1)Пунктом 2.2 статуту передбачено, що одним з завдань об`єднання є забезпечення прав власників приміщень будинку на володіння та користування спільним майном.

2)п.2.6 статуту передбачено обов`язок позивача забезпечувати дотримання інтересів усіх членів об`єднання при встановленні умов і порядку володіння користування і розпорядження спільною власністю.

Таким чином, основним завданням Об`єднання є представництво та захист інтересів співвласників спільного майна в будинку по АДРЕСА_8.

У ч.1 ст.10 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» (що набрав законної сили у момент, коли тривали спірні правовідносини) зазначено, що якщо у багатоквартирному будинку в установленому законом порядку утворено об`єднання співвласників, проведення зборів співвласників та прийняття відповідних рішень здійснюється згідно із законом, що регулює діяльність об`єднань співвласників багатоквартирних будинків.

Статтею 18 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» визначено обов`язок об`єднання співвласників багатоквартирного будинку забезпечувати дотримання інтересів усіх співвласників при встановленні умов і порядку володіння, користування і розпорядження спільною власністю, розподілі між співвласниками витрат на експлуатацію та ремонт спільного майна.

Частинами 1, 4 ст. 4 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» передбачено, що об`єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов`язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Основна діяльність об`єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обгрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов`язань, пов`язаних з діяльністю об`єднання.

Відповідно до ст.16 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» об`єднання має право відповідно до законодавства та статуту об`єднання, в тому числі, захищати права, представляти інтереси співвласників у судах, органах державної влади і органах влади Автономної Республіки Крим, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах та організаціях незалежно від форми власності.

Крім того, відповідно до п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», власники квартир багатоквартирних будинків є співвласниками допоміжних приміщень будинку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою і зобов`язані брати участь у загальних витратах, пов`язаних з утриманням будинку і прибудинкової території відповідно до своєї частки у майні будинку. Допоміжні приміщення (кладовки, сараї і т.ін.) передаються у власність квартиронаймачів безоплатно і окремо приватизації не підлягають.

Конституційним Судом України дано офіційне тлумачення положенням даного пункту зазначеної статті у його рішенні №4-рп/2004 від 02.03.2004 р. В даному рішенні в п.4.2 зазначається, що допоміжні приміщення, відповідно до п.2 ст.10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», стають об`єктами права спільної власності співвласників багатоквартирного будинку, тобто їх спільним майном, одночасно з приватизацією громадянами квартир, що засвідчується єдиним документом - свідоцтвом про право власності на квартиру. Для підтвердження набутого в такий спосіб права не потребується вчинення будь-яких інших додаткових юридичних дій. Набуте громадянами право на квартири державного житлового фонду та належні до них допоміжні приміщення є непорушним (ст.41 Конституції України), забезпечується державою і захищається судом (ст.55 Конституції України).

В п.4.3 вказаного рішення визначено, що відповідно до Конституції України всі суб`єкти права власності рівні перед законом. У багатоквартирних будинках, де не всі квартири приватизовані чи приватизовані повністю, власник (власники) неприватизованих квартир (їх правонаступники) і власники приватизованих квартир багатоквартирного будинку є рівноправними співвласниками допоміжних приміщень. Вони є рівними у праві володіти, користуватися і розпоряджатися допоміжними приміщеннями. Ніхто з власників квартир не має пріоритетного права користуватися та розпоряджатися цими приміщеннями, в тому числі і з питань улаштування мансард, надбудови поверхів і т.ін.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про об`єднання співвласників багатоквартирного будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - це приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування мешканців будинку (сходові клітини, вестибюлі, перехідні шлюзи, поза квартирні коридори, колясочні, кладові, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні катери та інші технічні приміщення).

В п.2 ч.1 ст.1 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку» також зазначено, що допоміжними приміщеннями слід вважати приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення).

Положенням про порядок передачі квартир (будинків) у власність громадян, яке затверджено Наказом №56 від 15.09.1992р. Державного комітету з питань житлово-комунального господарства України, встановлено, що приміщення, через які прокладені комунікації, є допоміжними приміщеннями жилих будинків.

Нежилі приміщення з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , належать до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, тобто його співвласниками є власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Відповідно до фототаблиці, вбачається, що протизаконно захоплені приміщення мають комунікації, що відносяться до усього будинку - призначені для обслуговування усього будинку.

