Рішення № 137409915, 15.06.2026, Жовтневий районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 199/16382/25

2/212/2302/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 червня 2026 року м. Кривий Ріг

Покровський районний суд міста Кривого Рогу у складі: головуючого-судді Борис О.Н., секретаря судового засідання Осіпової К.Д., за участю: позивача ОСОБА_1 , представника позивача ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Кривому Розі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів, третя особа Добропільський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції

встановив:

ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Фурманюк І.В., звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів.

Ухвалою Амур-Нижньодніпровського районного суду міста Дніпра від 10.12.2025 матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів, третя особа Добропільський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції передано в провадження Покровського районного суду міста Кривого Рогу для розгляду за підсудністю.

Матеріали справи передані в провадження судді Борис О.Н. 12 січня 2026 року.

Позивач ОСОБА_1 в обґрунтування позовних вимог зазначив, що він з 05.12.2006 по 23.12.2024 перебував із відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу мають неповнолітню дочку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Судовим наказом Добропільського міськрайонного суду Донецької області від 05.08.2024 з позивача ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_3 стягнуті аліменти на утримання дитини ОСОБА_4 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісяця, починаючи з 25.07.2024 до досягнення дитиною повноліття. У вересні 2025 року дочка ОСОБА_4 повідомила позивача батька ОСОБА_1 , що хоче проживати із батьком. ОСОБА_4 навчається на денному відділенні у Білозерському професійному гірничому ліцеї за професією «Робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків» з 02.09.2024 по теперішній час. З вересня 2025 року відповідачка жодним чином не приймає участі в житті дитини, не спілкується, не спілкується з дитиною, не приймає участі у її вихованні та у фінансовому утриманні. Крім того зазначає, що відповідачка створила іншу сім`ю. Позивач та неповнолітня дочка проживають у м. Кривий Ріг та зареєстровані як внутрішньо переміщені особи. У зв`язку із чим вважає, що підстави для примусового стягнення аліментів на користь відповідача на утримання неповнолітньої дочки повністю відсутні. Просив припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , на утримання ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 25.07.2024 до досягнення дитиною повноліття, призначених рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області, 05 серпня 2024 року, у справі №227/2321/24 та звільнити від їх стягнення з 02 грудня 2025 року; визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ у справі №227/2321/24 виданий Добропільським міськрайонним судом Донецької області 05.08.2024 про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , на утримання доньки ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Ухвалою суду від 12 січня 2026 року провадження у справі відкрито та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою суду від 29 квітня 2026 року підготовче провадження закрито та справу призначене до судового розгляду.

Позивач та його представник у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, позивач надав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві. Просили позовні вимоги задовольнити та не заперечували проти ухвалення заочного рішення.

Відповідач про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, до суду не прибула, відзив на позов не подала, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило.

Представник третьої особи про дату, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, до суду не прибув, про причини не прибуття не повідомив, письмові пояснення щодо предмету спору не подав, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надійшло.

Свідок ОСОБА_4 суду пояснила, що вона з 09.09.2025 проживає разом із батьком у орендованій квартирі. Батьки розлучені з 2024 року. Зазначила, що до вересня 2025 року проживала разом із матір`ю та її співмешканцем. Однак між ними виник конфлікт, після якого почала проживати із батьком. З матір`ю не спілкується.

Статтями 43, 211 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що прийняття участі в судовому засіданні є правом сторони, учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності.

Відповідно до вимог статті 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причини або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

З огляду на вищевикладене, з урахуванням згоди позивача на заочний розгляд справи, суд розглядає справу в порядку статті 280 ЦПК України за наявними в ній доказами (заочний розгляд).

Заслухавши пояснення позивача та його представника, заслухавши пояснення свідка, дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 4 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Згідно ст. 12 ЦПК України, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_5 перебували у зареєстрованому шлюбі з 05 грудня 2006 року. Шлюб між сторонами розірвано за рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 23.12.2024, рішення набрало законної сили 23.01.2025 (а.с. 41,44).

Від шлюбу сторони мають неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про народження Серії НОМЕР_1 (а.с.42).

05 серпня 2024 року Добропільським міськрайонним судом Донецької області винесено судовий наказ, яким стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , на утримання ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 25.07.2024 до досягнення дитиною повноліття.

02 вересня 2024 року старшим державним виконавцем Добропільського відділу державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Бутенко К.В. відкрито виконавче провадження за судовим наказом №227/2321/24 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , на утримання ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 25.07.2024 до досягнення дитиною повноліття.

Позивач ОСОБА_1 зареєстрований як внутрішньо переміщена особа у АДРЕСА_1 (а.с.29).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 зареєстрована як внутрішньо переміщена особа за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.30).

ОСОБА_1 уклав договір оренди квартири від 23.09.2025, за яким він орендує квартиру АДРЕСА_2 (а.с.32).

Відповідно до Акту обстеження умов проживання від 21.10.2025, складеного спеціалістами служби у справах дітей Виконавчого комітету Покровської районної в місті ради, у квартирі АДРЕСА_2 проживають ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . За результатами обстеження умов проживання встановлено, що стосунки, традиції в сім`ї ввічливі та створені умови для проживання дитини (а.с.28).

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , навчається на денному відділенні у Білозерському професійному гірничому ліцеї в групі №7/24 за професією «Робітник з комплексного обслуговування й ремонту будинків» з 02.09.2024 по теперішній час. Навчається онлайн за дистанційною формою навчання. Повний курс навчання відповідно до типових навчальних планів і програм здобувачів світи з 02.09.2024 по 12.01.2027 (а.с.31).

Як вбачається із навчально-виробничої характеристики від 07.11.2025, складеної класним керівником В.Вількович та затвердженої в.о. директора Білозерського ПГЛ В.Штихнова, ОСОБА_4 навчається в ліцеї з 01.09.2024, студентка демонструє достатній рівень знань. Якість виконання завдань навчального плату стабільна, зауваження враховує та виправляє. У спілкуванні коректна, дотримується правил академічної доброчесності, на зв`язок виходить вчасно, реагує на зворотній зв`язок. У командних завданнях поводиться доброзичливо, виконує погоджену частину роботи. Студентка проживає разом із батьком, сім`я є евакуйованою у зв`язку з воєнними діями. Мати з ними не проживає, контакту зі студенткою не підтримує, за наявною інформацією мати перебуває в зоні бойових дій (а.с.47).

Згідно виробничої характеристики на ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , складеної в.о. директора Білозерського ПГЛ від 05.11.2025 №495, ОСОБА_1 працював у Білозерському ПГЛ на посаді електромонтера з обслуговування та ремонту устаткування з 03 липня 2023 року по 18 липня 2025 року. За час роботи ОСОБА_1 проявив себе як висококваліфікований фахівець, надійний, сумлінний і виконавчий працівник, який відповідально ставиться до доручених завдань. За період роботи зауважень не мав, заохочення отримував за сумлінну працю, у вживанні спиртних напоїв або одурманюючих речовин не помічений (а.с.46).

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття і закріплене у ст.180 СК України, ст.27 Конвенції про права дитини.

Згідно зі ст.ст.141, 180 СК України, батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття. Обов`язок утримувати дитину є рівною мірою обов`язком як матері, так і батька.

Як слідує з положень ст.181 СК України, аліменти на утримання дитини стягуються на користь того з батьків, з ким проживає дитина.

Слід також зауважити, що відповідно до ст.179 СК України, аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання. Неповнолітня дитина має право на самостійне одержання аліментів та розпорядження ними відповідно до Цивільного кодексу України.

Відповідно до положень ч.2 ст.18 СК України суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способом захисту сімейних прав та інтересів, зокрема, є припинення правовідношення, до якого належить також припинення права на аліменти.

Згідно з ч.4 ст.273 ЦПК України якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Статтею 192 СК України встановлено, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Тобто, закон пов`язує виникнення права на зміну чи припинення розміру аліментів зі зміною матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я платника або одержувача аліментів, якщо такі обставини виникли після ухвалення рішення про стягнення аліментів.

Отже, враховуючи встановлений ч.1 ст.81 ЦПК України обов`язок доказування, у справах про зміну чи припинення розміру аліментів позивач повинен довести як наявність обставин, передбачених ст.192 СК України, так і те, що ці обставини виникли після ухвалення рішення про стягнення аліментів та існують на момент звернення з позовом.

Відповідно до положень статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй «Про права дитини», яку ратифіковано Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, в усіх діях щодо дітей першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Зокрема, передбачено, що дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживаються всі відповідні законодавчі і адміністративні заходи.

За своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Відповідно до пункту 17 постанови № 3 Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», право на звернення до суду із заявою про стягнення аліментів і, відповідно, право на отримання аліментів має той з батьків, з ким проживає дитина.

Згідно із статті 273 СК України, якщо матеріальний або сімейний стан особи, яка сплачує аліменти, чи особи, яка їх одержує, змінився, суд може за позовом будь-кого з них змінити встановлений розмір аліментів або звільнити від їх сплати. Суд може звільнити від сплати аліментів осіб, зазначених у статтях 267 - 271 цього Кодексу, за наявності інших обставин, що мають істотне значення.

З аналізу статей 267-271СК України вбачається, що припинення стягнення аліментів є можливим у тому випадку, коли одержувач аліментів, наприклад, мати дитини, не витрачає отримувані нею аліменти на дитину, або ж у випадку, коли дитина з певного часу перебуває на утриманні іншого з батьків, з якого вже стягуються аліменти. У такому випадку відбувається припинення стягнення аліментів на ім`я одержувача аліментів матері дитини. При цьому обов`язок батька платника аліментів утримувати дитину не припиняється.

З наведеного слідує, що факт проживання дитини з батьком, з якого стягуються аліменти на користь матері на її утримання, є істотною обставиною для звільнення позивача від сплати аліментів.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не пов`язує їх зі способом присудження (частина 3 статті 181СК України) та не підстави припинення сплати аліментів. Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом, а стаття 273 СК України додатково вказує на підстави припинення виплати аліментів.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених статтями182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями статті 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження, а відсутність імперативної заборони на припинення виплати аліментів, за положеннями статті 273 СК України має на меті скасування їх присудження.

Відповідно до частини 4 статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

При вирішенні цього спору суд також враховує правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 04 вересня 2019 року (справа № 711/8561/16), відповідно до якого за своєю суттю аліменти - це кошти покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків хто проживає із дитиною та бере більш активну участь у її вихованні.

Окрім того, як зазначено в Постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року у справі №596/826/21-ц щодо звільнення від сплати аліментів, з урахуванням предмета цієї категорії спорів (припинення стягнення аліментів на утримання дітей), однією з обставин, яка підлягає доказуванню у справі, є те, з ким саме з батьків проживає дитина на час вирішення спору судом та ухвалення рішення у справі, зокрема з одержувачем аліментів чи з їх платником. Нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з матір`ю, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення судом факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 Сімейного кодексу України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини.

Висновки щодо застосування указаних норм матеріального права викладені у постановах Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 477/1165/20, від 03 лютого 2021 року у справі № 125/2525/18, від 26 грудня 2019 року у справі № 219/6287/17, від 26 вересня 2019 року у справі № 760/32225/18, від 27 лютого 2019 року у справі № 307/1186/17.

Так, в ході судового розгляду знайшов підтвердження належними, допустимими та достатніми в їх сукупності доказами той факт, що неповнолітня дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 з вересня 2025 року проживає разом з батьком ОСОБА_1 , що в сукупності є свідченням суттєвої зміни обставин, за яких ухвалювалось рішення про стягнення аліментів та визначають недоцільність продовження стягнення аліментів на користь відповідача ОСОБА_3 в подальшому.

Також суд, зауважує, що відповідач до суду не прибула, не подала будь-яких заперечень щодо позовних вимог, а також не надала суду доказів, що вона використовує отримані аліменти на утримання неповнолітньої дочки за цільовим призначенням та в інтересах дитини, не спростувала наведених позивачем доводів, а тому суд приходить до висновку про те, що позов обґрунтований та підлягає задоволенню.

