Рішення № 137415557, 16.06.2026, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" червня 2026 р. Справа № 911/963/26

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В.,розглянувши матеріали справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Солодкий світ»

до фізичної особи-підприємця Клименка Сергія Валерійовича

про стягнення 13535,06 грн,

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий світ" (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою № 18 від 30.03.2026 до фізичної особи-підприємця Клименка Сергія Валерійовича (далі - відповідач) про стягнення суми основної заборгованості в розмірі 10970,60 грн, 2547,65 грн інфляційних втрат і 16,81 грн пені, що загалом становить 13535,06 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем грошових зобов`язань за договором поставки № 150523К від 15.05.2023.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 07.04.2026 відкрито провадження у справі; постановлено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 6 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) у господарських судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система.

Частиною 11 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України, якщо учасник справи має електронний кабінет, суд надсилає всі судові рішення такому учаснику в електронній формі виключно за допомогою Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи чи її окремої підсистеми (модуля), що забезпечує обмін документами.

Згідно п. 2 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Абзацом 2 ч. 6 даної статті, якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення.

Відповідно до Довідки про доставку електронного листа - ухвали суду про відкриття провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження, документ було доставлено до електронного кабінету одержувача - фізичної особи-підприємця Клименка Сергія Валерійовича 07.04.2026 о 16:38.

Тобто, днем вручення ухвали є 07.04.2026.

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Строк подачі відзиву на позов сплив 22.04.2026.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України Єдиний державний реєстр судових рішень https://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2023 року між фізичною особою-підприємцем Клименком Сергієм Валерійовичем (далі - покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий світ" (далі - продавець) було укладено Договір поставки № 150523К (далі - Договір), відповідно умов якого постачальник зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором та у відповідності із замовленням покупця сплатити товар, а покупець зобов`язується в порядку та на умовах, визначених цим Договором, прийняти товар і оплатити його вартість за цінами, зазначеними в Специфікації/Акційні специфікації чинній на момент замовлення товару.

Згідно п. 3.1 Договору товар поставляється постачальником у відповідності з замовленням покупця по асортименту, кількості, в строк, зазначений в замовленні.

Пунктом поставки товару за цим Договором є магазини покупця, адреси яких зазначені в замовленні. Сторони погодили, що постачальник зобов`язаний доставити товар до місця зважування/місця розвантажування. Поставка товару до місця передачі здійснюється транспортом постачальника. Витрати з транспортування товару до пункту поставки несе постачальник. Датою поставки є дата отримання покупцем товару на складі покупця, що зазначається у ТТН і засвідчується підписами уповноважених представників сторін (п. 3.5. Договору).

У відповідності до п. 4.1 Договору перехід права власності на товар від постачальника до покупця здійснюється в момент приймання-передачі товару на складі покупця та підписання товаросупровідних документів.

Розділом 6 Договору сторони погодили ціну та порядок розрахунків, зокрема:

- покупець оплачує товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в Специфікації/Акційній специфікації та підтвердженими у накладних. Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях.

- ціна товару зазначається в накладних та при кожній наступній поставці не має перевищувати цін, узгоджених в Специфікації. Ціни на Товар можуть бути змінені за погодженням сторін шляхом викладання Специфікації в новій редакції. У випадку, якщо ініціатором внесення змін до Специфікації є постачальник, він зобов`язаний надати покупцю Специфікацію в новій редакції безпосередньо шляхом направлення на електронну пошту: a.gorin@bottlemarket.com.ua для узгодження не пізніше, ніж за 15 (п`ятнадцять) днів до дати поставки за зміненими цінами. При цьому попередня Специфікація втрачає силу.

- загальна сума цього Договору складається з суми накладних, по яким була здійснена поставка товару по даному Договору.

- оплата за товар здійснюється в українській національній валюті в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 35 днів з моменту приймання-передачі Товару та підписання накладної про прийняття Товару (п. 6.4).

- зобов`язання покупця по оплаті товару вважається виконаним з моменту списання коштів з його банківського рахунку, якщо інше не передбачене Договором (п.6.5).

Як зазначає позивач, на виконання умов Договору, позивачем було поставлено відповідачу товар в період з 06.06.2023 по 11.07.2023 на загальну суму 14970,60 грн.

Разом з тим, звертаючись з позовом до суду, позивач стверджує, що відповідач не в повному обсязі виконав свої зобов`язання за Договором поставки, здійснивши лише часткову оплату отриманого товару в загальному розмірі 4000,00 грн, у зв`язку з чим за останнім утворилась заборгованість в сумі 10970,60 грн, яку позивач заявив до стягнення шляхом подання відповідного позову до суду. Крім того, за порушення строків оплати позивач нарахував відповідачеві 16,81 грн пені, 2547,65 грн інфляційних втрат.

