Ухвала суду № 137416198, 08.04.2026, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/54659/21-ц

пр. 4-с-43/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2026 року

Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Хайнацького Є.С.,

при секретарі судових засідань Сміян А.Ю.,

за участю:

боржника: не з`явився,

стягувача: не з`явилась,

державного виконавця: не з`явився,

представника заінтересованої особи: не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі постанови Київського апеляційного суду від 12.12.2022 року № 757/54659/21-ц у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір`ю та за об`єднаним позовом ОСОБА_2 самостійно та як законного представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про повернення дітей, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 (далі - боржник, ОСОБА_6 ) звернулась до суду зі скаргою на дії та рішення державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича (далі - державний виконавець Печерського ВДВС у м. Києві Басілашвілі О.Б.) у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 з примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 12.12.2022 року № 757/54659/21-ц, у якій просить визнати протиправною діяльність державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Басілашвілі О.Б. щодо неповідомлення ОСОБА_7 про наявне виконавче провадження № НОМЕР_1, щодо накладення на ОСОБА_8 штрафу за невиконання судового рішення та щодо арешту коштів боржника; визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 21.09.2023 року, постанову про накладення штрафу від 05.10.2023 року, постанову про арешт коштів боржника від 14.03.2024 року, що винесені державним виконавцем Печерського ВДВС у м. Києві Басілашвілі О.Б. в межах виконавчого провадження № НОМЕР_1 про зобов`язання забезпечити побачення та спілкування з дітьми при виконанні постанови Київського апеляційного суду від 12.12.2022 року по справі № 757/54659/21-ц.

Свої вимоги обґрунтовує тим, що у другій половині квітня 2024 року ОСОБА_9 стало відомо з повідомлення АТ «КБ «ПриватБанк» в мобільному застосунку «Приват24», що її банківські рахунки, відкриті у вказаному банку, було арештовано та списано з них грошові кошти за заявою Печерського ВДВС Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), в якому відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1.

Разом із тим, жодних документів щодо вказаного виконавчого провадження боржник не отримувала.

У зв`язку зі збройною агресією та активною фазою війни, боржник з 28.03.2022 року була вимушена виїхати на тимчасове проживання за межі міста Києва та постійно проживає за адресою: АДРЕСА_1 як внутрішньо переміщена особа. Лише 26.04.2024 року, після ознайомлення з матеріалами виконавчого провадження у приміщенні Печерського ВДВС у м. Києві, боржнику стало відомо про те, що попри фактичне добровільне й постійне забезпечення спілкування її дітей з колишнім чоловіком ОСОБА_10 (далі - стягувач, ОСОБА_11 ), який є громадянином Республіки Австрія, державним виконавцем Печерського ВДВС у м. Києві Басілашвілі О.Б. винесено постанову від 06.09.2023 року про відкриття виконавчого провадження про зобов`язання забезпечити побачення та спілкування.

Вказане виконавче провадження направлене на примусове виконання постанови Київського апеляційного суду від 12.12.2022 року по справі № 757/54659/21 за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_12 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї Печерської РДА, про визначення місця проживання дітей з матір`ю; об`єднаним позовом стягувача самостійно та як законного представника малолітніх дітей ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до боржника про повернення дітей, якою вжито заходи забезпечення позову стягувача, вирішено зобов`язати боржника забезпечувати побачення та спілкування стягувача з малолітніми ОСОБА_13 та ОСОБА_14 кожної середи та неділі з 19 години 00 хвилин до 19 години 30 хвилин, засобами телефонного або інтернет зв`язку (програмами або застосунками: «FaceTime», «Skype», «Viber», «Zoom», «WhatsApp», «Telegram»).

Водночас, постановою Київського апеляційного суду від 24.10.2023 року по вказаній справі рішення Печерського районного суду м. Києва від 16.03.2023 року в частині об`єднаного позову стягувача про повернення дітей скасовано і ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог стягувача. Тобто, подальша дія заходу забезпечення позову втратила свій сенс. Однак, при ухваленні рішення від 24.10.2023 року судом не вирішено питання про подальшу дію заходів із забезпечення позову, вжитих постановою від 12.12.2022 року. Як наслідок, відповідний виконавчий документ досі перебуває на примусовому виконанні у виконавця та створює підстави для подальшого порушення прав і законних інтересів боржника стягувачем та виконавцем.

26.04.2024 року, при ознайомленні з матеріалами виконавчим провадженням, боржнику стало відомо також і про правові підстави арешту банківських рахунків (за постановою про арешт коштів боржника від 14.03.2024 року) та стягнення з неї грошових коштів у розмірі: 13 400,00 грн виконавчого збору - за постановою про відкриття виконавчого провадження від 06.09.2023 року, 269,00 грн витрат виконавчого провадження за постановою про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження від 06.09.2023 року, 1 700,00 грн штрафу за постановою про накладення штрафу від 21.09.2023 року, 3 400,00 грн штрафу за постановою про накладення штрафу від 05.10.2023 року.

В обґрунтування накладення штрафів за постановами про накладення штрафу від 21.09.2023 року та від 05.10.2023 року, виконавцем зазначено, нібито, його вихід 15.09.2023 року (п`ятниця, робочий день) о 12 год. 50 хв., 21.09.2023 року (четвер, робочий день) об 11 год. 05 хв. та 05.10.2023 року (четвер, робочий день) о 14 год. 30 хв. державного виконавця за адресою: АДРЕСА_2 , тобто за адресою, за якою ОСОБА_5 не проживає з 28.03.2022 року.

Враховуючи, що зміст актів виконавця від 15.09.2023 року, 21.09.2023 року та 05.10.2023 року не містить підписів понятих чи інших сторонніх й незаінтересованих у результатах виконавчого провадження осіб, а докази фактичного виходу відсутні, сумнівним є й сам по собі факт фізичного виходу виконавця за вказаною адресою.

Зміст постанови від 12.12.2022 року прямо визначає спосіб виконання зобов`язуючого рішення суду: забезпечувати побачення та спілкування батька з малолітніми дітьми кожної середи та неділі з 19 години 00 хвилин до 19 години 30 хвилин, засобами телефонного або інтернет зв`язку. Тобто, виконання рішення суду забезпечується наданням малолітнім дітям технічної можливості прийому дзвінка від батька з метою його побачення та спілкування з дітьми віддалено (надання мобільного телефону з доступом до програм й застосунків) у визначений час, що можливе з будь-якої точки світу, особливо за умов, що боржник не є громадянкою України, не обмежена у пересуванні Україною та світом.

Жодного належного обґрунтування накладення штрафу, доказів реального невиконання боржником постанови від 12.12.2022 року матеріали ВП не містять.

Натомість, малолітні діти боржника та стягувача мають технічну можливість побачення та спілкування зі стягувачем засобами телефонного або Інтернет зв`язку щоденно, а не лише у визначені в судовому порядку дні, й у будь-який час після 18 год. 00 хв. до 22 год. 00 хв., тобто після закінчення робочого дня боржника й часу навчання дітей та до часу, загальноприйнятого для відпочинку згідно їх віку.

Однак, забезпечивши дітям відповідну технічну можливість побачення та спілкування стягувача із дітьми, боржник позбавлена можливості примусу стягувача та дітей саме до активних дій, направлених на їх побачення та спілкування між собою, здійснення стягувачем телефонного дзвінка чи програмного виклику до дітей, нав`язування дітям вимоги здійснювати таке побачення та спілкування зі стягувачем попри їх волю.

Зважаючи на матеріали виконавчого провадження, стягувач не здійснював необхідного телефонного дзвінка чи програмного виклику до дітей самостійно. Більше того, наразі, стягувач взагалі ухиляється від своїх батьківських обов`язків щодо дітей, що підтверджується судовим рішенням Печерского районного суду м. Києва від 19.07.2022 року у цивільній справі № 757/13673/22, яким вирішено стягнути з стягувача на користь боржника аліменти в розмірі однієї третини частини заробітку доходу, але не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, на утримання дітей, починаючи з 07.06.2022 року до досягнення дітьми повноліття. Жодної копійки аліментів стягувач на користь боржника до не сплатив, зазначене рішення суду (судовий наказ) добровільно не виконав.

Отже, вказані постанови про накладення штрафу від 21.09.2023 року та від 05.10.2023 року є незаконними, а дії виконавця протиправними та такими, що порушують права та законні інтереси боржника у процесі добровільного виконання своїх батьківських обов`язків.

На підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2024 року матеріали справи передано головуючому судді Хайнацькому Є.С.