Приймаючи рішення, суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини, викладену в § 54 рішення у справі «HUNT v. UKRAINE» № 31111/04 від 07 грудня 2006 року, де зазначено, що «… між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків».

Що стосується питання щодо визнання судового наказу таким, що не підлягає виконанню, суд виходить з такого.

Відповідно до ч. 2 ст. 432 ЦПК України суд визнає виконавчий документ таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо його було видано помилково або якщо обов`язок боржника відсутній повністю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою або з інших причин. Тобто, суд визнає виконавчий лист таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, якщо: а) його було видано помилково; б) якщо обов`язок боржника відсутній повінстю чи частково у зв`язку з його припиненням, добровільним виконанням боржником чи іншою особою; в) з інших причин.

У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2019 у справі № 2-4671/11 сформульовано правовий висновок, що підстави визнання виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, прийнято поділяти на дві групи: матеріально-правові (відсутність у боржника обов`язку), зокрема, зобов`язання можуть припинятися внаслідок добровільного виконання обов`язку боржником поза межами виконавчого провадження, припинення зобов`язань, переданням відступного, зарахуванням, за домовленістю сторін, прощенням боргу, неможливістю виконання й інші, та процесуально-правові, до яких відносяться обставини, що свідчать про помилкову видачу судом виконавчого листа, зокрема: видача виконавчого листа за рішенням, яке не набрало законної сили (крім тих, що підлягають негайному виконанню); коли виконавчий лист виданий помилково за рішенням, яке взагалі не підлягає примусовому виконанню; видача виконавчого листа на підставі ухвали суду про затвердження мирової угоди, яка не передбачала вжиття будь-яких примусових заходів або можливості її примусового виконання і, як наслідок, видачі за нею виконавчого листа; помилкової видачі виконавчого листа, якщо вже після видачі виконавчого листа у справі рішення суду було скасоване; видачі виконавчого листа двічі з одного й того ж питання у разі віднайдення оригіналу виконавчого листа вже після видачі його дубліката; пред`явлення виконавчого листа до виконання вже після закінчення строку на пред`явлення цього листа до виконання тощо.

Перелік підстав для визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, за змістом ст. 432 ЦПК України, не є виключним, оскільки передбачає також інші підстави для прийняття такого рішення, ніж прямо зазначені у цій нормі процесуального права.

Наслідком визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, відповідно до пункту 5 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» є закінчення виконавчого провадження. Таким чином, ефективним способом захисту порушених прав позивача буде визнання виконавчого листа таким, що не підлягає виконанню, оскільки лише припинення стягнення аліментів не призведе до закриття виконавчого провадження за яким з позивача безпідставно стягуються аліменти.

Таким чином, аналізуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

З огляду на ухвалення рішення на користь позивача, на підставі ст.141 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача 968,96 грн. в рахунок відшкодування витрат по сплаті судового збору (а.с.5).

Керуючись ст.ст. 18, 141, 179-181, 192 Сімейного кодексу України, ст.ст. 4, 12, 19, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 279, 280-282, 354, 355, 432 ЦПК України, суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про припинення стягнення аліментів, третя особа Добропільський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції задовольнити .

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , на утримання ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів для дитини відповідного віку, щомісяця, починаючи з 25.07.2024 до досягнення дитиною повноліття, призначених рішенням Добропільського міськрайонного суду Донецької області, 05 серпня 2024 року, у справі №227/2321/24 та звільнити від їх стягнення з 02 грудня 2025 року.

Визнати таким, що не підлягає виконанню судовий наказ у справі №227/2321/24 виданий Добропільським міськрайонним судом Донецької області 05.08.2024 про стягнення аліментів із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 , на утримання доньки ОСОБА_4 , у розмірі 1/4 частки всіх видів заробітку (доходів) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 гривень.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд, якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана безпосередньо до апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , АДРЕСА_1 .

Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП НОМЕР_3 , АДРЕСА_3 .

Третя особа: Добропільський відділ державної виконавчої служби у Покровському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, ЄДРПОУ 34550933, м. Івано-Франківськ, вул. Василя Симоненка, 1.

Повний текст рішення суду складений та підписаний 15 червня 2026 року.

Суддя: О. Н. Борис