Як було зазначено вище, відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, внаслідок чого суд розглядає позов з урахуванням викладених в позові обставин та наданих позивачем доказів.

Оцінюючи подані докази та наведені обґрунтування за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідності до приписів ст. 174 Господарського кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення між сторонами правовідносин), господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Зі змісту ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України випливає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно з ч. 1 ст. 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд та за погодженням сторін, та умов, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 Цивільного кодексу України).

Спір між сторонами виник у зв`язку з неналежним виконанням умов Договору поставки від 15.05.2023

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

На виконання умов Договору, на підставі поданих позивачем документів, судом встановлено, що позивачем було поставлено відповідачеві товар на суму 14970,60 грн, що підтверджується видатковими накладними, зокрема:

- № РН-003042 від 06.06.2023 на суму 6909,30 грн;

- № РН-003051 від 06.06.2023 на суму 6909,30 грн;

- № РН-003269 від 11.07.2023 на суму 1152,00 грн.

Вказані накладні підписані зі сторони покупця - ФОП Клименко С.В. та скріплені печаткою з датами отримання, зокрема, у накладних від 06.06.2023 значиться дата отримання 07.06.2023, у накладній від 11.07.2023 - дата отримання 12.07.2023.

Також позивач надав суду товарно-транспортні накладні на кожну партію товару, які свідчать про те, що вантаж було доставлено та отримано відповідальною особою - ФОП Клименко С.В.

Як зазначає позивач, всупереч встановленим в Договорі строкам оплати, товар вчасно та в повному обсязі оплачений не був.

Так, відповідачем було здійснено часткову оплату поставленого товару 19.09.2023 в сумі 4000,00 грн згідно платіжної інструкції № 2470 від 19.09.2023, тобто з урахуванням викладеного, на момент розгляду спору загальна заборгованість за Договором склала 10970,60 грн.

Положеннями статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У відповідності до ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття, або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або іншими актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Умовами Договору сторони передбачили, що покупець зобов`язується сплатити за товар в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника протягом 35 днів з моменту приймання-передачі товару та підписання накладної про прийняття товару.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був оплатити товар, отриманий згідно видаткових накладних від 06.06.2023 (дата отримання 07.06.2023) на загальну суму 13818,60 грн в строк до 12.07.2023 (включно); згідно накладної від 11.07.2023 (дата отримання 12.07.2023) на суму 1152,00 грн в строк до 16.08.2023 (включно).

Відповідно до ст. 251 ЦК України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Згідно ст. 253 ЦК України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Таким чином, починаючи з наступного дня після встановленого останнього дня оплати по кожній видатковій накладній окремо відповідач допустив прострочення оплати товару, а саме за накладними від 06.06.2023 на суму 13818,60 грн з 13.07.2023, за накладною від 11.07.2023 на суму 1152,00 грн з 17.08.2023.

Позивачем зазначено лише про часткову оплату товару в сумі 4000,00 грн, яка надійшла 19.09.2023. Доказів повної чи більшої оплати, ніж вказано позивачем, відповідач не надав, викладених позивачем обставин не спростував.

Враховуючи викладене та приймаючи до уваги, що відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами, однак в повному обсязі та вчасно розрахунки за товар не були проведені, позовні вимоги про стягнення заборгованості в розмірі 10 970,60 (14970,60-4000,00), які неоплачені відповідачем станом на день розгляду спору підлягають задоволенню в повному обсязі, як обґрунтовано заявлені та підтверджені матеріалами справи.

З підстав несвоєчасного здійснення розрахунків за поставлений товар позивачем у відповідності до п. 7.3 Договору нараховано пеню в розмірі 16,81 грн (за загальний період з 11.07.2023 по 16.03.2026 від кожної накладної окремо).

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штраф - це неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежним чином виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Судом встановлено, що сторони в Розділі 7 Договору обумовили відповідальність у вигляді пені, де в п. 7.3 Договору зазначено, що у випадку порушення покупцем строків оплати покупець оплачує постачальнику неустойку у розмірі 0,05% від простроченої суми оплати за кожен день прострочення, але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

З огляду на вимоги частин 1 та 2 статті 2, частини 5 статті 236 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується.

У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок неустойки, за допомогою калькулятора штрафів системи «Ліга:Закон», а також зважаючи, що строк оплати настав з 13.07.2023, а не з 11.07.2023, як вказував позивач, суд зазначає, що розмір пені, заявлений позивачем в сумі 16,81 грн є значно меншим, ніж встановлено судом при здійснені розрахунку, у зв`язку з чим заявлена неустойка підлягає задоволенню повністю в сумі заявленій позивачем - 16,81 грн.

Також позивачем було заявлено вимогу про стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 2547,65 грн (за період з 11.07.2023 по 16.03.2026).

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При цьому, суд вважає за доцільне зазначити, що за змістом ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (постанова Верховного Суду від 31 січня 2018 року в справі № 915/14/17).

Наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Подібна за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14.05.2018 у справі № 904/4593/17, від 13.06.2018 у справі № 912/2708/17, від 22.11.2018 у справі № 903/962/17, від 23.05.2018 у справі № 908/660/17, від 05.08.2020 у справі № 757/12160/17-ц, від 22.04.2020 у справі № 922/795/19, від 19.12.2019 у справі № 911/2845/18.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат від кожної накладної окремо, з урахуванням терміну настання оплати - 13.07.2023 і часткового розрахунку, який надійшов 19.09.2023, суд вказує, що заявлені до стягнення 2547,65 грн інфляційні втрати, заявлені позивачем є значно меншими, ніж встановлено судом, однак з урахуванням норм ст. 237 ГПК України, суд задовольняє інфляційні втрати в розмірі заявленому позивачем - 2547,65 грн повністю.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач - ФОП Клименко Сергій Валерійович не надав суду заперечень щодо обставин, наведених у позовній заяві та не спростував правові підстави позову, так як і не надав доказів оплати товару за Договором поставки.

Враховуючи викладені вище обставини в сукупності з поданими доказами, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню повністю та з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 10970,60 грн заборгованості за Договором, 16,81 грн пені, 2547,65 грн інфляційних втрат.

Судовий збір, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладається на відповідача.

Також відповідно до змісту викладених позовних вимог, позивач просив суд стягнути з відповідача 9000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога позивачу надавалась адвокатом Сергієнко Світланою Михайлівною.

Так, 01.03.2026 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Солодкий світ» (далі - замовник) та адвокатом Сергієнко Світланою Михайлівною (далі - виконавець), що діє на підставі Свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю №1315, виданого 15.07.2005 року Харківською обласною кваліфікаційно-дисциплінарною комісією адвокатури укладено Договір про надання правничої допомоги.

Відповідно до п.2.1 вказаного Договору виконавець надає правничу допомогу замовнику з питань розгляду господарської справи у суді за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Кондитерська фабрика «Солодкий світ» до Фізичної особи-підприємця Клименко Сергія Валерійовича про стягнення заборгованості за договором поставки № 150523К від 15.05.2023; бере участь з підготовки позовної заяви та інших процесуальних документів, що стосуються розгляду справи; бере участь у розгляді вказаної справи у всіх судових інстанціях.

В рамках виконання Договору, 16.03.2026 року між позивачем та адвокатом підписано Акт прийняття наданої правничої допомоги до Договору про надання правничої допомоги, відповідно до якого замовником прийнято правничу допомогу на суму 9000,00 грн.

Надана правнича допомога складається із дослідження первинних бухгалтерських документів щодо договору поставки товару на суму 3000,00 грн (3 години робочого часу); підготовка та подання до Господарського суду Київської області позовної заяви про стягнення заборгованості за договором поставки №150523К від 15.05.2023 року та розрахунку штрафних санкцій до позову на суму 6000,00 грн (6 годин робочого часу).

Відповідно до частин першої, третьої статті 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині четвертій статті 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи те, що витрати на професійну правничу допомогу належать до витрат, пов`язаних з розглядом справи, розподіл цих витрат залежить безпосередньо від результату розгляду справи.

Таким чином, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, визначеними ГПК України, обов`язок з відшкодування понесених позивачем відповідних судових витрат покладається у цьому випадку саме на відповідача.

Разом з цим суд зазначає, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Так, відповідно до частини четвертої статті 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При цьому, частиною п`ятою, шостою статті 126 ГПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідач не подав до суду заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми таких витрат.

Зважаючи на норми частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Водночас, об`єднана палата Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 зазначила, що у частині п`ятій статті 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема, відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

У постанові від 05.10.2021 у справі № 907/746/17 Верховний Суд акцентував увагу на тому, що висновки судів про часткову відмову стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні витрат на професійну правничу допомогу адвоката з підстав непов`язаності, необґрунтованості та непропорційності до предмета спору не свідчить про порушення норм процесуального законодавства, навіть, якщо відсутнє клопотання учасника справи про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. У такому разі, суди мають таке право відповідно до частини п`ятої статті 129 ГПК України та висновків об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, як саме повинна застосовуватися відповідна норма права.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, постанова Великої Палати Верховного Суду від 05.07.2023 у справі № 911/3312/21).