29.07.2025 року до Печерського районного суду м. Києва надійшли матеріали цивільної справи № 757/54659/21-ц для розгляду вказаної скарги, розгляд справи призначено на 11.09.2025 року.

Відповідно до довідки Печерського районного суду м. Києва від 11.09.2025 року справу знято з розгляду у зв`язку з оголошенням повітряної тривоги. Дата наступного судового засідання 20.11.2025 року.

Від представника стягувача ОСОБА_12 - ОСОБА_15 до суду надійшли заперечення на скаргу, в яких останній просить залишити скаргу без задоволення. Вказує, що згідно з ухвалою Київського апеляційного суду від 25.09.2024 року справа № 757/54659/21-ц, заходи забезпечення позову, вжиті постановою Київського апеляційного суду від 12.12.2022 року, скасовано, а виконавче провадження № НОМЕР_1 закрито. Це підтверджується постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2025 року у апеляційному провадженні № 22-3/824/24/2025, якою заяву ОСОБА_7 про визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, залишено без задоволення саме через завершення провадження.

Штрафи та арешт коштів були обґрунтованими через невиконання боржником судового рішення, оскільки як встановлено матеріалами провадження та постановою Київського апеляційного суду від 12.02.2025 року, ОСОБА_6 не виконувала зобов`язання з забезпечення побачень та спілкування стягувача з малолітніми дітьми у порядку, визначеному постановою від 12.12.2022 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 20.11.2025 року розгляд справи відкладено на 11.02.2026 року.

Протокольною ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 11.02.2026 року розгляд справи відкладено на 08.04.2026 року.

02.04.2026 року до суду надійшло клопотання про залишення заяви без розгляду у зв`язку із пропуском процесуального строку на її подання. З огляду на день, в який скаржник дізналася про ймовірне порушення її прав - 26.04.2024 року, перший день строку - 27.04.2024 року, останній (десятий) день строку - 06.05.2024 року, скарга подана (сформована в системі «Електронний суд») 08.05.2024 року, тобто з пропуском встановленого законом строку на 2 календарні.

03.04.2026 року надійшла до суду заява представника ОСОБА_7 - ОСОБА_16 , у якому просили поновити строк для подання скарги, пропущений з поважних причин, та розглянути скаргу по суті. Указував, що 30.04.2024 року, після приїзду з м. Теребовля, боржник звернулася за правничою допомогою до Адвокатського об`єднання «ПС ПАРТНЕРС», з яким цього ж дня уклала договір про надання правничої допомоги та в якого отримала правову консультацію щодо матеріалів виконавчого провадження. Лише 30.04.2024 року, тобто після отримання правової консультації адвоката, боржник дізналася й могла дізнатися про порушення її прав й законних інтересів виконавцем.

08.05.2024 року тобто, вже на наступний день, скарга була подана через «Електронний суд». Відтак, звернення до суду зі скаргою відбулося в найкоротший час, в межах строку, визначеного як ч. 5 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження», так і п. а) ч. 1 ст. 449 ЦПК України. За таких умов, поведінка боржника є виключно добросовісною.

Учасники справи не з`явилися в судове засідання, належним чином повідомлялися про розгляд скарги. Представник скаржника подав до суду заяву про проведення судового розгляду за їх відсутності, просив скаргу задовольнити.

Дослідивши матеріали справи та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

Судом установлено, що 12.10.2021 року ОСОБА_6 звернулась до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_12 , третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві адміністрації, про визначення місяця проживання дітей з матір`ю.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 22.11.2021 року відкрито провадження у вказаній справі для розгляду у загальному позовному провадженні.

08.11.2021 року ОСОБА_11 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_7 про негайне повернення малолітніх дітей - ОСОБА_17 , ОСОБА_17 до держави Австрія, посилаючись на незаконне переміщення дітей матір`ю із міста Відень (Австрія) до міста Києва (Україна) у липні 2021 року.

27.01.2022 року представник позивача подав заяву про забезпечення позову, шляхом зобов`язання відповідача ОСОБА_8 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_12 з малолітніми ОСОБА_18 , ОСОБА_18 кожного понеділка, середи, п`ятниці та неділі з 19:00 год. по 19:30 год., засобами телефонного або Інтернет-зв`язку (застосунками: «Face Time», «Skype», «Viber», «Zoom», «WhatsApp», «Telegram».

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.01.2022 року відмовлено у задоволенні заяви про забезпечення позову.

