Ухвала суду № 137412570, 16.06.2026, Білоцерківський міськрайонний суд Київської області

Справа № 357/10771/25

1-кп/357/81/26

У Х В А Л А

16.06.2026 м.Біла Церква

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

розглянувши під час відкритого судового засідання в залі судових засідань Білоцерківського міськрайонного суду Київської області у кримінальному провадженні № 12024111030003995, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.12.2024, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України,

клопотання прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про продовження строку запобіжного заходу у виді тримання під вартою,

сторони кримінального провадження: прокурор Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_5 , обвинувачений ОСОБА_3 , його захисник адвокат ОСОБА_6 (в режимі відеоконференції),

УСТАНОВИВ:

У провадженні Білоцерківського міськрайонного суду Київської області перебуває кримінальне провадження № 12024111030003995, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24.12.2024, за обвинуваченням ОСОБА_3 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.

Стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 обрано запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів, тобто до 21.06.2026 включно, із визначенням розміру застави. У зв`язку з тим, що до вказаного терміну прийняти остаточне рішення по справі не представляється можливим, прокурором заявлене клопотання про продовження обвинуваченому ОСОБА_3 запобіжного заходу у виді тримання під вартою на строк шістдесят днів без можливості внесення застави.

При цьому прокурор посилається на продовження існування стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч.1 ст. 177 КПК України та на неможливість інших, більш м`яких запобіжних заходів забезпечити процесуальну поведінку обвинуваченого. Ризики зазначені у ст. 177 КПК України, які стали підставою застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу не відпали та продовжують існувати.

Позиції сторін.

Обвинувачений ОСОБА_3 заперечив проти задоволення клопотання прокурора, просив змінити запобіжний захід на домашній арешт у нічний час доби або ж зменшити розмір застави до 100 тис грн.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_3 - адвокат ОСОБА_6 підтримала думку свого підзахисного та просила змінити запобіжний захід на нічний домашній арешт або ж зменшити розмір застави.

Мотиви суду.

Заслухавши думки сторін кримінального провадження, вивчивши обвинувальний акт, суд дійшов наступного висновку.

Відповідно до положень ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу.

Виходячи з вимог статей 131, 132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний-обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченимстаттею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п`ятою статті 176 цього Кодексу.

Зі змісту ст. 194 КПК України слідує, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу суд повинен встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставин, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених ст. 177 цього кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним в клопотанні.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як щодо раніше судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад три роки.

Згідно обвинувального акту ОСОБА_3 обвинувачується у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

На думку суду, відомості, викладені в Реєстрі матеріалів досудового розслідування можуть свідчити про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні обвинуваченими інкримінованих кримінальних правопорушень. Таким чином, суд на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначає, що причетність обвинуваченого до вчинення інкримінованого кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.

Наявність ризиків та їх обгрунтованість.

Метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується (частина 1 статті 177 КПК).

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність, зокрема, ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК (частина 2 статті 177 КПК).

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь вірогідності, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки обвинуваченого, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності позапроцесуальних дій зазначеної особи. КПК України покладає на слідчого, прокурора обов`язок обґрунтувати ризики кримінального провадження. При цьому КПК не вимагає доказів того, що обвинувачений обов`язково (поза всяким сумнівом) здійснюватиме відповідні дії, однак вимагає доказів того, що він має реальну можливість їх здійснити у конкретному кримінальному провадженні в майбутньому.

Під час перевірки наявності ризиків у кримінальному провадженні суд вважає переконливими та погоджується із доводами сторони обвинувачення про наявність ризиків, передбачених пп. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України з огляду на таке.

Так, ОСОБА_3 обвинувачуються у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, за які законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років.

Зазначена обставина сама по собі може бути мотивом та підставою для обвинувачених переховуватися від суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Бессієв проти Молдови» вказано, що ризик втечі має оцінюватися судом у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування. Серйозність покарання є релевантною обставиною в оцінці ризику того, що підозрюваний може втекти.

Отже, тяжкість інкримінованого правопорушення та усвідомлення можливості засудження до тривалого терміну позбавленні волі вже само по собі може бути підставою та мотивом для обвинуваченого до втечі.

