Рішення № 137415452, 16.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

16.06.2026Справа № 910/5083/26

За позовом Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС"

до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА"

про стягнення 77 197,35 грн

Суддя О.В. Гумега

секретар судового засідання

О.Ю. Мороз

Представники: без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" (далі - відповідач) про стягнення 77 197,35 грн, з яких: 48 120,54 грн страхового відшкодування; 6 367,53 грн інфляційних втрат; 2 052,34 грн 3% річних; 20 656,94 грн пені.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.05.2026 позовну заяву Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 910/5083/26, постановлено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін (без проведення судового засідання).

Суд повідомляв позивача та відповідача про відкриття провадження у справі № 910/5083/26.

07.05.2026 до суду від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшов лист № 9-03/8333 від 07.05.2026 у відповідь на запит суду з інформацією про страхове покриття за полісом № ЕР-221541253.

21.05.2026 до суду від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, а якому відповідач заперечує проти задоволення позову та зазначає, що позивач звернувся до відповідача із заявою про виплату страхового відшкодування, однак додатки до неї були не чіткі поганої якості, нечитабельні рахунки.

Крім того, під час дослідження обставин спірної дорожньо-транспортної пригоди відповідачем було виявлено ряд невідповідностей між Актом огляду транспортного засобу та фотознімками пошкодженого транспортного засобу.

Відповідачем, на підставі Страхового акту № 47108-1 від 01.10.2024, було прийнято рішення про сплату на користь позивача страхового відшкодування у розмірі 46 226,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 00127359 від 02.10.2024. Так, на думку відповідача, останній виконав свій обов`язок щодо сплати страхового відшкодування, як страховика винної в дорожньо-транспортній пригоді особи.

Також відповідач вказує, що у позивачем не вірно здійснено нарахування пені, 3 % річних та інфляційних втрат, зокрема, він нараховує санкції на суму основного боргу у розмірі 48 120,54 грн, в той час, відповідач вважає, що правильним було б нараховувати штрафні санкції на суму 32 203,31 грн (48 120,54 грн - 16 007,23 грн (вартість лівої фари, пошкодження якої відсутнє в Акті огляду транспортного засобу).

Відтак відповідач просить суд відмовити в задоволенні позову повністю.

26.05.2026 до суду від позивача надійшла заява про виконання ухвали суду.

26.05.2026 до суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з доводами викладеними відповідачем у відзиві з огляду на те, що в Акті огляду транспортного засобу від 02.08.2024 міститься запис про пошкодження лівої фари, а відсутність візуального пошкодження на фотознімках не свідчить про справність запчастини, так як наявні приховані пошкодження.

Додатково позивач наголошує, що Ремонтна калькуляція № 92417723 від 08.08.2024, якою визначено вартість відновлювального ремонту транспортного засобу, є належним та допустимим доказом, а доказів протилежного відповідачем не надано.

Крім того, позивач наголошує, що 18.06.2013 між позивачем та відповідачем було укладено Договір про порядок взаємного врегулювання вимог, які виникли на підставі статті 993 Цивільного кодексу України та статі 27 Закону України "Про страхування", за умовами якого, відповідна Калькуляція вартості відновлювального ремонту автомобіля не може ставитися під сумнів за умови її правомірного використання.

Також позивач зазначає, що відповідачем було безпідставно зменшено суму страхового відшкодування на суму податку на додану вартість, враховуючи ст. 1166, 1191 Цивільного кодексу України.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження судом досліджено подані сторонами заяви по суті справи, заяви з процесуальних питань та додані до них докази.

Розглянувши подані матеріали, суд дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази в сукупності достатні для прийняття законного та обґрунтованого судового рішення, відповідно до статей 236, 252 Господарського процесуального кодексу України.

З`ясувавши обставини справи, на які посилався позивач як на підставу своїх вимог, а відповідач як на підставу свої заперечень та дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

Відповідно до частин 1-3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Згідно зі статтями 73, 74 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Приписами статей 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Згідно статей 78, 79 ГПК України, достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

25.07.2024 між Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" та ОСОБА_1 було укладено Договір комплексного страхування № FO-01796203.

На підставі Договору комплексного страхування № FO-01796203 від 25.07.2024 страхувальнику ( ОСОБА_1 ) видано Поліс № ЕР-222356380 обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, згідно з яким у Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" застраховано автомобіль "FORD Fusion", реєстраційний номер НОМЕР_1 . Строк дії з 26.07.2024 до 25.07.2025.

01.08.2024 о 21:15 годині в м. Львові, сталася дорожньо-транспортна пригода, ОСОБА_2 , керуючи транспортним засобом "Daewoo Lanos", реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , рухаючись на заборонений червоний сигнал світлофора, не надав перевагу в русі, транспортному засобу "FORD Fusion", реєстраційний номер НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 , який рухався на дозволяючий сигнал світлофора, у результаті чого допустив із ним зіткнення, внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Відповідно до постанови Франківського районного суду м. Львова від 15.08.2024 у справі № 465/6223/24 ОСОБА_2 порушив п. 8.7.3.е Правил дорожнього руху України, в результаті чого ОСОБА_2 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Внаслідок вказаної дорожньо-транспортної пригоди було пошкоджено автомобіль "FORD Fusion", реєстраційний номер НОМЕР_1 , застрахований позивачем - Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС".

З метою визначення пошкоджень транспортного засобу, внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, позивачем проведено його огляд, відповідно до якого складено Акт огляду транспортного засобу від 02.08.2024.

Відповідно до Ремонтної калькуляції № 92417723 від 08.08.2024 вартість відновлювального ремонту автомобіля "FORD Fusion", реєстраційний номер НОМЕР_1 , становить 94 347,32 грн.

Судом встановлено, що позивачем було складено Страховий акт № 18782/42/924 від 13.08.2024 та Розрахунок суми страхового відшкодування згідно змісту яких позивач визнав дорожньо-транспортну пригоду страховим випадком та прийняв рішення про виплату страхового відшкодування власнику пошкодженого автомобіля "FORD Fusion", реєстраційний номер НОМЕР_1 , в сумі 94 347,32 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 94 347,32 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 27941 від 14.08.2024.

Частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

За чинним законодавством України окрім особи, винної у завданні шкоди, потерпілий у дорожньо-транспортній пригоді має також право одержати майнове відшкодування або за рахунок страхової організації, якою застраховане його майно, за правилами і в порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про страхування", або за рахунок страховика, яким застраховано відповідальність особи, що володіє транспортним засобом, водія якого визнано винним у дорожньо-транспортній пригоді, за правилами та у порядку, встановленому Цивільним кодексом України та Законом України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин).

Право потерпілого обрати той чи інший спосіб захисту чинним законодавством не обмежене.

В даному випадку потерпілий звернувся за відшкодуванням майнової шкоди до позивача, який застрахував його майно (транспортний засіб).

Статтею 993 ЦК України та статтею 27 Закону України "Про страхування" визначено, що до страховика, який здійснив страхову виплату (відшкодування) за договором страхування майна, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхову виплату (відшкодування), має до особи, відповідальної за завдані збитки.

До таких випадків, зокрема, відноситься виплата страховиком за договором добровільного страхування страхового відшкодування страхувальнику (потерпілому), внаслідок чого до такого страховика переходить право вимоги, яке страхувальник мав до особи, відповідальної за заподіяний збиток, зокрема, й до страхувальника за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2018 року в справі № 910/171/17 відображено правову позицію, згідно з якою на підставі вищевказаних правових норм до страховика потерпілого переходить право вимоги до заподіювача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування.

Відповідно до ст. 979 ЦК України, за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Судом встановлено, що відповідно до полісу № ЕР-221541253, транспортний засіб марки "Daewoo Lanos", реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , яким спричинено дорожньо-транспортну пригоду, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача транспортному засобу, взято на страхування Приватним акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" (відповідачем).

Відповідно до листа № 9-03/8333 від 07.08.2026 Моторного (транспортного) страхового бюро України страхова сума за шкоду, заподіяну майну визначена в сумі 160 000,00 грн, розмір франшизи - 0 грн. Строк дії полісу № ЕР-221541253 з 16.06.2024 до 15.06.2025.

Відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику транспортного засобу, застрахованого у позивача, відповідно до положень Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором страхування, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача, як особи, відповідальної за завдані збитки.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначає, що внаслідок виплати страхового відшкодування страхувальнику пошкодженого транспортного засобу "FORD Fusion", реєстраційний номер НОМЕР_1 , позивач відповідно до ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України "Про страхування" набув право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду.

Позивач звернувся до відповідача із Заявою про виплату страхового відшкодування №04700/9244 від 21.08.2024 у розмірі 46 492,51 грн.

Відповідач не заперечував факт настання цивільно-правової відповідальності за шкоду перед третіми особами, завдану внаслідок експлуатації транспортного засобу "Daewoo Lanos", реєстраційний номер транспортного засобу НОМЕР_2 , застрахованого у відповідача за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів.

Судом встановлено, що відповідач сплатив на користь позивача страхове відшкодування в сумі 46 226,78 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 00127359 від 02.10.2024.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідач виплатив страхове відшкодування не у повному обсязі, оскільки фактично сума страхового відшкодування складає 94 347,32 грн, а відповідачем частково сплачено кошти у розмірі 46 226,78 грн. Відтак позивач просив суд стягнути з відповідача страхове відшкодування у розмірі 48 120,54 грн (94 347,32 грн (вартість відновлювального ремонту) - 46 226,78 грн (часткова сплата відповідачем страхового відшкодування).

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з п. 36.1 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) страховик (у випадках, передбачених ст. 41 цього Закону, - МТСБУ), керуючись нормами цього Закону, приймає вмотивоване рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) або про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв`язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду, у разі якщо спір про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) розглядався в судовому порядку. Якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати (регламентної виплати) за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Велика Палата Верховного Суду в постановах від 04.07.2018 у справі № 755/18006/15-ц, від 03.10.2018 у справі №760/15471/15-ц неодноразово звертала увагу на те, що у справах про відшкодування матеріальної шкоди, заподіяної страхувальником за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, у межах ліміту страхового відшкодування належним відповідачем буде страховик.

Принцип повного відшкодування шкоди, закріплений у ст. 1166 ЦК України, реалізується у відносинах страхування через застосування положень ст. 1194 цього Кодексу.

Судом встановлено, що фактичні витрати позивача по виплаті страхового відшкодування не перевищують розмір збитку, завданого транспортному засобу, пошкодженому у дорожньо-транспортній пригоді, що підтверджуються вищезазначеними: Актом огляду транспортного засобу від 01.08.2024, Страховим актом № 18782/42/924 від 13.08.2024 та Розрахунком суми страхового відшкодування.

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову, долучає до матеріалів справи Ремонтну калькуляцію № 47108 від 19.09.2024 та Страховий акт № 47108/1.

Судом встановлено, що відповідачем було проведено визначення вартості відновлювального ремонту автомобіля "FORD Fusion", реєстраційний номер НОМЕР_1 , на підставі чого було складено Ремонтну калькуляцію № 47108 від 19.09.2024.

Судом досліджено Ремонтну калькуляцію № 92417723 від 08.08.2024 (подану позивачем) та Ремонтну калькуляцію № 47108 від 19.09.2024 (подану відповідачем) та враховано, що відмінність полягає у визначенні розміру коефіцієнту фізичного зносу.

Відповідно до Ремонтної калькуляції № 92417723 від 08.08.2024 (поданої позивачем) зношення запчастин становить 48,38%, тобто коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0,4838.

Відповідно до Ремонтної калькуляції № 47108 від 19.09.2024 (поданої відповідачем) зношення запчастин становить 59,31%, тобто коефіцієнт фізичного зносу дорівнює 0,5931.

Згідно з п. 1.6. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої Міністерством юстиції України, Фондом державного майна України наказом від 24.11.2003 №142/5/2092 (далі - Методика), відновлювальний ремонт - це комплекс операцій щодо відновлення справності або роботоздатності колісних транспортних засобів чи його складника (-ів) та відновлення їхніх ресурсів, а вартість відновлювального ремонту дорожнього транспортного засобу, відповідно до п. 2.3. Методики, це грошові витрати, необхідні для відновлення пошкодженого, розукомплектованого колісного транспортного засобу.

Відповідно до п. 3.9 Методики фізичний знос обумовлюється погіршенням технічного стану КТЗ унаслідок експлуатаційного зносу його складників. Фізичний знос ураховується як втрата вартості КТЗ, що виникає в процесі його експлуатації. Фізичний знос може розраховуватись у вигляді коефіцієнта фізичного зносу складників залежно від технічного стану КТЗ, який відображає взаємозв`язок умов експлуатації і технічного стану КТЗ з вартістю його складників. Фізичний знос може також визначатись шляхом урахування погіршення технічного стану КТЗ унаслідок отриманих і усунених пошкоджень залежно від вартості їх усунення.

Згідно із п. 7.38 Методики значення Ез (коефіцієнт фізичного зносу) приймається таким, що дорівнює нулю, для нових складників та складників КТЗ, строк експлуатації яких не перевищує: 5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД; 7 років - для інших легкових КТЗ; 3 роки - для вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів виробництва країн СНД; 4 роки - для інших вантажних КТЗ, вантажопасажирських КТЗ, причепів, напівпричепів, спеціальних КТЗ, спеціалізованих КТЗ, автобусів; 5 років - для мототехніки.

Відповідно до п. 7.39. Методики, винятками стосовно використання зазначених вимог є: а) КТЗ експлуатується в інтенсивному режимі (фактичний середньорічний пробіг щонайменше вдвічі більший за середньорічний нормативний); б) складові частини кузова та оперення кузова, кабіни, рами КТЗ відновлювали ремонтом (крім випадків, що однозначно свідчать про усунення експлуатаційних пошкоджень (наприклад, усунення сколів ЛФП на лицьових поверхнях кузова, усунення деформації методом видалення вм`ятин без пофарбування складової частини)); в) складові частини каркасу кузова, оперення кузова, кабіни та рами мають наскрізну корозію, що призвело до зниження витривалості і міцності матеріалу виготовлення цієї складової частини (складових частин) КТЗ; г) складові частини кузова, кабіни, рами КТЗ мають пошкодження у вигляді деформації, за винятком таких, що підпадають під визначення експлуатаційних пошкоджень відповідно до пункту 1.6 розділу I цієї Методики; ґ) КТЗ експлуатувався в умовах, визначених у пункті 4 таблиці 4.1 додатка 2 до цієї Методики.

Згідно зі статтею 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У пунктах 8.15 - 8.22 постанови Верховного Суду від 29.01.2021 у справі № 922/51/20 зазначено таке:

"8.15. Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

8.16. Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

8.17. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

8.18. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

8.19. До того ж Верховний Суд наголошує, що 17.10.2019 набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування "вірогідність доказів".

8.20. Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатність доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

8.21. Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

8.22. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

При цьому, суд враховує умови укладеного між позивачем та відповідачем Договору про порядок взаємного врегулювання вимог, які виникли на підставі статті 993 Цивільного кодекс України та статі 27 Закону України "Про страхування" від 18.06.2013.

У пункті 3.1.1 Договору про порядок взаємного врегулювання вимог, які виникли на підставі статті 993 Цивільного кодекс України та статі 27 Закону України "Про страхування" від 18.06.2013 визначено, що відповідна Калькуляція вартості відновлювального ремонту автомобіля, зроблена за допомогою програмного комплексу системи АУДАТЕКС не може ставитись під сумнів за умови її правомірного використання.

Отже, суд вважає надану позивачем Ремонтну калькуляцію № 92417723 від 08.08.2024 належним та достатнім доказом для визначення розміру шкоди, враховуючи застосування коефіцієнту фізичного зносу.

Суд відхиляє доводи відповідача про недоведеність понесених позивачем витрат, зокрема, щодо відсутності підстав для заміни лівої фари автомобіля, пошкодженого в спірній дорожньо-транспортній пригоді.

Судом встанолено, що Актом огляду транспортного засобу від 02.08.2024 зафіксовано пошкодження: переднього бамперу, капоту, фари передньої правої, фари передньої лівої, решітки радіатора, шини передньої правої, стійки вітрового скла передньої правої, нижньої решітки радіатора, крила переднього правого, петлі капоту правого, передньої панелі, підсилювача переднього бампера, накладки правої протитуманки та диску переднього правого.

