Рішення № 137412880, 16.06.2026, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/8649/25

Провадження № 2/369/4122/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

16.06.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі:

головуючого судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судових засідань Худинець Д.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), третя особа ОСОБА_2 про звільнення майна з-під арешту

ВСТАНОВИВ:

У травні 2025 року позивач звернувся до суду з вказаним позовом. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 05.12.2018 на підставі рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу №44421020 від 05.12.2018) було накладено арешт на майно, що належить йому на праві власності, а саме: 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

В зв`язку з погашенням ним заборгованості просить зняти арешт з нерухомого майна, а саме: 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 ; зобов`язати відповідача внести відповідні зміни до реєстрів (Державного реєстру речових прав, Єдиного реєстру боржників тощо) та стягнути з відповідача судові витрати.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.05.2025 відкрито провадження по справі, призначено ,підготовче судове засідання.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 28.05.2025 закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Згідно з розпорядженням керівника апарату Києво-Святошинського районного суду Київської області Распутньої Н.О. № 1388 від 27.11.2025 року щодо повторного автоматичного розподілу справи № 369/8649/25 та протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 28.11.2025 року вказану справу передано на розгляд судді Пінкевич Н.С.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 03.12.2025 справу прийнято до провадження судді Пінкевич Н.С., призначено судове засідання.

У судове засідання позивач не з`явився, подав заяву про розгляд справи за його відсутності, позов підтримав. Просив задовольнити позов в повному обсязі.

У судове засідання відповідач та третя особа не з`явились, представників не направили. Про час та місце розгляду повідомлений належним чином. Відзиву або письмових заперечень суду не подали, не повідомили про причини неможливості їх подати.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55, 124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч. 1 ст. 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способом захисту цивільних прав та інтересів може, зокрема, бути припинення дії, яка порушує право.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права.

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 на праві власності належить 1/2 частка квартири за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується свідоцтвом про право власності від 27.02.1998 №11 виданого органом приватизації Чабанівської селищної ради народних депутатів.

З оглянутого судом листаЗгідно листа Києво-Святошинського районного відділу ДВС №13822016/10 від 01.07.2019 судом встановлено, що на виконанні у відділі Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області відносно ОСОБА_1 перебували наступні виконавчі провадження: ВП №13822016 про стягнення з боржника на корись АКБ «Правекс Банк» боргу в сумі 4239,56 грн.; ВП №16347136 про стягнення з боржника на користь держави заборгованості в розмірі 520,00 грн.; ВП №20347047 про стягнення з боржника на користь держави штрафу в розмірі 510,00 грн; ВП №29154495 про стягнення з боржника на користь ОСОБА_3 боргу в сумі 1119,25грн. В рамках виконавчих проваджень №13822016, №16347136, 20347047, № 29154495 арешт на майно позивача не накладався.

Згідно листа ОСОБА_4 №12792, встановити номер виконавчого провадження, у межах якого було накладено арешт на майно позивача, неможливо.

Відповідно до ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження" особа, яка вважає, що майно, на яке накладено арешт, належить їй, а не боржникові, може звернутися до суду з позовом про визнання права власності на це майно і про зняття з нього арешту. Арешт з майна може бути знятий виконавцем за рішенням суду

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом. Примусове відчуження об`єктів права власності може бути застосоване лише як виняток з мотивів суспільної необхідності на підставі і в порядку, встановлених законом, та за умови попереднього та повного відшкодування їх вартості, крім випадків, встановлених частиною другою статті 353 цього Кодексу.

Указані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Оскільки заборгованість позивачем погашена, а відповідач не має можливості встановити виконавче провадження, у межах якого накладено арешт, подальше перебування запису про арешт у Державний реєстр речових прав на нерухоме майно є безпідставним та таким, що порушує право власності позивача.

Таким чином, зважаючи на встановлені судом обставини та враховуючи наявність накладеного арешту на майно позивача, неможливість скасування арешту в позасудовому порядку та оскільки позивач в іншій спосіб, крім звернення до суду з позовом про зняття арешту захистити своє порушене право не може, суд приходить до висновку про обґрунтованість вимог позивача та необхідність захисту його права шляхом скасування такого арешту, а відтак і про задоволення вимоги щодо зняття арешту з майна.

Відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» та Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», рішення суду, яке набрало законної сили, є самостійною та достатньою правовою підставою для вчинення уповноваженими особами відповідних реєстраційних дій щодо припинення обтяження.

Отже, у разі задоволення позовної вимоги про зняття арешту внесення відповідних записів до державних реєстрів здійснюється на виконання судового рішення в порядку, встановленому законом, а тому окреме зобов`язання відповідача вчинити такі дії не є необхідним.

З огляду на викладене, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають, оскільки їх реалізація є наслідком виконання рішення суду про зняття арешту.

Відповідно до статті 141 Цивільний процесуальний кодекс України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.202-215,328,391, 655 ст.ст.12,81,141,200,206,263-265 ЦПК України,

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 до Вишневого відділу державної виконавчої служби у Бучанському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про звільнення майна з-під арешту задовольнити частково.

Зняти арешт з нерухомого майна, яке належить ОСОБА_1 , а саме з 1/2 частка квартири, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 (накладений постановою, серія та номер :АА202974, виданий 04.11.2009, видавник: Відділ Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції; обтяжувач Відділ Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції; реєстраційний номер обтяження 9214575, 04.11.2009 14:57:08).

В іншій частини позовних вимог відмовити.

Інформація про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: відділ Державної виконавчої служби Києво-Святошинського районного управління юстиції Київської області, код ЄДРПОУ26129748, адреса: Київська область, Бучанський район, вул. Лесі Українки, буд.86.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справ, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повний текст рішення виготовлено 16 червня 2026 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