Враховуючи ці обставини у сукупності із особами обвинуваченого та характером кримінального правопорушення у вчиненні якого він обвинувачується, суд дійшов висновку про існування ризику того, що останій може переховуватися від суду.

Суд суд вважає переконливим і ризик вчинити інше кримінальне правопорушення оскільки обвинувачений ОСОБА_3 будучи раніше неодноразово судимим за вчинення корисливих злочинів злочину проти власності, останній раз вироком Деснянського районного суду м. Києва від 10.11.2022 за ч. 2 ст. 15 ч. 2 ст. 185, ст. 71 КК України до 4 років 1 місяця позбавлення волі та 07.06.2024 умовно-достроково звільненим від відбування покарання, для проходження військової служби за контрактом в/ч НОМЕР_1 на невідбутий строк 3 роки 1 місяць, проігнорувавши встановлені законом норми поведінки в суспільстві, спочатку вчинив самовільне залишення військової частини НОМЕР_1 з якою уклав контракт (ч. 5 ст. 407 КК України), а після чого знов вчинив новий умисний злочин проти власності. Вказане свідчить про злочинну спрямованість особи підозрюваного та вперте небажання стати на шлях виправлення та високий ризик можливої протиправної поведінки обвинуваченого у майбутньому.

Також прокурором в судовому засіданні доведено ризик незаконно впливати на свідків та потерпілу у кримінальному провадженні з боку обвинуваченого ОСОБА_3 , оскільки ознайомившись з матеріалами досудового розслідування обвинувачені володіють інформацією стосовно характеризуючих, в тому числі біографічних, даних свідків, потерпілої, які надали органу досудового розслідування викривальні покази стосовно них, у зв`язку з чим остані можуть безперешкодно впливати на вказаних учасників процесу шляхом підкупу, примусу, погроз з метою зміни або відмови їх від показів.

При цьому суд враховує встановлену Кримінальним процесуальним кодексом України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, відповідно до чч. 1, 2 статті 23, ст. 224, ч. 4 ст. 95 КПК України.

З огляду на зазначені положення закону, ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й продовжує існувати на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом.

Отже, судом встановлено наявність реальних ризиків, які і на даний час не зменшились, а продовжують існувати.

Щодо наявності підстав для застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.

Сторона обвинувачення посилається на неможливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_3 більш м`якого запобіжного заходу з огляду на наявність високого ступеню встановлених ризиків та такий, що виправдовує обмеження свободи фізичної особи.

Суд зазначає, що метою застосування запобіжного заходу, в тому числі й такого виняткового, як тримання під вартою, відповідно до положень ч.1 ст.177 КПК України є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків. Крім того, при виборі між кількома запобіжними заходами, слід перевірити чи можуть більш м`які запобіжні заходи, запобігти ризикам, існування яких доведено прокурором.

За змістом ст. 178 КПК України, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, зокрема: тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється.

У відповідності до п. 4 ч.2 ст. 183 КПК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

На час розгляду порушеного у клопотанні питання стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 суддею встановлені та враховуються такі відомості про його особу: він неодружений, утриманців не має, непрацюючий, тобто не має офіційного джерела доходу, має місце реєстрації та місце проживання, раніше неодноразово судимий за вчинення корисливих злочинів, за що відбував реальну міру покарання, новий злочин вчинив в період умовно-дострокового звільнення від відбування покарання для проходження військової служби за контрактом.

Оцінюючи в сукупності всі обставини, зокрема, ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, тяжкість покарання, що загрожує ОСОБА_3 , його особу, соціальні зв`язки, вік та стан здоров`я, майновий стан, суд приходить до обґрунтованого висновку про високий ступінь ймовірності позапроцесуальних дій обвинуваченого, спрямованих на ухилення від суду, незаконний вплив на свідків та потерпілу в кримінальному провадженні та вчинення іншого кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що встановлені обставини про особу обвинуваченого, його соціальні зв`язки, в світлі наведених вище фактичних даних не є настільки переконливими та вагомими, щоб знизити встановлені ризики до маловірогідності чи до їх виключення.

Враховуючи вищевикладене та аналізуючи зібрані в сукупності докази, суд вважає, що менш суворі запобіжні заходи, не зможуть забезпечити уникнення встановлених ризиків та належної процесуальної поведінки обвинуваченого ОСОБА_3 , а тому наразі є достатні підстави для продовження строку тримання під вартою. Непродовження застосування щодо обвинувачених запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою чи застосування більш м`якого запобіжного заходу перешкодить завданням кримінального судочинства, встановленню істини у справі та прийняття остаточного кінцевого рішення у провадженні у розумні строки. Адже, на переконання суду, саме такий запобіжний захід, забезпечить виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на них процесуальних обов`язків та в повній мірі забезпечить запобіганню ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Документів, які свідчать про неможливість утримання ОСОБА_3 під вартою, суду не надано.

В даному конкретному випадку, продовження строку тримання під вартою виправдано наявністю справжніх інтересів суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи, що узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини.

Суд не знаходить законних підстав для зміни запобіжного заходу із тримання під варотою на домашній арешт.

Згідно ч. 1 ст. 197 КПК України строк дії ухвали суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати 60 днів.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов`язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.

У той же час слід не допускати встановлення такого розміру застави, що є завідомо непомірним для цієї особи та призводить до неможливості виконання застави.

Таким чином, з одного боку, розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов`язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув`язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.

Відповідно до ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави визначається у таких межах щодо особи, підозрюваної чи обвинуваченої у вчиненні тяжкого злочину, - від двадцяти до вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Визначаючи розмір застави, суд бере до уваги обставини, встановлені ст. ст. 177, 178 КПК України, вимоги ст. 182 КПК України та позицію Європейського суду з прав людини, відповідно до якої сума застави повинна визначатись тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави у випадку ухилення від суду, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.

Суд зазначає, що визначена ухвалою суду застава у розмірі 75 неоподатковуваних мінімумів для працездатних осіб, що становить 249 600,00 грн на даному етапі судового розгляду кримінального провадження, здатна забезпечити виконання обвинуваченим ОСОБА_3 покладених на нього обов`язків та запобігти встановленим ризикам. Підстав для зменшення розміру застави та для зміни запобіжного заходу на більш м`який стороною захисту не наведено і не судом не встановлено.

Керуючись статтями 131-132, 176-178, 182, 183, 193, 194, 196, 199, 369-372 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Задовольнити клопотаня прокурора Білоцерківської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Центрального регіону ОСОБА_4 про продовження стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 строку запобіжного заходу.

Продовжити стосовно обвинуваченого ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раніше обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою з утриманням на гауптвахті ІНФОРМАЦІЯ_1 на 60 днів, тобто до 14.08.2026 включно.

Одночасно визначити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , заставу в розмірі 75 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить 249 600 грн. (двісті сорок дев`ять гривень шістсот гривень).

Сума застави у національній грошовій одиниці може бути внесена обвинуваченим, іншою фізичною чи юридичною особою (заставодавцем), на наступний депозитний рахунок:

Територіального управління Державної судової адміністрації в Київській області: UA768201720355259001000018661 Державна казначейська служба України, м. Київ, МФО 820172, отримувач платежу - ТУ ДСА України в Київській області, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ - 26268119.

Обвинувачений або заставодавець мають право у будь-який момент часу внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

Роз`яснити обвинуваченому, що у разі внесення застави, оригінали документів з відміткою банку, який підтверджує внесення на рахунок коштів має бути наданий уповноваженій службовій особі установи де він утримується під вартою.

Після отримання та перевірки протягом одного дня документа, що підтверджує внесення застави, уповноважена службова особа негайно має здійснити розпорядження про звільнення обвинуваченого який вніс заставу з-під варти та повідомити усно і письмово прокурора та Білоцерківський міськрайонний суд Київської області.

У разі внесення застави у визначеному судом розмірі звільнити ОСОБА_3 з-під варти.

В разі внесення застави, покласти на ОСОБА_3 наступні обов`язки: прибувати до суду за першою вимогою; не відлучатися із місця проживання та реєстрації без дозволу прокурора, або суду; повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну; уникати спілкування із свідками по вказаному кримінальному провадженню ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 та потерпілою ОСОБА_12 .

У разі внесення застави, встановити двохмісячний строк дії покладених судом обов`язків, починаючи з дня внесення застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави обвинувачений, який вніс таку заставу вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у вигляді застави.

Копію ухвали для виконання направити до ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного суду протягом п`яти днів з моменту оголошення, а обвинуваченими з моменту отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_13