Рішення № 137415461, 01.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.06.2026Справа № 910/2392/26

Господарський суд міста Києва у складі судді Сівакової В.В. розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

За позовом Комунального підприємства «Київтранспарксервіс»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парктрон»

про стягнення 143.651,31 грн

Представники сторін: не викликались

СУТЬ СПОРУ:

05.03.2026 до Господарського суду міста Києва через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» надійшла позовна заява Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Парктрон» про стягнення 143.651,31 грн.

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що 15.02.2022 між сторонами укладено договір про надання майданчика експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2022-02/03. Згідно з актом приймання-передачі паркувального майданчика від 17.02.2022 майданчик для розміщення транспортних засобів було передано відповідачу у користування. За умовами п. 4.3 договору оплата проводиться не пізніше 15 числа місяця, за який проводиться оплата. Відповідач неналежним чином виконував свої зобов`язання щодо оплати за договором у період лютий - червень 2022 року, у зв`язку з чим утворилася заборгованість у розмірі 79.846,00 грн. Позивач повідомив відповідача листом від 20.05.2022 № 053/05-1085/1 про наявний борг та необхідність його оплати, який відповідачем залишено без реагування. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду з вимогою про стягнення з відповідача 143.651,31 грн, з яких 79.846,00 грн основного боргу, 16.795,75 грн пені, 37.779,58 грн інфляційних втрат та 9.229,98 грн 3% річних.

Ухвалою Господарського суду міста Києва № 910/2392/26 від 11.03.2026 вказану позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу десятиденний строк з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху для усунення недоліків позовної заяви шляхом подання відповідних документів.

23.03.2026 позивачем усунено недоліки позовної заяви шляхом подання до суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» відповідної заяви.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.03.2026 відкрито провадження у справі № 910/2392/26 та прийнято позовну заяву до розгляду; розгляд справи постановлено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

Даною ухвалою суду встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подачі до суду відзиву на позов з урахуванням ст. 165 Господарського процесуального кодексу України з наданням доказів, що підтверджують обставини, викладені в ньому, та докази направлення цих документів позивачу.

У відповідності до ст. 242 Господарського процесуального кодексу України ухвалу про відкриття провадження у справі від 30.03.2026 було 02.04.2026 направлено відповідачу рекомендованою кореспонденцією з повідомленням про вручення за адресою, що зазначена в позовній заяві, а саме: 04084, м. Київ, вул. Новомостицька, 25, офіс 5 (номер відправлення R067137395913), яка згідно інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань є місцезнаходженням відповідача.

Проте, конверт разом з ухвалою від 30.03.2026 (номер відправлення R067137395913) було 18.04.2026 повернуто до суду (отримано судом 20.04.2026) поштовим відділенням зв`язку без вручення адресату з позначкою «за закінченням терміну зберігання».

Згідно з приписами ч. 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають електронного кабінету та яких неможливо сповістити за допомогою інших засобів зв`язку, що забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає чи не перебуває.

В п. 5 ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України визначено, що днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Виходячи зі змісту статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд дійшов висновку, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19).

День невдалої спроби вручення поштового відправлення за адресою місцезнаходження відповідача, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, вважається днем вручення відповідачу ухвал суду (даний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 07.06.2022 у справі № 910/4430/21).

Відповідач вимог ухвали про відкриття провадження у справі від 30.03.2026 не виконав, письмовий відзив на позовну заяву не подав.

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ст. 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, Господарський суд міста Києва,

ВСТАНОВИВ:

15.02.2022 між Комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» (далі - сторона-1) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Парктрон» (далі - сторона-2) укладено договір про надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування № ДНП-2022-02/03 (далі - договір).

Відповідно до пункту 1.1. договору сторона-1 передає за плату стороні-2 для експлуатації, утримання та облаштування майданчика для паркування транспортних засобів за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського Миколи, 42 (навпроти буд. 91), що включає 166 місць для платного паркування транспортних засобів, а також 18 спеціальних місць для безкоштовного паркування транспортних засобів, які перевозять осіб з інвалідністю, для ведення діяльності з паркування транспортних з0асобів та здійснення розрахунків з юридичними та фізичними особами за паркування їхніх транспортних засобів.

Спір виник у зв`язку з тим, що відповідач всупереч взятим на себе зобов`язань за договором порушив строки внесення щомісячної плати за користування майданчиком, у зв`язку з чим виникла заборгованість в розмірі 79.846,00 грн. Також позивачем за несвоєчасне виконання грошового зобов`язання відповідачем нараховані 16.795,75 грн пені, 37.779,58 грн інфляційних втрат та 9.229,98 грн 3% річних.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Частиною 1 статті 628 Цивільного кодексу України визначено, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Постановою Верховного Суду від 15.03.2024 у справі № 910/1248/23 були зроблені висновки, що оскільки предметом користування є майданчик для паркування як майно, і таке користування носить строковий та оплатний характер, укладений між сторонами договір за своєю правовою природою є договором найму.

При цьому у вказаній постанові Верховний Суд відступив від висновку, викладеного в постановах Верховного Суду від 04.06.2018 у справі № 910/20720/16 та від 03.02.2020 у справі № 910/6312/19, згідно якого подібний договір є договором надання послуг, а також відступив від висновку викладеного у постанові Верховного Суду від 11.06.2018 у справі № 910/8413/17 про те, що такий договір є договором найму майнових прав.

Таким чином, укладений між сторонами договір є договором найму, що регулюється положеннями глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини першою ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язаний передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно акту приймання-передачі паркувального майданчика від 17.02.2022 сторона-1 передала, а сторона-2 прийняла в експлуатацію паркувальний майданчик на 184 машиномісця за адресою: за адресою: м. Київ, Деснянський район, вул. Закревського Миколи, 42 (навпроти буд. 91).

Частинами першою та п`ятою ст. 762 Цивільного кодексу України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Якщо розмір плати не встановлений договором, він визначається з урахуванням споживчої якості речі та інших обставин, які мають істотне значення. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до п. 4.1 договору вартість експлуатації 1 машиномісця за 1 день в гривнях, становить 6,50 грн, у т.ч. ПДВ в сумі 1,08 грн.

Згідно з п. 4.2 договору загальна ціна договору становить 1.182.584,00 грн, у тому числі ПДВ в сумі 197.097,33 грн.

Пунктом 4.3 договору встановлено, що оплата вартості експлуатації майданчика починається з дня підписання акту приймання-передачі стороною-1 в експлуатацію стороні-2 майданчика для паркування та здійснюється стороною-2 щомісячно шляхом перерахування коштів на рахунок сторони-1 у розмірі 100% місячної вартості експлуатації майданчика з урахуванням кількості календарних днів в місяці, за який проводиться оплата не пізніше 15 (п`ятнадцятого) числа місяця, за який здійснюється розрахунок. Плата за місяць, в якому підписано акт приймання-передачі здійснюється пропорційно до фактичної кількості днів експлуатації майданчика для паркування в даному місяці. Якщо акт приймання-передачі майданчика в експлуатацію підписано після 15 числа місяця, платіж вноситься до 1 (першого числа) наступного місяця.

Згідно з п. 4.4 та 4.5 договору сторона-1 не пізніше 5-го числа місяця готує та направляє на адресу електронної пошти сторони-2 рахунок на оплату. Відсутність рахунку на дату оплати, визначену п. 4.3. цього договору, не звільняє сторону-2 від зобов`язань щодо оплати.

Судом встановлено, що позивачем було нараховано плату за надання майданчика для експлуатації, утримання та облаштування за лютий 2022 року на суму 12.948,00 грн (рахунок № 1708 від 17.02.2022), за березень 2022 року на суму 33.449,00 грн (рахунок № 1731 від 01.03.2022), за травень 2022 року на суму 17.264,00 грн(рахунок № 2118 від 16.05.2022), та за червень 2022 року на суму 16.185,00 грн (рахунок № 2451 від 01.06.2022).

Водночас, у період з 01.04.2022 по 16.05.2022 оплата за договором позивачем не нараховувалася на підставі рішення Київської міської ради № 4551/4592 від 30.03.2022 «Про деякі питання комплексної підтримки суб`єктів господарювання міста Києва під час дії воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 № 2102-IX», згідно п. 1.3.2 якого на період воєнного стану у сфері паркування транспортних засобів на території міста Києва власники та користувачі транспортних засобів звільняються від оплати за послуги з користування спеціально обладнаними майданчиками для платного паркування транспортних засобів, які надаються комунальним підприємством «Київтранспарксервіс» згідно з переліком, затвердженим рішенням Київської міської ради, а також звільняються від оплати суб`єкти господарювання, які здійснюють діяльність із забезпечення паркування транспортних засобів на майданчиках для паркування у відповідності укладених договорів з комунальним підприємством «Київтранспарксервіс».

Даний пункт рішення був виключений відповідно до п. 5 рішення Київської міської ради № 4577/4618 «Про відновлення роботи автоматизованої системи обліку оплати проїзду в міському пасажирському транспорті міста Києва незалежно від форм власності» з 16.05.2022.

Згідно з ч. 1 ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 3 ст. 651 Цивільного кодексу України у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Умовами пункту 7.6.5 договору передбачено, що сторона-1 має право на дострокове розірвання договору в односторонньому порядку у випадку якщо сторона-2 має заборгованість за оплату вартості експлуатації майданчика відповідно до п. 4.3 договору три місяці і більше.

