Рішення № 137414744, 16.06.2026, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49605

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.06.2026м. ДніпроСправа № 904/1588/26

Суддя Господарського суду Дніпропетровської області Панна С.П., розглянувши матеріали справи в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "МІАН", 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 63, кв. 74, код ЄДРПОУ 42048961

до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦМОНТАЖ", 49075, м.Дніпро, вул. Володимира Дубовика, буд.11, код ЄДРПОУ 32448135

про стягнення заборгованості за договором поставки у розмірі 268 002,37грн.

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "МІАН" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦМОНТАЖ", в якій просить суд стягнути заборгованість у сумі 268 002,37грн., з яких: основна заборгованість - 137 992,50грн., пеня - 86 639,12грн., 3% річних - 8 960,06грн., інфляційні втрати - 31 678,93грн., а також судовий збір.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору на виробництво та поставку товарів №1409/23 від 14.09.2023р. в частині повної оплати поставленого позивачем товару.

Ухвалою суду від 31.03.2026р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

З приводу дотримання прав відповідача під час розгляду даної справи судом, слід зазначити таке.

Господарським судом направлялась ухвала суду (про відкриття провадження у справі) від 31.03.2026р. в електронному вигляді до електронного кабінету відповідача, що підтверджується довідкою про доставку електронного листа, наявною в матеріалах справи.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що днем вручення судового рішення є день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи.

Отже, судом були вчинені всі передбачені законом заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

Враховуючи дату доставлення ухвали суду - 01.04.2026р. (31.03.2026р. о 18:41), відповідач мав подати відзив на позовну заяву в строк по 15.04.2026 включно.

Будь-яких клопотань про продовження вказаного процесуального строку у порядку, передбаченому частиною 2 статті 119 Господарського процесуального кодексу України, до суду від відповідача не надходило; поважних причин пропуску вказаного строку суду також не повідомлено.

Станом на момент винесення рішення відповідач не надав до суду відзив на позов.

Згідно із частиною 1 статті 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Слід також зауважити, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина третя статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

При цьому, за змістом статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі.

Сторони у розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження, та зобов`язані сумлінно користуватися наданими їм процесуальними правами (рішення Європейського суду з прав людини від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України").

Судом також враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Враховуючи предмет та підстави позову у даній справі, суд приходить до висновку, що матеріали справи містять достатньо документів, необхідних для вирішення спору по суті та прийняття обґрунтованого рішення. Відповідач мав достатньо часу для подання відзиву на позовну заяву, однак не зробив цього, будь-яких заперечень чи відомостей щодо викладених у позовній заяві обставин відповідачем до суду не надано.

Таким чином, суд вважає, що відповідач не скористався своїм правом на надання відзиву на позовну заяву та вважає можливим розглянути справу за наявними у ній матеріалами.

Відповідно до статті 248 Господарського кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Положеннями пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 04.11.1950, ратифікованої Верховною Радою України (Закон України від 17.07.1997 №475/97-ВР) встановлено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

З огляду на практику Європейського суду з прав людини, критеріями розумних строків є: правова та фактична складність справи; поведінка заявника, а також інших осіб, які беруть участь у справі, інших учасників процесу; поведінка органів державної влади (насамперед суду); характер процесу та його значення для заявника.

Відповідно до пункту 10 частини третьої статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Враховуючи достатність часу наданого сторонами для подання заяв по суті справи чи з процесуальних питань, суд вважає за можливе завершити розгляд справи.

Згідно з частиною четвертою статті 240 Господарського процесуального кодексу України, у зв`язку з розглядом справи без виклику учасників справи, рішення прийнято без його проголошення.

Суд, розглянувши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті

ВСТАНОВИВ:

Як встановлено матеріалами справи, 14.09.2023р. між Товариством з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "МІАН" та Товариством з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦМОНТАЖ" укладений Договір на виробництво та поставку товарів №1409/23.

Відповідно до п.1.1. цей Договір розповсюджує свою дії (укладається та виконується) тільки на території України. Цей Договір не розповсюджується (не діє та не заявляється до приєднання) на області, райони, населені пункти, тощо, які хоч і відносяться до географічної території України, але є тимчасово окупованими, або на лініях зіткнення, або на території, в яких органи державної влади України тимчасово не здійснюють своїх повноважень.

Пунктом 2.1. Постачальник зобов`язується поставляти та передавати у власність Покупцю, а Покупець зобов`язується прийняти продукцію (далі за текстом Договору Товар) на умовах, визначених в цьому Договорі.

Згідно з п. 2.2. найменування, асортимент та кількість Товару зазначаються у Специфікації (далі Специфікація).

Партією Товару вважається найменування, кількість та асортимент Товару, зазначені в одній Специфікації. Специфікація формується на підставі Розрахунку Покупця. Розрахунок є документом про наміри Сторін виключно інформативним без зобов`язань для Сторін. Зобов`язання Постачальника перед Покупцем щодо замовлення/виготовлення/поставки Товару виникають виключно після підписання Сторонами відповідної Специфікації (п.2.3.).

Відповідно до п.3.1. ціна кожної одиниці Товару визначається за погодженням Сторін та вказується у Специфікації. В ціну Товару включається вартість тари, упаковки, навантажувальних робіт, транспортування, виключно у випадку, якщо вибрані такі умови поставки, а також маркетингові витрати Постачальника на просування Товару (ІР телефонія, розробка/просування/підтримання Інтернет сайтів, онлайн консультанти, програми СКМ чи інші подібні, інші програми та технології для просування Товару) за окремими заявками/домовленостями з Покупцем.

У пункті 3.2. сторони визначили, що Вартість однієї партії Товару являє собою вартість Товару зазначену у Специфікації, за якою ця партія поставляється.

Згідно з п.5.1. оплата здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника або в іншій формі та спосіб, що не заборонені чинним законодавством України.

Пунктом 5.2. Покупець оплачує Постачальнику кожну партію Товару на підставі відповідної Специфікації та у строки, що зазначені у такій Специфікації. Постачальник надає рахунки для оплати.

При 100% попередній оплаті зобов`язання Постачальника по виконанню Специфікації не вступають в силу до моменту отримання Постачальником 100% передплати. У випадку порушення такого строку Покупцем Постачальник має право змінити строк поставки на відповідну кількість днів (п.5.3.).

Відповідно до п.11.1. Договір вважається укладеним і набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печатками сторін і діє по 31 грудня 2023 року включно. Припинення дії Договору не звільняє Сторони від виконання всіх своїх зобов`язань, передбачених Договором та невиконаних на момент припинення дії Договору, в тому числі і зобов`язань, пов`язаних з оплатою товару згідно умов даного Договору, а також від відповідальності за невиконання таких зобов`язань.

Згідно з п. 11.2. Договір вважається пролонгованим на один календарний рік, якщо жодна із Сторін не попередила іншу Сторону про припинення його дії за один календарний місяць до закінчення зазначеного терміну.

До договору було укладено Специфікацію №1 на поставку товару на загальну суму 1 520 952,00грн.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем на виконання договору було відвантажено товару на суму 1 520 952,00грн., що підтверджується наступним:

- видатковою накладною №71 від 25.10.2023р. на суму 365 178,00грн.;

- видатковою накладною №85 від 21.11.2023р. на суму 260 892,00грн.;

- видатковою накладною №88 від 06.12.2023р. на суму 112 287,00грн.;

- видатковою накладною №92 від 22.12.2023р. на суму 782 595,00грн.

Вищезазначені накладні підписані з обох сторін без зауважень до них.

Відповідачем були здійснені оплати на суму 1 382 959,50грн., про що свідчить:

- платіжна інструкція №403 від 19.09.2023 р. на суму 400 000,00грн.;

- платіжна інструкція №422 від 09.10.2023 р. на суму 400 000,00грн.;

- платіжна інструкція №453 від 22.12.2023 р. на суму 332 959,50грн.;

- платіжна інструкція №464 від 29.12.2023 р. на суму 250 000,00грн.

У зв`язку з тим, що відповідачем були здійснена лише часткова оплата поставленої продукції, 26.04.2026р. позивач направив на юридичну адресу відповідача претензію за вих.№2602/-26 щодо сплати заборгованості. Відповіді на зазначену претензію матеріали справи не містять.

На підставі вищезазначених обставин справи, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою, в якій просить стягнути заборгованість за поставлений товар на суму 137 992,50грн.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору (стаття 626 Цивільного кодексу України).

Між позивачем та відповідачем укладений правочин, який за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, що визначається згідно із статтею 712 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частин першої та другої статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до статті 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини першої статті 691 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Договір купівлі-продажу є оплатним, відтак одним із основних обов`язків покупця є оплата ціни товару. Ціна - грошове відображення вартості товару за його кількісну одиницю. Ціна товару, як правило, визначається у договорі за згодою сторін.

Частиною першою статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

У відповідності до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вже було вищезазначено, пунктом 5.2. Договору встановлено, що Покупець оплачує Постачальнику кожну партію Товару на підставі відповідної Специфікації та у строки, що зазначені у такій Специфікації. Постачальник надає рахунки для оплати.

Матеріалами справи (платіжними інструкціями №№403, 422, 453, 464) підтверджується, що відповідачем було здійснено оплату всього на суму 1 382 959,50грн.

Утім, в матеріалах справи відсутній будь-який доказ на підтвердження повного виконання відповідачем своїх зобов`язань з оплати поставленого товару відповідно до умов договору.

Отже, з урахуванням наведених вище норм та фактичних обставин справи, враховуючи невиконання відповідачем зобов`язання за договором у частині своєчасної та повної оплати поставленого товару та ненадання ним доказів, які б спростовували таке порушення, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 137 992,50грн.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 3 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

За умовами 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення.

Відповідно до п. 9.3.1. Договору, за несвоєчасну оплату Товару покупець сплачує Постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості за кожен день прострочення, включаючи день погашення боргу.

Позивач заявляє до стягнення пеню в сумі 86 639,12грн. за загальний період з 29.12.2023р. по 25.02.2026р.

Суд здійснивши власний розрахунок зазначає, що заявлена сума пені визначена невірно, а тому в цій частині позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню у розмірі 86 638,55грн.

Згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Пунктом 9.5. сторони дійшли згоди, що у випадку прострочення строків оплати відповідно до ст. 625 Цивільного Кодексу України, Покупець зобов`язаний сплатити Постачальникові суму основного боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, пеню згідно п. 9.3.1. Договору, а також 3 % річних від простроченої суми.

За результатами перевірки наданого позивачем розрахунку 3% річних за загальний період з 29.12.2023р. по 19.03.2026р., судом виявлені арифметичні помилки, а тому в цій частині позовні вимоги підлягають частковому задоволенню у розмірі 9 198,24грн.

Перевіркою наданого розрахунку втрат від інфляції в сумі 31 678,93грн. з урахуванням індексів інфляції за період з січня 2024 року по лютий 2026 року судом помилок не виявлено.

Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Відповідач не надав суду доказів відсутності боргу чи контррозрахунку стягуваної суми, доводи Позивача не спростував.

З врахуванням вище викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Статтею 129 Конституції України визначено принципи рівності усіх учасників процесу перед законом і судом, змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, як одні з основних засад судочинства.

Отже, будь-яке рішення господарського суду повинно прийматися з дотриманням цих принципів, які виражені також у статтях Господарського процесуального кодексу України.

Згідно статті 13 Господарського процесуального кодексу України, судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

Європейський суд з прав людини у справі "Мантованеллі" проти Франції звернув увагу суду на те, що одним із складників справедливого судового розгляду у розумінні ст.6 Конвенції "Про захист прав людини і основоположних свобод" є право на змагальне провадження.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

Таким чином позовні вимоги підлягають частковому задоволенню зі стягнення з відповідача на користь позивача суми заборгованості у розмірі 265 508,22грн. (137 992,50+86 638,55+ 9 198,24+ 31 678,93).

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача в розмірі 3 186,09грн.

Керуючись статтями 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦМОНТАЖ", 49075, м.Дніпро, вул. Володимира Дубовика, буд.11, код ЄДРПОУ 32448135 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "МІАН", 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 63, кв. 74, код ЄДРПОУ 42048961 заборгованість у сумі 265 508,22грн. (двісті шістдесят п`ять тисяч п`ятсот вісім гривень 22 коп.), з яких: основний борг - 137 992,50грн., пеня у розмірі 86 638,55грн., 3% річних у розмірі 9 198,24грн., інфляційні втрати у розмірі 31 678,93грн.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "УКРСПЕЦМОНТАЖ", 49075, м.Дніпро, вул. Володимира Дубовика, буд.11, код ЄДРПОУ 32448135 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю науково-виробниче підприємство "МІАН", 49000, м. Дніпро, пр. Слобожанський, буд. 63, кв. 74, код ЄДРПОУ 42048961 судовий збір у розмірі 3 186,09грн. (три тисячі сто вісімдесят шість гривень 09коп.).

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 16.06.2026

Суддя С.П. Панна