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності відповідного заперечення сторони або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою та дев`ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та у постановах Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 29.04.2025 у справі № 910/2697/24.

Частиною другою статті 126 ГПК України визначено, що для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

За змістом статті 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Статтею 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" визначено, що формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту є гонорар. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Згідно із положеннями статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є, зокрема: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб, держави, органів державної влади, органів місцевого самоврядування в іноземних, міжнародних судових органах, якщо інше не встановлено законодавством іноземних держав, статутними документами міжнародних судових органів та інших міжнародних організацій або міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Адвокат може здійснювати інші види адвокатської діяльності, не заборонені законом.

Дослідивши надані позивачем докази на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що заявлена до стягнення сума 9000,00 грн не підлягає відшкодуванню у повному обсязі з огляду на таке.

Здійснюючи розподіл судових витрат, суд, хоч і враховує умови договору про надання правової допомоги та додаткові докази на підтвердження понесених учасником справи судових витрат, однак при такому розподілі керується виключно положеннями процесуального законодавства.

Процедура стягнення витрат на правову допомогу не може використовуватися як інститут безпідставного збагачення та як інститут покарання за недобросовісну процесуальну поведінку одного з учасників провадження, оскільки таке стягнення не переслідуватиме легітимну мету та не відповідає процесуальній суті передбаченої положеннями ГПК України компенсації таких витрат (постанова КГС ВС від 02.12.2025 у справі №910/18250/16 (910/33/24).

Для суду не є обов`язковими зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом. Вирішення питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони ураховуючи як те, чи були вони фактично несені, так і оцінювати їх необхідність (постанова КЦС ВС від 23.10.2024 у справі №753/25081/21).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 28.11.2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Оцінюючи заявлену суму витрат на правничу допомогу, суд виходить із принципів розумності, співмірності та необхідності таких витрат для належного захисту прав сторони у конкретній справі.

Суд бере до уваги, що ця справа не відноситься до категорії складних для спеціаліста правника; предметом спору є стягнення заборгованості за Договором поставки та трьом підписаним обома сторонами накладним; правова кваліфікація правовідносин не потребувала складного аналізу правових норм та судової практики, а також не містила велику кількість розрахунків (лише пеня та інфляційні втрати за трьома накладними); підготовка процесуальних документів (одна позовна заява) також не передбачала будь-яких додаткових вивчень та містила лише посилання на пункти договору та загальні положення Цивільного кодексу України стосовно Договору поставки (купівлі-продажу) та відповідальності за невиконання господарських зобов`язань; фактичні обставини підтверджувалися письмовими доказами, а судовий розгляд здійснювався в межах спрощеного позовного провадження без виклику учасників провадження, тобто адвокат не витрачав додатковий час на прибуття для участі у судових засіданнях.

Суд також врахував співвідношення заявленої суми витрат (9000,00 грн) із ціною позову (14090,14 грн), що становить понад 63,87% від заявлених до стягнення вимог, а також тривалість фактичного надання правничої допомоги (9 год.), яка, з урахуванням предмета спору та обсягу процесуальних дій, є дещо завищеною.

Крім того, суд звертає увагу, що виокремлення адвокатом таких послуг, як "дослідження первинних бухгалтерських документів щодо Договору № 150523К", як самостійного виду адвокатської діяльності, є необґрунтованим, оскільки зазначені дії за своєю суттю охоплюються діями з підготовки позовної заяви.

Подібний за змістом правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 19.01.2022 у справі № 910/789/21.

Беручи до уваги характер і складність справи, обсяг фактично виконаних адвокатом робіт, суд вважає суму судових витрат позивача на правову допомогу у розмірі 4000,00 грн розумно необхідною та обґрунтованою, тому саме така сума належить до включення до судових витрат по справі та розподілу між сторонами відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 126, 129, 232, 233, 236-238, 240, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2.Стягнути з фізичної особи-підприємця Клименка Сергія Валерійовича ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Кондитерська фабрика "Солодкий світ" (61082, Харківська обл., м. Харків, вул. Ясенева, буд. 6, код ЄДРПОУ 31797841) 10970 (десять тисяч дев`ятсот сімдесят) грн 60 коп. заборгованості, 16 (шістнадцять) грн 81 коп. пені, 2547 (дві тисячі п`ятсот сорок сім) грн 65 коп. інфляційних втрат, 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн 00 коп. судового збору, 4000 (чотири тисячі) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3.Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 256-257 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін