Рішення № 137410650, 12.06.2026, Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/11977/25

2/214/1103/26

Р І Ш Е Н Н Я

Іменем України

12 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Євтушенка О.І.,

за участю:

секретаря судового засідання Авдєєва М.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, цивільну справу №214/11977/25 за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

Представник ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» Усенко М.І. звернувся до суду з позовною заявою шляхом направлення через модуль підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», в якій просить суд: стягнути зі ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №7489168 від 18.03.2023, у загальному розмірі

17 802,00 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 3 450,00 грн., заборгованості за процентами 13 402,00 грн.; заборгованості за комісією 950,00 грн.; стягнути із ОСОБА_1 на користь ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та витрати на професійну правничу допомогу 8 000,00 грн.

Пред`явлені вимоги мотивовано тим, що 18.01.2023 між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит за №7489168, відповідно до умов якого відповідачу було надано кредит із зобов`язанням повернути кредит та сплатити проценти за користування ним. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав у повному обсязі, надавши відповідачу ОСОБА_1 грошові кошти в обсязі та у строки, визначені умовами договору. У порушення положень договору та вимог ст.ст.509, 526, 1054 ЦК України, відповідач, користуючись коштами, наданими банком, не виконав своєчасно та у повному обсязі свої зобов`язання не вносив платежі, передбачені умовами договору, на повернення отриманих коштів, сплату процентів за користування кредитом. У зв`язку із відсутністю здійснення платежів на виконання умов договору у відповідача утворилася заборгованість за вищезазначеним договором у загальному розмірі 17 802,00 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 3 450,00 грн., заборгованості за процентами 13 402,00 грн.; заборгованості за комісією 950,00 грн. При цьому, 26.07.2023 між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір про відступлення прав вимоги №101-МЛ, за умовами якого та у відповідності до ст.512 ЦК України ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які являлись боржниками ТзОВ «МІЛОАН», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №7489168 від 18.03.2023. Всупереч умов кредитного договору відповідач тривалий час своєчасно не вносив платежі на повернення кредиту, що свідчить про суттєве порушення ним взятих на себе договірних зобов`язань. Зважаючи на те, що відповідач продовжує ухилятись від виконання своїх зобов`язань і не погашає заборгованість, що є порушенням законних прав та інтересів кредитора, ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», будучи дійсним кредитором, вимушене звернутися до суду.

Ухвалою суду від 18 грудня 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду з відкриттям спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (із витребуванням доказів).

Представник позивача Усенко М.І. одночасно із позовною заявою, в п.5 його прохальної частини, просив суд здійснити розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав в повному обсязі (а.с.7).

Відповідач ОСОБА_1 не скористався своїм правом на подання відзиву на позов у межах встановленого процесуального строку, будучи достеменно обізнаним про перебування справи на розгляді суду та про зміст заявлених до нього вимог.

Оцінюючи характер процесу, значення справи для сторін, обраний позивачем спосіб захисту, категорію та складність справи, а також належне повідомлення відповідача та відсутність відзиву у встановлений судом строк, суд постановив ухвалити по справі рішення на підставі наявних доказів.

Інших заяв, клопотань від учасників справи не надходило. Інші процесуальні дії не вчинялись.

Дослідивши письмові докази по справі, надавши їм оцінку в сукупності, суд доходить висновку про можливість задоволення позовних вимог, виходячи з такого.

Судом встановлено, що 18.01.2023 між ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 було укладено договір про споживчий кредит №7489168 в електронній формі. Для отримання кредиту відповідач пройшов реєстрацію в інформаційно-комунікаційній системі кредитодавця, створив особистий кабінет, подав заявку на отримання кредитних коштів, ознайомився з умовами кредитування та акцептував пропозицію кредитодавця шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланим на його засоби зв`язку. На виконання умов кредитного договору ТзОВ «МІЛОАН» надало відповідачу кредитні кошти в сумі 5 000,00 грн. шляхом безготівкового переказу на банківську картку, зазначену та верифіковану відповідачем під час оформлення кредиту, що підтверджується наявними у справі доказами.

Відповідно до умов договору №7489168 відповідач ОСОБА_1 зобов`язався повернути отримані кредитні кошти, сплатити проценти за користування кредитом, комісію та інші платежі, передбачені договором. Однак взяті на себе зобов`язання належним чином не виконав, у зв`язку з чим допустив прострочення виконання грошового зобов`язання та утворення заборгованості.

26.07.2023 між ТзОВ «МІЛОАН» та ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення права вимоги №101-МЛ, відповідно до якого до позивача перейшли права первісного кредитора, зокрема і за договором про споживчий кредит №7489168 від 18.01.2023, укладеним із відповідачем ОСОБА_1 .

Статтею 626 ЦПК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст.ст.628, 629 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства, а сам договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч.1 ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору, до яких закон відносить умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

За приписами ч.2 ст.638 ЦК України, договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Положення ч.1 ст.205 ЦК України визначають, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі.

Відповідно до ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом (ч.1). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами (ч.3).

Аналізуючи викладене, слід дійти висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (ст.ст.205, 207 ЦК України). Такі висновки викладені в постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 07.10.2020 у справі №127/33824/19.

Згідно з ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, у якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом ст.634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк бо інша фінансова установа зобов`язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Відповідно до ст.3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Згідно з ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Відповідно до ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.5 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Положення ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч.8 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію», у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному ст.12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Так, відповідно до ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Враховуючи вищенаведене, проаналізувавши зміст кредитного договору №7489168 від 18.01.2023, його форму, суд дійшов висновку, що даний кредитний договір дійсно укладений сторонами правочину ТзОВ «МІЛОАН» та ОСОБА_1 в електронній формі із застосуванням електронної комерції, та відповідає вимогам ЦК України, Закону України «Про електронну комерцію». Доказів зворотного відповідач суду не надав, як і не спростував факт укладення договору.

Договір містить повну інформацію щодо особи позичальника ОСОБА_1 , його персональні дані, номер мобільного телефону, на який відправлено одноразовий ідентифікатор W36832 в якості аналога власноручного підпису позичальника. Ідентифікацію позичальника товариством було проведено належним чином, що підтверджується довідкою про ідентифікацію (а.с.17).

Отже, між сторонами було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, який оформлено в електронній формі з використанням електронного цифрового підпису. Після підписання кредитного договору у сторін виникли взаємні права та обов`язки, зокрема, у ТзОВ «МІЛОАН» виникло зобов`язання щодо надання кредитних коштів, а у відповідача - зобов`язання з повернення кредитних коштів.

Судовим розглядом також встановлено, що свої зобов`язання за кредитним договором кредитор виконав належним чином, надавши позичальникові кредит в обумовленому розмірі 5 000,00 грн. шляхом перерахування коштів на банківську картку ОСОБА_1 за № НОМЕР_1 , що підтверджується платіжним дорученням №91618991 від 18.01.2023, платник ТзОВ «ФК «МІЛОАН» (а.с.18 зворот).

Крім того, на виконання ухвали суду від 18 грудня 2025 року, в частині витребування доказів, до суду надійшли запитувані відомості, з яких вбачається, що карту № НОМЕР_2 емітовано на ОСОБА_1 . Крім того, на рахунок № НОМЕР_2 ( НОМЕР_3 ) було зарахування коштів на суму 5 000,00 грн. від 18.01.2023, платник: переказ коштів; коментар: viplata zaima Miloan (а.с.49).

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому на боржника покладено цивільно-правовий обов`язок з повернення отриманих коштів, якому відповідає право кредитора вимагати їх повернення.

Згідно зі ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.527 ЦК України боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом, не випливає із суті зобов`язання чи звичаїв ділового обороту.

У відповідності до ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Відповідно до ч.1 ст.612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

У відповідності до ст.611 ЦК України за порушення зобов`язання наступають правові наслідки, передбачені ст.ст.624-625 ЦК України, тобто, при порушенні зобов`язань боржник повинен сплатити кредитору борг, відсотки від суми боргу та неустойку у вигляді пені та штрафу, що передбачена умовами договору.

Як визначено у ст.599 ЦК України, зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином, а ст.615 ЦК України встановлює, що одностороння відмова від виконання зобов`язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Натомість відповідач ОСОБА_1 допустив порушення умов договору, свої зобов`язання не виконав, в результаті чого утворилась заборгованість у загальному розмірі 17 802,00 грн.

Відповідач ОСОБА_1 суду не надав жодних належних та допустимих доказів, які б спростовували факт наявності заборгованості за договором, а також не представила власного контррозрахунку або будь-яких обґрунтованих матеріалів, які могли б свідчити про її незгоду із заявленими позовними вимогами, що унеможливлює встановлення фактичної наявності підстав для зменшення або відмови у задоволенні позову.

Таким чином, суд вважає, що надані ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» по справі докази є належними та допустимими, у розумінні ст.ст.76-81 ЦПК України, та у своїй сукупності підтверджують, що відповідач ОСОБА_1 відповідно до наданого позивачем розрахунку та виписки по рахунку користувався кредитними коштами, наданими йому ТзОВ «МІЛОАН» за кредитним договором №7489168 від 18.01.2023 у вигляді наданого кредиту, у зв`язку з чим має зобов`язання перед кредитором з повернення кредитних коштів, виходячи з фактичного використання позичальником кредитних коштів, які не повернуто станом на час звернення позивача до суду з даним позовом.

Пунктом 3.2.6 кредитного договору №7489168 від 18.01.2023 визначено, що товариство має право відступати, передавати та будь-яким іншим чином відчужувати, а також передавати в заставу чи делегувати (доручати здійснення) свої права за цим договором (повністю або частково) на користь третіх осіб в будь-який час протягом строку дії цього договору без згоди позичальника.

Згідно ч.1 ст.1077 ЦК України, за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Судовим розглядом встановлено, що 26.07.2023 між ТзОВ «МІЛОАН» та ТОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» було укладено договір відступлення прав вимоги №101-МЛ, згідно з умовами якого ТзОВ «МІЛОАН» відступило ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» портфель заборгованості боржників, у тому числі, права грошової вимоги за кредитним договором №7489168 від 18.01.2023, укладеним із ОСОБА_1 у загальному розмірі вимог 17 802,00 грн., свідченням чому є Витяг з реєстру боржників до договору відступлення прав вимог №101-МЛ від 26.07.2023, в якому вимоги до ОСОБА_1 включені за порядковим №1187, та акт приймання - передачі Реєстру боржників від 26.07.2023 (а.с.29-30).

Відповідно до приписів ст.ст.514 та 516 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. Заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з вимогами ст.ст.526, 530 ЦК України, на адресу відповідача ОСОБА_1 зазначену ним в кредитному договорі, представником ТзОВ «ФК КРЕДИТ-КАПІТАЛ» надіслано повідомлення про відступлення права вимоги з претензією за вих.№22905552/2985 від 04.11.2025, як дійсного кредитора, на погашення боргу за кредитним договором №7489168 від 18.01.2023, яка залишилась поза увагою позичальника.

Враховуючи, що ТзОВ «МІЛОАН» як первісний кредитор виконало свої зобов`язання за договором перед відповідачем ОСОБА_1 у повному обсязі, належних доказів, які б спростовували це, судом не встановлено, а також з огляду на правомірність набуття прав вимоги ТзОВ «ФК «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», суд дійшов висновку про обґрунтованість та правомірність звернення до суду.

