Рішення № 137415324, 10.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

10.06.2026Справа № 910/3161/26

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір»доАнтимонопольного комітету Українипровизнання недійсним рішення,Суддя Босий В.П.

секретар судового засідання Дупляченко Ю.О.

Представники сторін:

від позивача:Шупик А.В.;від відповідача:Чернюшок М.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» (далі - ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Антимонопольного комітету України (далі - Комітет) про визнання недійсним та скасування рішення.

Позовні вимоги обґрунтовані неправомірним постановленням Антимонопольним комітетом України рішення №39-р/тк від 23.12.2025 «Про порушення законодавства про захист економічної конкуренції та накладення штрафу», у зв`язку з чим позивач просить суд визнати таке рішення недійсним в частині, що стосується позивача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2026 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

14.04.2026 до Господарського суду міста Києва від Комітету надійшов відзив на позов, відповідно до якого відповідач заперечує проти позову та просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог в повному з огляду на відсутність в діях Комітету порушень норм діючого законодавства при прийнятті оскаржуваного рішення.

В судовому засіданні 27.05.2026 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 10.06.2026.

Представник позивача в судове засідання з`явився, надав пояснення по суті спору, позов підтримав та просив задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Представник відповідача в судове засідання з`явилася, надала пояснення по суті спору, проти позову заперечила та просила відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В судовому засіданні 10.06.2026 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням №39-р/тк від 23.12.2025 (далі - Рішення) Комітет, зокрема:

- визнано, що ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Кіцманською міською радою за предметом закупівлі «Електрична енергія» (ідентифікатор в системі «Prozorro» UA-2021-11-24-015807-a);

- накладено на ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» штраф у розмірі 84 295 (вісімдесят чотири тисячі двісті дев`яносто п`ять) гривень за вчинення порушення, що зазначене у пункті 1 резолютивної частини цього рішення;

- визнано, що ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Комунальним підприємством «Міський торговельний комплекс «Калинівський ринок» за предметом закупівлі «Електрична енергія (ДК 021:2015: 09310000-5- Електрична енергія)» (ідентифікатор в системі «Prozorro» UA-2021-12-06-016558-c)

- накладено на ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» штраф у розмірі 765 689 (сімсот шістдесят п`ять тисяч шістсот вісімдесят дев`ять) гривень за вчинення порушення, що зазначене у пункті 4 резолютивної частини цього рішення;

- визнано, що ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Комунальним підприємством «Міський торговельний комплекс «Калинівський ринок» за предметом закупівлі «Електрична енергія (ДК 021:2015: 09310000-5- Електрична енергія)» (ідентифікатор в системі «Prozorro» UA-2021-12-24-015087-c);

- накладено на ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» штраф у розмірі 803 240 (вісімсот три тисячі двісті сорок) гривень за вчинення порушення, що зазначене у пункті 7 резолютивної частини цього рішення;

- визнано, що ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Рукшинською сільською радою Дністровського району Чернівецької області за предметом закупівлі «Електрична енергія; 09310000-5 електрична енергія за ДК 021:2015 Єдиного закупівельного словника» (ідентифікатор в системі «Prozorro» UA-2021-12-24-009196-c);

- накладено на ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» штраф у розмірі 14 242 (чотирнадцять тисяч двісті сорок дві) гривні за вчинення порушення, що зазначене у пункті 10 резолютивної частини цього рішення

- визнано, що ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» та Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» вчинили порушення, передбачене пунктом 1 статті 50 та пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, які стосуються спотворення результатів торгів, проведених Рукшинською сільською радою Дністровського району Чернівецької області за предметом закупівлі «Електрична енергія (ДК 021:2015: 09310000-5- Електрична енергія)» (ідентифікатор в системі «Prozorro» UA-2022-09-29-008809-a);

- накладено на ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» штраф у розмірі 3 534 (три тисячі п`ятсот тридцять чотири) гривні за вчинення порушення, що зазначене у пункті 13 резолютивної частини цього рішення.

Не погоджуючись із Рішенням ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» звернулась із даним позовом до суду, обґрунтування якого зводяться до того, що спірне рішення є незаконним, необґрунтованим, а висновки, які містяться в рішенні здійснено внаслідок неповного з`ясування обставин справи, а обставини, які мають значення для справи і які визнано встановленими, не доведені.

Заперечуючи проти заявлених позовних вимог, Комітет зазначав, що при прийнятті оскаржуваного рішення відповідач діяв у межах своїх повноважень, а також у порядку та спосіб, встановлений законом; висновки, викладені у Рішенні, відповідають фактичним обставинам справи та є обґрунтованими; Комітетом надано належну оцінку обставинам справи та прийнято законне і обґрунтоване рішення про встановлення порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, що заявлені позовні вимоги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про Антимонопольний комітет України» від 26.11.1993 №3659-ХІІ (далі по тексту - Закон №3659-ХІІ) Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері державних закупівель.

Антимонопольний комітет України є державним органом із спеціальним статусом, метою діяльності якого є забезпечення державного захисту конкуренції у підприємницькій діяльності та у сфері публічних закупівель.

Особливості спеціального статусу Антимонопольного комітету України обумовлюються його завданнями та повноваженнями, в тому числі роллю у формуванні конкурентної політики, визначаються цим Законом, іншими актами законодавства і полягають, зокрема, в особливому порядку призначення та звільнення Голови Антимонопольного комітету України, його заступників, державних уповноважених Антимонопольного комітету України, уповноважених з розгляду скарг про порушення законодавства у сфері публічних закупівель, голів територіальних відділень Антимонопольного комітету України, у спеціальних процесуальних засадах діяльності Антимонопольного комітету України, наданні соціальних гарантій, охороні особистих і майнових прав працівників Антимонопольного комітету України на рівні з працівниками правоохоронних органів, в умовах оплати праці.

Основним завданням Антимонопольного комітету України є участь у формуванні та реалізації конкурентної політики в частині:

1) здійснення державного контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції на засадах рівності суб`єктів господарювання перед законом та пріоритету прав споживачів, запобігання, виявлення і припинення порушень законодавства про захист економічної конкуренції;

2) контролю за концентрацією, узгодженими діями суб`єктів господарювання та дотриманням вимог законодавства про захист економічної конкуренції під час регулювання цін (тарифів) на товари, що виробляються (реалізуються) суб`єктами природних монополій;

3) сприяння розвитку добросовісної конкуренції;

4) методичного забезпечення застосування законодавства про захист економічної конкуренції;

5) здійснення контролю щодо створення конкурентного середовища та захисту конкуренції у сфері публічних закупівель;

6) проведення моніторингу державної допомоги суб`єктам господарювання та здійснення контролю за допустимістю такої допомоги для конкуренції (стаття 3 Закону №3659-ХІІ).

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 вказаного Закону у сфері здійснення контролю за дотриманням законодавства про захист економічної конкуренції Антимонопольний комітет України має такі повноваження при розгляді заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, проведенні перевірки та в інших передбачених законом випадках вимагати від суб`єктів господарювання, об`єднань, органів влади, органів місцевого самоврядування, органів адміністративно-господарського управління та контролю, їх посадових осіб і працівників, інших фізичних та юридичних осіб інформацію, в тому числі з обмеженим доступом.

Рішенням було встановлено сукупність обставин, зокрема:

- одночасне перебування одних і тих же фізичних осіб ( ОСОБА_1 та ОСОБА_2 ) у трудових відносинах з ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» і ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» до початку, у період участі та після проведення торгів. При цьому, ОСОБА_2 був керівником ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір», що свідчить про наявність умов для обміну інформацією між ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» і ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ», і відповідно, про обізнаність щодо господарської та фінансової діяльності один одного, зокрема й щодо участі в торгах (пункти 49-50 Рішення);

- спільні властивості файлів у вигляді використання одного програмного забезпечення та аналогічних дефектів друку (пункт 86, 87 Рішення);

- використання ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» і ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» одних і тих же ІР-адрсс 193,93.186.105 і 212.110.140.13 під час створення тендерних пропозицій, входу в аукціон, входу до системи дистанційного банківського обслуговування (пункти 53, 55, 58 Рішення);

- синхронність дій ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» і ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» у часі під час оплати послуг електронних майданчиків (пункт 82 Рішення), створення окремих файлів у складі тендерної пропозиції (пункт 84 Рішення);

- наявність сталих фінансово-господарських відносин між ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» і ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» до початку, у період проведення та після проведення торгів у вигляді поставки один одному товарів (робіт, послуг) (пункт 66 Рішення);

- наявність спільної фактичної адреси здійснення господарської діяльності (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 16), за якою ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» і ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» орендували приміщення для використання в господарській діяльності в одного й того ж суб`єкта господарювання ТОВ «КС ІНВЕСТ» за договорами суборенди, укладеними в один день 26.03.2021 з послідовними номерами (№ 1503 і № 1504) (пункт 76 Рішення);

- використання ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» телефонного номеру НОМЕР_1 і +380953236535, який належить ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» згідно з інформацією, наданою ПрАТ «Київстар» і ПрАТ «ВФ Україна» (пункти 77-78, 79-80 Рішення);

- комунікація між ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» і ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ», а саме номером телефону НОМЕР_2 , який є номером директора ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ» Котова Артура Миколайовича, та номером телефону НОМЕР_3 , який належить ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір», у період з 01.10.2021 по 31.03.2022 і з 01.07.2022 по 31.12.2022 (пункт 93 Рішення) та з 01.08.2022 по 12.12.2022 (пункт 94 Рішення).

В розрізі обґрунтувань позивача суд відзначає, що для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Процедура закупівлі передбачає здійснення конкурентного відбору часників з метою визначення переможця. Змагальність учасників процедури закупівлі ґрунтується на тому, що кожен з них, не маючи впевненості щодо змісту та ціни пропозицій інших учасників, пропонує кращі умови за найнижчими цінами. У випадку коли учасники тендеру домовляються між собою щодо умов своїх пропозицій, усувається непевність, а відтак - конкуренція між ними. Така домовленість проявляється шляхом обміну інформацією, спільної підготовки документів, надання у будь-якій формі допомоги потенційному конкуренту.

Якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, оскільки замовник у ході здійснення процедури торгів обмежений лише поданими пропозиціями. Таким чином, узгоджена поведінка спотворює результат торгів, порушуючи право замовника на отримання найбільш ефективного результату, який досягається лише за наявності справжньої конкуренції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про захист економічної конкуренції» (далі - «Закон») економічна конкуренція (конкуренція) - це змагання між суб`єктами господарювання з мстою здобуття завдяки власним досягненням переваг над іншими суб`єктами господарювання, внаслідок чого споживачі, суб`єкти господарювання мають можливість вибирати між кількома продавцями, покупцями, а окремий суб`єкт господарювання не може визначати умови обороту товарів на ринку.

Відповідно до статті 5 Закону узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання.

За приписами пункту першого статті 50 Закону антиконкурентні узгоджені дії є порушенням законодавства про захист економічної конкуренції.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону антиконкурентними узгодженими діями є узгоджені дії, які призвели чи можуть призвести до недопущення, усунення чи обмеження конкуренції. Пунктом 4 частини другої цієї статті встановлено, що антиконкурентними узгодженими діями визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Виходячи із змісту вказаних норм діючого законодавства антиконкурентна узгоджена поведінка може виражатися у будь-якій формі.

Процедури закупівлі передбачає здійснення конкурентного відбору учасників з метою визначення переможця. Змагальність учасників процедур закупівель ґрунтується на тому, що кожен з них не маючи впевненості щодо змісту та ціни пропозицій інших учасників, пропонує кращі умов за найнижчими цінами. У випадку, коли учасники тендеру домовляються між собою щодо умов своїх пропозицій - усувається непевність, а відтак усувається конкуренція між ними. Така домовленість проявляється обміном інформацією, шляхом спільної підготовки документів, надання у будь-якій формі допомоги потенційному конкуренту.

Якщо учасники замінять конкуренцію між собою на координацію, замовник не отримує той результат, який би він мав в умовах справжньої конкуренції, оскільки замовник у ході здійснення процедури торгів обмежений лише тими пропозиціями, які подані.

Таким чином, узгодження учасниками торгів своїх тендерних пропозицій усуває конкуренцію та змагальність між учасниками, а отже спотворює результат, порушує тим самим право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, який досягається у зв`язку з наявністю лише справжньої конкуренції.

При кваліфікації дій суб`єктів господарювання за пунктом 4 частини другої статті 6 Закону - антиконкурентні узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, узгодженість дій (поведінки) полягає саме в обміні інформацією, заміні конкуренції між учасниками торгів на координацію, в результаті чого усувається конкуренція між ними та спотворюється основний принцип торгів - здійснення конкурентного відбору учасників.

Дії, які стосуються спотворення результатів аукціонів, заборонені законом незалежно від настання наслідків від таких дій.

При цьому за змістом приписів статті 6 Закону для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим з`ясування наслідків у формі завдання збитків для його конкурентів чи споживачів або інше реальне порушення їх прав чи інтересів, оскільки достатнім є встановлення самого факту вчинення дій, які визначено як антиконкурентні узгоджені дії, та можливість настання таких наслідків.

Недосягнення суб`єктами господарювання мети, з якою вони узгоджують власну конкурентну поведінку, з причин та обставин, що не залежать від їх волі, не є підставою для встановлення відсутності правопорушення, передбаченого статтею 6 Закону.

Відповідно до висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 04.02.2021 у справі №910/17126/19 Закон не ставить застосування передбачених ним наслідків узгоджених антиконкурептпих дій у залежність від «спільної домовленості разом брати участь у торгах з метою усунення конкуренції». Близький за змістом висновок Верховного Суду викладений, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.10.2019 у справі №910/2988/18, від 05.08.2019 у справі №922/2513/18, від 07.11.2019 у справі №914/1696/18.

Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та у постанові від 22 липня 2021 року у справі №924/1096/20 відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Наведений висновок Верховного Суду викладено у справі № 924/1096/20. Отже, для доведення порушення законодавства про захист економічної конкуренції притаманний стандарт доказування «баланс вірогідності».

Процедура дослідження кожного наданого Комітетом доказу окремо на предмет його належності до предмету спору при розгляді справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції у вигляді антиконкурентних узгоджених дій, що стосуються спотворення результатів торгів не допускається.

Аналогічний висновок викладено у постанові верховного Суду від 08.11.2022 у справі №910/3202/20, в якій зазначено, що: «суд під час розгляду даної справи не врахував наведених правових висновків Верховного Суду і оцінив кожний доказ окремо, не здійснивши належної оцінки всіх встановлених обставин справи, виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з з`ясованих і досліджених у справі, в взаємозв`язку, залишивши поза увагою, що змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації, а змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією. У цьому випадку негативним наслідком є сам факт спотворення результатів торгів (через узгодження поведінки конкурсантами))).

Домовленість спільно брати участь у торгах навряд чи може мати своє матеріальне втілення у вигляді письмових угод чи інших документів, а тому питання про наявність/відсутність узгоджених антиконкурентних дій має досліджуватися судами виходячи з усієї сукупності обставин і доказів, з`ясованих і досліджених у справі, враховуючи їх вірогідність і взаємозв`язок, у відповідності до статті 86 Господарського процесуального кодексу України (постанова Верховного Суду від 14.06.2022 у справі №910/1667/21).