Щодо посилання відповідача на зменшення суми страхового відшкодування на суму податку на додану вартість суд зазначає наступне.

Згідно абз. 2 п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) визначено, що якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника) сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту.

За змістом вказаної норми у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає податок на додану вартість, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника податку на додану вартість послуг по ремонту, заміщенню, відтворенню застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком.

Вартість ремонту автомобіля з врахуванням податку на додану вартість виплачується страховою компанією або стягується судом після надання документів про такі витрати. Отже з`ясуванню підлягають дві обставини: 1) фактичне здійснення ремонту автомобіля; 2) чи є виконавець робіт по ремонту автомобіля платником податку на додану вартість.

У постанові від 28 лютого 2018 року у справі № 757/22706/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що у випадку виплати страхового відшкодування безпосередньо страхувальнику виплата здійснюється без податку на додану вартість, який повертається страхувальнику після надання документів про оплату запчастин/відновлюваного ремонту на суму, що включає ПДВ, в межах суми страхового відшкодування. У разі, якщо страхові суми не перераховуються безпосередньо потерпілим, а спрямовуються на придбання у платника ПДВ послуг ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта, які мають бути використані в процесі його ремонту, то розрахунок суми виплати на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком

У постанові від 19 вересня 2018 року у справі № 523/5890/15-ц Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду висловив такі правові висновки: всі операції з надання послуг із страхування, в тому числі пов`язані компенсацією страховиком збитків, понесених потерпілим при настанні страхового випадку, не є об`єктом оподаткування податку на додану вартість. В зв`язку з цим, за загальним правилом, як при визначенні розміру страхових платежів, так і при визначенні розміру матеріального збитку чи страхової виплати, що підлягає до відшкодування страхувальнику чи безпосередньо потерпілій особі (пункт 36.4 статті 36 Закону України від 1 липня 2004 року № 1961-IV "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів"), податок на додану вартість не нараховується, окремим рядком не виділяється і страховики не є платниками податку на додану вартість по таких операціях. У разі, якщо страхові суми спрямовуються безпосередньо на придбання у платника податку на додану вартість послуг з ремонту, заміщення, відтворення застрахованого об`єкта чи товарно-матеріальних цінностей, що мають бути використані в процесі його ремонту (запчастини та інші витратні матеріали тощо), то розрахунок суми виплат на таке придбання здійснюється з урахуванням сум податку на додану вартість, які включаються до вартості й виділяються окремим рядком у розрахункових документах. Зазначені зобов`язання виникають лише внаслідок фактичного надання послуги з проведення такого ремонту за умови, що виконавець цієї послуги є платником ПДВ. У випадку непроведення фактичного ремонту транспортного засобу, податкові зобов`язання не виникають.

Судом встановлено, що позивач здійснив виплату страхового відшкодування у розмірі 94 347,32 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 27941 від 14.08.2024, на рахунок АКТИВУР1001 ПП, який є платником податку на додану вартість.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що відповідачем було безпідставно зменшено суму страхового відшкодування на суму податку на додану вартість.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що позовні вимоги Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ Україна 48 120,54 грн підлягають задоволенню повністю.

Крім того, позивач просив стягнути з відповідача пеню в розмірі 20 656,94 грн, 3% річних у розмірі 2 052,34 грн та інфляційні втрати у розмірі 6 367,53 грн.

За змістом ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

Згідно зі ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 36.2 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов`язаний:

- у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв`язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна;

- у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Щодо вимоги позивача про стягнення пені у розмірі 20 656,94 грн суд зазначає наступне.

Згідно зі ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Пунктом 36.5 Закону України "Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (в редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин) за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування пені на суму основного боргу у розмірі 48 120,54 грн у період з 28.11.2024 по 30.04.2026.

Відповідач не погоджуючись з наданим позивачем розрахунком нарахування пені, надає суду контррозрахунок на суму боргу 32 203,31 грн (94 347,32 грн сума страхового відшкодування - 46 226,78 грн сума сплачена відповідачем - 16 007,23 грн вартість лівої фари, яка на думку відповідача не підлягала заміні).