За результатами розгляду справи встановлено, що ОСОБА_1 належним чином не виконав взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту та сплати тіла кредиту, процентів та комісії, внаслідок чого виникла заборгованість за кредитним договором №7489168 від 18.01.2023, у загальному розмірі 17 802,00 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 3 450,00 грн., заборгованості за процентами 13 402,00 грн.; заборгованості за комісією 950,00 грн.

З наданої позивачем виписки про щоденні нарахування та погашення вбачається, що відповідач після отримання кредитних коштів частково виконував зобов`язання за кредитним договором та здійснював платежі 16.02.2023, 03.03.2023, 06.03.2023 та 29.03.2023. Загальна сума коштів, сплачених відповідачем у рахунок погашення основної суми кредиту, становить 1 550,00 грн. Таким чином, із наданих кредитних коштів у сумі

5 000,00 грн., непогашеним залишився основний борг у розмірі 3 450,00 грн. Крім того, відповідачем здійснювалися платежі в рахунок сплати процентів за користування кредитом та платежі, пов`язані з продовженням строку кредитування (пролонгацією), однак у повному обсязі зобов`язання за кредитним договором виконані не були.

У постанові Верховного Суду від 02.10.2020 у справі №911/19/19 зауважено, що при вирішенні даної категорії справ, суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі, якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Відповідно до поданого позивачем розрахунку заборгованості, який узгоджується з умовами кредитного договору №7489168 від 18.01.2023 та даними виписки по особовому рахунку, станом на дату звернення до суду заборгованість відповідача становить 17 802,00 грн., з яких: 3 450,00 грн. заборгованість за основною сумою кредиту, 13 402,00 грн. заборгованість за процентами за користування кредитом та 950,00 грн. заборгованість за комісією за надання кредиту. Водночас при визначенні розміру заборгованості за процентами суд враховує здійснені відповідачем платежі в рахунок їх погашення у загальній сумі 1 500,00 грн, а також те, що позивачем заявлено до стягнення лише комісію за надання кредиту в розмірі 950,00 грн, без включення до складу заборгованості окремих платежів за пролонгацію кредиту.

Оскільки жодного належного та допустимого доказу, який би стверджував про сплату відповідачем ОСОБА_1 заявленої заборгованості матеріали справи не містять, враховуючи обґрунтованість та доведеність заявленого боргу, суд приходить до переконання про необхідність задоволення позову у повному обсязі.

Відповідно до ст.141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Таким чином, з урахуванням наведеного та досліджених матеріалів справи, суд дійшов висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат, які складаються із судового збору в розмірі 2 422,40 грн., сплаченого позивачем при поданні позовної заяви в електронній формі із застосуванням коефіцієнта 0,8, а також витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8 000,00 грн. Зазначені витрати є документально підтвердженими, обґрунтованими та співмірними із характером і складністю справи. При цьому відповідачем ОСОБА_1 клопотань про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу не заявлено.

Керуючись ст.ст.4-5, 13, 19, 76-81, 89, 95, 133, 141, 258-259, 263-265, 273-274, 277, 279, 280-284, 287, 354-355 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» заборгованість за кредитним договором №7489168 від 18.03.2023, у загальному розмірі 17 802,00 грн., що складається з: заборгованості за тілом кредиту 3 450,00 грн., заборгованості за процентами 13 402,00 грн.; заборгованості за комісією 950,00 грн.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ» судовий збір у розмірі 2 422,40 грн. та 8 000,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом 30 днів з дати його складання шляхом подання апеляційної скарги. Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження, або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про сторін:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ФІНАНСОВА КОМПАНІЯ «КРЕДИТ-КАПІТАЛ», код ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження юридичної особи: м. Львів,

вул. Смаль-Стоцького, буд. 1, корп. 28.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса зареєстрованого місця проживання:

АДРЕСА_1 .

Рішення у справі складено та підписано без проголошення 12 червня 2026 року.

Суддя О.І. Євтушенко