Для визнання вчинення суб`єктом господарювання порушення законодавства про захист економічної конкуренції органу Комітету достатньо встановити й довести наявність наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки тендерної документації, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця процедури закупівлі, оскільки наслідки у вигляді спотворення результатів процедури закупівлі не сталися не у зв`язку з тим, що суб`єкти господарювання відмовилися від своїх дій щодо координації своєї поведінки в процесі проведення процедури закупівлі, не у зв`язку з добровільним припиненням ними таких дій, а з інших причин (через відміну торгів замовником).

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Верховного Суду від 06.10.2022 у справі №924/1230/21.

Суд відзначає, що позивачем не наведено обґрунтованих підстав на спростовання обставин встановлених у Рішенні, в той час як Комітетом встановлено сукупність обставин, які підтверджують узгодженість поведінки ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» і ТОВ «ЕНЕРГЕТИЧНІ-РІШЕННЯ».

Принцип змагальності не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі №129/1033/13-ц).

Отже, на переконання суду, висновки Комітету викладені у Рішенні відповідають матеріалам справи і позивачем не спростовані.

Щодо розміру накладеного на позивача штрафу, суд відзначає наступне.

Відповідно до абзацу другого частини другої статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції» за порушення, передбачені пунктом 1 статті 50 цього Закону, органи Комітету накладають штраф на суб`єктів господарювання у розмірі до десяти відсотків доходу (виручки) суб`єкта господарювання від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за останній звітний рік, що передував року, в якому накладається штраф.

Згідно із частиною п`ятою статті 52 Закону України «Про захист економічної конкуренції», якщо доходу (виручки) немає або відповідач на вимогу органів Комітету, голови його територіального відділення не надав розмір доходу (виручки), штраф, передбачений абзацом другим частини другої цієї статті, накладається у розмірі до двадцяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до інформації з фінансової звітності малого підприємства, а саме Звіту про фінансові результати за 2024 рік (код рядка 2000) ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір», наданої ГУ ДПС у м. Києві листом від 10.04.2025 №11292/5/26-15-07-01 (вх. від 10.04.2025 №72-017229кі), чистий дохід ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2024 рік становив 25 064 700,00 грн.

Рішенням на ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» накладено штраф сукупно в розмірі 1 671 000 грн., що становить 6,67 (шість цілих шістдесят сім сотих) відсотка від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) за 2024 рік, тобто в межах, визначених статтею 52 Закону.

Згідно з пунктом 9 розділу II Порядку визначення розміру штрафу обґрунтування розрахунку розміру штрафу зазначається в описово-мотивувальній частині рішення у справі, а розмір штрафу за порушення, що накладається на відповідача, зазначається в резолютивній частині такого рішення.

Разом з тим, нормами Закону України «Про захист економічної конкуренції» не передбачено обов`язок органу Комітету наводити в рішенні розрахунок штрафу, формули та алгоритми розрахунку штрафів (постанова Верховного Суду від 27.02.2024 у справі №910/4398/23.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право ознайомлюватися з матеріалами справи, знімати копії (фотокопії) з матеріалів справи та робити виписки після одержання копії подання з попередніми висновками у справі; наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу; одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі); інші права, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

Натомість ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» не скористалося можливістю заперечити розрахунок розміру попередніми висновками у антимонопольній справі.

Отже, накладені на ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір» у Рішенні розміри штрафів відповідають зазначеним положенням, а позивачем не доведено необґрунтованості їх розмірів.

Для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених дій не є обов`язковим фактичне настання наслідків у формі, відповідно, недопущення, усунення чи обмеження конкуренції, ущемлення інтересів інших суб`єктів господарювання (конкурентів, покупців) чи споживачів, зокрема, через заподіяння їм шкоди (збитків) або іншого реального порушення їх прав чи інтересів, чи настання інших відповідних наслідків. Достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Таким чином, не можуть слугувати спростуванням відповідної кваліфікації недосягнення цілі позивачем та іншими учасниками в частині отримання перемоги.

Одночасно, встановлення належним чином співвідношення дій (бездіяльності) суб`єкта господарювання з поведінкою інших учасників торгів, які насправді мали місце з урахуванням ряду інших беззаперечних обставин погодженості своїх дій, слугує належним обґрунтуванням вчинення порушення, передбаченого пунктом 4 частини другої статті 6 Закону.

