Рішення № 137415497, 09.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.06.2026Справа № 910/3715/26

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Пружини" Полтавської області

до Акціонерного товариства "Українська залізниця" м. Києва

про зобов`язання прийняти товар, ціна позову 12559667,82 грн.

Суддя Паламар П.І.

Представники:

від позивача: не з`явився,

від відповідача: Становова Ю.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

у квітні 2026 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Експрес Пружини" звернулося в суд з указаним позовом.

Позивач зазначав, що 6 лютого 2025 р. між ним та відповідачем було укладено договір № ЦЗВ-03-00525-01 про закупівлю матеріально-технічних ресурсів, відповідно до умов якого він зобов`язався передати у власність відповідача товар (пружини внутрішні 5900 шт. та зовнішні 5390 шт.) загальною вартістю 13344840,60 грн., який останній зобов`язався прийняти та оплатити на умовах договору.

Відповідно до умов пункту 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності відповідача до приймання товару.

Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Строк дії договору був обмежений 31 грудня 2025 р.

Після збільшення на підставі додаткової угоди № 1 від 31 грудня 2025 р. обсягу закупівлі ціну договору було збільшено до 14521399,20 грн. (на 490 шт. пружин кожного виду), строк його дії продовжено до 31 березня 2026 р.

Протягом строку дії договору ним на підставі наданих рознарядок було передано відповідачу товар загальною вартістю 1961731,38 грн.

На залишок товару рознарядки надані не були і товар залишився не переданим, не зважаючи на його неодноразові вимоги виконати договір у повному обсязі.

Посилаючись на прострочення відповідача, який фактично відмовився від прийняття товару, позивач просив задовольнити позов та зобов`язати відповідача прийняти решту передбаченого договором товару вартістю 12559667,82 грн., а також покласти на відповідача понесені ним судові витрати з оплати судового збору.

У судове засідання позивач не з`явився, про час і місце його проведення повідомлений в установленому порядку, подав клопотання про розгляд справи у відсутності його представника.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, його представник у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував, посилаючись на безпідставність позовних вимог, оскільки надання рознарядки є його правом, а не обов`язком, яке пов`язане з фактичною потребою у товарі.

Також посилався на зменшення обсягів фінансування, операційної діяльності, а також коригування планів технічного забезпечення у бік зменшення, у зв`язку з чим потреба у товарі та наданні відповідних рознарядок на передачу такого товару фактично зникла.

Заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Судом встановлено, що 6 лютого 2025 р. між сторонами у справі було укладено договір № ЦЗВ-03-00525-01 про закупівлю матеріально-технічних ресурсів, відповідно до умов якого позивач зобов`язався передати у власність відповідача товар (пружини внутрішні 5900 шт. та зовнішні 5390 шт.) загальною вартістю 13344840,60 грн., який останній зобов`язався прийняти та оплатити на умовах договору.

Строк дії договору був обмежений 31 грудня 2025 р.

Після збільшення на підставі додаткової угоди № 1 від 31 грудня 2025 р. обсягу закупівлі ціну договору було збільшено до 14521399,20 грн., строк його дії продовжено до 31 березня 2026 р.

Зазначені обставини підтверджуються поясненнями сторін, наявними у матеріалах справи копіями вищевказаних договору та додаткової угоди.

Відповідно до умов пункту 4.2. договору поставка товару проводиться партіями протягом строку дії договору тільки на підставі наданої письмової рознарядки покупця, яка вважається дозволом на поставку та є підтвердженням готовності відповідача до приймання товару.

Строк поставки товару - протягом 30 календарних днів з моменту надання письмової рознарядки покупцем.

Протягом строку дії договору позивач на підставі наданих рознарядок передав відповідачу товар загальною вартістю 1961731,38 грн., що підтверджується наявним у справі рознарядками відповідача від 26 лютого 2025 р. № ЦЗВ-31/121, від 1 травня 2025 р. № ЦЗВ-31/326, від 29 травня 2025 р. № ЦЗВ-31/409.

На залишок товару рознарядки відповідачем не надавалися, товар у більшому обсязі переданий між сторонами не був.

Зазначені обставини визнаються сторонами та не викликають сумнівів у їх достовірності.

Спір між сторонами виник через виконання відповідачем обов`язку придбати товар на всю суму договору про закупівлю.

Відповідно до вимог ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з положеннями ч. ч. 1, 2 ст. 689 ЦК України покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

У відповідності до вимог ст. 538 ЦК України виконання свого обов`язку однією із сторін, яке відповідно до договору обумовлене виконанням другою стороною свого обов`язку, є зустрічним виконанням зобов`язання (ч. 1). При зустрічному виконанні зобов`язання сторони повинні виконувати свої обов`язки одночасно, якщо інше не встановлено договором, актами цивільного законодавства, не випливає із суті зобов`язання або звичаїв ділового обороту. Сторона, яка наперед знає, що вона не зможе виконати свого обов`язку, повинна своєчасно повідомити про це другу сторону (ч. 2). У разі невиконання однією із сторін у зобов`язанні свого обов`язку або за наявності очевидних підстав вважати, що вона не виконає свого обов`язку у встановлений строк (термін) або виконає його не в повному обсязі, друга сторона має право зупинити виконання свого обов`язку, відмовитися від його виконання частково або в повному обсязі (ч. 3).

За обставинами справи виконання зобов`язання сторін з передання та одержання товару є зустрічним, тому їх поведінка повинна підпорядковуватися вищевказаним правилам ст. 538 ЦК України.

За ч. 4 ст. 538 ЦК України якщо зустрічне виконання обов`язку здійснено однією із сторін, незважаючи на невиконання другою стороною свого обов`язку, друга сторона повинна виконати свій обов`язок.

Отже, виходячи зі змісту указаних вимог закону виникнення у позивача як продавця товару права вимагати його прийняття відповідачем як покупцем обумовлене виконанням власного обов`язку передати товар, незважаючи на зволікання покупця з наданням рознарядки.

Всупереч вимог ст. 74 ГПК України доказів такого виконання позивачем не надано.

За відсутності доказів виникнення права вимоги у відповідній частині, позов про його захист у заявлений спосіб (виконання зобов`язання в натурі) відповідно до вимог ст.ст. 16, 622 ЦК України задоволенню не підлягає.

Згідно ст. 5 ГПК України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Вимога на захист цивільного права має відповідати змісту порушеного права та характеру правопорушення, забезпечити поновлення порушеного права, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі можливість отримання нею відповідного відшкодування.

Тобто, ефективний спосіб захисту має бути таким, що відповідає змісту порушеного права, та таким, що забезпечує реальне поновлення прав особи, за захистом яких вона звернулась до суду, відповідно до вимог законодавства.

У разі, якщо на думку позивача, через поведінку відповідача у зв`язку з виконанням спірного договору він зазнав майнові втрати або не одержав, які міг би реально одержати за звичайних обставин, він не позбавлений можливості звернутись до суду з відповідним позовом.

Оскільки у задоволенні позову відмовлено, понесені по справі судові витрати стосовно до вимог ст. 129 ГПК України слід покласти на позивача.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 232, 233, 236-241 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В :

У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Експрес Пружини" Полтавської області відмовити.

Рішення набирає законної сили та підлягає оскарженню у строк і порядку, визначені ст. 241 та розділом ІV ГПК України.

Повне рішення складене 16 червня 2026 р.

Суддя господарського суду міста Києва П.І.Паламар