Рішення № 137411045, 10.06.2026, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/2432/24

Провадження № 2/638/740/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

Іменем України

10 червня 2026 року м. Харків

Шевченківський районний суд м. Харкова у складі:

Головуючого судді Шишкіна О.В.,

за участю секретаря судового засідання Лозової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просить стягнути з останнього 5000,00 грн. в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова у справі № 638/13044/23 від 26.09. 2023 року встановлено, що 5.01.2023 року, о 05:36:30 год. Відповідач, ОСОБА_2 , перебуваючи за не встановленою під час досудового розслідування адресою, використовуючи власний обліковий запис на сайті Olx.ua зареєстрований на номер телефону НОМЕР_1 , який згідно даних АТ «Універсал банк» зазначений як контактний номер телефона ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_2 ,та електронну пошту ІНФОРМАЦІЯ_2 користуючись IP-адресою НОМЕР_3 , розмістив оголошення про продаж сонячних панелей б/у. 05.01.2023 року в ході листування в месенджері OLX з Позивачем ОСОБА_1 домовився про продаж сонячних панелей у кількості 15 штук на загальну суму 39000 гривень. При цьому Відповідач не маючи намір виконувати досягнуті з Позивачем домовленості щодо продажу надіслав останньому повідомлення, в якому зазначив номер банківської катки НОМЕР_4 для перерахування йому витрат пов`язаних з доставкою товару засобом поштового зв`язку ТОВ «Нова Пошта». Після чого, 05.01.2023 о 20:59 Позивач, будучи введеним в оману Відповідачем та впевненим в правомірності дій останнього щодо продажу сонячних панелей, здійснив переказ власних грошових коштів у сумі 5000 гривень зі своєї банківської картки «Монобанку» на банківську картку НОМЕР_4 відкриту в АТ «Приват Банк» (Код ЄДРПОУ 14360570) на ім`я ОСОБА_2 ІПН НОМЕР_2 , Зарахування вказаних грошових коштів Відповідач підтвердив в ході листування з Позивачем в месенджері OLX. Таким чином, Відповідач, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого незаконного збагачення за рахунок чужого майна, шляхом обману, під виглядом продажу неіснуючого майна, отримав від Позивача, належні йому грошові кошти у сумі 5000 гривень не маючи на меті в подальшому відправляти замовлений Позивачем товар або повертати отримані від нього грошові кошти. Після чого, Відповідач, використовуючи належні йому банківські картки обернув грошові кошти на свою користь. В результаті протиправних дій Відповідач, спричинив Позивачу матеріальну шкоду в розмірі 5000,00 гривень. Зазначив, що фактичним введенням в оману Відповідачем, Позивач не зміг скористатись іншими більш вигідними пропозиціями, так як очікував на добросовісне виконання зобов`язань зі сторони Відповідача. Такі дії Відповідача призводять в цілому до недовіри щодо осіб, які надають відповідні послуги через месенджер OLX. Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального проступку передбачена ч. 1ст. 190 КК України. Відповідно до вказаного вироку, Відповідача визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 2 (двох) тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп. Відповідно до матеріалів кримінального провадження №1202302500000018 від 24 січня 2023 року, Позивач є потерпілим, що дає йому змогу звернутись з даним цивільним позовом до особи, яка заподіяла йому матеріальну шкоду. Внаслідок неправомірних та суспільно небезпечних дій з боку ОСОБА_2 , спрямованих на незаконне заволодіння коштами, Позивачу як потерпілому від даного злочину була заподіяна майнова шкода у розмірі 5000 грн.( п`ять тисяч гривень).

У зв`язку з вище викладеним, позивач звернувся до суду.

Ухвалою суду від 08.09.2025 року було відкрито провадження по справі.

В судове засідання сторони не з`явились. Представник позивача надав заяву про розгляд справи за відсутності сторони позивача, позовні вимоги підтримав, просив позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, ухвалити заочне рішення.

Відповідач у судове засідання не з`явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, про що свідчать матеріали справи, причину неявки до суду не повідомив, відзиву на позовну заяву та заяви про розгляд справи за його відсутності не надав, поважності неявки не убачається, у зв`язку з чим, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та постановити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів.

Згідно з ч. 2 ст. 43 ЦПК України відповідач зобов`язаний добросовісно здійснювати процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки, що відповідно до принципу юридичної визначеності, як складової частини конституційного принципу верховенства права, зобов`язує відповідача самостійно цікавитися перебігом розгляду судом пред`явленого до нього позову. Тривала відсутність такого інтересу з боку відповідача свідчить про його небажання захищати свої процесуальні права.

Враховуючи, що у справі маються достатні дані про права і взаємовідносини сторін, відповідач належним чином повідомлений про час і місце судового розгляду справи, суд вважає можливим розглянути справу за відсутності відповідача та ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, що відповідає положенням ст. 280 ЦПК України.

Суд, повно та всебічно дослідивши матеріали справи та перевіривши їх доказами, дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у судовому засіданні.

Згідно із статтями 12,13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.

Відповідно до вимог статей 76-79 ЦПК України доказуванню підлягають обставини (факти), які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у учасників справи, виникає спір. Доказування по цивільній справі, як і судове рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Прецедентна практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що реалізуючи п. 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду кожна держава-учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, змістом яких є не допустити судовий процес у безладний рух.

Судом встановлено, що вироком Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.09.2023 ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 190 КК України, та призначено покарання у виді штрафу в розмірі 2 (двох) тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 34 000 (тридцять чотири тисячі) грн. 00 коп.

З вироку Дзержинського районного суду м. Харкова від 25.09.2023 по справі №638/13044/23 вбачається, що в результаті протиправних дій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , спричинив потерпілому ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 матеріальну шкоду в сумі - 5000 гривень 00 копійок.

Відповідальність за вчинення зазначеного кримінального проступку передбачена ч. 1ст. 190 КК України.

У вказаному кримінальному провадженні позивача було визнано потерпілим.

Суд наголошує, що відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України, вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом (ч. 4 ст. 82 ЦПК України).

Відповідно до ч. 7 ст. 128 КПК України, особа, яка не пред`явила цивільного позову в кримінальному провадженні, а також особа, цивільний позов якої залишено без розгляду, має право пред`явити його в порядку цивільного судочинства.

Відповідно до ст. 22 ЦК України, особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Ст. 55 Конституції України передбачається, що кожному гарантується право на судовий захист.

У пункті 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване частиною 1 статті 6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.

Відповідно до ч. 1ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно з ч.1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з ст. 1166 ЦК України, майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Відповідно до ст. 1177 ЦК України, шкода, завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону. Шкода, завдана потерпілому внаслідок кримінального правопорушення, компенсується йому за рахунок Державного бюджету України у випадках та порядку, передбачених законом.

У силу положень ст. 1192 ЦК України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з пунктом 2 постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27березня 1992року №6, судам роз`яснено, що розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи.

Аналіз норм ЦК України щодо відшкодування шкоди з урахуванням визначених цивільно-процесуальним законодавством принципів змагальності і диспозитивності цивільного судочинства дає підстави для висновку, що законодавством не покладається на позивача обов`язок доказування вини відповідача у заподіянні шкоди, діє презумпція вини, тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди. Якщо під час розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. Такий же правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду України від 19 серпня 2014 року у справі № 3-51гс14, підстав відступити від якого Верховний Суд не встановив.

Разом з тим, потерпілий має довести належними доказами факт завдання шкоди за участю відповідача, розмір завданої шкоди, а також факт того, що відповідач є заподіювачем шкоди.

З огляду на вище викладене, суд зазначає, що стороною позивача доведено нанесення ОСОБА_1 відповідачем ОСОБА_2 матеріальної шкоди на загальну суму 5000,00 грн.

Отже з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 5000,00 грн. в якості матеріальної шкоди.

Статтею 12 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Відповідно до положень ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів та показаннями свідків.

Обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторін (ст. 81 ЦПК України).

За таких обставин суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 1ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Так, при зверненні до суду позивач з підстав п. 6 ч. 1 ст. 5 ЗУ «Про судовий збір» звільнений від сплати судового збору, тому витрати з оплати судового збору підлягають відшкодуванню на користь держави з відповідача.

Суд стягує з відповідача на користь держави судовий збір, який підлягав сплаті за подання цього позову майнового характеру фізичною особою, поданого в електронному вигляді, тобто у розмірі 1064,96 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу позивача у сумі 10000,00 грн., суд зазначає наступне.

За приписами ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 ч. 3 ст. 2 ЦПК України).

Відповідно до ст. 1 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

На підставі п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.

Судові витрати на правничу допомогу - це фактично понесені стороною і документально підтверджені витрати, пов`язані з наданням цій стороні правової допомоги адвокатом або іншим спеціалістом в галузі права при вирішенні цивільної справи в розумному розмірі з урахуванням витраченого адвокатом часу.

Згідно ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката несуть сторони.

За нормами ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч. 3 ст. 137 ЦПК України).

Нормою ч. 8 ст. 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У матеріалах справи наявний договір про надання правничої допомоги №03/24 від 05.01.2024, укладений між позивачем та Адвокатським бюро «ГАННИ КИЗИК», в особі адвоката Кізік Ганни Віталіївни; акт про прийняття-передачі наданих послуг, в якому зазначена послуга, яка надається, кількість годин та вартість, Додаткова угода №1 від 05.01.2024.

Згідно опису обсягу та видів виконаних робіт на професійну правничу допомогу, витрати складаються: пошук та аналіз судової практики - 1 год - 1514 грн, складання позовної заяви - 3 год. -4542 грн, складання інших процесуальних документів - 2 год - 3028, представництво інтересів у суді - 3 год - 4542 грн.

Склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу, здійснений адвокатом на загальну суму 10000,00 грн. не є співмірним зі складністю справи, ціною позову, часом, витраченим адвокатом на надання послуг, пов`язаних з правовим аналізом обставин спірних правовідносин та надання правових рекомендацій щодо захисту інтересів, складання позовної заяви та формування додатків до позову.

Застосовуючи зазначені вище критерії розумності розміру заявлених до відшкодування витрат на оплату послуг адвоката, їх необхідності та співмірності зі складністю справи і виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг, враховуючи характер спірних правовідносин у справі, суд дійшов висновку, що справедливим буде стягнення з відповідача на користь відповідача в рахунок відшкодування витрат на професійну правничу допомогу грошових коштів у розмірі 3000,00 грн.

Керуючись ст. ст. 4, 10, 11, 60, 209, 212, 213, 214, 215 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування шкоди, завданої вчиненням кримінального правопорушення - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду у сумі 5000,00 грн (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 3000 (три тисячі грн. 00 коп.)

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 1064,96 грн. (одна тисяча шістдесят чотири гривні 96 копійок).

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Роз`яснити сторонам у справі, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 284 ЦПК України заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Тобто суб`єктом подання заяви про перегляд заочного рішення є виключно відповідач, а не інші особи, які беруть участь у справі. Повторне заочне рішення сторони можуть оскаржити в загальному порядку, встановленому ЦПК України.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене в день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Позивачем апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Головуючий суддя О.В. Шишкін