Рішення № 137415289, 03.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

03.06.2026Справа № 910/11121/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Чебикіної С.О., при секретарі судового засідання Котиші П.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодар Піві" до Акціонерного товариства "Гарантований покупець", третя особа без самостійних вимог на предмет спору - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 7 737 330,49 грн., за участю представників: позивача - Проскурні Т.В., відповідача - Фартушної В.Л., третьої особи - не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Господарського суду міста Києва з позовом до відповідача про стягнення 7 737 330,49 грн., з яких 5 918 079,56 грн. основного боргу, 200 670,87 грн. інфляційних витрат, 82 576,17 грн. 3% річних за січень - грудень 2024 року та 1 522 886,55 грн. основного боргу, 6 280,00 грн. інфляційних витрат, 6 837,34 грн. 3% річних за січень - червень 2025 року за Договором № 9951/09 від 23.10.2013 року на підставі статей 509, 525, 526, 617, 625-627, 629, 632, 662, 691, 692, 712, 714 Цивільного кодексу України.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.09.2025 року відкрито провадження, справу вирішено розглядати за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання на 06.10.2025 року.

26.09.2025 року відповідачем до суду подано відзив на позовну заяву, в якому останній просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, а також виклав прохання про зменшення 3% річних та інфляційних втрат до мінімально можливого розміру.

01.10.2025 року позивачем до суду подано відповідь на відзив, в якій позивач просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі.

У судовому засіданні 06.10.2025 року судом оголошено перерву у справі на 12.11.2025 року.

07.10.2025 року відповідачем до суду подано заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач просив в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі.

У судовому засіданні 12.11.2025 року судом оголошено перерву у справі на 08.12.2025 року.

12.11.2025 року відповідачем до суду подано клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго".

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 08.12.2025 року клопотання Державного підприємства "Гарантований покупець" про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача задоволено, залучено до участі у справі третю особу без самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Приватне акціонерне товариство "Національна енергетична компанія "Укренерго" та відкладено підготовче засідання у справі на 19.01.2026 року.

28.01.2026 року третьою особою до суду подано додаткові пояснення у справі, в яких також виклала клопотання про розгляд справи без участі представника третьої особи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.02.2026 року викликано представників сторін на 16.02.2026 року у зв`язку з тим, що судове засідання 19.01.2026 року не відбулось.

16.02.2026 року позивачем до суду подано додаткові пояснення.

У судовому засіданні 16.02.2026 року судом оголошено перерву у справі на 18.03.2026 року.

17.03.2026 року відповідачем до суду подано додаткові пояснення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 18.03.2026 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 22.04.2026 року.

У судовому засіданні 22.04.2026 року судом оголошено перерву у справі на 03.06.2026 року.

22.04.2026 року позивачем до суду подано клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 513 463,58 грн. у зв`язку із відсутністю предмету спору, внаслідок погашення вищезазначеної суми відповідачем.

01.05.2026 року Акціонерним товариством "Гарантований покупець" до суду подано заяву про заміну Державного підприємства "Гарантований покупець" його правонаступником - Акціонерним товариством "Гарантований покупець".

03.06.2026 року відповідачем до суду подано клопотання про закриття провадження у справі в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 2 513 463,58 грн., внаслідок погашення вказаної суми основного боргу відповідачем.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 року клопотання Акціонерного товариства "Гарантований покупець" про заміну відповідача на його правонаступника задоволено та залучено Акціонерне товариство "Гарантований покупець" в якості правонаступника відповідача - Державного підприємства "Гарантований покупець".

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 23.10.2013 року між Державним підприємством "Енергоринок" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Теплодар Піві" (позивачем) укладено Договір № 9951/09 (Договір), відповідно до умов пункту 1.1 якого позивач зобов`язується продавати, а Державне підприємство "Енергоринок" зобов`язується купувати електроенергію, вироблену позивачем та здійснювати її оплату відповідно до умов договору.

30.06.2019 року між Державним підприємством "Енергоринок", Державним підприємством "Гарантований покупець" (покупець, відповідач, правонаступником якого є Акціонерне товариство "Гарантований покупець") та позивачем (виробник за "зеленим" тарифом) укладено Додаткову угоду № 285/01 до договору, в якій сторони дійшли згоди в преамбулі договору слова "Державне підприємство "Енергоринок" замінити на слова "Державне підприємство "Гарантований покупець" та замінити статті 1-10 договору статтями 1-8 у новій редакції.

26.02.2021 року сторонами внесено зміни до Договору шляхом підписання Додаткової угоди № 848/01/21, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди доповнити Договір новими пунктами, а саме: 1.2, 2.6, 3.4; пункт 4.2 новими підпунктами 7-10; 4.3, 4.5, 4.6, 7.10-7.14, та викласти у новій редакції пункти 3.3, 4.2, пункти 2-3 пункту 4.3 Договору, підпункт 3 пункту 4.5, пункт 4.6, 7.3, 7.5, главу 8, статтю 9.

29.05.2023 року сторонами внесено зміни до Договору шляхом підписання Додаткової угоди № 1602/07/23, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди доповнити пунктом 7.6 Договору новим абзацом та змінити пункти 7.7, 7.9, 7.14 та главу 8 Договору, доповнити Договір додатками 8.3, 8.4.

25.01.2024 року сторонами внесено зміни до Договору шляхом підписання Додаткової угоди № 500/07/24, згідно з умовами якої сторони дійшли згоди глави 1-8 Договору змінити главами 1-9 у новій редакції.

Відповідно до пункту 1.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 25.01.2024 року продавець зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати електричну енергію в точках комерційного обліку електричної енергії, відпущену генеруючими одиницями продавця, включеними до балансуючої групи гарантованого покупця, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього Договору та чинного законодавства України, у тому числі Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел, затвердженого постановою НКРЕКП № 641 від 26.04.2019 року (далі - Порядок).

Згідно з пунктом 3.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 25.01.2024 року обсяг фактично проданої та купленої електричної енергії визначається на підставі даних комерційного обліку, наданих гарантованому покупцю адміністратором комерційного обліку відповідно до Порядку.

Пунктом 3.2 Договору в редакції Додаткової угоди від 25.01.2024 року визначено, що розрахунок за куплену гарантованим покупцем електричну енергію здійснюється грошовими коштами, що перераховуються на поточний рахунок продавця, з урахуванням ПДВ. Гарантований покупець та продавець при виникненні взаємної однорідної заборгованості мають право за взаємною згодою проводити зарахування зустрічних однорідних вимог, що оформлюється сторонами в установленому законодавством порядку.

У відповідності до пункту 3.3 Договору в редакції Додаткової угоди від 25.01.2024 року оплата електричної енергії, купленої гарантованим покупцем у продавців у розрахунковому місяці, формування актів купівлі-продажу електричної енергії здійснюються відповідно до Порядку.

Згідно з пунктом 3.4 Договору в редакції Додаткової угоди від 25.01.2024 року у випадку здійснення гарантованим покупцем оплати першої другої декади розрахункового місяця за відпущену електричну енергію продавцем понад фактичну вартість проданої за розрахунковий період (місяць) електричної енергії продавець повертає на рахунок гарантованого покупця надлишково сплачені кошти протягом чотирьох робочих днів з дня отримання продавцем підписаного акта купівлі-продажу електричної енергії (акта коригування до акта купівлі-продажу електричної енергії) за відповідний розрахунковий період.

Пунктом 4.1 Договору в редакції Додаткової угоди від 25.01.2024 року передбачено, що продавець має право вимагати від гарантованого покупця повну та своєчасну оплату товарної продукції відповідно до глави 3 Договору.

Відповідно до пункту 4.4 Договору в редакції Додаткової угоди від 25.01.2024 року гарантований покупець зобов`язаний, зокрема, у повному обсязі здійснювати своєчасні розрахунки за куплену у продавця за "зеленим" тарифом електричну енергію.

На виконання умов Договору між сторонами підписано акти купівлі-продажу електроенергії за період січня 2024 року - червня 2025 року, а саме: від 25.01.2024 року на суму 1 366 188,76 грн. (у т.ч. ПДВ), від 31.01.2024 року на суму 252 348,80 грн. ( у т.ч. ПДВ), від 29.02.2024 року на суму 2 346 622,97 грн. (у т.ч. ПДВ), від 31.03.2024 року на суму 3 306 621,82 грн. (у т.ч. ПДВ), від 30.04.2024 року на суму 5 613 847,15 грн. (у т.ч. ПДВ), від 31.05.2024 року на суму 7 147 035,61 грн. (у т.ч. ПДВ), від 30.06.2024 року на суму 6 424 295,70 грн. (у т.ч. ПДВ), від 31.07.2024 року на суму 6 987 709,94 грн. (у т.ч. ПДВ), від 31.08.2024 року на суму 6 210 641,76 грн. (у т.ч. ПДВ), від 30.09.2024 року на суму 4 048 456,25 грн. (у т.ч. ПДВ), від 31.10.2024 року на суму 5 048 333,82 грн. (у т.ч. ПДВ), від 30.11.2024 року на суму 2 514 267,16 грн. (у т.ч. ПДВ), від 31.12.2024 року на суму 1 036 223,46 грн. (у т.ч. ПДВ), від 31.01.2025 року на суму 2 215 673,70 грн. (у т.ч. ПДВ), від 28.02.2025 року на суму 3 764 890,33 грн. (у т.ч. ПДВ), від 31.03.2025 року на суму 3 867 185,29 грн. (у т.ч. ПДВ), від 30.04.2025 року на суму 6 311 389,45 грн. (у т.ч. ПДВ), від 31.05.2025 року на суму 7 181 503,76 грн. (у т.ч. ПДВ), від 30.06.2025 року на суму 9 100 290,91 грн. (у т.ч. ПДВ), копії яких містяться в матеріалах справи.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем здійснено часткову оплату за вищевказаними акти купівлі-продажу електроенергії за січень - грудень 2024 року на загальну суму 46 384 552,22 грн., а також за січень - червень 2025 року на загальну суму 30 918 046,89 грн.

Таким чином, відповідачем здійснено частковий розрахунок із позивачем за обсяг проданої електричної енергії за період січня 2024 року - червня 2025 року, що призвело до утворення у відповідача перед позивачем заборгованості у загальному розмірі 7 440 966,11 грн. та зверненням до суду з даним позовом.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 714 Цивільного кодексу України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Окремим видом договору енергопостачання є договір постачання електричної енергії споживачу. Особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до частини 5 статті 65 Закону України "Про ринок електричної енергії" гарантований покупець здійснює оплату електричної енергії, купленої за "зеленим" тарифом та за аукціонною ціною, за фактичний обсяг відпущеної електричної енергії на об`єктах електроенергетики, що використовують альтернативні джерела енергії (а з використанням гідроенергії - вироблену лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанціями), на підставі даних комерційного обліку, отриманих від адміністратора комерційного обліку, у порядку та строки, визначені відповідними договорами.

Разом із тим, з матеріалів справи вбачається, що після відкриття провадження у справі відповідачем сплачено на користь позивача суму основного боргу у загальному розмірі 2 513 463,58 грн., що підтверджується наданими відповідачем платіжними інструкціями за березень 2026 року, копії яких знаходяться в матеріалах справи, що також не заперечується позивачем.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань. Закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи.

Таким чином, враховуючи, що предмет спору (стягнення суми основного боргу у розмірі 2 513 463,58 грн.) припинив своє існування після звернення позивача з даним позовом до суду, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" суми основного боргу у розмірі 2 513 463,58 грн. на підставі пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України (у зв`язку з відсутністю предмета спору).

Враховуючи те, що загальна сума основного боргу відповідача за спірним договором, яка на момент розгляду справи складає 4 927 502,53 грн. (7 440 966,11 грн. - 2 513 463,58 грн.), підтверджена належними доказами, які містяться в матеріалах справи, і відповідачем належними та допустимими доказами факту невиконання свого зобов`язання за договором не спростовано, а матеріали справи їх не містять, відтак суд приходить до висновку про законність та обґрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача суми основного боргу у сумі 4 927 502,53 грн.

У зв`язку із порушенням відповідачем взятих на себе зобов`язань за Договором позивачем нараховано до стягнення з відповідача 200 670,87 грн. інфляційних витрат, 82 576,17 грн. 3% річних за січень - грудень 2024 року та 6 280,00 грн. інфляційних витрат, 6 837,34 грн. 3% річних за січень - червень 2025 року.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Вимоги позивача в частині стягнення з відповідача у загальному розмірі суми 206 950,87 грн. інфляційних втрат та суми 89 413,51 грн. 3% річних підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який здійснено у відповідності до умов Договору та вимог закону.

Що стосується вимоги відповідача про зменшення 3% річних та інфляційних втрат до мінімально можливого розміру, суд зазначає наступне.

Вказана заява мотивована тим, що у разі відхилення судом доводів відповідача, викладених у відзиві щодо відсутності підстав для стягнення залишку оплати за електричну енергію, з метою дотримання розумного та оптимального балансу інтересів як позивача так і відповідача, а також, державних інтересів, запобіганню настанню негативних наслідків для сторін, розмір заявлених до стягнення відсотків річних та інфляційних втрат має бути зменшений судом до мінімального можливого.

Статтею 233 Господарського кодексу України передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Статтею 551 Цивільного кодексу України унормовано, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами.

Відповідно до правової позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18, на яку посилається відповідач, з огляду на компенсаційний характер заходів відповідальності у цивільному праві Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності, суд за певних умов може зменшити розмір як неустойки, штрафу, так і процентів річних за час затримки розрахунку відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, оскільки всі вони спрямовані на відновлення майнової сфери боржника. Отже, з урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення, та, зокрема, зазначених критеріїв, суд може зменшити загальний розмір відсотків річних як відповідальності за час прострочення грошового зобов`язання.

Так, аналізуючи критерії для змешення відповідальності, Велика Палата зокрема зазначила, що господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за несвоєчасне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань. Якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відтак, Велика Палата Верховного Суду у постанові у справі № 902/417/18, на яку посилається відповідач, дійшла висновку, що мала місце очевидна неспівмірність заявлених до стягнення сум санкцій у вигляді штрафу, пені і процентів річних, враховуючи, що не є справедливим, коли наслідки невиконання боржником зобов`язання вочевидь більш вигідні для кредитора, ніж належне виконання такого зобов`язання.

Судом враховано вищезазначені висновки Великої Палати Верховного Суду, проте суд звертає увагу, що у даній справі позивач заявив до стягнення з відповідача відсотки річних у розмірі, передбаченому законом (частина 2 статті 625 Цивільного кодексу України - 3%), а у справі № 902/417/18 відсотки були визначені договором у розмірі 40%.

Таким чином у справі, що розглядається, порушення принципів розумності, справедливості та пропорційності як винятковий випадок для зменшення відсотків річних та інфляційних втрат, нарахованих відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, судом не встановлено та не доведено відповідачем. До того ж, загальний розмір 3% річних та інфляційних втрат, заявлених до стягнення, не перевищує розмір основного боргу.

З огляду на викладене, вимога відповідача про зменшення розміру 3% річних та інфляційних втрат до мінімально можливого розміру не підлягає задоволенню, а тому в її задоволенні слід відмовити.

Разом із тим, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України позивачем заявлено клопотання, в якому останній просить суд зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування процентів органом (особою), який здійснюватиме примусове виконання рішення, у якому нараховуються проценти, за наказом, виданим на виконання цього рішення починаючи з пред`явлення виконавчого документа органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення до моменту повної оплати заборгованості та стягнути отриману суму процентів з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодар Піві".

Відповідно до частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України суд, приймаючи рішення про стягнення боргу, на який нараховуються відсотки або пеня, може зазначити в рішенні про нарахування відповідних відсотків або пені до моменту виконання рішення з урахуванням приписів законодавства України, що регулюють таке нарахування.

Остаточна сума відсотків (пені) у такому випадку розраховується за правилами, визначеними у рішенні суду, органом (особою), що здійснює примусове виконання рішення суду і відповідні дії (рішення) якого можуть бути оскаржені в порядку, передбаченому розділом VI цього Кодексу.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає за можливе задовольнити клопотання позивача та зазначити в резолютивній частині рішення про нарахування органом (особою), що буде здійснювати примусове виконання рішення, 3% річних на суму заборгованості в розмірі 4 927 502,53 грн., починаючи з пред`явлення виконавчого документа органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення до моменту повної оплати заборгованості за такою формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодар Піві".

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити органу (особі), що здійснює примусове виконання рішення суду, що в разі часткової сплати відповідачем боргу, 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, за визначеною вище формулою.

Інші доводи, на які посилався відповідач у відзиві на позовну заяву, залишені судом без задоволення та не прийняті до уваги, як необґрунтовані та такі, що не спростовують висновків суду щодо задоволення позовних вимог.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, зважаючи на часткове задоволення позовних вимог, витрати зі сплати судового збору покладаються на сторони пропорційно до розміру задоволених вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 231, 232, 233, 236 - 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ЄДРПОУ: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодар Піві" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 97/37; ЄДРПОУ: 38058759) 4 927 502 (чотири мільйона дев`ятсот двадцять сім тисяч п`ятсот дві) грн. 53 коп. основного боргу, 206 950 (двісті шість тисяч дев`ятсот п`ятдесят) грн. 87 коп. інфляційних втрат, 89 413 (вісімдесят дев`ять тисяч чотириста тринадцять) грн. 51 коп. 3% річних та 62 686 (шістдесят дві тисячі шістсот вісімдесят шість) грн. 41 коп. судового збору.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення 2 513 463,58 грн. основного боргу закрити.

В іншій частині позову відмовити.

Органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2026 року у справі № 910/11121/25, в порядку частини 10 статті 238 Господарського процесуального кодексу України нараховувати 3% річних на суму заборгованості в розмірі 4 927 502,53 грн., починаючи з пред`явлення виконавчого документа органу (особі), який здійснюватиме примусове виконання рішення до моменту повної оплати заборгованості за такою формулою: Сума 3% річних = С х 3 х Д / 365 / 100, де: С - сума основного боргу, Д - кількість днів прострочення, а також стягнути вказану суму нарахованих процентів з Акціонерного товариства "Гарантований покупець" (01032, місто Київ, вулиця Симона Петлюри, будинок 27; ЄДРПОУ: 43068454) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Теплодар Піві" (01033, місто Київ, вулиця Володимирська, будинок 97/37; ЄДРПОУ: 38058759).

Після вступу рішення в законну силу видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 241 ГПК України та підлягає оскарженню в порядку та у строк, які визначені розділом IV ГПК України.

Повний текст рішення складено 15.06.2026.

Суддя С.О. Чебикіна