Ухвала суду № 137413148, 15.06.2026, Полтавський районний суд Полтавської області

Справа № 545/2366/26

Провадження № 1-в/545/165/26

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 рокум. Полтава

Полтавський районний суд Полтавської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

представника установи виконання покарань ОСОБА_4 ,

засудженого ОСОБА_5 ,

захисника засудженого- адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтаві клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання, -

ВСТАНОВИВ:

До Полтавського районного суду Полтавської області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_5 про умовно-дострокове звільнення, в обґрунтування якого зазначено, що він відбув половину призначеного строку, став на шлях виправлення, у повному обсязі визнає свою вину і постійно виявляє щире каяття. За час перебування у Державній установі «Божковська виправна колонія (№ 16)» характеризується цілком позитивно, має два заохочення, стягнень не має, працевлаштований, постійно дотримується покладених на обов`язків; сумлінно ставиться до праці та виконує вимоги Кримінально-виконавчого кодексу України та Правил внутрішнього розпорядку, не проявляє конфліктних відносин з іншими засудженими та персоналом установи.

В судовому засіданні прокурор заперечував проти задоволення клопотання, зазначивши про відсутність підстав, оскільки ОСОБА_7 характеризується посередньо, має непогашене стягнення.

Захисник засудженого- адвокат ОСОБА_6 клопотання засудженого підтримав та просив задовольнити з викладених підстав. Також росив врахувати, що ОСОБА_5 має вищу освіту, відбув половину покарання, має постійне місце проживання.

Засуджений ОСОБА_5 просив клопотання задовольнити, оскільки вважає, що став на шлях виправлення, у скоєному щиро розкаюється.

Представник адміністрації виправної колонії при вирішенні клопотання засудженого просив врахувати посередню характеристику та .

Вислухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали подання та особової справи, суд прийшов до наступного висновку.

Згідно з частиною 2 статті 537 Кримінального процесуального кодексу України під час виконання вироків суд, в межах територіальної юрисдикції якого засуджений відбуває покарання, має право вирішувати такі питання, зокрема, про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання.

Як встановлено судом, що ОСОБА_5 засуджений 21.05.2025 Дніпровським районним судом м. Києва за ст. 309 ч. 2, 71 ч. 1, 72 КК України до 1 року 1 місяця позбавлення волі.

Початок строку покарання: 17.09.2025 року, кінець строку покарання: 17.10.2026 року. Невідбутий строк покарання станом на дату розгляду подання складає 04 місяці 03 дні.

Відповідно до ст. 81 КК України умовно-достроковому звільненню від відбування покарання підлягають особи, які сумлінною поведінкою та ставленням до праці довели своє виправлення та відбули частину покарання, призначеного залежно від тяжкості вчиненого ними злочину.

Згідно з роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України від 26 квітня 2002 року № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну не відбутої частини покарання більш м`яким», рішення про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання можливе лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого та доведеності того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення. При цьому суд має ретельно з`ясувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправної установи, а також його наміри щодо залучення до суспільно корисної праці. Відповідно до ст. 81 КК України умовно-дострокове звільнення від відбування покарання може бути застосоване, якщо засуджений сумлінною поведінкою та ставленням до праці довів своє виправлення та фактично відбув відповідну частину строку покарання, визначену ч. 3 цієї статті.

Умовно-дострокове звільнення має важливе значення для виправлення засуджених та запобігання вчиненню нових злочинів, тобто для досягнення мети, передбаченої статтею 50 Кримінального кодексу України. При цьому, головною умовою прийняття рішення при умовно-достроковому звільненні від відбування покарання є доведеність того, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці довів своє виправлення.

Як визначено статтею 6 Кримінально-виконавчого кодексу України, виправлення засудженого - процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки, свідоме відновлення засудженого в соціальному статусі повноправного члена суспільства; повернення його до самостійного загальноприйнятого соціально-нормативного життя в суспільстві. Основними засобами виправлення і ресоціалізації засуджених є встановлений порядок виконання та відбування покарання (режим), суспільно корисна праця, соціально-виховна робота, загальноосвітнє і професійно-технічне навчання, громадський вплив.

Сумлінна поведінка полягає у зразковому дотриманні вимог режиму, беззаперечному виконанні законних вказівок і розпоряджень адміністрації органів кримінально-виконавчої системи, відсутності порушень дисципліни, товариському ставленні до інших засуджених. Це поведінка, на яку повинні орієнтуватися інші особи, які відбувають покарання.

Верховний Суд України в п.17 постанови Пленуму №2 від 26 квітня 2002 року «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» наголошує, що при розгляді питання про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання слід ретельно з`ясовувати ставлення засудженого до вчиненого злочину, праці та навчання, додержання ним вимог режиму, участь у самодіяльних організаціях засуджених виправно-трудової установи, а також його наміри щодо прилучення до суспільно корисної праці та потреб у наданні допомоги при обранні місця проживання і працевлаштування.

При цьому, умовно-дострокове звільнення застосовується в кожному конкретному випадку індивідуально, вирішується на розсуд суду і відноситься до його дискреційних повноважень.

Висновок суду про доведеність виправлення засудженого повинен базуватися на всебічному врахуванні даних про його поведінку і ставлення до праці за весь період перебування у виправній установі.

Верховний Суд України та Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ неодноразово звертали увагу судів на те, що під час вирішення питання про сумлінну поведінку та ставлення до праці в разі вирішення питання про можливість застосування до засудженого умовно-дострокового звільнення, слід відрізняти пристосовування засуджених до вимог адміністрації колонії з метою отримання пільг або уникнення покарання від виправлення засуджених.

У даному випадку, хоча відбутий засудженою строк покарання і узгоджується з вимогами ст. 81 КК України, проте наразі застосування її положень є передчасним та невиправданим, оскільки необхідність у подальшому відбуванні покарання не відпала і до моменту звільнення мета покарання, яка насамперед полягає у виправленні засудженого, а також запобіганні вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженим, так і іншими особами, наразі не досягнута.

Так, згідно досліджених судом матеріалів особової справи, ОСОБА_5 з 17.10.2025 року відбуває покарання в державній установі «Божковська виправна колонія (№ 16)».

За час перебування в установі характеризується посередньо, був заохочений 2 рази за сумлінну поведінку та ставлення до праці. Разом з тим, допустив порушення установленого порядку відбування покарання, за що було накладено одне стягнення.

Намагається дотримуватись вимог режиму відбування покарання та розпорядку дня установи.

У взаємовідносинах з іншими засудженими неконфліктний. У колективі засуджених будує рівні, доброзичливі взаємовідносини із засудженими як позитивної так і негативної спрямованості.

На профілактичних обліках в установі не перебуває. Намагається утримувати в чистоті та порядку спальне місце і при ліжкову тумбочку, не завжди має охайний зовнішній вигляд.

Самостійно виконує роботи із самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користувався при виконанні дорученої роботи, здійснює за ними належний догляд, використовує їх тільки за призначенням.

Має бажання змінити своє життя на краще, бере участь у виконанні заходів індивідуальної програми соціально-виховної роботи із засудженим та інших виховних заходах, що проводяться в установі, але не завжди проявляє належної ініціативи.

Приймає активну у реалізації програм диференційного виховного впливу на засуджених: «Подолання наркотичної залежності» та «Подолання алкогольної залежності».

Також приймає участь в корекційній програмі «Керування емоцій».

На заходи виховного та профілактичного характеру реагує, але не завжди робить для себе належні висновки.

Згідно висновку щодо ступеня виправлення засудженого ОСОБА_5 із урахування аналізу критеріїв оцінки виправлення засудженої, характеристики під час відбування покарання, психологічної характеристики, підсумкової оцінки ризику вчинення повторного кримінального правопорушення та результатів індивідуальної програми соціально-вихованої роботи (за підсумком (загальним балом) розділів ІІ-VI): 64 бали, що свідчить про те, що засуджений не став на шлях виправлення.

Дотримання порядку та умов відбування покарання, а також, добросовісна поведінка засудженого, відповідно до ст. 9 КВК України, є його обов`язком, а процес виправлення та перевиховання має бути стабільним та послідовним.

Як вбачається з матеріалів особової справи, протягом всього строку відбування покарання поведінка ОСОБА_5 була нестабільною.

Рішенням комісії установи від 12.02.2026 року (протокол № 5) відмовлено у застосуванні ст. 82 КК України.

Рішенням комісії установи від 21.04.2026 року (протокол № 13) відмовлено у застосуванні ст. 81 КК України.

Враховуючи вищенаведене, суд прийшов до висновку, що матеріалами особової справи засудженого ОСОБА_5 доведено, що поведінка останнього протягом усього періоду відбування покарання не вказувала на його неухильне бажання стати на шлях виправлення, що не засвідчує виправлення особи та даний факт, не є безумовним критерієм застосування щодо засудженого умовно-дострокового звільнення. Висновки про виправлення особи слід робити не лише за період, який безпосередньо передує моменту, коли строк добігає кінця, після чого можливе застосування умовно-дострокового звільнення, а за весь час відбування покарання або принаймні впродовж значної частини цього строку. Поведінка ОСОБА_5 не була стабільною та послідовною, а тому суд її розцінює як пристосовування засудженої до вимог адміністрації колонії з метою отримання пільг або уникнення покарання від виправлення.

З огляду на викладене, підстав для задоволення клопотання засудженого не вбачається.

Керуючись ст. 81 КК України, ст.ст. 537, 539 КПК України,-

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання- відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Полтавського апеляційного суду через Полтавський районний суд Полтавської області протягом 7 днів з моменту її проголошення.

СуддяОСОБА_8