Рішення № 137409954, 12.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 212/8180/24

2/212/180/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровського районного суду міста Кривого Рогу у складі:

суддя - Ведяшкіна Ю.В.

секретар судового засідання Розинько К.А.

у цивільній справі № 212/8180/24 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги.

В судовому засіданні брали участь:

представник позивача адвокат Зарівна С.В.,

відповідач - ОСОБА_1

в с т а н о в и в :

20.08.2024 року представник позивача звернулась до суду із зазначеним позовом, в якому просила стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за житлові послуги за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 20 111, 58 грн., 3% річних в розмірі 2311,62 грн., втрати від інфляції в розмірі 11235,64 грн., а всього 33658,84 грн., та судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 3028 грн. та витрати на правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначено, що на підставі договору від 21.12.2012 року про надання послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків і споруд у Жовтневому районі (об`єкт 4), ТОВ «Житлокомцентр» визначено управителем та виконавцем послуг з управління будинком, спорудою або групою будинків (об`єкт 4) та прибудинкової території з 01.04.2013 року по теперішній час. До переліку будинків об`єкту 4 Жовтневого району, яким надаються управителем послуги з утримання будинку та прибудинкової території, входить будинок АДРЕСА_2 . Відповідно до умов вищевказаного договору ТОВ Житлокомцентр є управителем багатоквартирного будинку АДРЕСА_2 та зобов`язаний надавати своєчасно житлово комунальні послуги для забезпечення потреб мешканців, вимагати своєчасно і в повному обсязі оплати наданих послуг і отримувати плату від споживачів за надану послугу. Здійснюючи управління багатоквартирним будинком ТОВ Житлокомцентр забезпечує належні умови проживання і задоволення господарсько побутових потреб мешканців будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна будинку та його прибудинкової території. Відповідач ОСОБА_1 18.06.2024 року успадкувала після ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_3 , а 19.06.2024 року відповідач ОСОБА_1 подарувала вказану квартиру іншій особі. ОСОБА_1 як спадкоємець несе зобов`язання по сплаті боргу спадкодавця на день його смерті, тобто станом на ІНФОРМАЦІЯ_1 . В період з 01.10.2013 року по 18.06.2024 року позивач надавав послуги з утримання будинку та прибудинкової території, але відповідач не виконала свої зобов`язання і не здійснила оплату в повному обсязі, в результаті чого утворилась заборгованість станом на 01.08.2024 року у розмірі 20111,58 грн. Крім того, за період з 01.04.2013 року по 01.02.2022 року та з 01.01.2024 року по 31.07.2024 року, - 3% річних в розмірі 2311,62 грн., втрати від інфляції в розмірі 11235,64 грн., а всього 33658,84 грн., які просить стягнути з відповідачки ОСОБА_1

27.12.2024 року відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

17.02.2025 року відповідачем ОСОБА_1 подано до суду відзив, в якому вона просила застосувати строк позовної давності до заявлених позовних вимог та відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що спадкодавець після якого вона прийняла у спадщину квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 , помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , але ТОВ Житлокомцентр у визначений законом шестимісячний строк не звернулося до нотаріуса або із позовом до неї, внаслідок чого втратив права звертатися до неї із позовом про стягнення заборгованості за житлово комунальні послуги, які виникли станом на день смерті спадкодавця ОСОБА_3 . Крім того, зазначила, що 19.06.2024 року вона подарувала зазначену квартиру, та відповідно станом на день звернення позивача із зазначеним позовом до суду вона не є власником квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 .

02.04.2025 року представник позивача звернулася до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просила суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за житлові послуги за період з 12.03.2017 року по 18.06.2024 року за адресою: АДРЕСА_1 , у розмірі 17625,01 грн., 3% річних в розмірі 1347,95 грн., втрати від інфляції в розмірі 4731,75 грн., а всього 23704, 70 грн., та судові витрати по справі.

В обґрунтування заяви зазначено, що в період часу з 12.03.2020 року по 30.04.2023 року на всій території України був запроваджений карантин, на час якого строк позовної давності, передбачений ст. 257 ЦК України був продовжений на час дії такого карантину; а п. 2 ч. 1 Закону України Про внесення змін до ЦК України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини який набрав чинності 30.01.2024 року, у розділі Прикінцеві та перехідні положення пункт 19 викладено в такій редакції: 19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні від 24.02.2022року № 2102-ІХ, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану, що на переконання представника позивача свідчить про те, що строк позовної давності встановлений з 12.03.2017 року і триває дотепер. У зв`язку з чим позивач зменшує період стягнення з 12.03.2017 року по 18.06.2024 року, та просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 17625,01 грн., 3% річних в розмірі 1347,95 грн., втрати від інфляції в розмірі 4731,75 грн., а всього 23704, 70 грн..

24.04.2025 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду відзив на заяву про зменшення позовних вимог, в якому просила відмовити в задоволенні позову посилаючись на вимоги ст. 1281 ЦК України, зазначивши, що вона у березні 2023 року повідомляла позивача про смерть ОСОБА_2 , а 20.07.2023 року виконавча служба закрила виконавче провадженні за судовим наказом № 212/4264/22 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ Житлокомцентр заборгованості в сумі 9687,46 грн., тобто ТОВ Житлокомцентр знав про смерть споживача/спадкодавця, але не вживало заходів для своєчасного звернення до нотаріуса та відповідно до суду із позовом.

05.05.2025 року, 12.05.2025 року, 22.05.2025 року відповідач ОСОБА_1 подавала до суду додаткові письмові пояснення та заяви про безпідставність позовних вимог ТОВ Житлокомцентр, в яких просила застосувати строк позовної давності до заявлених до неї позовних вимог, та відмовити в задоволенні позову ТОВ Житлокомцентр з підстав наведених у відзивах, та зазначила, що на її переконання перебіг строку позовної давності має обчислюватись з 20.07.2023 року, тобто з дати закриття виконавчого провадження за судовим наказом № 212/4264/22.

01.09.2025 року представник ТОВ Житлокомцентр звернувся до суду із заявою про зменшення позовних вимог, в якій просив суд стягнути з відповідача ОСОБА_1 заборгованість за житлові послуги, в період 12.03.2017 року по 31.07.2019 року та з 01.08.2022 року по 18.06.2024 року за адресою; АДРЕСА_1 , у розмірі 10064,74 грн., 3% річних в розмірі 984,43 грн., втрати від інфляції в розмірі 3455,01 грн., а всього 14504,18 грн., та стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати.

В обґрунтування заяви зазначено, що після подання відповідачем клопотання про застосування строку позовної давності 02.04.2025 року ТОВ Житлокомцентр зменшив розмір позовних вимог застосувавши строки позовної давності. 29.08.2025 року ТОВ Житлокомцентр звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження, а саме , до ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 по судовому наказу № 212/4264/22, яким було стягнута заборгованість за період з 01.08.2019 року по 31.07.2022 року, тому, даний період позивач виключає з позовних вимог по даній справі.

08.10.2025 року представник позивача звернулася до суду із клопотанням про долучення доказів, в якому просила долучити до матеріалів справи і врахувати при прийнятті рішення докази надання професійної правничої допомоги та стягнути з відповідача судові витрати за фактично надані послуги правничої/правової допомоги станом на 08.10.2025 року розмірі 7000 грн..

04.12.2025 року, 19.02.2026 року відповідач ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про застосування строку позовної давності до позовних вимог ТОВ Житлокомцентр за період з 12.03.2017 по 18.06.2024, посилаючись на те, що ТОВ Житлокомцентр в порушення вимог ст. 1281 ЦК України не звернувся до спадкоємця або до нотаріуса протягом 6-ти місяців з дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про смерть спадкодавця.

11.03.2026 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду заперечення на заяву про зменшення позовних вимог, в яких просила відмовити в задоволенні позову ТОВ Житлокомцентр з підстав раніше наведених нею у відзивах та додаткових письмових поясненнях.

29.05.2026 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду заяву про врахування її майнового стану при вирішенні питання про судові витрати, в якій зазначила, що вона є пенсіонером та отримує пенсію в розмірі 6033,48 грн., що просила врахувати суд при розподілі судових витрат в разі часткового задоволення позову.

01.06.2026 року відповідач ОСОБА_1 подала до суду додаткові письмові пояснення, відповідно до яких вважає незаконними та безпідставними позовні вимоги про нарахування витрат від інфляції за період після смерті спадкодавця з 05.12.2022 року по 18.06.2024 року посилаючись на те, що в період часу з 05.03.2022 року по 29.12.2023 року діяла Постанова КМ України № 206 Деякі питання оплати житлово комунальних послуг в період воєнного стану в редакції від 05.03.2022 року, яка забороняло нарахування та стягнення неустойки (штрафу, пені), інфляційні нарахування, 3% річних на заборгованість за житлово комунальні послуги, утворені населенням. Щодо періоду з 30.12.2023 року по 18.06.2024 року, то просила врахувати, що позивач, будучи професійним учасником ринку та стороною у виконавчому провадженні, знав або об`єктивно повинен був знати про факт смерті споживача щонайменше з липня 2023 року, тобто після закриття виконавчого провадження, але не вживав заходів для встановлення спадкоємців, переоформлення особового рахунку чи виставлення рахунків на належного суб`єкта. Натомість позивач бездіяльно очікував, продовжуючи накопичувати суми, тому просила застосувати норми ст. 613 ЦК України, та відмовити в задоволенні позову ТОВ Житлокомцентр.

01.06.2026 року представник ТОВ Житлокомцентр звернулася до суду із клопотанням про долучення доказів, в якому просила долучити до матеріалів справи довідку від 04.05.2026 року, відповідно до якої при перевірці журналів обліку вхідної кореспонденції встановлено, що відомості про отримання від Покровського відділу Державної виконавчої служби Кривого Рогу, постанов про закінчення чи повернення виконавчих документів по цивільним справам № 212/10071/15-ц та № 212/4264/22, стосовно стягнення боргу з ОСОБА_2 , за період з 01.01.2023 року по теперішній час відсутні.

01.06.2026 року представник ТОВ Житлокомцентр звернувся до суду із клопотанням про долучення доказів, в якому просив долучити до матеріалів справи Акт прийому здачі наданих послуг з правничої допомоги на 6000 грн., та стягнути з відповідача судові витрати з правничої допомоги в загальному розмірі 13000,00 грн.

В судовому засіданні представник позивача ТОВ «Житлокомцентр» заяву про зменшення позовних вимог від 01.09.2025 року підтримала з наведених в ній підстав та просила наведені позовні вимоги задовольнити, а також стягнути судові витрати по сплаті судового збору та по сплаті витрат на правничу допомогу в розмірі 13000,00 грн.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_1 просила відмовити в задоволенні позову ТОВ «Житлокомцентр» з підстав, наведених у відзиві та додаткових письмових поясненнях.; та в разі часткового задоволення позову зменшити розмір судових витрат по оплаті правничої допомоги, врахувавши при цьому розмір її пенсії.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов наступних висновків.

Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно до частини другої статті 638 ЦК України договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.

Пунктом 5 частини першої статті 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» визначено, що житлово-комунальні послуги - це результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.

Відповідно до вимог статті 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» встановлені обов`язки індивідуального споживача, зокрема оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Споживач має право не оплачувати вартість комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності у житловому приміщенні (іншому об`єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг.

Згідно зі статтею 322 ЦК України власник зобов`язаний утримувати майно, що йому належить, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до змісту статті 526 ЦК України зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору й вимогами ЦК України.

За статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Зі смертю боржника зобов`язання з повернення боргу включаються до складу спадщини, строки пред`явлення кредитодавцем вимог до спадкоємців позичальника, а також порядок задоволення цих вимог врегульовані статтями 1281 і 1282 ЦК України.

Згідно зі статтею 1282 ЦК України спадкоємці зобов`язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен зі спадкоємців зобов`язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобов`язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

У разі смерті фізичної особи, боржника за зобов`язанням у правовідносинах, що допускають правонаступництво у порядку спадкування, обов`язки померлої особи (боржника) за загальним правилом переходять до іншої особи - її спадкоємця, тобто відбувається передбачена законом заміна боржника у зобов`язанні, який несе відповідальність у межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Таким чином, правовідносини, що виникли між кредитором та боржником (який помер), після його смерті трансформуються у зобов`язальні правовідносини, що виникають між кредитодавцем і спадкоємцями боржника, та вирішуються у порядку, визначеному статтею 1282 ЦК України.

З матеріалів справи судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з 23.12.1977 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 (п.с.40,56).

ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , після смерті якого ОСОБА_1 успадкувала квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.57); із заявою про прийняття спадщини ОСОБА_1 звернулась до нотаріуса 27.01.2023 року (а.с.57, 219); свідоцтво про право на спадщину за законом ОСОБА_1 отримала 18.06.2024 року (а.с.57).

За життя спадкодавця ОСОБА_2 з нього на корить ТОВ «Житлокомцентр» було стягнуто:

- на підставі рішення Жовтневого районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 28.01.2016 року у справі № 212/10071/15-ц, відповідно до якого з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Житлокомцентр» стягнуто заборгованість за послугу з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.04.2013 року по 31.03.2015 року в розмірі 1145,42 грн., та витрати по сплаті судового збору у розмірі 1218,00 грн. (а.с.59-60).

11.09.2025 року Покровським районним судом міста Кривого Рогу у цивільній справі № 212/10071/15-ц задоволено заяву ТОВ «Житлокомцентр» та здійснено заміну боржника ОСОБА_2 його правонаступником ОСОБА_1 ;

- на підставі судового наказу № 212/4264/22 від 06.09.2022 року, виданого Жовтневим районним судом міста Кривого Рогу Дніпропетровської області, відповідно до якого з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Житлокомцентр» стягнуто заборгованість за послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій за період з 01.08.2019 по 31.07.2022 в розмірі 7560,28 грн., суму індексу інфляції в розмірі 1820,77 грн., 3% річних у розмірі 306,42 грн., а всього 9687,46 грн., а також витрати по сплаті судового збору у розмірі 248,10 грн. (а.с.121).

21.11.2025 року Покровським районним судом міста Кривого Рогу у цивільній справі № 212/4264/22 задоволено заяву ТОВ «Житлокомцентр» та здійснено заміну боржника ОСОБА_2 його правонаступником ОСОБА_1 .

Отже, із зазначених доказів судом встановлено, що на день смерті спадкодавця ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , позивачем в судовому порядку з нього було стягнуто заборгованість за житлові послуги за період з 01.04.2013 року по 31.03.2015 року, та з 01.08.2019 по 31.07.2022 рік, яку позивач стягнув з відповідача шляхом звернення до суду із заявою про заміну боржника його правонаступником.

При цьому, що стосується заявлених позовних вимог про стягнення заборгованості за період з 12.03.2017 року по 31.07.2019 року, то суд зазначає про наступне.

Відповідно до ст. 256 ЦК України, позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 258 ЦК України, позовна давність в один рік застосовується, зокрема, до вимог: про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до ч. 1 ст. 264 ЦК України, перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Відповідно до ст. 266 ЦК України, зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

Відповідно до ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі ( у даному випадку відповідач у відзиві ) просила її застосувати (а.с.30-32).

Відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Отже, враховуючи, що відповідачем заявлено клопотання про застосування строку позовної давності, а доводи представника позивача про наявність поважних причин пропуску такого строку (карантин та військовий стан), суд визнає такими, що не заслуговують на увагу, оскільки згідно вищенаведених судових рішень, представник позивача 06.09.2022 року отримував судовий наказ про стягнення заборгованості за період з 01.08.2019 року по 31.07.2022 року, що свідчить про відсутність перешкод для звернення до суду із вимогами за спірний, більш раній період, тому позовні вимоги в цій частині, на підставі ч. 4 ст. 267 ЦК України, задоволенню не підлягають.

Що стосується позовних вимог про стягнення з відповідача заборгованості за період з 01.08.2022 року по 18.06.2024 року, із врахуванням 3% річних та втрати від інфляції, то суд зазначає про наступне.

Положення статті 1281 ЦК України, а саме пред`явлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців урегульовує преклюзивний такий строк і не є строком позовної давності, передбаченим статтею 267 ЦК України (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 522/407/15-ц (провадження № 14-53цс18).

Відповідно до частин другої і третьої статті 1281 ЦК України кредиторові спадкодавця належить пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, не пізніше шести місяців з дня одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину на все або частину спадкового майна незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину, він має право пред`явити свої вимоги до спадкоємця, який прийняв спадщину, протягом шести місяців з дня, коли він дізнався про прийняття спадщини або про одержання спадкоємцем свідоцтва про право на спадщину.

З матеріалів справи судом встановлено, що спадкодавець помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , відповідач, як спадкоємець отримала свідоцтво про право на спадщину за законом 18.06.2024 року, та матеріали справи не містять доказів на підтвердження виконання спадкоємцем ОСОБА_1 належним чином зобов`язання, передбаченого ч. 1 ст. 1281 ЦК України щодо повідомлення кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, а позивач звернувся до суду із зазначеним позовом 20.08.2024 року, тобто в межах строку, визначеного ст. 1281 ЦК України, отже, заборгованість за житлові послуги, яка виникла в період часу з 01.08.2022 року по 18.06.2024 року в розмірі 4966,04 грн. (20 місяців х 227,77 грн. = 4555,4 грн.+256,65 грн. + 153,99 грн.) підлягає стягненню з відповідача.

Що також узгоджується з правовою позицією, наведеною у постанові Верховного Суду від 18.02.2026 року у справі № 344/16809/24.

Крім того, суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Разом з тим, згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (СОVID-19)» (№530-ІХ від 17.03.2020 року), на період дії карантину або обмежувальних заходів, пов`язаних із поширенням коронавірусної хвороби (СОVID-19), та протягом 30 днів з дня його відміни забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 11.03.2020 року зі змінами «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу СОVID-19», з 12.03.2020 року на всій території України запроваджено карантин. Постановою Кабінету Міністрів України №1236 від 09.12.2020 року зі змінами, з 19 грудня 2020 р. до 31 березня 2022 р. установлено з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2 (далі - COVID-19), на території України карантин, продовживши дію карантину, встановленого постановами Кабінету Міністрів України від 11 березня 2020 р. № 211 «Про запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2».

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №211 від 27.06.2023 року № 651 «Про відміну на всій території України карантину, встановленого з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», відмінено з 24 години 00 хвилин 30 червня 2023 р. на всій території України карантин, встановлений з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

З 24 лютого 2022 року відповідно до Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено режим воєнного стану, та відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 05 березня 2022 року № 206 «Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану» нарахування та стягнення штрафів або пені, інфляційних нарахувань, відсотків річних у разі несвоєчасної або неповної оплати за житлово-комунальні послуги населенням - заборонено.

Зважаючи на те, що на території України з 12 березня 2020 року по 30 червня 2023 року було запроваджено карантин, на період дії якого заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені) за несвоєчасне здійснення платежів за житлово-комунальні послуги, а також ураховуючи, що з 24 лютого 2022 року по 29.12.2023 року в період воєнного стану нарахування та стягнення судом пені, 3% річних та інфляційних втрат - заборонено, тому нарахування позивачем за спірний період з 01.08.2022 року по 29.12.2023 року 3% річних та інфляційних втрат є безпідставним та таким, що порушує норми матеріального права, тому позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.

За таких підстав позов в цій частині підлягає частковому задоволенню, а саме за період з 01.02.2024 року по 18.06.2024 року, втрати від інфляції 46,66 грн., 3% річних 15,74 грн.

Що стосується судових витрат, то суд зазначає про наступне.

Відповідно до ч. 1. п. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 134 ЦПК України разом із першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтований) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку з розглядом справи.

Згідно з ч. 1 ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

На виконання вказаних вимогзакону позивачем надано: договір про надання правничої допомоги № 35 від 12.08.2024 року (а.с.173-174), Акт прийому здачі наданих послуг № 1, відповідно до якого адвокатом Зарівною С.В. надано позивачу послугу з правничої допомоги по зазначеній цивільній справі, вартість якої становить 7000,00 грн. (а.с.175), Акт прийому здачі наданих послуг № 2 від 04.05.2026 року відповідно до якого адвокатом Зарівною С.В. надано позивачу послугу з правничої допомоги по зазначеній цивільній справі, вартість якої становить 6000,00 грн.

Отже, позивачем заявлено про понесення ним витрат на правничу допомогу в загальному розмірі 13000,00 грн.

Суд, розподіляючи витрати, понесені Позивачем на професійну правничу допомогу, враховуючи клопотання відповідача про зменшення розміру судових витрат, дійшов висновку, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з Відповідача, адже цей розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у додатковій постанові від 14 листопада 2018 року у справі № 753/15687/15.

Велика Палата Верховного Суду вже вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18. У додатковій постанові Верховного Суду у складі Касаційного цивільного суду від 08 вересня 2021 року у справі № 206/6537/19 зазначено, що попри волю сторін договору визначати розмір гонорару адвоката, суд не позбавлений права оцінювати заявлену до відшкодування вартість правничої допомоги на підставі критеріїв співмірності, визначених частиною четвертою статті 137 ЦПК України

При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за житлові послуги. Справа є малозначною в силу вимог закону, та не є складною. Заявлена позивачем заборгованість становила 14504,18 грн., судом позов задоволено в розмірі 5028,44 грн., а також враховуючи, що позивач двічі зменшував розмір позовних вимог, що призвело до затягування розгляду справи. Відповідачем заявлено клопотання про зменшення розміру судових витрат у відповідності до ч. 5 ст. 137 ЦПК України, посилаючись на те, що її єдиним джерелом доходу є пенсія за віком, розмір якої становить 6033,48грн..

За таких обставин суд вважає, що заявлені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 13000 грн., є завищеними, належним чином не обґрунтованими та становлять надмірний тягар для Відповідача, що суперечить принципу розумної необхідності судових витрат. Враховуючи складність справи та виконані роботи, суд вважає розмір у сумі 1000 грн. співмірним розміром витрат на правничу допомогу, які підлягають стягненню з Відповідача на користь позивача.

Крім того, у відповідності до ч. 1 ст. 141 ЦПК України з Відповідача на користь Позивача підлягають стягнення витрати по сплаті судового збору у розмірі 1049,81 грн., тобто пропорційно задоволених позовних вимог (позов задоволено на 34,67%, позивачем сплачено при подачі позову судовий збір в розмірі 3028 грн.).

Керуючись ст.ст.13, 43, 141, 211, 247, 280, 322, 526, 540, 543, 625, 901, 903 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» заборгованість за послуги з управління багатоквартирним будинком та прибудинкової території за адресою: АДРЕСА_1 , за період з 01.08.2022 року по 18.06.2024 року в розмірі 4966,04 грн., за період з 01.02.2024 року по 18.06.2024 року, втрати від інфляції - 46,66 грн., 3% річних 15,74 грн., а всього 5028 (п`ять тисяч двадцять вісім) гривень 44 копійки.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр» судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1049,81 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 1000,00 гривень.

В іншій частині позову відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дні вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Найменування сторін:

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Житлокомцентр», код ЄДРПОУ 37665038, юридична адреса: 50014, Дніпропетровська обл., м. Кривий Ріг, вул. Руденка, 2.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНКПП: НОМЕР_1 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_4 .

Повний текст рішення суду складений 12.06.2026 року.

Суддя: Ю. В. Ведяшкіна