Таким чином, встановлені Комітетом в антимонопольній справі обставини у своїй сукупності свідчать, що учасники узгоджено здійснювали підготовку до участі у процедурі закупівлі.

Частиною 2 статті 4 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що суб`єкти господарювання, органи влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю зобов`язані сприяти розвитку конкуренції та не вчиняти будь-яких неправомірних дій, які можуть мати негативний вплив на конкуренцію.

Згідно з пунктом 1 статті 50 Закону України «Про захист економічної конкуренції» порушенням законодавства про захист економічної конкуренції є антиконкурентні узгоджені дії.

Частиною першою статті 5 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачено, що узгодженими діями є укладення суб`єктами господарювання угод у будь-якій формі, прийняття об`єднаннями рішень у будь-якій формі, а також будь-яка інша погоджена конкурентна поведінка (діяльність, бездіяльність) суб`єктів господарювання. Узгодженими діями є також створення суб`єкта господарювання, об`єднання, метою чи наслідком створення якого є координація конкурентної поведінки між суб`єктами господарювання, що створили зазначений суб`єкт господарювання, об`єднання, або між ними та новоствореним суб`єктом господарювання, або вступ до такого об`єднання, крім випадків, передбачених Законом України «Про медіа».

Тобто, як антиконкурентні узгоджені дії учасників торгів (не менше двох) можуть розглядатися дії та/або бездіяльність таких учасників, які прямо чи опосередковано свідчать про відмову таких учасників від самостійної участі в торгах та самостійного прийняття рішень щодо формування та зміни конкурсних (тендерних) пропозицій, у тому числі шляхом координації поведінки таких суб`єктів як на стадії підготовки пропозицій (узгодження цін та інших умов, спільна підготовка документів), так і на стадії безпосереднього проведення торгів.

Змагання при проведенні торгів забезпечується таємністю інформації; змагальність учасників процедури закупівлі з огляду на приписи статей 1, 5, 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції» передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з учасників та їх обов`язок готувати свої пропозиції конкурсних торгів окремо, без обміну інформацією; встановлені АМК обставини виключають таку змагальність, що свідчить про узгоджену поведінку позивача, яка й призвела до спотворення результатів торгів.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №924/978/17, від 11.09.2018 у справі №916/505/17, від 20.11.2018 у справі №910/22523/17.

При цьому, згідно з пунктом 4 частини другої статті 6 Закону України «Про захист економічної конкуренції», антиконкурентними узгодженими діями, зокрема, визнаються узгоджені дії, які стосуються спотворення результатів торгів, аукціонів, конкурсів, тендерів.

Знову ж таки, для кваліфікації дій суб`єкта господарювання як антиконкурентних узгоджених не є обов`язковою умовою наявність негативних наслідків таких дій у вигляді завдання збитків, порушень прав та охоронюваних законом інтересів інших господарюючих суб`єктів чи споживачів, оскільки достатнім є встановлення самого факту погодження конкурентної поведінки, яка може мати негативний вплив на конкуренцію.

Таким чином, для визначення Комітетом порушення законодавства про захист економічної конкуренції вчиненим достатнім є встановлення й доведення наявності наміру суб`єктів господарювання погодити (скоординувати) власну конкурентну поведінку, зокрема шляхом обміну інформацією під час підготовки конкурсних пропозицій, що, у свою чергу, призводить або може призвести до переваги одного з учасників під час конкурентного відбору з метою визначення переможця аукціону.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 35 Закону України «Про захист економічної конкуренції», при розгляді справи про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України: збирають і аналізують документи, висновки експертів, пояснення осіб, іншу інформацію, що є доказом у справі, та приймають рішення у справі в межах своїх повноважень; отримують пояснення осіб, які беруть участь у справі, або будь-яких осіб за їх клопотанням чи з власної ініціативи.