З матеріалів справи вбачається, що позивач надіслав на адресу відповідача лист № 053/05-1085/1 від 20.05.2022 в якому зазначив, що станом на 20.05.2022 відповідач має заборгованість перед позивачем в розмірі 46.397,00 грн, у зв`язку з чим посилаючись на п. 7.6.5 договору повідомив, що у разі не погашення заборгованості договір вважається розірваним з 16.06.2022.

Відповідачем дана вимога про необхідність погашення заборгованості не задоволена.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 610 Цивільного кодексу України визначає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Матеріали справи свідчать про порушення відповідачем зобов`язання щодо своєчасної та повної сплати плати вартості експлуатації майданчика за період лютий, березень, травень та червень 2022 року, в результаті чого виникла заборгованість, яка за обґрунтованими розрахунками позивача становить 79.846,00 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Згідно з ч. 1 ст. 598 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті орендної плати у повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача 79.846,00 грн заборгованості.

Частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Матеріалами справи підтверджується що відповідач, у визначений строк зобов`язання щодо сплати плати вартості експлуатації майданчика у повному обсязі не здійснив та є таким, що прострочив виконання зобов`язання.

Відповідно до статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Частиною 1 ст. 546 Цивільного кодексу України встановлено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися зокрема неустойкою.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 547 Цивільного кодексу України всі правочини щодо забезпечення виконання зобов`язань боржника перед кредитором повинні здійснюватися виключно у письмовій формі.

Відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Частина 2 ст. 551 Цивільного кодексу України визначає, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Сторони можуть домовитись про зменшення розміру неустойки, встановленого актом цивільного законодавства, крім випадків передбачених законом.

Відповідно до п. 5.2. договору у разі порушення стороною-2 строків здійснення оплати щомісячних платежів, встановлених цим договором, сторона-1 набуває право вимоги у сторони-2 сплати пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на момент прострочення, за кожний день прострочення від суми несплати.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» встановлює, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 статті 232 Господарського кодексу України (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Даною нормою передбачено період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов`язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 Господарського кодексу України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

При укладанні договору сторони визначили відповідальність за порушення зобов`язання щодо оплати за виконані роботи, проте не передбачили інший період нарахування ніж встановлений законом.

Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування пені по кожному розрахунковому періоду окремо з наступного дня після настання строку оплати у межах шестимісячного строку прострочення відповідно до вимог чинної на момент виникнення спірних правовідносин ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України.

Згідно з ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

В зв`язку з тим, що взяті на себе зобов`язання відповідач не виконав, він повинен сплатити позивачу пеню, розмір якої за розрахунками суду становить 16.786,29 грн.

Вимоги позивача в частині стягнення пені в сумі 16.786,29 грн обґрунтовані і підлягають задоволенню та в іншій частині в позові слід відмовити, оскільки позивачем при підрахунку пені за не сплату за травень 2022 року не враховано положення ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України.

В зв`язку з тим, що відповідач припустився прострочення по сплаті вартості експлуатації майданчика позивач на підставі ст. 625 Цивільного кодексу України просить суд стягнути з відповідача 37.779,58 грн інфляційних втрат та 9.229,98 грн 3% річних.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Умовами договору не визначено інший розмір процентів.

Суд приходить до висновку про обґрунтованість та задоволення вимог позивача щодо стягнення з 37.779,58 грн інфляційних втрат (за обґрунтованими розрахунками позивача).

За розрахунком суду 3% річних становлять 9.228,55 грн та позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню.

В іншій частині вимог про стягнення 3% річних в позові слід відмовити, оскільки позивачем неправильно визначено початок прострочення виконання грошового зобов`язання по сплаті за травень 2022 року.

Частинами 3, 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що позовні вимоги Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» є обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст. 129, ст.ст. 237, 238, 240 ГПК України, суд -

У Х В А Л И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Парктрон» (04074, м. Київ, вул. Новомостицька, 25, оф. 5; код ЄДРПОУ 42104308) на користь Комунального підприємства «Київтранспарксервіс» (01030, м. Київ, вул. Леонтовича, 6; код ЄДРПОУ 35210739) 79.846 (сімдесят дев`ять тисяч вісімсот сорок шість) грн 00 коп. основного боргу, 16.786 (шістнадцять тисяч сімсот вісімдесят шість) грн 29 коп. пені, 37.779 (тридцять сім тисяч сімсот сімдесят дев`ять) грн 58 коп. інфляційних втрат, 9.228 (дев`ять тисяч двісті двадцять вісім) грн 55 коп. 3% річних та 2.662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) грн 20 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В іншій частині в позові відмовити повністю.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

СуддяВ.В.Сівакова