Крім того, судом встановлено, що відповідач здійснює нарахування пені у період з 28.11.2024 по 27.11.2025.

Як визначено судом раніше, заборгованість відповідача перед позивачем складає 48 120,54 грн, відтак суд дійшов висновку, що позивач правомірно здійснив нарахування пені, на суму основного боргу у визначений період.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку пені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені у розмірі 20 656,94 грн є арифметично правильною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Щодо вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 2 052,34 грн та інфляційних втрат у розмірі 6 367,53 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що позивач здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат на суму основного боргу у розмірі 48 120,54 грн у період з 28.11.2024 по 30.04.2026.

Відповідач не погоджуючись з наданим позивачем розрахунком нарахування 3% річних та інфляційних втрат, надає суду контррозрахунок на суму боргу 32 203,31 грн, у період з 28.11.2024 по 27.11.2025.

Як визначено судом раніше, заборгованість відповідача перед позивачем складає 48 120,54 грн, відтак суд дійшов висновку, що позивач правомірно здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат, на суму основного боргу у визначений період.

Здійснивши за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення 3% річних у розмірі 2 052,34 грн є арифметично правильною та підлягає задоволенню в повному обсязі.

Здійснивши перевірку за допомогою інформаційно-пошукової системи "Ліга" наведеного позивачем розрахунку інфляційних втрат, судом встановлено, що позивачем заявлено до стягнення інфляційні втрати у розмірі 6 367,53 грн, в той час як правильною є сума 7 130,36 грн.

Приписами статті 14 ГПК України визначено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Нормативне визначення принципу диспозитивності надає право учаснику справи вільно розпоряджатися своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд ч. 2 ст. 14 ГПК України.

При ухваленні рішення суд не може виходити за межі позовних вимог (ч. 2 ст. 237 ГПК України).

З огляду на зазначене, вимога позивача про стягнення з відповідача інфляційних втрат у розмірі 6 367,53 грн підлягає задоволенню у заявленому позивачем розмірі.

За таких обставин, приймаючи до уваги наведене вище, позовні Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" про стягнення з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" 77 197,35 грн, з яких: 48 120,54 грн страхового відшкодування, 20 656,94 грн пені, 2 052,34 грн 3% річни та 6 367,53 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю.

Стосовно розподілу судових витрат суд зазначає таке.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Частиною 1 статті 124 ГПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Позивачем у позовній заяві наведено попередній (орієнтовний) розмір суми судових витрат, понесених позивачем, який складається з суми судового збору у розмірі 2 662,40 грн.

Відповідач попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, до суду не подав.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

3 огляду на наведені приписи ст. 129 ГПК України, судовий збір у сумі 2 662,40 грн покладається на відповідача.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-80, 86, 129, 165, 232, 233, 236-238, 241, 327 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ПЗУ УКРАЇНА" (Україна, 04053, місто Київ, ВУЛИЦЯ СІЧОВИХ СТРІЛЬЦІВ, будинок 40; ідентифікаційний код: 20782312) на користь Приватного акціонерного товариства "СТРАХОВА ГРУПА "ТАС" (Україна, 03117, місто Київ, пр.Берестейський, будинок 65; ідентифікаційний код: 30115243) 48 120,54 грн (сорок вісім тисяч сто двадцять гривень 54 коп.) страхового відшкодування, 20 656,94 грн (двадцять тисяч шістсот п`ятдесят шість гривень 94 коп.) пені, 2 052,34 грн (дві тисячі п`ятдесят дві гривні 34 коп.) 3% річних та 6 367,53 грн (шість тисяч триста шістдесят сім гривень 53 коп.) інфляційних втрат та 2 662,40 грн (дві тисячі шістсот шістдесят дві гривні 40 коп.) судового збору.

3. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1, 2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України).

Рішення господарського суду може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені ст. 253, 254, 256-259 Господарського процесуального кодексу України з урахуванням підпункту 17.5 пункту 17 Розділу XI "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 16.06.2026.

Суддя Оксана ГУМЕГА