Рішення № 137415598, 16.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р.

м. Київ

Справа № 911/578/26

Господарський суд Київської області у складі судді Черногуза А.Ф., розглянувши заяву Приватного підприємства "Трансвіт"

про ухвалення додаткового рішення у справі №911/578/26

у справі за позовом Приватного підприємства "Трансвіт" (17500, Чернігівська обл., місто Прилуки, вулиця Перемоги, будинок 183, код 32174342)

до Фізичної особи-підприємця Новікова Антона Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 )

про стягнення 514781,25 грн та зобов`язання витини дії,

без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа №911/578/26.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.05.2026 позовні вимоги задоволено частково.

Через систему «Електронний суд» 13.05.2026 надійшла заява про ухвалення додаткового рішення у справі №911/578/26, згідно з якої позивач просить суд стягнути з відповідача 15000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи. Згідно частини 2 цієї ж статті заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Ухвалою суду від 15.05.2026 означена заява про ухвалення додаткового рішення у справі №911/578/26 прийнята до розгляду. Судом вирішено здійснювати розглядати заяву без виклику учасників справи.

Дослідивши матеріали справи в частині вимог позивача про розподіл судових витрат, господарський суд дійшов висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

За приписами п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України відшкодування судових витрат стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, є однією з засад господарського судочинства.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 123 ГПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Вказаною статтею передбачено, якими доказами заявник повинен підтверджувати розмір витрат на професійну правничу допомогу. У разі недотримання заявником вимог частини 4 вказаної статті щодо співмірності розміру заявлених до відшкодування витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим на виконання робіт, суд має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката лише за клопотанням сторони. Суд враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постановах об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, від 22.11.2019 у справі №902/347/18, від 06.12.2019 у справі № 910/353/19.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Суд вважає за необхідне зазначити, що договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність"). За своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім цього, на такий договір поширюються загальні норми та принципи договірного права, включаючи, але не обмежуючись главою 52 Цивільного кодексу України.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України".

Судом встановлено, що при зверненні до суду з позовною заявою позивачем було подано попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, відповідно до якого останній повідомив про понесення та очікувані витрати у зв`язку з розглядом справи, зокрема витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000 грн.

В підтвердження наданих послуг позивачем долучено до матеріалів справи, зокрема:

- Договір про надання правничої допомоги від 09.02.2026 №090226-01;

- акт приймання-передачі від 13.05.2026 №1;

- свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю Серія КВ №6613;

- довіреність від 04.03.2026.

З наданих доказів убачається, що адвокатом були надані послуги з правничої допомоги у справі №911/578/26, зокрема здійснено підготовку позовної заяви, підготовку та подання процесуальних заяв по справі, а також забезпечено участь представника позивача у судових засіданнях 06.04.2026, 27.04.2026 та 12.05.2026. Загальна вартість наданих послуг становить 15000 грн.

При цьому Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19 дійшла висновку, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи були вони фактично сплачені стороною на момент вирішення питання про судові витрати, чи лише підлягають сплаті відповідно до умов договору.

Дослідивши надані позивачем докази, суд дійшов висновку, що витрати на професійну правничу допомогу у сумі 15000 грн документально підтверджені, безпосередньо пов`язані з розглядом даної справи, відповідають обсягу виконаних адвокатом робіт та наданих послуг, а тому є реальними, необхідними та обґрунтованими.

Доказів неспівмірності заявлених до стягнення витрат, а також заперечень щодо їх розміру матеріали справи не містять.

Водночас, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України визначено, що судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішенням суду позовні вимоги задоволено частково.

Оцінивши відповідні докази щодо обсягу наданих послуг, суд вважає, що наявні підстави для відшкодування позивачу понесених витрат на правничу допомогу у розмірі пропорційному задоволеним позовним вимогам, а саме у розмірі 7500 грн [15000/2(дві вимоги)]. У зв`язку із чим, заява позивача підлягає частковому задоволенню.

Таким чином, заява Приватного підприємства "Трансвіт" про ухвалення додаткового рішення у справі №911/578/26 підлягає частковому задоволенню, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 7500 грн.

Керуючись ст.ст. 129, 233, 236 - 238, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Заяву позивача про ухвалення додаткового рішення у справі №911/578/26 задовольнити частково.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця Новікова Антона Володимировича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Приватного підприємства "Трансвіт" (17500, Чернігівська обл., місто Прилуки, вулиця Перемоги, будинок 183, код 32174342) 7500 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Додаткове рішення господарського суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України.

Додаткове рішення підлягає оскарженню в порядку та строки, визначені статтями 254-256 ГПК України.

Повний текст додаткового рішення складено та підписано 16.06.2026.

Суддя А.Ф. Черногуз