№ 137415094, 16.06.2026, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Коцюбинського, 2А, м. Ужгород, 88605, e-mail: inbox@zk.arbitr.gov.ua, вебадреса: http://zk.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026 м. Ужгород Справа №907/540/25

Господарський суд Закарпатської області у складі судді Худенка А.А.,

за участю секретаря судового засідання Маркулич Д.В.,

розглянувши заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/540/25 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Ябрик Менеджмент Груп», м. Ужгород Закарпатської області, що діє в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі», м. Ужгород Закарпатської області до відповідача ОСОБА_1 , м. Ужгород Закарпатської області, директора Товариства з обмеженою відповідальністю «МОЕКОТАКСІ» про стягнення збитків у розмірі 1 889 136,29 грн,

Представники:

від позивача - без виклику

від відповідача без виклику

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.04.2025 у справі №Рішенням Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2025 у справі №907/540/25 у задоволенні позову відмовити повністю. Судові витрати ухвалено покласти на позивача.

Представник ОСОБА_1 через підсистему «Електронний суд» подав заяву про розподіл судових витрат у справі №907/540/25, а саме щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 11 000 грн.

Ухвалою суду від 05.12.2025 заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/540/25 призначено до розгляду в судовому засіданні на 19.01.2026.

На виконання ухвали Західного апеляційного господарського суду від 22.12.2025 у справі №907/540/25 про витребування цієї справи у зв`язку зі скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі», на рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2025 (повне рішення складено 24.11.2025, суддя А.А. Худенко) у справі №907/540/25, матеріали справи №907/540/25 скеровано супровідним листом від 01.01.2026 за №01-16/1/26 до суду апеляційної інстанції.

Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 19.01.2026, розгляд заяви представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/540/25 зупинено до повернення матеріалів справи на адресу Господарського суду Закарпатської області.

Ухвалою Західного апеляційного Господарського суду від 14.04.206, заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі» та Товариства з обмеженою відповідальністю «Ябрик Менеджмент Груп» від 10.04.2026 про відмову від позову задоволено. Прийнято відмову Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі» від позову у справі №907/540/25. Визнано нечинним рішення Господарського суду Закарпатської області від 24.11.2025 у справі №907/540/25. Провадження у справі закрито

Відтак, Ухвалою Господарського суду Закарпатської області від 28.05.2026 постановлено провадження у справі поновити. Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/540/25 призначено до розгляду в судовому засіданні без виклику уповноважених представників учасників процесу.

Відповідно до ч. 1-4 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

У відповідності до ч. 1-3 ст. 124 ГПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Приписами ст. 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

В силу положень ч. 4 ст. 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ст. 191 ГПК України, позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.

Між тим, відповідно до ч. 5 ст. 130 ГПК України у разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Згідно з ч. 8 ст.129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За змістом ч. 1 ст. 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (ч. 2 ст. 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 126 ГПК України).

Як встановлено судом, між позивачем - Фізичною особою підприємцем Дутко Євгенієм Володимировичем та адвокатом Вовканичем Сергієм Михайловичем було укладено Договір про надання правничої допомоги б/н від 14.04.2024 (далі - Договір).

Відповідно до п. 1 Договору про надання правничої допомоги б/н від 14.04.2024 (далі Договір) клієнт доручає, а адвокат бере на себе зобов`язання в межах умов Договору надання наступних послуг клієнту.

Зокрема, як встановлено п. 1.3. Договору, у справах, які розглядаються за правилами господарського судочинства та/або підсудні господарському суду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, підприємствах, установах та організаціях правоохоронних органах, органах державної влади та управління, місцевого самоврядування: бути представником та здійснювати представництво клієнта в господарських справах (провадження в яких здійснюється господарськими судами за правилами господарського процесуального Кодексу України), в яких клієнт приймає участь в статусі сторони (позивача/відповідача) або третьої сторони, та здійснювати від імені клієнта всі процесуальні права та обов`язки, які надані стороні та третій особі в господарському процесі господарським процесуальним кодексом України (далі по тексту ГПКУ), у т.ч. ст. 42, 46, 49, 50 ГПКУ та іншими статтями ГПКУ, без обмежень.

Гонорар за виконання доручення, викладеного в п. 1 Договору: погодинна оплата: складає за домовленістю сторін за 1 (одну) годину надання послуг клієнту відповідно до п. 1 цього договору та незалежно від результату розгляду справи судом.

До вартості гонорару не включаються: поштові витрати, пов`язані з наданням послуг клієнту відповідно до п. 1 цього договору; транспортні витрати, пов`язані з наданням адвокатом послуг клієнту відповідно до п. 1 цього договору за межами м. Ужгород Закарпатської області. Сума гонорару може бути змінена тільки за домовленістю сторін. У випадку прийняття рішення клієнтом про скасування доручення виданого адвокату, гонорар клієнту не повертається (п. 5 Договору).

Оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом в гривнях за кожну годину надання послуг клієнту відповідно до п. 1 цього договору. (п. 6 Договору).

Зокрема, як встановлено п. 1.3. Договору, у справах, які розглядаються за правилами господарського судочинства та/або підсудні господарському суду в судах першої, апеляційної та касаційної інстанції, підприємствах, установах та організаціях правоохоронних органах, органах державної влади та управління, місцевого самоврядування: бути представником та здійснювати представництво клієнта в господарських справах (провадження в яких здійснюється господарськими судами за правилами господарського процесуального Кодексу України), в яких клієнт приймає участь в статусі сторони (позивача/відповідача) або третьої сторони, та здійснювати від імені клієнта всі процесуальні права та обов`язки, які надані стороні та третій особі в господарському процесі господарським процесуальним кодексом України (далі по тексту ГПКУ), у т.ч. ст. 42, 46, 49, 50 ГПКУ та іншими статтями ГПКУ, без обмежень.

Гонорар за виконання доручення, викладеного в п. 1 Договору: погодинна оплата: складає за домовленістю сторін за 1 (одну) годину надання послуг клієнту відповідно до п. 1 цього договору та незалежно від результату розгляду справи судом.

До вартості гонорару не включаються: поштові витрати, пов`язані з наданням послуг клієнту відповідно до п. 1 цього договору; транспортні витрати, пов`язані з наданням адвокатом послуг клієнту відповідно до п. 1 цього договору за межами м. Ужгород Закарпатської області. Сума гонорару може бути змінена тільки за домовленістю сторін. У випадку прийняття рішення клієнтом про скасування доручення виданого адвокату, гонорар клієнту не повертається (п. 5 Договору).

Оплата послуг адвоката здійснюється клієнтом в гривнях за кожну годину надання послуг клієнту відповідно до п. 1 цього договору. (п. 6 Договору).

В подальшому сторони уклали Додаткову угоду б/н від 27.05.2025 до Договору про надання правової допомоги (далі Додаткова угода).

За означеною Додатковою угодою, сторони визначили наступний розмір гонорару адвоката з надання правової (правничої) допомоги у господарській справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі» про відшкодування збитків (справа №907/540/25) до директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі» Дутко Євгенія Володимировича:

- одна година роботи адвоката 1000 грн;

- участь в судовому засіданні, в тому числі в режимі відеоконференції, незалежно від тривалості судового засідання - 1000 грн одне засідання.

Додаткова угода до Договору про надання правової допомоги від 14.04.2024 починає діяти з моменту його укладання, а саме з 27.05.2025 та діє до моменту прийняття судом касаційної інстанції рішення у господарській справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі» про відшкодування збитків (справа №907/540/25) до директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі» Дутко Євгенія Вонолимировича:, на підставі якого провадження в суді касаційної інстанції припиняється.

На підтвердження виконаних адвокатом робіт, до матеріалів справи долучено Акт виконаних робіт б/н від 25.11.2025 на суму 11 000 грн.

За означеним Актом, адвокатом були проведені такі роботи (надані послуги):

1) підготовка, оформлення, формування та подання до Господарського суду Закарпатської області відзиву на позовну заяву, на суму 6000 грн за 6 години роботи;

2) участь в судових засіданнях в Господарському суді Закарпатської області 26.06., 17.07., 13.10., 10.11., 14.11., 2025 на суму 5000 грн за 5 години роботи.

Загальний обсяг наданих послуг за означеним Актом становить: 6 годин та участь у 5 судових засіданнях. Вартість наданих послуг становить 11 000 грн. Послуги надані в повному обсязі, претензії по виконанню послуг відсутні.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Відповідно до статті 131 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 Послуги. Загальні положення підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

За приписами ч. 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

При цьому, втручання суду в договірні відносини між адвокатом та його клієнтом в частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 Господарського процесуального кодексу України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 Цивільного кодексу України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому в статті 43 Конституції (Аналогічна правова позиція викладена у постанові від 20.11.2020 у справі №910/13071/19 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного господарського суду).

ТОВ «Моекотаксі» в свою чергу, через засоби поштового зв`язку подало заперечення на заяву про розподіл судових витрат б/н від 16.01.2026 (вх. №02.3.1-02/326/26 від 16.01.2026), за змістом якої заперечує проти заявленого позивачем розміру витрат на правничу допомогу.

Заперечуючи проти вказаної заяви, позивач зазначає, що така заява не є належним чином обґрунтованою та не підтверджена належними і допустимими доказами. Зокрема, заявник вказує, що представником відповідача не подано детального опису наданих адвокатських послуг, виконаних робіт та здійснених витрат, необхідних для надання правничої допомоги, що, на думку позивача, є обов`язковою передумовою для вирішення питання про розподіл таких витрат.

Окрім цього, ТОВ «Моекотаксі» звертає увагу суду на те, що долучений до заяви Акт наданих послуг не може вважатися належним доказом у розумінні частини 3 статті 126 ГПК України, оскільки не містить усіх необхідних відомостей, а також містить неузгодженості щодо особи замовника послуг, що ставить під сумнів його зв`язок із поданим договором про надання правничої допомоги.

Також позивач зазначає, що у зв`язку з відсутністю детального опису наданих послуг неможливо встановити співмірність заявлених до стягнення витрат із критеріями, визначеними частиною 4 статті 126 ГПК України, а саме: складністю справи, обсягом виконаних робіт, витраченим часом та значенням справи для сторони.

Додатково заявник посилається на те, що відповідачем при поданні відзиву на позов не було надано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, що, на переконання позивача, є самостійною підставою для відмови у їх відшкодуванні.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 15 Господарського процесуального кодексу України встановлено, суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом (ст. 16 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості; ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Водночас вирішуючи питання щодо стягнення з відповідача на користь позивача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу, суд, із урахуванням фактичних обставин даної справи, бере до уваги наступне.

Як передбачено ч. 4 ст. 126 ГПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Застосовуючи критерій співмірності витрат на оплату послуг адвоката, суд повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених як у частині 4 статті 126 ГПК України, так і в частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Зокрема, відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Здійснивши правовий аналіз норм статей 126 та 129 ГПК України, можна дійти висновку про те, що під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині четвертій статті 126 ГПК України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені частинами п`ятою - сьомою, дев`ятою статті 129 ГПК України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені частиною 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних із розглядом справи.

Така позиція випливає із правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі №922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі №915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі №904/3583/19, від 18.03.2021 у справі №910/15621/19, від 07.09.2022 у справі №912/1616/21, від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

Отже під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу суд може з власної ініціативи застосовувати критерії, що визначені у частинах 5-7 статті 129 ГПК України.

Водночас таке застосовування не є тотожним застосовуванню судом критеріїв, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України, де обов`язковою умовою є наявність клопотання іншої сторони.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 12.01.2023 у справі №908/2702/21.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (такий висновок міститься в п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц та в п. 5.40 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18).

Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду необхідно дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Між тим, суд відхиляє заперечення позивача в частині тверджень, що при поданні відзиву на позов не було надано попереднього (орієнтовного) розрахунку судових витрат, що, на переконання позивача, є самостійною підставою для відмови у їх відшкодуванні, так як Верховний Суд, зокрема, в постановах від 08.06.2021 у справі №910/3419/20, від 20.07.2021 у справі №914/2531/19, від 16.04.2025 у справі №904/142/22, від 14.05.2025 у справі №903/753/22, від 11.02.2026 у справі №910/7294/22, неодноразово зазначав, що застосування частини 2 статті 124 ГПК належить до дискреційних повноважень суду та вирішується ним у кожному конкретному випадку з урахуванням встановлених обставин справи, а також інших чинників.

Подання попереднього (орієнтовного) розрахунку сум судових витрат, які сторона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи, забезпечує можливість іншій стороні належним чином підготуватися до спростування витрат, які вона вважає необґрунтованими та доводити неспівмірність таких витрат, заявивши клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, відповідно, забезпечує дотримання принципу змагальності. Крім того, попереднє визначення суми судових витрат надає можливість судам у визначених законом випадках здійснювати забезпечення судових витрат та своєчасно (під час прийняття рішення у справі) здійснювати розподіл судових витрат.

Зі змісту цієї процесуальної норми очевидно вбачається те, що у разі неподання учасником справи попереднього розрахунку у суду є право, а не обов`язок відмовити у відшкодуванні відповідних судових витрат. Тобто сам по собі факт неподання стороною попереднього розрахунку судових витрат разом з першою заявою по суті спору не є безумовною та абсолютною підставою для відмови у відшкодуванні відповідних судових витрат.

Вказана правова позиція щодо застосування частини 2 статті 124 ГПК України у контексті дискреції суду є сталою і послідовною, викладена у постановах Верховного Суду від 14.12.2021 у справі №922/676/21, від 18.01.2022 у справі №910/2679/21, від 21.06.2022 у справі №908/574/20, від 29.09.2022 у справі №910/3055/20, від 10.12.2024 у справі №910/2286/23.

Відповідно до частини 1 статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У постановах Верховного Суду від 07.11.2019, що винесені у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі №922/2685/19 висловлено правову позицію, відповідно до якої суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

З урахуванням вищенаведеного, суд дійшов висновку про обґрунтованість заяви представника позивача про стягнення з відповідача суми 11 000 грн витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду даної справи.

За приписами частин 4 та 5 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст. 123, 126, 129, 244 Господарського процесуального кодексу України

СУД УХВАЛИВ:

1. Заяву представника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення у справі №907/540/25 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Моекотаксі», вул. Собранецька, будинок 158, корпус Б, м. Ужгород, Закарпатська область, 88000 (код ЄДРПОУ: 42424267) на користь ОСОБА_1 , АДРЕСА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) суму 11 000 грн (Одинадцять тисяч гривень) на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

3. Додаткове рішення може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного додаткового рішення. Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. У разі розгляду справи (вирішення питання) без участі (неявки) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

4. Вебадреса сторінки на офіційному вебпорталі судової влади України в Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по даній справі, http://court.gov.ua/fair/sud5008/ або http://www.reyestr.court.gov.ua.

Повний текст судового рішення складено та підписано 16.06.2025.

Суддя А.А. Худенко