Ухвала суду № 137415968, 12.05.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/960/25

Провадження №: 1-кп/755/288/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ "12" травня 2026 р.

Суддя Дніпровського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі судових засідань ОСОБА_2 , за участю прокурора ОСОБА_3 захисника ОСОБА_4 обвинуваченого ОСОБА_5 розглянувши клопотання прокурора Дніпровської окружної прокуратури в м. Києві ОСОБА_3 у кримінальному провадженні №12024100040004104 від 07.12.2024 року про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою:

ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Київ, громадянина України, українця, з середньою освітою, неодруженого, офіційно не працюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України,-

в с т а н о в и в :

Прокурор Дніпровської окружної прокуратури м. Києва звернулася до судді із зазначеним клопотанням.

Вимоги клопотання обґрунтовані тим, 07.12.2024 приблизно о 13 год. 09 хв. ОСОБА_5 знаходячись в магазині «Фора» по вул. Полуботка 9-Г в м. Києві побачив малолітню ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка без нагляду дорослих сиділа в зоні кав?ярні та гралась у мобільному телефоні Honor X6 4/64 GB IMEI1: НОМЕР_1 , IMEI2: НОМЕР_2 , оціночною вартістю 3711 гривень 22 копійок, який належить її матері - ОСОБА_7 . В подальшому, у ОСОБА_5 , з метою власного протиправного збагачення, виник злочинний умисел спрямований на відкрите викрадення чужого майна, в умовах воєнного стану, обравши об?єктом злочинного посягання мобільний телефон, який тримала в руках малолітня ОСОБА_6 .

Так, реалізуючи свої злочинні наміри, спрямовані на відкрите викрадення чужого майна, в період воєнного стану, ОСОБА_5 , діючи з корисливих спонукань, усвідомлюючи відкритий характер своїх злочинних дій, підійшов із-за спини до малолітньої ОСОБА_6 та шляхом ривка відкрито викрав мобільний телефон марки Honor X6 4/64 GB, оціночною вартістю 3711 гривень 22 копійок, який малолітня ОСОБА_6 тримала в своїх руках.

Після чого, ОСОБА_5 разом із викраденим мобільним телефоном з місця вчинення кримінального правопорушення швидко зник, розпорядившись викраденим ним на власний розсуд, завдавши при цьому матеріальний збиток на суму 3711 гривень 22 копійок матері малолітньої потерпілої ОСОБА_6 - потерпілій ОСОБА_7 , яка є власником викраденого мобільного телефона.

У судовому засіданні прокурор заявлене клопотання підтримала у повному обсязі, просила його задовольнити.

Обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник заперечували проти задоволення клопотання, вважаючи його необґрунтованим.

За вказаним фактом, 07.12.2024 року відомості про вчинення злочину внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024100040004104 ч. 4 ст. 186 КК України.

Судом встановлено, що ОСОБА_5 був належним чином повідомлений про перебування обвинувального акта щодо нього на розгляді у Дніпровському районному суді м. Києва та про дату і час судових засідань шляхом направлення sms-повідомлень на номер телефону, вказаний ним під час досудового розслідування.

Разом із тим, обвинувачений у судові засідання, призначені на 22.01.2026 та 09.02.2026, не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, заяв чи клопотань про відкладення судового розгляду не подавав, що свідчить про його умисне ухилення від явки до суду.

Ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 22.01.2026 щодо ОСОБА_5 застосовано примусовий привід.

Крім того, ухвалою Дніпровського районного суду м. Києва від 12.03.2026 ОСОБА_5 оголошено у розшук у зв`язку з його ухиленням від суду. Наведені обставини свідчать про наявність ризику переховування обвинуваченого від суду.

Окрім цього, суд враховує характер інкримінованого кримінального правопорушення, вчиненого щодо малолітньої особи, тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченому у разі визнання його винуватим.

Вирішуючи питання про наявність підстав обрання запобіжного заходу - тримання під вартою, суд враховує вимоги ст. 177 КПК України.

Згідно ч. 2 ст. 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.

Вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об`єктивно зв`язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення, що у даному випадку стороною обвинувачення дотримано, оскільки наявні, на цей час докази у провадженні свідчать про об`єктивний зв`язок підозрюваного з цим злочином, тобто виправдовують необхідність подальшого розслідування у цьому провадженні з метою дотримання істинних завдань КПК України визначених ст. 2.