При цьому, згідно ч. 1 ст. 40 Закону України «Про захист економічної конкуренції», особи, які беруть (брали) участь у справі, мають право: ознайомлюватися з матеріалами справи, знімати копії (фотокопії) з матеріалів справи та робити виписки (крім інформації з обмеженим доступом та інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи) - після одержання копії подання з попередніми висновками у справі (витягу з подання, що не містить інформації з обмеженим доступом та інформації, визначеної відповідним державним уповноваженим, головою територіального відділення Антимонопольного комітету України, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які беруть (брали) участь у справі, або перешкодити подальшому розгляду справи); наводити докази, подавати клопотання, усні й письмові пояснення (заперечення), пропозиції щодо питань, які виносяться на експертизу; одержувати копії рішень у справі (витяги з них, крім інформації з обмеженим доступом, а також інформації, розголошення якої може завдати шкоди інтересам інших осіб, які брали участь у справі); оскаржувати рішення, розпорядження органів Антимонопольного комітету України у порядку, визначеному законом; користуватися послугами перекладача; інші права, передбачені законодавством про захист економічної конкуренції.

Частиною 1 ст. 41 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що доказами у справі можуть бути будь-які фактичні дані, які дають можливість встановити наявність або відсутність порушення. Ці дані встановлюються такими засобами: поясненнями сторін і третіх осіб, поясненнями службових осіб та громадян, письмовими доказами, речовими доказами і висновками експертів. Усні пояснення сторін, третіх осіб, службових чи посадових осіб та громадян, які містять дані, що свідчать про наявність чи відсутність порушення, фіксуються у протоколі.

Статтею 48 Закону України «Про захист економічної конкуренції» встановлено що за результатами розгляду справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції органи Антимонопольного комітету України приймають рішення.

Розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, (у редакції розпорядження Антимонопольного комітету України від 29 червня 1998 року №169-р) затверджено Порядок розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції.

Згідно п. 1 розділу VIІІ Порядку розгляду заяв і справ, у рішенні наводяться мотиви рішення, зазначаються встановлені органом Комітету обставини справи з посиланням на відповідні докази, а також положення законодавства, якими орган Комітету керувався, приймаючи рішення, обґрунтування розміру штрафу та спростування заперечень, наданих особами, які беруть участь у справі, до подання з попередніми висновками у справі (у разі їх наявності).

Відтак, законодавство про захист економічної конкуренції не містить вичерпного переліку доказів, які повинні бути зібрані органами Комітету під час розслідування справи про антиконкурентні узгоджені дії на торгах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 19.08.2019 у справі №910/12487/19.

Змагальність під час торгів забезпечується таємністю інформації. З огляду на зміст статей 1, 5, 6 Закону змагальність учасників процедури закупівлі передбачає самостійні та незалежні дії (поведінку) кожного з них, обов`язок готувати свої пропозиції окремо, без обміну інформацією.

Близька за змістом правова позиція висловлена у низці постанов Верховного Суду, в тому числі в постановах Верховного Суду від 13.03.2018 у справі №924/381/17, від 12.06.2018 у справі №922/5616/15, від 18.10.2018 у справі №916/3214/17, від 18.12.2018 у справі №922/5617/15, від 05.03.2020 у справі №924/552/19, від 11.06.2020 у справі №910/10212/19, від 22.10.2019 у справі №910/2988/18, від 05.08.2018 у справі №922/2513/18, від 07.11.2019 у справі №914/1696/18, від 02.07.2020 у справі №927/741/19.

Крім того, відповідно до висновків викладених у постанові Верховного Суду від 30.09.2019 у справі №910/13306/18 господарські суди у розгляді справ про оскарження рішення Антимонопольного комітету України мають перевіряти правильність застосування органами Антимонопольного комітету України правових норм у розгляді антимонопольної справи, повноту з`ясування обставин, які мають значення для справи; доведення АМК обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; відповідність висновків, викладених у Рішенні АМК, обставинам справи. Водночас суди не повинні перебирати на себе не притаманні суду функції та самостійно встановлювати, зокрема, обставини інкримінованого порушення, збирати докази, що відноситься до дискреційних повноважень органів Антимонопольного комітету України під час розгляду антимонопольної справи.

Також суд враховує правовий висновок, викладений у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.07.2019 у справі №910/4994/18 про те, що: «Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Всі юридично значущі факти, які складають предмет доказування, що формується, виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду».

Законодавство України не забороняє суб`єктам господарювання, що приймають участь в одній процедурі закупівлі мати господарські договірні відносини між собою, зокрема укладати договори одне з одним, проте наявність економічних відносин між Учасниками в період до та під час проведення Процедур закупівель свідчить про наявність фінансової підтримки одне одного та заінтересованості в здійсненні підприємницької діяльності на одному ринку конкурентом.

З огляду на вищезазначене, суд зазначає, що відповідачі в антимонопольній справі під час підготовки пропозицій для участі у торгах діяли не самостійно, а узгоджували свої дії та не змагалися між собою, що є обов`язковою умовою участі у конкурентних процедурах закупівель відповідно до Закону України «Про публічні закупівлі».

Узгодивши свою поведінку та свої тендерні пропозиції, відповідачі в антимонопольній справі тим самим усунули конкуренцію та змагальність між собою, а отже спотворили результат проведених Торгів, порушивши право замовника на отримання найбільш ефективного для нього результату, а відтак, вчинили антиконкурентні узгоджені дії, заборонені Законом України «Про захист економічної конкуренції».

Таким чином, з огляду на положення чинного законодавства України, суд дійшов висновку, що Комітет в оскаржуваному рішенні дійшов обґрунтованих висновків, щодо ТОВ «Енергетична компанія Енерго-Простір».

Статтею 59 Закону України «Про захист економічної конкуренції» визначено, що підставами для зміни, скасування чи визнання недійсними рішень органів Антимонопольного комітету України є: неповне з`ясування обставин, які мають значення для справи; недоведення обставин, які мають значення для справи і які визнано встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні, обставинам справи; заборона концентрації відповідно до Закону України «Про санкції»; порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Порушення або неправильне застосування норм процесуального права може бути підставою для зміни, скасування чи визнання недійсним рішення тільки за умови, якщо це порушення призвело до прийняття неправильного рішення.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинного законодавства та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов`язковою умовою визнання акта недійсним є також порушення у зв`язку з прийняттям відповідного акта прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - позивача у справі. Якщо за результатами розгляду справи факту такого порушення не встановлено, у господарського суду немає правових підстав для задоволення позову.

Перевіривши юридичну оцінку обставин справи Комітету та повноту їх встановлення в оскаржуваному Рішенні, суд дійшов висновку про те, що відповідачем дотримано вимоги Закону України «Про захист економічної конкуренції», Порядку розгляду Антимонопольним комітетом України та його територіальними відділеннями заяв і справ про порушення законодавства про захист економічної конкуренції, який затверджено розпорядженням Антимонопольного комітету України від 19.04.1994 №5, у зв`язку з чим всебічно, повно і об`єктивно розглянуто обставини справи, досліджено подані документи, належним чином проаналізовано відносини сторін.

Суд зазначає, що при розгляді антимонопольної справи Комітетом повністю з`ясовано та доведено належними доказами обставини, які мають значення для справи, висновки у повній мірі відповідають обставинам справи, ним не було порушено або неправильно застосовано норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За таких обставин, викладені в оскаржуваному Рішенні висновки відповідача відповідають фактичним обставинам справи, нормам матеріального права, є законними та обґрунтованими.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст. 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

За приписами статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Таким чином, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги не підлягають задоволенню та у задоволенні позову слід відмовити з викладених обставин.

Судові витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на позивача.

Керуючись статтями 129, 233, 237-240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Енергетична компанія Енерго-Простір» відмовити повністю.

2. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

3. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 16.06.2026.

Суддя В.П. Босий