Факт належності вказаного будинку до сфери управління ОСББ «АДРЕСА_8-а» та власності мешканців-власників квартир та нежитлових приміщень підтверджує також рішення суду у справі № 910/2387/13 від 02.09.2015 року, яким витребувано у ТОВ «ТРІГЛІФ» «нежилі приміщення з № 1 по № 13 (група приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м., які представляють собою підвальне приміщення (підвал) багатоквартирного житлового будинку, що знаходяться за адресою АДРЕСА_2.

Висновки суду викладені в постанові від 11.04.2013 Шевченківського районного суду м. Києва за адміністративним позовом Прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах ОСОБА_4 до Департаменту комунальної власності м. Києва, Шевченківської районної в місті Києві ради, третьої особи яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ТОВ «ПРОМЕТЕЙ СЯЙВО» про визнання нечинним та скасування рішень і наказу суб`єктів власних повноважень: відповідно до висновку № 12-10/278-12 експертного будівельно-технічного дослідження від 29.10.2012 року ДП «Київська обласна багатопрофільна лабораторія» підвальні приміщення № 1-48 в м. Києві не є житловими. Отже, суд приходить до висновку, що підвальні приміщення по АДРЕСА_2 загальною площею 225,6 кв.м., що були передані у власність Шевченківською районною в місті Києві радою, а в подальшому приватизовані шляхом викупу ТОВ «ПРОМЕТЕЙ-СЯЙВО» є допоміжними приміщеннями житлового будинку, в якому вони знаходяться.» Саме тому рішенням суду незаконні рішення Шевченківської районної в місті Києві ради про приватизацію вказаних приміщень та Наказ Департаменту комунальної власності м. Києва про оформлення права власності були визнані протиправними та скасовані.

Відповідно до висновку №12-10/278-12 від 29.10.2012 експертного будівельно-технічного дослідження Державного підприємства «Київська обласна багатопрофільна лабораторія», в тому числі, підвальні приміщення з № 1 - 13, (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , не є житловими. За наявними в них загальнобудинковими інженерними мережами холодного та гарячого водопостачання, каналізації та центрального опалення, розміщеними вузлами керування, водомірним вузлом, приладами контролю, які забезпечують санітарно-гігієнічні умови і безпечну експлуатацію квартир, а також за наявними приміщеннями, які задовольняють побутові потреби мешканців квартир, вказані підвальні приміщення є допоміжними приміщеннями даного будинку.

В той же час, в квітні 2020 року, невідомими особами розпочато проведення ремонту в підвальному приміщенні будинку по АДРЕСА_2 , що перебуває в управління ОСББ.

В ході досудового розслідування встановлено, що дії щодо вказаного нерухомого майна здійснювало ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАНТЕУС» (код ЄДРПОУ 40767990).

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 14.05.2020 року № 209018533 вбачається, що ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «ДАНТЕУС» (код ЄДРПОУ 40767990) є власником об`єкту нерухомого майна «нежилі приміщення з № 1 по № 13 (група приміщень № 47) в літ. А, об`єкт житлової нерухомості: за адресою «АДРЕСА_1».

Як вбачається зі змісту вказаного документу, особа є власником майна за іншою адресою - не «АДРЕСА_5», а «АДРЕСА_6».

Таким чином, здійснення будь-якого ремонту у вказаному приміщенні є захопленням нерухомого майна. Таке захоплення стало результатом внесення недостовірних відомостей до державного реєстру прав в частині адреси об`єкта права власності.

Відповідно до інформації Комунального підприємства «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району міста Києва» від 04.06.2020 року № 07, з якої вбачається, що у господарському віданні КП «Керуюча компанія з обслуговування житлового фонду Шевченківського району м. Києва» будинок № 31 на вулиці Пушкінській не перебуває. З огляду на те, що вказана компанія створена КМДА саме з метою обслуговування житлових будинку Шевченківському району та відповідно до рішення про створення на баланс підприємства передано усі житлові та нежитлову об`єкти та будинки, відсутність об`єкту на обслуговування вказаної компанії свідчить, що об`єкт нерухомого майна за адресою АДРЕСА_1 взагалі відсутній.

Крім того, відповідно до інформації наданої Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) від 23.06.2020 за № 055-6850: «У реєстрі адрес зафіксовані п`ятиповерховий фасадний житловий будинок з АДРЕСА_2 . А також внутриквартальні житлові будинки з АДРЕСА_7 . Також інформуємо, що у реєстрі адрес відсутні відомості про житловий будинок з АДРЕСА_2 .»

Виходячи зі змісту вказаного документу також вбачається, що житловий будинок з адресою АДРЕСА_8 також відсутній.

Все вищезазначене дає підстави вважати, що ТОВ «ДАНТЕУС» незаконно захопило об`єкт нерухомого майна, що є спільною власністю мешканців будинку по АДРЕСА_1 .

Перебування в приміщенні та здійснення ремонту в приміщеннях, що не належать особі є порушенням права власності ОСББ.

Факт незаконного вилучення майна у ОСББ підтверджується наступними обставинами, зокрема ТОВ «ГРІГЛІФ» - створено 06.12.2004 року, директором Товариства є ОСОБА_5 (в реєстрі судових рішень щодо Товариства міститься інформація про проведення незаконних будівельних робіт в підвальних приміщеннях, в результаті яких на Товариство вже накладались стягнення за позовом Департаменту містобудування та архітектури Виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Саме стосовно вказаного Товариства судом за позовом ОСББ «Пушкінська, 31-а» було постановлено рішення про незаконне звільнення приміщень, що є власністю громадян, про що керівник однозначно знав.

Крім того, ТОВ «ДАНТЕУС» - створено 22.08.2016, засновником, кінцевим БЕНЕФІЦІАРНИМ власником та директором Товариства є ОСОБА_5 (ця ж особа, що й в ТОВ «ТРІГЛІФ»).

Все вищевказане дає підстави припустити, що чергове захоплення об`єкту нерухомого майна здійснено тією ж особою, що й в 2015 році.

Разом з цим: ТОВ «ПРОМЕТЕЙ СЯЙВО» - засновниками є ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ; при цьому ОСОБА_6 є засновником ТОВ «ШАТО» (код 33236760), в якої отримав у власність частку ОСОБА_5 в розмірі 99%; а ОСОБА_8 ( ОСОБА_6 та ОСОБА_6 - пов`язані особи, оскільки також є засновниками кількох підприємств) - передала права на ТОВ «ТРІГЛІФ» на користь ОСОБА_9 . Покупцем приміщення у ТОВ «ПРОМЕТЕЙ СЯЙВО» був ТОВ «ТРІГЛІФ», після якого набув право на приміщення - ТОВ «ДАНТЕУС», засновником та керівником якого є ОСОБА_5 .

Вказані обставини та незаконність дій цих осіб, підтверджується рішення у справі № 910/6996/22.

З врахуванням того, що ТОВ «ДАНТЕУС» передало майно у власність ТОВ «БЕРДЬЄ» незаконно - з метою уникнення цивільно-правової відповідальності, ОСББ «Пушкінська 31А» подало новий позов до суду.

За результатами розгляду справи № 910/8189/24 судом винесено рішення, яким задоволено позов та встановлено факт незаконного набуття та оформлення права власності.

Не погодившись з рішенням, ТОВ «БЕРДЬЄ» подало апеляційну скаргу, а під час провадження у апеляційній інстанції знову продало майно на користь громадянки ОСОБА_10 (договір купівлі-продажу від 21.08.2025 року).

В той же час, суд апеляційної інстанції своїм рішення залишив у силі рішення господарського суду міста Києва у справі №910/8189/24 про протиправність набуття ТОВ «БЕРДЬЄ».

В результаті оформлення договору купівлі-продажу від 21.08.2025 року майно повернулось до родини ОСОБА_11 - ОСОБА_10 , що першочергово незаконно набула право власності на вказане майно.

З урахуванням встановлених фактичних обставин, а також аналізу чинного законодавства, наявні достатні підстави вважати, що ОСОБА_10 можливо незаконно самоправно заволоділа нежилими приміщеннями з №1 по №13 (групи приміщень №47) загальною площею 225,60 кв.м, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 , та належать до допоміжних приміщень багатоквартирного будинку, тобто його співвласниками є власники квартир та нежитлових приміщень багатоквартирного будинку.

Відповідно до інформації з Державного реєстру прав власності на нерухоме майно 21.08.2025 право власності на нежитлове приміщення площею 235,5 м.кв. за адресою: АДРЕСА_4. на підставі договору купівлі-продажу № 1721 від 21.08.2025 зареєстровано за ОСОБА_10 (номер речового права 61199510), на підставі державної реєстрації речових прав у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується відповідним витягом з Реєстру.

Постановою прокурора від 28.05.2026 вказане нежитлове приміщення визнано речовим доказом у кримінальному провадженні.

З метою забезпечення збереження речових доказів, здобуття доказів у кримінальному провадженні прокурор звернувся до Шевченківського районного суду м. Києва з клопотанням про арешт майна.

Прокурор ОСОБА_3 про дату та час розгляду справи повідомлявся належним чином, однак в судове засідання не з`явився. При цьому, від прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_12 до початку судового розгляду надійшла заява про розгляд клопотання у його відсутність.

Враховуючи те, що майно, на яке прокурор просить накласти арешт, не було тимчасово вилучене, то розгляд клопотання з метою забезпечення арешту майна, в силу ч.2 ст.172 КПК України, слідчий суддя вважає за можливе здійснити без повідомлення власника майна.

Вивчивши клопотання й додані до нього матеріали, слідчий суддя дійшов наступного висновку.

Зі змісту клопотання прокурора та долучених до нього матеріалів вбачається, що СД ВП № 4 Шевченківського УП ГУ НП у м. Києві за процесуального керівництва прокурорів Шевченківської окружної прокуратури м. Києва здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12020105100001427 від 24.09.2020, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 356 КК України.

28.05.2026 постановою прокурора у вказаному кримінальному провадженні визнано речовим доказом: нежитлове приміщення площею 235,5 м. кв., за адресою: АДРЕСА_9. на підставі договору купівлі-продажу № 1721 від 21.08.2025, зареєстровано за ОСОБА_10 (номер речового права 61199510).

Згідно з ст.ст.131, 132 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження на підставі ухвали слідчого судді або суду, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч.1 ст.170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Частиною 2 ст.170 КПК України регламентовано, що арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів (п.1); спеціальної конфіскації (п. 2); конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи (п.3); відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди (п. 4).

Згідно ч.3 статті 170 КПК України у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до положень ст.98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 2 статті 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); можливість спеціальної конфіскації майна (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої статті 170 цього Кодексу); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої статті 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Згідно з положеннями ч.10 ст.170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

При цьому, слідчий суддя зазначає про те, що на даному етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна, з метою забезпечення кримінального провадження, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення кримінального правопорушення, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких є арешт майна.

Таким чином, з урахуванням конкретних обставин кримінального провадження, а також того, що майно, зазначене у клопотанні прокурора - цілком відповідає критеріям, зазначеним у ст.98 КПК України, а отже обґрунтовано має правовий статус речового доказу у даному кримінальному провадженні, є всі правові підстави для накладання арешту на нежитлове приміщення, з метою забезпечення збереження його як речового доказу.

Підстав сумніватись в співмірності такого обмеження права власності завданням кримінального провадження у слідчого судді не виникає.

При цьому, слідчий суддя не знаходить у висновках прокурора при зверненні з клопотанням про накладення арешту на майно порушень вимог КПК України та чогось очевидно необґрунтованого та безпідставного.

Керуючись ст. ст. 98, 100, 131, 132, 170-174 КПК України, слідчий суддя,

У Х В А Л И В :

Клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури м. Києва ОСОБА_3 про арешт майна в рамках кримінального провадження № 1202010510001427, - задовольнити.

Накласти арешт із забороною користування, розпорядження майном, а саме на: нежитлове приміщення площею 235,5 м. кв. за адресою: АДРЕСА_4., яке на праві власності належить ОСОБА_10 (реєстраційний номер 323688880000).

Заборонити проводити будь-які будівельні роботи відносно вказаного нерухомого майна.

Ухвала підлягає негайному виконанню.

На ухвалу слідчого судді безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення може бути подана апеляційна скарга. Відповідно до ст.174 КПК України арешт може бути скасований повністю чи частково за заявленим клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисників, законних представників, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутніми при розгляді питання про арешт майна. Таке клопотання під час досудового розслідування розглядається слідчим суддею, а під час судового провадження - судом. Арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слідчий суддя