Постановою Київського апеляційного суду від 12.12.2022 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 28.01.2022 року скасовано, заяву про забезпечення позову задоволено частково. Зобов`язано ОСОБА_8 забезпечувати побачення та спілкування (контакт) ОСОБА_12 з малолітніми ОСОБА_18 , ОСОБА_18 , кожної середи та неділі з 19 години 00 хвилин до 19 години 30 хвилин, засобами телефонного або інтернет зв`язку (програмами або застосунками: «FaceTime», «Skype», «Viber», «Zoom», «WhatsApp», «Telegram»).

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25.09.2024 року справа № 757/54659/21-ц, заходи забезпечення позову, вжиті постановою Київського апеляційного суду від 12.12.2022 року, скасовано.

Відповідно до постанови державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Басілашвілі О.Б. від 21.10.2024 року виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання постанови Київського апеляційного суду від 12.12.2022 року у справі № 757/54659/21-ц закрито, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку.

Зазначене конституційне положення відображено і у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Отже виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, ратифікованої Законом України від 17 липня 1997 року № 475/97-ВР «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» (далі - Конвенція).

Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає, зокрема, можливість здійснення певних процесуальних дій у виконавчому провадженні лише з дозволу суду, а також обов`язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби й позови, що виникають з відносин щодо примусового виконання судових рішень.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом (частина 1 статті 74 Закону України «Про виконавче провадження»).

Відповідно до статті 447 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 904/7326/17 (провадження № 12-197гс18) вказано, що «право сторони виконавчого провадження на звернення зі скаргою до суду на підставі статті 339 ГПК України пов`язане з порушенням прав такої сторони під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця».

Відповідно до частини другої статті 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Звертаючись до суду зі скаргою, ОСОБА_6 посилається на незаконність штрафів та арешту коштів, накладеного на підставі постанови державного виконавця від 14.03.2024 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, оскільки належного обґрунтування накладення штрафу та доказів невиконання боржником постанови від 12.12.2022 року.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року №1404-VІІІ «Про виконавче провадження» (далі - Закон № 1404-VIII), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом (пункт 1 частини другої статті 18 Закону № 1404-VIII).

Відповідно до статей 48, 56 Закону України «Про виконавче провадження», звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Про звернення стягнення на майно боржника виконавець виносить постанову. Арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника.

Отже, арешт на рахунки боржника є одним із заходів примусового виконання рішення, які державний виконавець зобов`язаний вживати в силу частини першої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова державного виконавця про накладення арешту на рахунки, що належать боржнику ОСОБА_9 , відповідають заходам примусового виконання рішень, передбаченим частиною 1 статті 10 Закону України «Про виконавче провадження».

Зазначене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 23.04.2021 року у справі № 340/2214/19.

Доказів на підтвердження, що обраний захід примусового виконання є неспівмірним із обсягом вимог за виконавчим документом, боржник не надав.

Крім того, скарга ОСОБА_1 , подана 08.05.2024 року, стосується дій виконавця, які вже не мають правового значення, оскільки постанови державного виконавця Печерського ВДВС у м. Києві Басілашвілі О.Б. від 21.10.2024 року виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання постанови Київського апеляційного суду від 12.12.2022 року у справі № 757/54659/21-ц закрито, припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.

Оскаржити арешт рахунків, штрафи та інші заходи після їх скасування не передбачена ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження». Орган виконавчої служби діяв в межах повноважень до моменту закриття провадження, а подальше оскарження не може змінити факт його завершення, отже суд дійшов висновку про відмову у задоволенні поданої скарги.

На підставі викладеного та керуючись Законом України «Про виконавче провадження», статтями 258, 260, 261, 352-355, 447-451 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні скарги ОСОБА_1 на дії та рішення державного виконавця Печерського відділу державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) Басілашвілі Олега Бічікоєвича у виконавчому провадженні № НОМЕР_1, відкритому на підставі постанови Київського апеляційного суду від 12.12.2022 року № 757/54659/21-ц у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Печерської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання дітей з матір`ю та за об`єднаним позовом ОСОБА_2 самостійно та як законного представника ОСОБА_3 та ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про повернення дітей, - відмовити.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручені у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Повний текст судового рішення складений та підписаний суддею 11.05.2026 року.

Суддя Євген ХАЙНАЦЬКИЙ