Відповідно до ст. 176 КПК України, запобіжними заходами є: 1) особисте зобов`язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт; 5) тримання під вартою. Тимчасовим запобіжним заходом є затримання особи, яке застосовується з підстав та в порядку, визначеному цим Кодексом.

Метою застосування будь-якого запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (ст. 177 КПК України).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом (ст. 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Таким чином, прокурором у клопотанні та доданих документах доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_5 , тяжкого кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України, санкція якої передбачає покарання у виді позбавлення волі строком від семи до десяти років.

Відповідно до ч. 2 ст. 8 КПК України, принцип верховенства права у кримінальному провадженні застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

Питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, відповідно до п. 79 рішення Європейського Суду з прав людини «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, набуло статус остаточного 10 травня 2011 року, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти.

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням конкретних обставин. Тримання особи під вартою може бути виправдано, за наявності ознак того, що цього вимагають справжні інтереси суспільства, які незважаючи на існування презумпції невинуватості переважають інтереси забезпечення поваги до особистої свободи. При розгляді питання про тримання особи під вартою судовий орган повинен брати до уваги фактори, які можуть мати відношення до справи: характер (обставини) і тяжкість передбачуваного злочину; обґрунтованість доказів того, що саме ця особа вчинила злочин; покарання, яке можливо буде призначено в результаті засудження; характер, минуле, особисті та соціальні обставини життя особи, його зв`язки з суспільством (див. рішення у справі «Єчюс проти Литви», заява № 34578/97, п. 93).

Аналогічне відображення принципів вирішення питання застосування щодо особи запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою міститься і в положеннях ст. ст. 177, 178, 183 КПК України.

Таким чином, наявні ризики дають підстави вважати, що перебуваючи на волі, обвинувачений може вчинити інші правопорушення, а особливо уникати від органу досудового розслідування та суду, що було доведеним прокурором в судовому засіданні.

Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбаченим цим Кодексом, крім випадків передбачених частиною четвертою цієї статті. Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України щодо особи, підозрюваної у вчиненні тяжкого злочину розмір застави становить від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Суд, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, вважає за необхідне застосувати до обвинуваченого ОСОБА_5 заставу в розмірі п`ятдесяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що на думку суду є достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченим, покладених на нього обов`язків.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 131, 132, 176-178, 182, 183, 194, 315, 331, 372, 376 КПК України, суд

ухвалив:

Клопотання - задовольнити.

Обрати відносно обвинуваченого ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою в ДУ «Київський слідчий ізолятор» Міністерства Юстиції України строком на 2 місяці.

Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , обчислюється з моменту його фактичного затримання - з 11 травня 2026 року.

Взяти ОСОБА_5 , під варту в залі суду та помістити до ДУ «Київський слідчий ізолятор».

Визначити ОСОБА_5 , заставу в розмірі 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що відповідно становить 151 400 гривень, яка може бути внесена як самим обвинуваченим, так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок Дніпровського районного суду м. Києва (Отримувач: ТУДСАУ в місті Києві, ЄДРПОУ: 26268059, МФО: 820172, Банк: Державна казначейська служба України м. Київ, р/р № UA128201720355259002001012089), у разі внесення якої він підлягає звільненню з-під варти.

На підставі ч. 5 ст. 194 КПК України, покласти на обвинуваченого, у разі внесення застави, наступні обов`язки:

1)не відлучатись за межі м. Києва без дозволу слідчого, прокурора або суду, залежно від стадії кримінального провадження;

2)повідомляти слідчого, прокурора, суд, залежно від стадії кримінального провадження, про зміну свого місця проживання;

3)утримуватись від спілкування зі свідками у даному провадженні, в межах строку досудового розслідування.

Визначити 2-місячний термін дії обов`язків, покладених судом, у разі внесення застави, з дня внесення застави.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі порушення ним обов`язків, покладених на нього в цій ухвалі, застава звертається у дохід держави.

Ухвала, щодо застосування запобіжного заходу підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Будь-які твердження чи заяви обвинуваченого, зроблені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу, не можуть бути використані на доведення його винуватості у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, або у будь-якому іншому правопорушенні.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення.

Суддя: