Рішення № 137415249, 12.06.2026, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

12.06.2026Справа № 910/4808/25

Господарський суд міста Києва у складі судді Селівона А.М., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» вул. Чехова, 41, м.Черкаси, Черкаська обл., Черкаський р-н, 18006

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» просп. Науки, 8, м.Київ, 03039

про стягнення 1 006 924,80 грн.

Представники сторін: без виклику.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Торговий Дім Поляков» звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» про стягнення 1 006 924,80 грн., а саме 945 569,52 грн. основного боргу, 32 887,68 грн. пені, 6606,03 грн. процентів річних та 21 861,57 грн. втрат від інфляції.

В обґрунтування позовних вимог в позовній заяві позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № 19847Е від 27.09.2023 в частині своєчасної оплати поставленого товару, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у вказаній сумі, за наявності якої позивачем нараховані пеня, проценти річних та втрати від інфляції.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.05.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі № 910/4808/25 та з огляду на характер спірних правовідносин, заявлені позивачем вимоги та предмет доказування у даній справі, оскільки ціна позову у даній справі не перевищує 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та враховуючи незначну складність справи, за відсутності клопотань про інше та підстав для розгляду даної справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін з ініціативи суду, господарським судом на підставі частини 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України вирішено розгляд справи №910/4808/25 здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Судом встановлено, що 16.05.2025 через систему «Електронний суд» представником відповідача подано відзив на позовну заяву б/н від 16.05.2025, з доказами надсилання до електронного кабінету позивача, в якому відповідач заперечує проти позову в частині стягнення основної суми боргу у розмірі 945 569,52 грн., посилаючись на пункти 5.15-5.17 Договору та зазначає, що 22.04.2025 направив позивачу у вигляді електронного документу (EDI-документа) Повідомлення № 288юв/777юв від 17.04.2025 про повернення Товару у кількості 5 400 позицій на загальну суму 904 429,35 грн., у зв`язку з тим, що Товар не користується попитом у кінцевого споживача. Також відповідач вказує, що у відповідності до п. 5.18, 5.20 та 5.21 Договору, на підставі ст. 601 Цивільного кодексу України, ст. 202 Господарського кодексу України 15.05.2025 (на 22-й календарний день) повідомив позивача про зарахування зустрічних однорідних вимог за спірним Договором на суму вартості товару, заявленого до повернення, у розмірі 904 429,35 грн.

В свою чергу, через систему «Електронний суд» представником позивача 19.05.2025 подано відповідь на відзив б/н від 16.05.2025, з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача, в якій представник позивача зазначає, що із долученого до відзиву повідомлення про повернення товару від 17.04.2025 та заяви про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 904 429,35 грн. вбачається, що відповідач підтверджує наявну у нього заборгованість перед позивачем на суму 945 569,52 грн. та не спростовує заявлену позивачем суму до стягнення. Крім того, п. 5.15 Договору не надає право ТОВ «ЕКО» не виконувати взяте на себе зобов`язання щодо розрахунку за поставлений товар протягом 70 (сімдесят) календарних днів з дати поставки Товару.

Також позивач зазначив, що відповідач підтверджує ту обставину, що остання поставка Товару за спірним Договором відбулась 11.11.2024, а тому 21.01.2025 (дата настання оплати по останній накладній) відповідач повинен був здійснити оплату. Жодних заяв від відповідача щодо повернення Товару до моменту звернення із позовною заявою до суду (16.04.2025) на адресу позивача не надходило. Відтак, на переконання позивача, заява відповідача від 17.04.2025 є підтвердженням свідомої поведінки останнього щодо уникнення відповідальності за порушення умов Договору.

Додатково позивач у своїй відповіді на відзив заперечив проти зменшення розміру неустойки та зазначив, що посилання відповідача на правовий висновок, наведений у постанові Касаційного господарського суду Верховного Суду від 13.01.2020 у справі №902/855/18, є недоречним, оскільки заборгованість відповідача виникла не внаслідок дії сторонніх факторів, а у результаті свідомого невиконання останнім зобов`язання щодо оплати поставленого товару за Договором поставки № 19847Е від 27.09.2023.

Окрім того, через систему «Електронний суд» представником відповідача 26.06.2025 подано клопотання б/н від 26.06.2025 про відкладення (перенесення) розгляду справи (підготовчого засідання) та продовження строку проведення підготовчого провадження; 13.06.2025 - клопотання б/н від 13.06.2025 про долучення доказів та закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 475 238,31 грн., а також 08.08.2025 -клопотання б/н від 07.08.2025 про долучення доказів та закриття провадження в частині стягнення суми основного боргу у розмірі 487 444,61 грн.; 26.08.2025 - клопотання б/н від 26.08.2025 про долучення доказів про сплату вартості послуг зі зберігання у розмірі 75 500,00 грн.

Поряд з цим, через систему «Електронний суд» представником відповідача 28.08.2025 подано клопотання б/н від 28.08.2025 про розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.09.2025 залишено без задоволення клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» про розгляд справи № 910/4808/25 в порядку загального позовного провадження, оскільки відповідачем не наведено обставин необхідності розгляду даного спору в порядку загального позовного провадження, за відсутності необхідності вчинення судом дій, передбачених, зокрема, п.п. 3, 4, 8 ч. 2 ст. 182 ГПК України, та враховуючи наявні в матеріалах справи письмові заяви учасників справи по суті спору.

Також через систему «Електронний суд» представником відповідача 07.10.2025 подано клопотання № 361/777юв від 07.10.2025 про зупинення розгляду справи у зв`язку з неможливістю розгляду даної справи до вирішення спору у Господарському суді Черкаської області у справі № 925/1095/25.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 клопотання відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕКО» про зупинення провадження у справі № 910/4808/25 задоволено, провадження у справі № 910/4808/25 зупинено до розгляду Господарським судом Черкаської області справи № 925/1095/25 та оприлюднення в установленому законом порядку повного тексту судового рішення.

При цьому, зупиняючи провадження у справі № 910/4808/25 суд виходив з міркувань надання судом належної оцінки правомірності дій позивача щодо вивезення товару зазначеного відповідачем в повідомленні про повернення та можливості зарахування вартості поверненого товару в рахунок зменшення заборгованості покупця перед постачальником за договором поставки, яка безпосередньо залежить від встановлення вказаних обставин Господарським судом Черкаської області у справі № 925/1095/25.

Проте, постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 апеляційну скаргу ПП «Торговий Дім Поляков» на ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/4808/25 задоволено, ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 про зупинення провадження у справі № 910/4808/25 скасовано та справу № 910/4808/25 направлено до Господарського суду міста Києва для продовження розгляду.

Матеріали справи №910/4808/25 повернуто до Господарського суду міста Києва для подальшого розгляду.

Через систему «Електронний суд» 08.04.2026 від представника відповідача надійшло клопотання про долучення доказів №б/н від 08.04.2026, відповідно до якого відповідач просив долучити до матеріалів справи №910/4808/25 документи, що підтверджують зменшення боргу за Договором поставки 19847Е від 27.03.2023 на суму припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 331 739,14 грн., оскільки ТОВ «ЕКО» набуло право вимоги на вказану суму на підставі Договору № 09/02 про відступлення права вимоги від 09.02.2026, укладеного між відповідачем та первісним кредитором позивача - ТОВ «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК».

Окрім цього, 09.04.2026 через систему «Електронний суд» від представника позивача надійшла заява № б/н від 09.04.2026, відповідно до якої позивач просив відмовити ТОВ «ЕКО» у зарахуванні зустрічних однорідних вимог на суму 331 739, 14 грн. за Договором поставки № 19847Е від 27.03.2023 з тих підстав, що ПП "Торговий дім Поляков" не надавало жодного погодження на заміну кредитора за Договором поставки № 121196 від 28.03.2013, а тому вимога про зменшення боргу або зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 331 739,14 грн. є недоречною, не підтверджується жодними документами та не має відношення до зазначеної справи.

Також через систему «Електронний суд» 15.04.2026 від представника відповідача надійшли заперечення б/н від 15.04.2026 на клопотання (заяву) ПП «Торговий Дім Поляков» б/н від 09.04.2026, відповідно до якої відповідач вказав, що Договір цесії (відступлення права вимоги) - це угода, за якою первісний кредитор (цедент) передає своє право вимоги боргу до боржника іншій особі (цесіонарію), яка регулюється ст. 512-519 ЦК України та зазвичай не потребує згоди боржника на укладення таких договорів.

Від представника позивача 16.04.2026 через систему «Електронний суд» надійшли заперечення б/н від 16.04.2026 на клопотання (заяву) щодо клопотання ТОВ «ЕКО» б/н від 15.04.2026 про долучення доказів, з доказами надсилання до електронного кабінету відповідача, в яких позивач вказує, що на момент укладення Договору про відступлення права вимоги № 09/02 від 09.02.2026 згода на заміну кредитора позивачем як боржником не надавалась, а відтак ПП «Торговий дім Поляков» вважає зазначений договір нікчемним, що, відповідно, свідчить про відсутність підстав для зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 331 739,14 грн.

Через систему «Електронний суд» від представника відповідача надійшли: 28.04.2026 - клопотання про долучення доказів б/н від 28.04.2026, з доказами надсилання до електронного кабінету позивача, в якому відповідач, підтверджують наявність зустрічного боргу позивача за Договором поставки №19847Е від 27.03.2023, а саме копію вимоги ТОВ «ЕКО» до ПП «ТД ПОЛЯКОВ» про оплату заборгованості у 265 500,00 грн. за послуги зі зберігання товару за 354 доби від 22.04.2026 з доказами направлення її позивачу поштовими та електронними засобами зв`язку; 28.05.2026 - заява б/н від 28.05.2026 про долучення копії вступної та резолютивної частини рішення Господарського суду Черкаської області від 27.05.2026 року у справі № 925/1095/25, яким задоволено позовні вимоги ТОВ «ЕКО» до ПП «ТД «Поляков» та зобов`язано останнє прийняти та вивезти товар, що підлягає поверненню згідно умов Договору поставки № 19847Е від 27.09.2023 року, згідно повідомлення про повернення товару № 288юв/777 від 17.04.2025 року на суму 904 429,35 грн.; 04.05.2026 - клопотання про долучення доказів б/н від 04.05.2026, з доказами надсилання до електронного кабінету позивача, а саме документів на підтвердження зменшення боргу за Договором поставки 19847Е від 27.03.2023 року на суму припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог у розмірі 265 500,00 грн. (вартості послуг зі зберігання товару за 354 доби) згідно заяви про припинення зобов`язання № 426/777юв від 29.04.2026 року.

Вказані документи судом долучені до матеріалів справи.

Інших доказів на підтвердження своїх вимог та заперечень, а також заяв та клопотань процесуального характеру, окрім наявних в матеріалах справи, позивачем та відповідачем суду на час розгляду справи по суті не надано.

В свою чергу, суд наголошує, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Наразі, окрім поданих клопотань, про що судом зазначено вище, від відповідача станом на час винесення рішення до суду не надходило жодних заяв про неможливість подання заперечення на відповідь на відзив та/або про намір вчинення відповідних дій у відповідності до статті 167 Господарського процесуального кодексу України та/або продовження відповідних процесуальних строків та заперечень щодо розгляду справи по суті.

З огляду на вищевикладене, оскільки Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕКО» не скористалось наданими йому процесуальними правами, зокрема, відповідачем не надано на адресу суду запереченнь на відповідь на відзив, суд дійшов висновку про можливість розгляду даної справи виключно за наявними матеріалами.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Згідно з частиною 1, пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частинами 1, 4 статті 202 Цивільного кодексу України визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України (далі - Господарський кодекс України, чинний на час виникнення спірних правовідносин), господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, 27.09.2023 року між Товариством з обмеженою «ЕКО» (покупець за договором, відповідач у справі) та Приватним підприємством «Торговий Дім Поляков» (постачальник за договором, позивач у справі) укладено Договір поставки №19847Е (далі - Договір), за умовами п. 2.1 якого постачальник зобов`язується поставити та передати у власність покупцеві товар на підставі Замовлення останнього та у відповідності до Специфікації, а покупець зобов`язується прийняти поставлений постачальником товар та оплатити його вартість у порядку і на умовах, погоджених сторонами у цьому Договорі.

Розділами 1 - 13 Договору сторони узгодили визначення термінів в Договорі, предмет Договору, асортимент та ціну товару, замовлення товару, умови поставки та порядок прийому товару, вимоги до товару, якість товару, гарантії постачальника, тару, порядок розрахунків, ціну Договору, акти за Договором, порядок їх оформлення та прийняття сторонами, відповідальність сторін, форс-мажор, дію Договору, заключні положення, додаткові умови EDI тощо.

Також сторонами підписано:

- Протокол узгодження розбіжностей до Договору поставки № 19847Е від 27.09.2023 щодо пп. 8.1.1, п. 10.3, 10.4 Договору;

- Додаток № 2 до Договору поставки, яким затверджено форму Акту приймання-передачі (повернення) Товару;

- Додаток № 3 до Договору поставки Умови поставки на РЦ та Протокол узгодження розбіжностей до Договору поставки № 19847Е від 27.09.2023 (Умови поставки на РЦ) щодо п. 2.3, 3, 4.6, 8 Додатку № 3 до Договору поставки; Доповнення до Додатку № 3 до Договору поставки;

- Додаткову угоду № 2 від 01.11.2023 до Додатку № 3 - «Умови поставки на РЦ» від 27.09.2023 Договору поставки № 19847Е від 27.09.2023;

- Додаток № 4 до Договору поставки, яким затверджено форму Акту про відмову в прийманні поставки партії Товару;

- Додаток № 5 до Договору поставки, яким затверджено форму Акту про невідповідність Товару;

- Додаток № 6 до Договору поставки, яким затверджено форму Акту утилізації Товару;

- Додаток № 7 до Договору поставки, яким затверджено Графік замовлень та поставки Товару.

Суд зазначає, що за приписами статті 180 Господарського кодексу України строком дії господарського договору є час, впродовж якого існують господарські зобов`язання сторін, що виникли на основі цього договору.

Відповідно до статті 631 Цивільного кодексу України час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, є строком дії останнього.

Як визначено за змістом наданої позивачем копії Договору, згідно п. 12.1 Договору останній набуває чинності з 12.10.2023 і діє до 12.10.2024 (включно), а в частині невиконаних зобов`язань сторін, що виникли на момент дії даного Договору - до їх повного виконання.

За умовами п. 12.4 Договору якщо за один календарний місяць до закінчення терміну дії Договору жодна із сторін не висловить в письмовій формі свій намір припинити дію Договору, даний Договір вважається автоматично продовженим щоразу на один календарний рік на тих самих умовах на тих самих умовах без необхідності підписання будь-яких змін у цей Договір. Пролонгація цього Договору на умовах, визначених в цьому пункті Договору застосовується необмежену кількість разів до моменту повідомлення стороною про намір припинити дію Договору.

Вказаний Договір підписаний представниками постачальника і покупця та скріплений печатками сторін.

Судом встановлено, що укладений між сторонами правочин за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який регулюється нормами §3 глави 54 Цивільного кодексу України та §1 глави 30 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин.

Згідно з частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

За приписами частини 2 статті 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

В силу приписів статті 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього кодексу.

Як визначено статтею 266 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, предметом поставки є визначені родовими ознаками продукція, вироби з найменуванням, зазначеним у документації до зразків (еталонів), прейскурантах чи товарознавчих довідниках. Предметом поставки можуть бути також продукція, вироби, визначені індивідуальними ознаками. Загальна кількість товарів, що підлягають поставці, їх часткове співвідношення (асортимент, сортамент, номенклатура) за сортами, групами, підгрупами, видами, марками, типами, розмірами визначаються специфікацією за згодою сторін, якщо інше не передбачено законом.

За умовами розділу І Договору сторони погодили визначення термінів у Договорі, зокрема:

«Електронна система документообігу EDI» (Electronic Data Interchange) (далі EDI) - система електронного документообігу (обміну даними), що використовується сторонами при виконанні Договору, за посередництва сертифікованих EDI-провайдерів. Оплата послуг EDI-провайдерів здійснюється кожною стороною самостійно. Кожна із сторін зобов`язання отримати ідентифікаційний GLN-номер.

Сторони домовилися, що система EDI застосовуватиметься відносно наступних видів документів:

ORDERS - замовлення на поставку Товару відправляє покупець постачальнику, при цьому вказуючи штрих-код продуту, опис, замовлену кількість, ціну (без ПДВ), (без застосування КЕП);

ORDRSP - підтвердження замовлення постачальником покупцю, відправляється у відповідь на прийняте замовлення (ORDERS);

DESADV - повідомлення про відвантаження, відправляється постачальником покупцю через EDI-провайдера після підтвердження замовлення;

COMDOC - інші види електронних документів, що застосовуються сторонами через EDI-провайдера, в тому числі з використанням КЕП постачальника/покупця: «Накладна» - документ, який відображає факт приймання Товару покупцем, сформований в обліковій системі покупця; «Підтвердження Накладної» - документ, який відображає факт поставки Товару покупцю; «Повідомлення про повернення Товару» - відправляє покупець постачальнику; «Підтвердження повернення Товару» - відправляє постачальник покупцю;

DECLAR - Податкова накладна, розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної (форма згідно Наказу № 729 від 29.11.2013 «Про затвердження Формату (стандарту) електронного документа звітності суб`єкта господарювання та Опису довідників, що публікуються з Форматом (стандартом) електронного документа звітності суб`єкта господарювання»);

STATUS - Повідомлення про результат перевірки «Податкової накладної» та «Розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної»;

«Специфікація» - невід`ємний документ до Договору, яким сторони підтверджують узгодження вимог до Товару щодо, включно, але не обмежуючись: найменування, виду, якості, кількості, ціни та вартості, одиниці виміру, вимоги до пакування, перевезення. Обов`язкові реквізити Специфікації визначені в розділі 3 Договору.

«Спосіб взаємного обміну документами з приводу поставки» - узгоджений сторонами в Договорі спосіб направлення Замовлення, шляхом направлення листів, телеграм, факсограм, електронних повідомлень (крім засобів електронного документообігу EDI (Electronic Data Interchange). Для цілей цього Договору Спосіб обміну.

«Товар» - асортимент всіх артикулів товарів, зазначених у Специфікації (будь-які товари народного споживання (продовольчі, непродовольчі, напої, пиво та алкогольні напої тощо);

«EDI-документ» - електронні повідомлення встановленого формату.

«EDI-провайдер» - комерційна організація, що надає послуги з надання доступу до платформи електронної комерції.

Також сторони узгодили, що Сервіси електронного обміну забезпечуються: ТОВ «АТС», ТОВ «КОМАРХ», ТОВ «ВЧАСНО СЕРВІС» та ПЗ «М.E.Doc».

Суд зазначає, що основні організаційно-правові засади електронного документообігу та використання електронних документів врегульовано Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг».

Відповідно до частини 1 статті 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму (стаття 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг").

Відповідно до п.п. 12, 17, 22, 23 частини 1 статті 1 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів) електронний підпис - електронні дані, які додаються підписувачем до інших електронних даних або логічно з ними пов`язуються і використовуються ним як підпис. Засіб кваліфікованого електронного підпису чи печатки - апаратно-програмний або апаратний пристрій чи програмне забезпечення, які реалізують криптографічні алгоритми генерації пар ключів та/або створення кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або перевірки кваліфікованого електронного підпису чи печатки, та/або зберігання особистого ключа кваліфікованого електронного підпису чи печатки, який відповідає вимогам цього Закону. Кваліфікована електронна печатка - удосконалена електронна печатка, яка створюється з використанням засобу кваліфікованої електронної печатки і базується на кваліфікованому сертифікаті електронної печатки. Кваліфікований електронний підпис - удосконалений електронний підпис, який створюється з використанням засобу кваліфікованого електронного підпису і базується на кваліфікованому сертифікаті відкритого ключа.

Кваліфікований електронний підпис має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис, та має презумпцію його відповідності власноручному підпису. Кваліфікована електронна печатка має презумпцію цілісності електронних даних і достовірності походження електронних даних, з якими вона пов`язана (частина 4, 5 статті 18 Закону України «Про електронні довірчі послуги» (в редакції, чинній на момент укладення спірних договорів)).

Статтею 3 Закону України «Про електронний цифровий підпис» закріплено, що електронний цифровий підпис за правовим статусом прирівнюється до власноручного підпису (печатки) у разі, якщо: електронний цифровий підпис підтверджено з використанням посиленого сертифіката ключа за допомогою надійних засобів цифрового підпису; під час перевірки використовувався посилений сертифікат ключа, чинний на момент накладення електронного цифрового підпису; особистий ключ підписувача відповідає відкритому ключу, зазначеному у сертифікаті. Електронний підпис не може бути визнаний недійсним лише через те, що він має електронну форму або не ґрунтується на посиленому сертифікаті ключа.

Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа (стаття 6 Закону України Про електронні документи та електронний документообіг).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» перевірка цілісності електронного документа проводиться шляхом перевірки електронного цифрового підпису.

Сторони дійшли згоди, що обмін інформацією та документами за цим Договором може здійснюватись одним із способів за вибором сторони (винятки складають випадки, прямо визначені чинним законодавством або цим Договором): шляхом направлення цінного листа з повідомленням про вручення; шляхом безпосереднього вручення під підпис уповноваженому представнику сторони; шляхом відправлення через провайдера - EDI у передбачених чинним законодавством або цим Договором випадках (п. 13.7 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору постачальник здійснює поставку Товару у відповідності до узгодженої сторонами Специфікації. Специфікація надається покупцю постачальником. Всі зміни до Специфікації повинні бути попередньо узгоджені сторонами через EDI-провайдера, відповідно до вимог цього Договору. Постачальник зобов`язаний надати покупцю Специфікацію через EDI-провайдера із застосуванням КЕП постачальника, не пізніше ніж за 14 календарних днів до дати поставки по зміненим цінам, та по електронній пошті в форматі EXCEL. Сторони погодили, що у випадку якщо на деякі «артикули Товару» ціни не узгоджені сторонами на дату замовлення товару, а постачальник, при цьому, на таке «замовлення покупця» відправить покупцю «Підтвердження замовлення» (ORDRSP) та «Повідомлення про відвантаження» (DESADV) через EDI-провайдера, і здійснить поставку Товару, то ціни на неузгоджені «артикули Товару» в «Накладній» (COMDOC) на таке замовлення, будуть відповідати цінам на «артикули Товару» зазначені в останній чинній (погодженій сторонами) Специфікації на дату замовлення Товару покупцем.

В матеріалах справи наявна підписана сторонами Специфікація (Додаток № 1 до Договору поставки), в якій сторони узгодили асортимент та вартість Товару (зокрема, Товару - Бренді «Старий Кахетті»), який має бути поставлений.

Відповідно до п. 5.1 Договору Товар за Договором поставляється постачальником на умовах базису поставки DDP згідно міжнародних правил тлумачення комерційних термінів ІНКОТЕРМС (редакція 2020р.) з урахуванням умов цього Договору.

Постачальник здійснює поставку замовленого покупцем Товару протягом двох діб (годин/діб) по місту та області регіону поставки та протягом чотирьох діб (годин/діб) по території України з моменту підтвердження постачальником, шляхом направлення покупцю ORDRSP через систему EDI-провайдера, якщо інше окремо не узгоджено сторонами (п. 5.2 Договору).

За умовами пп. а), в) п. 5.4 Договору постачальник поставляє кожну партію у суворій відповідності до умов Замовлення. Під час поставки партії Товару постачальник повинен забезпечити, зокрема: а) суворе дотримання встановлених правил пакування і завантаження відповідної продукції, як складової Товару, маркування та опломбування окремих місць; г) належне оформлення відвантажувальних і розрахункових документів, відповідність зазначених у них даних про Товар (кількість, асортимент, номенклатуру), що поставляється, кількості, асортименту та номенклатурі фактично поставленого Товару.

Кожна партія Товару повинна супроводжуватися належно оформленими відповідно до вимог нормативно-правових актів України документами, що передбачені законодавством України при обороті (реалізації) замовленого покупцем Товару (далі - товаросупровідні документи), та які відповідають Специфікації, зокрема:

- накладною на Товар, яка повинна бути оформлена відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні», та містити: номер та дату цього Договору; номер Замовлення; найменування одиниць Товару; його ціну; номери реєстраційних номерів сертифікатів відповідності або свідоцтв про визнання відповідності та/або декларації про відповідність, якщо це передбачено технічним регламентом підтвердження відповідності на замовлений Товар; штрих-коди Товару; код УКТЗЕД;

- товарно-транспортною накладною на перевезення Товару;

- документами або їх належно засвідченими копіями про відповідність якості Товару, якщо нормативно-правовими актами України передбачено супровід партії Товару такими документами;

- копіями дозвільних документів (експлуатаційних дозволів, ліцензій тощо), виданих Постачальнику, якщо нормативно-правовими актами оборот Товарів дозволяється тільки при наявності у постачальника відповідних документів;

- копіями гарантійних сертифікатів на Товар (кожну одиницю), на який встановлено гарантійний термін;

- документи, що підтверджують правомірність використання постачальником прав інтелектуальної власності третіх осіб, в т.ч. сертифікати географічного значення Товару;

- іншими документами або їх належно засвідченими копіями, без наявності яких реалізація Товару заборонена або унеможливлюється відповідно нормативно-правовими актами України.

За умовами пп. 5.7.1 Договору постачальник - платник ПДВ, разом з поставкою кожної партії Товару зобов`язаний сформувати податкову накладну та направити її на реєстрацію до Єдиного реєстру податкових накладних, про факт реєстрації якої повідомити покупцю через ПЗ «Медок». За запитом покупця постачальник зобов`язаний проводити звірку електронних реєстраців податкових накладних.

Відповідно до п. 5.9 Договору для визначення строків приймання товару та пред`явлення претензій, сторони щодо поставленого Товару, домовились керуватись нормами чинного законодавства України, у точу числі, але не обмежуючись Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за кількістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 15.06.1966 №П-6 та Інструкцією про порядок приймання продукції виробничо-технічного призначення і товарів народного споживання за якістю, затвердженої постановою Державного арбітражу при Раді Міністрів СРСР від 25.04.1966 №П-7, за виключенням умов, встановлених цим Договором та з урахуванням особливостей, передбачених цим Договором.

Згідно п. 4.5 Договору за наслідками приймання Товару покупець направляє постачальнику через EDI-провайдера електронний документ «Накладна» (COMDOC). Документ COMDOC відображає факт приймання Товару покупцем, завіряється КЕП покупця (підпис відповідальної особи і печатка підприємства) і відправляється постачальнику через EDI-провайдера. Постачальник, після отримання від покупця через EDI-провайдера електронного документу «Накладна» (COMDOC), зі свого боку завіряє «Накладну» КЕП (підпис відповідальної особи за передачу Товару та печатку підприємства) і не пізніше ніж протягом (_) робочих днів, відправляє Покупцю через EDI-провайдера (тобто здійснює «Підтвердження накладної»).

За умовами п. 5.11 Договору у разі відповідності поставки Товару умовам цього Договору покупець підписує видаткову та товарно-транспортну накладні на поставлений Товар. Дата поставки Товару повинна відповідати даті виписки видаткової накладної на Товар.

За матеріалами справи судом встановлено, що на виконання умов вищевказаного Договору позивачем поставлено, а відповідачем прийнято товар суму 945 569,52 грн., що підтверджується видатковими накладними: № АКФ-049986 від 26.08.2024 на суму 65813, 04 грн.; № КФ-0039821 від 29.07.2024 на суму 26 481,60 грн.; № КФ-0044874 від 19.08.2024 на суму 15269, 76 грн.; № КФ-0053672 від 23.09.2024 на суму 1749,60 грн.; № КФ-0053929 від 23.09.2024 на суму 613 826,64 грн.; № КФ-0055113 від 30.09.2024 на суму 41 990,40 грн.; № КФ-0065190 від 11.11.2024 на суму 20390,40 грн. (відповідачем підписано Прибуткову накладну № КРЦ1-010637 від 11.11.2024 на суму 20 390,40 грн.); № СМ-0003902 від 31.08.2024 на суму 15 713,28 грн. (додатково сторонами підписано Акт № 1247 встановлення розбіжності кількості постачання товару та Прибуткову накладну № КРЦ1-0083342 від 31.08.2024 на суму 15 713,28 грн.); № СМ-0004573 від 21.10.2024 на суму 12538,44 грн.; № СМ-0004575 від 21.10.2024 на суму 69331,32 грн.; № СМ-0004665 від 28.10.2024 на суму 13587,84 грн. (відповідачем підписано Прибуткову накладну № КРЦ1-010260 від 28.10.2024 на суму 13587,84 грн.); № СМ-0004821 від 11.11.2024 на суму 26902,80 грн.; № КФ 0041533 від 05.08.2024 на суму 9417,60 грн.; № КФ-0042999 від 12.08.2024 на суму 12556,80 грн., копії яких наявні в матеріалах справи.

Як свідчать матеріали справи, видаткові накладні підписані представниками постачальника та покупця та засвідчені відбитками печаток сторін, прибуткові накладні та Акт встановлення розбіжності кількості постачання товару підписані електронними підписами та засвідчені відбитками електронних печаток, що підтверджується відповідними звітами перевірки електронних підписів у сервісі «ВЧАСНО», у зв`язку з чим суд доходить висновку, що матеріалами справи належним чином підтверджується факт отримання товару відповідачем.

Наразі, позивачем до позовної заяви подано документальне підтвердження підписання прибуткових накладних покупцем та продавцем шляхом накладення кваліфікованих електронних підписів, в яких зазначена інформація щодо дати та часу підписання, результатів перевірки підписів (зазначено відомостей про сертифікат ключа: ким виданий, реєстраційний номер сертифіката; дата видачі; дата закінчення дії тощо).

Суд зазначає, що відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, та які повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Отже, за висновками суду, з урахуванням положень укладеного між сторонами Договору, документами, які підтверджують як факт виконання позивачем зобов`язання з поставки товару відповідачеві, так і факт виникнення у останнього зобов`язання з його оплати, є видаткові накладні, які сторонами належним чином оформлені та підписані без будь - яких зауважень.

Тобто, саме ці документи є первинними бухгалтерськими документами, які засвідчують здійснення господарської операції і містять інформацію про вартість переданого товару.

Згідно зі статтею 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довіреній їй другою особою (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Аналогічна норма міститься в статті 307 Господарського кодексу України.

Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частина 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до частин 11, 12 статті 9 Закону України «Про транспортно-експедиторську діяльність» перевезення вантажів супроводжується товарно-транспортними документами, складеними мовою міжнародного спілкування залежно від обраного виду транспорту або державною мовою, якщо вантажі перевозяться в Україні. Факт надання послуги при перевезенні підтверджується єдиним транспортним документом або комплектом документів (залізничних, автомобільних, авіаційних накладних, коносаментів тощо), які відображають шлях прямування вантажу від пункту його відправлення до пункту його призначення.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 № 363 (далі - Правила), товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, та є одним із документів, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, що може бути складений у паперовій та/або електронній формі та має містити обов`язкові реквізити, передбачені цими Правилами.

Додатково на підтвердження факту поставки товару за Договором позивачем надано підписані сторонами без зауважень відправником та одержувачем товарно-транспортні накладні: № 49986 від 26.08.2024 (до ВН № АКФ-049986 від 26.08.2024); № 39821 від 29.07.2024 (до ВН № КФ-0039821 від 29.07.2024); № 42999 від 12.08.2024 (до ВН №КФ-0042999 від 12.08.2024); №44874 від 19.08.2024 (до ВН № КФ-0044874 від 19.08.2024); № 53929 від 23.09.2024 (до ВН № КФ-0053929 від 23.09.2024); № 53672 від 23.09.2024 (до ВН № КФ-0053672 від 23.09.2024); № 55113 від 30.09.2024 (до ВН № КФ-0055113 від 30.09.2024); № 65190 від 11.11.2024 (до ВН № КФ-0065190 від 11.11.2024); № 3902 від 31.08.2024 (до ВН № СМ-0003902 від 31.08.2024); № 4573 від 21.10.2024 (до ВН № СМ-0004573 від 21.10.2024); № 4575 від 21.10.2024 (до ВН № СМ-0004575 від 21.10.2024); № 4665 від 28.10.2024 (до ВН № СМ-0004665 від 28.10.2024); № 4821 від 11.11.2024 (до ВН № СМ-0004821 від 11.11.2024); № 41533 від 05.08.2024 (до ВН № КФ-0041533 від 05.08.2024).

Згідно з частиною 1 статті 673 Цивільного кодексу України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі - продажу.

Відповідно до п. 6.1, 6.2 Договору Товар повинен відповідати встановленим вимогам чинного законодавства, чинних нормативно-правових актів та нормативних документів у частині показників його якості та безпеки. Поставка кожної партії Товару повинна супроводжуватись документами, визначеними в п. 5.7 Договору, включно з обов`язковими документами, які підтверджують якість, безпеку та відповідність Товару.

Згідно п. 6.5 Договору маркування Товару, в тому числі і маркування споживчої тари Товару, повинне відповідати вимогам чинного законодавства, чинних нормативно-правових актів та нормативних документів у частині маркування продукції. Маркування певного Товару (алкогольних напоїв та тютюнових виробів), повинно відповідати особливостям, встановленим чинним законодавством, чинними нормативно-правовими актами України.

Упаковка Товару повинна відповідати виду транспорту, на якому перевозиться Товар, забезпечувати збереження Товару під час перевезення, виконання вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання Товару. У випадках, прямо передбачених у Замовленні покупця, Товар повинен поставлятися упакованим і складеним на євро піддонах (п. 6.6 Договору).

У відповідності до частини 1 статті 680 Цивільного кодексу України покупець має право пред`явити вимогу у зв`язку з недоліками товару за умови, що недоліки виявлені в строки, встановлені цією статтею, якщо інше не встановлено договором або законом.

За умовами п. 6.7 Договору неякісним вважається Товар, якісні показники і споживчі властивості якого не відповідають вимогам, зазначеним у нормативному документі чи нормативно-правовому акті, виготовлений із застосуванням не дозволених у встановленому законом порядку компонентів, харчових добавок, матеріалів, технологій тощо, а також Товар, якість якого знизилась унаслідок порушення правил маркування, порушення чи деформування тари та окремих одиниць упаковки, при наявності у Товару стороннього невластивого запаху, ознак намокання, сторонніх домішок, забруднень Товару, з явно вираженими ознаками псування та пошкодження гризунами або комахами тощо, а також Товар, на якому відсутній штрих-код.

В свою чергу, заперечень щодо факту поставки Товару відповідачем суду не надано.

Доказів пред`явлення претензій щодо якості, кількості та термінів поставки Товару у відповідності до умов Договору, а також наявності письмових претензій та/або повідомлень про невідповідність, ознак ушкодження чи псування поставленого товару від відповідача до суду не надходило.

Як вбачається із матеріалів справи, будь-які заперечення щодо повного та належного виконання позивачем умов Договору з боку Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков» відсутні.

За таких обставин суд доходить висновку, що у відповідності до укладеного між сторонами Договору позивачем виконані прийняті на себе зобов`язання з передачі Товару відповідачу, а відповідачем, у свою чергу, прийнято Товар без будь - яких зауважень.

Факт передачі позивачем товару належним чином підтверджено матеріалами справи та відповідачем не заперечується.

Згідно частини 1 статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

Відповідно до п. 8.5 Договору загальна ціна Договору складається з сум поставленого постачальником та прийнятого покупцем Товару на умовах цього Договору (за винятком повернутого), зазначених у «Накладних» (COMDOC), які підписані уповноваженими представниками сторін за допомогою КЕП через систему EDI-провайдера.

Згідно з частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до частини 1 статті 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами частин 1, 2 статті 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

За умовами п. 8.1 Договору покупець оплачує Товар, що поставляється, за цінами, погодженими сторонами в Специфікації та підтвердженими у «Накладних» (COMDOC). Ціна на товар в специфікації вказується в гривнях. Код УКТ ЗЕД та ціна кожного «артикулу Товару» з округленням до цілих копійок зазначається в «Накладній» (COMDOC) і повинна відповідати ціні, яка узгоджена сторонами в Специфікації. Підставою для здійснення покупцем оплати поставленого Товару є виконання постачальником своїх зобов`язань за Договором, зокрема, обов`язок надати покупцю через EDI-провайдера електронний документ «Підтвердження накладної», завіреної КЕП постачальника та зареєстрованої постачальником «податкової накладної» в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому чинним законодавством порядку.

Відповідно до пп. 8.1.1 Договору (в редакції Протоколу узгодження розбіжностей від 27.09.2023 до Договору від 27.09.2023) покупець проводить розрахунок протягом 70 календарних днів з дати поставки Товару постачальником, зазначеної у видатковій накладній та ТТН. У разі порушення постачальником строку реєстрації податкових накладних, який встановлений Податковим кодексом України, покупець оплачує вартість поставленого від дати реєстрації податкової накладної постачальником в Єдиному реєстрі податкових накладних у встановленому законодавством порядку.

Форма оплати - безготівковий розрахунок. Оплата вартості Товару здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника, що зазначений у реквізитах сторін Договору. Днем здійснення платежу вважається день списання належних до сплати сум з банківського рахунку покупця на рахунок постачальника. Сторони можуть застосовувати інші способи розрахунків, передбачені чинним законодавством України (п. 8.2 Договору).

Доказів узгодження сторонами іншого строку та/або порядку оплати поставленого за Договором товару матеріали справи не містять.

Таким чином, підписання покупцем (відповідачем) видаткових та товарно-транспортних накладних, які є первинними обліковими документами у розумінні Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» і які відповідають вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 № 88 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 за № 168/174, та фіксують факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, виходячи з приписів чинного законодавства та домовленостей сторін є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за фактично поставлений позивачем товар.

Отже, оскільки позивачем здійснено виконання своїх зобов`язань з поставки відповідачу обумовленого Договором обсягу товару на загальну суму 945 569,52 грн., відповідач повинен виконати свій обов`язок щодо оплати поставленого та прийнятого товару в повному обсязі на підставі видаткових накладних.

Натомість, як зазначено позивачем в позовній заяві, відповідачем ТОВ «ЕКО» оплата за поставлений товар у передбачений Договором строк за видатковими накладними № АКФ-049986 від 26.08.2024, № КФ-0039821 від 29.07.2024, № КФ-0044874 від 19.08.2024, № КФ-0053672 від 23.09.2024, № КФ-0053929 від 23.09.2024, № КФ-0055113 від 30.09.2024, № КФ-0065190 від 11.11.2024, № СМ-0003902 від 31.08.2024, № СМ-0004573 від 21.10.2024, № СМ-0004575 від 21.10.2024, № СМ-0004665 від 28.10.2024, № СМ-0004821 від 11.11.2024, № КФ 0041533 від 05.08.2024, № КФ-0042999 від 12.08.2024 на загальну суму 945 569,52 грн. здійснена не була.

Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до частини 1 статті 173 Господарського кодексу України, чинного на час виникнення спірних правовідносин, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

В силу статей 525, 526 Цивільного кодексу України та статті 193 Господарського кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, умов договору та вимог зазначених Кодексів, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

У відповідності до статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Таким чином, як зазначено позивачем в позовній заяві та підтверджується матеріалами справи, відповідач свої зобов`язання щодо сплати позивачу повної вартості поставленого товару у встановлений строк, всупереч вимогам цивільного та господарського законодавства, а також умовам Договору не виконав, в результаті чого у ТОВ «ЕКО» утворилась заборгованість перед позивачем за наведеним Договором у розмірі 1 006 924,80 грн., яку позивач просив стягнути в поданій суду позовній заяві.

За приписами статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого майнового права та інтересу.

У відповідності до статті 124, пунктів 2, 3, 4 частини 2 статті 129 Конституції України, статей 2, 7, 13 Господарського процесуального кодексу України основними засадами судочинства є рівність всіх учасників судового процесу перед законом та судом, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно зі статтею 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Суд наголошує, що відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Таким чином обов`язок доказування, а отже і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, покладено саме на сторони та інших учасників судового процесу, а тому суд лише створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Суд звертає увагу, що відповідно до статті 204 Цивільного кодексу України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Доказів визнання недійсним чи розірвання Договору поставки №19847Е від 27.09.2023 та/або окремих його положень суду також не надано.

Будь-які заперечення щодо порядку та умов укладення даного Договору на час його підписання та в процесі виконання з боку сторін відсутні.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Пункт 1 статті 612 Цивільного кодексу України визначає що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Таким чином, в розумінні статей 610, 612 Цивільного кодексу України відповідач є таким, що прострочив виконання зобов`язання, позаяк не виконав належним чином умови укладеного між сторонами Договору в частині оплати поставленого позивачем Товару у визначені Договором строки.

При цьому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в стягненні основного боргу, посилаючись на сплату частини боргу в сумі 387 500,00 грн. в період серпень 2024 - лютий 2025 року, на підтвердження чого надані відповідні платіжні інструкції, а також повернення товару на суму 904 429,35 грн. згідно п.п.5.15-5.17 Договору як такого, що не користується попитом у кінцевого споживача, на підтвердження чого надані повідомлення про повернення та заява № 306юв/777юв від 15.05.2025 року про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог. Додатково відповідач просить суд зменшити проценти річних та втрати від інфляції як необґрунтовані та завищені на підставі ч. 1 ст. 233 ГК України та ч. 3 ст. 551 ЦК України.

Додатково відповідач просить врахувати при винесенні рішення суду надані останнім докази зменшення боргу на суму 75 500,00 грн. та 265 500,00 грн. (клопотання про долучення доказів № б/н від 26.08.2025, б/н від 04.05.2026 відповідно), та зазначає, що оскільки ТОВ «ЕКО» є боржником ПП «ТД ПОЛЯКОВ», бо має заборгованість за Товар, який був поставлений позивачем згідно Договору поставки № 19847Е від 27.09.2023, а позивач є боржником ТОВ «ЕКО» за послуги зі зберігання товару строком 354 доби, зобов`язання відповідача можуть бути припинені в цій частині шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 341 000,00 грн.

Судом за матеріалами справи встановлено, що 08.08.2025 рахунок на оплату № О00006360 від 08.08.2025, на суму 75 500,00 грн. за послуги із зберігання товару згідно п. 4.16 Додатку № 3 до Договору поставки № 19847Е від 27.09.2023, Акт надання послуг № 12015 від 08.08.2025 за послуги із зберігання товару згідно п. 4.16 Додатку № 3 до Договору поставки № 19847Е від 27.09.2023 на суму 75 500,00 грн. підписані та відправлені відповідачем позивачу за допомогою сервісу «ВЧАСНО». Також вказані документи направлені відповідачем позивачу засобами поштового зв`язку 15.08.2025, що підтверджується Накладною № 0304900244109 від 16.08.2025, фіскальним чеком від 15.08.2025 та описом вкладення у цінне відправлення з відміткою календарного штемпеля відділення АТ «Укрпошта» від 15.08.2025, копії яких наявні в матеріалах справи та були вручені позивачу 26.08.2025 згідно відстеження відправлення № 0304900244109, копія якого також наявна в матеріалах справи.

Крім цього, відповідачем додано до матеріалів справи копію Заяви №426/777юв від 29.04.2026 про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 265 500,00 грн., направлену позивачу 29.04.2026 в його електронний кабінет за допомогою сервісу «ВЧАСНО», а також 30.04.2026 вказану Заяву направлено позивачу засобами поштового зв`язку цінним листом з описом вкладення на його юридичну адресу що підтверджується копією Накладної №0304900357795 від 30.04.2026.

В свою чергу, позивач наголошує на обставинах підтвердження відповідачем в повідомленні про повернення товару від 17.04.2025 та заяві про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 904 429,35 грн. наявної у нього заборгованості перед позивачем на суму 945 569,52 грн. та не спростовує заявлену позивачем суму до стягнення.

Крім того, п. 5.15 Договору не надає право ТОВ «ЕКО» не виконувати взяте на себе зобов`язання щодо розрахунку за поставлений товар протягом 70 (сімдесят) календарних днів з дати поставки Товару.

Також позивач зазначає, що відповідач підтверджує ту обставину, що остання поставка Товару за спірним Договором відбулась 11.11.2024, а тому 21.01.2025 (дата настання оплати по останній накладній) відповідач повинен був здійснити оплату. Проте за відсутності жодних заяв від відповідача щодо повернення Товару до моменту звернення із позовною заявою до суду (16.04.2025), постачальник вважає заяву відповідача від 17.04.2025 підтвердженням свідомої поведінки останнього щодо уникнення відповідальності за порушення умов Договору.

Так, судом за матеріалами справи встановлено, що відповідачем на підтвердження часткової оплати основної боргу на загальну суму 387 500,00 грн. долучено до матеріалів справи платіжні інструкції:

від 19.08.2024 № 9781 на суму 25 000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за алк.напої зг.дог.№ 19847Е від 27.09.23»;

від 19.08.2024 № 9804 на суму 150 000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за алк.напої зг.дог.№ 19847Е від 27.09.23»;

від 18.09.2024 № 10805 на суму 152 500,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за алк.напої зг.дог.№ 19847Е від 27.09.23»;

від 03.02.2025 № 827 на суму 20 000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за алк.напої зг.дог.№ 19847Е від 27.09.23»;

від 10.02.2025 № 1004 на суму 20 000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за алк.напої зг.дог.№ 19847Е від 27.09.23»;

від 11.02.2025 № 1044 на суму 20 000,00 грн. з призначенням платежу «Оплата за алк.напої зг.дог.№ 19847Е від 27.09.23».

Додатково відповідачем також долучено до матеріалів справи платіжну інструкцію від 12.06.2025 № 4984 на суму 87 738,31 грн. з призначенням платежу «Оплата за алк.напої зг.дог.№ 19847Е від 27.09.23» на підтвердження зменшення суми основного боргу (клопотання за вих. № 334/777юв від 13.06.2025).

У відповідності до статті 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Отже, господарський суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Закриття провадження у справі на підставі зазначеної вище норми Господарського процесуального кодексу України можливе в разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до моменту звернення до суду з позовною заявою, то зазначена обставина тягне за собою відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Згідно з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 вересня 2021 року у справі № 638/3792/20 (провадження № 61-3438сво21), суд закриває провадження у справі у зв`язку з відсутністю предмета спору, якщо предмет спору був відсутній як на час пред`явлення позову, так і після відкриття провадження у справі, коли на час ухвалення судом першої інстанції судового рішення між сторонами у зв`язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

При цьому суд звертає увагу, що закриття провадження у справі - це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення, у зв`язку з виявленням після відкриття провадження у справі обставин, з якими закон пов`язує неможливість судового розгляду справи.

Таким чином, враховуючи здійснення відповідачем погашення заборгованості за Договором на суму 387 500,00 грн. платіжними інструкціями від 19.08.2024 № 9781, від 19.08.2024 № 9804, від 18.09.2024 № 10805, від 03.02.2025 № 827, від 10.02.2025 № 1004, від 11.02.2025 № 1044, тобто до моменту звернення позивача до суду з даним позовом через систему «Електронний суд» 16.04.2025 року, предмет спору був відсутній на вказану дату, наведене свідчить про наявність підстав для відмови в задоволенні позовних вимог про стягнення основного боргу в сумі 387 500,00 грн. у зв`язку з відсутністю предмету спору на момент виникнення останнього.

В свою чергу, судом враховано, що відповідачем було частково виконано свої зобов`язання щодо оплати заборгованості за Договором та після відкриття провадження у справі № 910/4808/25 ухвалою від 13.05.2025 року сплачено 87 738,31 грн. згідно платіжної інструкції від 12.06.2025 № 4984, відтак суд доходить висновку про закриття провадження у справі в частині стягнення основного боргу в сумі 87 738,31 грн., позаяк предмет спору в частині стягнення 87 738,31 грн. основного боргу відсутній.

Так, згідно п. 5.15 Договору сторони погодили, що покупець має беззастережне право на свій розсуд повернути постачальнику поставлений ним за Договором Товар, з наведених нижче підстав, в тому числі, але не обмежуючись, зокрема, якщо Товар, який не користується попитом у кінцевого споживача; Товар, у якого закінчився термін реалізації/термін придатності; Товар, не реалізований покупцем на момент направлення покупцем повідомлення постачальнику про припинення дії цього Договору тощо.

Відповідно до п. 5.16 Договору покупець надсилає постачальнику Повідомлення про повернення Товару, в якому зазначає вид, кількість та вартість Товару, що підлягає поверненню, місце/місця і час його передачі постачальнику. При цьому вартість Товару, заявленого до повернення, визначається за вартістю Товару зазначеної у накладних постачальника на поставку Товару. У випадку якщо постачальник пропонує інше місце приймання Товару, що повертається, ніж визначене покупцем у Повідомленні, постачальник зобов`язаний компенсувати витрати покупця по доставці Товару у вказане постачальником місце не пізніше п`яти календарних днів з дня направлення покупцем постачальнику повідомлення про вартість таких витрат. У випадку порушення постачальником строків проведення компенсації, покупець має право провести залік зустрічних грошових зобов`язань відповідно до п. 5.21 цього Договору.

Покупець направляє постачальнику «Повідомлення про повернення Товару» у вигляді електронного документа (EDI-документа) через EDI-провайдера. При поверненні/заміні Товару, право власності на Товар переходить від покупця до постачальника у момент фактичного прийому Товару уповноваженим представником постачальника в місці повернення Товару, яке визначається покупцем. Сторони погодили, що покупець має право повернути отриманий від постачальника Товар без обмежень, а постачальник зобов`язується своїми силами та за свій рахунок вивезти такий Товар. Після отримання Повідомлення про повернення Товару, постачальник зобов`язаний направити покупцю за допомогою електронного повідомлення (EDI-документа) через EDI-провайдера «підтвердження повернення Товару», на підставі якого в обліковій системі покупця формується попередня видаткова накладна. «Підтвердження про повернення Товару» має бути надано Покупцеві не пізніше 10:00 дати зазначеної в Повідомленні про повернення Товару. Сторони погодили, що у випадку ненадання постачальником «підтвердження про повернення Товару», в строки, зазначені в цьому пункті Договору, вважається, що «Повідомлення про повернення Товару» прийняте до виконання постачальником в повному обсязі. Кількість «Підтверджень про повернення Товару» на одне «Повідомлення про повернення Товару» може бути більше одного. Асортимент і сумарна кількість Товару, вказане в «підтвердженнях про повернення Товару» постачальника до одного «повідомлення про повернення Товару» покупця, повинні бути аналогічні за асортиментом і кількістю «артикулів Товару», вказаного покупцем в одному «Повідомленні про повернення Товару» (п. 5.17 Договору).

Відповідно до п. 5.18 Договору повернення Товару постачальнику відбувається на тому ж складі покупця, куди цей Товар був поставлений постачальником або за іншою адресою, якщо вона буде вказана покупцем у «Повідомленні про повернення Товару». Сторони погодили, що повернення Товару відбувається за рахунок постачальника. Повернення Товару відбувається виключно за участю уповноважених представників сторін. Покупець складає Акт прийому-передачі Товару, що повертається постачальнику (далі - «Акт-повернення») в паперовому вигляді, в двох примірниках, по одному примірнику для кожної із сторін. Перехід права власності на Товар від покупця до постачальника здійснюється в момент фактичного повернення Товару на складі покупця і підписання «Акту-повернення» уповноваженими представниками сторін.

Згідно пп. 5.18.1. Договору постачальник, отримавши «Повідомлення про повернення Товару» на підставах та умовах, визначених пунктами 5.16 та 5.17, зобов`язаний вивезти зазначений у ньому Товар одночасно зі здійсненням найближчої наступної поставки, але не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту направлення покупцем «Повідомлення про повернення Товару». «Акт-повернення» підписується в момент передачі/повернення Товару постачальнику на складі покупця: з боку покупця уповноваженими представниками; з боку постачальника - Уповноваженим представником постачальника. Після підписання «Акту-повернення», покупець формує електронний документ «Накладна на повернення» (із застосуванням КЕП покупця) і відправляє постачальнику через EDI-провайдера. Постачальник отримавши від покупця електронний документ «Накладна на повернення» зобов`язаний поставити на ньому свій КЕП (КЕП постачальника), та направити його покупцеві через EDI-провайдера, або сформувати новий електронний документ, на підставі «Накладної на повернення» покупця, і відправити покупцю (з КЕП постачальника) через EDI-провайдера, протягом п`яти днів з моменту отримання від покупця електронного документа «Накладна на повернення». В новому електронному документі кількість Товару повинна дорівнювати кількості Товару, яка зазначена в «Накладній на повернення» покупця. Разом із підтвердженням «Накладної на повернення» покупця (з КЕП постачальника), або нового електронного документа, створеного на підставі «Накладної на повернення» покупця (з КЕП постачальника), постачальник зобов`язаний надати покупцю свій електронний документ «Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної» (з КЕП постачальника). Дата електронного документа «Розрахунок коригування кількісних і вартісних показників до податкової накладної» повинна бути ідентичною даті електронного документа «Накладна на повернення».

У пункті 5.18.2. Договору передбачено, що вартість Товару, що повертається покупцем, зараховується ним в рахунок зменшення заборгованості покупця перед постачальником за Договором. У разі, якщо у покупця немає заборгованості перед постачальником за Товар, постачальник зобов`язаний не пізніше 5 (п`яти) календарних днів з дати формування «Накладної на повернення» повернути останньому суму коштів, яка відповідає вартості поверненого Товару.

За умовами п. 5.19 Договору у разі порушення постачальником строків вивезення товару (у тому числі неможливості утилізувати Товар), постачальник зобов`язаний оплатити покупцю послуги по зберіганню з розрахунку (_____) грн. з ПДВ в день, за кожне зайняте нереалізованим Товаром палето-місце, на протязі трьох банківських днів з моменту надсилання покупцем відповідних рахунків, що не звільняє постачальника від обов`язку вивезення Товару, заявленого до повернення.

Згідно п. 4.16 Додатку № 3 «Умови поставки на РЦ» до Договору поставки № 19847Е від 27.09.2023 у разі повернення Товару на підставах та умовах, що визначені Договором, сторони узгодили, що строк вивезення такого Товару, що визначений умовами Договору, буде становити не більше 7 (семи) календарних днів з дати направлення покупцем Повідомлення про повернення Товару. Сторони дійшли до згоди, що у випадку порушення постачальником строків вивезення Товару, що передбачені цим пунктом Додатку, Товар вважається таким, що повернутий постачальнику і постачальник зобов`язаний оплатити покупцю послуги зі зберігання Товару у розмірі 50,00 грн. з ПДВ за одне палето місце за кожну добу зберігання. Постачальник зобов`язаний оплатити послуги зі зберігання Товару протягом 3 (трьох) банківських днів з дати пред`явлення покупцем рахунку на оплату. У разі порушення постачальником строків оплати рахунку, покупець має право зменшити свою заборгованість (у разі її наявності) перед постачальником на суму вартості послуг зі зберігання у порядку, що передбачений умовами Договору.

За умовами п. 5.20 Договору всі витрати і збитки, понесені покупцем у зв`язку з розпорядженням Товаром на свій розсуд включно, але не обмежуючись різницею між вартістю придбання Товару та вартістю та вартістю його реалізації за мінімальними цінами, збитки від реалізації Товару за мінімальними цінами, вартість утилізації, транспортування, зберігання Товару тощо, відносяться на рахунок постачальника та відшкодовуються покупцеві в повному обсязі.

Відповідно до п. 5.21 Договору не залежно від вчинення чи не вчинення покупцем дій передбачених в п. 5.18 покупець має право на 22 (двадцять другий) календарний день з моменту направлення Повідомлення покупцем про повернення Товару провести зарахування зустрічних однорідних вимог або вимагати від постачальника сплати вартості Товару, який підлягає поверненню якщо такий Товар вже оплачений. Покупець вправі на суму понесених витрат і збитків зменшити свою заборгованість перед постачальником за цим Договором, а у разі, якщо у покупця немає такої заборгованості, постачальник зобов`язаний відшкодувати покупцю суму понесених останнім витрат і збитків не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дати виставлення покупцем письмової вимоги про відшкодування витрат і збитків.

Як встановлено судом за матеріалами справи, у відповідності до п. 5.16 Договору 22.04.2025 відповідачем було підписано електронним підписом у сервісі «Вчасно» та направлено позивачу через EDI- провайдера Повідомлення про повернення товару № 288юв/777юв від 17.04.2025 (далі - Повідомлення від 17.04.2025), за змістом якого ТОВ «ЕКО» на підставі п. 5.15 Договору повідомило ПП «Торговий Дім Поляков» про повернення Товару у кількості 5 400 штук згідно наведеного переліку на загальну суму 904 429,35 грн. з ПДВ, у зв`язку з тим, що Товар не користується попитом у кінцевого споживача.

Також у Повідомленні від 17.04.2025 позивача поінформовано, що забрати та вивезти Товар можна з понеділка по п`ятницю в наступні робочі години - з 9.00 год. до 18.00 год. з Розподільчого центру ТОВ «ЕКО», що знаходиться за адресою: Київська обл., с. Щасливе, вул. Демидова, 2. Копія Повідомлення наявна в матеріалах справи.

Як вбачається з матеріалів справи та не заперечується позивачем, станом на 15.05.2025 (22-й день) заявлений відповідачем до повернення Товар, у загальному розмірі 904 429,35 грн. постачальником не був прийнятий та не був вивезений.

В подальшому 15.05.2025 ТОВ «ЕКО» було підписано електронним підписом у сервісі «Вчасно» та направлено позивачу - ПП «Торговий Дім Поляков» Заяву № 306юв/777юв від 15.05.2025 про припинення зобов`язання зарахуванням зустрічних однорідних вимог на суму 904 429,35 грн. на підставі ст. 601 ЦК України, ст. 203 ГК України (чинного на час спірних правовідносин), а також п. 5.15 Договору поставки № 19847Е від 27.09.2023, оскільки відповідач має заборгованість за Товар, що був поставлений ПП «Торговий Дім Поляков», згідно Договору поставки № 19847Е від 27.09.2023, по якому зобов`язанню позивач є кредитором, а отже відповідач заявив про припинення зобов`язань перед позивачем як постачальником шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 904 429,35 грн., у тому числі ПДВ.

У той же час, відповідно до ч. 3 ст. 203 Господарського кодексу України, чинного на час спірних правовідносин, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у ст. 601 ЦК України, згідно з якою зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.

Положеннями ч. 5 ст. 202 ЦК України визначено, що до правовідносин, які виникли з односторонніх правочинів, застосовуються загальні положення про зобов`язання та про договори, якщо це не суперечить актам цивільного законодавства або суті одностороннього правочину.

Відтак, зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: тобто, боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому.

Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України): бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим); бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо); строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

У постановах від 28.02.2018 у справі № 910/4312/17, від 04.07.2018 у справі №910/16430/16, від 05.07.2018 у справі №914/3013/16, від 19.07.2018 у справі №910/14503/16, від 26.09.2018 у справі №910/20105/17, від 04.04.2019 у справі №918/329/18 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін. Заява про зарахування зустрічних вимог є одностороннім правочином. Зарахування зустрічних однорідних вимог, про яке заявила одна із сторін у зобов`язанні, здійснюється в силу положень статті 601 Цивільного кодексу України та не пов`язується із прийняттям такого зарахування іншою стороною. Якщо інша сторона не погоджується з проведенням зарахування, вона вправі на підставі статті 16 Цивільного кодексу України звернутися за захистом своїх охоронюваних законом прав до господарського суду.

У постановах Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №920/18256/17 та від 02.04.2019 у справі №918/539/18 зазначено таке: «наявність заперечень однієї сторони не є перешкодою для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони».

Натомість у постановах від 22.08.2018 у справі №910/21652/17, від 11.09.2018 у справі №910/21648/17, від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 24.06.2019 у справі №910/12026/18, від 23.07.2019 у справі №904/1299/18, від 15.08.2019 у справі №910/21683/17, від 11.09.2019 у справі №910/21566/17, від 25.09.2019 у справі №910/21645/17, від 26.05.2020 у справі №910/7807/19, від 11.06.2020 у справі №910/7804/19, від 14.07.2020 у справі №910/10471/19, від 19.08.2020 у справі №911/2560/19, від 25.08.2020 у справі №б-23/75-02, від 23.09.2020 у справі №904/2215/19, від 12.11.2020 у справі №904/3173/19, від 25.11.2020 у справі №904/1806/19 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду дійшов висновку, що безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Наявність заперечень іншої сторони на заяву про зарахування чи відсутність будь-якої із наведених умов виключає проведення зарахування у добровільному порядку».

Верховний Суд у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 22.01.2021 по справі №910/11116/19 уточнив висновки наступним чином: безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

За дотримання умов, передбачених статтею 601 ЦК України, та відсутності заборон, передбачених статтею 602 ЦК України, незгода однієї сторони із зарахуванням зустрічних однорідних вимог, проведеним за заявою іншої сторони зобов`язання, не є достатньою підставою для визнання одностороннього правочину із зарахування недійсним.

Заява сторони щодо спірності вимог, які були погашені (припинені) зарахуванням, або щодо незгоди з проведеним зарахуванням з інших підстав, має бути аргументована, підтверджена доказами і перевіряється судом, який вирішує спір про визнання недійсним одностороннього правочину із зарахування зустрічних однорідних вимог.

Наявність на момент зарахування іншого спору (спорів) в суді за позовом кредитора до боржника про стягнення суми заборгованості за зобов`язанням не спростовує висновок про безспірність заборгованості цього боржника.

Наявність заперечень однієї сторони щодо зарахування не є перешкодою для зарахування зустрічних однорідних вимог за заявою іншої сторони, відмова цієї сторони від прийняття заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог і проведення такого зарахування не має юридичного значення.

В свою чергу суд зазначає, що цивільне законодавство базується на принципі обов`язкового виконання сторонами зобов`язань за договором. Одним із загальних принципів цивільного законодавства є принцип свободи договору, який закріплений статтями 3 та 627 Цивільного кодексу України. Свобода договору включає й вільне визначення сторонами його умов, де фіксуються взаємні права та обов`язки учасників.

Сторони мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами. Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд (стаття 6 Цивільного кодексу України).

Судом враховано, що позивачем та відповідачем погоджені ті умови Договору, які вони вважали необхідними та доцільними для виконання погоджених домовленостей щодо поставок Товару та отримання прибутку.

Між тим, суд звертає увагу, що предметом позову є стягнення заборгованості за поставлений товар внаслідок неналежного виконання відповідачем умов укладеного між сторонами Договору поставки № 19847Е від 27.09.2023 в частині своєчасної оплати поставленого товару.

Суд зазначає, що з урахуванням положень спірного Договору, право покупця повернути постачальнику поставлений за Договором Товар, з підстав, визначених п. 5.15 Договору, не обмежене будь-яким строком у Договорі чи моментом пред`явлення вимоги щодо оплати такого Товару, відтак відповідач реалізував своє право на звернення до постачальника з повідомленням про повернення товару на суму 904 429,35 грн.

У свою чергу, згідно п. Згідно п. 5.18.1. Постачальник, отримавши «Повідомлення про повернення Товару» на підставах та умовах, визначених пунктами 5.16. та 5.17., зобов`язаний вивезти зазначений у ньому Товар одночасно зі здійсненням найближчої наступної поставки, але не пізніше 21 (двадцяти одного) календарного дня з моменту направлення Покупцем «Повідомлення про повернення Товару». Вартість Товару, що Повертається Покупцем, зараховується ним в рахунок зменшення заборгованості Покупця перед Постачальником за Договором.

За умовами пункту 5.18.2 Договору вартість Товару, що повертається покупцем, зараховується ним в рахунок зменшення заборгованості покупця перед постачальником за Договором, і таке право покупця не ставиться в залежність від наявності чи відсутності у покупця простроченої заборгованості за Договором перед постачальником чи пред`явлення вимоги останнім щодо сплати боргу.

Таким чином, оскільки на момент розгляду даного спору по суті, враховуючи направлення відповідачем 22.04.2025 року повідомлення № 288юв/777юв від 17.04.2025 року про повернення товару за спірним Договором на суму 904 429,35 грн. через EDI- провайдера позивачем не було вчинено передбачених п. 5.18.1 Договору дій, відповідач набув право зменшення своєї заборгованості за Договором перед постачальником на підставі 5.18.2.

При цьому судом взято до уваги обставини скасування постановою Північного апеляційного господарського суду від 11.03.2026 ухвалу Господарського суду міста Києва від 13.01.2026 у справі № 910/4808/25 про зупинення провадження у даній справі до розгляду господарської справи № 925/1095/25 та висновок суду апеляційної інстанції щодо можливості суду розглянути позовні вимоги у даній справі по суті, без зупинення провадження у справі та самостійно надати оцінку доказам, в тому числі щодо виконання постачальником обов`язку прийняти або вивезти товар, що підлягає поверненню відповідно до умов Договором поставки №1984Е від 27.09.2023 та повідомлення про повернення товару №228юв/777юв від 17.04.2025, на загальну суму 904 429,35 грн.

Відтак, суд враховує надані відповідачем докази щодо припинення зобов`язання за Договором на суму 904 429,35 грн. та зазначає про наявність підстав для відповідного зменшення розміру наявного основного боргу ТОВ «ЕКО» за спірним Договором.

Також судом встановлено, що відповідач просить врахувати надані на підтвердження часткового погашення боргу ТОВ «ЕКО» у сумі 12 206,30 грн. Угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2025 на загальну суму 10 310,90 грн. та Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2025 у розмірі 1 895,40 грн.

Крім цього, відповідачем також долучено до матеріалів справи підписані ЕЦП ТОВ «ЕКО» та ПП «Торговий Дім Поляков» за допомогою сервісу «ВЧАСНО» 31.07.2025 та 06.08.2025 угоди про зарахування зустрічних однорідних вимог, а саме:

- Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2025 на суму 104, 98 грн., підписану сторонами за допомогою сервісу «ВЧАСНО» (відповідачем 21.05.2025, позивачем 31.07.2025);

- Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2025 на суму 1 491, 03 грн., підписану сторонами за допомогою сервісу «ВЧАСНО» (відповідачем 21.05.2025, позивачем 06.08.2025);

- Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2025 на суму 1 491, 03 грн., підписану сторонами за допомогою сервісу «ВЧАСНО» (відповідачем 21.05.2025, позивачем 06.08.2025);

- Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2025 на суму 349, 92 грн., підписану сторонами за допомогою сервісу «ВЧАСНО» (відповідачем 21.05.2025, позивачем 31.07.2025);

- Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2025 на суму 629, 86 грн., підписану сторонами за допомогою сервісу «ВЧАСНО» (відповідачем 21.05.2025, позивачем 31.07.2025);

- Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2025 на суму 1 863, 79 грн., підписану сторонами за допомогою сервісу «ВЧАСНО» (відповідачем 21.05.2025, позивачем 06.08.2025);

- Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 28.02.2025 на суму 5 591, 38 грн., підписану сторонами за допомогою сервісу «ВЧАСНО» (відповідачем 21.05.2025, позивачем 06.08.2025);

- Угоду про зарахування зустрічних однорідних вимог від 31.03.2025 на суму 1 895, 40 грн., підписану сторонами за допомогою сервісу «ВЧАСНО» (відповідачем 21.05.2025, позивачем 06.08.2025).

Крім цього, як встановлено судом за матеріалами справи, згідно долучених відповідачем Угод про зарахування зустрічних однорідних вимог, які були підписаних сторонами ТОВ «ЕКО» та ПП «Торговий Дім Поляков» за допомогою сервісу «ВЧАСНО», сторони погодили провести зарахування зустрічних однорідних вимог за Договорами №01/04/18ПЕ від 01.04.2018, № 10765К від 01.01.2012 (за якими позивач є боржником, а відповідач кредитором) та за Договором № поставки № 19847Е від 27.09.2023 (за яким позивач є кредитором, а відповідач - боржником) на загальну суму 11 926, 36 грн.

Додатково відповідач просить долучити документи, що підтверджують зменшення боргу Позивача за Договором поставки № 19847Е від 27.03.2023, згідно заяви відповідача за вих. № 411/777юв від 17.03.2026 про припинення зобов`язання шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 331 739,14 грн. з урахуванням Договору № 09/02 про відступлення права вимоги від 09.02.2026 (далі - Договір про відступлення права вимоги), укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК», код ЄДРПОУ 35871504, згідно з яким відповідач як новий кредитор, набув право вимоги до боржника Приватного підприємства «Торговий Дім Поляков», код ЄДРПОУ за Договором поставки № 121196 від 28.03.2013 (Основний договір) в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, а саме: сплати основного боргу у сумі 331 739,14 грн.

Вказаний Договір про відступлення права вимоги підписаний ЕЦП відповідача та Товариства з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК» за допомогою сервісу «ВЧАСНО».

Суд зауважує, що Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 ГПК України, втрачає сенс (постанови від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19, від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21).

У той же час, позивачем не спростовано відповідними доказами встановлені згідно наданих відповідачем доказів обставини як щодо часткового погашення основної суми боргу відповідачем в розмірі 87 738,31 грн., так і щодо підстав для зменшення заборгованості відповідача на суму 904 429,35 грн. та відсутності на час звернення позивача з даним позовом предмету спору в частині стягнення 387 500,00 грн., що в сукупності перевищує заявлений позивачем до стягнення з відповідача у даному спорі розмір основного боргу за Договором та виключає задоволення позовних вимог у відповідній частині.

При цьому приймаючи до уваги наведені висновки суду про відсутність підстав для задоволення позовних вимог в частині основного боргу, судом не надається оцінка наданим доказам щодо зарахування зустрічних однорідних вимог за вищезазначеними угодами та відступлення права вимоги за Договором № 09/02 про відступлення права вимоги від 09.02.2026, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю «ЕКО» та Товариством з обмеженою відповідальністю «БАЯДЕРА ЛОГІСТИК».

Поряд із цим суд звертає увагу, що позивачем під час розгляду даного спору судом не було реалізовано передбачене господарським процесуальним законодавством право на відмову позову або залишення без розгляду позовних вимог як в частині сплаченого відповідачем основного боргу в розмірі 87 738,31 грн. та відсутнього на час звернення з позовом боргу в сумі 387 500,00 грн., так і заборгованості в сумі 904 429,35 грн., що становить вартість товару для повернення.

Також суд зазначає, що правові наслідки порушення юридичними і фізичними особами своїх грошових зобов`язань передбачені, зокрема, приписами статей 549-552, 611, 625 Цивільного кодексу України.

З урахуванням приписів статті 549, частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" правовими наслідками порушення грошового зобов`язання, тобто зобов`язання сплатити гроші, є обов`язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

Так, виходячи з положень частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до частини 6 статті 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 1 статті 546 та статті 547 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі. Правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання, вчинений із недодержанням письмової форми, є нікчемним.

Виконання зобов`язання (основного зобов`язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом (частина 1 статті 548 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного або неналежно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Так за змістом п. 10.1 спірного Договору у разі порушення стороною Договору строків виконання грошового зобов`язання, передбаченого цим Договором, винна сторона зобов`язана сплатити пеню в розмірі облікової ставки НБУ, яка діяла в період прострочення виконання, нараховану на суму грошового зобов`язання, за кожен день прострочення.

Згідно зі статтею 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з аналізу статей 612, 625 Цивільного кодексу України право кредитора вимагати сплату боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних, які не є штрафними санкціями, є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредитору.

Зазначені інфляційні нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання. Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Суд зазначає, що інфляційні нарахування на суму боргу здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Державною службою статистики України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Аналогічна правова позиція щодо застосування частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04.06.2019 у справі № 916/190/18, постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 05.07.2019 у справі № 905/600/18 та постанові Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 905/587/18.

Згідно правової позиції, викладеної в постанові Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 917/1421/18, оскільки внаслідок невиконання боржником грошового зобов`язання у кредитора виникає право на отримання сум, передбачених статтею 625 Цивільного кодексу України, за увесь час прострочення, тобто таке прострочення є триваючим правопорушенням, право на позов про стягнення інфляційних втрат і 3 % річних виникає за кожен місяць із моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення.

Враховуючи вищевикладене та у зв`язку з порушенням відповідачем зобов`язань зі своєчасної оплати поставленого товару позивачем нараховано та пред`явлено до стягнення згідно п. 10.1 Договору пеню у розмірі 32 887,68 грн., згідно ст. 625 ЦК України - 3 % річних на загальну суму 6 606,03 грн. та інфляційних втрат на загальну суму 21861,57 грн. за період з 21.01.2025 (дата настання оплати по останній накладній) по день складання позовної заяви (15.04.2025) на прострочену суму основного боргу: 945 569, 52 грн.

З огляду на вимоги статті 86 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з`ясовувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Тобто, визначаючи розмір заборгованості за Договором, зокрема, в частині пені, втрат від інфляції та відсотків річних суд зобов`язаний належним чином дослідити поданий стороною доказ (в даному випадку - розрахунок заборгованості та нарахувань), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково - зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

В свою чергу, відповідачем не надано суду контррозрахунку заявлених до стягнення позовних вимог або заперечень щодо здійсненого позивачем розрахунку, позаяк відповідач заперечує проти позовних вимог в частині основного боргу та просить зменшити нарахування.

У відповідності до частини 1 статті 255 Цивільного кодексу України якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

При цьому перебіг часу, за який нараховуються пеня, проценти річних та інфляційні втрати, починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов`язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін.

За приписами статті 253 Цивільного кодексу України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Суд зазначає, що позивачем здійснене нарахування пені, процентів річних та втрат від інфляції на всю суму основного боргу в розмірі 945 569,52 грн., виходячи з дати поставки 11.11.2024 року, з урахуванням якої визначено граничний строк оплати згідно п. 8.1.1. Договору, проте зазначаючи в позовній заяві про загальну невчасну оплату відповідачем поставленого за Договором товару та здійснюючи за порушення строків виконання грошового зобов`язання нарахування пені, процентів річних та втрат від інфляції, позивачем не наведено в позовній заяві окремого розрахунку заборгованості пені, процентів річних та втрат від інфляції за кожною видатковою накладною, а також не враховано конкретних даних таких видаткових накладних, сум та дат здійснених оплат, які, зокрема, не містять посилання на конкретні видаткові накладні, у зв`язку з чим суд позбавлений можливості здійснити перевірку наданого розрахунку.

Поряд із цим суд зауважує, що позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі.

Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст.16 Цивільного кодексу України та ст.20 Господарського кодексу України. Підставу позову становлять обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу.

Суд наголошує на те, що предметом позову може бути матеріально-правова чи немайнова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд повинен прийняти рішення. Захист майнового або немайнового права чи законного інтересу відбувається шляхом прийняття судом рішення про примусове виконання відповідачем певних дій або зобов`язання утриматись від їх вчинення.

При цьому формулювання позовних вимог відноситься до виключної компетенції позивача у справі.

Натомість невизначення позивачем чіткого змісту позовних вимог та відповідного їх розрахунку (в частині пені, процентів річних та втрат від інфляції) нівелює можливість дотримання судом принципів господарського судочинства та унеможливлює правильне і своєчасне вирішення господарського спору.

Окрім цього суд звертає увагу на визначені приписами статті 13 ГПК України засади здійснення судочинства у господарських судах, а саме змагальність сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Таким чином, оскільки за висновками суду наведений позивачем у позовних матеріалах розрахунок пені, процентів річних та втрат від інфляції за несвоєчасне виконання зобов`язань за Договором є невизначеним, та за умови, що такий розрахунок не може бути здійснений судом самостійно останній зазначає, що позивачем належними доказами не доведено правомірність нарахування пені у розмірі 32 887,68 грн., процентів річних на загальну суму 6 606,03 грн. та інфляційних втрат на загальну суму 21861,57 грн., у зв`язку з чим підстави для задоволення позовних вимог у вказаній частині відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Суди здійснюють правосуддя на основі Конституції і законів України та на засадах верховенства права (частина 1 статті 6 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).

Аналіз практики Європейського суду з прав людини щодо застосування статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (див. рішення від 21 січня 1999 року в справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22 лютого 2007 року в справі "Красуля проти Росії", від 5 травня 2011 року в справі "Ільяді проти Росії", від 28 жовтня 2010 року в справі "Трофимчук проти України", від 9 грудня 1994 року в справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 1 липня 2003 року в справі "Суомінен проти Фінляндії", від 7 червня 2008 року в справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") свідчить, що право на мотивоване (обґрунтоване) судове рішення є частиною загального права людини на справедливий і публічний розгляд справи та поширюється як на цивільний, так і на кримінальний процес.

Вимога пункту 1 статті 6 Конвенції щодо обґрунтовування судових рішень не може розумітись як обов`язок суду детально відповідати на кожен довід заявника. Стаття 6 Конвенції також не встановлює правил щодо допустимості доказів або їх оцінки, що є предметом регулювання в першу чергу національного законодавства та оцінки національними судами. Проте Європейський суд з прав людини оцінює ступінь умотивованості рішення національного суду, як правило, з точки зору наявності в ньому достатніх аргументів стосовно прийняття чи відмови в прийнятті саме тих доказів і доводів, які є важливими, тобто такими, що були сформульовані заявником ясно й чітко та могли справді вплинути на результат розгляду справи.

Відповідно до пункту 58 рішення ЄСПЛ Справа "Серявін та інші проти України" (Заява № 4909/04) від 10.02.2010 у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).

При цьому суд наголошує, що усі інші доводи та міркування сторін, окрім зазначених у мотивувальній частині рішення, взяті судом до уваги, однак не спростовують висновків суду та не суперечать дійсним обставинам справи і положенням чинного законодавства.

Рішення суду про задоволення позову може бути прийнято виключно у тому випадку, коли подані позивачем докази дозволять суду зробити чіткий, конкретний та безумовний висновок про обґрунтованість та законність вимог позивача.

Відповідно до приписів ч.1, 2, 5 ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухвалюватись у відповідності до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права та на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені судом та з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

З огляду на вищевикладене, враховуючи те, що позивач не довів в розумінні статті 74 Господарського процесуального кодексу України ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх позовних вимог, суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позову з огляду на його необґрунтованість та недоведеність.

Відповідно до частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються судом на позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 73-80, 86, 129, 233, 236, 237, 238, 240, 241 Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. В задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Повний текст рішення складено та підписано 12 червня 2026 року.

Суддя А.М. Селівон